Рішення № 103210125, 11.02.2022, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 лютого 2022 року м. ПолтаваСправа № 440/13950/21

Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді – Головка А.Б., розглянув у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини 3052 Національної гвардії України про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

27 жовтня 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Військової частини 3052 Національної гвардії України про визнання протиправною бездіяльності щодо невиплати індексації грошового забезпечення за період із 2016 по 2018 рік; зобов`язання нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення за період з 2016 по 2018 роки; зобов`язання нарахувати та виплатити компенсацію втрати частини доходів у зв`язку із порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації грошового забезпечення за весь час затримки.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що за період проходження ним військової служби нарахування грошового забезпечення відповідачем проводилося не в повному обсязі, зокрема, за період із 2016 по 2018 рік індексація грошового забезпечення відповідачем не виплачувалась. Вважав, що індексація грошового забезпечення є однією з основних державних гарантій щодо оплати праці і її проведення, у зв`язку зі зростанням споживчих цін, є обов`язковою для всіх юридичних осіб - роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи. А тому, на переконання позивача, невиплата індексації грошового забезпечення є обмеженням його конституційних прав та є протиправною. Крім того, зазначав, що має право на виплату компенсації втрати частини доходів на суму невиплаченої індексації.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 01.11.2021 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 440/13950/21; справу ухвалено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження.

01.12.2021 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, у якому останній просив відмовити у задоволенні позову в повному обсязі, з огляду на те, що підстави для проведення індексації грошового забезпечення позивача за спірний період відсутні, оскільки у відповідача не було можливості виплатити індексацію грошового забезпечення в межах наявного фінансового ресурсу.

Справу розглянуто судом за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив такі факти та відповідні до них правовідносини.

Судом встановлено та не заперечувалось відповідачем, що позивач проходив військову службу у складі військової частини 3052.

Наказом командира військової частини 3052 від 28.03.2016 № 107 зараховано в списки особового складу військової частини та на всі види забезпечення лейтенанта ОСОБА_1 , який відповідно до наказу командира НГУ від 26.03.2016 № 42 о/с прибув для проходження служби, 27.03.2016.

Наказом командира ВЧ 3052 (по стройовій частині) від 02.04.2021 № 65 старшого лейтенанта юстиції ОСОБА_1 , звільненого наказом командира ВЧ 3052 (по особовому складу) від 04.03.2021 №38 о/с з військової служби у запас та з 02.04.2021 виключено зі списків особового складу.

Позивач звернувся до командира військової частини 3052 зі заявою про виплату індексації грошового забезпечення за період проходження служби, однак листом від 25.06.2021 №71-18/22-579 відповідач повідомив позивача про відсутність підстав для виплати йому індексації грошового забезпечення за спірний період. Свою позицію відповідач мотивував посиланням на відсутність можливості виплатити індексацію грошового забезпечення в межах наявного фінансового ресурсу.

Позивач, вважаючи такі дії відповідача протиправними, звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам та доводам учасників справи, суд виходить з наступного.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України здійснює Закон України від 25.03.1992 №2232-XII "Про військовий обов`язок і військову службу".

Відповідно до частини першої статті 2 вказаного Закону, військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Згідно з частинами першою - третьою статті 9 Закону України від 20.12.1991 №2011-XII "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (надалі - Закон №2011-XII) держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Статтею 2 Закону України від 03.07.1991 №1282-ХІІ "Про індексацію грошових доходів населення" (надалі - Закон №1282-ХІІ) визначено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

У відповідності до статей 4, 6 Закону №1282-ХІІ індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.

Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону.

Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті.

Підвищення грошових доходів населення у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.

У разі якщо грошові доходи населення підвищено з урахуванням прогнозного рівня інфляції випереджаючим шляхом, при визначенні обсягу підвищення грошових доходів у зв`язку із індексацією враховується рівень такого підвищення у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

У разі виникнення обставин, передбачених статтею 4 цього Закону грошові доходи населення визначаються як результат добутку розміру доходу, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму для відповідних соціальних і демографічних груп населення, та величини індексу споживчих цін.

Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.

Згідно з пунктом 1-1 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078 (надалі - Порядок №1078), підвищення грошових доходів громадян у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін.

Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 101 відсотка (у 2016 році - 103 відсотка).

Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.

Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений в абзаці другому цього пункту.

Відповідно до приписів пункту 2 Порядку №1078 індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, грошове забезпечення військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби.

Згідно з пунктом 6 Порядку №1078 виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких провадяться відповідні грошові виплати населенню, зокрема: 1) підприємства, установи та організації підвищують розміри оплати праці у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів; 2) підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету; 3) об`єднання громадян підвищують розміри оплати праці за рахунок власних коштів. У разі коли грошовий дохід формується з різних джерел і цим Порядком не встановлено черговість його індексації, сума додаткового доходу від індексації виплачується за рахунок кожного джерела пропорційно його частині у загальному доході. Проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування на відповідний рік.

У разі коли грошовий дохід формується з різних джерел і цим Порядком не встановлено черговість його індексації, сума додаткового доходу від індексації виплачується за рахунок кожного джерела пропорційно його частині у загальному доході.

Проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування на відповідний рік .

Отже, індексація грошового забезпечення є однією з основних державних гарантій щодо оплати праці. За змістом вищевказаних нормативно-правових актів, здійснення індексації у зв`язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов`язковим для всіх юридичних осіб роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи у разі перевищення величини індексу споживчих цін встановленого порогу індексації.

Тобто, сума індексації грошового забезпечення є складовою частиною грошового забезпечення і відповідно до Закону підлягає обов`язковому нарахуванню та виплаті.

Індексація заробітної плати (грошового забезпечення) є одним із способів забезпечення державних соціальних стандартів і нормативів, тому держава не може односторонньо відмовитись від взятих на себе зобов`язань, шляхом не виділення на дані цілі бюджетних асигнувань, без внесення відповідних змін до чинного законодавства щодо зміни соціальних стандартів і нормативів.

Крім того, слід зазначити, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 08.11.2005 у справі Кечко проти України (заява №63134/00) зауважив, що в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм працівникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни до законодавства. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах, доки відповідні положення є чинними (пункт 23 рішення). Також Суд не прийняв аргумент Уряду України щодо відсутності бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов`язань.

Отже, реалізація особою права, що пов`язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних, чинних на час виникнення спірних правовідносин, нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.

Аналогічний правовий висновок міститься в постанові Верховного Суду від 12.12.2018 у справі №825/874/17.

Суд наголошує, що аналіз норм Закону № 2017-ІІІ та Закону № 1282-ХІІ свідчить, що індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій щодо оплати праці. При цьому, відповідно до вимог чинного законодавства України, проведення індексації, у зв`язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією), є обов`язком для всіх юридичних осіб-роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.

Виплата індексації грошового забезпечення здійснюється за місцем перебування військовослужбовців на грошовому забезпеченні, тобто військовими частинами.

Отже, саме із виплатою індексації заробітної плати (грошового забезпечення) Законодавцем пов`язано реалізацію роботодавцем гарантій щодо оплати праці. Саме по собі здійснення розрахунку індексації заробітної плати (грошового забезпечення), без факту виплати відповідної суми індексації, жодним чином не свідчить про виконання роботодавцем його безумовного обов`язку щодо проведення індексації заробітної плати (грошового забезпечення).

Такий висновок узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 19 липня 2019 року у справі № 240/4911/18, від 07 серпня 2019 року у справі № 825/694/17, від 20 листопада 2019 року у справі № 620/1892/19, де Верховний Суд указав, що виплата індексації грошового забезпечення здійснюється за місцем перебування військовослужбовців на грошовому забезпеченні і обмежене фінансування жодним чином не впливає на право позивача отримати індексацію грошового забезпечення.

Згідно листа військової частини 3052 від 25.06.2021 року у період з 26.03.2016 по 28.02.2018 індексація грошового забезпечення ОСОБА_1 не виплачувалася, у зв`язку із тим, що у межах фінансового ресурсу можливості виплати індексації грошового забезпечення військовослужбовцям Національної гвардії України з січня 2016 по листопад 2018 року у Міністерства внутрішніх справ України не було. З грудня 2018 року по момент звільнення ОСОБА_1 була нарахована та виплачена індексація грошового забезпечення, що підтверджується розрахунком індексації грошового забезпечення за період із 01.03.2018 по 02.04.2021.

Отже, судом встановлено, що індексація грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 26.03.2016 по 30.11.2018 не нараховувалася та не виплачувалася, у грудні 2018 року нараховано індексацію грошового забезпечення у розмірі 71,08 грн.

Таким чином, позивач перебуваючи на військовій службі у в/ч 3052, мав право на отримання індексації грошового забезпечення у період з 26.03.2016 по 30.11.2018.

З відзиву на позовну заяву вбачається, що індексація грошового забезпечення позивачу за період з 26.03.2016 по 30.11.2018 не здійснювалася.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що бездіяльність військової частини щодо ненарахування та невиплати позивачу індексації грошового забезпечення за період з 26.03.2016 по 30.11.2018 відповідно до вимог законодавства підлягає визнанню протиправною, тому позовні вимоги у цій частині підлягають задоволенню.

Обираючи належний та ефективний спосіб захисту прав позивача, суд вважає за необхідне зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 26.03.2016 по 30.11.2018.

Позовні вимоги в частині визнання бездіяльності відповідача протиправною щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за грудень 2018 року та зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за грудень 2018 року задоволенню не підлягають, з огляду на те, що індексація за грудень 2018 року була нарахована та виплачена позивачу.

Посилання відповідача щодо пропуску позивачем строку звернення до суду з цим позовом, суд вважає безпідставними, оскільки суд враховує висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 26.11.2019 у справі №340/184/19, про те, що індексація грошового забезпечення є складовою оплати праці, а тому на спір щодо її нарахування та виплати не поширюються строки звернення до суду.

Щодо позовних вимог в частині зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу компенсацію втрати частини доходів, у зв`язку з порушенням строків виплати індексації, суд виходить із наступного.

Питання, пов`язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" від 19.10.2000 №2050-III (далі - Закон №2050-III) та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 №159 (далі - Порядок №159).

Відповідно до статті 2 Закону №2050-III, компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру, зокрема, пенсії.

Згідно зі статтею 3 Закону №2050-III, сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).

Таким чином, із аналізу наведених норм вбачається, що право на нарахування та виплату компенсації втрати частини доходів виникає у громадянина з моменту проведення фактичної виплати доходів за відповідний місяць.

Зважаючи на те, що на час розгляду цієї справи нарахування індексації за спірний період ще не відбулося, виплата цих сум підвищення не здійснена, а тому компенсація втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати індексації позивачу не може бути визначена. Вимога про нарахування та виплату такої компенсації може бути обґрунтованою після вчинення відповідачем дій з виконання цього судового рішення.

Таким чином, позовні вимоги ОСОБА_1 належить задовольнити частково.

Позивач звільнений від сплати судового збору, тому підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України,

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Військової частини 3052 Національної гвардії України ( вул. Лесі Українки, 24А, м. Полтава, 36002, код ЄДРПОУ 08803781) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність військової частини 3052 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 26.03.2016 по 30.11.2018.

Зобов`язати військову частину 3052 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 26.03.2016 по 30.11.2018.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду в порядку, визначеному частиною 8 статті 18, частинами 7-8 статті 44 та статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, а також з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених підпунктом 15.5 підпункту 15 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя А.Б. Головко