Рішення № 103210227, 11.02.2022, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 лютого 2022 року м. ПолтаваСправа № 440/79/22

Полтавський окружний адміністративний суд у складі судді Слободянюк Н.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області та Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 /далі – позивач, ОСОБА_1 / звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області /далі – відповідач-1, ГУ ПФУ в Житомирській області/ та Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області /далі – відповідач-2, ГУ ПФУ в Полтавській області/ про:

- визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області о/р №916020146335 від 14 грудня 2021 року щодо відмови ОСОБА_1 у переході на пенсію відповідно до положень Закону України «Про державну службу» від 16 грудня 1993 року № 3723-ХІІ (стаття 37) як державного службовця;

- зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України Полтавській області зарахувати ОСОБА_1 сумарний період роботи на посадах станом на 01 травня 2016 року, який складає 23 роки 10 місяців 24 дні, з них час роботи на посадах завідуючого відділом по земельних ресурсах і земельній реформі Полтавського міськвиконкому з 17 червня 1992 року по 01 вересня 1996 року (4 роки 2 місяці 18 днів), начальника Полтавського міського управління земельних ресурсів Держкомзему України з 02 вересня 1996 року по l 1 червня 1998 року (1рік 9 місяців 10 днів), начальника міського управління земельних ресурсів Полтавського міськвиконкому з 12 червня 1998 року по 02 вересня 2002 року (4 роки 2 місяці 24 дні), начальника управління земельних ресурсів та земельного кадастру Полтавського міськвиконкому з 02 вересня 2002 року по 14 лютого 2008 року (5 років 5 місяців 15 днів), начальника Полтавського міського управління земельних ресурсів та земельного кадастру виконавчого комітету Полтавської міської ради з 14 лютого 2008 року по дату набрання чинності Закону України «Про державну службу» від 10 грудня 2015 року № 889-VIII) 01 травня 2016 року (7 років 8 місяців 19 днів), до стажу державної служби та перевести ОСОБА_1 на пенсію за віком відповідно до статті 37 Закону України від 16 грудня 1993 року № 3723 "Про державну службу", пунктів 10, 12 Закону України від 10 грудня 2015 року № 889 "Про державну службу" на підставі довідок про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років) за № 01-04-01.2/-07/3231 від 17 листопада 2021 року та про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (за будь-які 60 календарних місяців роботи підряд перед зверненням за пенсією) за № 01-04-01.2/-07/3232, № 01-04-01.2/-07/3233, №01-04-01.2/-07/3234 від 17 листопада 2021 року, виданих Полтавськім міським управлінням земельних ресурсів та земельного кадастру Полтавського міськвиконкому, з часу звернення за призначенням такої пенсії, тобто з 08 грудня 2021 року /а.с. 1-7/.

Позов обґрунтований тим, що позивач перебуває на обліку в Головному управлінні ПФУ в Полтавській області та отримує пенсію відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". Позивач звернувся із заявою до територіального органу Пенсійного фонду України про переведення його на пенсію за віком на підставі статті 37 Закону України "Про державну службу" №3723-ХІІ від 16 грудня 1993 року, оскільки періоди його роботи на посадах в органах місцевого самоврядування підлягають зарахуванню до стажу державної служби. Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області о/р №916020146335 від 14 грудня 2021 року позивачу відмовлено у переході на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про державну службу" з тієї підстави, що посади завідуючого відділом по земельних ресурсах і земельній реформі Полтавського міськвиконкому та посади начальника Полтавського міського управління земельних ресурсів, начальника управління земельних ресурсів та земельного кадастру, на яких працював позивач, з 04 липня 2001 року відносяться до класифікації посад в органах місцевого самоврядування. З вказаним рішенням позивач не погоджується та вважає його протиправним, оскільки станом на 01 травня 2016 року (день набрання чинності Законом України "Про державну службу" №889-VІІІ від 10 грудня 2015 року) позивач займав посаду в органі місцевого самоврядування, період перебування на якій зараховується до державної служби, та мав не менше 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, а тому відповідно до пунктів 10 та 12 розділу ХІ "Прикінцеві та перехідні положення" вказаного Закону має право на призначення пенсії на підставі статті 37 Закону України "Про державну службу" №3723-ХІІ від 16 грудня 1993 року.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 12 січня 2022 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), витребувано докази.

Відповідач-1 правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався.

Відповідач-2 позов не визнав та у відзиві на позовну заяву /а.с. 41-44/ зазначив, що позивач перебуває на обліку в Головному управлінні ПФУ в Полтавській області та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". Позивач звернувся із заявою про переведення його на пенсію за віком згідно Закону України "Про державну службу". З матеріалів пенсійної справи слідує, що пенсіонер набув статусу особи місцевого самоврядування з 04 липня 2001 року – з дня набрання чинності Законом України «Про службу в органах місцевого самоврядування». Отже, стаж роботи позивача на державній службі становить 11 років 01 місяць 18 днів та станом на 01 січня 2022 року страховий стаж складає 46 років 06 місяців 23 дні. На дату набрання чинності Законом №889, тобто на 01 травня 2016 року, позивач не набув необхідного стажу на посаді державної служби – 20 років для призначення пенсії згідно пункту 12 розділу ХІ Закону України "Про державну службу" №889-VІІІ від 10 грудня 2015 року та не займав посаду державної служби для призначення пенсії відповідно до пункту 10 вказаного розділу Закону. Таким чином, за принципом екстериторіальності Головним управлінням Пенсійного фонду України в Житомирській області правомірно прийнято рішення о/р №916020146335 від 14 грудня 2021 року про відмову позивачу відмовлено у переведенні на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про державну службу".

Справу розглянуто судом у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) відповідно до статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України.

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося на підставі частини четвертої статті 229 КАС України.

Дослідивши письмові докази, суд встановив такі обставини та відповідні до них правовідносини.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 /а.с.8/, отримує пенсію за віком, призначену відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", що визнається сторонами.

Згідно із записами №№ 8-19 в трудовій книжці серії НОМЕР_1 від 02 жовтня 1978 року /а.с. 11-15/ ОСОБА_1 :

- з 17 червня 1992 року прийнятий завідуючим відділом по земельних ресурсах і земельній реформі Полтавського міськвиконкому, з 25 квітня 1994 року присвоєний 10 ранг державного службовця, 16 травня 1994 року прийняв присягу державного службовця, 01 вересня 1996 року звільнений у зв`язку з переводом;

- з 02 вересня 1996 року прийнятий на посаду начальника Полтавського міського управління земельних ресурсів, 11 червня 1998 року звільнений у зв`язку з переводом;

- з 12 червня 1998 року призначений на посаду начальника міського управління земельних ресурсів Полтавського міськвиконкому, 01 січня 1999 року присвоєно 9 ранг в межах 5 категорії, 20 липня 2001 року прийняв присягу посадової особи місцевого самоврядування, 06 листопада 2001 року присвоєно 9 ранг у межах 5 категорії посадової особи місцевого самоврядування, з 02 вересня 2002 року призначено на посаду начальника управління земельних ресурсів та земельного кадастру, 06 вересня 2021 року припинено службу в органах місцевого самоврядування та звільнено із займаної посади у зв`язку із досягненням граничного віку перебування на службі в органах місцевого самоврядування.

Відповідно до довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років) №01-04-01.2-07/3231 від 17 листопада 2021 року /а.с. 56/ та довідок про складові заробітної плати для призначення пенсії особі державного службовця (за будь-які 60 календарних місяців роботи підряд перед звільненням на пенсію) №01-04-01.2-07/3232 від 17 листопада 2021 року /а.с. 57/, №01-04-01.2-07/3233 від 17 листопада 2021 року /а.с. 58/, №01-04-01.2-07/3234 від 17 листопада 2021 року /а.с. 59/ ОСОБА_1 працював в Полтавському міському управлінні земельних ресурсів та земельного кадастру Виконавчого комітету Полтавської міської ради на посаді начальника управління та заробітна плата станом на лютий 2020 року становить 12740,00 грн (посадовий оклад- 8500,00 грн, надбавка за ранг (7й) - 600,00 грн, надбавка за вислугу років (40 % за стаж державної служби 34 роки) – 3640,00 грн); та наведені надбавки, премії та інші виплати за періоди з 01 вересня 2016 року по 31 грудня 2017 року, з 01 січня 2018 року по 31 грудня 2019 року, з 01 січня 2020 року по 31 серпня 2021 року, на яку нараховано єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області із заявою від 08 грудня 2021 року /а.с. 16-19/ про перехід на інший вид пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" №3723-ХІІ від 16 грудня 1993 року. До вказаної заяви додав /а.с.17/ копії: паспорту, трудової книжки НОМЕР_1 , довідок №01-04-01.2-07/3232, №01-04-01.2-07/3234, №01-04-01.2-07/3233, №01-04-01.2-07/3231 та розпорядження №698-к/а.с. 20/.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області о/р №916020146335 від 14 грудня 2021 року «Про відмову ОСОБА_1 в частині переходу на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» /а.с. 46-47/ ОСОБА_1 відмовлено у переході на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про державну службу".

В обґрунтування вказаного рішення зазначено, що відповідно до записів в трудовій книжці ОСОБА_1 працював з 17 червня 1992 року по 01 вересня 1996 року на посаді завідуючого відділом по земельних ресурсах і земельній реформі Полтавського міськвиконкому, з 02 вересня 1996 року по 11 червня 1998 року на посаді начальника Полтавського міського управління земельних ресурсів, з 12 червня 1998 року по 06 вересня 2021 року на посадах начальника міського управління земельних ресурсів, начальника управління земельних ресурсів та земельного кадастру, які з 04 липня 2001 року згідно Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» №2493-ІІ від 07 червня 2001 року відносяться до класифікації посад в органах місцевого самоврядування.

Не погодившись з рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області о/р №916020146335 від 14 грудня 2021 року «Про відмову ОСОБА_1 в частині переходу на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу», позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи оцінку встановленим обставинам та аргументам учасників справи, суд виходить з наступного.

Як встановлено судом з оскаржуваного рішення, підставою для відмови позивачу у призначенні пенсії за статтею 37 Закону № 889-VIII стала недостатність стажу державної служби.

При цьому зі змісту протоколу розрахунку стажу /а.с. 70/ слідує, що позивачу зараховано до стажу роботи державної служби на посадах, передбачених статтею 25 ЗУ №3723, періоди його роботи з 17 червня 1992 року по 01 вересня 1996 року, з 02 вересня 1996 року по 11 червня 1998 року та з 12 червня 1998 року по 19 липня 2001 року, тоді як стаж за період з 20 липня 2001 року зарахований до страхового стажу позивача, однак не зарахований до його стажу державної служби.

Спеціальним законом, який регулює особливості призначення пенсії державним службовцям, є Закон України "Про державну службу" № 889-VІІІ від 10 грудня 2015 року /далі – Закон № 889-VІІІ/.

Пунктами 1 та 4 частини другої статті 46 Закону №889-VIII визначено, що до стажу державної служби зараховуються, зокрема, час перебування на посаді державної служби відповідно до цього Закону та час перебування на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених Законом України "Про службу в органах місцевого самоврядування".

Пунктом 8 розділу ХІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 889-VIII передбачено, що стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством.

Згідно з пунктом 2 розділу ХІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №889-VIII втратив чинність Закон України "Про державну службу" від 19 грудня 1993 року №3723-ХІІ, крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 цього розділу.

Відповідно до пункту 10 розділу ХІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 889-VIII, який набрав чинності з 01 травня 2016 року, державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України "Про державну службу" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Пунктом 12 вказаного розділу встановлено, що для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України "Про державну службу" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Частиною першою статті 37 Закону України "Про державну службу" від 19 грудня 1993 року №3723-ХІІ /далі – Закон № 3723-ХІІ/ встановлено, що на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Отже, за наявності у особи певного стажу державної служби станом на 01 травня 2016 року (10 років для осіб, які на зазначену дату займають посади державної служби, або 20 років незалежно від того, чи працює особа на державній службі станом на 01 травня 2016 року), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" від 19 грудня 1993 року №3723-ХІІ, але якщо такі посади віднесені до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України "Про державну службу" та актами Кабінету Міністрів України.

Відповідно до статті 25 Закону України "Про державну службу" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) основними критеріями класифікації посад державних службовців є організаційно-правовий рівень органу, який приймає їх на роботу, обсяг і характер компетенції на конкретній посаді, роль і місце посади в структурі державного органу.

Установлюються такі категорії посад державних службовців:

перша категорія - посади перших заступників міністрів, керівників центральних органів виконавчої влади, які не є членами Уряду України, їх перших заступників, голів та членів державних колегіальних органів, Постійного Представника Президента України в Автономній Республіці Крим, голів обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, керівників Адміністрації Президента України, Апарату Верховної Ради України, заступників керівників Адміністрації Президента України, Апарату Верховної Ради України, інші прирівняні до них посади;

друга категорія - посади керівників секретаріатів комітетів Верховної Ради України, структурних підрозділів Адміністрації Президента України, Апарату Верховної Ради України, Секретаріату Кабінету Міністрів України, радників та помічників Президента України, Голови Верховної Ради України, Прем`єр-міністра України, заступників міністрів, заступників інших керівників центральних органів виконавчої влади, першого заступника Постійного Представника Президента України в Автономній Республіці Крим, перших заступників голів обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій та інші прирівняні до них посади;

третя категорія - посади заступників керівників структурних підрозділів, завідувачів секторів, головних спеціалістів, експертів, консультантів Адміністрації Президента України, Апарату Верховної Ради України і Секретаріату Кабінету Міністрів України, заступників Постійного Представника Президента України в Автономній Республіці Крим, заступників голів обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, а також голів районних, районних у містах Києві та Севастополі державних адміністрацій, начальників управлінь, самостійних відділів у складі міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, державних колегіальних органів, інші прирівняні до них посади;

четверта категорія - посади спеціалістів Адміністрації Президента України, Апарату Верховної Ради України і Секретаріату Кабінету Міністрів України, заступників начальників управлінь, самостійних відділів (підвідділів) міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, державних колегіальних органів, керівників управлінь, відділів, служб обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, інші прирівняні до них посади;

п`ята категорія - посади спеціалістів міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, державних колегіальних органів, заступників голів районних, районних у містах Києві та Севастополі державних адміністрацій, заступників керівників управлінь, відділів, служб обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, спеціалістів апарату цих адміністрацій, інші прирівняні до них посади;

шоста категорія - посади керівників управлінь, відділів, служб районних, районних у містах Києві та Севастополі державних адміністрацій, спеціалісти управлінь, відділів, служб обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, інші прирівняні до них посади;

сьома категорія - посади спеціалістів районних, районних у містах Києві та Севастополі державних адміністрацій, їх управлінь і відділів, інші прирівняні до них посади.

Віднесення існуючих посад державних службовців, не перелічених у цій статті, а також віднесення до відповідної категорії нових посад державних службовців проводиться Кабінетом Міністрів України за погодженням з відповідним державним органом.

Посади і органи, час роботи в яких зараховується до стажу державної служби, визначалися Порядком обчислення стажу державної служби, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 283 від 03 травня 1994 року /далі - Порядок №283/.

Відповідно до абзацу 13 пункту 2 Порядку № 283 до стажу державної служби зараховується робота (служба) на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених у статті 14 Закону України "Про службу в органах місцевого самоврядування", а також на інших посадах, не зазначених у цій статті, віднесених Кабінетом Міністрів України до відповідної категорії посад в органах місцевого самоврядування.

Абзацом 13 пункту 3 Порядку №283 встановлено, що до стажу державної служби включається також час роботи на посадах службовців в органах, зазначених у пункті 2 цього Порядку і додатку до нього, якщо при просуванні по службі вони зайняли посади державних службовців.

Відповідно до статті 14 Закону України "Про службу в органах місцевого самоврядування" від 07 червня 2001 року № 2493-III в органах місцевого самоврядування встановлюються такі категорії посад: перша категорія - посади Київського міського голови, голів обласних рад та Севастопольського міського голови; друга категорія - посади Сімферопольського міського голови, міських (міст - обласних центрів) голів; заступників голів обласних рад та Севастопольського міського голови, заступника міського голови - секретаря Київської міської ради; третя категорія - посади перших заступників та заступників міських голів (міст - обласних центрів) з питань діяльності виконавчих органів ради; секретарів міських (міст - обласних центрів та міста Сімферополя) рад, міських голів (міст обласного і республіканського в Автономній Республіці Крим значення, крім міст - обласних центрів), голів районних, районних у містах рад; керуючих справами виконавчих апаратів обласних та Севастопольської міської рад; четверта категорія - посади голів постійних комісій з питань бюджету обласних, Київської та Севастопольської міських рад (у разі коли вони працюють у раді на постійній основі), керівників управлінь і відділів виконавчого апарату обласних, Севастопольської міської та секретаріату Київської міської рад, секретарів міських (міст обласного і республіканського в Автономній Республіці Крим значення) рад, заступників міських (міст обласного і республіканського в Автономній Республіці Крим значення) голів з питань діяльності виконавчих органів ради, керуючих справами (секретарів) виконавчих комітетів, директорів, перших заступників, заступників директорів департаментів міських (міст обласного і республіканського в Автономній Республіці Крим значення) рад, міських (міст районного значення) голів, селищних і сільських голів, посади заступників голів районних рад; п`ята категорія - посади керуючих справами виконавчих апаратів районних рад, керуючих справами (секретарів) виконавчих комітетів районних у містах рад, помічників голів, радників (консультантів), спеціалістів, головних бухгалтерів управлінь і відділів виконавчого апарату обласних, секретаріатів Київської та Севастопольської міських рад, керівників управлінь, відділів та інших виконавчих органів міських (міст обласного і республіканського в Автономній Республіці Крим значення) рад та їх заступників, керівників відділів (підвідділів) у складі самостійних управлінь, відділів виконавчих органів міських (міст обласного значення) рад, посади заступників міських (міст районного значення), сільських, селищних голів з питань діяльності виконавчих органів ради, секретарів міських (міст районного значення), сільських, селищних рад, старост; шоста категорія - посади керуючих справами (секретарів) виконавчих комітетів міських (міст районного значення), сільських, селищних рад, керівників структурних підрозділів виконавчого апарату районних та секретаріатів районних у містах Києві та Севастополі рад та їх заступників, керівників управлінь, відділів та інших структурних підрозділів виконавчих органів міських (міст районного значення), районних у містах рад та їх заступників, помічників голів, радників, консультантів, начальників секторів, головних бухгалтерів, спеціалістів управлінь, відділів, інших структурних підрозділів виконавчих органів міських (міст обласного значення та міста Сімферополя) рад; сьома категорія - посади радників, консультантів секретаріатів районних у містах рад, спеціалістів виконавчих органів районних у містах, міських (міст районного значення) рад, спеціалістів виконавчих органів сільських, селищних рад. Віднесення інших посад органів місцевого самоврядування, не зазначених у цій статті, до відповідної категорії посад в органах місцевого самоврядування здійснюється Кабінетом Міністрів України за поданням керівників відповідних органів місцевого самоврядування.

Згідно зі статтею 15 вказаного Закону при прийнятті на службу в органи місцевого самоврядування присвоюються ранги у межах відповідної категорії посад. Встановлюються такі ранги посадових осіб місцевого самоврядування: особам, які займають посади, віднесені до першої категорії, може бути присвоєно 3, 2 і 1 ранг; особам, які займають посади, віднесені до другої категорії, може бути присвоєно 5, 4 і 3 ранг; особам, які займають посади, віднесені до третьої категорії, може бути присвоєно 7, 6 і 5 ранг; особам, які займають посади, віднесені до четвертої категорії, може бути присвоєно 9, 8 і 7 ранг; особам, які займають посади, віднесені до п`ятої категорії, може бути присвоєно 11, 10 і 9 ранг; особам, які займають посади, віднесені до шостої категорії, може бути присвоєно 13, 12 і 11 ранг; особам, які займають посади, віднесені до сьомої категорії, може бути присвоєно 15, 14 і 13 ранг. Ранги, які відповідають посадам першої та другої категорій, а також ранги сільським, селищним, міським головам, головам районних, районних у містах рад, старостам присвоюються рішенням відповідної ради в межах відповідної категорії посад.

Отже, до стажу державної служби зараховується робота (служба) на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених Законом України "Про службу в органах місцевого самоврядування".

Вказана правова позиція висловлена також Верховним Судом у постановах від 26 червня 2018 року у справі № 735/939/17, від 01 квітня 2020 року у справі № 607/9429/17, від 22 травня 2020 року у справі № 263/9612/16-а, від 10 лютого 2021 року у справі №825/1453/18 та від 12 квітня 2021 року у справі №591/3924/16-а.

Судом встановлено, що 20 липня 2001 року позивач прийняв присягу посадової особи місцевого самоврядування, 06 листопада 2001 року присвоєно 9 ранг у межах 5 категорії посадової особи місцевого самоврядування, з 02 вересня 2002 року призначений на посаду начальника управління земельних ресурсів та земельного кадастру, 06 вересня 2021 року припинено службу в органах місцевого самоврядування та звільнений із займаної посади у зв`язку із досягненням граничного віку перебування на службі в органах місцевого самоврядування.

Враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку, що періоди служби позивача на посадах в органах місцевого самоврядування підлягають зарахуванню до стажу державної служби, в тому числі для призначення пенсії за віком на підставі статті 37 Закону України "Про державну службу" від 19 грудня 1993 року №3723-ХІІ.

Аналіз норми статті 37 Закону № 3723-ХІІ у системному взаємозв`язку із нормами пунктів 10, 12 розділу ХІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 889-VIII дає підстави вважати, що право на пенсію державних службовців відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІ мають особи: 1) чоловіки (які досягли 62 років) та жінки (які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (60 років)), що станом на 01 травня 2016 року мають необхідний страховий стаж відповідно до статті 28 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", у тому числі стаж державної служби не менш як 10 років, та на час досягнення зазначеного віку (62 роки - для чоловіків та 60 років - для жінок) працювали на посадах державних службовців; 2) чоловіки (які досягли 62 років) та жінки (які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (60 років), які станом на 01 травня 2016 року мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення цього віку.

Такі висновки суду відповідають висновкам Верховного Суду, викладеним у рішенні від 04 квітня 2018 року у зразковій справі №822/524/18, у постановах від 03 липня 2018 року у справі №586/965/16-а та від 10 липня 2018 року у справі №591/6970/16-а.

Оскільки на момент досягнення позивачем 62 років він працював на посаді державного службовця та станом на 01 травня 2016 року мав необхідний страховий стаж відповідно до статті 28 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", у тому числі стаж державної служби не менш як 10 років, а з урахуванням стажу з 20 липня 2001 року як стажу державної служби - має понад 20 років державної служби, то позивач набув право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІ на підставі пунктів 10, 12 розділу ХІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №889-VIII.

З огляду на наведені вище норми та встановлені у ході розгляду справи фактичні обставини і досліджені докази, суд доходить висновку, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області о/р №916020146335 від 14 грудня 2021 року «Про відмову ОСОБА_1 в частині переходу на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» прийнято відповідачем-1 без урахування всіх обставин, що мають значення для його прийняття, а тому вказане рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

Згідно із статтею 90 Закону № 889-VIII пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Частинами першою та другою статті 10 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" №1058-IV від 09 липня 2003 року /далі – Закон № 1058-IV/ передбачено, що особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором. Особі, яка має право на довічну пенсію, призначається один з видів довічної пенсії за її вибором.

Згідно з частиною третьою статті 45 Закону №1058-IV переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.

Заява про переведення на пенсію державного службовця відповідно до Закону України "Про державну службу" від 19 грудня 1993 року №3723-ХІІ подана позивачем 08 грудня 2021 року, а відтак саме з цієї дати позивач має право на переведення на пенсію державного службовця та призначення йому пенсії за віком державного службовця відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" від 19 грудня 1993 року №3723-ХІІ.

При цьому суд враховує ту обставину, що в силу абзацу 13 пункту 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 07 липня 2014 року № 13-1), зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 р. за № 1566/11846 №22-1 (у редакції постанови Пенсійного фонду від 16 грудня 2020 року №25-1) /далі - Порядку №22-1/, після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.

Відповідно до абзацу 1 пункту 4.10 Порядку №22-1 після призначення пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації) / фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії.

З огляду на те, що у спірних відносинах компетентним органом для розгляду заяви позивача про переведення на інший вид пенсії, є Головне управління Пенсійного фонду України у Житомирській області, то саме цей орган і має завершити процедуру переведення позивача на пенсію за віком.

З огляду на викладене, позовні вимоги до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області заявлені безпідставно та задоволенню не підлягають.

Перевіривши обраний позивачем спосіб захисту порушеного права, суд, керуючись частиною другою статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України, вважає за необхідне зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області зарахувати до стажу державної служби період служби позивача в органах місцевого самоврядування, а саме: з 20 липня 2001 року по 06 вересня 2021 року, та перевести позивача з 08 грудня 2021 року на пенсію за віком державного службовця відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" №3723-ХІІ від 16 грудня 1993 року за заявою ОСОБА_1 від 08 грудня 2021 року.

Отже, адміністративний позов підлягає задоволенню.

Згідно з частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

За подання позову до суду позивач поніс витрати у вигляді сплати судового збору у сумі 992,40 грн, що підтверджується квитанцією АТ КБ "ПРИВАТБАНК" №0.0.2405850838.1 від 05 січня 2021 року /а.с. 31/. Доказів понесення позивачем інших судових витрат матеріали справи не містять.

Таким чином, стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача-1 підлягають витрати зі сплати судового збору у сумі 992,40 грн.

Керуючись статтями 6-9, 72-77, 211, 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України,

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (вул. Ольжича, буд. 7, м. Житомир, Житомирська область, 10003, ідентифікаційний код 13559341) та Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (вул. Соборності, буд. 66, м. Полтава, Полтавська область, 36014, ідентифікаційний код 13967927) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області о/р №916020146335 від 14 грудня 2021 року «Про відмову ОСОБА_1 в частині переходу на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» .

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області зарахувати до стажу державної служби ОСОБА_1 періоди його роботи в органах місцевого самоврядування з 20 липня 2001 року по 06 вересня 2021 року та перевести ОСОБА_1 з 08 грудня 2021 року на пенсію за віком державного службовця відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" №3723-ХІІ від 16 грудня 1993 року за його заявою від 08 грудня 2021 року.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору у сумі 992,40 грн (дев`ятсот дев`яносто дві гривні сорок копійок).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду в порядку, визначеному частиною восьмою статті 18, частинами сьомою-восьмою статті 44 та статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, а також з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених підпунктом 15.5 підпункту 15 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення з урахуванням пункту 3 Прикінцевих положень Кодексу адміністративного судочинства України. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Н.І. Слободянюк