Рішення № 10320377, 15.04.2010, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 207

РІШЕННЯ

Іменем України

15.04.2010Справа №2-2/127-2010 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний Будинок "Мегаполіс" (69002, м.Запоріжжя, пр.Леніна, 96)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Делішес" (95015, м.Сімферополь, вул.Севастопольська, буд. 31)

про стягнення 138 601,69 грн.

Суддя Толпиго В.І.

Представники сторін:

Від позивача : не з’явився.

Від відповідача : Міндіч – предст., довір у справі

Суть спору:

Позивач звернувся до Господарського суду АР Крим із позовом до відповідача про стягнення суми основної заборгованості в розмірі 134860грн73коп., суми неустойки в розмірі 3263грн.39коп., суми 3% річних розмірі 477грн57коп.

Позовні вимоги мотивовані тим, що між сторонами було укладено договір №2925/1 від 20.10.2008 р., на підставі якого позивач зобов’язаний передати у власність товар, а відповідач – прийняти та оплатити. Позивач свої зобов’язання за договором виконав у повному обсязі, але відповідач лише частково оплатив отриманий товар, в результаті чого виникла заборгованість, несплата якої і стала підставою для звернення із позовною заявою до суду.

11 лютого 2010 р. від відповідача надійшов відзив, у якому зазначено, що відповідачем було сплачено частину боргу на момент звернення позивача із позовом до суду, у зв’язку із чим, відповідач вважає, що повинні бути пропорційно зменшені штрафні санкції та судові витрати.

18 лютого 2010 року до суду від відповідача надійшло клопотання, відповідно до якого відповідач визнає наявність перед позивачем заборгованості у розвої 64334грн77коп.

18 лютого 2010р. представник позивача у судовому засіданні надав суду заяву про уточнення позовних вимог від 18.02.2010 р., якою просить суд стягнути з відповідача суму основного боргу у розмірі 95877грн65коп., суму неустойки у розмірі 3263грн39коп. та 3 % річних у розмірі 477грн57коп. оскільки відповідачем була частково погашена заборгованість. У наданій суду заяві від 18.02.2010 не включено 11 накладних, що були заявлені при зверненні з позовом до суду: 20038118, 20038580, 20038596, 20038994, 20039192, 20039407, 20039498, 20040446, 20041269, 20044518, 20044909, проте в заяві від 18.02.2010р. включені нові накладні за п/н 20047453, 20047455, 20048502, 20047451, 20047452, 20047454, 20047829, 20048243, 20048291, 20048498, 20048501 всього 11 накладних, тобто позивачем заявлені нові підстави.

05 березня 2010р. до Господарського суду АРК від відповідача надійшла заява, відповідно до якої ТОВ "Делішес" просить залучити до матеріалів справи докази часткової оплати заборгованості за період з 17.02.2010 по 02.03.2010 р. в розмірі 12 000грн.

9 березня 2010 року до суду від відповідача надійшло клопотання про залучення до матеріалів справи доказів часткової оплати заборгованості за період з 17.02.2010 по 02.03.2010 р. в розмірі 21000грн.

15 квітня 2010 року до суду від відповідача надійшло клопотання від 14.4.2010р про залучення до матеріалів справи акту звірки взаєморозрахунків, підписаного обома сторонами, відповідно до якого заборгованість відповідача перед позивачем складає 20667грн22коп, також відповідач просить суд залучити до матеріалів справи платіжні доручення, відповідно до яких, відповідачем після підписання акту звірки взаєморозрахунків ще було погашено 6000,00грн.

У судовому засіданні представник відповідача заявив суду, що визнає правомірність нарахування позивачем суми неустойки в розмірі 3263грн.39коп. та суми 3% річних розмірі 477грн57коп, що відображено у протоколі судового засідання.

Позивач у судове засідання не з’явився, про день та час слухання справи був повідомлений належним чином: рекомендованою кореспонденцією.

Тим самим, судом згідно статті 43 Господарського процесуального кодексу України було надано можливість позивачу захищати свої інтереси, але він своїми правами не скористався.

Відповідно до абз.3,4,6 п. 3.6 Роз’яснення Вищого арбітражного суду України “Про деякі питання практики застосування господарського процесуального кодексу України” №02-5/289 від 18.09.1997р. особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві. У випадку нез’явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Спір розглядається за наявними у справі матеріалами, відповідно до ст. 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представника відповідача, суд встановив:

Статтею 55 Конституції України встановлено, що держава забезпечує рівний захист прав всіх суб'єктів права власності.

Згідно ст. 124 Конституції України, юрисдикція судів розповсюджується на всі правовідносини, що виникають в державі. Судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Суд вважає необхідним дотримуватися принципів судочинства, що встановлені ст. 129 Конституції України, нормами якої вказано, що основними засідками судочинства є зокрема, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Тобто суд вважає потрібним застосувати принцип змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів.

Відповідно до п.1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Частина 1ст. 14 ЦК України передбачає, що цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 174 Господарського кодексу України, зобов'язання виникає з угод, що не суперечать закону, а також внаслідок вчинення господарських дій на користь другої сторони.

Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. При цьому, майново-господарськими, згідно з частиною 1 статті 175 ГК України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до частини 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Стаття 509 Цивільного кодексу України визначає поняття зобов'язання та підстави його виникнення. Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11цього Кодексу.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Зобов'язання припиняється виконанням, виконаним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Статтею 610 ЦК України невиконання або неналежне виконання зобов'язання визнається порушенням зобов'язання.

Відповідно до ст..525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Частиною 1 ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Торгівельний Будинок "Мегаполіс", як поставщиком, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Делішес", як покупцем, було укладено договір №2925/1 від 20.10.2008р, відповідно до п.1.1, 1.2 якого постачальник зобов’язується передати у власність покупця товар, а покупець зобов’язується прийняти товар - алкогольну та слабоалкогольну продукцію, та оплатити його на умовах даного договору.

Судом встановлено, що між сторонами склалися господарські відносини, що витікають з договору поставки, оскільки відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч.1 ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до п.4.1, 4.2 договору, сторони узгодили, що загальна сума (ціна) договору складається з сум вартості товару, вказаних у накладних, які сторони підписують у продовж строку дії договору. Ціна на товар та загальна сума товару, що відпускається є договірною та встановлюється окремо на кожну партію товару та вказується у накладних.

Остаточний термін оплати отриманої покупцем партії товару складає 40 календарних днів з моменту одержання товару покупцем за накладною (п.5.2 договору)

Позивачем на виконання умов договору було передано відповідачу за накладними №20038118 від 26.8.2009р на суму 5081грн88коп, №20038580 від 28.8.2009р на суму 5710грн02коп, №20038597 від 27.8.2009р на суму 29806грн74коп, №20038994 від 31.8.2009р на суму 13601грн76коп, №20039192 від 02.9.2009р на суму 9 6085грн56коп, №20039407 від 03.9.2009р на суму 6081грн90коп, №20039498 від 04.9.2009р на суму 2 0192грн28коп, №20040446 від 10.9.2009р на суму 2900грн46коп, № 20041269 від 16.9.2009р на суму 3113грн22коп, №20041556 від 18.09.2009р на суму 2728грн86коп, №20041557 від 18.9.2009р на суму 3947грн52коп, № 20042375 від 24.9.2009р на суму 8231грн64коп, № 20042414 від 24.9.2009р на суму 5169грн48коп, №20043518 від 30.9.2009р на суму 40705грн14коп, №20044286 від 07.10.2009р на суму 7293,00грн, №20044507 від 08.10.2009р на суму 225,00грн, №20044517 від 08.10.2009р на суму 6315грн48коп. №20044518 від 08.10.2009р на суму 325грн44коп, №20044908 від 10.10.2009р на суму 21884грн40коп, №20044909 від 10.10.2009р на суму 325грн44коп, №20044910 від 10.10.2009р на суму 525грн48коп, №20047453 від 28.10.2009р на суму 162грн72коп, № 20047455 від 28.10.2009р на суму 81грн36коп, №20048502 від 06.11.2009р на суму 79грн80коп, №20047451 від 28.10.2009р на суму 3406грн32коп, №20047452 від 28.10.2009р на суму 2672грн64коп, №20047454 від 28.10.2009р на суму 8 415грн72коп, №20047829 від 30.10.2009р на суму 6 609грн18коп, №20048243 від 05.11.2009р на суму 373грн20коп, №20048291 від 05.11.2009р на суму 2 064грн38коп, №20048498 від 06.11.2009р на суму 6700грн44коп, №20048501 від 06.11.2009р на суму 6 280грн80коп. Всього було позивачем поставлено відповідачу товару на суму 177397грн26коп.

У порушення норм діючого законодавства та укладеного договору, отриманий товар відповідачем повністю оплачений не був, в результаті чого за Товариством з обмеженою відповідальністю "Делішес" перед позивачем склалася заборгованість, яка підтверджується матеріалами справи, у тому числі актами звірки взаєморозрахунків, підписаними сторонами.

Судом встановлено, що сума основного боргу у розмірі 154 730грн04коп була погашена відповідачем в процесі розгляду спору у суді, тобто після звернення позивача з позовом у суд, що підтверджується матеріалами справи та визнається сторонами, а також підтверджується актом звірки взаєморозрахунків станом на 09.4.2010р, у зв’язку із чим суд вважає, що у частині стягнення основного боргу у розмірі 154 730грн04коп провадження у справі підлягає припиненню за п. 1-1 ст.80 ГПК України у зв’язку з відсутністю предмету спору.

Відповідно до ст.. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст.ст. 33,34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ч.1 ст.42 ГПК України).

Виходячи зі змісту ст.. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України, відповідачем під час розгляду даної справи не був доведений суду факт виконання зобов’язань перед позивачем по сплаті 14667грн22коп. боргу та позивач не підтверджує надходження вказаної суми на його рахунок, більш того, відповідач визнає наявність даної заборгованості, що підтверджується клопотанням від 14.4.2010р.

Отже, позовні вимоги щодо стягнення 14667грн22коп. боргу обґрунтовані, підтверджуються матеріалами справи та підлягають задоволенню.

У частині стягнення боргу у розмірі 8000,00грн., суд вважає за необхідне у позові відмовити, оскільки при зверненні позивача з позовом до суду вказана сума була необґрунтовано включена до суми позову про стягнення боргу за договором №2925/1 від 20.10.2008р, оскільки, як встановлено судом позивачем було заявлено позов без урахування проведених відповідачем за період з 10.12.2009р по 14.12.2009р оплат на загальну суму 8 000,00грн, що підтверджується матеріалами справи, тобто до звернення позивача з позовом у суд, оскільки, відповідно до штемпелю на позовній заяві, позивач звернувся з позовом до суду 14.12.2009р.

Окрім вимоги про стягнення боргу позивачем заявлені вимоги про стягнення суми неустойки в розмірі 3263грн.39коп, які підлягають задоволенню, виходячи з наступного:

Як вже зазначалося, зобов'язання повинне виконуватись належним чином відповідно до умов договору і вимогам ЦК України. (ст. 526 ЦК України).

Відповідно до ст. 610,611 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання, при порушенні зобов'язань наступають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Стаття 549 ЦК України визначає: неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Угода по забезпеченню виконання зобов'язання здійснюється у письмовій формі (ст. 547 ЦК України).

Статтею 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” від 22.11.1996 р. № 543/96-ВР передбачено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п. 6 ст.232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до п.8.1 договору за порушення строків розрахунків, передбачених даним договором, відповідач сплачує позивачу неустойку у вигляді пені у розмірі 0,2% від суми заборгованості за кожен день прострочення розрахунків.

Тому, позовні вимоги у частині стягнення суми пені в розмірі 3263грн.39коп (за період з 05.10.2009р по 07.12.2009р), нарахованої з урахуванням, вимог укладеного між сторонами договору, ст..3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” від 22.11.1996 р. № 543/96-ВР та п. 6 ст.232 Господарського кодексу України, обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Окрім вимог про стягнення боргу та пені була заявлена вимога про стягнення 3% річних розмірі 477грн57коп за період з 05.10.2009р по 07.12.2009р), які також підлягають задоволенню оскільки у силу ст..625 Цивільного кодексу України боржник, що прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не передбачений договором або законом.

Більш того, відповідач у судовому засіданні, що відбулося 15.4.2010р, визнав правомірність нарахування позивачем суми неустойки в розмірі 3263грн.39коп. та суми 3% річних розмірі 477грн57коп.

Витрати по оплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача з суми 173138грн22коп згідно з ст. 49 ГПК України, оскільки частина суми боргу у розмірі 154 730грн04коп була сплачена відповідачем після звернення позивача з позовом до суду, тому що відповідно до штампу на позовній заяві позивач звернувся з позовом до суду 14.12.2009р.

Згідно п.3.9.5 роз’яснень Вищого арбітражного суду України “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України” №02-5/289 від 18.09.1997р. суддя може оголосити в судовому засіданні тільки вступну та резолютивну частини рішення.

В засіданні суду за згодою представника відповідача оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

Рішення оформлене та підписане 19.4.2010р.

Керуючись ст.ст. 49,75,п.1-1ст.80,ст.ст.82,84,85 ГПК України

В И Р І Ш И В :

1.          Прийняти клопотання відповідача від 14.4.2010р.

2.          Позов задовольнити частково.

3.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Делішес" (95015, м.Сімферополь, вул.Севастопольська, буд. 31, ЄДРПОУ 32624767) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний Будинок "Мегаполіс" (69002, м.Запоріжжя, пр.. Леніна, 96, ЄДРПОУ 25484884) 14667грн22коп. боргу, 3263грн.39коп пені, 477грн57коп річних, 1731грн.38коп державного мита, 225грн.58коп. витрат по інформаційно-технічному забезпеченню судового процесу.

4.          У частині стягнення 8000,00грн боргу відмовити.

5.          У частині стягнення 154 730грн04коп боргу припинити провадження по справі у зв’язку з відсутністю предмету спору.

6.          Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Толпиго В.І.