Рішення № 103210401, 11.02.2022, Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

з питань судового контролю за виконаням судових рішень в

адміністративних справах

11 лютого 2022 р. Р і в н е №460/7559/20

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді У.М. Нор розглянувши у порядку письмового провадження звіт про виконання судового рішення від 18.12.2021 адміністративній справі за позовом

ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області ; про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинення певних дій,

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 23.12.2020 позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії задоволено повністю. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області щодо відмови відповіддю від 22.09.2020 №1700-0319-8/28859 здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 на підставі довідки військової частини А0796 від 02.06.2020 №501/108 із включенням до складу (розміру) грошового забезпечення, з якого призначається (обчислюється) пенсія, щомісячної додаткової грошової винагороди на виконання постанови Верховного Суду від 21.08.2019 у справі №569/19058/17. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області здійснити з 29.09.2017 перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 на підставі довідки військової частини А0796 від 02.06.2020 №501/108 із включенням до складу (розміру) грошового забезпечення, з якого призначається (обчислюється) пенсія, щомісячної додаткової грошової винагороди.

Ухвалою суду від 09.07.2021 заяву ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинення певних дій – задоволено.

20 жовтня 2021 року відповідачем поданий до суду звіт про виконання судового рішення.

Ухвалою суду від 10 грудня 2021 року звіт Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про виконання рішення суду у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинення певних дій призначено до судового розгляду.

До початку судового засідання позивач та представник відповідача подали клопотання про розгляд заяви без їхньої участі в порядку письмового провадження.

Враховуючи, що розгляд заяви здійснюється у порядку письмового провадження, то відповідно до ч.4 ст.229 Кодексу адміністративного судочинства України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Перевіривши правову та фактичну обґрунтованість мотивів, покладених відповідачем в основу звіту про виконання судового рішення ,дослідивши докази, подані до такого звіту, а також матеріали справи, суд зазначає наступне.

Як зазначалося вище, рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 23.12.2020 позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії задоволено повністю. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області щодо відмови відповіддю від 22.09.2020 №1700-0319-8/28859 здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 на підставі довідки військової частини А0796 від 02.06.2020 №501/108 із включенням до складу (розміру) грошового забезпечення, з якого призначається (обчислюється) пенсія, щомісячної додаткової грошової винагороди на виконання постанови Верховного Суду від 21.08.2019 у справі №569/19058/17. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області здійснити з 29.09.2017 перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 на підставі довідки військової частини А0796 від 02.06.2020 №501/108 із включенням до складу (розміру) грошового забезпечення, з якого призначається (обчислюється) пенсія, щомісячної додаткової грошової винагороди.

Як свідчать матеріали справи, відповідач провів такий перерахунок за період з 29.09.2017 по 31.03.2021, що підтверджується Розрахунком на доплату.

Щодо фактичної невиплати перерахованої на користь позивача суми, суд зазначає таке.

Відповідно до підпункту а) пункту 9 частини першої статті 87 Бюджетного кодексу України №2456-VI від 08.07.2010, до видатків, що здійснюються з Державного бюджету України (з урахуванням особливостей, визначених пунктом 5 частини другої статті 67-1 цього Кодексу), належать видатки на соціальний захист та соціальне забезпечення: виплату пенсій військовослужбовцям рядового, сержантського та старшинського складу строкової служби та членам їхніх сімей, пенсій військовослужбовцям та особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, іншим особам, визначеним законом; сплату до Пенсійного фонду України страхових внесків за окремі категорії осіб, передбачені законом; виплату доплат, надбавок, підвищень до пенсій, додаткових пенсій, пенсій за особливі заслуги перед Україною, встановлених законом, державної соціальної допомоги на догляд особам, зазначеним у пунктах 1-3 частини першої статті 7 Закону України «Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю», а також на покриття різниці між розміром пенсії, обчисленим відповідно до абзаців першого та третього частини першої, частини третьої статті 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», та розміром пенсії, обчисленим відповідно до статті 27 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Кошторис – основний плановий фінансовий документ бюджетної установи, яким на бюджетний період встановлюються повноваження щодо отримання надходжень і розподіл бюджетних асигнувань на взяття бюджетних зобов`язань та здійснення платежів для виконання бюджетною установою своїх функцій та досягнення результатів, визначених відповідно до бюджетних призначень.

Відповідно до пункту 5 Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ» №228 від 28.02.2002, установам можуть виділятися бюджетні кошти тільки за наявності затверджених кошторисів, планів асигнувань загального фонду бюджету, планів надання кредитів із загального фонду бюджету, планів спеціального фонду, а закладам фахової передвищої та вищої освіти, науковим установам та закладам охорони здоров`я також за наявності затверджених планів використання бюджетних коштів і помісячних планів використання бюджетних коштів.

Установи мають право брати бюджетні зобов`язання та здійснювати платежі в межах бюджетних асигнувань, установлених затвердженими кошторисами, планами асигнувань загального фонду бюджету, планами надання кредитів із загального фонду бюджету, планами спеціального фонду, а заклади фахової передвищої та вищої освіти, наукові установи та заклади охорони здоров`я також установлених затвердженими планами використання бюджетних коштів і помісячними планами використання бюджетних коштів.

Відповідно до частини першої статті 25 Бюджетного кодексу України, будь-які бюджетні зобов`язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено законом про Державний бюджет України.

Бюджетні призначення встановлюються законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет) у порядку, визначеному цим Кодексом.

Відповідач зазначає, що Головне управління Пенсійного фонду в Рівненській області не наділене повноваженнями самостійно без правового регулювання та фінансової можливості здійснювати виплату коштів.

Органи Пенсійного фонду України зобов`язані використовувати кошти виключно за цільовим призначенням.

Нецільовим використанням бюджетних коштів є їх витрачання на цілі, що не відповідають: бюджетним призначенням, встановленим законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет); напрямам використання бюджетних коштів, визначеним у паспорті бюджетної програми або в порядку використання бюджетних коштів (включаючи порядок та умови надання субвенцій); бюджетним асигнуванням (розпису бюджету, кошторису, плану використання бюджетних коштів).

Пенсійний фонд України листом від 24.12.2020 повідомив, що бюджетний запит - документ, підготовлений головним розпорядником бюджетних коштів, що містить пропозиції з відповідним обґрунтуванням щодо обсягу бюджетних коштів, необхідних для виконання покладених на нього функцій на середньостроковий період, на підставі відповідних граничних показників видатків бюджету та надання кредитів з бюджету. Головним розпорядником коштів державного бюджету за бюджетними призначеннями, визначеними законом про Державний бюджет України за КПКВК 2506080 «Фінансування виплати пенсій, надбавок та підвищень до пенсій, призначений за пенсійними програмами та дефіциту коштів Пенсійного фонду» є Міністерство соціальної політики України, Пенсійний фонд України – відповідальний виконавець та розпорядник коштів вищого рівня. Пропозиції до бюджетних запитів на 2021 рік та на період 2022-2023 років по програмі 2506080 вже сформовані Пенсійним фондом України та надані головному розпоряднику бюджетних коштів. Кошти на погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду передбачаються у складі програми 2506080. На погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями судів у 2020 році використано 200 млн гривень, тобто усі передбачені у бюджеті призначення. Додаткові асигнування на виплати за рішеннями судів з державного бюджету у поточному році не виділялися. Сума коштів на погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями судів остаточно буде визначена у бюджеті Пенсійного фонду України на 2021 рік.

24 грудня 2020 року Пенсійним фондом України затверджено тимчасову лімітну довідку про бюджетні асигнування та кредитування на I квартал 2021 року, якою не передбачені кошти на виконання рішення судів.

Відповідачем додатково наданий суду лист заступника Голови правління Пенсійного фонду України від 25.06.2021, адресований Міністерству соціальної політики України, в якому ідеться про необхідність збільшення асигнувань з державного бюджету на виконання рішень судів.

Листом від 16.07.2021 Департамент Пенсійного забезпечення Пенсійного фонду України повідомив Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про те, що виплата коштів на виконання судового рішення буде здійснюватися в межах затверджених бюджетних призначень.

Суд зазначає, що станом на дату розгляду Звіту відповідачем не надано суду доказів виконання судового рішення у повному обсязі, тобто обставини фактичної виплати позивачу коштів не установлено.

Клопотання позивача про накладення на керівника пенсійного органу штрафу не підлягає до задоволення, з огляду на таке.

За правилами статті 370 КАС України, судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, – за її межами.

Невиконання судового рішення спричиняє відповідальність, встановлену законом.

Статтею 382 КАС України передбачений судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах.

Відповідно до частин першої та другої вказаної статті суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

За наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

З аналізу викладених норм убачається, що судовий контроль за виконанням судових рішень здійснюється судом шляхом зобов`язання надати звіт про виконання судового рішення, розгляду поданого звіту про виконання судового рішення, а в разі неподання такого звіту – встановленням нового строку для подання звіту та накладенням штрафу.

При цьому, зобов`язання суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення, є правом суду, а не його обов`язком, на чому наголошено у постанові Верховного Суду від 25 липня 2018 року (справа № 823/1265/16; адміністративне провадження №К/9901/16261/18), у постанові Верховного Суду від 23.12.2020 у справі №704/1167/19 (адміністративне провадження №К/9901/12451/20).

Окрім цього, Верховний Суд у постанові від 20 лютого 2019 року у справі №806/2143/15 (адміністративне провадження № К/9901/5159/18) звертав увагу, що статті 382 і 383 Кодексу адміністративного судочинства України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, пов`язаних з невиконанням судового рішення в цій справі.

Постановою Верховного Суду від 30.04.2020 у справі №804/2076/17 встановлена наступна позиція Верховного Суду: «Сам факт відсутності певного результату (виплати коштів за судовим рішенням) не може бути достатнім підтвердженням того, що суб`єкт владних повноважень допустив саме протиправну бездіяльність. Про протиправність може свідчити, зокрема, те, що суб`єкт владних повноважень бездіяв за обставин, коли мав реальну можливість реалізувати свої повноваження, повинен був це зробити, але не зробив (чи зробив несвоєчасно, з порушенням процедури чи інших вимог), що спричинило порушення прав та інтересів особи».

Суд зазначає, що позивачу не відмовлено у виконанні судового рішення у справі №460/7559/20; таке рішення перебуває у процесі виконання, який не залежить від пенсійного органу в частині виділення коштів державного бюджету на відповідні бюджетні програми.

Правовою підставою для накладення на керівника суб`єкта владних повноважень штрафу є наявність об`єктивних підтверджених належними і допустимими доказами підстав вважати, що за відсутності такого заходу судового контролю рішення суду залишиться невиконаним або для його виконання доведеться докласти значних зусиль.

Відповідно до статті 8 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» виплата пенсій, у тому числі додаткових пенсій, доплат, надбавок та підвищень до них, компенсаційних виплат, встановлених законодавством, звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей забезпечується за рахунок коштів Державного бюджету України.

Відтак, саме від Уряду залежить можливість Пенсійного фонду України забезпечити реалізацію та виконання своїх повноважень в частині виконання рішень суду – за умови наявності бюджетних асигнувань.

Суд зазначає, що невиконання боржником рішення суду лише без поважних на те причин, тягне за собою певні наслідки, встановлені нормами статті 382 КАС України, тобто має бути встановленим факт невиконання боржником судового рішення без поважних причин.

Поважними можуть вважатися об`єктивні причини, які унеможливили або значно ускладнили виконання рішення боржником та які не залежали від його власного волевиявлення.

Суд зазначає, що виділення коштів із державного бюджету на фінансування бюджетної програми не залежить від волі окремого керівника територіального органу Пенсійного фонду України і вимагати від нього дій, які виходять за межі його повноважень немає правових підстав.

З матеріалів справи вбачається, що пенсійний орган вживає усі залежні від нього заходи для виконання судового рішення.

Аналогічну позицію Верховний Суд України висловив, зокрема, в ухвалі від 19 травня 2015 року №21-1044а15 та в постанові від 22 листопада 2016 року у справі №804/5081/13-а та підтримав Верховний Суд, зокрема, у постановах від 24 січня 2018 року у справі №405/3663/13-а, від 16 липня 2018 року у справі №811/1469/18.

Переслідуючи мету забезпечення реалізації конституційного принципу обов`язковості судових рішень, адміністративні суди мають зважено підходити до вибору процесуальних засобів такого забезпечення, а саме: встановлювати дійсні причини виникнення затримки у виконанні судового рішення, аналізувати акти законодавства, враховувати здійснені відповідною посадовою особою дії, спрямовані на виконання судового рішення, та їх відповідність вимогам законодавства, встановлювати наявність та форму вини такої посадової особи, а також зазначати про співмірність розміру штрафу та доходів (фінансової спроможності) такої посадової особи. Це не повинно зумовлювати порушення основоположних засад адміністративного судочинства, зокрема, пропорційності, необхідності дотримання оптимального балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи та цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія) тощо. Такі засоби не можуть бути надмірними за визначених умов та не мають призводити до порушення прав, гарантованих Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод.

Посилення судового контролю за виконанням судових рішень та наділення суду з цією метою правом накладати штрафні санкції визнається заходом для забезпечення конституційного права громадян на судовий захист. Специфіка застосування штрафної санкції, полягає в тому, що вона накладається на керівника суб`єкта владних повноважень, яким не забезпечено виконання судового рішення та який є відповідальним за діяльність державного органу, який він очолює. Можливість накладення штрафу розглядається не самостійно, а за наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень про виконання рішення суду або у разі неподання такого звіту. Накладення на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання постанови, штрафу є мірою покарання, а тому можливість суду накласти такий штраф може бути реалізована лише за умови встановлення судом обставин, які свідчать про умисне невиконання рішення суду, недобросовісність у діях суб`єкта владних повноважень, які свідчать про ухилення останнього від виконання рішення суду.

Вказана правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 23 квітня 2020 року у справі №560/523/19 (адміністративне провадження №К/9901/7195/20).

Зважаючи на приписи наведених положень процесуального закону, з урахуванням характеру спірних правовідносин та фактичних обставин справи суд не вбачає наявності правових підстав для накладення на керівника пенсійного органу штрафу.

Керуючись статтями 248, 256, 295, 382 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

Встановити Головному управлінню Пенсійного фонду України в Рівненській області (вул. Короленка, 7, м. Рівне, 33028; код ЄДРПОУ 21084076) новий строк подання звіту про виконання рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 18 грудня 2020 року у справі №460/7559/20 - до 25 березня 2022 року.

У задоволенні заяви ОСОБА_1 в частині про накладення штрафу на керівника суб`єкта владних повноважень у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинення певних дій – відмовити.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення.

Ухвала може бути оскаржена. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст ухвали складений 11.02.22

Суддя У.М. Нор