Ухвала суду № 103206560, 14.02.2022, Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 495/10193/19

Номер провадження 2-з/495/36/2022

14 лютого 2022 рокум. Білгород-Дністровський

Суддя Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області Мишко В.В., розглянувши заяву адвоката Єфименко Наталі Василівни в інтересах ОСОБА_1 про забезпечення позову по цивільній справі № 495/10193/19 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_1 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ПП « ОСОБА_17 », ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 про виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності та визнання права власності на об`єкт нерухомого майна та за зустрічною позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 за участю третьої особи виконавчого комітету Білгород-Дністровської міської ради про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою загального користування та зобов`язання демонтувати самовільно встановлений паркан,

В С Т А Н О В И В:

11.02.2022 року адвокат Єфименко Наталя Василівна в інтересах ОСОБА_1 (далі по тексту – заявник) звернулася до суду із заявою про забезпечення позову по цивільній справі № 495/10193/19 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_1 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ПП « ОСОБА_17 », ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 про виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності та визнання права власності на об`єкт нерухомого майна та за зустрічною позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 за участю третьої особи виконавчого комітету Білгород-Дністровської міської ради про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою загального користування та зобов`язання демонтувати самовільно встановлений паркан.

Так, заявник просить суд вжити заходи у цивільній справі № 495/10193/19 шляхом заборони на здійснення будь-яких дій відносно 1/19 частини домоволодіння з господарчими спорудами АДРЕСА_1 та належить на праві приватної власності ОСОБА_2 , в тому числі проводити забудову чи перебудову вказаної частини домоволодіння, а також заборонити проводити забудову вказаної земельної ділянки, що знаходиться під домоволодінням АДРЕСА_1 , до ухвалення рішення у даній справі.

В обґрунтування необхідності забезпечення позову заявник зазначає, що 07.02.2022 року на земельній ділянці, яка знаходиться у спільному користуванні жителів будинку по АДРЕСА_1 , спецтехнікою було викопано без погодження всіх жителів та користувачів двору, котлован без дотримання відповідних будівельних норм впритул до двоповерхового будинку. Окрім того було знищено аварійний вихід з двору загального користування. В теперішній час можливе руйнування двоповерхового багатоквартирного будинку АДРЕСА_1 .

Крім того, заявник зазначила, що 12.09.2020 року відбулось загоряння належної частини домобудівлі ОСОБА_2 , що підтверджує той факт, що протипожежний вихід для обслуговування багатоквартирного жилого будинку, який самовільно захоплено ОСОБА_2 , а на сьогоднішній день вже і знищено, є надзвичайно важливим. ОСОБА_2 намагається самостійно розпорядитися на свій розсуд земельною ділянкою, у дворі загального користування із самовільним захопленням та встановленням паркану, а на захопленій території звести будівлю впритул до житлового багатоквартирного будинку без погодження із всіма співвласниками, що в подальшому може унеможливити виконання рішення суду та додатково.

На підставі наведеного заявник просить клопотання задовольнити.

Згідно з ч.2 ст.149 ЦПК України, забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно з ч.1 ст. 153 ЦПК України, заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

Відповідно до п.2 ч.1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується: забороною вчиняти певні дії.

Пленум Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» № 9 від 22 грудня 2006 року у п. 4 роз`яснив, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Дослідивши матеріали справи та встановивши обставини, у зв`язку з якими заявник просить вжити заходи забезпечення позову, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до п.1-3 ч.1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії; встановленням обов`язку вчинити певні дії; інше.

Пленум Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» № 9 від 22 грудня 2006 року у п. 4 роз`яснив, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, яка звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має врахувати наскільки конкретний захід, який пропонується вжити, пов`язаний з предметом позову, наскільки він співрозмірний позовній вимозі, і яким чином цей захід фактично реалізує мету його вжиття.

Метою забезпечення позову є збереження матеріального об`єкта спору до вирішення справи в суді.

Верховним Судом України у постанові від 25.05.2016 року по справі №6-605цс16 зроблено висновок, що метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Заходи забезпечення позову повинні відповідати і бути співмірними заявленим вимогам, а також мають бути безпосередньо пов`язанні з предметом спору, необхідними і достатніми для забезпечення виконання судового рішення.

Заходи забезпечення позову є втручанням суду у спірні правовідносини, тому вони повинні застосовуватися судом з підстав та в порядку, прямо передбаченому законом.

Однак, як вбачається із поданої заяви про забезпечення позову, заявник просить заборони на здійснення будь-яких дій відносно 1/19 частини домоволодіння з господарчими спорудами АДРЕСА_1 та належить на праві приватної власності ОСОБА_2 , в тому числі проводити забудову чи перебудову вказаної частини домоволодіння, а також заборонити проводити забудову вказаної земельної ділянки, що знаходиться під домоволодінням АДРЕСА_1 , до ухвалення рішення у даній справі, але не наводить обґрунтованих підстав та не підтверджує їх належними доказами, що невжиття саме таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду.

Крім того, предметом зустрічних позовних вимог ОСОБА_1 (заявника) до ОСОБА_2 є усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою загального користування та зобов`язання демонтувати самовільно встановлений паркан, що не відповідає виду забезпечення позову, який просить застосувати завник.

Також, з наявних матеріалів поданої заяви не можливо пересвідчитися, що дійсно існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову.

В порушення пунктів 3,7 ч. 1 ст. 151 Цивільного процесуального кодексу України, пункту 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», заявником:

- не визначено належним чином та не підтверджено будь-якими доказами обґрунтування необхідності виду забезпечення позову, який належить застосувати;

- не наведено інших (взагалі будь-яких) відомостей, потрібних для забезпечення позову;

- не подано жодних доказів на підтвердження своїх вимог, які б свідчили, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову.

У відповідності до ч. 6 ст.153 ЦПК України, про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.

Враховуючи вищевикладені обставини та норми чинного законодавства, розглянувши заяву в межах заявлених вимог та наданих доказів, які оцінені судом в їх сукупності, суд, за своїм внутрішнім переконанням, дійшов до висновку про необґрунтованість вимог адвоката Єфименко Наталі Василівни в інтересах ОСОБА_1 , у зв`язку з чим її заява про забезпечення позову задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст.149-154, 258, 353 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні заяви адвоката Єфименко Наталі Василівни в інтересах ОСОБА_1 про забезпечення позову по цивільній справі № 495/10193/19 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_1 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ПП « ОСОБА_17 », ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 про виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності та визнання права власності на об`єкт нерухомого майна та за зустрічною позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 за участю третьої особи виконавчого комітету Білгород-Дністровської міської ради про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою загального користування та зобов`язання демонтувати самовільно встановлений паркан - відмовити.

Ухвала суду може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення до Одеського апеляційного суду.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя В.В. Мишко