Рішення № 103208807, 07.02.2022, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

07 лютого 2022 р. № 400/5121/21 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Біоносенко В. В. за участю секретаря судового засідання Ісламова І.О. розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом:ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , до :Головного управління Національної поліції в Миколаївській області, вул. Декабристів, 5,Миколаїв,54001, про:визнання протиправним та скасування наказу № 336о/с від 09.06.21, поновлення на посаді,За участю представників:

Від відповідача: Чуприна О.О.;

Позивач: ОСОБА_1 ;

Від позивача: Тимошин В.В.

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до адміністративного суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Миколаївській області з вимогами визнати протиправним та скасувати наказ №336 о/с від 09.06.2021, поновити ОСОБА_1 на роботі, на посаді заступника начальника Центра – начальника автотранспортного відділення Центру забезпечення ГУНП в Миколаївській області, стягнути з ГУНП в Миколаївській області на користь ОСОБА_1 оплату за час вимушеного прогулу в сумі розрахованій станом на дату ухвалення судом рішення.

Свої позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтував тим, що 12.03.2021 він подав рапорт на звільнення з органів національної поліції за власним бажанням. В подальшому він дізнався, що в будь який строк до закінчення трьох місяців, він має право відкликати зазначений рапорт. 10.06.2020 ОСОБА_1 прибув до свого місця служби та дізнався, що наказом №336 о/с від 09.06.2021 його звільнено зі служби в поліції, а наказом №339 о/с від 10.06.2021 на посаду, яку обіймав позивач, вже призначено тимчасово виконуючого обов`язки.

Позивач вважає, що оскільки рапорт поданий без дати звільнення, відповідач не мав право його звільняти до закінчення трьох місяців, тобто до 12.06.2021. Натомість відповідач прийняв рішення про звільнення вже 09.06.2021. На свою користь позивач послався на позитивну судову практику, зокрема постанову Верховного Суду України від 24.06.2014 у справі №21-241а14, постанови Верховного Суду від 12.08.2019 у справі №810/3376/16, від 20.12.2019 у справі №826/375/17.

Відповідач позов не визнав, просив в його задоволенні відмовити. Свою позицію аргументував тим, що діяв відповідно до вимог законодавства, а саме до п.7 ч.1 ст.77 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється за власним бажанням. Днем звільнення зі служби в поліції вважається день видання наказу про звільнення або дата, зазначена в наказі про звільнення.

Згоду про дату звільнення саме 09.06.2021 було досягнуто 09.06.2021 під час особистого візиту позивача до начальника Управління кадрового забезпечення ГУНП. Саме на такий спосіб досягнення згоди зокрема згадується у постанові КАС ВС від 20.05.2020 у справі №804/868/16.

В судових засіданнях представники позивача та відповідача підтвердили власні позиції, викладені у процесуальних заявах по суті справи.

Крім того, представник позивача категорично заперечив, що 09.06.2021 позивач відвідував ГУНП та мав спілкування з начальником УКЗ, а також узгодив дату свого звільнення 09.06.2021. Також, представник позивача звернув увагу суду, що в нього є копія його рапорту від 12.03.2021 з резолюцією керівництва ГУНП без дати 09.06.2021.

Представник позивача, наполягав на тому, що дата 09.06.2021 на рапорті відповідає дійсності, а також, що факт співбесіди начальника УКЗ ОСОБА_2 з ОСОБА_1 у день звільнення 09.06.2021 підтверджується рапортом начальника УКЗ від 09.06.2021.

Розгляд справи було призначено на 07.10.2021 в порядку спрощеного провадження без проведення судового засідання.

07.10.2021 від відповідача ГУНП в Миколаївській області надійшло клопотання про закриття провадження у справі, оскільки 06.10.2021 були внесені зміни до наказу про звільнення позивача, та змінено дату його звільнення з 09.06.2021 на 14.06.2021. (арк.спр.93).

Одночасно з цим, 07.10.2021 до суду надійшла заява від позивача про те, що 06.10.2021 його викликали до ГУНП в Миколаївській області для ознайомлення з наказом про скасування наказу про звільнення. В той же день, позивач подав заяву про бажання залишитись на роботі. (арк.спр.84).

Таким чином, обидві дві сторони вчинили дії щодо предмету позову, що унеможливило розгляд справи 07.10.2021.

07.10.2021 ухвалою суду справу призначено до розгляду в порядку загального позовного провадження (арк.спр.97).

21.10.2021 позивачем подано заяву про зміну предмету позову, а саме визнати протиправним та скасувати наказ №351 о/с від 14.06.2021 в частині звільнення ОСОБА_1 , визнати протиправним та скасувати наказ №618 о/с від 06.10.2021; поновити ОСОБА_1 на посаді заступника начальника Центра – начальника автотранспортного відділення Центру забезпечення ГУНП в Миколаївській області.

08.11.2021 ухвалою суду в задоволенні клопотання відповідача про закриття провадження у справі відмовлено, та одночасно прийнято заяву про зміну позовних вимог (арк.спр.127).

Суд розглянув справу 07.02.2022 в порядку загального провадження у відкритому судовому засіданні за участю сторін. В судовому засіданні 07.02.2022 проголошено вступну та резолютивну частини судового рішення. Повний текст судового рішення підписано 11.02.2022.

Дослідив матеріали справи, вислухав представників сторін, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 з 27.02.2004 проходив службу в органах внутрішніх справ та національної поліції, та має спеціальне звання – підполковник поліції.

Останній час, ОСОБА_1 проходив службу на посаді заступника начальника автотранспортного відділення Центру забезпечення Головного управління Національної поліції в Миколаївській області.

12.03.2021 ОСОБА_1 подав рапорт про звільнення його з органів національної поліції за власним бажанням (арк.спр.11).

09.06.2021 наказом начальника ГУНП в Миколаївській області №336-о/с «По особовому складу» ОСОБА_1 звільнено зі служби в поліції, з посади заступника начальника автотранспортного відділення Центру забезпечення, на підставі ч.1 п.7 ст.77 Закону України «Про Національну поліцію». (арк.спр.8)

Протягом 13.03.2021 – 12.06.2021 ОСОБА_1 рапорту про відкликання свого рапорту від 12.03.2021 про звільнення за власним бажанням не подавав.

06.07.2021 ОСОБА_1 звернувся з позовом до адміністративного суду про визнання протиправним та скасування наказу №336-о/с від 09.06.2021.

06.10.2021 наказом начальника ГУНП в Миколаївській області №617 о/с «По особовому складу» скасовано пункт наказу ГУНП в Миколаївській області від 09.06.2021 №336 о/с в частині звільнення відповідно до Закону України «Про Національну поліцію» за ст.77 ч.1 п.7 ( за власним бажанням) (арк.спр.95).

Підставою для видання зазначеного наказу зазначено лист ДКЗ НПУ від 31.05.2021 №6684/01/12-2021 та доповідна записка начальника ВПЗ ГУНП в Миколаївській області.

06.10.2021 наказом начальника ГУНП в Миколаївській області №618 о/с «По особовому складу» внесено зміни до наказу ГУНП в Миколаївській області від 14.06.2021 №351 о/с, доповнивши його пунктом наступного змісту: «Відповідно до Закону України «Про Національну поліцію» звільнити зі служби в поліції за ст.77 ч.1 п.7 за власним бажанням, підполковника ОСОБА_1 , підстава рапорт ОСОБА_1 від 12.03.2021, лист ДКЗ НПУ від 31.05.2021 №6684/01/12-2021 та доповідна записка начальника ВПЗ ГУНП в Миколаївській області (арк.спр.95 на звороті).

06.10.2021 ОСОБА_1 подано до ГУНП в Миколаївській області заяву про бажання подальшого проходження служби в органах Національної поліції та відкликання рапорту від 12.03.2021 (арк.спр.88).

Відповідно до п.7 ч.1 ст.77 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється: за власним бажанням.

Днем звільнення зі служби в поліції вважається день видання наказу про звільнення або дата, зазначена в наказі про звільнення.

День звільнення вважається останнім днем служби.

Відповідно до п.68 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, яке затверджено постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29.07.1991 №114, особи рядового і начальницького складу, які виявили бажання звільнитися зі служби за особистим проханням, попереджають прямого начальника органу внутрішніх справ про прийняте ними рішення не пізніш як за три місяці до дня звільнення, про що подають рапорт за командою.

Тлумачачи застосування пункту 68 Положення № 114 Верховний Суд України [у постанові від 24 червні 2014 року у справі № 21-241а14] зазначив, що така позиція законодавця, на відміну від загального правила про обов`язок попередити власника чи уповноважений ним орган про звільнення за власним бажанням за два тижні, обумовлена особливим правовим положенням працівника органу внутрішніх справ, що стосується, наприклад, виконання ним обов`язків по забезпеченню безпеки громадян та громадського порядку, здійснення оперативно-розшукових заходів тощо.

Проте у межах передбаченого пунктом 68 Положення строку з дня подання рапорту про звільнення сторони трудового договору вправі домовитися про звільнення у більш короткий строк.

Такою домовленістю, зокрема, слід вважати зазначення у рапорті конкретної дати, з якої (до настання якої) працівник міліції має бажання звільнитися зі служби до закінчення передбаченого пунктом 68 Положення строку та згоду уповноваженого органу звільнити цього працівника у визначений ним термін.

Таким чином, видача уповноваженим органом наказу про звільнення працівника міліції зі служби до закінчення передбаченого пунктом 68 Положення строку, якщо таке прохання міститься у рапорті про звільнення, є правомірною.

У цій справі встановлено, що первинне рішення відповідача від 09.06.2021 про звільнення позивача (відповідно до пункту 7 частини першої статті 77 Закону № 580-VIII) на підставі його рапорту від 12.03.2021 р., у якому не було зазначено дати, з якої він хотів би, щоб його звільнили, а так само про обставини, які б свідчили про його намір якомога швидше звільнитися зі служби в поліції. Водночас, спірний наказ датований 09.06.2021, тобто позивача звільнили у більш короткий строк за відсутності домовленості/згоди про це.

Позивач мав право на відкликання свого рапорту про звільнення за власним бажанням до 12.06.2021.

Тобто, звільнення працівника поліції (за власним бажанням) у більш стислі строки, аніж через три місяці від дати попередження (подання рапорту), можливе лише, у разі для обопільної згода/намір двох сторін - того, хто звертається з таким рапортом, і того/тих, хто ухвалює рішення про звільнення. За відсутності такої домовленості звільнення за власним бажанням, хоч і на підставі рапорту, не може вважатися правомірним, якщо особу звільнено менш ніж за три місяці від дня подання рапорту про звільнення.

Аналогічну правову позицію висловив Верховний Суд у постановах, зокрема, від 11.08.2021 у справі №826/7075/16, від 09.02.2021 р. у справі № 826/10404/16, від 30.09.2020 р. у справі № 826/16621/17, від 14.01.2021 у справі № 822/1093/18, від 20.05.2020 у справі №804/868/16 які, від 05.02.2020 у справі №819/744/16, від 12.08.2019 у справі №810/3376/16, від 20.12.2019 у справі №826/375/17 по суті, яка ґрунтується на згаданому правовому висновку Верховного Суду України, викладеному у постанові від 24.06.2014 у справі №21-241а14, до якої апелює відповідач.

Щодо пояснень відповідача про досягнення згоди з ОСОБА_1 на звільнення в особистій співбесіді з начальником Управління кадрового забезпечення, то зазначений аргумент не підтверджений жодним доказом, а позивачем факт такої співбесіди заперечується.

Оскільки, відповідно до Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, питання про звільнення вирішується на підставі письмового рапорту, то у такому разі і узгодження дати до настання тримісячного строку, повинно відбуватися у письмовій формі.

У цьому випадку, таке письмове узгодження між сторонами про дату звільнення 09.07.2021 відсутнє.

Щодо резолюції на рапорті позивача (арк.спр.44), на яку посилається представник відповідача, то по-перше, в матеріалах справи міститься копія рапорту наданого позивачем, на якій відсутня дата 09.07.2021 (арк.спр.11), що може свідчить про додавання її більш пізніше, по-друге, у будь-якому випадку, зазначена резолюція є лише одностороннім актом, а не згодою обох сторін. Доказом, домовленості з позивачем на звільнення саме 09.07.2021 р., вона слугувати не може.

Враховуючи сталу судову практику з цього приводу, враховуючи, що первинне звільнення позивача було здійснено до спливу тримісячного строку, протягом якого він мав право змінити власне рішення та відкликати рапорт про звільнення за власним бажанням, суд дійшов висновку про протиправність наказу ГУНП в Миколаївській області від 09.06.2021 №336-о/с «По особовому складу» в частині звільнення ОСОБА_1 .

Щодо подальших подій та видання відповідачем наказів, спрямованих на зміну дати звільнення позивача, то вони є красномовним свідченням обізнаності відповідача у передчасності та протиправності звільнення позивача 09.06.2021.

У листі Національній поліції України від 31.05.2021 №6684/01/12-2021, які зазначено в якості підстави видання наказів №618 о/с та №617 о/с від 06.10.2021, як раз і доводиться до відома підрозділів національної поліції відповідну судову практику Верховного Суду та необхідність дотримання тримісячного строку очікування перед звільненням, у разі відсутності прохання про дату звільнення у рапорті. (арк.спр.14)

Зміна дати звільнення позивача у жовтні 2021 року не призвела до відновлення його прав. Оскільки, у цьому випадку йде мова саме про те, що передчасним звільненням відповідачем було зменшено на 3 дні строк, протягом якого позивач мав право відкликати свій рапорт про звільнення. Заміна дат звільнення ОСОБА_1 з 09.06.2021 на 14.06.2021 не відновила йому строку, протягом якого він міг змінити своє бажання про звільнення з поліції.

При цьому, подану заяву 06.10.2021 про відкликання рапорту від 12.03.2021, відповідач взагалі проігнорував.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що зазначені накази відповідача також є протиправними, оскільки спрямовані не на відновлення порушеного права.

Позов необхідно задовольнити у повному обсязі.

При цьому, суд вважає за необхідне скористатися повноваженням передбаченими ч.2 ст.9 КАС України, та вийти за межі позовних вимог, визнавши протиправними та скасувавши всі накази з приводу звільнення позивача, та подальшої зміни дати його звільнення, оскільки лише у цьому випадку можливо добитися юридичної визначеності.

Відповідно до ч.2 ст.235 КЗпПУ при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Згідно пункту 10.4 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 20 травня 2013 року № 7 "Про судове рішення в адміністративній справі" задовольняючи позов про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, суди повинні вказувати розмір виплати, період вимушеного прогулу та розрахунок розміру виплати необхідно зазначати в мотивувальній частині судового рішення.

Розрахунок суми заробітної плати за час вимушеного прогулу здійснюється на підставі Наказу Міністерства внутрішніх справі України від 06.04.16 № 260 "Про затвердження Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання" (чинний на день звільнення позивача).

Згідно з п. 9 вказаного Порядку, при виплаті поліцейським грошового забезпечення за неповний місяць розмір виплати за кожний календарний день визначається шляхом ділення суми грошового забезпечення за неповний місяць на кількість календарних днів у місяці, за який здійснюється виплата.

Отже, при визначенні розміру грошового забезпечення за час вимушеного прогулу, який підлягає присудженню на користь позивача з відповідача, необхідно застосовувати норми Порядку №260, беручи до уваги кількість календарних днів для обрахунку грошового забезпечення.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного суду від 26.04.2019р. у справі №815/1829/17.

Загальна тривалість вимушеного прогулу ОСОБА_1 склала 239 календарних днів (з 14.06.2021 по 07.02.2022).

Відповідно до довідки про грошове утримання (арк. спр. 51), середньоденне грошове утримання позивача складало 560,29 гривень, а середньомісячне – 17 088,97 грн. Відтак, сума середнього заробітку позивача за час вимушеного прогулу складає 133 909,31 гривень (560,29 грн*239 к.д.). При цьому, із цієї суми (133 909,31 грн), сума заробітної плати за час вимушеного прогулу за один місяць в розмірі 17 088,97 грн. підлягає негайному виконанню.

Позов задовольнити.

Позивач звільнений від сплати судового збору.

Доказів понесення інших судових витрат позивачем не надано.

На підставі викладеного, керуючись ст. 2, 19, 139, 241, 244, 242 - 246 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 НОМЕР_1 ) до Головного управління Національної поліції в Миколаївській області (вул. Декабристів, 5,Миколаїв,54001 40108735) задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції у Миколаївській області №336 о/с від 09.06.2021 в частині звільнення ОСОБА_1 .

3. Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції у Миколаївській області №617 о/с від 06.10.2021

4. Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції у Миколаївській області №618 о/с від 06.10.2021 про внесення змін до наказу ГУНП №351 від 14.06.2021.

5. Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції у Миколаївській області №351 о/с від 14.06.2021 в частині звільнення ОСОБА_1 .

6. Поновити ОСОБА_1 на посаді заступника начальника Центру – начальника автотранспортного відділення Центру забезпечення Головного управління Національної поліції в Миколаївській області.

7. Стягнути з Головного управління Національної поліції в Миколаївській області на користь ОСОБА_1 заробітну плату за час вимушеного прогулу з 14.06.2021 по 07.02.2022 року у сумі 116 820,34 гривень (сто шістнадцять тисяч вісімсот двадцять грн тридцять чотири коп), без врахування середньої заробітної плати за один місяць, що підлягає негайному виконанню.

8. Стягнути з Головного управління Національної поліції в Миколаївській області на користь ОСОБА_1 середню заробітну плату за один місяць в розмірі 17 088,97 гривень (сімнадцять тисяч вісімдесят вісім грн дев`яносто сім коп).

9. Рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді та стягнення заробітної плати за один місяць в сумі 17 088,97 (сімнадцять тисяч вісімдесят вісім грн дев`яносто сім коп) гривень підлягає негайному виконання.

10. Апеляційна скарга може бути подана до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту рішення.

Суддя В. В. Біоносенко

Рішення складено в повному обсязі 11.02.2022.