Рішення № 103213946, 14.02.2022, Апостолівський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 171/2321/21

2/171/225/22

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 лютого 2022 року м. Апостолове Дніпропетровської області

Апостолівський районний суд Дніпропетровської області у складі: головуючого судді Чумак Т.А. за участю секретаря судового засідання Жандарук В.В., розглянувши в порядку спрощеного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовом адвоката Ярусевича Євгенія Юрійовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , до Товариства з обмеженою відповідальністю «Цикл Фінанс» про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню,

встановив:

12.10.2021 року адвокат Ярусевич Є.Ю., який діє в інтересах ОСОБА_1 , звернувся до Апостолівського районного суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Цикл Фінанс» про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.

Позовна заява мотивована тим, що 01.10.2021 року з постанови про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника від 28.09.2021 року у ВП № 66890899, винесеної приватним виконавцем виконавчого округу Дніпропетровської області Шаган О.А., що надійшла за місцем роботи позивача, стало відомо про наявність стягнення з ОСОБА_1 . З постанови встановлено, що 19.05.2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенко Є.М. вчинено виконавчий напис № 46427, яким стягнуто ОСОБА_1 за кредитним договором 001-29599-231013 від 23.10.2013 року, укладеного з ПАТ «Дельта Банк», право вимоги за яким було відступлене до нового кредитора ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» відповідно до договору про відступлення прав вимоги за кредитними договорами № 248/К від 20.02.2018 року та в подальшому право вимоги за яким було відступлене до нового кредитора ТОВ «Цикл Фінанс» відповідно до договору про відступлення прав вимоги за кредитними договорами № 248/1 від 12.04.2021 року, заборгованість за період з 20.06.2018 року по 15.10.2019 року у сумі 50098,96 грн. та 50,00 грн., за вчинення виконавчого напису, всього 50148,96 грн. Також на адресу позивача надійшла постанова від 21.09.2021 року про об`єднання виконавчих проваджень № 66890899, № 66890974 у зведене виконавче провадження № 66903567. ВП № 66890974 відкрито на примусове виконання за виконавчим написом № 46428, яким стягнуто з позивача за кредитним договором 002-29599-231013 від 23.10.2013 року, укладеним з ПАТ «Дельта Банк», право вимоги за яким було відступлене до нового кредитора ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» відповідно до договору про відступлення прав вимоги за кредитними договорами № 248/К від 20.02.2018 року та в подальшому право вимоги за яким було відступлене до нового кредитора ТОВ «Цикл Фінанс» відповідно до договору про відступлення прав вимоги за кредитними договорами № 248/1 від 12.04.2021 року, заборгованість у сумі 49283,89 грн.

Стосовно ОСОБА_1 відкрито два виконавчих провадження № 66890899, № 66890974, що зведені у виконавче провадження № 66903567 на примусове виконання за виконавчими написами № 46427, 46428 на загальну суму 99432,85 грн. Крім того, заявлені витрати виконавчого провадження у сумі 474,00 грн. та основна винагорода виконавчого провадження у сумі 9943,29 грн.

Позивач вважає виконавчі написи такими, що не підлягають виконанню, у зв`язку з тим, що кредитні договори не були посвідчені в нотаріальній формі, відповідно до п.1 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 року № 1172, в редакції від 29.11.2001 року. Також вищевказаним Переліком взагалі не передбачено вчинення виконавчого напису з підстав, що виникають з кредитних правовідносин.

Посилаючись на вищевикладені обставини, позивач просить суд визнати спірні виконавчі написи такими, що не підлягають виконанню, стягнути з відповідача на її користь судові витрати, які складаються з судового збору в розмірі 1816,00 грн. та 454 грн., а також витрати на правничу допомогу в розмірі 10000 грн.

Ухвалою від 09.11.2021 року у справі відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення (виклику) сторін.

За клопотанням представника позивача адвоката Ярусевича Є.Ю. судом витребувано наступні докази: 1) матеріали нотаріальної справи по вчиненню виконавчих написів №№ 46127,46428 від 19.05.2021 року про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості на загальну суму 99432,85 грн. – у приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Остапенко Є.М.; 2) матеріали зведеного виконавчого провадження № 66903567 щодо примусового виконання виконавчих написів №№ 46127,46428 від 19.05.2021 року про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості на загальну суму 99432,85 грн. – у приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Шагана О.А.; 3) кредитні договори № 001-29599-231013 та № 002-29599-231013 від 23.10.2013 року, укладених ОСОБА_1 з ПАТ «Дельта Банк», з додатками до договорів та додатковими угодами до них, докази на підтвердження розрахунків ОСОБА_1 за вказаними договорами, повідомлення ОСОБА_1 про відступлення права вимоги за вищевказаними кредитними договорами, акти приймання-передачі кредитної справи, фактичної оплати за вказаним договором з доказами їх фактичного направлення боржнику і отримання до вчинення виконавчого напису – у ТОВ «Цикл Фінанс». Судом встановлено строк виконання ухвали – 10 днів з дня отримання її копії.

Копія ухвали, направлена на адресу приватного нотаріуса Остапенко Є.М., 01.12.2021 року повернута до суду з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою».

02.12.2021 року на адресу суду від приватного виконавця Шагана О.А. надійшли копії матеріалів зведеного виконавчого провадження № 66903567 при примусовому виконанні виконавчих написів №№ 46427,46428 на загальну суму 99432,85 грн.

10.12.2021 року відповідачем надіслано до суду копії витребуваних кредитних договорів від 23.10.2013 року, копії двох договорів про відступлення права вимоги за кредитними договорами від 20.02.2018 року та 12.04.2021 року, копії вимоги до боржника за вищевказаними кредитними договорами. У заяві про надання доказів відповідачем зазначено про неможливість надання належним чином засвідчених витягів з реєстру прав вимоги до договору факторингу № 242/1 від 12.04.2021 та засвідчених виписок з рахунків боржника, так як дані документи в оригіналі містяться в матеріалах нотаріальної справи у приватного нотаріуса Остапенко Є.М., а також інших, зазначених в ухвалі суду документів, в зв`язку з укладенням 16.09.2021 року з ТОВ «ХОРН ХОФ ІНВЕСТ» договору № 248/Х, відповідно до якого вказане товариство набуло право нового кредитора до ОСОБА_1 .

Також відповідачем було надіслано клопотання про залучення правонаступника, згідно з ухвалою суду від 25.01.2022 року вказане клопотання повернуто.

08.02.2022 року на адресу суду надійшло клопотання відповідача про зменшення витрат на правничу допомогу.

Інші заяви по суті до суду не надходили.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позовна заява підлягає задоволенню з наступних підстав.

19.05.2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенко Є.М. був вчинений виконавчий напис № 46427, яким запропоновано стягнути з позивача на користь ТОВ «Цикл Фінанс» суму заборгованості у розмірі 50098,96 грн. та витрати за вчинення виконавчого напису в сумі 50,00 грн., загальна заборгованість складає 50148,96 грн.

Як вбачається зі вказаного виконавчого напису, позивач є боржником за кредитним договором № 001-29599-231013 від 23.10.2013 року, укладеним з первісним кредитором – Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк», право вимоги за яким було відступлено до нового кредитора – Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та гарантія», яке в подальшому відступило право вимоги до нового кредитора – Товариства з обмеженою відповідальністю «Цикл Фінанс».

На підставі вищевказаного виконавчого напису приватним виконавцем виконавчого округу Дніпропетровської області Шаган О.А. 21.09.2021 року винесена постанова про відкриття виконавчого провадження № 66890899 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Цикл Фінанс» заборгованості у розмірі 50148,96 грн.

21.09.2021 року приватним виконавцем виконавчого округу Дніпропетровської області Шаган О.А. винесена постанова про стягнення з боржника ОСОБА_1 основної винагороди, якою постановлено стягнути з ОСОБА_1 основну винагороду у сумі 5014, 90 грн. на користь приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Шаган О.А.

21.09.2021 року приватним виконавцем виконавчого округу Дніпропетровської області Шаган О.А. винесена постанова про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження № 66890899, якою постановлено стягнути з ОСОБА_1 загальну суму мінімальних витрат – 237, 00 грн.

Також судом встановлено, що 19.05.2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенко Є.М. був вчинений виконавчий напис № 46428, яким запропоновано стягнути з позивача на користь ТОВ «Цикл Фінанс» суму заборгованості у розмірі 49233,89 грн. та витрати за вчинення виконавчого напису в сумі 50,00 грн., загальна заборгованість складає 49283,89 грн.

Як вбачається зі вказаного виконавчого напису, позивач є боржником за кредитним договором № 002-29599-231013 від 23.10.2013 року, укладеним з первісним кредитором – Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк», право вимоги за яким було відступлено до нового кредитора – Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та гарантія», яке в подальшому відступило право вимоги до нового кредитора – Товариства з обмеженою відповідальністю «Цикл Фінанс».

На підставі вищевказаного виконавчого напису приватним виконавцем виконавчого округу Дніпропетровської області Шаган О.А. 21.09.2021 року винесена постанова про відкриття виконавчого провадження № 66890974 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Цикл Фінанс» заборгованості у розмірі 49283,89 грн.

21.09.2021 року приватним виконавцем виконавчого округу Дніпропетровської області Шаган О.А. винесена постанова про стягнення з боржника ОСОБА_1 основної винагороди, якою постановлено стягнути з ОСОБА_1 основну винагороду у сумі 4928,39 грн. на користь приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Шаган О.А.

21.09.2021 року приватним виконавцем виконавчого округу Дніпропетровської області Шаган О.А. винесена постанова про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження № 66890974, якою постановлено стягнути з ОСОБА_1 загальну суму мінімальних витрат – 237, 00 грн.

21.09.2021 року приватним виконавцем виконавчого округу Дніпропетровської області Шаган О.А. винесена постанова про об`єднання виконавчих проваджень у зведене виконавче провадження, якою постановлено об`єднати виконавчі провадження № 66890899, № 66890974 у зведене виконавче провадження № 66903567.

21.09.2021 року приватним виконавцем виконавчого округу Дніпропетровської області Шаган О.А. винесена постанова про арешт майна боржника, якою постановлено накласти арешт на все нерухоме та рухоме майно, що належить боржнику ОСОБА_1 у межах суми звернення стягнення з урахуванням основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження в розмірі 109850,14 грн.

28.09.2021 року приватним виконавцем виконавчого округу Дніпропетровської області Шаган О.А. винесена постанова про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника ОСОБА_1 .

Постановою вказаного приватного виконавця від 09.11.2021 року зупинено вчинення виконавчих дій з виконання виконавчих написів №№ 46427, 46428 на підставі ухвали Апостолівського районного суду Дніпропетровської області від 08.11.2021 року про забезпечення позову.

З наданих відповідачем копій кредитних договорів №№ 001-29599-231013 та 002-29599-231013 від 23.10.2013 року встановлено, що вказані договори укладено між позивачем ОСОБА_1 та ПАТ «Дельта Банк» у простій письмовій формі.

Вирішуючи позовні вимоги, суд виходить з наступного.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

За загальним правилом статей 15,16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

При цьому, відповідно до статті 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно з частиною першої статті 1 Закону України від 2 вересня 1993 року № 3425-XII «Про нотаріат» нотаріат в Україні - це система органів і посадових осіб, на які покладено обов`язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені цим Законом, з метою надання їм юридичної вірогідності.

Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом «Про нотаріат» та іншими актами законодавства України (частина перша статті 39 Закону «Про нотаріат»). Цим актом є, зокрема, Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України 22 лютого 2012 року № 296/5 та зареєстрований у Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012 року за № 282/20595.

Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія (пункт 19статті 34 Закону України «Про нотаріат»). Правовому регулюванню процедури вчинення нотаріусами виконавчих написів присвячена Глава 14 Закону України «Про нотаріат» та Глава 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій.

Згідно зі статтею 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Статтею 88 Закону України «Про нотаріат» визначено умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до приписів цієї статті Закону нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

За результатами аналізу вищенаведених норм можна дійти наступних висновків.

Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов`язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло у стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником.

Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.

Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України «Про нотаріат»). Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.

З огляду на наведене та з урахуванням приписів статей 15,16,18 ЦК України, статей 50,87,88 Закону України «Про нотаріат», захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.

Тому суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Для правильного застосування положень статей 87,88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Разом із тим, законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.

Вказана правова позиція висловлена Верховним Судом України у справі № 6-887цс17.

З тексту оспорюваних виконавчих написів №№ 46427,46428 від 19.05.2021 року вбачається, що приватний нотаріус Остапенко Є.М. при вчиненні нотаріальної дії керувався ст.ст.87-91 Закону України «Про нотаріат» та пунктом 2 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою КМУ від 29.06.1999 року за № 1172.

Постановою Кабінету Міністрів України № 1172 від 29 червня 1999 року затверджено Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів (далі «Перелік»).

Постановою Кабінету Міністрів № 622 від 26.11.2014 року Перелік доповнено розділом «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин» та до нього включені кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями.

Для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 року (справа № 826/20084/14) визнано незаконною та не чинною з моменту прийняття Постанову Кабінету Міністрів України № 662 від 26.11.2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині доповнення переліку після розділу «Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами» новим розділом такого змісту, відповідно до якого для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості». Зобов`язано Кабінет Міністрів України опублікувати резолютивну частину постанови суду про визнання незаконною та нечинною Постанови Кабінету Міністрів України № 662 від 26.11.2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині, у виданні, в якому її було офіційно оприлюднено, після набрання постановою законної сили. Постанова набрала законної сили з моменту її проголошення.

Підставою для скасування вказаного нормативного акту стало те, що саме по собі включення тих чи інших документів, які встановлюють заборгованість, до Переліку, не засвідчує безспірності заборгованості чи іншої відповідальності боржника перед стягувачем, а їх безспірний характер повинен бути затверджений відповідними документами, відповідно до умов вчинення виконавчих написів, закріплених у статті 88 Закону України «Про нотаріат». Встановлення оскаржуваною постановою виключного переліку документів, необхідних для отримання виконавчого напису, звужує передбачені статтею 88 Закону України «Про нотаріат» умови вчинення виконавчих написів і не відповідає положенням статті 87 цього Закону.

При прийнятті постанови від 22.02.2017 року колегією суддів застосовано вимоги положення п.10.2 Постанови Пленуму ВАС України від 20.05.2013 року № 7 «Про судове рішення в адміністративній справі», згідно якого визнання акта суб`єкта владних повноважень нечинним означає втрату чинності таким актом з моменту набрання чинності відповідним судовим рішенням або з іншого визначеного судом моменту після прийняття такого акта.

Суд, з метою недопущення порушень прав та законних інтересів осіб, що є позичальниками, вважав за необхідне визнати нечинною Постанову Кабінету Міністрів України № 662 від 26.11.2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині, з моменту її прийняття.

Згідно ч.5 ст.254 КАС України в редакції, що діяла на момент ухвалення вказаного судового рішення, постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення.

Таким чином, постанова Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 року у справі № 826/20084/14 набрала законної сили цього ж дня - 22.02.2017 року, отже і п.2 постанови Кабінету Міністрів України № 662 від 26.11.2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», також втратив чинність з цього дня.

Відповідно до статті 124 Конституції України, ст.13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Резолютивну частину постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 року у № 826/20084/14 опубліковано в інформаційному бюлетені «Офіційний вісник України» від 21.03.2017 року № 23.

В подальшому ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01.11.2017 року у справі № 826/20084/14 постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 року залишено без змін.

Велика Палата Верховного Суду постановою від 20.06.2018 року у справі № 826/20084/14 відмовила в задоволенні заяви про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 01.11.2017 року, не знайшовши підстав для такого перегляду.

Верховний Суд у своїй постанові від 12 березня 2020 року у справі № 757/24703/18-ц (провадження № 61-12629св19) дійшов висновку, що оскільки серед документів, наданих банком нотаріусу для вчинення виконавчого напису, відсутній оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів), за яким стягнення заборгованості може провадитися у безспірному порядку, а надана нотаріусу анкета-заява позичальника не посвідчена нотаріально, отже не могла бути тим договором, за яким стягнення заборгованості могло бути проведено у безспірному порядку шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису, тому наявні підстави для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, у зв`язку з недотриманням умов вчинення виконавчого напису щодо подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника.

Як вбачається з матеріалів справи, оскаржені виконавчі написи вчинені нотаріусом 19.05.2021 року, тобто після набрання законної сили постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14, й Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затверджений постановою Кабінет Міністрів України № 1172 від 29.06.1999 року у редакції, станом на час вчинення оспорюваних виконавчих написів нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенко Є.М. 19 травня 2021 року, стосувався лише нотаріально посвідчених договорів і не міг застосовуватись до кредитних договорів, які укладено у простій письмовій формі.

Укладені кредитні договори, які були надані нотаріусу для вчинення виконавчих написів, не були посвідчені нотаріально, тому наявні підстави для визнання виконавчих написів нотаріуса такими, що не підлягають виконанню, у зв`язку з недотриманням умов вчинення виконавчих написів щодо подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника.

З урахуванням зазначеного, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню.

Відповідно до положень частини першої, пункту 1 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Як вбачається з матеріалів справи, професійну правничу допомогу позивачу ОСОБА_1 надає адвокат Ярусевич Є.Ю., що підтверджено договором № 37 про надання професійної правничої (правової) допомоги від 04.10.2021 року. Згідно порядку обчислення гонорару та проведення розрахунків, що є додатком до вказаного договору, сторони встановили порядок обчислення гонорару у формі фіксованої оплати – 10000 грн., що складає приблизно десяту частину від суми стягнення за спірними виконавчими написами, при цьому оплата гонорару здійснюється у строк, що не перевищує п`яти банківських днів з дати ухвалення судового рішення. Сторонами складено Акт № 01/37 про надання правової (правничої) допомоги від 07.10.2021 року, відповідно до якого гонорар адвоката становить 10000,00 грн. Згідно вказаного акту клієнт ОСОБА_1 прийняла юридичні послуги від адвоката Ярусевича Є.Ю., а саме: складання та направлення до Апостолівського районного суду Дніпропетровської області позовної заяви та заяви про забезпечення позову, клопотання про витребування доказів.

Відповідачем 03.02.2022 року подано клопотання про зменшення витрат на правничу допомогу, в обґрунтування якого відповідач, посилаючись на приписи ЦПК України та практику ЄСПЛ, зазначає, що адвокатом позивача розмір витрат на правову допомогу значно завищений, оскільки адвокатом надано лише послуги зі складання позовної заяви, заяви про забезпечення позову, клопотання про витребування доказів та направлення вказаних документів до суду. Також відповідач вказує, що акт № 01/37, наданий адвокатом, містить лише загальний перелік робіт, що були надані адвокатом, проте деталізований опис робіт із зазначенням конкретного проміжку часу, що був витрачений адвокатом, відсутній.

Вирішуючи питання щодо стягнення витрат на правову (правничу) допомогу, суд виходить з наступного.

За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно із частиною третьою статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до частин четвертої та п`ятої статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок спростування співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина шоста статті 137 ЦПК України).

При визначенні суми відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, фінансового стану обох сторін та інших обставин.

Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим.

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Схожі висновки щодо підтвердження витрат, пов`язаних з оплатою професійної правничої допомоги, зроблені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 та додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц.

Пунктами 1, 2 частини другої статті 141 ЦПК України передбачено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача, у разі відмови в позові на позивача.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2статті 137 ЦПК України).

У частині четвертій статті 263 ЦПК України визначено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до правової позиції, висловленої Верховним Судом у постановах від 12 лютого 2020 року у справі № 648/1102/19 і від 11 листопада 2020 року у справі № 673/1123/15-ц, витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 137 ЦПК України).

Суд, розподіляючи витрати, які мають бути понесені позивачем на професійну правничу допомогу адвоката та які підлягають стягненню з відповідача, зазначає що наданий акт про надання правової (правничої) допомоги на загальну суму 10000 грн. не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі з іншої сторони, адже цей розмір таких витрат має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

Як вбачається із матеріалів справи, адвокатом підготовлено позовну заяву про визнання виконавчих написів такими, що не підлягають виконанню, та заяву про забезпечення позову, при цьому нормативно-правове регулювання спірних правовідносин не змінювалося, на даний час існує усталена практика щодо розгляду вказаних спорів, отже підготовка цієї справи до розгляду в суді не вимагала значного обсягу юридичної і технічної роботи. Клопотання про витребування доказів в значній частині дублює позовну заяву, що також свідчить про незначний обсяг роботи.

Таким чином, суд вважає співмірною у цій справі компенсацію вартості виконаної роботи лише у сумі 5 000 грн., з урахуванням, зокрема, складності справи, обсягу наданих у цьому випадку адвокатських послуг і виконаних робіт у межах підготовки справи до розгляду у суді першої інстанції.

Враховуючи складність справи та виконані роботи, беручи до уваги принципи співмірності та розумності судових витрат, суд дійшов висновку про необхідність стягнення з відповідача витрат на правову допомогу в розмірі 5000 грн.

Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У зв`язку із задоволенням вимог позивача про визнання двох виконавчих написів такими, що не підлягають виконанню, суд доходить висновку про стягнення з відповідача на користь позивача судового збору у розмірі 1816 грн., сплаченого за подання позовної заяви, та 454 грн. судового збору, сплаченого за подання заяви про забезпечення позову.

Керуючись ст.ст.10-13,81,259,263,265,268 ЦПК України, суд

ухвалив:

Позов адвоката Ярусевича Євгенія Юрійовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , до Товариства з обмеженою відповідальністю «Цикл Фінанс» про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, задовольнити частково.

Визнати виконавчий напис, вчинений 19 травня 2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенко Євгеном Михайловичем, зареєстрований в реєстрі за № 46427, простягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Цикл Фінанс» заборгованості у розмірі 50148,96 грн., таким, що не підлягає виконанню.

Визнати виконавчий напис, вчинений 19 травня 2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенко Євгеном Михайловичем, зареєстрований в реєстрі за № 46428, простягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Цикл Фінанс» заборгованості у розмірі 49283,89 грн., таким, що не підлягає виконанню.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Цикл Фінанс» (код ЄДРПОУ 43453613, м. Київ, вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, 8) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованої в АДРЕСА_1 , судовий збір розмірі 1816 грн. за подання позовної заяви до суду, судовий збір в розмірі 454 грн. за подання заяви про забезпечення позову, витрати на правову допомогу в розмірі 5000 грн., всього в розмірі 7270 грн.

У задоволенні позовних вимог в іншій частині відмовити.

На рішення може бути подана апеляційна скарга в Дніпровський апеляційний суд протягом 30 днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне рішення складено 14 лютого 2022 року.

Суддя: