Рішення № 10320884, 08.06.2010, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" червня 2010 р. Справа № 7/045-10

Господарський суд Київської області у складі судді Антонової В.М., розглянувши справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Пустовіти», с. Пустовіти Миронівський район Київська область,

доФізичної особи-підприємця ОСОБА_1, с. Пустовіти Миронівський район Київська область,

пророзірвання договорів оренди,

та за зустрічним позовомФізичної особи-підприємця ОСОБА_1, с. Пустовіти Миронівський район Київська область,

доТовариства з обмеженою відповідальністю «Пустовіти», с. Пустовіти Миронівський район Київська область,

прозастосування наслідків нікчемного правочину

за участю представників сторін:

від позивача: Ігнатенко В.Є. директор, протокол №9 від 19.12.2009року,

Грибінюк І.М. представник за довіреністю №25 від 23.02.2010року;

від відповідача: ОСОБА_4 представник за довіреністю б/н від 20.04.2010року

секретар судового засідання: Яцук Е.В.

Обставини справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Пустовіти»(далі позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовною заявою №32 від 11.03.2010року (вх. №1433 від 06.04.2010року) до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі відповідач) про розірвання договорів оренди.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідно до умов договорів оренди №1 та №2, укладених сторонами 01.03.2007року, строк оренди магазинів по вул. Кооперативна, 2 та вул. Леніна, 38 в с. Пустовіти закінчився ще 23.02.2010року. Однак в порушення умов договору, а саме п. 8.6. договору оренди №1, та договору оренди №2, відповідач не повернув обєкти оренди, а тому позивач просить суд розірвати договір оренди №1 та договір оренди №2 від 01.03.2007року та зобовязати Фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 повернути позивачу орендовані приміщення.

Ухвалою господарського суду Київської області від 12.04.2010року було порушено провадження у справі №7/045-10 та призначено її розгляд на 29.04.2010року.

У судове засідання 29.04.2010року представники сторін зявились. Представником відповідача у судовому засіданні було надано відзив на позовну заяву, яким відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог оскільки, як стверджує відповідач, п. 4.2. договору (умова про закінчення строку дії договору) суперечить імперативним нормам Закону України «Про оренду державного і комунального майна», окрім цього Фізична особа-підприємець виконує свої договірні зобовязання належним чином. Поданий відзив залучений судом до матеріалів справи.

Ухвалою господарського суду Київської області від 29.04.2010року розгляд справи відкладався на 25.05.2010року у звязку з необхідністю витребування додаткових доказів.

У судове засідання 25.05.2010року представники сторін зявились. Представником позивача у справі було надано заперечення №91 від 14.05.2010року на відзив Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1. Подані заперечення залучені судом до матеріалів справи.

У судовому засідання 25.05.2010 року господарським судом на підставі ст. 77 ГПК України було оголошено перерву до 08.06.2010року.

02.06.2010року до господарського суду Київської області від Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі позивач з зустрічним позовом) надійшла зустрічна позовна заява б/н від 02.06.2010року до Товариства з обмеженою відповідальністю «Пустовіти»(далі відповідач за зустрічним позовом) про застосування наслідків нікчемного правочину.

В обґрунтування зустрічного позову, позивач посилається, на те, що п. 4.2. договору №1 та договору №2 обмежують можливість Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 застосувати встановлений законами порядок продовження строку дії договорів оренди, укладених між сторонами, на тих же умовах на той же строк. Враховуючи зазначене, позивач, посилаючись на положення ст.ст. 27, 215 ЦК України вважає, укладені договір оренди №1 та договір оренди №2 нікчемними та просить застосувати наслідки нікчемного правочину.

Ухвалою господарського суду Київської області від 03.06.2010року було прийнято зустрічну позовну заяву до провадження та призначено її розгляд на 08.06.2010року.

В судовому засіданні 08.06.2010року представник позивач за первісним позовом підтримав позовні вимоги, вважає їх обґрунтованими і правомірними та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі, крім цього просить суд відмовити відповідачеві у задоволенні зустрічної позовної заяви.

Представник відповідача за первісним позовом просив в задоволенні позову ТОВ «Пустовіти»відмовити повністю, з підстав, зазначених у відзиві на позовну заяву, також представник відповідача підтримав вимоги зустрічної позовної заяви, просив суд застосувати наслідки нікчемного правочину.

За згодою представників сторін, на підставі ч. 2 ст. 85 ГПК України у судовому засіданні 08.06.2010року судом було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення і доводи представників сторін, дослідивши наявні докази в їх сукупності суд встановив:

01.03.2007року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Пустовіти»(орендодавець за договором, позивач за первісним позовом) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (орендар за договором, відповідач за первісним позовом) був укладений договір оренди магазина №1 (далі договір), відповідно до п. 1 якого орендодавець передає основні засоби, а орендар приймає у тимчасове володіння приміщення магазину, що стоїть окремо, з підсобними спорудами за адресою: с. Пустовіти, вул. Кооперативна, 2, загальною площею 77 кв.м. Розмір земельної ділянки, що передається у користування разом з обєктом, що орендується: 0,0125 га.

У відповідності з п. 3.1. договору приймання-передача обєкта, що орендується, здійснюється двосторонньою комісією, що складається із представників сторін.

При передачі обєкта, що орендується складається акт здачі-приймання, який підписується членами двосторонньої комісії (п. 3.4. договору).

Згідно п. 3.5. договору обєкт, що орендується, вважається переданим в оренду з моменту підписання акту здачі-приймання.

Сторонами п.п. 5.1., 5.2. договору. визначено, що розмір орендної плати за весь обєкт, що орендується, в цілому складає 385 грн. 00 коп. за місяць. Орендна плата сплачується в безготівковому порядку на розрахунковий рахунок орендодавця на перед не пізніше 25 числа кожного місяця.

Розмір орендної плати може переглядатися сторонами один раз на рік за згодою сторін (п. 5.4. договору).

Пунктами 4.1. договору визначено, що строк оренди складає два роки та 360 днів з моменту прийняття обєкту, що орендується, за актом здачі-приймання.

Відповідно до п. 4.2. договору, якщо жодна сторона в строк до 23 лютого 2010року, до закінчення договору не заявить про намір його розірвати, договір автоматично пролонговується на один рік.

Повернення орендодавцю обєкта, що орендується, здійснюється із представників сторін. Сторони повинні призначити своїх представників у двосторонню комісію та приступити до передавання обєкта, що орендується, протягом пяти днів з моменту закінчення строку оренди (п.п. 8.1.,8.2. договору).

Згідно п.п. 8.3.,8.4. договору протягом строку за п.8.2. договору орендар зобовязаний виїхати з обєкта, що орендується, та підготувати його до передачі орендодавцю, привести в належний стан . Обєкт, що орендується, повинен бути переданий орендарем та прийнятий орендодавцем протягом трьох днів з моменту початку роботи двосторонньої комісії.

При передачі обєкта, що орендується, складається акт здачі-приймання, який підписується членами двосторонньої комісії. (п.8.5. договору).

У відповідності до п. 10.1. договору, він розірванню в односторонньому порядку не підлягає, за винятком випадків, коли одна із сторін систематично порушує умови договору і свої зобовязання, про що письмово повідомляється стороні.

Господарським судом встановлено, що між сторонами 01.03.2007року було укладено також договір №2 оренди магазина (далі договір №2), відповідно до п. 1 якого орендодавець передає основні засоби, а орендар приймає у тимчасове володіння приміщення магазину, що стоїть окремо, з підсобними спорудами за адресою: с. Пустовіти, вул. Леніна,38, загальною площею 102,6 кв.м. Розмір земельної ділянки, що передається у користування разом з обєктом, що орендується: 0,0305 га.

У відповідності з п. 3.1. договору №2 приймання-передача обєкта, що орендується, здійснюється двосторонньою комісією, що складається із представників сторін.

При передачі обєкта, що орендується складається акт здачі-приймання, який підписується членами двосторонньої комісії (п. 3.4. договору №2).

Згідно п. 3.5. договору №2 обєкт, що орендується, вважається переданим в оренду з моменту підписання акту здачі-приймання.

Сторонами п.п. 5.1., 5.2. договору №2 визначено, що розмір орендної плати за весь обєкт, що орендується, в цілому складає 513 грн. 00 коп. за місяць. Орендна плата сплачується в безготівковому порядку на розрахунковий рахунок орендодавця на перед не пізніше 25 числа кожного місяця.

Розмір орендної плати може переглядатися сторонами один раз на рік за згодою сторін (п. 5.4. договору №2).

Пунктами 4.1. договору №2 визначено, що строк оренди складає два роки та 360 днів з моменту прийняття обєкту, що орендується, за актом здачі-приймання.

Відповідно до п. 4.2. договору №2, якщо жодна сторона в строк до 23 лютого 2010року, до закінчення договору не заявить про намір його розірвати, договір автоматично пролонговується на один рік.

Повернення орендодавцю обєкта, що орендується, здійснюється із представників сторін. Сторони повинні призначити своїх представників у двосторонню комісію та приступити до передавання обєкта, що орендується, протягом пяти днів з моменту закінчення строку оренди (п.п. 8.1.,8.2. договору №2).

Згідно п.п. 8.3.,8.4. договору №2 протягом строку за п.8.2. договору орендар зобовязаний виїхати з обєкта, що орендується, та підготувати його до передачі орендодавцю, привести в належний стан. Обєкт, що орендується, повинен бути переданий орендарем та прийнятий орендодавцем протягом трьох днів з моменту початку роботи двосторонньої комісії.

При передачі обєкта, що орендується, складається акт здачі-приймання, який підписується членами двосторонньої комісії. (п.8.5. договору №2).

У відповідності до п. 10.1. договору №2, він розірванню в односторонньому порядку не підлягає, за винятком випадків, коли одна із сторін систематично порушує умови договору і свої зобовязання, про що письмово повідомляється стороні.

Як стверджує позивач (відповідач за зустрічним позовом) та підтверджується відповідачем (позивачем за зустрічним позовом) у відзиві на позовну заяву та у зустрічному позові, Товариство з обмеженою відповідальністю «Пустовіти»передало, а фізична особа-підприємець ОСОБА_1 прийняла у тимчасове платне користування приміщення магазину з підсобними спорудами по вул. Кооперативній, 2, в с. Пустовіти за договором оренди №1 та приміщення магазину з підсобними спорудами по вул. Леніна, 38 в с. Пустовіти за договором оренди №2.

Спірні відносини між сторонами щодо оренди приміщень магазину за адресою с.Пустовіти, вул. Кооперативна, 2, та бару-магазину за адресою: с.Пустовіти, вул. Леніна, 38, виникли з приводу продовження дії договорів оренди №1 та №2 від 01.03.2007 р. на новий строк після закінчення їх строків 23.02.2010 р.

Правові наслідки продовження користування майном після закінчення строку договору оренди безпосередньо передбачені статтею 764 ЦК України, статтею 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" та опосередковано нормою частини четвертої статті 291 ГК України, згідно з якою правові наслідки припинення договору оренди визначаються відповідно до умов регулювання договору найму ЦК України.

Відповідно до статті 764 ЦК України, якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму (оренди), то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Аналогічна норма міститься в частині другій статті 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" про оренду, відповідно до якої у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Зі змісту зазначених правових норм вбачається, що після закінчення строку договору оренди він може бути продовжений на такий самий строк, на який цей договір укладався, за умови, якщо проти цього не заперечує орендодавець. При цьому такі заперечення мають бути висловлені ним як до закінчення терміну дій договору оренди, так і протягом одного місяця після закінчення цього строку.

Відтак, якщо на дату закінчення строку договору оренди і протягом місяця після закінчення цього строку мали місце заперечення орендодавця щодо поновлення договору на новий строк, то такий договір припиняється. (Аналогічної позиції дотримувався Верховний Суд України у постанові від 03.06.2008 р. по справі №2-11/9948-2007).

Водночас згідно з ч. 1 ст. 13, ч. 1 ст. 626, ст. 627 ЦК України, ст. 174 ГК України особа здійснює свої майнові права в межах, визначених законом та договором. Сторони є вільними у визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з п. 4.2 договорів оренди №1 та №2 від 01.03.2007 р., якщо жодна з їх сторін в строк до 23.02.2010 р., до закінчення договору не заявить про намір його розірвати, договори автоматично пролонгуються на один рік.

Тобто сторони на договірних засадах скоротили встановлений ст. 764 ЦК України, ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" строк предявлення заперечень проти поновлення договорів оренди на новий термін.

У даному спорі передбачене пунктами 4.2 договорів оренди обмеження строку повідомлення про заперечення стосується саме ТОВ "Пустовіт", а відповідачем за первісним позовом не доведено порушення його прав у звязку з направленням ТОВ "Пустовіт" заперечень до закінчення строку договору.

Як встановлено судом, листами від 16.12.2009 р. (вих. №256) та від17.02.2010 р. (вих. №20) позивач як орендодавець повідомляв відповідача про відмову у продовженні договорів оренди №1 та №2 від 01.03.2007 р. на новий строк після закінчення їх строків 23.02.2010 р.

Лист ТОВ "Пустовіти" від 16.12.2009 р. (вих. №256) було отримано відповідачем 19.12.2009 р., а направлений за вказаною в договорах оренди лист ТОВ "Пустовіти" вих. №20 від 17.02.2010 р. не був вручений відповідачу 18.02.2010 р. у звязку з її відмовою від отримання даного листа.

Відповідач не надав доказів на спростування фактів повідомлення її ТОВ "Пустовіти" про відмову у продовженні дії договорів оренди №1 та №2 від 01.03.2007 р. на новий строк.

Частиною 1 статті 763 Цивільного кодексу України встановлено, що договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Виходячи зі змісту ст. 785 Цивільного кодексу України, у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

В силу ч. 1 ст. 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Договір оренди припиняється, зокрема, з підстав закінчення строку, на який його було укладено (ч. 2 ст. 291 Господарського кодексу України).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ст. 626 Цивільного кодексу України). Отже, підставою припинення договору оренди є домовленість сторін, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору (ст. 631 Цивільного кодексу України).

Як встановлено судом, пунктами 4.1, 4.2 договору №1 оренди магазину від 01.03.2007 р. та договору №2 оренди бар-магазину від 01.03.2007 р. строк дії оренди за вказаними договорами був обумовлений сторонами на 2 роки та 360 днів з моменту прийняття обєкту, що орендується, за актом здачі-приймання.

Враховуючи належне та своєчасне повідомлення позивачем за первісним позовом орендаря підприємця-фізичної особи ОСОБА_1 про відмову у поновленні договорів оренди на новий строк, суд прийшов до висновку, що договір №1 оренди магазину від 01.03.2007 р. та договір №2 оренди бар-магазину від 01.03.2007 р. припинили свою дію з 23.02.2010 р.

Відповідно до ст. 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом; припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом. Загальні підстави для зміни або розірвання договору передбачені ст. ст. 651, 652 ЦК України. Підстави припинення договору оренди визначені ст. 291 ГК України, ст. 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", зокрема, закінчення строку, на який його було укладено; викупу (приватизації) об'єкта оренди; ліквідації суб'єкта господарювання - орендаря; загибелі (знищення) об'єкта оренди.

Договір оренди також припиняється у випадку його розірвання за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених Цивільним кодексом України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому статтею 188 цього Кодексу.

В силу ч. 3 ст. 653 ЦК України якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили. Вказаною нормою чітко визначено момент припинення зобов'язань в разі розірвання договору в судовому порядку. З аналізу викладених норм вбачається, що розірвання договору в передбаченому законом порядку є одним зі способів його припинення.

Згідно з ч. 5 ст. 188 ГК України, якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду. Тобто вказаною нормою передбачено можливість встановлення за рішенням суду іншого строку набрання чинності, а не надання зворотної сили розірванню договору.

Враховуючи, що дія договору оренди магазину №1 від 01.03.2007 р. та договору оренди бар-магазину №2 від 01.03.2007 р. закінчилась з 23.02.2010 р., суд приходить до висновку про необхідність припинення на підставі п.1-1 ч.1 ст. 80 ГПК України провадження у справі за первісним позовом ТОВ "Пустовіти" в частині позовних вимог про розірвання договору оренди магазину №1 від 01.03.2007 р. та договору оренди бар-магазину №2 від 01.03.2007 р.

Згідно з ч. 1 ст. 785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

В силу приписів ч. 1 ст. 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" (норми якого поширюються на дані правовідносини згідно з ч. 3 ст. 1 даного Закону) у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди. Якщо орендар допустив погіршення стану орендованого майна або його загибель, він повинен відшкодувати орендодавцеві збитки, якщо не доведе, що погіршення або загибель майна сталися не з його вини.

Розділами 8 даних договорів оренди врегульовано порядок повернення відповідачем обєктів орендодавцю по закінченню строку оренди. Зокрема, Повернення орендодавцю обєкта, що орендується, здійснюється із представників сторін. Сторони повинні призначити своїх представників у двосторонню комісію та приступити до передавання обєкта, що орендується, протягом пяти днів з моменту закінчення строку оренди (п.п. 8.1.,8.2.).

Згідно п.п. 8.3.,8.4. протягом строку за п.8.2. договору орендар зобовязаний виїхати з обєкта, що орендується, та підготувати його до передачі орендодавцю, привести в належний стан . Обєкт, що орендується, повинен бути переданий орендарем та прийнятий орендодавцем протягом трьох днів з моменту початку роботи двосторонньої комісії. При передачі обєкта, що орендується, складається акт здачі-приймання, який підписується членами двосторонньої комісії. (п.8.5.).

Судом встановлено, що 02 березня 2010р. посадовими особами позивача за участю депутата та голови сільської Ради складено акти про проведення перевірки на предмет звільнення відповідачем магазинів №1 та №2 (копії в матеріалах справи, оригінали оглянуто в судовому засіданні). Зазначеними актами встановлено, що ФОП ОСОБА_1 продовжує орендувати магазини (не звільняє) та запропоновано ФОП ОСОБА_1 протягом 3 днів виїхати з обєкту, що орендується та підготувати його до передачі, а також зазначено , що ОСОБА_1 в присутності комісії від підпису відмовилася.

Згідно зі ст. 400 Цивільного кодексу України недобросовісний володілець зобов'язаний негайно повернути майно особі, яка має на нього право власності або інше право відповідно до договору або закону, або яка є добросовісним володільцем цього майна. У разі невиконання недобросовісним володільцем цього обов'язку заінтересована особа має право пред'явити позов про витребування цього майна.

Відповідно до ст. ст. 43, 33, 34 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідачем за первісним позовом в розумінні зазначених правових норм не надано жодних доказів на підтвердження правомірності продовження користування та володіння спірними приміщеннями, а тому позовна вимога ТОВ "Пустовіти" про зобовязання відповідача повернути приміщення магазину та бар-магазину підлягають задоволенню.

Судом відхиляються посилання фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на ч. 1 ст. 27 ЦК України в обґрунтування у зустрічному позові недійсності (нікчемності) договору оренди магазину №1 від 01.03.2007 р. та договору оренди бар-магазину №2 від 01.03.2007 р., оскільки пунктами 4.2 оспорюваних нею договорів оренди не було обмежено цивільну правоздатність ОСОБА_1, зокрема, здатність (можливість) мати право на здійснення підприємницької діяльності (ч.1 ст. 50 ЦК України) з використанням орендованих на підставі закону та договору основних засобів.

Проте, відповідач, будучи наділеною цивільною правоздатністю та спроможністю своїми діями набувати для себе цивільних прав та створювати для себе цивільні обов'язки (цивільною дієздатністю), самостійно вступає у зобовязальні договірні відносини, визначаючи їх зміст (обсяг прав та обовязків) на підставі договорів та у відповідності із законом.

Враховуючи зазначене, а також те, що відповідно до ст.ст. 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, суд приходить до висновку про відсутність встановлених ст. 203 ЦК України підстав для визнання недійсними договору оренди магазину №1 від 01.03.2007 р. та договору оренди бар-магазину №2 від 01.03.2007 р. в частині пунктів 4.2 даних договорів.

Згідно з ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

За загальним правилом ч. 1 ст. 216 ЦК України у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Якщо у зв'язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною (ч. 2 ст. 216 ЦК України).

Вищезазначені правові наслідки застосовуються, якщо законом не встановлені особливі умови їх застосування або особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів. Правові наслідки недійсності нікчемного правочину, які встановлені законом, не можуть змінюватися за домовленістю сторін.

Відповідно до п. 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" від 06.11.2009 р. №9 правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом.

Суд може захистити цивільне право або інтерес способом, що встановлений договором або законом (ч. 2 ст. 16 ЦК України).

У зустрічній позовній заяві не вказано способу захисту прав та законних інтересів фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, про застосування якого предявлено зустрічний позов.

Враховуючи, що підстави для визнання недійсними (нікчемними) договорів оренди магазину №1 від 01.03.2007 р. та оренди бар-магазину №2 від 01.03.2007 р. відсутні, суд також не застосовує наслідки недійсності нікчемного правочину з власної ініціативи.

Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, обставини справи, позовні вимоги за первісним позовом підлягають задоволенню частково, а в задоволенні зустрічного позову слід відмовити повіністю.

Судові витрати відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторони пропорційно до задоволених вимог.

Згідно п.п. б ч.2 ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито»№ 7-93 від 21.01.1993року державне мито із позовних заяв немайнового характеру сплачується у розмірі 5 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (85 грн.)

Пунктом 4.6. Розяснення Вищого арбітражного суду України від 04.03.1998року №02-5/78 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України»визначено, що якщо в позовній заяві об'єднано дві або більше вимог немайнового характеру, пов'язаних між собою підставами виникнення, державне мито сплачується як за подання однієї заяви немайнового характеру.

Розмір державного мита за подання позовної заяви у справі № 7/045-10 становить 85,00грн., в той час позивачем при подачі позову до суду платіжним дорученням №55 від 11.03.2010р. сплачено 170,00грн., тобто позивач сплатив державне мито у більшому розмірі, ніж передбачено чинним законодавством.

Згідно зі ст. 47 ГПК України державне мито підлягає поверненню у випадках і в порядку, встановлених законодавством.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 8 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито» сплачене державне мито підлягає поверненню повністю або частково у випадку внесення мита у більшому розмірі, ніж передбачено чинним законодавством.

За таких обставин, зайве надмірно сплачене державне мито у розмірі 85,0 грн. підлягає поверненню позивачу з Державного бюджету України.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 44, 49, 80, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

вирішив:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Пустовіти»до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 задовольнити частково.

2. В частині позовних вимог за первісним позовом про розірвання договору оренди магазину №1 від 01.03.2007 р. та договору оренди бар-магазину №2 від 01.03.2007 р. провадження у справі припинити.

3. Зобовязати Фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «Пустовіти»(08840, Київська область, Миронівський район, с.Пустовіти, вул.Леніна, 26, ідентифікаційний номер 03753361) приміщення магазину, загальною площею 77 кв.м, що знаходиться за адресою: Київська обл.., Миронівський район, с. Пустовіти, вул. Кооперативна, 2.

4. Зобовязати Фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «Пустовіти»(08840, Київська область, Миронівський район, с.Пустовіти, вул.Леніна, 26, ідентифікаційний номер 03753361) приміщення магазину, загальною площею 102,6 кв.м, що знаходиться за адресою: Київська обл.., Миронівський район, с. Пустовіти, вул. Леніна, 38.

5. В задоволенні зустрічного позову Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Пустовіти»про застосування наслідків нікчемних правочинів відмовити повністю.

6. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Пустовіти»(08840, Київська область, Миронівський район, с.Пустовіти, вул.Леніна, 26, ідентифікаційний номер 03753361) судові витрати: 42 (сорок дві) грн. 50 коп. державного мита і 118 (сто вісімнадцять) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

7. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «Пустовіти»(08840, Київська область, Миронівський район, с.Пустовіти, вул.Леніна, 26, ідентифікаційний номер 03753361) з Державного бюджету України надмірно сплачене державне мито у розмірі 85 (вісімдесят пять) грн. 00 коп. про що видати довідку.

8. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду Київської області набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному або касаційному порядку.

СуддяВ. М. Антонова

Дата підписання 14.06.2010р.