Ухвала суду № 103213848, 21.01.2022, Нововолинський міський суд Волинської області

Справа № 165/1859/17

Провадження № 1-в/165/22/22

НОВОВОЛИНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 січня 2022 року м. Нововолинськ

Нововолинський міський суд Волинської області в складі:

головуючого судді Василюка А.В.,

за участю секретаря Навроцької М.Р.,

прокурора Лісневського К.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Нововолинську справу за поданням ОСОБА_1 про звільнення його від додаткового покарання умовно-достроково, засудженого вироком апеляційного суду Волинської області від 04.09.2018 за ч.2 ст.286 КК України, суд,

встановив:

Засуджений ОСОБА_1 звернувся до суду із клопотанням у якому просить звільнити його умовно-достроково від відбування додаткової міри покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами.

Заяву обгрунтовує тим, що вироком Нововолинського міського суду Волинської облсті від 21.12.2017 його засуджено за ч.2 ст.286 КК України до 4 років 6 місяців позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 роки. На підставі ст.75 КК України звільнено від відбування покарання з випробуванням, якщо він протягом 3 років іспитового строку не вчинить нового злочину та виконає покладені на нього на підставі ст..76 КК України обов`язки.

Вироком апеляційного суду Волинської області від 04 вересня 2018 року вирок Нововолинського міського суду Волинської області від 21.12.2017 в частині призначення покарання скасовано та постановлено новий вирок, яким його засуджено за ч.2 ст.286 КК України до 3 років позбавлення волі із позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 роки.

Вказує, що він відбував реальну міру покарання в ДУ «Городоцький виправний центр №131» з 03.10.2018. Під час відбування покарання до дисциплінарної відповідальності не притягувався, два рази за сумлінну поведінку та ставлення до праці був заохочений правами начальника установи.

Ухвалою Рівненського районного суду Рівненської області від 13 травня 2020 року на підставі ст.81 КК України його умовно-достроково звільнено від відбування основного покарання у виді позбавлення волі на невідбутий строк покарання – 1 рік 04 місяці 20 днів.

Зазначає, що він є інвалідом II групи, постійно потребує медичного супроводу, проживає лише двох з дружиною, дітей поруч немає, тому доводиться користуватись загальним транспортом для усіх потреб, а в умовах пандемії це постійний ризик. До дітей, родичів, які проживають в інших областях вони з дружиною не їздять через ризик захворіти. Мають свій автомобіль, але не мають змоги ним користуватися, оскільки у дружини немає посвідчення водія. Зазначає, що щиро розкаявся у вчиненому, відбував міру покарання у виправній колонії, звідки за хорошу поведінку був звільнений умовно-достроково, просить звільнити умовно-достроково від відбування додаткового покарання відповідно до вимог ст.81 КК України.

У судове засідання заявник ОСОБА_1 не з`явився, подав до суду письмову заяву, в якій просить проводити розгляд заяви за його відсутності, посить заяву задоволити.

У судове засіданні представник Володимир-Волинського районного відділу №2 філії Державної установи "Центр пробації" у Волинській області не з`явився, подав до суду письмову заяву, в якій просить проводити розгляд заяви за його відсутності, щодо вирішення заяви покладається на розсуд суду.

Прокурор у судовому засіданні заперечив проти задоволення даного клопотання, оскільки відповідно до ст.55 КК України строк додаткового покрання обчислюється з моменту відбуття основного покарання, строк якого закінчується у квітні 2020 року. Так як ОСОБА_1 не почав відбувати додаткове покарання, тому вважає відсутніми підстави для задоволення вказаного клопотання.

Суд, заслухавши думку учасників процесу, вивчивши письмові матеріали справи, приходить до висновку, що клопотання підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ч.1 ст.81 КК України до осіб, що відбувають покарання у виді випраних робіт, може бути застосовано умовно-дострокове звільнення від відбування покарання. Особу може бути умовно-достроково звільнено повністю або частково і від відбування додаткового покарання.

Умовно-дострокове звільнення від відбування додаткового покарання може бути застосовано після відбуття засудженим основного покарання та не менше половини строку покарання за необережний тяжкий злочин, а також за наявності інших зазначених у законі умов.

Згідно з вимогами ч.2 ст.81 КК України умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване, якщо засуджений своєю поведінкою та сумлінним ставленням до праці довів своє виправлення. Умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване після відбуття засудженим не менше половини строку покарання за необережний тяжкий злочин.

За вимогами ч.3 ст.55 КК України при призначенні в якості додаткового покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатись певною діяльністю до покарання у виді позбавлення волі на певний строк - воно поширюється на весь час відбування основного покарання, і крім цього, на строк, встановлений вироком суду, що набрав законної сили. При цьому строк додаткового покарання обчислюється з моменту відбуття основного покарання.

Проте при призначенні до основного покарання у виді позбавлення волі на певний строк, додаткового покарання у виді позбавлення права займатися певною діяльністю, в тому числі права керування транспортними засобами, засуджена до нього особа може бути звільнена від його відбування: з випробуванням (ст.79 КК України); умовно-достроково (ст.81 КК України); достроково (ч.2 ст.82, 85-87 КК України).

Крім того, нормами Кримінального кодексу України передбачено порядок застосування (виконання) додаткового покарання, а саме позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю, який залежить від того, до якого виду основного покарання воно приєднується (ч.3 ст.55 КК України):

-якщо додаткове покарання приєднується до позбавлення волі на певний строк, в даному випадку заборона обіймати певні посади або займатися певною діяльністю діє і протягом строку відбування засудженим основного покарання, і після відбуття - протягом строку, на який призначене вироком суду додаткове покарання;

-якщо додаткове покарання приєднується на додаток до інших видів основних покарань, в тому числі виправних робіт, то воно обчислюється, і отже діє з моменту набуття вироком законної сили. В даному випадку додаткове покарання, передбачене ст.55 КК України, застосовується не послідовно, а паралельно з основним покаранням. При цьому закінчення строку кожного з покарань (основного та додаткового) залежить від їх тривалості.

У Постанові Пленуму Верховного Суду України "Про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміну невідбутої частини покарання більш м`яким" №2 від 26 квітня 2002 року передбачено, що коли питання про умовно-дострокове звільнення від відбування додаткового покарання виникло після повного відбуття засудженим основного покарання, суд може повністю або частково звільнити його від додаткового покарання після фактичного відбуття встановленої законом частини останнього та за наявності інших зазначених у законі умов.

У пункті 17 вказаної вище Постанови Пленуму ВСУ зазначено: "Оскільки судовий розгляд питання про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання справляє великий виховний вплив і запобіжний вплив як на самого засудженого, так і на інших осіб, суди під час судового засідання у справах цієї категорії повинні приділяти особливу увагу поясненням засудженого, представників органу, який відає виконанням покарання, спостережної комісії по суті внесеного подання. Зокрема, слід ретельно з`ясувати ставлення засудженого до вчиненого злочину, праці та навчання, додержання ним вимог режиму, участь у самодіяльних організаціях засуджених виправно-трудової установи, а також його наміри щодо залучення до суспільно корисної праці та потребу в наданні допомоги при обранні місця проживання і працевлаштування". Причому, як роз`яснено в п.13 тієї ж постанови, "відсутність у матеріалах даних про можливість працевлаштування засудженого після умовно-дострокового звільнення від відбування покарання не може бути підставою для відмови у задоволенні подання".

Судом встановлено, що вироком Нововолинського міського суду Волинської облсті від 21.12.2017 ОСОБА_1 засуджено за ч.2 ст.286 КК України до 4 років 6 місяців позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 роки. На підставі ст.75 КК України звільнено від відбування основного покарання з випробуванням, якщо він протягом 3 років іспитового строку не вчинить нового злочину та виконає покладені на нього на підставі ст.76 КК України обов`язки (а.с.140-141).

Вироком Апеляційного суду Волинської області від 04 вересня 2018 року вирок Нововолинського міського суду Волинської області від 21.12.2017 в частині призначення покарання скасовано та постановлено новий вирок, яким ОСОБА_1 засуджено за ч.2 ст.286 КК України до 3 років позбавлення волі із позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 роки (а.с. 188-189).

Ухвалою Рівненського районного суду Рівненської області від 13 травня 2020 року на підставі ст.81 КК України його умовно-достроково звільнено від відбування основного покарання у виді позбавлення волі на невідбутий строк покарання – 1 рік 04 місяці 20 днів (а.с.12).

Згідно копії довідки про звільнення (а.с.13) ОСОБА_1 звільнено з Городоцького ввиправного центру №131 21 травня 2020 року.

Таким чином, відповідно до вимог ст.55 КК України перебіг відбування засудженим ОСОБА_1 додаткового покарання, у виді позбавлення права керувати транспортними засобами, був розпочатий з 21 травня 2020 року.

Станом на день розгляду клопотання ззасудженого ОСОБА_1 про умовно-дострокове звільнення від відбування додаткового покарання, ОСОБА_1 відбув більшу половину строку додаткового покарання.

Як вбачається з копії характеристики начальника ДУ «Городоцький виправний центр №131» від 06.04.2020 засуджений ОСОБА_1 визнаний таким, що довів своє виправлення та заслуговує на умовно-дострокове звільнення в порядку ст.81 К України (а.с. 11).

За час відбування додаткового покарання ОСОБА_1 нового кримінального правопорушення не вчинив, до адміністративної відповідальності не притягувався, порушень порядку та умов відбування покарання не допускав.

Доводи прокурора щодо неможливості звільнення ОСОБА_1 умовно-достроково від призначеного додаткового покарання через невідбуття ним основного покарання, на думку суду, є недоведеними.

За таких обставин, суд вважає за необхідне звільнити засудженого ОСОБА_1 умовно-достроково від відбуття додаткового покарання, оскільки останній нового злочину не вчинив, до адміністративної відповідальності не притягувався, порушень порядку та умов відбування покарання не допускав, був умовно-достроково звільнений на 1 рік 04 місяці 20 днів від відбування основного покарання у виді позбавлення волі та відбув більшу половину строку додаткового покарання, суд вважає, що ОСОБА_1 своєю сумлінною поведінкою довів виправлення і може бути звільнений від відбування додаткового покарання умовно-достроково.

Керуючись статтею 81 КК України, статтями 537, 539 КПК України, суд,-

постановив:

Клопотання задоволити.

Звільнити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, від відбування додаткового покарання, призначеного вироком апеляційного суду Волинської області від 04 вересня 2018 року у виді позбавлення права керування транспортними засобами строком на три роки, умовно-достроково на строк чотири місяці двадцять чотири днів.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Волинського апеляційного суду протягом семи днів з моменту її проголошення.

Головуючий суддя підпис А.В. Василюк