Вирок № 103205906, 10.02.2022, Галицький районний суд м. Львова

Справа № 461/503/22

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.02.2022 року місто Львів

Галицький районний суд міста Львова у складі:

головуючого - судді Стрельбицького В.В.,

за участю секретаря судового засідання Скрутень Х.Б.,

прокурора Никеруй З.Б.,

обвинуваченого ОСОБА_1 ,

захисника Величка О.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Львові кримінальне провадження про обвинувачення

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, уродженця міста Львова, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше неодноразово судимого, зокрема, останній раз 10.08.2018 Сихівським районним судом м. Львова за ч.1 ст. 185, ч.2 ст. 185, ч.2 ст. 190 КК України засудженого до покарання у виді 2 років 2 місяців позбавлення волі, покарання відбуте,

у вчиненні злочину, передбаченого, ч.2 ст.185 Кримінального кодексу України,

встановив:

ОСОБА_1 02.01.2022 року близько 16-ої години 17 хвилин, перебуваючи у приміщенні магазину «Рукавичка» ТзОВ ТВК «ЛЬВІВХОЛОД», розташованого на вул. Л. Українки, 11, у м. Львові, маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, з корисливих мотивів, з метою протиправного збагачення, шляхом вільного доступу, повторно, таємно викрав зі стелажу у вказаному магазині шоколад марки «Milka» вагою 300 грам - 4 штуки, вартістю 77 грн. 86 коп., кожна, заподіявши потерпілому матеріальної шкоди на загальну суму 311 гривень 44 копійки.

Крім того, ОСОБА_1 15.01.2022 близько 19-ої години 37 хвилин, перебуваючи у приміщенні магазину «Рукавичка» ТзОВ ТВК «ЛЬВІВХОЛОД», розташованого на вул. Б. Хмельницького, 17, у м. Львові, маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, з корисливих мотивів, з метою протиправного збагачення, шляхом вільного доступу, повторно, таємно викрав зі стелажу у вказаному магазині шоколад марки «Міlка» вагою 300 грам - 3 штуки, вартістю 82 грн. 79 коп., кожна, заподіявши потерпілому матеріальної шкоди на загальну суму 248 гривень 37 копійки.

Також, ОСОБА_1 15.01.2022 близько 19-ої години 45 хвилин, перебуваючи у приміщенні магазину «Рукавичка» ТОВ ТВК «ЛЬВІВХОЛОД», за адресою вул. Лесі Українки, 11, у м. Львові, діючи умисно, з корисливих мотивів, повторно, з метою протиправного збагачення, шляхом вільного доступу, таємно викрав із прилавку у вказаному магазині шоколадку «Шматочок Печ ОРЕО МІЛКА», 300 г, у кількості 2 штуки, загальною вартістю 155,60 грн. та шоколадку «Арахіс Карамель МІЛКА», 276 г, у кількості 2 штуки, загальною вартістю 155,60 грн., чим спричинив ТОВ ТВК «ЛЬВІВХОЛОД» матеріальної шкоди на загальну суму 311 гривень 20 копійок.

Разом з тим, ОСОБА_1 19.01.2022 близько 14-ої години 15 хвилин, перебуваючи у приміщенні магазину «Рукавичка» ТзОВ ТВК «ЛЬВІВХОЛОД», розташованого на вул. Б. Хмельницького, 17, у м. Львові, маючи умисел на таємне викрадення, чужого майна, з корисливих мотивів, з метою протиправного збагачення, шляхом вільного доступу, повторно, таємно викрав зі стелажу у вказаному магазині шоколад марки «Міlка» вагою 300 грам - 2 штуки, вартістю 116 грн. 64 коп., кожна, шоколад марки «LACMI TIRAMISU» вагою 295 грам - 2 штуки, вартістю 62 грн. 32 коп., кожна, шоколад марки «Міlка» вагою 276 грам - 2 штуки, вартістю 82 грн. 79 коп., кожна, заподіявши потерпілому матеріальної шкоди на загальну суму 523 гривень 50 копійок.

Крім того, ОСОБА_1 23.01.2022 близько 11-ої години 27 хвилин, перебуваючи у приміщенні магазину «Рукавичка» ТзОВ ТВК «ЛЬВІВХОЛОД», розташованому на вул. Б. Хмельницького, 17, у м. Львові, маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, з корисливих мотивів, з метою протиправного збагачення, шляхом вільного доступу, повторно, таємно викрав зі стелажу у вказаному магазині шоколад марки «LACMI TIRAMISU» вагою 295 грам - 5 штук, вартістю 62 грн. 32 коп., кожна, заподіявши потерпілому матеріальної шкоди на загальну суму 311 гривень 60 копійок.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 свою вину в інкримінованих йому злочинах визнав повністю. Надав покази, які в повній мірі відповідають фабулі обвинувачення та вищенаведеним встановленим судом обставинам. Вказав, що у обвинувальних актах вірно відображено те, що він, 02.01.2022 року, перебуваючи у приміщенні магазину «Рукавичка», розташованого на вул. Л. Українки, 11, у м. Львові, таємно викрав зі стелажу у вказаному магазині шоколад марки «Milka», а 15.01.2022, перебуваючи у приміщенні магазину «Рукавичка», на вул. Б. Хмельницького, 17, у м. Львові, також таємно викрав зі стелажу у вказаному магазині шоколад марки «Міlка». Крім того, вказав, що 15.01.2022, перебуваючи у приміщенні магазину «Рукавичка», за адресою вул. Лесі Українки, 11, у м. Львові, таємно викрав із прилавку у вказаному магазині кондитерські вироби - шоколадки, а 19.01.2022, перебуваючи у приміщенні магазину «Рукавичка», розташованого на вул. Б. Хмельницького, 17, у м. Львові, таємно викрав з стелажу у вказаному магазині шоколадні вироби. Також, обвинувачений показав, що 23.01.2021, перебуваючи у приміщенні магазину «Рукавичка», розташованому на вул. Б. Хмельницького, 17, у м. Львові, таємно викрав зі стелажу у вказаному магазині шоколадні вироби.

Пояснив, що події відбувались у період часу, у спосіб, за обставин, які зазначені в обвинувальних актах. Мотиви і мета вчинення ним злочинів, а також спосіб вчинення злочинів та найменування, перелік і вартість товарів, які він викрав в обвинувальному акті відображені вірно.

У вчиненому розкаюється. Просить суворо не карати.

Зважаючи на повне визнання обвинуваченим ОСОБА_1 своєї вини, суд визнав недоцільним дослідження доказів стосовно фактичних обставин справи, оскільки цього не заперечили учасники судового провадження і такі ніким не оспорюються.

При цьому, відповідно до положень ч.3 ст.349 КПК України, суд з`ясував, чи правильно розуміють учасники судового провадження зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також роз`яснив їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Оцінюючи покази обвинуваченого ОСОБА_1 , суд визнає їх правдивими і достовірними, оскільки вони є послідовними, об`єктивно і повно відображають обставини вчиненого обвинуваченим кримінального правопорушення, надані обвинуваченим безпосередньо у судовому засіданні, в присутності захисника, підстав для самообмови або обставин які ставлять під сумнів добровільність позиції обвинуваченого, судом не встановлено.

Кваліфікуючи дії обвинуваченого, суд враховує те, що законодавство про кримінальну відповідальність та кримінальне процесуальне законодавство не містять положень про те, що кримінальні правопорушення, які утворюють передбачену ч.1 ст.32 КК повторність та відповідають одному і тому самому складу кримінального правопорушення (тотожні кримінальні правопорушення), мають бути окремо кваліфіковані в резолютивній частині обвинувального вироку, і за кожне правопорушення, кваліфіковане за однією статтею або частиною статті, має бути призначене окреме покарання.

Якщо кримінальні правопорушення, які утворюють повторність, відповідають одному і тому самому складу кримінального правопорушення, їх кваліфікація здійснюється за однією статтею або частиною статті Особливої частини КК. У таких випадках повторність кримінальних правопорушень повинна зазначатись у процесуальних документах, які стосуються обвинувачення особи, як кваліфікуюча ознака відповідних кримінальних правопорушень.

Така правова позиція знайшла своє відображення в існуючій практиці Касаційного кримінального суду. Зокрема, у постановах Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 08 лютого 2021 року (справа № 390/235/19 провадження № 51-2177кмо20), колегій суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду від 22 травня 2018 року (справа №187/1354/15, провадження № 51-1017км18), Другої судової палати Касаційного кримінального суду від 29 листопада 2018 року (справа №541/715/17, провадження № 51-7898км18) та від 10 липня 2019 року (справа № 723/1538/16-к, провадження № 51-8625км18), Третьої судової палати Касаційного кримінального суду від 15 січня 2020 року (справа № 585/1603/17, провадження № 51-3290км19) та від 29 липня 2020 року (справа № 541/715/17, провадження № 51-7898км18) наведено висновки про те, що за окремими епізодами злочинної діяльності або за окремими пунктами статті (частини статті) КК, які не мають самостійної санкції, покарання не призначається і правила призначення покарання за сукупністю кримінальних правопорушень на підставі ч. 4 ст. 70 КК не застосовуються. Коли повторність і рецидив кримінальних правопорушень є елементом сукупності вироків, покарання за них призначається за правилами, передбаченими ст. 71 КК.

Оцінюючі зібрані по справі докази в їх сукупності, суд вважає доведеним, що обвинувачений ОСОБА_1 своїми умисними діями вчинив таємне викрадення чужого майна (крадіжку), вчинене повторно, тобто кримінальні правопорушення, передбачені ч.2 ст.185 КК України.

В ході судового розгляду судом детально проаналізовано поведінку обвинуваченого після вчинення злочину, рівень суспільної небезпеки обвинуваченого, наслідки суспільно-небезпечного діяння останнього, дані про особу обвинуваченого, його спосіб життя, історію порушень, ймовірність вчинення ним нових злочинів, зважено на усі обставини кримінального провадження в їх сукупності. Зокрема, судом враховано те, що незважаючи на те що, ОСОБА_1 є раніше судимою особою, він належних висновків не зробив та повторно вчинив злочини, спрямовані на викрадення чужого майна, тобто кримінальні правопорушення проти власності. Крім того, суд при призначенні покарання враховує те, що спричинена обвинуваченим шкода не відшкодована.

Призначаючи покарання обвинуваченому, суд враховує положення ст. 65 КК України, відповідно до яких, суд призначає покарання:

1) у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 53 цього Кодексу;

2) відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу;

3) враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинене кримінальне правопорушення призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень.

Також, суд враховує, що згідно зі статтями 50, 65 КК України, особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, що є необхідним і достатнім для її виправлення та запобігання вчиненню нових злочинів. Виходячи з принципів співмірності й індивідуалізації, це покарання за своїм видом та розміром має бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. При виборі заходу примусу мають значення й повинні братися до уваги обставини, що його пом`якшують і обтяжують.

Отже, суд виходить з того, що положення Кримінального кодексу України наділяють його правом вибору у визначених законом межах заходу примусу певного виду і розміру. Названа функція суду за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки передбачає вибір однієї з альтернативних форм реалізації кримінальної відповідальності і потребує взяття до уваги й оцінки відповідно до визначених законом орієнтирів усіх конкретних обставин справи, без урахування яких обрана міра покарання не може вважатися справедливою. Справедливість покарання має визначатися з урахуванням інтересів усіх суб`єктів кримінально-правових відносин, а також інших осіб з погляду підвищення рівня їх безпеки шляхом запобігання вчиненню нових злочинів і надання підстав правомірно очікувати відповідну протиправному діянню реакцію держави, що є важливим чинником юридичної захищеності людини.

Таким чином, обираючи вид та міру покарання обвинуваченому, суд бере до уваги характер та тяжкість вчиненого ним злочину, форму вини, спосіб вчинення злочину, стадію злочину, конкретні обставини вчинення кримінального правопорушення, відношення обвинуваченого до скоєного.

Також суд враховує фактичні обставини справи і тяжкість заподіяних злочином наслідків, дані про особу обвинуваченого, який раніше судимий, не перебуває на обліку в лікаря нарколога та лікаря психіатра.

Пом`якшуючою покарання ОСОБА_1 обставиною суд визнає активне сприяння розкриттю злочину.

Обтяжуючих покарання обвинуваченого обставин судом не встановлено.

Відповідно до правових орієнтирів, визначених у ст.ст. 50, 65 КК України, метою покарання є як кара, так і виправлення засуджених та запобігання вчинення нових злочинів. Досягнення вказаної мети є однією з форм реалізації визначених у ч. 1 ст. 1 КК України, завдань Закону про кримінальну відповідальність, правового забезпечення охорони від злочинних посягань прав і свобод людини і громадянина, власності та інших охоронюваних законом цінностей, а також запобігання злочинам.

При цьому, суд враховує положення ч.ч.1,2 ст.50 КК України, згідно яких, покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

Визначаючи вид та розмір покарання, суд також, виходить з того, що каральна функція, тобто акт покарання від імені держави як засіб запобігання нових правопорушень, що є уособленням негативної реакції держави на скоєне правопорушення, не є домінуючою, а обраний захід примусу має найбільше сприяти досягненню справедливого балансу між правами і свободами особи та захистом інтересів держави й суспільства.

Отже, покарання має бути співмірним злочину, що передбачає врахування способу й об`єкту посягання, тяжкості його наслідків і потенційної суспільної небезпеки особи. Така домірність є необхідним проявом справедливості кримінальної відповідальності.

Беручи до уваги вказані обставини, суд вважає за необхідне призначити обвинуваченому покарання у виді позбавлення волі в межах санкції статті, за якою кваліфіковано його дії.

При призначенні покарання обвинуваченому, суд застосовує судову дискрецію (судовий розсуд), тобто поняття яке у кримінальному судочинстві охоплює повноваження суду (права та обов`язки), надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, інтелектуально-вольовою владною діяльністю суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, даних про особу винного, справедливості й достатності обраного покарання тощо.

На переконання суду, таке покарання для засудженого відповідатиме його меті, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягується до кримінальної відповідальності. Таке покарання перебуває у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного, адже справедливість розглядається як властивість права, виражена, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому порушенню.

Також, виходячи із цілей та принципів права, справедливості й достатності обраного покарання, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, враховуючи тяжкість вчинених злочинів, дані про особу обвинуваченого, вищенаведені обставини справи, зокрема пом`якшуючу обставину, суд приходить до висновку, що виправлення засудженого можливе без відбування покарання, і відповідно до ст.75 КК України, вважає за можливе звільнити останнього від відбування покарання з випробуванням, з покладенням на останнього обов`язків, передбачених ст.76 КК України, адже така міра покарання сприятиме досягненню справедливого балансу між правами та свободами обвинуваченого та інтересами держави і суспільства, і буде достатньою для виправлення обвинуваченого та запобігання вчиненню ним нових кримінальних правопорушень. Крім того, таке звільнення сприятиме можливості пришвидшення відшкодування шкоди потерпілому, адже таким чином обвинувачений зможе працевлаштуватися та отримати легальний дохід для відшкодування спричинених збитків потерпілому.

При цьому, суд приймаючи рішення про звільнення від покарання, враховує відомості про особу обвинуваченого, зокрема наявність у нього судимості, а тому вважає, що покладення на засудженого додаткових обов`язків, передбачених ст.76 КК України щодо виконання заходів, передбачених пробаційною програмою, зможе забезпечити належний контроль за поведінкою обвинуваченого і сприятиме його виправленню.

Стосовно пред`явлених представником потерпілого ТзОВ ТВК «ЛьвівХолод» до обвинуваченого цивільних позовів про стягнення заподіяної злочином матеріальної шкоди, то такі підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Згідно з положеннями ч.2 ст.127 КПК України, шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.

Статтею 128 КПК України передбачено, що особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов, зокрема до обвинуваченого за шкоду, завдану його діяннями. Цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Відповідно до положень ч.1 ст.129 КПК України, ухвалюючи, зокрема, обвинувальний вирок, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.

Положення ст. 22 ЦК України встановлюють, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Згідно частин першої-третьої статті 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ч. 1 статті 1177 Цивільного кодексу України, шкода, завдана фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення, відшкодовується відповідно до закону.

Встановлено, що спричинені ОСОБА_1 потерпілому - ТзОВ ТВК «ЛьвівХолод» матеріальні збитки на загальну суму 1706,11 гривень (1083,47 грн. + 311,20 грн. + 311,44 грн.) складаються з вартості викраденого у потерпілого майна.

Вказані збитки обвинуваченим відшкодовані потерпілому не були.

Обвинувачений заявлені до нього цивільні позови визнав в повному обсязі.

Таким чином, оскільки матеріальна шкода потерпілому не відшкодована, заподіяна потерпілому діями обвинуваченого шкода знаходиться у прямому причинно-наслідковому зв`язку із вчиненими ним злочинами, а також враховуючи визнання обвинуваченим цивільного позову у повному обсязі, суд приходить до висновку, що з обвинуваченого слід стягнути на користь ТзОВ ТВК «ЛьвівХолод» заподіяну злочинами матеріальну шкоду в розмірі 1706,11 гривень. Відтак цивільні позови підлягають задоволенню в повному обсязі.

Запобіжний захід обвинуваченому по даній справі не обирався.

Питання речових доказів по справі слід вирішити у відповідності до положень ст.100 КПК України.

Судові витрати по справі відсутні.

Керуючись ст.ст. 368, 370, 374 КПК України, суд, -

ухвалив:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.185 Кримінального кодексу України та призначити йому покарання у виді двох років позбавлення волі.

На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням та призначити йому іспитовий строк тривалістю 2 (два) роки.

Відповідно до ст.76 КК України покласти на засудженого ОСОБА_1 наступні обов`язки:

- періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання;

- не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації;

- виконувати заходи, передбачені пробаційною програмою, визначеною органом пробації.

Цивільні позови Товариства з обмеженою відповідальністю Торгівельно-Виробнича Компанія «ЛьвівХолод» - задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Торгівельно-Виробнича Компанія «ЛьвівХолод» (код ЄДРПОУ 01553681) матеріальну шкоду в розмірі 1706,11 гривень.

Речові докази, після набрання вироком законної сили:

-5 дисків з відеозаписами - залишити у матеріалах кримінального провадження;

-одяг ОСОБА_1 , який переданий засудженому на зберігання, - вважати повернутим останньому за належністю.

Судове рішення суду першої інстанції не може бути оскаржене в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 цього Кодексу.

Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду через Галицький районний суд міста Львова протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору. Інші учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Головуючий суддя В.В. Стрельбицький