Рішення № 10320147, 23.03.2010, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 221

РІШЕННЯ

Іменем України

23.03.2010Справа №2-1/1419-2010 за позовом Дебренюк Анатолія Михайловича, (96320, АР Крим, Первомайський район, с. Степне, вул. Комарова, 4),

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Степное», (96320, АР Крим, Первомайський район, с. Степне, вул. Шкільна, 15),

про визнання таким, що вибув зі складу засновників,

Суддя Л.О. Ковтун

п р е д с т а в н и к и:

від позивача Дебренюк А.М.,

від відповідача Стоцький П.В., представник, довіреність від 25.08.2009р. № 52,

Суть спору: Дебренюк Анатолій Михайлович звернувся до господарського суду АР Крим з позовом до Товариства з обмеженою відповідальність «Степное» про визнання його таким, що вибув зі складу засновників.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем в порушення вимог діючого законодавства не приймається рішення про виключення Дебренюк А.М. з товариства на підставі його заяви про вихід

Відповідач позов не визнав, у відзиві на позовну заяву зазначив, що позивач не звертався до товариства із нотаріально посвідченою заявою про вихід зі складу засновників. Крім того, відповідач зазначає, що звернення позивача до суду з відповідною вимогою не відповідає встановленим законам способам захисту порушеного права.

В судовому засіданні позивач змінив предмет позову, просить зобов’язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Степное» провести державну реєстрацію змін до статуту відповідача, пов’язаних із його виходом зі складу засновників товариства.

Суд вважає за можливе вказану заяву задовольнити, прийняти зміну предмету позову, оскільки це не суперечить частині 4 статті 22 Господарського процесуального кодексу України, відповідно якої позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Розглянув матеріали справи, заслухав пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Степное» зареєстровано Первомайською районною державною адміністрацією 02.04.2002р.

Відповідно статуту відповідача, затвердженого протоколом № 1 зібрання учасників від 28.01.2002р., Дебренюк А.М. є одним із засновників товариства.

З метою використання передбачених статтею 4 статуту ТОВ «Степное» прав та обов’язків учасників, позивач 11.02.2009р. звернувся до керівництва відповідача із заявою про вихід зі складу засновників Товариства з обмеженою відповідальністю «Степное»

Підставою для звернення позивача до суду за захистом порушеного права стало порушення відповідачем вимог діючого законодавства щодо прийняття рішення про виключення Дебренюк А.М. із складу засновників товариства.

Дослідивши надані сторонами докази у підтвердження своїх доводів і заперечень, суд приходить до висновку, що заявлений позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 10 Закону України «Про господарські товариства», який визначає поняття і види господарських товариств, правила їх створення, діяльності, а також права і обов'язки їх учасників та засновників, учасники товариства мають право, зокрема вийти в установленому порядку з товариства.

Частиною 1 статті 148 Цивільного кодексу України встановлено, що учасник товариства з обмеженою відповідальністю має право вийти з товариства, повідомивши товариство про свій вихід не пізніше ніж за три місяці до виходу, якщо інший строк не встановлений статутом.

В своїх рекомендаціях від 28.12.2007р. №04-5/14 президія Вищого господарського суду зазначила, що подання заяви про вихід з товариства є дією, спрямованою на припинення корпоративних прав та обов’язків учасника товариства.

Відповідно до пункту 28 постанови Пленуму Верховного суду України № 13 від 24.10.2008р. «Про практику розгляду судами корпоративних спорів», при вирішенні спорів, пов’язаних із виходом учасника з товариства, господарські суди повинні керуватися тим, що відповідно до ЦК та Закону про господарські товариства учасник ТОВ чи ТДВ вправі у будь-який час вийти з товариства незалежно від згоди інших учасників та самого товариства. Вихід зі складу учасників товариства не пов’язується ні з рішенням зборів учасників, ні з внесенням змін до установчих документів товариства. У зв’язку з цим моментом виходу учасника з товариства є дата подачі ним заяви про вихід відповідній посадовій особі товариства або вручення заяви цим особам органами зв’язку.

Як вже зазначалось, 11.02.2009р. Дебренюк А.М. звернувся до керівництва ТОВ «Степное» із нотаріально посвідченою заявою про вихід зі складу засновників товариства, (аркуш справи 27-28), яка отримана відповідачем, про що свідчить вхідний номер 5 від 11.02.2009р. (аркуш справи 27).

Абзацом другим пункту 28 вищевказаної постанови Пленуму Верховного суду України № 13 від 24.10.2008р. встановлено, що в разі, якщо товариство не вчиняє дії у зв'язку з поданням учасником заяви про вихід з товариства (не вирішується питання про внесення змін до установчих документів товариства, про їх державну реєстрацію), учасник товариства вправі звернутися до господарського суду з позовом про зобов'язання товариства до державної реєстрації змін в установчих документах товариства у зв'язку зі зміною у складі учасників товариства на підставі статті 7 Закону України «Про господарські товариства».

В свою чергу, статтею 7 Закону України «Про господарські товариства» встановлено, що зміни, які сталися в установчих документах товариства і які вносяться до державного реєстру, підлягають державній реєстрації. Товариство зобов'язане у п'ятиденний строк повідомити орган, що провів реєстрацію, про зміни, які сталися в установчих документах, для внесення необхідних змін до державного реєстру.

Частиною 2 статті 124 Конституції України передбачено, що юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі. Положення частини другої статті 124 Конституції України треба розглядати у системному зв’язку з іншими положеннями Основного Закону України, які передбачають захист судом прав і свобод людини і громадянина, а також прав юридичної особи, встановлюють юридичні гарантії їх реалізації, надаючи можливість кожному захищати права і свободи будь-якими не забороненими законом засобами (частина п’ята статті 55 Конституції України). Отже, право особи на судовий розгляд спору, не можуть бути поставлені в залежність від наявності чи відсутності в законах України спеціальних положень про можливість звернення до суду по кожній конкретній категорії справ.

Більш того, частиною 7 статті 4 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що забороняється відмова у розгляді справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини. Судовий захист прав і свобод людини і громадянина необхідно розглядати як вид державного захисту прав і свобод людини і громадянина. І саме держава бере на себе такий обов’язок відповідно до частини другої статті 55 Конституції України. Судовий захист цивільного права та інтересу, разом із справедливістю, добросовісністю та розумністю, закріплений статтею 3 Цивільного кодексу України в якості однієї з загальних засад цивільного законодавства. Право на судовий захист передбачає і конкретні гарантії ефективного поновлення в правах шляхом здійснення правосуддя. Відсутність такої можливості обмежує це право.

Статтею 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Конституційний суд України в Рішенні від 01.12.2004р. у справі №1-10/2004 за конституційним поданням 50 народних депутатів України щодо офіційного тлумачення окремих положень частини першої статті 4 Цивільного процесуального кодексу України (справа про охоронюваний законом інтерес) зазначив, що поняття «охоронюваний законом інтерес», що вживається в частині першій статті 4 Цивільного процесуального кодексу України та інших законах України у логічно-смисловому зв'язку з поняттям «права», треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Статтею 16 Цивільного кодексу України закріплено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що права позивача підлягають судовому захисту саме шляхом зобов’язання Товариства з обмеженою відповідальністю «Степное» провести державну реєстрацію змін до статуту відповідача, пов’язаних із виходом Дебренюк А.М. зі складу засновників товариства. При цьому, суд звертає увагу, що відповідачем всупереч положень статті 33, 34 Господарського процесуального кодексу України не надано доказів вирішення питання щодо змін до установчих документів товариства та про їх державну реєстрацію, у зв’язку із подачею учасником заяви про вихід зі складу засновників товариства.

В судовому засіданні оголошена вступна та резолютивна частини рішення.

На підставі викладено, керуючись ст.82-84, 85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В :

          Зобов’язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Степное», (96320, АР Крим, Первомайський район, с. Степне, вул. Шкільна, 15; ідентифікаційний код у ЄДРПО України 31693028) провести державну реєстрацію змін до статуту товариства з обмеженою відповідальністю «Степное», пов’язаних із виходом зі складу засновників товариства Дебренюк Анатолія Михайловича, (96320, АР Крим, Первомайський район, с. Степне, вул. Комарова, 4, паспорт серії ЕС 746726, що виданий Первомайським РВГУ МВС України в АР Крим 09.09.1998р., ідентифікаційний номер 2267820195).

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Ковтун Л.А.