Рішення № 10321185, 10.06.2010, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01033, м.Київ-33, вул. Комінтерну, 16 тел.230-31-77

Іменем України

РІШЕННЯ

"10" червня 2010 р. Справа № 18/058-10

Розглянувши матеріали справи за позовом Приватного підприємства «Дельта Нік і К», м. Горлівка

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Бебі Бум», с. Трушки

про стягнення 96403,76 грн.

Суддя А.Ю. Кошик          

за участю представників сторін:

від позивача: Бондаренко Л.Л.

від відповідача: не з‘явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява Приватного підприємства «Дельта Нік і К»(далі – позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Бебі Бум»(далі – відповідач) про стягнення 96403,76 грн.

Провадження у справі порушено відповідно до ухвали суду від 27.04.2010 року та призначено справу до розгляду на 20.05.2010 року.

Відповідач, належними чином повідомлений про час і місце розгляду спору, у судове засідання 20.05.2010 року без поважних причин не з‘явився, про причини неявки суд не повідомив, відзив на позов не надав. У зв’язку з чим, розгляд справи відкладався до 10.06.2010 року.

В судове засідання 10.06.2010 року відповідач, належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, повторно без поважних причин не з’явився, витребувані судом документи не надав, правом, наданим ст. 59 Господарського процесуального кодексу України щодо заперечення проти позовних вимог та подачі відзиву на позовну заяву, не скористався.

За таких обставин, суд розглядає справу у відповідності до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази, оцінивши їх в сукупності та заслухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

Згідно домовленості Приватне підприємство «Дельта Нік і К»поставило Товариству з обмеженою відповідальністю «Бебі бум»за прибутковими накладними (копії долучені до матеріалів справи) товар, за який відповідач в повному обсязі не розрахувався, здійснивши часткову оплату. Залишок заборгованості відповідача складає 77451,74 грн.

Враховуючи, що поставка товару відбувалась без узгодження строків оплати, позивач направив відповідачу вимогу про оплату поставленого товару вих. № 02-02/770 від 27.04.2009 року, яка залишена відповідачем без задоволення.

Відповідно до п. 1ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Таким чином, враховуючи, що сторони вчинили зустрічні юридично значимі дії по передачі товару та його прийняттю, між ним виникли відносини щодо купівлі-продажу.

Відповідно до ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно з ч. 2 ст. 530 ЦК України встановлено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Враховуючи, що строк оплати товару з огляду на ст. 530 Цивільного кодексу України визначено позивачем в претензії вих. № 02-02/770 від 27.04.2009 року протягом семи днів з моменту отримання відповідної вимоги, що з врахування поштового перебігу (згідно Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень та поштових переказів, затверджених Наказом Міністерства транспорту та зв’язку України від 12.12.2007 року № 1149 нормативні строки пересилання письмової кореспонденції між іншими населеними пунктами різних областей України складають 6 днів) припадає на 09.05.2009 року (включно).

Згідно приписів статей 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 193 ГК України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Позивач в обґрунтування позовних вимог посилається на неоплату відповідачем своєчасно та в повному обсязі отриманого товару, що останнім не заперечено та не спростовано, таким чином, з відповідача підлягає стягненню 77451,74 грн. заборгованості.

Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 1928,87 грн. річних, 1928,55 грн. інфляційних та 15094,60 грн. пені.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та 3% річних за весь час прострочення.

Дослідивши наданий позивачем розрахунок річних судом виявлено розбіжності, пов‘язані з періодами нарахування, зокрема, заявлена позивачем сума річних нарахована на суму боргу 77451,74 грн. за період з 12.04.2009 року по 10.03.2010 року, в той час, як судом встановлено, що прострочення зобов’язання виникає з 10.05.2009 року. Таким чином, стягненню підлягає сума річних за період з 10.05.2009 року по 10.03.2010 року за 274 дні прострочення, що складає 1744,25 грн.

Оскільки, розрахунок інфляційних здійснено позивачем за період з травня 2009 року по лютий 2010 року, що відповідає фактичному періоду прострочення, заявлена вимога про стягнення 1928,55 грн. інфляційних підлягає задоволенню.

Щодо вимоги про стягнення пені, суд враховує наступне. Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

В той же час, Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань» встановлено, що за прострочку платежу, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін (ст. 1 Закону).

Розмір пені, передбачений ст. 1 вищезазначеного Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином, в силу наведених положень законодавства, підставою для нарахування пені є відповідні положення закону чи договору. Зазначена правова позиція викладена також у роз'ясненні президії Вищого арбітражного суду України від 29.04.1994р. №02-5/293 «Про деякі питання практики застосування майнової відповідальності за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань»(з подальшими змінами і доповненнями), п.п. 2 та 2.1., якого передбачено, що з дати набрання чинності Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»(далі - Закон), тобто з 14 січня 1997 року, розмір пені за прострочку платежу повинен встановлюватися за згодою сторін, тобто в договорі (стаття 1 Закону); якщо сторони у відповідному договорі не встановили конкретного розміру відповідальності, передбаченої статтями 1 та 2 Закону, пеня стягненню не підлягає, за винятком випадків, коли розмір пені встановлений чинними актами законодавства.

Враховуючи, що між сторонами відсутня домовленість про стягнення пені та про її розмір, стягнення спірних сум пені також не визначено законом, у суду відсутні підстави для задоволення вимоги позивача про стягнення 15094,60 грн. пені.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог і заперечень.

За таких обставин, суд вважає, що позовні вимоги обґрунтовані, позивачем доведені, відповідачем не спростовані, тому підлягають задоволенню в частині стягнення 77451,74 грн. боргу, 1744,25 грн. річних, 1928,55 грн. інфляційних. В решті вимог позов задоволенню не підлягає.

Відшкодування судових витрат та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладається на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючисьст.ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

вирішив:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Бебі бум»(09152, Київська обл., Білоцерківський р-н, с. Трушки, пл. Центральна, 4, код 32445055) на користь Приватного підприємства «Дельта Нік і К»(84601, Донецька обл., м. Горлівка, вул. Комсомольська, 12, код 31402424) 77451,74 грн. боргу, 1744,25 грн. річних, 1928,55 грн. інфляційних, 811,24 грн. витрат по сплаті державного мита та 198,59 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. В задоволенні решти позову відмовити.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання, і може бути оскаржено в апеляційному або касаційному порядку.

Суддя