Ухвала суду № 103209478, 17.01.2022, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/25965/21

У Х В А Л А

17 січня 2022 року м.Одеса

Суддя Одеського окружного адміністративного суду Скупінська О.В., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління ДПС в Одеській області (65044, м.Одеса, вул.Семінарська, 5, код ЄДРПОУ 44069166) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

В С Т А Н О В И В :

До Одеського окружного адміністративного суду 17 грудня 2021 року надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтовує тим, що відповідачем 04.10.2021 прийнято податкове повідомлення-рішення, яким визначено суму податкового зобов`язання за платежем орендна плата з фізичних осіб за 2020 рік, проте земельною ділянкою у 2020 році позивач не користувався.

Вважаючи зазначене рішення відповідача протиправними, позивач звернувся до суду з позовною заявою.

Ухвалою суду від 22.12.2021 року залишено позовну заяву без руху та встановлено 5-денний строк для усунення недоліків позовної заяви з дня отримання копії ухвали.

30 грудня 2021 року на виконання ухвали суду, позивачем до суду було надіслано заяву про усунення недоліків позовної заяви (вх.№75082/21).

Ухвалою суду від 04 січня 2022 року прийнято до розгляду позовну заяву ОСОБА_1 (вх.№75082/21); відкрито провадження у адміністративній справі; ухвалено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.

12 січня 2022 року до суду (вх.№2456/22) від представника ОСОБА_1 надійшла заява «про доповнення позовних вимог та розгляд справи за правилами загального позовного провадження».

У вказаній заяві позивач зазначає, що Андріїво - Іванівська сільська рада неправомірно подала відомості до податкового органу для нарахування ОСОБА_1 податку на землю, оскільки позивач не укладав договору оренди земельної ділянки, будь-яким іншим чином користування земельною ділянкою, за яку було нараховано земельний податок, зареєстровано не було. В поданих до податкового органу «реєстрах добровільної сплати» відсутній підпис чи будь-які відомості, які є доказом волевиявлення позивача стосовно користування земельною ділянкою, за яке Головне управління ДПС України в одеській області було нараховано податковий борг.

З огляду на зазначене, позивач вважає за необхідне збільшити розмір позовних вимог та доповнити їх таким чином: «Просимо визнати неправомірними дії Андріїво-Іванівської сільської ради Миколаївського району Одеської області щодо подання до Головного управління ДПС в Одеській області «реєстру добровільної сплати», на підставі якого Головним управлінням ДПС в Одеській області було винесене оспорюване податкове повідомлення-рішення №72019/1-5506-1504 від 04.10.2021».

Вирішуючи питання про прийняття до розгляду вищевказаної заяви, дослідивши зміст даної заяви і доданих до неї документів та проаналізувавши норми процесуального законодавства, суд дійшов до висновку про наявність обґрунтованих підстав для повернення даної заяви позивачу, виходячи з наступного.

Перш за все слід зазначити, що КАС України не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про «доповнення» позовних вимог, а відтак в разі надходження до суду однієї із зазначених заяв (клопотань) суд, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як: подання іншого (ще одного) позову; збільшення розміру позовних вимог; об`єднання позовних вимог; зміну предмета або підстав позову.

Суд зазначає, що позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів: предмета і підстави позову.

Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

При цьому, під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Під збільшенням розміру позовних вимог не може розумітися заявлення ще однієї чи кількох вимог, додатково до викладених у позовній заяві.

Зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача.

В даному випадку, позивачем зазначено нову вимогу, а саме «визнати неправомірними дії Андріїво-Іванівської сільської ради Миколаївського району Одеської області» поряд з вимогою, що викладена у первісному позові «визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Одеській області», що, в свою чергу, не свідчить про збільшення розміру позовних вимог.

У своїй заяві позивач зазначає підставою позову певні порушення Андріїво-Іванівської сільської ради Миколаївського району Одеської області при поданні до Головного управління ДПС в Одеській області «реєстру добровільної сплати», проте, з первинної позовної заяви таких підстав не вбачається.

Відповідно до ч.1 ст.47 КАС України, крім прав та обов`язків, визначених у статті 44 цього Кодексу, позивач має право на будь-якій стадії судового процесу відмовитися від позову. Позивач має право змінити предмет або підстави позову, збільшити або зменшити розмір позовних вимог шляхом подання письмової заяви до закінчення підготовчого засідання або не пізніше ніж за п`ять днів до першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

З аналізу змісту вказаної норми вбачається, що КАС України допускає зміну предмета або підстав позову, тобто позивач має можливість змінити або предмет або підставу позову на вказаних стадіях, а відтак зміна одночасно і предмету і підстави позову чинним КАС України не передбачено, натомість заявлена позивачем вимога є фактично поданням нового позову, оскільки містить відмінний від первинних предмет та підставу позову.

Так, позивачем у заяві (вх.№2456/22) вказано нову позовну вимогу, в обґрунтування якої зазначаються нові обставини, які відсутні у первинній позовній заяві. Таким чином, позивачем фактично поданий до суду новий позов.

З огляду на викладене, суд, відповідно до вимог ст.47 КАС України, вважає за необхідне повернути позивачу таку заяву.

Щодо клопотання позивача про розгляд справи за правилами загального позовного провадження з викликом сторін, суд зазначає таке.

Згідно із частинами першою та третьою статті 12 КАС України адміністративне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку позовного провадження (загального або спрощеного).

Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.

Згідно ч.ч.1-3 ст.257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.

За правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

При вирішенні питання про розгляд справи за правилами спрощеного або загального позовного провадження суд враховує:

1) значення справи для сторін;

2) обраний позивачем спосіб захисту;

3) категорію та складність справи;

4) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначати експертизу, викликати свідків тощо;

5) кількість сторін та інших учасників справи;

6) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес;

7) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Частиною 4 статті 12 КАС України встановлено, що виключно за правилами загального позовного провадження розглядаються справи у спорах:

1) щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом;

2) щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб`єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;

3) про примусове відчуження земельної ділянки, інших об`єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності;

4) щодо оскарження рішення суб`єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;

5) щодо оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років».

Суд встановив, що спір в цій справі не відноситься до вказаного переліку справ, які розглядаються виключно за правилами загального позовного провадження.

Як зазначено в ухвалі Великої Палати Верховного Суду від 05.07.2019 у справі №9901/279/19, згідно із пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) однією з істотних гарантій справедливого судового розгляду є публічний судовий розгляд.

Практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) з питань гарантій публічного характеру провадження у судових органах у контексті пункту 1 статті 6 Конвенції, свідчить про те, що публічний розгляд справи може бути виправданим не в кожному випадку (рішення від 08 грудня 1983 року у справі «Axen v. Germany» («Аксен проти Німеччини»), заява № 8273/78; рішення від 25 квітня 2002 року у справі «Varela Assalino v. Portugal» («Варела Ассаліно проти Португалії»), заява № 64336/01). Так, у випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, розгляд письмових заяв, на думку ЄСПЛ, є доцільнішим, ніж усні слухання, і розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. Заявник (в одній із зазначених справ) не надав переконливих доказів на користь того, що для забезпечення справедливого судового розгляду після обміну письмовими заявами необхідно було провести також усні слухання. Зрештою, у певних випадках влада має право брати до уваги міркування ефективності й економії. Зокрема, коли фактичні обставини не є предметом спору, а питання права не становлять особливої складності, та обставина, що відкритий розгляд не проводився, не є порушенням вимоги пункту 1 статті 6 Конвенції про проведення публічного розгляду справи.

Суд зауважує, що бажання сторони у справі викласти під час публічних слухань свої аргументи, які висловлені нею позовній заяві, не зумовлюють необхідності призначення до розгляду справи з викликом її учасників.

Відповідно до п.3 ч.3 ст.44 КАС України учасники справи мають право: подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб.

Тобто, у разі необхідності, учасники справи мають право викласти свої пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб у письмовому вигляді, які будуть враховані судом при прийнятті рішення.

Суд звертає увагу, що у своєму клопотанні та в контексті критеріїв, визначених у ч.3 ст.257 КАС України, позивач не деталізує тих обставин, фактів, відносин чи наявних матеріалів, які, на його думку, окремо або у сукупності зумовлюють необхідність розгляду справи за правилами загального позовного провадження. Представником позивача не наведено жодних достатніх та обґрунтованих підстав для доцільності розгляду вказаної справи в порядку загального позовного провадження та не зазначено в чому саме полягає складність даної справи, суспільний резонанс чи інших обставин, що свідчать про необхідність розгляду справи №420/25965/21 за правилами загального позовного провадження.

Зважаючи на вищевикладене, суд вважає, що клопотання представника позивача про розгляд справи №420/25965/21 у порядку загального позовного провадження є необґрунтованим, недоведеним та не підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст.47, 257, 262 КАС України, суд

У Х В А Л И В:

Заяву (вх.№2456/22) про доповнення позовних вимог та розгляд справи за правилами загального позовного провадження – повернути позивачу.

Клопотання представника позивача про розгляд справи №420/25965/21 в порядку загального позовного провадження - залишити без задоволення.

Копію ухвали разом із заявою (вх.№2456/22) і доданими до неї документами надіслати позивачу.

Копію заяви (вх.№2456/22) залишити в суді.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала в частині повернення заяви (вх.№2456/22) може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги до П`ятого апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасники справи:

Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНПКПП НОМЕР_1 );

Відповідач - Головне управління ДПС в Одеській області (65044, м.Одеса, вул.Семінарська, 5, код ЄДРПОУ 44069166).

Суддя О.В. Скупінська