Рішення № 103202779, 04.01.2022, Луганський окружний адміністративний суд

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

04 січня 2022 рокуСєвєродонецькСправа № 360/7158/21

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Шембелян В.С.,

за участю секретаря судового засідання Пономарьової О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження у судовому засіданні з викликом (повідомленням) сторін справу за позовом адвоката Старовойтова Олександра Вікторовича в інтересах ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області про визнання рішення протиправним та зобов`язати вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

16 листопада 2021 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов адвоката Старовойтова Олександра Вікторовича (далі - представник позивача) в інтересах ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (далі - відповідач І), Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області (далі - відповідач ІІ), в якому він просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровський області від 15 червня 2021 року №121630007440 про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії віком на пільгових умовах за Списком № 1 зі зменшенням пенсійного віку;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Луганській області призначити та виплачувати ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 1 з дати звернення з заявою про призначення пенсії, тобто з 07.06.2021, з врахуванням наступних періодів роботи: учнем підземного електрослюсаря підземної дільниці механічного цеху у період з 28.05.1986 по 17.06.1986; підземним електрослюсарем підземної ділянки механічного цеха з 18.06.1986 по 31.07.1986; з 10.09.1986 по 05.12.1986 підземним електрослюсарем підземної ділянки механічного цеху; з 23.03.1987 по 27.04.1987 підземним електрослюсарем підземної виробничої ділянки механічного цеху; на гірничій ділянці підземним електрослюсарем з повним робочим днем під землею з 10.08.1989 по 01.12.1989; на гірничій ділянці підземним електрослюсарем 4 розряду з повним робочим днем під землею з 19.03.1991 по 30.12.1995.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач звернувся 07.06.2021 до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області з заявою про призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку на пільгових умовах за Списком № 1 згідно з Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року № 1058-IV (далі - Закон № 1058).

15.06.2021 відповідачем 1 було прийняте рішення № 121630007440 про відмову в призначенні позивачу пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 1 у зв`язку з відсутністю необхідного пільгового стажу.

Після прийняття відповідачем 1 оскаржуваного рішення від 15.06.2021 №121630007440 про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії віком на пільгових умовах за Списком № 1 зі зменшенням пенсійного віку позивач звернувся до відповідача 2 з заявою з питань пенсійного забезпечення за вхідним номером 3615/Б-1200-21, до якої долучив копії пільгових довідок за періоди роботи з 28.05.10986 по 31.07.1986 в шахтоуправлінні «Хрустальське» виробничого об`єднання «Донбасантрацит», з 09.09.1986 по 05.12.1986 в шахті імені 60-річчя Великої Жовтневої соціалістичної революції Донбаського виробничого об`єднання з видобутку антрациту «Донбасантрацит», з 23.03.1987 по 27.04.1987 в «Шахті «Краснолуцька» виробничого об`єднання «Донбасантрацит», з 19.03.1991 по 30.12.1995 в Краснолуцькому шахтобудівельному управлінні №2 тресту «Антрацитвуглебуд».

Однак відповідач 2 листом від 13.09.2021 №3649-3615/Б-02/8-1200/21 повідомив позивача, що за результатами розгляду заяви про призначення пенсії від 07.06.2021 відповідачем 1 вже було прийняте рішення про відмову у призначенні пенсії, повторно розглядати заяву про призначення пенсії від 07.06.2021 підстави відсутні і надані позивачем довідки про пільговий стаж не є дійсними, оскільки вся документація та архіви підприємств, що видавали пільгові довідки знаходяться на тимчасово окупованій території України, а саме у м. Красний Луч та м. Вахрушево, тому такі довідки не можуть бути враховані для обчислення пенсії.

З рішенням позивач не згоден, вважає його протиправним і таким, що має бути скасоване.

Ухвалою суду від 19.11.2021 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін (а.с. 33-34).

14.12.2021 судове засідання відкладено (а.с. 117).

Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області позовних вимог не визнало, про що 08.12.2021 за вх. № 43249/2021 надало відзив на позовну заяву (арк. спр. 42-45), в якому заперечує проти задоволення позовних вимог з таких підстав.

07 червня 2021 року ОСОБА_1 звернувся до відділу Обслуговування громадян №9 (сервісного центру) Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області із заявою про призначення пенсії за віком па пільгових умовах згідно з пунктом 1 частини 2 статті 114 Закону України «При загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV (далі Закон 1058).

Згідно з вимогами пункту 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за № 1566/11846 (зі змінами внесеними Постановою Пенсійного фонду України від 16 грудня 2020 року №25-1 №Про затвердження змін до деяких постанов правління Пенсійного фонду України») після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.

З урахування зазначеного Порядку органом, що приймав рішення за заявою позивача про призначення пенсії визначено Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області.

За наслідками розгляду заяви позивача рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області №121630007440 від 15.06.2021 ОСОБА_1 відмовлено в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах.

16.08.2021 від позивача надійшла заява до управління щодо долучення до заяви від 07.06.2021 довідок оформленою відповідно до Закону України «Про звернення громадян».

Пенсійним органом ОСОБА_1 було роз`яснено, що заяву від 07.06.2021 про призначення пенсії розглянуто відділом призначення пенсій Управління пенсійного забезпечення Головного управління Пенсійного фонду в Дніпропетровській області та прийнято рішення про відмову в призначенні пенсії від 15.06.202111 №121630007440 у зв`язку з відсутністю необхідного пільгового стажу за Списком №1.

Відповідачем зазначено, що оскільки за заявою від 07.06.2021 вже прийнято рішення, повертатися до її розгляду відсутні підстави.

Відповідачем також зазначено, що додані до звернення копії пільгових довідок за період роботи з 28.05.1986 по 31.07.1986, з 09.09.1986 по 05.12.1986, з 23.03.1987 по 27.04.1987, з 19.03.1991 по 30.12.1995 є недійсними, оскільки згідно з чинним законодавством будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території України та їх діяльність вважаються незаконними.

На підставі викладеного, відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області правом надання відзиву на позовну заяву не скористалося.

Відповідно до частини одинадцятої статті 126 Кодексу адміністративного судочинства України сторони повідомленим належним чином про розгляд справи, суд розглядає справу за відсутності сторін відповідно до вимог ст.205 КАС України.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-77, 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд встановив такі обставини справи.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт серія НОМЕР_1 виданий Краснолуцьким МВ УМВС України в Луганській області, 03.10.2000, місце реєстрації: АДРЕСА_1 , що підтверджується паспортом громадянина України (а.с. 7-8), РНОКПП НОМЕР_2 , згідно з довідкою про присвоєння ідентифікаційного номера (а.с. 8 зв.бік), є внутрішньо переміщеною особою, що підтверджується довідкою від 01.02.2021 № 919-5000337710 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, відповідно до якої фактичне місце проживання: АДРЕСА_2 (а.с. 90).

07.06.2021 позивач звернувся до управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області із заявою встановленої форми про призначення пенсії на пільгових умовах за віком (арк. спр. 49).

Отже на дату звернення позивача з заявою про призначення пенсії йому виповнилося 53 роки.

До заяви були надані документи: військовий квиток НОМЕР_3 , диплом НОМЕР_4 , довідки із СПОВ про заробітну плату, довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи № 919-5000337710, довідка про присвоєння ідентифікаційного номера, паспорт НОМЕР_1 , трудова книжка НОМЕР_5 (а.с. 50).

Рішенням від 15.06.2021 №121630007440 пенсійний орган відмовив позивачу у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п. 2 ч.1 ст. 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (а.с. 78-80).

В самому рішенні жодним чином не вказано, який саме пенсійний орган його прийняв, підписи повноважних осіб на цьому документі не завірені печаткою відповідної установи.

В рішенні №121630007440 зазначено, що страховий стаж позивача становить 27 років 04 місці, пільговий стаж становить 04 роки 07 місяців.

До страхового стажу позивача зараховані всі періоди.

До пільгового стажу не зараховано періоди з 28.05.1986 по 31.07.1986, з 09.09.1986 по 05.12.1986, з 23.03.1989 по 27.04.1987, з 10.08.1989 по 01.12.1989, з 19.03.1991 по 30.12.1995, оскільки не надано уточнюючи довідки про пільговий характер роботи та відсутній спецстаж в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, та з 01.06.2014 по 12.02.2020 оскільки не надано уточнюючи довідки про пільговий характер роботи та відсутній спецстаж в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, та не сплачені страхові внески.

Також в рішенні зазначено, що ОСОБА_1 набуде право на пенсію за віком відповідно до п.2 ч.1 ст. 114 Закону №1058 після надання підтверджуючих документів про пільговий характер роботи, або згідно з ст.26 Закону №1058 після досягнення 54-річного віку.

04.08.2021 позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області, до якої долучив довідки, що підтверджують його пільговий стаж (а.с. 81-112).

Листом від 13.09.2021 № 3649-3615/Б-02/8-1200/21 Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області повідомлено позивача, що заяву позивача від 07.06.2021 про призначення пенсії розглянуто та прийнято рішення про відмову в призначенні пенсії, тому повертатися до її розгляду відсутні підстави (а.с. 113-115).

Трудова книжка позивача серії НОМЕР_6 містить наступні записи про періоди роботи позивача(а.с. 22-28, 61-77):

Шахта «Хрустальська» виробничого об`єднання «Донбасантрацит»:

- з 28.05.1986 - прийнятий учнем підземним електрослюсаря з повним робочим днем під землею;

- 18.06.1980 - переведений підземним електрослюсарем 2-го розряду з повним робочим днем під землею;

- 31.07.1986 - звільнений по закінченню виробничої практики;

Шахта 60 річчя Великої Жовтневої революції «Донбасантрацит»:

- з 09.09.1986 по 05.12.1986 працював електрослюсарем другого розряду з повним робочим днем під землею;

Шахта «Краснокутська» виробничого об`єднаня «Донбасантрацит»:

- з 23.03.1987 по 27.07.1987 - працював підземним електрослюсарем другого розряду з повним робочим днем під землею;

Краснолуцький ШСУ-2 треста «АУС»:

- з 10.08.1989 по 28.02.1991 - працював підземним електрослюсарем 4 розряду з повним робочим днем під землею;

- з 19.03.1991 по 30.12.1995 - працював підземним електрослюсарем 4 розряду з повним робочим днем під землею;

ВП шахта «Комсомольська»:

- з 30.06.2009 по 05.05.2016 - працював електрослюсарем підземним з повним робочим днем під землею;

- 02.05.2017 - прийнятий електрослюсарем з повним робочим днем під землею,

запис про звільнення в трудовій книжці позивача на дату звернення за призначенням пенсії був відсутній.

Таким чином, записами трудової книжки підтверджується, що позивач в спірні період працював на підземних роботах з повним робочим днем під землею. Трудова книжка не містить відомостей про атестацію робочого місця позивача за спірні періоди.

Також для підтвердження підземного стажу за періоди роботи з 28.05.1986 по 31.07.1986, з 09.09.1986 по 05.12.1986, з 23.03.1987 по 27.07.1987, з 10.08.1989 по 28.02.1991, з 19.03.1991 по 30.12.1995 позивачем надано суду довідки від 20.02.2020 № 203, № 18, видані Краснолуцьким ШСУ-2 треста «АУС» та від 20.02.2020 № 20, № 20зв., №21, видані Шахтою «Краснолуцька» виробничого об`єднаня «Донбасантрацит» (а.с. 17,18,20,20 зв.,21).

Індивідуальні відомості про застраховану особу за формою ОК-5 відносно позивача містять інформацію про страховий стаж позивача лише з 1998 року по 05.05.2016, та про пільговий підземний стаж позивача з 01.10.2020 по 31.01.2015, а також свідчать про те, що не за всі періоди роботи, визначені в трудовій книжці позивача, підприємством були сплачені за нього страхові внески.

Отже, спірними питаннями цієї справи є саме право позивача на пільгову пенсію за списком №1 та наявність підстав для зарахування до пільгового підземного стажу позивача періодів його роботи з 28.05.1986 по 31.07.1986, з 09.09.1986 по 05.12.1986, з 23.03.1987 по 27.07.1987, з 10.08.1989 по 28.02.1991, з 19.03.1991 по 30.12.1995 та з 01.06.2014 по 12.02.2020.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд керується такими вимогами чинного законодавства.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із статтею 46 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх в разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та інших випадках передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Відповідно до частини першої, другої статті 5 Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі Закон № 1058-IV) цей Закон регулює відносини, що виникають між суб`єктами системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.

Виключно цим Законом визначаються: принципи та структура системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування; коло осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню; види пенсійних виплат; умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат; пенсійний вік чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на призначення пенсії за віком; мінімальний розмір пенсії за віком; порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов`язковим державним пенсійним страхуванням; порядок використання коштів Пенсійного фонду та накопичувальної системи пенсійного страхування; організація та порядок здійснення управління в системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування.

За змістом статті 20 Закону № 1058-ІVстрахові внески обчислюються виключно в грошовій формі, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюються в натуральній формі.

Обчислення страхових внесків застрахованих осіб, здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.

Страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків.

Якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.

Відповідно до частини першої статті 24 Закону № 1058-IVстраховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок […].

Частиною другою статті 24 Закону № 1058-IVвизначено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Відповідно до частини четвертої статті 24 Закону № 1058-IVперіоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Пільговий порядок обчислення стажу роботи, передбачений законодавством, що діяло раніше, за період з 1 січня 2004 року застосовується виключно в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах та за вислугу років.

Отже, відсутність в реєстрі застрахованих осіб відомостей про страховий стаж позивача за спірні періоди (до 1 січня 2004 року) жодним чином не впливає на наявність в нього права на пільгову пенсію, що свідчить про необґрунтованість висновків оскарженого рішення.

Статтею 44 Закону № 1058-IVвизначено, що:

- заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально (частина перша);

- заява про призначення пенсії за віком може бути подана застрахованою особою не раніше ніж за місяць до досягнення пенсійного віку (частина друга);

- органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності (частина третя).

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 45 Закону № 1058-IVпенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку: пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

Згідно з частиною п`ятою статті 45 Закону № 1058-IVдокументи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.

Частиною першою статті 114 Закону № 1058-IVвизначено, що право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 114 Закону № 1058-IVна пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

Статтею 62 Закону передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Суд зазначає, що згідно із п. 4.2 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637, результати атестації (як вперше проведеної, так і чергової) застосовуються при обчисленні стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, впродовж 5 років після затвердження її результатів, за умови, якщо впродовж цього часу на даному підприємстві не змінювались докорінно умови і характер праці (виробництво, робота, робоче місце), що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. У разі докорінної зміни умов і характеру праці для підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах має бути проведена позачергова атестація.

При цьому, положеннями п. 4.3 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637, визначено, що у разі підтвердження цього права за результатами атестації, вперше проведеної до 21.08.97 року (впродовж 5 років після введення в дію Порядку проведення атестації робочих місць), до стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, зараховується весь період роботи на даному підприємстві у виробництвах, передбачених Списками, тобто період роботи із шкідливими умовами праці, до дати видання наказу на підприємстві про результати проведення атестації та період роботи впродовж наступних 5 років з урахуванням пункту 4.2 цього Порядку.

В той же час, як передбачено пунктом 4.5 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637, якщо ж атестація з 21 серпня 1992 року не проводилася чи за результатами атестації, вперше проведеної після 21 серпня 1997, право не підтвердилось, до пільгового стажу зараховується лише період роботи із шкідливими умовами праці на даному підприємстві, в установі чи організації до 21 серпня 1992 року включно, тобто до набуття чинності Порядком проведення атестації робочих місць. У такому ж порядку зараховується пільговий стаж, якщо за результатами атестації, вперше проведеної до 21 серпня 1997 року, право на пільгове пенсійне забезпечення не підтвердилось.

Постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.1992 №442 затверджено Порядок проведення атестації робочих місць за умовами праці, пунктом 2 якого визначено, що відповідно до ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" пенсії за віком на пільгових умовах за Списками № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, що дають право на пільгове пенсійне забезпечення, затверджуваними Кабінетом Міністрів України, а також пенсії, що можуть встановлюватися підприємствами й організаціями за рахунок власних коштів працівникам інших виробництв, професій та посад залежно від умов праці, призначаються за результатами атестації робочих місць.

Суд зазначає, що атестація робочих місць здійснюється на підприємствах, в організаціях та установах незалежно від форм власності і господарювання відповідно до Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці та розробленими на його виконання Методичними рекомендаціями для проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженими постановою Міністерства праці України від 01.09.1992 № 41.

Відповідно до пункту 1 Порядку проведення атестації робочих місць за умовами правці, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 1 серпня 1992 року № 442 (набула чинності 21.08.1992) (далі Порядок № 442), атестація робочих місць за умовами праці (надалі - атестація) проводиться на підприємствах і організаціях незалежно від форм власності й господарювання, де технологічний процес, використовуване обладнання, сировина та матеріали є потенційними джерелами шкідливих і небезпечних виробничих факторів, що можуть несприятливо впливати на стан здоров`я працюючих, а також на їхніх нащадків як тепер, так і в майбутньому.

Відповідно до Роз`яснення про проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженими наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 21.08.2000 року №205 в окремих випадках за скрутного фінансово-економічного стану, що склався на підприємстві з незалежних від нього причин, для проведення атестації робочих місць, де не сталися докорінні зміни умов і характеру праці у зв`язку з впровадженням нових технологій, засобів виробництва, матеріалів, реконструкцією існуючих об`єктів, приміщень тощо, можливе використання результатів санітарно-гігієнічних досліджень факторів виробничого середовища і трудового процесу, отриманих під час попередньої атестації, за умови реалізації технічних і організаційних заходів щодо поліпшення умов праці та оздоровлення працівників за результатами попередньої атестації робочих місць і дотримання всіх інших вимог Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці.

Виходячи з зазначеного, суд дійшов висновку, що атестація має проводитися у передбачені п. 4 Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.1992 №442 строки, а відповідальність за своєчасність та якість її проведення покладається на керівника підприємства, організації. Таким чином, відсутність в трудовій книжці позивача записів про атестацію робочого місця за спірний період до 21.08.1992 відповідає вимогам чинного законодавства, а пільговий підземний стаж роботи повністю підтверджений записами трудової книжки.

Щодо відсутності в трудовій книжці позивача записів про атестацію робочого місця за спірний період з 21.08.1992 по 30.12.1995 суд, з урахуванням практики Верховного Суду, дійшов висновку, що несвоєчасність або не проведення атестації робочого місця позивача, так само як невнесення записів про атестацію до його трудової книжки з вини керівництва підприємства, на якому працював позивач у спірний період, не повинна покладати надмірного тягаря та обов`язку на позивача у вигляді позбавлення права на пільгову пенсію.

Аналогічні за змістом висновки з приводу подібних правовідносин відображені у постанові Верховного Суду від 23.01.2018 (справа №583/392/17).

Завданням адміністративного судочинства є перевірка правомірності дій суб`єкта владних повноважень, відповідності його рішень критеріям правомірності, які пред`являються до рішень суб`єктів владних повноважень та закріплені в частині другій статті 2 КАС України.

При цьому, оцінка рішенню відповідача на відповідність критеріям, визначеним частиною другою статті 2 КАС України, надається судом виключно виходячи зі змісту такого рішення.

Дослідженням трудової книжки позивача встановлено, що у період з 28.05.1986 по 17.06.1986, з 18.06.1986 по 31.07.1986 на шахті «Хрустальська» ВО «Донбасантрацит»; з 09.09.1986 по 05.12.1986 на шахті 60 річчя Великої Жовтневої революції «Донбасантрацит»; з 23.03.1987 по 27.07.1987 на шахті «Краснокутська» ВО «Донбасантрацит»; з 10.08.1989 по 28.02.1991, з 19.03.1991 по 30.12.1995 на Краснолуцькому ШСУ №2 треста «АУС», з 30.06.2009 по 05.05.2016 на ВО шахта «Комсомольська» позивач працював повний робочий день під землею.

З огляду на підтвердження підземного стажу роботи позивача записами в його трудовій книжці, потреба у наданні уточнюючих довідок з підприємства за період з 28.05.1986 по 17.06.1986, з 18.06.1986 по 31.07.1986 на шахті «Хрустальська» ВО «Донбасантрацит», 23.03.1987 по 27.07.1987 на шахті «Краснокутська» ВО «Донбасантрацит», 19.03.1991 по 30.12.1995 на Краснолуцькому ШСУ №2 треста «АУС» взагалі відсутня.

Зважаючи на вищевикладене, суд ді висновку, що управлінням неправомірно відмовлено в зарахуванні пільгового стажу позивача за періоди роботи з 28.05.1986 по 17.06.1986, з 18.06.1986 по 31.07.1986, 23.03.1987 по 27.07.1987, 19.03.1991 по 30.12.1995 на посадах підземного електрослюсаря, оскільки записи трудової книжки позивача містять повну інформацію про його роботу на пільгових умовах за ці періоди.

Отже, позивач має право на зарахування періоду роботи з 28.05.1986 по 17.06.1986, з 18.06.1986 по 31.07.1986, 23.03.1987 по 27.07.1987, 19.03.1991 по 30.12.1995 на посадах підземного електрослюсаря до пільгового стажу за Списком № 1 на підставі записів його трудової книжки, які відповідають вимогам Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року № 58.

Відповідачем у відзиві зазначено, що у разі коли підприємства, установи, організації або їх правонаступники розміщуються на тимчасово окупованій території України або в районах проведення антитерористичної операції, спеціальний стаж може підтверджуватися за даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

З цього приводу суд вважає за необхідне зазначити, що у практиці Міжнародного суду ООН сформульовані так звані «намібійські винятки»: документи, видані окупаційною владою, повинні визнаватися, якщо їх невизнання веде за собою серйозні порушення або обмеження прав громадян. У Консультативному висновку Міжнародного суду ООН від 21.06.1971 «Юридичні наслідки для держав щодо триваючої присутності Південної Африки у Намібії» зазначено, що держави - члени ООН зобов`язані визнавати незаконність і недійсність триваючої присутності Південної Африки в Намібії, але «у той час як офіційні дії, вчинені урядом Південної Африки від імені або щодо Намібії після припинення дії мандата є незаконними і недійсними, ця недійсність не може бути застосовна до таких дій як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів».

Європейський суд з прав людини послідовно розвиває цей принцип у своїй практиці. Так, якщо у справі «Лоізіду проти Туречиини» (Loizidou v. Turkey, 18.12.1996, §45) ЄСПЛ обмежився коротким посиланням на відповідний пункт названого висновку Міжнародного суду, то у справах «Кіпр проти Туреччини» (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001) та «Мозер проти Республіки Молдови та Росії» (Mozer v. the Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016) він приділив значну увагу аналізу цього висновку та подальшої міжнародної практики. При цьому ЄСПЛ констатував, що «Консультативний висновок Міжнародного Суду, що розуміється в сукупності з виступами і поясненнями деяких членів суду, чітко показує, що в ситуаціях, подібних до тих, що наводяться в цій справі, зобов`язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих de facto органів та інститутів [окупаційної влади] далеко від абсолютного. Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до сказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами, в тому числі й цим [ЄСПЛ]. Вирішити інакше означало б зовсім позбавляти людей, що проживають на цій території, всіх їх прав щоразу, коли вони обговорюються в міжнародному контексті, що означало б позбавлення їх навіть мінімального рівня прав, які їм належать» (Cyprus v. Turkey, б 10.05.2001, §96). При цьому, за логікою цього рішення, визнання актів окупаційної влади в обмеженому контексті захисту прав мешканців окупованих територій ніяким чином не легітимізує таку владу (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001, §92). Спираючись на сформульований у цій справі підхід, ЄСПЛ у справі «Мозер проти Республіки Молдови та Росії» наголосив, що «першочерговим завданням для прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони [тобто є окупованою]» (Mozer V. the Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016, §142).

Враховуючи те, що рішення Європейського Суду з прав людини є джерелом права та обов`язковими для виконання Україною відповідно до ст. 46 Конвенції, суди при розгляді справ зобов`язані враховувати практику Європейського Суду з прав людини, як джерело права відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини».

Такий правовий висновок викладено Верховним Судом у постанові від 22 жовтня 2018 року у справі № 235/2357/17.

Отже, документи, видані органами та установами, що знаходяться на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, як виняток можуть братись до уваги та оцінюватись разом із іншими доказами в їх сукупності та взаємозв`язку.

Таким чином, суд вважає за можливе застосувати названі загальні принципи ("Намібійські винятки"), сформульовані в рішеннях Міжнародного суду ООН та Європейського суду з прав людини, в контексті оцінки уточнюючих довідок від 19.02.2020 № 200 та від 20.01.2020 № 71, виданої установою, що знаходяться на окупованій території, як доказ, оскільки суд розуміє, що можливості збору доказів на окупованій території можуть бути істотно обмеженими, у той час як встановлення цього факту має істотне значення для реалізації цілої низки прав людини, включаючи право на пенсійне забезпечення.

Тому, суд приймає до розгляду зазначені документи для визначення пільгового стажу позивача у спірні періоди його роботи.

Однак, зазначені висновки суду жодним чином не легалізують саму установу, що видала такі документи.

Отже, відповідач, за наявності сумнівів у дійсності записів трудової книжки позивача, протиправно при вирішенні питання щодо наявності підстав для призначення пенсії позивачу не врахував зазначені уточнюючі довідки, якими підтверджено факт наявності в позивача права на зарахування спірних періодів його роботи до загального страхового та пільгового підземного стажу за списком професій №1.

Що стосується відмови відповідача у зарахуванні до страхового та пільгового стажу позивача періоду роботи з 01.06.2014 по 12.02.2020 на ВП шахті «Комсомольська», оскільки відсутні відомості про сплату страхових внесків, суд дійшов таких висновків.

Обов`язок зі сплати страхових внесків та відповідальність за несвоєчасну або не в повному обсязі сплату страхових внесків законом покладено на страхувальника, який здійснив нарахування цього внеску та утримання його із заробітної плати позивача.

Відтак, фактично внаслідок невиконання страхувальником обов`язку по сплаті страхових внесків до Пенсійного фонду України позивач позбавлений соціальної захищеності та пенсійного стажу за час роботи на ВП шахті «Комсомольська», що є неприпустимим та таким, що суперечить основним конституційним засадам в сфері соціального захисту.

Водночас, позивач не повинен відповідати за неналежне виконання підприємством-страхувальником свого обов`язку щодо належної сплати страхових внесків, а отже, наявність заборгованості підприємства по страховим внескам не може бути підставою для не зарахування до спеціального страхового стажу позивача періодів його роботи на такому підприємстві.

Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених норм права висловлена Верховним Судом у постановах від 27 березня 2018 року у справі № 208/6680/16-а, від 24 травня 2018 року у справі № 490/12392/16-а, від 20 березня 2019 року у справі № 688/947/17.

Індивідуальні відомості про застраховану особу за формою ОК-5 відносно позивача містять інформацію про страховий стаж позивача лише з 1998 року по 05.05.2016, та про пільговий підземний стаж позивача з 01.10.2020 по 31.01.2015.

Тому стаж роботи позивача з 01.06.2014 по 31.01.2015 на ВП шахті «Комсомольська» (8 місяців), з урахуванням відомостей його трудової книжки, має бути зараховано як до страхового стажу роботи позивача, так і до стажу, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах за списком №1. У пенсійного органу були наявні такі відомості, отже він протиправно не зарахував до пільгового стажу позивача цей період.

Таким чином, станом на час звернення позивача з заявою про призначення пенсії від 07.06.2021 він досяг віку 53 роки, мав страховий стаж понад 25 років і пільговий підземний стаж, з урахування зазначених вище спірних періодів, понад 10 років, отже мав право на отримання пільгової пенсії за списком №1 відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 114 Закону №1058, яке порушено рішенням про відмову в призначенні пенсії.

Щодо позиції відповідача 2 стосовно того, що фактично рішення про відмову в призначенні пенсії позивачу виносилося відповідачем 1 - головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області і такі дії є правомірними, суд зазначає таке.

Пунктом 2-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону № 1058 визначено, що особам, які на день набрання чинності Законом України №Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» мають вислугу років та стаж, необхідний для призначення пенсії за вислугу років, передбачений статтями 52, 54 та 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», пенсія за вислугу років призначається за їхнім зверненням з дотриманням умов, передбачених Законом України «Про пенсійне забезпечення».

Статтею 10 Закону України «Про пенсійне забезпечення» визначено, що пенсійне забезпечення відповідно до цього Закону здійснюється органами Пенсійного фонду України.

Згідно частини першої статті 44 Закону № 1058 призначення (перерахунок) пенсії здійснюється за зверненням особи або автоматично (без звернення особи) у випадках, передбачених цим Законом.

Звернення за призначенням (перерахунком) пенсії здійснюється шляхом подання заяви та інших документів, необхідних для призначення (перерахунку) пенсії, до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженої особи застрахованою особою особисто або через законного представника недієздатної особи, особи, дієздатність якої обмежена, малолітньої або неповнолітньої особи.

Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії визначається правлінням Пенсійного фонду за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення.

Таким чином, нормами ст. 10 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та ст. 44 Закону № 1058 прямо визначено, що звернення за призначенням пенсії здійснюється шляхом подання заяви та інших документів, необхідних для призначення пенсії, до територіального органу Пенсійного фонду.

Пунктом 4 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 липня 2014 р. № 280 (далі також - Положення № 280), передбачено, що Пенсійний фонд України відповідно до покладених на нього завдань організовує, координує та контролює роботу територіальних органів, серед іншого, щодо: здійснення контролю за додержанням вимог законодавства про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, правильністю нарахування, обчислення, повнотою і своєчасністю сплати страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування (далі - страхові внески) та інших платежів, за достовірністю документів, поданих для призначення пенсії, та відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню, «призначенням (перерахунком) і виплатою пенсій», щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці та іншими виплатами, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Пенсійного фонду України, інших джерел, визначених законодавством.

Згідно пункту 7 Положення № 280 Пенсійний фонд України здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку «територіальні органи».

Відповідно до пункту 1 Положення про головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України 22.12.2014 № 28-2 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15 січня 2015 р. за № 40/26485 (далі також - Положення № 28-2) Головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (далі - головне управління Фонду) є територіальними органами Пенсійного фонду України (далі - Фонд).

Головні управління Фонду підпорядковуються Фонду та разом з управліннями Фонду в районах, містах, районах у містах, а також об`єднаними управліннями (далі - управління Фонду) утворюють систему територіальних органів Фонду.

Згідно пункту 4 Положення № 28-2 Головне управління, утворене шляхом злиття головного управління Фонду та управління Фонду, головне управління Фонду, до якого приєднані управління Фонду, також забезпечують виконання завдань, передбачених пунктом 4 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також про об`єднані управління, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 22 грудня 2014 року № 28-2, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15 січня 2015 року за № 41/26486 (далі - Положення).

Підпунктом 7 пункту 4 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також про об`єднані управління, серед іншого, визначено, що Управління Фонду відповідно до покладених на нього завдань призначає (здійснює перерахунок) і виплачує пенсії, щомісячне довічне грошове утримання суддям у відставці, допомогу на поховання та інші виплати відповідно до законодавства.

Пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 09.10.2020 № 925 «Деякі питання функціонування органів Пенсійного фонду України» вирішено реорганізувати деякі територіальні органи Пенсійного фонду України в Донецькій та Луганській областях шляхом приєднання до головних управлінь Пенсійного фонду України в Донецькій та Луганській областях за переліком згідно з додатком.

Відповідно до додатку до постанови Кабінету Міністрів України від 09.10.2020 № 925 «Деякі питання функціонування органів Пенсійного фонду України» у Луганській області Біловодське об`єднане управління Пенсійного фонду України, Білокуракинське об`єднане управління Пенсійного фонду України, Марківське об`єднане управління Пенсійного фонду України, Рубіжанське об`єднане управління Пенсійного фонду України, Старобільське об`єднане управління Пенсійного фонду України, Управління Пенсійного фонду в м. Лисичанську, Управління Пенсійного фонду в м. Сєвєродонецьку, Управління Пенсійного фонду в Попаснянському районі, Управління Пенсійного фонду в Станично-Луганському районі реорганізовані шляхом приєднання до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області.

Згідно постанови Кабінету Міністрів України від 09.10.2020 № 925 внаслідок реорганізації територіальних органів Пенсійного фонду України в Луганській області шляхом приєднання до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області Біловодського об`єднаного управління Пенсійного фонду України, Білокуракинського об`єднаного управління Пенсійного фонду України, Марківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України, Рубіжанського об`єднаного управління Пенсійного фонду України, Старобільського об`єднаного управління Пенсійного фонду України, Управління Пенсійного фонду в м. Лисичанську, Управління Пенсійного фонду в м. Сєвєродонецьку, Управління Пенсійного фонду в Попаснянському районі, Управління Пенсійного фонду в Станично-Луганському районі на Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області покладені функції з призначення (здійснення перерахунку) і виплати пенсії, щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці, допомоги на поховання та інших виплат відповідно до законодавства.

Згідно відомостей офіційного сайту, Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області має такі структурні підрозділи: 1) Сектор обслуговування військовослужбовців та деяких інших категорій громадян (сервісний центр), місце розташування - місто Сєвєродонецьк; 2) Відділ обслуговування громадян № 1 (сервісний центр), місце розташування - смт Біловодськ, смт Мілове; 3) Відділ обслуговування громадян № 2 (сервісний центр), місце розташування - смт Білокуракине, смт Новопсков; 4) Відділ обслуговування громадян № 3 (сервісний центр), місце розташування - м Кремінна; 5) Відділ обслуговування громадян № 4 (сервісний центр), місце розташування - м Лисичанськ; 6) Відділ обслуговування громадян № 5 (сервісний центр), місце розташування - смт Марківка; 7) Відділ обслуговування громадян № 6 (сервісний центр), місце розташування - смт Новоайдар, м Щастя; 8) Відділ обслуговування громадян № 7 (сервісний центр), місце розташування - м. Попасна; 9) Відділ обслуговування громадян № 8 (сервісний центр), місце розташування - м. Рубіжне; 10) Відділ обслуговування громадян № 9 (сервісний центр), місце розташування - м. Сєвєродонецьк; 11) Відділ обслуговування громадян № 10 (сервісний центр), місце розташування - м Сватово, смт Троїцьке; 12) Відділ обслуговування громадян № 11 (сервісний центр), місце розташування - смт Станиця Луганська; 13) Відділ обслуговування громадян № 12 (сервісний центр), місце розташування - м. Старобільськ.

Таким чином, Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області є територіальним органом Пенсійного фонду України, що призначає (здійснює перерахунок) і виплачує пенсії, щомісячне довічне грошове утримання суддям у відставці, допомогу на поховання та інші виплати відповідно до законодавства.

При цьому Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області має 13 структурних підрозділів, які територіально розташовані у 16 населених пунктах Луганської області.

Також згідно змісту Положення про Пенсійний фонд України у останнього зовсім відсутні функції щодо призначення (здійснення перерахунку) і виплати пенсії, щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці, допомоги на поховання та інших виплат відповідно до законодавства.

У Пенсійного фонду України наявні повноваження стосовно організації, координації та контролю «роботи» саме «територіальних органів», серед іншого, щодо здійснення контролю за достовірністю документів, поданих для призначення пенсії, та відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню, «призначення (перерахунку) і виплатою пенсій», щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці та іншими виплатами, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Пенсійного фонду України, інших джерел, визначених законодавством.

Аналіз зазначених норм законів та нормативно-правових актів свідчать про те, що Пенсійний фонд України безпосередньо не наділений повноваженнями щодо «призначення (перерахунку) і виплати пенсій», а в силу положень пункту 7 Положення № 280 здійснює такі повноваження виключно через утворені в установленому порядку «територіальні органи».

Пунктом 1.1. розділу I Порядку 22-1 визначено, що заява про призначення пенсії подається заявником до «територіального органу» Пенсійного фонду України (далі - «орган, що призначає пенсію») через структурний підрозділ, який здійснює прийом та обслуговування осіб (далі - «сервісний центр»).

Відповідно до пункту 4.1. розділу ІV Порядку 22-1 заяви, що подаються особами відповідно до цього Порядку, реєструються в електронному журналі звернень «органу, що призначає пенсію».

Згідно пункту 4.2 розділу ІV Порядку 22-1 після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ «органу, що призначає пенсію», який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.

Пунктом 4.3. розділу ІV Порядку 22-1 визначено, що рішення за результатами розгляду заяви підписується керівником «органу, що призначає пенсію» (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов`язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи.

Рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів «органом, що призначає пенсію», приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви.

Пунктом 4.7. розділу ІV Порядку 22-1 передбачено, що право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів саме «органом, що призначає пенсію».

Виключно «орган, що призначає пенсію», не пізніше 10 днів після винесення рішення видає або направляє адміністрації підприємства, установи, організації або особі повідомлення про призначення, відмову в призначенні, перерахунку, переведенні з одного виду пенсії на інший із зазначенням причин відмови та порядку його оскарження.

Як зазначає сам відповідач 1, заява позивача прийнята головним спеціалістом відділу обслуговування громадян та зареєстрована в електронному журналі звернень.

Тобто, ГУПФУ в Луганській області як «орган, що призначає пенсію», правильно виконав положення пункту 4.1. розділу ІV Порядку 22-1.

Як вже зазначалося, пункт 4.2 розділу ІV Порядку 22-1 визначає, що після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ «органу, що призначає пенсію», який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.

Відповідач 1 пояснив, що з урахуванням пунку 4.2 Порядку 22-1 Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області за результатами розгляду заяви ОСОБА_2 на призначення пенсії від 19.07.2021 рішенням від 28.07.2021 № 124150003264 винесло рішення про відмову в призначенні пенсії позивачу.

Зазначені дії як відповідача 1, так і відповідача 2 не відповідають положенням пункту 4.2 розділу ІV Порядку 22-1, оскільки згідно вказаної норми засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ саме «органу, що призначає пенсію».

Тобто, після реєстрації заяви позивача та сканування копій документів відповідач 1 зобов`язаний засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначити структурний підрозділ саме «органу, що призначає пенсію», яким і є відповідач 2 - ГУПФУ в Луганській області.

ГУПФУ в Луганській області має 13 структурних підрозділів, які територіально розташовані у 16 населених пунктах Луганської області.

Саме серед 13 структурних підрозділів, які територіально розташовані у 16 населених пунктах Луганської області, засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності повинен був визначений один структурний підрозділ, який повинен був сформувати атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу позивача.

Натомість, таким структурним підрозділом був визначений відповідач 2 - ГУПФУ в Кіровоградській області.

Зазначені дії не регламентовані жодною правовою нормою, які регулюють відносини в сфері пенсійного забезпечення.

ГУПФУ в Дніпропетровській області не є структурним підрозділом ГУПФУ в Луганській області, оскільки є територіальним органом Пенсійного фонду України і має свої окремі структурні підрозділи.

Пенсійний фонд України в силу приписів норм законодавства та Положення про Пенсійний фонд України не наділений повноваженнями призначати пенсії, відповідно серед його територіальних органів (якими є як ГУПФУ в Луганській області, так і ГУПФУ в Дніпропетровській області) не може визначатися «структурний підрозділ», який в силу приписів пункту 4.2 розділу ІV Порядку 22-1 формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення) та електронну пенсійну справу.

Таким чином, відповідач 1 не мав правових підстав для розгляду заяви та прийняття рішення стосовно позивача, який звернувся із заявою про призначення пенсії до відповідача 2.

В силу приписів пункту 4.3. розділу ІV Порядку 22-1 саме керівник ГУПФУ в Луганській області повинен підписати рішення за результатами розгляду заяви про призначення пенсії, оскільки ГУПФУ в Луганській області і є тим «органом, що призначає пенсію».

Пункт 4.7. розділу ІV Порядку 22-1 визначає, що саме «орган, що призначає пенсію» (за спірних правовідносин - ГУПФУ в Луганській області) повинен всебічно, повно і об`єктивно розглянути всі подані документи, після чого установити наявність чи відсутність права особи на одержання пенсії.

Враховуючи вище викладені обставини, відповідач 1 допустив грубе порушення пунктів 4.2., 4.3. та 4.7. розділу ІV Порядку 22-1, неправомірно допустивши після реєстрації заяви позивача визначення засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності Головного управління ПФУ в Дніпропетровській області як структурного підрозділу, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу позивача.

Згідно з частиною другою статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Обираючи належний та ефективний спосіб захисту порушеного права позивача, суд на підставі частини другої статті 9 КАС України вважає за необхідне:

визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровський області від 15 червня 2021 року № 121630007440 про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії віком на пільгових умовах за Списком № 1 зі зменшенням пенсійного віку;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Луганській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах на підставі вимог статті 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" за заявою від 07.06.2021, з зарахуванням до пільгового підземного стажу за списком №1 періодів його роботи: з 28.05.1986 по 17.06.1986 ; з 18.06.1986 по 31.07.1986; з 10.09.1986 по 05.12.1986; з 23.03.1987 по 27.04.1987, з 10.08.1989 по 01.12.1989; з 19.03.1991 по 30.12.1995, з 30.06.2009 по 31.01.2015.

При цьому, для повного захисту порушених прав позивача, суд вважає за необхідне на підставі вимог ч. 2 ст. 9 КАС Україн вийти за межі позовних вимог в частині зобов`язання відповідача зарахувати позивачу стаж роботи з 30.06.2009 по 31.01.2015 на підставі відомостей за формою ОК-5 з зазначених вище підстав.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з такого.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З матеріалів справи судом встановлено, що Позивач сплатив судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 908,00 грн (арк. спр. 6).

Оскільки спір виник внаслідок неправильних дій територіальних органів Пенсійного фонду України і позовні вимоги підлягають фактично підлягають задоволенню, лише з корегуванням обраного позивачем способу судового захисту, суд присуджує позивачу понесені ним і документально підтверджені судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 908,00 грн за рахунок бюджетних асигнувань відповідачів по 454,00 грн з кожного.

Керуючись статтями 2, 8, 9, 19, 20, 32, 72, 77, 90, 94, 139, 241-246, 250, 255, 262, 371 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Вимоги ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_3 ; фактичне місце проживання: АДРЕСА_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427, місце знаходження: 49094, м.Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26), Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області (код ЄДРПОУ 21782461, місце знаходження: вул.Шевченка-9, м.Сєверодонецьк, Луганська область, 93404) про визнання рішення протиправним, зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровський області від 15 червня 2021 року № 121630007440 про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії віком на пільгових умовах за Списком № 1 зі зменшенням пенсійного віку.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Луганській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах на підставі вимог статті 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" за заявою від 07.06.2021, з зарахуванням до пільгового підземного стажуза списком №1 періодів його роботи: з 28.05.1986 по 17.06.1986 ; з 18.06.1986 по 31.07.1986; з 10.09.1986 по 05.12.1986; з 23.03.1987 по 27.04.1987, з 10.08.1989 по 01.12.1989; з 19.03.1991 по 30.12.1995, з 30.06.2009 по 31.01.2015.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 454,00 грн (чотириста п`ятдесят чотири гривні 00 копійок).

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровський області на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 454,00 грн (чотириста п`ятдесят чотири гривні 00 копійок).

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Першого апеляційного адміністративного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення суду складено та підписано 10 січня 2022 року.

Суддя В.С. Шембелян