Рішення № 103205328, 14.02.2022, Вільнянський районний суд Запорізької області

Справа № 314/4797/21

Провадження № 2-а/314/12/2022

Номер рядка звіту 140

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14.02.2022 м.Вільнянськ

Вільнянський районний суд Запорізької області у складі головуючого судді Кононенка І.О., секретар судового засідання Билименко Т.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Вільнянськ у порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , мешкає за адресою АДРЕСА_1 ) до Державної служби України з безпеки на транспорті ( м.Київ, проспект Перемоги, буд.14 ЄДРПОУ 39816845) про скасування постанов по справі про адміністративне правопорушення,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся у жовтні 2021 року до суду із позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті про скасування постанов по справі про адміністративне правопорушення.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 12 жовтня 2021 року останній отримав постанову головного спеціаліста відділу провадження систем автоматичної фіксації порушень Департаменту державного контролю на транспорті ОСОБА_2 по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі стосовно особи, яка має реєстрацію місця проживання/перебування на території України від 05 жовтня 2021 року серії ВМ№00000011 та постанову провідним фахівцем відділу цифрової трансформації та інформаційно- технічного забезпечення Департаменту аналітики та цифрофізації Соколюком Любомиром Миколайовичем від 07 жовтня 2021 року серії ВМ№00000036. Згідно цих постанов установлено, що 05 жовтня 2021 року о 19 годині 49 хвилин, за адресою Н-08 км 528-759, Запорізька область зафіксовано транспортний засіб DAF XF95.480, ДНЗ НОМЕР_2 . При цьому відповідальна особа, якою на думку посадових осіб відповідача є саме позивач, допустив рух транспортного засобу із перевищенням нормативних параметрів зазначених пунктом 22.5 ПДР України, навантаження на строєні осі транспортного засобу на 10.9% (7.064 тон). Відповідальність за вказане правопорушення передбачена ч.2 ст.132-1 КУпАП та вищевказаними посадовими особами на його думку неправомірно притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу у розмірі 8500,00 грн. за кожною із постанов.

Із зазначеними постановами ОСОБА_3 не погоджується, та вважає їх такими що мають бути скасовані з наступних підстав. Постановами по справі від 05 жовтня 2021 року серії ВМ№00000011 та постановою від 07 жовтня 2021 року серії ВМ00000036 його двічі притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу за одне і те ж саме правопорушення, що суперечить вимогам ст.61 Конституції України, ст.25 КУпАП та свідчить про наявність підстав для скасування вищевказаних постанов. Також останній вважає, що він не є належною особою у даній справі про адміністративне правопорушення, оскільки не встановлено кому належить напівпричіп , також у період з 01.06.2021 спеціалізований вантажний сідловий тягач марки DAF модель XF95.480, ДНЗ НОМЕР_2 , перебуває у тимчасовому безоплатному користуванні приватного підприємства «Агрофірма» Перше травня» на підставі договору позички транспортного засобу, а не у власному користуванні позивача, тобто до адміністративної відповідальності мав бути притягнутий водій приватного підприємства «Агрофірма «Перше травня». Також, позивач вважає незаконними постанови у зв`язку з недоведеністю вчинення самого факту правопорушення, так п. 22.5 правил дорожнього руху передбачено, що за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх осів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м (для сількогосподарської техніки, яка рухається за межами населених пунктів, дорогами сіл, селищ, міст районного значення, -3,75 м) за висотою від поверхні дороги-47 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Національною поліцією маршрутах- 4,35м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів-25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів-понад 44 т, та на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах-до 46 т), навантаження на одиночну вісь-11 т (для автобусів, тролейбусів-11,5т), здвоєнні осі -16 т, строєні -22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь-11 т, здвоєні осі-18 т, строєні-24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м, проте спеціалізований вантажний сідловий тягач DAF модель XF95.480 не має строєної осі, що свідчить про безпідтставність висновків уповноважених осіб відповідача щодо перевищення транспортним засобом нормативних параметрів, зазначених пунктом 22.5 Правил дорожнього руху.

Ухвалою Вільнянського районного суду Запорізької області по справі відкрите провадження, ухвалено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Представник відповідача Бриленко К.Б. просив у позові ОСОБА_1 відмовити зокрема посилаючись у відзиві на те, що постанова ВМ 00000036 від 07.10.2021 року якою повторно притягнуто до відповідальності скасована як помилкова рішенням №3552/3.5/14-21 від 08.12.2021 року директора Департаменту державного контролю на транспорті , щодо постанови ВМ 00000011 від 05.10.2021 року, то остання законна, у даному випадку, враховуючи можливу максимально дозволену похибку автоматичного комплексу габаритно-вагового контролю, відсоткове перевищення на осі транспортного засобу проводився за формулою з урахуванням фактичної маси, максимально дозволеної маси та похибки зважування в 16% , також наданий експертний висновок, дійсний до 29.12.2023 року, відповідно до якого автоматичний пункт ваго-габаритного контролю у русі «WAGA», відповідає вимогам нормативних документів із технічного захисту інформації в обсязі функцій, зазначених у документі «Автоматичний пункт ваго-габаритного контролю у русі «WAGA»» Технічні вимоги за критеріями технічного захисту інформації з рівнем гарантій Г-2; сертифікат відповідності приладу автоматичного для зважування дорожніх транспортних засобів у русі, чинний до 16.06.2022 р.; сертифікат перевірки типу Національного наукового центру «Інститут метрології», чинні до 12.04.2031 , що підтверджують встановлення та параметри функціонування автоматичного пункту ваго-габаритного контролю у русі «WAGA» , представник відповідача вважав помилковою позицію позивача щодо того, що напівпричип та тягач за допомогою якого рухається причіп не можна розглядати єдино цілим у розумінні притягнення до відповідальності , оскільки на думку відповідача сідельний тягач із з`єднаним із ним напівпричепом є транспортним засобом спеціалізованого призначення. Сідельний тягач та з`єднаний із ним напівпричіп, що мають єдину систему гальмування, освітлення, експлуатуються як транспортний засіб з метою перевезення вантажів певних категорій. Згідно з визначеннями, наведеними у п. 1.10 Правил дорожнього руху України (далі -ПДР України), механічний транспортний засіб - транспортний засіб, що приводиться в рух з допомогою двигуна. Цей термін поширюється на трактори, самохідні машини і механізми, а також тролейбуси та транспортні засоби з електродвигуном потужністю понад 3 кВт. Причіп - транспортний засіб, призначений для руху тільки в з`єднанні з іншим транспортним засобом. До цього виду транспортних засобів належать також напівпричепи і причепи-розпуски.В свою чергу, автопоїзд (транспортний состав) - механічний транспортний засіб, що з`єднаний з одним або кількома причепами за допомогою зчіпного пристрою. Отже, за Правилами дорожнього руху України, автопоїздом (транспортним составом) вважається саме механічний транспортний засіб, який може бути з`єднаний як з одним, так і з декількома причепами, що підтверджується практикою Верховного Суду у постанові від 13 січня 2021 року у справі № 761/33776/19, й позивач є належним суб`єктом притягнення до адміністративної відповідальності. У поясненнях на відзив позивач звернув увагу, що скасування власної постанови з власної ініціативи суперечить порядку скасування відповідних постанов про притягнення до адміністративної відповідальності, а транспортний засіб не мав строєні осі.

Вивчивши надані докази, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до вимог частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За змістом п. 3 ч.1 ст. 288 КУпАП, постанову іншого органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення, постанову по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі - у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) або в районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд, у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України, з особливостями, встановленими цим Кодексом. Відповідно до частини 1 статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно з вимогами пункту 1 частини 1 статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктами владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законодавством встановлено інший порядок судового провадження.

Пунктом 1 частини 1 статті 20 КАС України передбачено, що місцевим судам як адміністративним судам підсудні адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.

Відповідно ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно зі статтею 73 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Частиною 2 статті 74 КАС України встановлено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ч.-ч. 2,5 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З матеріалів справи встановлено, що напівпричіп – це транспортний засіб без джерела енергії та самостійно пересуватись і перевозити вантажі по дорогах не може, отже рушійною силою для нього є саме тягач, який є основним транспортним засобом, котрий здійснює перевезення вантажів і власник якого є суб`єктом адміністративної відповідальності за порушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, в тому числі за ст. 132-1 КУпАП.

При цьому нормативні параметри, передбачені пунктом 22.5 Правил дорожнього руху України (нормою права, за порушення якої передбачена адміністративна відповідальність за ч. 2 ст. 132-1 КУпАП), визначені для руху саме транспортних засобів та їх составів.

Таким чином, з метою збереження автомобільних доріг від руйнування через значні навантаження на дорожнє покриття, встановлено заборону перевезення подільних вантажів транспортними засобами та їх составами, що перевищують вказані параметри фактичної маси та навантаження на вісь (осі). У разі перевезення подільних вантажів вагові параметри не повинні перевищувати вищезазначені межі, а якщо останні мають більші значення, то видача дозволів на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові та габаритні параметри яких перевищують нормативні, також не допускається.

Згідно пункту 2.13 Правил дорожнього руху транспортний засіб для перевезення вантажів складається з тягача відповідної категорії та причепу. Із урахуванням викладено слід дійти висновку, що напівпричіп, як транспортний засіб, приводиться у рух за допомогою сідельного тягача належний позивачу. Сідельний тягач із з`єднаним із ним напівпричепом є транспортним засобом спеціалізованого призначення. Сідельний тягач та з`єднаний із ним напівпричіп, що мають єдину систему гальмування, освітлення, експлуатуються як транспортний засіб з метою перевезення вантажів певних категорій.

Згідно з визначеннями, наведеними у п. 1.10 Правил дорожнього руху України (далі -ПДР України), механічний транспортний засіб - транспортний засіб, що приводиться в рух з допомогою двигуна. Цей термін поширюється на трактори, самохідні машини і механізми, а також тролейбуси та транспортні засоби з електродвигуном потужністю понад 3 кВт. Причіп - транспортний засіб, призначений для руху тільки в з`єднанні з іншим транспортним засобом. До цього виду транспортних засобів належать також напівпричепи і причепи-розпуски. В свою чергу, автопоїзд (транспортний состав) - механічний транспортний засіб, що з`єднаний з одним або кількома причепами за допомогою зчіпного пристрою. Отже,за Правилами дорожнього руху України, автопоїздом (транспортним составом) вважається саме механічний транспортний засіб, який може бути з`єднаний як з одним, так і з декількома причепами, необхідності окремого визначення ваги причепа та транспортного засобу немає, таким чином посилання на незаконність постанови у зв`язку із тим, що напівпричіп/причіп є самостійним транспортним засобом спростовується вищезазначеним, що також узгоджується й з постановою Верховного Суду у справі № 761/33776/19 від 13 січня 2021 року (https://reyestr.court.gov.ua/Review/94194284).

Що стосується доводів про неналежного користувача, оскільки укладено договір позички транспортного засобу, то слід зазначити, що відповідно до п.п.2, 16 Порядку фіксації адміністративних правопорушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті в автоматичному режимі, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2019 №1174, посадові особи Укртрансбезпеки, уповноважені розглядати справи про правопорушення, зафіксовані в автоматичному режимі, під час їх розгляду використовують інформаційні файли, тобто упорядковану сукупність відомостей про: транспортний засіб; відповідальну особу, визначену статтею 14-3 КУпАП; наявність/відсутність документа, який підтверджує внесення плати за проїзд, або дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні; метаданих, сформованих автоматичним пунктом. Відповідно до ст.14-3 КУпАП адміністративну відповідальність несе відповідальна особа – фізична особа або керівник юридичної особи, за якою зареєстровано транспортний засіб, а в разі якщо до Єдиного державного реєстру транспортних засобів внесено відомості про належного користувача відповідного транспортного засобу – належний користувач транспортного засобу, а якщо в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань на момент запиту відсутні відомості про керівника юридичної особи, за якою зареєстрований транспортний засіб, – особа, яка виконує повноваження керівника такої юридичної особи. Постановою Кабінету Міністрів України від 14 листопада 2018 року №1197 затверджено Порядок внесення відомостей про належного користувача транспортного засобу до Єдиного державного реєстру транспортних засобів, відповідно до пунктів 3,21 яких підставами для внесення до Реєстру відомостей про належного користувача є: визначення належного користувача безпосередньо власником транспортного засобу у зв`язку з передачею фізичній особі транспортного засобу в користування; визначення керівником юридичної особи, яка є власником транспортного засобу або отримала в установлений законодавством спосіб право користуватися ним, свого працівника належним користувачем; оформлення на фізичну особу нотаріально посвідченої довіреності на право користування транспортним засобом; користування фізичною особою транспортним засобом на підставі договору оренди (найму, позички); користування фізичною або юридичною особою транспортним засобом на підставі договору фінансового або оперативного лізингу; оформлення на фізичну особу, щодо якої вносяться відомості як про належного користувача, тимчасового реєстраційного талона. Внесення до Реєстру відомостей про належного користувача, якого визначив безпосередньо власник транспортного засобу, здійснюється у сервісному центрі МВС у присутності власника транспортного засобу (його представника за довіреністю) та належного користувача,належних та допустимих доказів на підтвердження наявності відомостей про належного користувача транспортного засобу позивач не надав, за таких обставин правильним є притягнення до відповідальності власника транспортного засобу.

Суд встановив, що габаритно-ваговий контроль проводився у пункті автоматичного комплексу габаритно-вагового контролю, який розміщений на автомобільній дорозі Н-08, км 528+759 Запорізької області.

Представником відповідача до відзиву на позовну заяву надані експертний висновок, який свідчить про те, що автоматичний пункт ваго-габаритного контролю «WAGA» виробництва ТОВ «Телеком Україна» відповідає вимогам нормативних документів із технічного захисту інформації, надано сертифікати відповідності та перевірки типу приладу для зважування дорожніх транспортних засобів у русі WAGA Національного наукового центру "Інститут метрології" Мінекономіки України, акт приймання робіт з поточного середнього ремонту влаштування елементів системи моніторингу за умовами руху на ділянці км. 528+000 -км.529+600 автомобільної дороги Н-08 Бориспіль-Дніпро-Запоріжжя (через Кременчук) - Маріуполь.

Водночас спірною постановою від 05 жовтня 2021 року серії ВМ№00000011 підтверджується, що транспортний засіб «DAF» XF95.480, ДНЗ НОМЕР_2 , рухався із перевищенням нормативних вагових параметрів зазначених пунктом 22.5 ПДР, зокрема із перевищенням навантаження на строєні осі транспортного засобу 10.9% (7.064 тон). Інформація, яка формує об`єктивну сторону порушення, не лише міститься в постанові, але й підтверджуються інформаційними файлами та даними фотофіксації та відеофіксації. Так, згідно інформаційної карти габаритно-вагового контролю за постановою ВМ 00000011, загальна маса належного позивачу транспортного засобу в момент вчинення порушення склала 46,379тон, навантаження на строєні осі - 9,513 тон, 9,700 тон і 9,851 тон, а всього 29,064 тон, що більше порівняно з дозволеними 22 тонами на 7,064 тони, що і відображено в оскаржуваній постанові. Перевищення параметрів зазначених у пункті 22.5 Правил дорожнього руху України було встановлено із врахуванням вимірів із урахуванням похибки вагових та габаритних параметрів зазначеного вище транспортного засобу, які перевищили нормативні вагові та/або габаритні параметри транспортного засобу на ділянці автомобільної дороги, за формулою з урахуванням фактичної маси, максимально дозволеної маси та похибки зважування в 16% : , ((29064 - 22 000 -4650,24 = 2413,76) / 22 000 ) * 100 = 10,9%. Таким чином, факт перевищення позивачем нормативних параметрів транспортних засобів, визначених пунктом 22.5 Правил дорожнього руху України доведено належними, допустимими та достовірними доказами, що пов`язано із правомірністю порядку проведення габаритно-вагового контролю, а також використання при проведенні останнього належного технічного приладу. Зазначені обставини відповідачем доведені, а позивачем не спростовані. Так, відповідно до п. 17 Порядку № 1174 у постанові про накладення адміністративного стягнення за правопорушення, зафіксоване в автоматичному режимі, зазначаються виміряні з урахуванням похибки вагові та габаритні параметри транспортного засобу, які перевищили нормативні вагові та/або габаритні параметри транспортних засобів на ділянці автомобільної дороги, а також нормативні габаритно-вагові параметри транспортних засобів на даній ділянці автомобільної дороги. Автоматичний пункт може забезпечувати: вимірювання навантажень, що припадають на кожну вісь транспортного засобу; вимірювання загальної маси транспортного засобу; визначення кількості осей транспортного засобу та віднесення транспортного засобу до однієї із відповідних категорій; вимірювання міжосьових відстаней транспортного засобу; визначення кількості коліс (скатності) на осях транспортного засобу; вимірювання габаритів транспортного засобу; фіксацію та розпізнавання державних номерних знаків транспортного засобу, причепу, напівпричепу та інших причіпних пристроїв (у разі використання такого та/або заднього державного номерного знака транспортного засобу); фіксацію фронтального зображення транспортного засобу; фіксацію загального вигляду транспортного засобу (вигляд збоку) в момент проїзду через автоматичний пункт (оглядова фотографія транспортного засобу, на якій відображені його контури та кількість осей); первинне оброблення зібраних даних та передачу інформації до інформаційно-телекомунікаційної системи за допомогою засобів захищених каналів зв`язку із використанням наскрізного шифрування; автентифікацію автоматичного пункту, контроль цілісності, авторства, доступності, а також неспростовності дій щодо інформації, що передається від автоматичного пункту до інформаційно-телекомунікаційної системи (п. 12 Порядку №1174). Враховуючи вищенаведені положення закону та з урахуванням того, що згідно п. 4 Порядку №1174 основними функціями системи фіксації адміністративних правопорушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті в автоматичному режимі, є в тому числі, автоматизований аналіз метаданих та інформаційних файлів, отриманих від автоматичних пунктів та автоматизоване формування проекту постанови про адміністративне правопорушення, – суд дійшов висновку, що зміст спірної постанови від 05.10.2021 року відображає усі істотні ознаки складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.132-1 КУПАП.

Враховуючи вищезазначені норми, суд дійшов висновку, що оскаржувана Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі, стосовно особи, яка має реєстрацію місця проживання/перебування (місцезнаходження юридичної особи) на території України серії ВМ № 00000011 від 05.10.2021, винесена старшим державним інспектор відділу провадження систем автоматичної фіксації порушень Департаменту державного контролю на транспорті Тимощук А.М., винесена повноважною особою, містить в собі опис обставин, установлених під час розгляду справи; відомості про адресу веб-сайту в мережі Інтернет, на якому особа може ознайомитися із зображенням чи відеозаписом транспортного засобу в момент вчинення адміністративного правопорушення, зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення та прийняте у справі рішення повністю відповідає вимогам ст. 283 КУпАП та вимогам Інструкції № 512 та Додатку 1 до неї. Накладене стягнення також відповідає санкції ч. 2 ст. 132-1 КУпАП

Водночас, згідно ст.61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення. Юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 , було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.132-1 КУпАП на підставі постанови від 05.10.2021 серії ВМ №00000011 та постанови від 07.10.2021 року серії ВМ№00000036 за правопорушення вчинене 05.10.2021 о 19 годині 49 хвилин за адресою Н-08, км 528+759 Запорізька область. Тобто постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі, стосовно особи, яка має реєстрацію місця проживання/перебування (місцезнаходження юридичної особи) на території України серії ВМ№00000036 від 07.10.2021 року відповідальність за яке передбачене ч.2 ст.132-1 КУпАП відносно ОСОБА_1 підлягає скасуванню, оскільки наклала стягнення знову за одне й те саме правопорушення , при цьому суд враховує, що в даному випадку один й той же державний орган департамент державного контролю на транспорті який наклав стягнення самостійно з власної ініціативи скасувати постанову про накладення такого стягнення шляхом винесення рішення не може, оскільки таке не відповідає встановленому законом порядку скасування постанови , а також п. 1 ч. 1 ст. 20 КАСУ у взаємозв`язку із ст. 288 КУПАП.

За таких обставин та враховуючи вищезазначене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню із скасуванням постанови ВМ№00000036 від 07.10.2021 року, в іншій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають .

Судові витрати з судового збору слід стягнути за рахунок бюджетних асигнувань на користь позивача пропорційно до задоволеної частини вимог , а саме у сумі 227 грн., шодо витрат на правову допомогу, то слід зазначити, що у якості доказу понесених витрат на правничу допомогу, отриману від адвоката Шульга Олександр Анатолійович надано договір про надання правової допомоги від 22.10.2021 року, укладений між ОСОБА_1 та адвокатом Шульгою Олександром Анатолійовичем, квитанція № 5 відповідно до чого адвокатом надано послуги написання та підготовка позовної заяви щодо оскарження рішень Державної служби України з безпеки на транспорті , забезпечення участі у суді першої інстанції , підготовка заяв по суті та клопотань з процесуальних питань , що оцінено у 5000,00 грн. , та відповідний рахунок на оплату від 22.10.2021 року.

Нормами КАС України передбачено співмірність гонорару адвоката, тобто заявлена адвокатом ціна своїх послуг повинна відповідати складності спору та об`єму робіт, часу, витраченому адвокатом на виконання відповідних робіт. Гонорар адвоката має бути розумним з урахуванням витраченого адвокатом часу. Витрати мають бути обґрунтованими, документи, що підтверджують витрати, мають бути складені належним чином.

Згідно висновку Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії», відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір. «Суд висловлює сумнів щодо існування об`єктивної необхідності здійснення деяких витрат, зазначених у цих рахунках-фактурах». Згідно рішення Європейського суду з прав людини у справі «Данілов проти України», заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим. Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 20.05.2019 року у справі № 916/2102/17, від 25.06.2019 року у справі № 909/371/18, у постановах від 05.06.2019 року у справі № 922/928/18, від 30.07.2019 року у справі № 911/739/15 та від 01.08.2019 року у справі № 915/237/18.

Суд вважає, що позивачем не обґрунтовано розмір витрат на правову допомогу саме у сумі 5000,00 грн., така сума витрат є неспівмірною з правовою допомогою, яка з урахуванням письмового провадження по суті складалась тільки з написання та подання позову й клопотань з процесуальних питань. Сума витрат не відповідає складності справи та наданому адвокатом об`єму допомоги, крім того позовні вимоги задоволені частково, у зв`язку з чим з урахуванням вимог розумності слід за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з безпеки на транспорті на користь позивача стягнути витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 500 (п`ятсот) грн.

Керуючись ст. ст. 241-246, 250, 286 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті про скасування постанов по справі про адміністративне правопорушення - задовольнити частково.

Постанову провідного фахівця відділу цифрової трансформації та інформаційно- технічного забезпечення Департаменту аналітики та цифрофізації Соколюк Любомира Миколайовича по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі, стосовно особи, яка має реєстрацію місця проживання/перебування (місцезнаходження юридичної особи) на території України від 07.10.2021 року серії ВМ00000036 - скасувати.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з безпеки на транспорті (м.Київ, проспект Перемоги, буд.14 ЄДРПОУ 39816845) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , мешкає за адресою АДРЕСА_1 ) судові витрати на правову допомогу у розмірі 500 (п`ятсот ) грн.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з безпеки на транспорті (м.Київ, проспект Перемоги, буд.14 ЄДРПОУ 39816845) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , мешкає за адресою АДРЕСА_1 ) судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 227 (двісті двадцять сім ) грн.

В задоволенні інших позовних вимог - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом 10 днів з дня його ухвалення.

Суддя:І. О. Кононенко

14.02.2022