Ухвала суду № 103207804, 08.02.2022, Херсонський міський суд Херсонської області

Справа № 766/239/22

н/п 4-с/766/61/22

УХВАЛА

08.02.2022 року Херсонський міський суд Херсонської області в складі:

головуючої судді Шестакової Я.В.

за участі секретаря судового засідання Ференц А.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Херсоні цивільну справу за скаргою ОСОБА_1 на бездіяльність Корабельного районного відділу державної виконавчої служби у місті Херсоні Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), стягувач Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк»,

ВСТАНОВИВ:

Заявник в січні 2022 року звернулася до суду зі скаргою, в якій просить визнати неправомірною бездіяльність державного виконавця Корабельного районного відділу державної виконавчої служби у місті Херсоні Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) щодо не зняття арешту з нерухомого майна боржника та скасувати арешт нерухомого майна, що належить ОСОБА_1 накладеного у межах виконавчого провадження №22943796 на підставі постанови про накладення арешту б/н від 01.12.2010 року.

Скарга мотивована тим, що на виконанні Корабельного районного відділу державної виконавчої служби у місті Херсоні Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) перебувало виконавче провадження №22943796 від 26.11.2010 року на підставі виконавчого листа виданого Комсомольським районним судом м. Херсона про солідарне стягнення з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованості у розмірі 21 245,05 грн. Боргове зобов`язання нею було виконано, що підтверджується довідкою з банку. Зазначає, що згідно відомостей з виконавчої служби від 19.10.2021 року зазначене виконавче провадження було закінчено на підставі п.5 ч.1 ст. 47, але арешт, який був накладений після відкриття виконавчого провадження, не знятий. Арешт накладений на земельну ділянку площею 5,6000 га., яка належить їй на підставі свідоцтва про право на спадщину від 04.08.2018 року, вона не може нею розпорядитися, у зв`язку з наведеним вона змушена звернутися з даною скаргою до суду.

Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 10.01.2022 року скаргу залишено без руху з наданням заявнику строку для усунення зазначених в скарзі недоліків.

Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 24.01.2022 року скаргу прийнято до провадження, призначено судовий розгляд.

Заявник та її представник в судове засідання за викликом суду не з`явилися, представник заявника надала на адресу суду заяву про розгляд справи за її відсутності та просила задовольнити скаргу.

Представник Корабельного районного відділу державної виконавчої служби у місті Херсоні Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) в судове засідання не з`явився. Правом на надання письмових пояснень не скористався.

Відповідно до ч.2 ст.450 ЦПК України неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд, з`ясувавши фактичні обставини, оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності приходить до наступного.

Ухвалою Херсонського окружного Адміністративного суду від 15.11.2021 року справа № 540/6873/21 відмовлено у відкритті провадження у адміністративній справі за позовом ОСОБА_3 до Корабельного ВДВС у м. Херсона про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, з тих підстав, що такий позов розглядається в порядку цивільного провадження.

Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 20.12.2021 року відмовлено у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_3 до Корабельного ВДВС у м. Херсоні про зняття арешту з нерухомого майна, з тих підстав, що такий позов не підлягає розгляду в порядку позовного провадження.

З листа Корабельного відділу ДВС у місті Херсоні Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 19.10.2021 року №64615 вбачається, що на виконанні Корабельного ВДВС перебувало виконавче провадження ВП №222943796 з примусового виконання виконавчого листа від 09.11.2010 року № 2-4189 виданого Комсомольським районним судом м.Херсона про солідарне стягнення з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованості у сумі 21 245,05 грн.

В ході проведення виконавчих дій 01.12.2010 року державним виконавцем винесено постанову про накладення арешту на майно боржника.

Також виконавцем було повідомлено, що 30.12.2011 року дане виконавче провадження завершено відповідно до вимог п.5 ч.1 ст. 47 ЗУ «Про виконавче провадження» в редакції від 1999 року, яка діяла на момент винесення постанови .

З вищезазначеного листа, вбачається, що на виконанні Корабельного відділу ДВС у місті Херсоні Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) перебувало виконавче провадження ВП №61358345 з примусового виконання Вимоги №6520-51 виданої 18.11.2019 року ГУ ДПС у Херсонській області, АРК та м.Севастополі про стягнення з ОСОБА_3 заборгованості зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування в сумі 26 539,26 грн.

Виконавче провадження завершено 02.04.2020 року відповідно до вимог п.9 ч.1 ст.ст.39,40 ЗУ «Про виконавче провадження». В рамках даного виконавчого провадження арешт не накладався.

З свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 виданого 26.11.2021 року вбачається, що заявник зареєструвала шлюб з ОСОБА_4 , про що Херсонським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) зроблено актовий запис № 155 на підставі чого змінила прізвище на « ОСОБА_5 ».

Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 133256042 ОСОБА_3 має у спільній частковій власності Ѕ частину земельної ділянки, площею у 5,6 га. яка розташована у Миколаївській області, Снігурівському р-ні, с. Олександрівської с/ ради. на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом №618 від 04.08.20189 року.

Відомості про обтяження вказаного майна в матеріалах справи відсутні та суду не надані.

Відповідно до довідки АТ КБ «ПриватБанку», від 12.02.2021 року вбачається, що ОСОБА_3 не має заборгованості перед банком.

За приписами статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд бере до уваги, що з згідно з пунктом 5 частини 1 статті 47 Закону України “Про виконавче провадження” № 606-ХІV від 21 квітня 1999 року, який діяв на час виникнення спірних правовідносин (30.12.2011 року - повернення виконавчого документа стягувачеві), виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо – у разі вжитих виконавцем заходів неможливо встановити особу боржника , місце його перебування.

Відповідно до частини 1 статті 50 Закону № 606-ХІV від 21 квітня 1999 року в разі закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків не стягнення виконавчого збору або витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій), повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв`язку із завершенням виконавчого провадження. Завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.

Частиною 2 статті 50 вказаного Закону № 606-ХІV від 21 квітня 1999 року було визначено, що у разі якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем накладено арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, державний виконавець зазначає про зняття арешту, накладеного на майно боржника.

Отже, законом, який діяв на час виникнення спірних правовідносин, було передбачено зняття арешту з майна боржника у випадку закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, а не у випадку повернення виконавчого документа стягувачу.

Суд звертає увагу, що зазначені положення закону направлені, насамперед, на забезпечення виконання судових рішення суду, що є обов`язком боржника згідно з пунктом 9 статті 129 Конституції України та статті 18 ЦПК України.

Разом із тим, представником заявника не підтверджено, що рішення суду в тому числі в частині стягнення судових витрат виконано скаржником, лише надано довідку від АТ КБ «Приватбанк» про відсутність станом на 2021 рік заборгованості ОСОБА_3 перед вказаним банком. Крім того відсутні докази наявності арешту, вказаного заявником майна ( земельної ділянки, власником якої заявник стала після завершення виконавчого провадження) саме на підставі постанови державного виконавця в рамках вказаного виконавчого провадження ВП № 22943796.

Статтею 451 ЦПК України визначено, що в разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Таким чином, підставою для визнання рішення, дії чи бездіяльності виконавця неправомірними в порядку судового контролю за виконанням судових рішень є порушення державним виконавцем прав та свобод учасника виконавчого провадження.

Якщо ж рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені виконавцем відповідно до закону, в межах свої повноважень і право заявника не було порушено, суд має відмовити в задоволенні скарги.

Відповідно до ст. 81 ЦПК кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Враховуючи наведене, суд вважає, що державним виконавцем не було порушено вимог закону та його дії щодо не зняття арешту з майна боржника на час вчинення виконавчої дії були правомірними, оскільки на час повернення виконавчого документа стягувачеві - 30.12.2011 року правових підстав для зняття арешту у державного виконавця не було.

Таким чином, враховуючи той факт, що в даному випадку дії державного виконавця були вчинені відповідно до закону в межах наданих йому повноважень, тобто є правомірними, скарга ОСОБА_6 , в якій вона просить визнати бездіяльність державного виконавця неправомірною та зобов`язати скасувати арешт з належного їй майна задоволенню не підлягає.

Слід відзначити, що законом не передбачено зобов`язання судом державного виконавця під час розгляду скарги у порядку статті 447 ЦПК України скасовувати арешт з майна.

Керуючись ст.ст. 5, 10, 11, 12, 13, 258-261, 268, 352-354, 447-453 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

В задоволенні скарги ОСОБА_1 на бездіяльність Корабельного районного відділу державної виконавчої служби у місті Херсоні Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), стягувач Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» - відмовити.

Ухвала суду може бути оскаржена протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення шляхом подачі апеляційної скарги до Херсонського апеляційного суду.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя Я.В.Шестакова