Рішення № 103207430, 25.01.2022, Підволочиський районний суд Тернопільської області

Справа № 604/514/20

Провадження № 2/604/6/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 січня 2022 року сел. Підволочиськ

Підволочиський районний суд Тернопільської області у складі

головуючої судді Сидорак Г.Б.,

за участю секретаря судового засідання Ілик Г.М.,

розглянувши у судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа на стороні відповідача - Підволочиська селищна рада, про виключення відомостей про особу як батька з актового запису про народження дитини, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до відповідача ОСОБА_2 про виключення відомостей про особу як батька з актового запису про народження дитини ОСОБА_3 . В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що 28 листопада 2018 року між позивачем та відповідачем був укладений шлюб. Під час перебування у шлюбі - ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_2 народила доньку - ОСОБА_3 . Згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого 30 травня 2019 року Виконавчим комітетом Підволочиської селищної ради Підволочиського району Тернопільської області. Батьком народженої дитини записаний позивач - ОСОБА_1 . Після реєстрації шлюбу, між подружжям не було нормальних сімейних відносин та з середини грудня ОСОБА_1 залишив відповідача ОСОБА_2 . На час народження доньки ОСОБА_3 у відповідача ОСОБА_1 не було сумнівів у батьківстві, однак вони виникли після народження дитини. Позивач зазначає, що літом 2018 року познайомився з відповідачем та протягом липня-серпня 2018 року мав з нею декілька зустрічей. У вересні-жовтні 2018 року перебував за кордоном, а коли повернувся в кінці жовтня в Україну ОСОБА_3 повідомила його, що вагітна. Позивач вказує, що про походження дитини від іншого чоловіка свідчить той факт, що він тривалий період не проживав з відповідачем та більше двох місяців перебував за кордоном. З покликанням на ст. 136 СК України просить виключити відомості про його батьківство з актового запису №04 від 30.05.2019 року про народження дитини ОСОБА_3 .

Ухвалою Підволочиського районного суду Тернопільської області від 24.06.2020 року відкрито провадження у цій справі, розгляд справи призначено у порядку загального позовного провадження.

Ухвалами суду від 22.07.2020 року, 17.11.2020 року, 19.02.2021 року призначалася експертизана предмет встановлення біологічної спорідненості у цій справі та провадження у справі на час проведення експертизи зупинялося. Відповідно ухвалами суду від 22.09.2020 року, 25.01.2021 року, 07.06.2021 року провадження у справі поновлялося.

Ухвалою Підволочиського районного суду Тернопільської області від 13.07.2021 року закрито підготовче провадження по справі та справу призначено до розгляду по суті.

Позивач, будучи належним чином повідомленим про судове засідання, в судове засідання вчергове не з`явився, подав до суду клопотання про відкладення розгляду справи, оскільки хворіє, підтверджуючих документів не надав.

Представник третьої особи, будучи повідомленим про дату та час розгляду справи, до суду не з`явився, раніше подавав заяву про розгляд справи без їх участі.

Представник відповідача - адвокат Остафійчук І.Б. просив розглянути справу по суті без участі позивача, оскільки той зловживає своїми процесуальними правами та затягує розгляд справи, так як справа в суді перебуває з 23.06.2020 року.

На думку суду, позивач недобросовісно користується своїми процесуальними правами, оскільки вдруге поспіль подає клопотання про відкладення розгляду справи, поважності причин неявки не підтверджує жодними документами. Окрім того, неодноразово раніше подавав клопотання про відкладення розгляду справи, до яких також не долучав жодних доказів поважності причин неприбуття до суду.

З огляду на наведене, враховуючи положення п. 2 ч. 3 ст. 223 ЦПК України, відповідно до яких якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника), крім відповідача, незалежно від причин неявки, а також враховуючи розумні строки розгляду справи, суд вважає за можливе провести судовий розгляд без участі позивача.

Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні позовних вимог не визнала, пояснила, що дитина народжена в законному шлюбі із позивачем, він є батьком їхньої дитини, хоча на час ухвалення рішення вони розлучені. Звернула увагу суду на те, що завагітніла вона в період, коли ще тільки зустрічалася з позивачем, а згодом він дійсно поїхав до Польщі на 2 місяці та, по приїзді, дізнавшись про її вагітність, добровільно зареєстрував з нею шлюб, ходив до лікаря при постановленні на облік у зв`язку з вагітністю у поліклініці. Однак через непорозуміння щодо місця проживання сім`ї вони з позивачем розійшлися. На час народження дочки ОСОБА_3 разом не проживали, свідоцтво про народження дитини вона отримувала самостійно, оскільки перебувала у шлюбі з ОСОБА_1 , то він і зазначений батьком дитини. Відповідач зазначила, що з`являлася з малолітньою дитиною на забір генетичних матеріалів у м. Львів у зв`язку з призначеною судом експертизою, однак позивач не здійснив оплати цієї експертизи. Два інших рази вона також була згідна на експертизу для підтвердження батьківства, однак не з її вини експертиза не відбулася. В задоволенні позову просила відмовити, оскільки позивач є біологічним батьком дитини та затягує розгляд справи щоб не сплачувати аліментів на дочку.

Представник відповідача в судовому - адвокат Остафійчук І.Б. проти позову заперечив. Зазначив, що позовні вимоги є необґрунтованими та надуманими позивачем, не підтверджені жодними доказами. Просив відмовити в задоволенні позову.

Суд, перевіривши матеріали справи, вислухавши пояснення учасників провадження, оцінивши докази, вважає, що позовні вимоги не підлягають до задоволення і в позові слід відмовити із наступних підстав.

Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого 30 травня 2019 року Виконавчим комітетом Підволочиської селищної ради Підволочиського району Тернопільської області, батьком народженої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 записаний позивач - ОСОБА_1 , мати - ОСОБА_2 ; актовий запис №4.

Згідно зі свідоцтвом про шлюб, виданим 28 листопада 2018 року, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрували шлюб 28 листопада 2018 року у Підволочиському районному відділі ДРАЦС ГТУЮ у Тернопільської області, актовий запис №59, після реєстрації шлюбу дружині присвоєно прізвище - « ОСОБА_2 ».

Як повідомила суд відповідач, на час ухвалення рішення шлюб між сторонами розірвано.

Порядок оспорювання батьківства особою, яка записана батьком дитини, встановлений ст. 136 Сімейного кодексу України, зокрема особа, яка записана батьком дитини відповідно до статей 122, 124, 126 і 127 цього Кодексу, має право оспорити своє батьківство, пред`явивши позов про виключення запису про нього як батька з актового запису про народження дитини. У разі доведення відсутності кровного споріднення між особою, яка записана батьком, та дитиною суд постановляє рішення про виключення відомостей про особу як батька дитини з актового запису про її народженн я. Оспорювання батьківства можливе лише після народження дитини і до досягнення нею повноліття. Не має права оспорювати батьківство особа, записана батьком дитини, якщо в момент реєстрації себе батьком дитини вона знала, що не є її батьком, а також особа, яка дала згоду на застосування допоміжних репродуктивних технологій відповідно до частини першої статті 123 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 122 СК України , дитина, яка зачата і (або) народжена у шлюбі, походить від подружжя. Походження дитини від подружжя визначається на підставі Свідоцтва про шлюб та документа закладу охорони здоров`я про народження дружиною дитини.

У п. 11 постанови Пленуму верховного Суду України від 15 травня 2006 р. «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» роз`яснено, що предметом доказування у справах про оспорювання батьківства є відсутність кровного споріднення між особою, записаною батьком, і дитиною.

Згідно із ч. 1 ст. 103, ст. 109 ЦПК України суд призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: 1) для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; 2) сторонами (стороною) не надані відповідні висновки експертів із цих самих питань або висновки експертів викликають сумніви щодо їх правильності.

У разі ухилення учасника справи від подання експертам необхідних матеріалів, документів або від іншої участі в експертизі, якщо без цього провести експертизу неможливо, суд залежно від того, хто із цих осіб ухиляється, а також яке для них ця експертиза має значення, може визнати факт, для з`ясування якого експертиза була призначена, або відмовити у його визнанні.

Європейський суд з прав людини зауважив, що «в ході національного розгляду суд призначив ДНК-тест з метою вирішення цього спору про батьківство. Тест продемонстрував, що відповідач був батьком дитини з ймовірністю 99,99 відсотків. Суд враховує, що на сьогодні ДНК-тест є єдиним науковим методом точного встановлення батьківства стосовно конкретної дитини; його доказова цінність суттєво переважає будь-який інший доказ, наданий сторонами, з метою підтвердити або спростувати факт оспорюваного батьківства» (Калачова проти Російської Федерації, №3451/05, §34, від 07 травня 2009 року).

Відповідно до ст.ст. 12, 81 ЦПК України, учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом; кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

В обґрунтування своїх вимог, ОСОБА_1 зазначає, що дитина не може походити від нього, адже він тривалий час не проживав з відповідачем та більше двох місяців перебував закордоном. Зазначає, що відповідач до нього, а також у період його відсутності в Україні зустрічалась з іншим чоловіком. Проте, жодних доказів чи свідків, які могли б підтвердити дійсність цього факту позивачем не було надано. Отже, вони ґрунтуються лише на здогадках і є голослівними.

Відповідач заперечує такі пояснення, наполягає на тому, що батьком дочки ОСОБА_3 , є позивач ОСОБА_1 .

Надані позивачем копії сторінок закордонного паспорта НОМЕР_2 на ім`я ОСОБА_1 з наявними в них візами Республіки Польща та відмітками про перетин кордону в період з 23.09.2018 року до 09.11.2018 року жодним чином не спростовують факту того, що відповідач могла завагітніти від позивача в серпні-вересні 2018 року, про що зазначала відповідач.

Відповідачем суду надано докази на підтвердження того, що позивач під час її вагітності добровільно пройшов флюорографію 14.11.2018 року для того щоб вона могла стати на облік у лікаря-гінеколога, крім того, в індивідуальній картці вагітної і породіллі №81 чоловіком зазначений ОСОБА_1 .

Ухвалою Підволочиського районного суду від 19 лютого 2021 року, за клопотанням позивача у справі призначено (втретє) повторну молекулярно-генетичну експертизу, яку доручено провести Львівському науково дослідному експертно-криміналістичному центру МВС України, провадження у справі було зупинено. Даною ухвалою суд зобов`язав позивача ОСОБА_1 провести оплату за проведення експертизи, так як він є ініціатором її проведення та наполягав на цьому.

Підволочиський районний суд тричі, за клопотанням позивача (ухвали від 22.07.2020 року, 17.11.2020 року, 19.02.2021 року) призначав проведення у цій справі експертизи на предмет встановлення біологічної спорідненості. У всіх випадках судовий експерт повідомляв про неможливість проведення даної експертизи, у зв`язку із не оплатою (Повідомлення судового експерта №14/718 від 15.09.2020 року), а також у зв`язку із подальшою неявкою зазначених в ухвалі осіб на визначену судом дату для проведення експертизи (Повідомлення судового експерта №14/1034 від 16.01.2021 року).

У судовому засіданні адвокат Остафійчук І.Б. звертав увагу суду, що експертизу у справі не проведено з вини позивача ОСОБА_1 , який постійно та систематично ухиляється від проведення даної експертизи, надсилаючи на адресу суду заяви про неможливість явки без зазначення поважності причин. Від так, відповідач ОСОБА_2 вважає, що в подальшому визначення судом наступних дат експертизи у даній справі є недоцільним.

Зі своєї сторони ОСОБА_2 , незважаючи на складність для неї та їх малолітньої дитини ( вік дитини 2 роки) щодо прибуття до місця проведення експертизи з с. Супранівка Підволочиської ОТГ, Тернопільського району до м. Львів, а також, відсутність власного транспорту, зобов`язана з`являтись до експерта попри не проведення експертиз, у зв`язку з її не оплатою, та неявкою відповідача ОСОБА_1 .

Суд не має підстав вважати, що відповідач ухиляється від участі у експертизі, адже відбір зразків проводиться у батька та дитини, при повній оплаті вартості експертизи. На думку суду, позивач ухиляється від проведення судової експертизи на предмет встановлення біологічної спорідненості між ним та дитиною ОСОБА_3 , шляхом нез`явлення його до експертної установи для відібрання біологічних матеріалів, що свідчить про його небажання отримати висновки щодо походження дитини та дає суду можливість визнати факт, який він заперечує, та підстави підтвердити походження дитини від позивача - ОСОБА_1 .

Крім того, висновок експерта для суду не є обов`язковим і оцінюється судом за правилами ст. 89 ЦПК України, в якій зазначається, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів; жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили; суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності ; суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Тому посилання позивача, що єдиним доказом у справі буде лише висновок експертизи, є безпідставним.

Суд також враховує психологічне значення для дитини рішення суду, оскільки завдяки цьому рішенню дитина одержує можливість реалізувати своє природне право знати свого батька. Завдяки йому утверджується природний обов`язок батька турбуватися про своїх нащадків.

Статтею 3 Конвенції про права дитини, схваленої резолюцією 44 сесії Генеральної Асамблеї ООН 44/25 від 20.11.1989 року та ратифікованою постановою ВРУ від 27.02.1991 року № 789-XII, встановлено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

З врахуванням наведених суду доказів, встановлених обставин справи, в задоволенні позову слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 122, 136 СК України, ст.ст. 12, 81, 89, 103, 109, 223, 258-265, 273, 352 ЦПК України суд, -

УХВАЛИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_3 ; паспорт серія НОМЕР_4 , виданий Тернопільським МВ УДМС України в Тернопільській області 2015 року) до ОСОБА_2 (місце проживання: с. Супранівка, Підволочиський район, Тернопільська область), третя особа на стороні відповідача - Підволочиська селищна рада (юридична адреса: сел. Підволочиськ, вул. Шептицького, 4, Тернопільська область), про виключення відомостей про особу як батька з актового запису про народження дитини - відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку, шляхом подачі апеляційної скарги до Тернопільського апеляційного суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 02 лютого 2022 року.

Суддя Г.Б. Сидорак