Рішення № 103210044, 07.02.2022, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 лютого 2022 року м. ПолтаваСправа № 440/16783/21

Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Петрової Л.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Білоцерківської сільської ради Миргородського району Полтавської області, Виконавчого комітету Білоцерківської сільської ради Миргородського району Полтавської області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 /надалі – ОСОБА_1 , позивач/ звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Білоцерківської сільської ради Миргородського району Полтавської області /надалі – відповідач-1/ про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, а саме просить:

- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо ненадання інформації на адвокатський запит від 11.11.2021;

- зобов`язати відповідача надати відповідь на адвокатський запит адвоката Логвиненко Аліни Анатоліївни від 11.11.2021 про наявні земельні ділянки на території Білоцерківської сільської ради, які можуть бути передані у приватну власність громадянам на мовах безоплатної приватизації з цільовим призначенням "для ведення особистого селянського господарства" та земельні ділянки на території с. Попове Білоцерківської сільської ради, які можуть бути передані у приватну власність громадянам на умовах безоплатної приватизації з цільовим призначенням "для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка)" із зазначенням кадастрового номеру земельної ділянки або у графічному вигляді із позначенням таких земельних ділянок на публічній кадастровій карті України за виключенням земельних ділянок, які включені до переліку земельних ділянок, що виставлені на земельні торги;

- стягнути витрати на професійну правничу допомогу.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що 11.11.2021 адвокатом позивача подано до відповідача запит про надання інформації. Водночас відповідачем проігноровано запит та не надано відповіді на нього чим порушено вимоги Закону України «Про доступ до публічної інформації». Зазначена бездіяльність відповідача стала підставою для звернення до суду із цим позовом.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 10.12.2021 призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи та без проведення судового засідання.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 10.01.2022 залучено до участі у справі в якості другого відповідача – Виконавчий комітет Білоцерківської сільської ради Миргородського району Полтавської області /надалі – відповідач-2/.

Від Виконавчого комітету Білоцерківської сільської ради Миргородського району Полтавської області надійшов відзив на позов в якому зазначено, що у відповідь на адвокатський запит від 22.11.2021 №1107/02-21 вказано про те, що запитувана інформація може бути надана після проведення інвентаризації земельних ділянок в межах території Білоцерківської сільської ради Миргородського району Полтавської області та рекомендовано скористатися Публічною кадастровою картою України для отримання інформації про вільну земельну ділянку по кожному населеному пункту Білоцерківської територіальної громади. Зазначено, що відповідь Виконавчого комітету Білоцерківської сільської ради Миргородського району Полтавської області від 11.11.2021 №1107/02-21 відповідач-2 не вважає відмовою на адвокатський запит або наданням відповіді не по суті.

За приписами пункту 1 частини першої статті 263 КАС України суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо оскарження бездіяльності суб`єкта владних повноважень або розпорядника інформації щодо розгляду звернення або запиту на інформацію.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд дійшов наступного висновку.

З матеріалів справи вбачається, що 11.11.2021 адвокатом Логвиненко А.А., яка є уповноваженим представником Дяченка Я.С. відповідно до договору про надання правової допомоги, керуючись Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» направлено запит до Виконавчого комітету Білоцерківської сільської ради Миргородського району Полтавської області з проханням надати письмово та надіслати на електронну адресу:

1. Інформацію про земельні ділянки на території Білоцерківської сільської ради Миргородського району Полтавської області, які можуть бути передані у приватну власність громадянам на умовах безоплатної приватизації з цільовим призначенням «для ведення особистого селянського господарства»;

2. Інформацію про земельні ділянки на території с. Попове Білоцерківської сільської ради Миргородського району Полтавської області, які можуть бути передані у приватну власність громадянам на умовах безоплатної приватизації з цільовим призначенням «для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка)» із зазначенням кадастрового номеру земельної ділянки або у графічному вигляді із позначенням таких земельних ділянок на публічні кадастровій карті України за виключенням земельних ділянок, які включені до переліку земельних ділянок, що виставлені на земельні торги.

В якості додатків до вказаного адвокатського запиту Логвиненко А.А. додав копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю та ордер на надання правничої (правової) допомоги.

Листом Виконавчого комітету Білоцерківської сільської ради Миргородського району Полтавської області від 22.11.2021 № 1107/02-21 за підписом сільського голови повідомлено адвоката Логвиненко А.А. про розгляд запиту. Зазначено, що запитувана позивачем інформація може бути надана після проведення інвентаризації земельних ділянок в межах території Білоцерківської сільської ради Миргородського району Полтавської області. Крім того, зазначено, що Виконавчий комітет рекомендує скористатися Публічною кадастровою картою України для отримання інформації про вільну земельну ділянку по кожному населеному пункту Білоцерківської територіальної громади.

Позивач вважає, що відповідачем допущено протиправну бездіяльність щодо ненадання інформації на адвокатський запит від 11.11.2021, звернувся до суду з даним позовом.

Оцінюючи обґрунтованість позовних вимог позивача, суд виходить з наступного.

Частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні визначає Закон України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (далі - Закон).

Так, відповідно до пункту 1 частини 1 статті 20 Закону під час здійснення адвокатської діяльності адвокат має право вчиняти будь-які дії, не заборонені законом, правилами адвокатської етики та договором про надання правової допомоги, необхідні для належного виконання договору про надання правової допомоги, зокрема, звертатися з адвокатськими запитами, у тому числі щодо отримання копій документів, до органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб, підприємств, установ, організацій, громадських об`єднань, а також до фізичних осіб (за згодою таких фізичних осіб).

За змістом пункту 1 частини 1 статті 23 Закону професійні права, честь і гідність адвоката гарантуються та охороняються Конституцією України, цим Законом та іншими законами, зокрема, забороняються будь-які втручання і перешкоди здійсненню адвокатської діяльності.

Частиною 1 статті 24 Закону визначено, що адвокатський запит - письмове звернення адвоката до органу державної влади, органу місцевого самоврядування, їх посадових та службових осіб, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності та підпорядкування, громадських об`єднань про надання інформації, копій документів, необхідних адвокату для надання правової допомоги клієнту.

До адвокатського запиту додаються посвідчені адвокатом копії свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, ордера або доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги. Вимагати від адвоката подання разом з адвокатським запитом інших документів забороняється.

Адвокатський запит не може стосуватися надання консультацій і роз`яснень положень законодавства.

Згідно з частинами 2, 3 вказаної статті орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи, керівники підприємств, установ, організацій, громадських об`єднань, яким направлено адвокатський запит, зобов`язані не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання запиту надати адвокату відповідну інформацію, копії документів, крім інформації з обмеженим доступом і копій документів, в яких міститься інформація з обмеженим доступом.

У разі якщо адвокатський запит стосується надання значного обсягу інформації або потребує пошуку інформації серед значної кількості даних, строк розгляду адвокатського запиту може бути продовжено до двадцяти робочих днів з обґрунтуванням причин такого продовження, про що адвокату письмово повідомляється не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання адвокатського запиту.

У разі якщо задоволення адвокатського запиту передбачає виготовлення копій документів обсягом більш як десять сторінок, адвокат зобов`язаний відшкодувати фактичні витрати на копіювання та друк. Розмір таких витрат не може перевищувати граничні норми витрат на копіювання та друк, встановлені Кабінетом Міністрів України відповідно до Закону України "Про доступ до публічної інформації".

Відмова в наданні інформації на адвокатський запит, несвоєчасне або неповне надання інформації, надання інформації, що не відповідає дійсності, тягнуть за собою відповідальність, встановлену законом, крім випадків відмови в наданні інформації з обмеженим доступом.

Як слідує з матеріалів адміністративної справи, листом від 22.11.2021 №1107/02-21 за підписом сільського голови повідомлено адвоката Логвиненко А.А. про розгляд запиту. Зазначено, що запитувана позивачем інформація може бути надана після проведення інвентаризації земельних ділянок в межах території Білоцерківської сільської ради Миргородського району Полтавської області. Крім того, зазначено, що Виконавчий комітет рекомендує скористатися Публічною кадастровою картою України для отримання інформації про вільну земельну ділянку по кожному населеному пункту Білоцерківської територіальної громади.

За змістом запиту адвоката, останній направлений в інтересах позивача на отримання інформації про земельні ділянки на території с. Попове Білоцерківської сільської ради Миргородського району Полтавської області, які можуть бути передані у приватну власність громадянам на умовах безоплатної приватизації з цільовим призначенням «для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка)» із зазначенням кадастрового номеру земельної ділянки або у графічному вигляді із позначенням таких земельних ділянок на публічні кадастровій карті України за виключенням земельних ділянок, які включені до переліку земельних ділянок, що виставлені на земельні торги.

Відповідно до статті 11 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад є їх виконавчі комітети, відділи, управління та інші створювані радами виконавчі органи.

Виконавчі органи сільських, селищних, міських, районних у містах рад є підконтрольними і підзвітними відповідним радам, а з питань здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади - також підконтрольними відповідним органам виконавчої влади.

Згідно з частиною 1 статті 51 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» виконавчим органом сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради є виконавчий комітет ради, який утворюється відповідною радою на строк її повноважень. Після закінчення повноважень ради, сільського, селищного, міського голови, голови районної у місті ради її виконавчий комітет здійснює свої повноваження до сформування нового складу виконавчого комітету.

За змістом частини 2 статті 12 Земельного кодексу України до повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належать:

1) надання відомостей з Державного земельного кадастру відповідно до закону;

2) вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.

Крім того, частина 5 статті 24 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» визначає, що уповноважені органи з питань містобудування та архітектури і центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, забезпечують відкритість, доступність та повноту інформації про наявність на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці земель державної та комунальної власності, не наданих у користування, що можуть бути використані під забудову, про наявність обмежень і обтяжень земельних ділянок, містобудівні умови та обмеження в містобудівному і державному земельному кадастрах.

До моменту внесення відповідної інформації до містобудівного та державного земельного кадастрів виконавчий орган сільської, селищної, міської ради, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації або відповідний місцевий орган виконавчої влади зобов`язані надавати за запитами фізичних та юридичних осіб письмову інформацію про наявність земельних ділянок, що можуть бути використані під забудову.

З огляду на зазначену норму передусім саме ці органи, до яких відноситься й Виконавчий комітет, згідно з їхньою компетенцією зобов`язані надавати інформацію про земельні ділянки комунальної або державної форми власності, не надані у користування, що можуть бути використані під забудову для реалізації права на безоплатне отримання у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд. Вони також залишаються розпорядниками цієї інформації після її внесення до містобудівного та державного земельного кадастрів, якщо вона є у їхньому фактичному володінні.

Будь-яких відомостей стосовно того, що Виконавчий комітет Білоцерківської сільської ради Миргородського району Полтавської області не має доступу до відомостей з Державного земельного кадастру та не володіє запитуваною у адвокатському запиті інформацією матеріали справи не містять.

Суд зазначає, що у даному випадку адвокатом в інтересах позивача було подано запит саме до Виконавчого комітету Білоцерківської сільської ради Миргородського району Полтавської області, тому за викладених обставин, суд дійшов висновку, що належним способом захисту прав позивача є визнання протиправними дій Виконавчого комітету Білоцерківської сільської ради Миргородського району Полтавської області щодо неналежного розгляду адвокатського запиту ОСОБА_2 від 11.11.2021, а також зобов`язання Виконавчий комітет Білоцерківської сільської ради Миргородського району Полтавської області повторно розглянути адвокатський запит адвоката Логвиненко А.А. в порядку, визначеному Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05.07.2012 №5076-VІ та надати відповідь на запит.

Таким чином, позов ОСОБА_1 слід задовольнити частково.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат суд зазначає наступне.

Частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до частини 8 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Позивачем при зверненні до суду з даним позовом сплачено судовий збір у розмірі 908 грн.

Таким чином, при задоволенні позову позивача суд вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 908 грн.

Вирішуючи питання про стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 16 КАС України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.

За частиною третьою статті 132 КАС України до складу витрат, пов`язаних з розглядом справи належать витрати, в тому числі і на професійну правничу допомогу.

Відповідно до приписів частин 1-4 статті 134 КАС України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Системний аналіз вищенаведених норм дає підстави для висновку, що на підтвердження надання правової допомоги необхідно долучати, у тому числі, розрахунок погодинної вартості правової допомоги, наданої у справі, який має бути передбачений договором про надання правової допомоги, та може міститися у акті приймання-передачі послуг за договором.

Розрахунок платної правової допомоги повинен відображати вартість години за певний вид послуги та час витрачений на: участь у судових засіданнях; вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням; ознайомлення з матеріалами справи в суді тощо.

Така правова позиція сформована Верховним Судом у постанові від 01.10.2018 у справі № 569/17904/17.

Водночас, склад та розміри витрат, пов`язаних з оплатою правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правничої допомоги, документи, що свідчать про оплату обґрунтованого гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку.

Такий висновок сформовано Верховним Судом у постановах від 21.03.18 у справі № 815/4300/17, від 11.04.18 у справі № 814/698/16, від 18.10.18 у справі № 813/4989/17.

Згідно з частиною шостою статті 135 КАС України у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Частиною сьомою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Виходячи з положень частини 9 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує чи пов`язані такі витрати з розглядом справи.

Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009, передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

При визначенні суми відшкодування суд повинен виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

У пункті 269 Рішення у цій справі Суд зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (див. вищезазначене рішення щодо справедливої сатисфакції у справі Іатрідіс проти Греції (Iatridis v. Greece), п. 55 з подальшими посиланнями).

Тобто, питання розподілу судових витрат пов`язане із суддівським розсудом (дискреційні повноваження).

Зазначені висновки викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 та в постановах Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 17 вересня 2019 року у справі № 810/3806/18, від 31 березня 2020 року у справі № 726/549/19.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної в постанові від 02.09.2020 у справі № 826/4959/16, вирішенню питання про розподіл судових витрат передує врахування судом, зокрема, обґрунтованості та пропорційності розміру таких витрат до предмета спору, значення справи для сторін. При цьому, принципи обґрунтованості та пропорційності розміру таких витрат до предмета спору повинні розглядатися, у тому числі, через призму принципу співмірності, який, як вже було зазначено вище, включає у себе такі критерії: складність справи та виконаних робіт (наданих послуг); час, витрачений на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих послуг та виконаних робіт; ціна позову та (або) значення справи для сторони.

Окрім того, відповідно до правової позиції Верховного Суду, яка викладена в постанові від 01.09.2020 у справі № 640/6209/19, вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також, судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

За висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 19 листопада 2020 року у справі № 520/7431/19 при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Водночас, при визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг з категорією складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Вказані критерії закріплені у ч. 5 ст. 134 КАС України.

У цій справі позивач просить стягнути з відповідача витрати на правничу допомогу у розмірі 2500 грн.

На підтвердження розміру витрат до суду надано копії: договір про надання правничої допомоги від 23.11.2021, акт надання послуг до договору про надання правничої допомоги від 23.11.2021, розрахунок, ордер на надання правничої (правової допомоги) №027993, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю, квитанцію №2 від 30.11.2021 на суму 2500,00 грн.

Суд зазначає, що ця справа не характеризується наявністю виключної правової проблеми, не стосується встановлення значного обсягу фактичних обставин справи, що потребувало б подання великої кількості письмових доказів та вжиття дій щодо їх збирання.

Дослідивши подані позивачем докази, суд зазначає, що в даному випадку розмір витрат на оплату послуг адвоката з професійної правничої допомоги позивачу в сумі 2500 грн є суттєво завищеним та таким, що не є співмірним із складністю справи з виконаною адвокатом роботою (наданими послугами); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, оскільки підготовка до написання тексту позовної заяви не потребувала настільки значного часу для надання адвокатом послуг та виконання робіт з правової (правничої) допомоги позивачу у співвідношенні до визначеної вартості послуг адвоката, а сума, яка заявлена до відшкодування позивачу за надання послуг та виконання робіт з правової (правничої) допомоги за складання адміністративного позову, не є належним чином обґрунтованою на предмет їх розміру.

Отже, вирішуючи питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, суд ураховуючи п. 4 ч. 5 ст. 134 КАС України, дійшов висновку, що позивачем не обґрунтовано, з урахуванням складності справи, оскільки позовна заява у даній категорії справ не потребує складних правових досліджень.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що витрати на правничу допомогу у сумі 1250,00 грн є співмірними зі складністю цієї справи, наданими адвокатами обсягами послуг, затраченим ними часом на надання таких послуг та відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру.

Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Білоцерківської сільської ради Миргородського району Полтавської області (вул. Першотравнева, буд.9, с. Білоцерківка, Миргородський район, Полтавська область, 38340, код ЄДРПОУ 40127978), Виконавчого комітету Білоцерківської сільської ради Миргородського району Полтавської області (вул. Першотравнева, буд.9, с. Білоцерківка, Миргородський район, Полтавська область, 38340, код ЄДРПОУ 40202143) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Виконавчого комітету Білоцерківської сільської ради Миргородського району Полтавської області щодо неналежного розгляду адвокатського запиту адвоката Логвиненко Аліни Анатоліївни від 11.11.2021.

Зобов`язати Виконавчий комітет Білоцерківської сільської ради Миргородського району Полтавської області повторно розглянути адвокатський запит ОСОБА_2 від 11.11.2021 в порядку, визначеному Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05.07.2012 №5076-VІ та надати відповідь на запит, за результатами розгляду.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Виконавчого комітету Білоцерківської сільської ради Миргородського району Полтавської області на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 908 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 1250,00 грн.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду в порядку, визначеному частиною 8 статті 18, частинами 7-8 статті 44 та статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, а також з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених підпунктом 15.5 підпункту 15 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя Л.М. Петрова