Рішення № 103206983, 31.01.2022, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 січня 2022 року

справа №380/10428/20

провадження №

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючої судді - Потабенко В.А., ,

за участю секретаря судового засідання - Гулій М.Р.,

за участю:

представника позивача - Романіва С.І., згідно договору,

представника відповідача - Качмарик Г.В., згідно наказу,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові в порядку загального позовного провадження адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень, рішення та вимоги,-

в с т а н о в и в:

до Львівського окружного адміністративного суду надійшов позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі – ФОП ОСОБА_1 , позивач) до Головного управління ДПС у Львівській (далі – ГУ ДПС у Львівській області, відповідач), в якому позивач просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 02.07.2019 №№ 0008781307, 0008791307, вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 02.07.2019 № Ф-0008761307 та рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 02.07.2019 № 0008771307.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем зроблено невірні висновки щодо відсутності права суб`єкта господарювання включити до документально підтверджених витрат, пов`язаних з господарською діяльністю, при визначені об`єкта оподаткування податку на доходи фізичних осіб вартість придбаних (отриманих), але не оплачених товарно-матеріальних цінностей. Вважає, що включення до складу документально підтверджених витрат за 2018 рік в сумі 465205,91 грн. вартості придбаних (імпортованих) у цьому звітному періоді товарно-матеріальних цінностей незалежно від їх оплати у вказаному періоді не являється безпідставним завищенням витрат та відповідає вимогам чинного податкового законодавства. Звідси, вважає оспорювані податкові повідомлення-рішення від 02.07.2019 №№ 0008781307, 0008791307, вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 02.07.2019 № Ф-0008761307 та рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 02.07.2019 № 0008771307 протиправними та просить їх скасувати.

Ухвалою від 21.12.2020 суддею прийнято позовну заяву до розгляду й відкрито провадження у справі.

Ухвалою від 29.04.2021 позовну заяву залишено без розгляду в зв`язку з повторною неявкою позивача в судове засідання.

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 17.06.2021 ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 29.04.2021 скасовано, справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Ухвалою від 21.07.2021 суддею Львівського окружного адміністративного суду Потабенко В.А. прийнято справу до провадження та призначено підготовче засідання у справі.

10.03.2021 та 09.09.2021 представник відповідача подав до суду відзиви на позовну заяву (вх. № 15230 та №65124), в яких проти позовних вимог заперечив. Відзиви обґрунтовані тим, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення, вимога про сплату боргу (недоїмки) та рішення про застосування штрафних санкцій прийняті правомірно, в зв`язку з заниженням податку на доходи фізичних осіб за 2018 рік на загальну суму 83737,06 грн., єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування на загальну суму 114994,38, в тому числі за 2017 рік - на 12649,08 грн., за 2018 рік - на 102345,30 грн. та військового збору за 2018 рік на загальну суму 6978,09 грн. Так, позивач протиправно, на думку контролюючого органу, включила до документально підтверджених витрат за 2018 рік вартість придбаних, але не оплачених товарно-матеріальних цінностей, на суму 465205,91 грн. Вказане не заперечується і самою ФОП ОСОБА_1 . Водночас, представник відповідача вважає, що чинним податковим законодавством передбачена заборона на включення до витрат, пов`язаних з одержанням доходу, документально не підтверджених та не оплачених витрат. Відтак, висновки ГУ ДПС у Львівській області щодо заниження податку на доходи фізичних осіб за 2018 рік, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування на загальну суму 114994,38, в тому числі за 2017 рік - на 12649,08 грн., за 2018 рік та військового збору за 2018 рік на є правомірними.

16.09.2021 позивач подала відповідь на відзив (вх. № 67406), в якому зазначила, що відповідачем у відзиві не обґрунтовано можливість віднесення до витрат вартості лише оплачених сировини, матеріалів, товарів, що утворюють основу для виготовлення (продажу) товарів (надання послуг) чи саме грошових витрат на оплату їх вартості. При цьому законодавство припускає множинне або неоднозначне тлумачення прав та обов`язків платників податків.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю. Просив суд задовольнити позов.

В судовому засіданні представник відповідача проти позовних вимог заперечив повністю. Просив суд відмовити у задоволенні позову.

Заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Судом встановлено, що позивач зареєстрована як фізична особа-підприємець 17.10.2017, РНОКПП НОМЕР_1 , за адресою: АДРЕСА_1 . Перебуває на обліку в Червоноградскому управлінні ГУ ДПС у Львівській області з 17.10.2017 за № 131317257526. Є платником ПДВ з 01.01.2018. Станом на момент проведення перевірки була на загальній системі оподаткування, була платником податку на доходи фізичних осіб за результатами річного декларування, платником податку на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами, єдиного внеску, військового збору та податку на додану вартість.

За результатами документальної планової виїзної перевірки фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 щодо дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи ДФС за період діяльності з 17.10.2017 по 31.12.2018, щодо правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період діяльності з 17.10.2017 по 31.12.2018 складено акт № 848/13.7/2607906421 від 11.06.2019.

Згідно наданих до перевірки документів ФОП ОСОБА_1 за період з 17.10.2017 по 31.12.2018 отримувала доходи з оптової та роздрібної торгівлі текстильними товар (пряжа бавовняна), надання послуг автомобільного транспорту.

Вказаним актом зафіксовано порушення позивачем:

1. пп. 16.1.2 п.16.1 ст. 16, п. «а» п. 176.1 ст. 176, п. 177.10 ст. 177 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-УІ із змінами та доповненнями, не належне ведення даних книги обліку доходів та витрат за 2017-2018 рр.;

2. п. 1 ч. 4 ст. 1, абз. 1 п. 2 ч. 1 ст. 7, п. 5 ст. 8, п. 2, п. 8 ст. 9 Закону України від 08.07.2010 №2464-УІ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» із змінами та доповненнями, донараховано єдиний внесок на загальну суму 114994,38 грн., в тому числі за 2017 рік - 12649,08 грн., за 2018 рік - 102345,30 грн.;

3. п. 167.1 ст. 167, п. 177.1, п. 177.2, пп. 177.4.5, пп. 177.4.6 п. 177.4 ст. 177 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-УІ із змінами та доповненнями, донараховано податок на доходи фізичних осіб за 2018 рік на загальну суму 83737,06 грн.;

4. пп. 1.2, пп. 1.3, пп. 1.5, пп. 1.6 п. 16і підрозділу 10 розділу XX Кодексу, пп. 168.1.1, пп. 168.1.2 п. 168.1 ст. 168 Закону України від 28.12.2014 №71-VІІІ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи», в результаті чого донараховано військового збору за 2018 рік на загальну суму 6978,09 грн.;

5. п. 63.3 ст. 63, п. 117.1 ст. 117 Податкового кодексу України, неподання повідомлення за формою № 20-ОПП за 2017-2018 рр.

Так, контролюючим органом було встановлено, що у ФОП ОСОБА_1 , згідно представлених до перевірки документів, а саме: банківських виписок, рахунків, видаткових та податкових накладних за період з січня 2018 по грудень 2018 років наявні розбіжності між витратами, відображеними в додатку Ф4 до розділу III податкової декларації про майновий стан і доходи за 2018 рік та витратами, пов`язаними з придбанням товарно-матеріальних цінностей, встановленими перевіркою в сумі 465205,91 грн., а саме: за 2018 рік на суму 465205,91 грн.

Зокрема, позивачем до складу вартості документально підтверджених витрат, пов`язаних з господарською діяльністю, в графі 5 «Вартість придбаних товарно-матеріальних цінностей, що реалізовані або використані у виробництві продукції» включено суму придбаних та неоплачених товарно-матеріальних цінностей на загальну суму 465205,91 грн.

Внаслідок встановлених порушень ГУ ДФС у Львівській області прийнято:

- податкове повідомлення-рішення від 02.07.2019 № 0008791370, яким визначило суму податкового зобов`язання з військового збору на загальну суму 8722,61 грн., в тому числі 6978,09 грн. основного платежу та 1744,52 грн. штрафних (фінансових) санкцій;

- податкове повідомлення-рішення від 02.07.2019 № 0008781370, яким визначило суму податкового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування на загальну суму 104671,33 грн., в тому числі 83737,06 грн. основного платежу та 20934,27 грн. штрафних (фінансових) санкцій;

- рішення від 02.07.2019 № 008771307 про застосування штрафних санкцій відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску на суму штрафних (фінансових) санкцій 12764,35 грн.;

- вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 02.07.2019 № Ф-0008761307 на суму недоїмки 114994,38 грн.

Вважаючи вказані податкові повідомлення-рішення протиправними, позивач звернулася з відповідним позовом до суду.

Слід зазначити, що позивач не має застережень щодо порядку проведення перевірки та правильності визначення податкових зобов`язань.

Також позивачем не оскаржується податкове повідомлення-рішення, яким до неї застосовано штрафну санкцію в розмірі 170,00 грн. за неналежне ведення книги обліку доходів і витрат за 2017-2018 роки. Більше того, ФОП ОСОБА_1 надано суду докази добровільної сплати суми штрафу 170,00 грн.

Перевіряючи правомірність прийнятих ГУ ДФУ у Львівській області рішень, судом встановлено, що відповідно до контракту від 24.10.2017 № 154532684, укладеного між позивачем та FIBERTEKS TEKSTIL San.ve Dis Tic. F.S.(Туреччина), а також на підставі вантажної декларації від 15.02.2018 UA209160/2018/001236 та інвойсу № FBI2018000000015 від 13.02.2018 ФОП ОСОБА_1 отримала товар - пряжу однониткову бавовняну в кількості 5384,51 кг. на загальну суму 456205,91 грн.

Вартість даного товару позивачем було включено до складу вартості документально підтверджених витрат, пов`язаних з господарською діяльністю в графі 5 «Вартість придбаних товарно-матеріальних цінностей, що реалізовані або використані у виробництві продукції»

Слід зазначити, що станом на момент проведення перевірки товар оплачений не був, що не заперечується і самою позивачкою.

Крім того, на вимогу суду представник позивача зазначив, що не може надати документи бухгалтерського обліку в зв`язку з їх відсутністю.

Кредиторська заборгованість ФОП ОСОБА_1 за контрактом від 24.10.2017 № 154532684 станом на 31.12.2018 складала 32497,21 дол. США, що становить 465205,91 грн.

Згідно наявних в матеріалах справи платіжних доручень в іноземній валюті №1 від 27.12.2019 та № 1 від 04.03.2020, товар був оплачений продавцю відповідно 27.12.2019 та 04.03.2020.

Позивач стверджує, що не є порушенням норм Податкового кодексу України та іншого чинного законодавства включення до витрат, пов`язаних з господарською діяльністю, вартості отриманих, але не оплачених товарно-матеріальних цінностей.

Вирішуючи даний спір, судом враховано наступне.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України від 02.12.2010 № 2755-VI (далі – ПК України, з наступними змінами та доповненнями, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до п.п. 16.1.2, 16.1.3 та 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 ПК України платник податків зобов`язаний, крім іншого,. вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів; подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків та зборів; сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Оподаткування доходів, отриманих фізичною особою-підприємцем, регламентовано ст. 177 Податкового кодексу України.

Так, відповідно до п. 177.2 ст. 177 ПК об`єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов`язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

Відповідно до п. 177.4 ст. 177 ПК України до переліку витрат, безпосередньо пов`язаних з отриманням доходів, належать:

177.4.1. витрати, до складу яких включається вартість сировини, матеріалів, товарів, що утворюють основу для виготовлення (продажу) продукції або товарів (надання робіт, послуг), купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, палива й енергії, будівельних матеріалів, запасних частин, тари й тарних матеріалів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об`єкта витрат;

177.4.2. витрати на оплату праці фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку (далі - працівники), які включають витрати на оплату основної і додаткової заробітної плати та інших видів заохочень і виплат виходячи з тарифних ставок, у вигляді премій, заохочень, відшкодувань вартості товарів (робіт, послуг), витрати на оплату за виконання робіт, послуг згідно з договорами цивільно-правового характеру, будь-яка інша оплата у грошовій або натуральній формі, встановлена за домовленістю сторін (крім сум матеріальної допомоги, які звільняються від оподаткування згідно з нормами цього розділу);

обов`язкові виплати, а також компенсація вартості послуг, які надаються працівникам у випадках, передбачених законодавством, внески платника податку на обов`язкове страхування життя або здоров`я працівників у випадках, передбачених законодавством;

177.4.3. суми податків, зборів, які пов`язані з проведенням господарської діяльності такої фізичної особи - підприємця (крім податку на додану вартість для фізичної особи - підприємця, зареєстрованого як платник податку на додану вартість, та акцизного податку, податку на доходи фізичних осіб з доходу від господарської діяльності, податку на майно); суми єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у розмірах і порядку, встановлених законом; платежі, сплачені за одержання ліцензій на провадження певних видів господарської діяльності фізичною особою - підприємцем, одержання дозволу, іншого документа дозвільного характеру, які пов`язані з господарською діяльністю фізичної особи - підприємця;

177.4.4. інші витрати, до складу яких включаються витрати, що пов`язані з веденням господарської діяльності, які не зазначені в підпунктах 177.4.1-177.4.3 цього пункту, до яких відносяться витрати на відрядження найманих працівників, на послуги зв`язку, реклами, плати за розрахунково-касове обслуговування, на оплату оренди, ремонт та експлуатацію майна, що використовується в господарській діяльності, на транспортування готової продукції (товарів), транспортно-експедиційні та інші послуги, пов`язані з транспортуванням продукції (товарів), вартість придбаних послуг, прямо пов`язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг.

177.4.5. Не включаються до складу витрат підприємця:

витрати, не пов`язані з провадженням господарської діяльності такою фізичною особою - підприємцем;

витрати на придбання, самостійне виготовлення основних засобів та витрати на придбання нематеріальних активів, які підлягають амортизації;

витрати на придбання та утримання основних засобів подвійного призначення, визначених цією статтею;

документально не підтверджені витрати.

Доходи фізичних осіб-підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставкою, визначеною пунктом 167.1 статті 167 цього Кодексу.

Згідно п. 164.1 ПК України базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом.

Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

Базою оподаткування для доходів, отриманих від провадження господарської або незалежної професійної діяльності, є чистий річний оподатковуваний дохід, який визначається відповідно до пункту 177.2 статті 177 та пункту 178.3 статті 178 цього Кодексу.

Відповідно до п. 167.1 ст. 167 ПК України ставка податку становить 18 відсотків бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) (крім випадків, визначених у пунктах 167.2-167.5 цієї статті) у тому числі, але не виключно у формі: заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв`язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами.

Згідно абз. 15 ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-XIV витрати - зменшення економічних вигод у вигляді зменшення активів або збільшення зобов`язань, що призводить до зменшення власного капіталу (за винятком зменшення капіталу за рахунок його вилучення або розподілення власниками).

У п. 3 Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності», затвердженого наказом Міністерства фінансів України 07.02.2013 №73, визначено, що витрати - зменшення економічних вигод у вигляді зменшення активів або збільшення зобов`язань, що призводить до зменшення власного капіталу (за винятком зменшення капіталу за рахунок його вилучення або розподілення власниками).

Отже, з урахуванням всього вище викладеного можна зробити висновок, що чинним законодавством України презюмується вимога до реальних змін майнового стану платника податків, як обов`язкова ознака можливості відображення такої зміни у обліку, зокрема фізичною особою-підприємцем, що перебуває на загальній системі оподаткування.

Натомість, як встановлено судом і не заперечується самим позивачем, операція з купівлі-продажу пряжі однониткової бавовняної в кількості 5384,51 кг. на загальну суму 456205,91 грн. не призвела до зменшення економічних вигод у вигляді зменшення активів.

Висновки суду підтверджуються і інформацією, викладеною в листі ГУ ДФС у Львівській області № 609/ІПК/13-01-13-01-12 від 14.02.2018.

Зокрема, в такому листі йдеться, що при розрахунку чистого доходу фізична особа-підприємець не враховує у складі витрат отриманих товарів, оплата за які відбувається у наступному звітному періоді.

Тобто, поки не сплачені кошти - немає і витрат.

За таких обставин суд вважає висновки контролюючого органу щодо заниження позивачем податку на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування, правомірними.

Відповідно, правомірним є і донарахування ФОП ОСОБА_1 податку на доходи фізичних осіб за 2018 рік в сумі 83737,06 грн. за ставкою, передбаченою п. 167.1 ст. 167 ПК України, та застосування штрафних (фінансових) санкцій на суму 20934,27 грн. на підставі п. 123.1 ст. 123 ПК України.

Щодо правомірності податкового повідомлення-рішення від 02.07.2019 № 0008791370, яким визначило суму податкового зобов`язання з військового збору на загальну суму 8722,61 грн., в тому числі 6978,09 грн. основного платежу та 1744,52 грн. штрафних (фінансових) санкцій, то суд зазначає таке.

Платниками збору є особи, визначені п. 162.1 ст. 162 ПК України (п.п. 1.1 п. 161 підрозділу 10 ПК України), а саме: фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи; фізична особа - нерезидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні; податковий агент.

Об`єктом оподаткування військовим збором є доходи, визначені ст. 163 ПК України (пп. 1.2 п. 161 підрозділу 10 розділу XX ПК України).

Для резидента - це загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання); іноземні доходи - доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України.

Ставка збору складає 1,5 % об`єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 цього пункту (п.п. 1.3 п. 161 підрозділу 10 розділу XX ПК України).

Відповідно до п.п. 1.4 пункту 161 підрозділу 10 розділу XX ПК України нарахування, утримання та сплата (перерахування) військового збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому ст. 168 ПК України, за ставкою, визначеною п.п. 13 цього пункту.

Підпунктом 1.5 п. 161 підрозділу 10 розділу XX ПК України передбачено, що відповідальними за утримання (нарахування) та сплату (перерахування) збору до бюджету згідно зі ст. 171 ПК України з доходів у вигляді заробітної плати, є роботодавець, який виплачує такі доходи на користь платника; з інших доходів є податковий агент - для оподатковуваних доходів з джерела їх походження в Україні; платник - для іноземних доходів та доходів, джерело виплати яких належить особам, звільненим від обов`язків нарахування, утримання або сплати (перерахування) збору до бюджету

Відповідно до п.п. 1.6. п. 161 підрозділу 10 розділу XX ПК України в України платники збору зобов`язані забезпечувати виконання податкових зобов`язань у формі та спосіб, визначені ст. 176 ПК України.

Оскільки перевіркою встановлено, що ФОП ОСОБА_1 за 2018 рік занизила дохід внаслідок завищення витрат, що безпосередньо пов`язані з одержанням доходів, на загальну суму 465205,91 грн., то відповідно, позивачем занижено і військовий збір за 2018 рік на загальну суму 6978.09 грн. (465205,91 * 1,5% = 6978,09 грн.).

А, отже, дії контролюючого органу щодо визначення ФОП ОСОБА_1 суми податкового зобов`язання з військового збору на загальну суму 8722,61 грн., в тому числі 6978,09 грн. основного платежу та 1744,52 грн. штрафних (фінансових) санкцій, є цілком правомірними.

Щодо вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 02.07.2019 № Ф-0008761307 та рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 02.07.2019 № 0008771307, то суд вказує наступне.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Згідно абз. 2 п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» платниками єдиного внеску є, крім іншого, фізичні особи - підприємці, зокрема ті, які використовують працю інших осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством про працю, чи за цивільно-правовим договором (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань).

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у п. 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та п. 5 ч. 1 статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може б меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.

У разі якщо такими платниками не отримано дохід (прибуток) у звітному році або окремому місяці звітного року, вони зобов`язані визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої Законом «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування».

Як вже було зазначено вище, згідно з п. 164.1 ст. 164 ПК України чистий річний оподатковуваний дохід визначається відповідно до п. 177.2 ст. 177 цього Кодексу, а саме об`єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та не грошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов`язаними з господарською діяльністю фізичної особи — підприємця.

Остаточний розрахунок податку на доходи фізичних осіб за звітний податковий рік здійснюється платником самостійно згідно з даними, зазначеними в річній податковій декларації, з урахуванням сплаченого ним протягом року податку на доходи фізичних осіб на підставі документального підтвердження факту його сплати (абз. 1 п.п. 177.5.3 п. 177.5 ст. 177 ПК України).

Згідно ч. 5 ст. 8 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» єдиний внесок для платників, зазначених у статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 22 відсотки до визначеної статтею 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.

В зв`язку з внесенням змін до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», з 01.01.2017 змінено механізм розподілу доходу (прибутку), отриманого від діяльності, зокрема, фізичних осіб — підприємців, які перебувають на загальній системі оподаткування, що підлягає оподаткуванню податком на доходи фізичних осіб.

При визначенні бази нарахування єдиного внеску за 2017 рік сума отриманого доходу (прибутку), зазначена в декларації, ділиться на кількість місяців, протягом яких особа перебувала на обліку як платник єдиного внеску.

Наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 № 449 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 04.05.2018 № 469) затверджено Інструкцію про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування».

Відповідно до п. 3 розділу 3 Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» база нарахування та розміри єдиного внеску для платників, зазначених у п.п. 3 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 4 п. 1 розділу II цієї Інструкції, єдиний внесок встановлюється відповідно до Закону в розмірі 22 відсотків на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає оподаткуванню податком на доходи фізичних осіб, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.

Мінімальний страховий внесок - сума єдиного внеску, що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір внеску, встановлений законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), та підлягає сплаті щомісяця.

Базою нарахування єдиного внеску є чистий оподатковуваний дохід (прибуток), зазначений у податковій декларації, поділений на кількість місяців, протягом яких такий платник перебував на обліку як платник єдиного внеску.

У разі якщо такими платниками не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такі платники зобов`язані визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Отже, законодавством визначено єдині умови щодо сплати єдиного внеску у розмірі, не меншому за розмір мінімального страхового внеску, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску як для фізичних осіб — підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування (крім фізичних осіб — підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування та віднесені до першої групи платників єдиного податку), так і для фізичних осіб — підприємців, які перебувають на загальній системі оподаткування.

Згідно поданої до Червоноградського управління (Червоноградської ДПІ) ГУ ДФС у Львівській області декларацій про майновий стан та доходи ФОП ОСОБА_1 задекларовано суму чистого оподатковуваного доходу за 2017 рік 67095,84 грн.

Відповідно до поданих звітів про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску та таблиці 1 додатка 5 «Нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування фізичними особами-підприємцями» ФОП ОСОБА_1 визначила суму доходу на яку нараховується єдиний внесок, з урахуванням максимальної величини за 2017 рік 9600,00 грн.

Оскільки обчислення сум єдиного внеску платників загальної системи здійснюється, зокрема, на підставі даних річних податкових декларацій (річної звітності), що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб, то дані, вказані в додатку Ф-2 до податкової декларації, повинні збігатися з даними, зазначеними у звітності з єдиного внеску (таблиця 1 додатка 5 до Звіту з єдиного внеску).

Згідно до п. 1 ч. 4 ст. 1 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» максимальна величина бази нарахування єдиного внеску - максимальна сума доходу застрахованої особи на місяць, що дорівнює двадцяти п`яти розмірам прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом, на яку нараховується єдиний внесок.

Максимальний розмір доходу, з якого справляється єдиний соціальний внесок за 2017 рік становив 498750 грн. (в тому числі за листопад 2017 року максимальний розмір доходу становить 42100,00 грн. та за грудень 2017 року максимальний розмір доходу становить 44050,00 грн.)

У разі якщо база нарахування єдиного внеску не перевищує розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід, сума єдиного внеску розраховується як добуток розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід (прибуток), та ставки єдиного внеску.

При нарахуванні заробітної плати (доходів) фізичним особам з джерел не за основним місцем роботи ставка єдиного внеску, встановлена цією частиною, застосовується до визначеної бази нарахування незалежно від її розміру.

Відповідно до п. 2 ст. 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

Перевіркою правильності обчислення і сплати ФОП ОСОБА_1 єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за 2017 рік встановлено його заниження на 12694,08 грн.

Суд вважає за необхідне зазначити, що позивачем в позовні заяві та відповіді на відзив жодним чином не заперечується і не ставиться питання невірного розрахунку/донарахування ЄСВ за 2017 рік.

Більше того, як зазначав в судовому засіданні представник позивача, документи бухгалтерського обліку у ФОП ОСОБА_1 відсутні.

Щодо донарахування ЄСВ за 2018 рік, то таке здійснено контролюючим органом в зв`язку з заниженням позивачем чистого оподатковуваного доходу (прибутку), що зазначений у податковій декларації за 2018 рік, який є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Відтак, оскільки суд вважає доведеним невірне відображення позивачем у звітності за 2018 рік податку на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування, та правомірним донарахування ФОП ОСОБА_1 податку на доходи фізичних осіб за 2018 рік в сумі 83737,06 грн., відповідно правомірною є і вимога про сплату боргу (недоїмки) від 02.07.2019 № Ф-0008761307 та, як наслідок, рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 02.07.2019 № 0008771307.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України та ч. 2 ст. 2 КАС України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Згідно з вимогами ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на все викладене вище, суд вважає, що відповідачем надано суду належні і допустимі докази відповідності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, вимоги та рішення критеріям правомірності рішення суб`єкта владних повноважень, які викладені у ч. 2 ст. 2 КАС України.

Відтак, такі є правомірними і скасуванню не підлягають.

За наслідком розгляду справи, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що у задоволенні позову слід відмовити повністю.

За правилами, встановленими ст. 139 КАС України судові витрати у цій справі слід покласти на позивача.

Керуючись ст.ст. 2, 9, 19-20, 22, 72-77, 132, 134, 139, 159, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд,-

в и р і ш и в:

у задоволенні позову відмовити повністю.

Судові витрати в цій справі стягувати не належить.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення суду.

Повний текст рішення виготовлений 10.02.2022.

Суддя Потабенко В.А.