Рішення № 103213821, 01.02.2022, Луцький міськрайонний суд Волинської області

Справа № 161/8823/21

Провадження № 2/161/1412/22

ЛУЦЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 лютого 2022 року Луцький міськрайонний суд Волинської області

в складі:

головуючого – судді Рудської С.М.

при секретарі – Чигринюк В.С.

за участі:

представників відповідачів – Коваль І.В., ОСОБА_1

представника третьої особи – Забожчук О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Регіонального сервісного центру МВС у Волинській області, Державної казначейської служби України, Управління Державної автомобільної інспекції Управління УМВС України у Волинській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідачів – Головне управління національної поліції у Волинській області, про відшкодування шкоди,

В С Т А Н О В И В:

17.05.2021 року позивач ОСОБА_2 через свого представника звернувся до суду з вищевказаною позовною заявою на обґрунтування якої зазначив, що 03.03.2016 року ним було зареєстровано транспортний засіб INFINITY EX35, д.н.з. НОМЕР_1 (далі – транспортний засіб, автомобіль). 08.09.2016 року працівниками оперативного підрозділу ГУНП у Волинській області, на підставі ухвали Луцького міськрайонного суду Волинської області від 10.06.2016 року по справі № 161/7548/16-к про накладення арешту на майно в рамках кримінального провадження № 12016030000000066 від 22.04.2016 року, вилучили у нього належний йому вищевказаний транспортний засіб. Надалі, арешт автомобіля було скасовано, проте під час досудового розслідування, транспортний засіб йому так і не був повернутий. Вироком Луцького міськрайонного суду Волинської області від 11.10.2017 року по справі № 161/3483/17, який залишений без змін ухвалою апеляційного суду Волинської області від 26.04.2018 року та постановою Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 24.09.2019 року, було встановлено, що державна реєстрація не розмитненого автомобіля, який визнано речовим доказом, була незаконна та зобов`язано орган обвинувачення, вжити всіх необхідних заходів для вирішення питання щодо сплати митних платежів або звернення автомобіля в дохід держави. Відтак, відбулася незаконна реєстрація транспортного засобу, яка в подальшому була скасована, оскільки для реєстрації автомобіля відповідачем Регіональним сервісним центром МВС у Волинській області використано підроблені документи. Про підстави скасування реєстрації та документів на підставі яких саме відповідачем незаконно був зареєстрований транспортний засіб, позивач дізнався після отримання висновку Регіонального сервісного центру МВС у Волинській області (далі РСЦ МВС у Волинській області. Вважає, що внаслідок протиправних дій РСЦ МВС у Волинській області (порушення процедури державної реєстрації транспортного засобу), який є органом державної влади, позивачу спричинено шкоду, яка повинна відшкодовуватися державою, оскільки його було позбавлено права власності на транспортний засіб. Так, порушення процедури державної реєстрації автомобіля завдало йому матеріальну шкоду в розмірі його вартості – 571133,74 грн. Враховуючи наведене, просить суд стягнути з Державного бюджету України на свою користь 571133,74 грн. матеріальної шкоди та понесені судові витрати по справі.

10.06.2021 року від відповідача Державної казначейської служби України надійшов на поштову адресу суду відзив на позовну заяву на обґрунтування якого зазначив, що виходячи зі змісту позову ОСОБА_2 , ним було придбано транспортний засіб шляхом надання генерального доручення ОСОБА_3 , а тому він не є власником зазначеного автомобіля, а відтак і не може бути позивачем за пред`явленими вимогами. При цьому, будь-які докази, що підтверджують факт сплати ОСОБА_2 коштів у розмірі вартості автомобіля відсутні. Крім того, заявлені до стягнення витрати на правничу допомогу в у розмірі 24000 грн. не відповідає засадам розумності та справедливості. Також вважає, що Казначейство повинно виступати при розгляді даної справи в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, а не відповідача. Враховуючи наведене, просить суд у задоволенні позову відмовити повністю (а.с. 78-83).

14.06.2021 року відповідачем РСЦ МВС у Волинській області було подано до суду відзив на позовну заяву на обґрунтування якого зазначено, що позовні вимоги, пред`явлені до РСЦ МВС у Волинській області є безпідставними, оскільки РСЦ транспортний засіб не вилучало, звернення до РСЦ щодо повернення транспортного засобу не надходили, жодним судовим рішенням РСЦ не зобов`язано вчиняти дії, стосовно транспортного засобу. Судовими рішеннями, постановленими у справі № 161/3483/17, суд не приймав рішення про повернення транспортного засобу, оскільки реєстрація останнього здійснена незаконно. Також вважає, що заявлені до відшкодування витрати на правничу допомогу у сумі 24000 грн. є неспівмірними та непідтвердженими належними розрахунками, платіжними дорученнями, детальними описами проведених робіт та наданих правничих послуг. На підставі викладеного, у задоволенні позову просить відмовити (а.с. 88-93).

Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 16.06.2021 року до участі у даній справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідачів було залучено ГУНП у Волинській області (а.с. 122).

29.06.2021 року від представника позивача на поштову адресу суду надійшла відповідь на відзив РСЦ МВС у Волинській області у якому зазначено наступне. Так, в межах даних спірних правовідносин РСЦ МВС України у Волинській області є правонаступником УДАІ УМВС України у Волинській області. У свою чергу, первинна реєстрація транспортного засобу була здійснена працівником ТСЦ 0741, який є структурним підрозділом РСЦ МВС України у Волинській області. З огляду на зазначене, РСЦ є належним відповідачем в даній справі. Відтак, неправомірні дії посадової особи ТСЦ 0741, які виразились в незаконній первинній реєстрації транспортного засобу, який належав позивачу і права власності на який він позбавився внаслідок скасування такої незаконної реєстрації (неправомірні дії цього органу (посадової або службової особи) є доведеною, а наявність шкоди та причинний зв`язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою в повній мірі обґрунтовано. Враховуючи викладене, доводи відповідача викладені в відзиві жодним чином не спростовують доводів позовної заяви, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі (а.с. 128-132).

Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 15.07.2021 року до участі у даній справі в якості співвідповідача було залучено УДАІ УМВС України у Волинській області (а.с. 152-153).

01.09.2021 року від представника третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідачів - ГУНП у Волинській області надійшли письмові пояснення на позовну заяву. В обґрунтування своєї позиції тертя особа зазначила, що внаслідок вилучення транспортного засобу його було передано на відповідальне збереження УЗЕ у Волинській області. Натомість, у своєму позові ОСОБА_2 стверджує, що саме внаслідок протиправних дій ТСЦ 0741 його було позбавлено права власності на транспортний засіб, у зв`язку з чим було спричинено шкоду, яка підлягає відшкодуванню державою. Так, обов`язок по відшкодуванню майнової шкоди виникає лише за умови, якщо дії працівників ТСЦ 0741 будуть визнанні неправомірними. Проте, згідно вироку Луцького міськрайонного суду Волинської області від 10.01.2017 року (справа № 161/3483/17) ОСОБА_4 , який працював на посаді провідного консультанта адміністратора ТСЦ 0741 РСЦ МВС у Волинській області, виправдано у пред`явленому обвинуваченні за ч. 2 ст. 364 КК України на підставі п. 3 ч. 1 ст. 373 КПК України, у зв`язку з недоведеністю в його діянні складу даного кримінального правопорушення Отже, причино-наслідкового зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача, що є обов`язковою підставою настання відповідальності за ст. 1166 ЦК України, немає. Крім того, в обґрунтування своїх вимог ОСОБА_2 не надано жодних доказів щодо наявності майнової шкоди та підтверджуючих документів щодо розміру даних витрат. Враховуючи наведене, у задоволенні позову просила відмовити (а.с. 178-180).

Представник позивача в судове засідання не з`явився, причини неявки суду не повідомив, про день, час, місце розгляду справи був повідомлений належним чином, клопотання про відкладення розгляду справи від нього на адресу суду не надходило.

В судовому засіданні представник відповідача РСЦ МВС у Волинській області щодо задоволення позову заперечувала з підстав, які були викладені у її відзиві на позовну заяву.

Представник відповідача Державної казначейської служби України в судовому засіданні просила у задоволенні позову відмовити повністю, посилаючись на обставини, що викладені у її відзиві.

В судовому засіданні представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідачів – ГУНП у Волинській області надала пояснення аналогічні викладеним у її письмових поясненнях, заявлені позовні вимоги вважає безпідставними, а тому у їх задоволенні просила відмовити.

Представник відповідача УДАІ УМВС України у Волинській області в судове засідання повторно не з`явився, подав суду клопотання з проханням розгляд справи здійснювати за його відсутності, позов не визнає та у його задоволенні просить відмовити (а.с. 197).

За змістом статей 43, 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

На осіб, які беруть участь у справі, покладається загальний обов`язок - добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов`язки. При цьому під добросовісністю необхідно розуміти таку реалізацію прав і виконання обов`язків, що передбачають користування правами за призначенням, здійснення обов`язків в межах, визначених законом, недопустимість посягання на права інших учасників цивільного процесу, заборона зловживати наданими правами.

Відповідно до частини другої статті 233 ЦПК України суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку в разі неявки у судове засідання учасника справи щодо якого немає відомостей про вручення йому повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні сторін або їх представників, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні за їх відсутності.

Оскільки сторона позивача була належним чином були повідомленою про день, час, місце розгляду справи, суд вважає можливим розглянути справу за відсутності позивача та його представника, оскільки наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові докази які містяться в матеріалах справи, вивчивши матеріали кримінальної справи № 161/3483/17, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що 03.03.2016 року за позивачем ОСОБА_2 було проведено реєстрацію автомобіля INFINITY EX35, кузов № НОМЕР_2 та видано д.н.з. НОМЕР_3 (а.с. 11, 14-15).

22.04.2016 року СУ ГУНП у Волинській області внесено відомості до ЄРДР за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 358 ч. 4 КК України, а саме: невстановлені особи використали завідомо підроблені документи у територіальному сервісному центрі 0741 Регіонального сервісного центру МВС у Волинській області, які в подальшому стали підставою для незаконної реєстрації транспортних засобів - легкового універсалу INFINITY EX35, 2011 р.в., кузов № НОМЕР_2 та розпочато кримінальне провадження № 12016030000000066.

Постановою ст. слідчого СУ ГУНП у Волинській області майором поліції Желєзної-Бондарук Н.О. від 06.06.2016 року у кримінальному провадженні № 12016030000000066 від 22.04.2016 року, транспортний засіб – легковий універсал INFINITY EX35, 2011 р.в., номер кузова НОМЕР_2 було визнано речовим доказом.

Ухвалою слідчого судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 10.06.2016 року в рамках кримінального провадження № 12016030000000066 від 22.04.2016 року, вирішено накласти арешт на транспортний засіб – легковий універсал INFINITY EX35, 2011 р.в., номер кузова НОМЕР_2 (а.с. 16).

Згідно висновку Регіонального сервісного центру МВС у Волинській області від 09.08.2016 року № 31/3-1731, встановлено, що «…відповідно до наданих матеріалів реєстрації транспортного засобу INFINITY EX35, кузов № НОМЕР_2 , 08.09.2015 року працівником TCЦ 0741 ОСОБА_4 , було прийнято матеріали та рішення щодо проведення реєстрації ТЗ привезеного з-за кордону по ВМЛ, вищевказаного транспортного засобу за ОСОБА_5 . До матеріалів про реєстрацію додані наступні документи: вантажно-митна декларація № 205070000/2015/042666, довідка-рахунок серії ААЕ № 352703, квитанція про сплату за спецпродукцію та надання платних послуг, сертифікат відповідності серії ДІ № 176323.

Проведеною перевіркою встановлено, що згідно баз даних документи, які стали підставою для реєстрації транспортного засобу INFINITY EX35, кузов № НОМЕР_2 , а саме: вантажно-митна декларація № 205070000/2015/042666 в базі даних відсутня; довідка-рахунок серії ААЕ № 352703, видана ПП «БРОК-АВТО» на транспортний засіб марки VOLKSVAGEN GOLF, на ім`я громадянина ОСОБА_6 , а в документах згідно бази даних НАІС видавалась довідка-рахунок НОМЕР_4 .

Згідно Національної бази України транспортний засіб INFINITY EX35, 2011 р.в., кузов № НОМЕР_2 , - 07.02.2013 року знятий з обліку у зв`язку із анулюванням реєстрації.

Вищевказані обставини стали підставою для порушення кримінального провадження № 12016030000000066 від 22.04.2016 року,

Вироком Луцького міськрайонного суду Волинської області по справі № 161/3483/17 від 11.10.2017 року ОСОБА_4 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України було виправдано на підставі п. 3 ч. 1 ст. 373 КК України, у зв`язку з недоведеністю в його діянні складу даного кримінального правопорушення. Даний вирок набрав законної сили і є чинним.

Також вищевказаним вироком суду питання повернення речового доказу - транспортного засобу INFINITY EX35, кузов № НОМЕР_2 , не було вирішено, оскільки державна реєстрація не розмитненого транспортного засобу була незаконна, суд зобов`язав орган обвинувачення, вжити всіх необхідних заходів для вирішення питання щодо сплати митних платежів або звернення автомобіля в дохід держави (а.с. 20-28).

У своєму позові, позивач ОСОБА_2 зазначає, що відбулася незаконна реєстрація за ним права власності на транспортний засіб INFINITY EX35, 2011 р.в., кузов № НОМЕР_2 , що стало наслідком її подальшого скасування, оскільки для реєстрації за ним права власності на автомобіля підрозділом Регіонального сервісного центру МВС у Волинській області використано підроблені документи. Відтак, такими протиправними діями РСЦ МВС у Волинській області, який є органом державної влади, позивачу спричинено шкоду, яка повинна відшкодовуватися державою, оскільки його було позбавлено права власності на транспортний засіб.

Таким чином, зі змісту позовної заяви ОСОБА_2 слідує, що заявлені ним позовні вимоги фактично пред`явлені до РСЦ МВС у Волинській області, як до прямого завдавача матеріальної шкоди, з посиланням на положення ст.ст. 1173, 1174 ЦК України, як на матеріально-правову підставу пред`явлення позову.

Надаючи правову оцінку правовідносинам, що склалися між сторонами, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Вказане положення матеріального закону кореспондується з приписами ч. 1 ст. 2 ЦПК України, відповідно до якої завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно ч. 1 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Статтею 56 Конституції України передбачено, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Частиною 1 ст. 1166 ЦК України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується у повному обсязі особою, яка її завдала.

У відповідності до ст.ст. 1173, 1174 ЦК України, якими визначено спеціальний порядок відшкодування майнова шкода, завданої неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, особою, яка її завдала.

Вищевказані норми ЦК України є спеціальними і передбачають певні особливості, характерні для розгляду справ про деліктну відповідальність органів державної влади та посадових осіб, які відмінні від загальних правил деліктної відповідальності.

У відповідності до правової позиції Верховного Суду (постанова від 15.04.2020 року у справі № 296/10789/16-ц), необхідною підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є факти неправомірних дій чи бездіяльності цього органу чи його посадових або службових осіб, наявність шкоди та причинний зв`язок між неправомірними діями чи бездіяльністю і заподіяною шкодою. Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає цивільну відповідальність за заподіяну шкоду. Причинний зв`язок між протиправною поведінкою і шкодою полягає в тому, що протиправна поведінка завжди передує в часі шкідливому результату, що настав; шкідливий результат є наслідком саме цієї протиправної поведінки.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 18.09.2019 року у справі № 229/2601/17 (провадження № 61-12323св19)

Причинний зв`язок між протиправним діянням заподіювача шкоди та шкодою, заподіяною потерпілому, є обов`язковою умовою настання відповідальності.

Причинно-наслідковий зв`язок між діянням особи та заподіянням шкоди полягає в тому, що шкода є наслідком саме протиправного діяння особи, а не якихось інших обставин. Проста послідовність подій не повинна братися до уваги.

Об`єктивний причинний зв`язок як умова відповідальності виконує функцію визначення об`єктивної правової межі відповідальності за шкідливі наслідки протиправного діяння.

Заподіювач шкоди відповідає не за будь-яку заподіяну шкоду, а тільки за ту шкоду, яка заподіяна його діями.

Відсутність причинного зв`язку означає, що шкода заподіяна не діями заподіювача, а викликана якимись іншими обставинами.

Разом з тим, в ході розгляду справи стороною позивача не було надано належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів того, що у даному випадку саме відповідач Регіональний сервісний центр МВС у Волинській області є заподіювачем шкоди, яка є предметом розгляду даної справи.

Так, в ході розгляду кримінальної справи № 161/3483/17 у кримінальному провадженні, що внесено до ЄРДР за № 4201703000000010, від 10.01.2017 року, за обвинуваченням ОСОБА_4 за ч. 2 ст. 364 КК України, останнього як посадову особу ТСЦ 0741 РСЦ МВС у Волинській області, було виправдано у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України, на підставі п. 3 ч. 1 ст. 373 КПК України, у зв`язку з недоведеністю в його діянні складу даного кримінального правопорушення. Вказаний вирок набрав законної сили і є чинним.

Відповідно до цього ж судового рішення, суд не вирішив про повернення транспортного засобу, оскільки реєстрація останнього здійснено незаконно.

У даному випадку позові вимоги пред`явлені до відповідача РСЦ МВС у Волинській області є безпідставними, оскільки РСЦ МВС у Волинській області транспортний засіб не вилучав, жодним судовим рішенням дану установу не зобов`язано вчинити будь-які дії, стосовно транспортного засобу.

Представник позивача посилається на дії, які щодо його автомобіля вчинялися органом досудового розслідування, однак такі дії жодним чином не стосуються діяльності РСЦ МВС у Волинській області, який згідно Положення про РСЦ МВС у Волинській області від 07.11.2015 року № 1402 (у редакції наказу МВС України від 19.05.2017 № 404) є територіальним органом з надання сервісних послуг МВС.

Стосовно посилань представника позивача на неповернення транспортного засобу, не вирішення питання щодо транспортного засобу як речового доказу, не вжиття заходів для вирішення питання сплати митних платежів, то такі вимоги об`єктивно не можуть бути пред`явлені до РСЦ МВС у Волинській, оскільки вирішення вказаних питань відноситься до компетенція суду та органу державного обвинувачення.

Суд також вважає за необхідне наголосити на наступному.

08.09.2015 року та 09.09.2015 року за заявою власника ВРЕР з обслуговування м. Луцька, Луцького, Рожищенського, Ківерцівського, Маневицького районів здійснено видачу тимчасового талону для реєстрації і провів операцію вторинної реєстраціі придбаного в торгівельній організації транспортного засобу INFINITY EX35, кузов № НОМЕР_2 , номер двигуна НОМЕР_5 , на ім`я ОСОБА_5 .

Наказом МВС від 30.11.2015 року № 1532 «Про ліквідацію Департаменту Державної автомобільної інспекції МВС України, Центру безпеки дорожнього руху та автоматизованих систем при МВС, управлінь Державної автомобільної інспекції ГУМВС, УМВС України в Автономній Республіці Крим, областях» відповідно до п. 12 ч. 2 ст. 8 ЗУ "Про центральні органи виконавчої влади", ст.ст. 104, 105, 110, 111 ЦК України, пп. 20 п. 11 Положення про Міністерство внутрішніх справ України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.10.2015 року № 878, у зв`язку із набранням чинності ЗУ "Про Національну поліцію" та для забезпечення виконання постанови Кабінету Міністрів України від 16.09.2015 року № 730 "Про утворення територіальних органів Національної поліції та ліквідацію територіальних органів Міністерства внутрішніх справ" ліквідовано УДАІ УМВС України у Волинській області та його структурні підрозділи зокрема і ВРЕР з обслуговування м. Луцька, Луцького, Рожищенського, Ківерцівського, Маневицького районів.

У відповідності до постанови Кабінету Міністрів України від 28.10.2015 року № 889 «Про утворення територіальних органів з надання сервісних послуг Міністерства внутрішніх справ» як юридичну особу публічного права було створено РСЦ МВС у Волинській області, який не є правонаступником УДАІ УМВС України у Волинській області.

Із наведеного слідує, що РСЦ МВС у Волинській області не є установою, яка відповідає за дії, вчинені УДАІ УМВС України у Волинській області 08.09.2015 року та 09.09.2015 року з приводу реєстраційних дій щодо транспортного засобу INFINITY EX35, кузов № НОМЕР_2 .

Враховуючи наведене суд вважає, що стороною позивача не надано належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів на обґрунтування позовних вимог, пред`явлених до відповідача РСЦ МВС у Волинській області, а отже підстави для задоволення позову в даній частині відсутні.

У свою чергу, позовні вимоги ОСОБА_2 до УДАІ УМВС України у Волинській області, в порушення вимог ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України також є обґрунтованими, оскільки причино-наслідкового зв`язку між завданою позивачу шкодою і діянням УДАІ УМВС України у Волинській області, які повинні бути обов`язковою підставою настання відповідальності за статтею 1166 ЦК України, судом в ході розгляду справи не встановлено.

При цьому, на обґрунтування своїх вимог ОСОБА_2 не надано жодних доказів щодо наявності майнової шкоди та підтверджуючих документів щодо розміру такої шкоди.

Відповідно до ст. 61 Конституції України юридична відповідальність має індивідуальний характер.

Казначейство діє відповідно до повноважень та компетенції, визначених Положенням про Державну казначейську службу України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 15.04.2015 № 215 (далі - Положення).

Відповідно до пункту 2 Положення Казначейство у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, актами Президента України та Кабінету Міністрів України, наказами Міністерства фінансів України, іншими актами законодавства України, а також дорученнями Президента України і Міністра фінансів України.

Згідно з Положенням Казначейство забезпечує казначейське обслуговування бюджетних коштів на основі ведення єдиного казначейського рахунка.

Казначейство є юридичною особою, має самостійний баланс, печатку із зображенням Державного Герба України і своїм найменуванням та не несе відповідальності за дії органів державної влади.

Казначейство виступає від власного імені, самостійно відповідає за власними зобов`язаннями і є окремим учасником цивільних відносин відповідно до частини першої статті 2 ЦК України.

Разом з тим, позовна заява не містить вимогу позивача до Казначейства щодо порушення ним прав та інтересів Позивача та відновлення порушеного права.

Згідно зі змістом позову, Казначейство жодних прав та інтересів позивача не порушувало, не вступало з ним у правовідносини і жодної шкоди не завдавало,

Відповідно до вимог Конституції України, ЦК України та інших актів законодавства Казначейство не може нести відповідальність за шкоду, завдану Позивачу діями інших суб`єктів.

Враховуючи вищевикладене, Казначейство необґрунтовано визначено ОСОБА_2 його у якості відповідача, у зв`язку з чим пред`явлені до нього вимоги є безпідставними.

Таким чином, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позову ОСОБА_2 до РСЦ МВС у Волинській області, ДКС України, УДАІ УМВС України у Волинській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідачів – ГУНП у Волинській області, про відшкодування шкоди.

Згідно ч. 1, п. 2 ч. 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі відмови в позові, покладаються на позивача.

Враховуючи ту обставину, що у задоволенні позову ОСОБА_2 судом було відмовлено у повному обсязі, підстави для стягнення з відповідачів на його користь судових витрат по справі відсутні.

На підставі ст.ст. 15, 16, 1173 ЦК України, керуючись ст.ст. 10, 12, 13, 77-81, 141, 259, 263-265, 352, 354 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову ОСОБА_2 до Регіонального сервісного центру МВС у Волинській області, Державної казначейської служби України, Управління Державної автомобільної інспекції Управління УМВС України у Волинській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідачів – Головне управління національної поліції у Волинській області, про відшкодування шкоди – відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а у разі складення рішення відповідно до ч. 6 ст. 259 ЦПК України - з дня складення рішення в повному обсязі.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги на рішення суду всіма учасниками справи. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Позивач: ОСОБА_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_6 .

Відповідачі: Регіональний сервісний центр МВС у Волинській області, адреса місцезнаходження: 43026, Волинська обл., м. Луцьк, вул. Гордіюк, 14-Б, код ЄДРПОУ: 40112254.

Державна казначейська служба України, адреса місцезнаходження: 01601, м. Київ, вул. Бастіонна, 6, код ЄДРПОУ: 37567646.

Управління Державної автомобільної інспекції Управління МВС України у Волинській області, адреса місцезнаходження: 43005, Волинська обл., вул. Залізнична, 15, код ЄДРПОУ: 24525635.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідачів – Головне управління національної поліції у Волинській області, адреса місцезнаходження: 43025, Волинська обл., вул. Винниченка, 11, код ЄДРПОУ: 40108604.

Повний текст рішення складений 11 лютого 2022 року.

Суддя Луцького міськрайонного

суду Волинської області С.М. Рудська