Ухвала суду № 103200252, 15.12.2021, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 грудня 2021 року Справа № 804/8469/16

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Кальника В.В., суддів Букіної Л.Є., Златіна С.В., розглянувши в порядку письмового провадження заяву про перегляд за виключними обставинами постанови Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01.03.2017 по справі №808/8469/16 за позовом ОСОБА_1 до Державної судової адміністрації України, Апеляційного суду Дніпропетровської області, Державної казначейської служби України про визнання протиправною бездіяльності та стягнення вихідної допомоги, -

ВСТАНОВИВ:

27.05.2020 року від ОСОБА_1 до суду надійшла заява про перегляд за виключними обставинами постанови Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01.03.2017 року, на підставі пункту 1 частини 5 статті 361 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої заявник просить:

- переглянути Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01.03.2017 року в адміністративній справі №804/8469/16 у зв`язку з виключними обставинами;

- адміністративний позов ОСОБА_1 до Державної судової адміністрації України, Державної казначейської служби України, Апеляційного суду Дніпропетровської області - задовольнити;

- визнати неправомірними дії (бездіяльність) Державної судової адміністрації України, Апеляційного суду Дніпропетровської області щодо не нарахування та невиплати судді у відставці ОСОБА_1 вихідної допомоги у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою судді Апеляційного суду Дніпропетровської області у розмірі 255 200 грн.;

- стягнути з належного відповідача на користь ОСОБА_1 вихідну допомогу в розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою судді Апеляційного суду Дніпропетровської області у розмірі 255 200 грн.

Заява про перегляд за виключними обставинами обґрунтована тим, що 15 квітня 2020 року Конституційний Суд України ухвалив Рішення № 2р(ІІ)/202 щодо відповідності Конституції України (конституційності) положення підпункту 1 пункту 28 розділу II Закону України "Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні" від 27 березня 2014 року № 1166-VІІ (далі - Закон). Цим рішенням Конституційний Суд України визнав таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), положення підпункту 1 пункту 28 розділу II Закону, яким із Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 7 липня 2010 року № 2453-VІ в редакції до внесення змін Законом України "Про забезпечення права на справедливий суд" від 12 лютого 2015 року № 192-VПІ (далі - Закон № 2453) виключено статтю 136, частиною першою якої передбачалося право судді, який вийшов у відставку, на виплату вихідної допомоги у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою.

З посиланням на ч. 5 ст. 361 Кодексу адміністративного судочинства України, заявник зазначає, що зазначене рішення Конституційного Суду України є підставою для перегляду постанови Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01.03.2017 року в адміністративній справі №804/8469/16 за позовом ОСОБА_1 у зв`язку з виключними обставинами.

Також, ОСОБА_1 заявлено клопотання про розгляд заяви без її участі.

01.06.2020 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду поновлено строк на подання заяви про перегляд судового рішення за виключними обставинами. Відкрито провадження за виключними обставинами у даній адміністративній справі, ухвалено здійснювати розгляд заяви про перегляд судового рішення за виключними обставинами за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи, колегією суддів у складі: головуючого судді Кальника В.В., суддів Букіної Л.Є., Златіна С.В.

12.06.2020 року від Апеляційного суду Дніпропетровської області надійшов відзив на заяву, в якому, зокрема, зазначено, що оскільки станом на день виходу позивача у відставку (05 липня 2016 року) виплата вихідної допомоги судді у зв`язку з виходом у відставку не була передбачена законодавством, тому така вихідна допомога позивачу не виплачувалася. Також вказано, що прийняття Конституційним Судом України Рішення від 15.04.2020 №2-р(ІІ)2020 не є підставою для виплати позивачу вихідної допомоги у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою судді у зв`язку з виходом у відставку в первинній редакції, оскільки вказане Рішення не поширюється на правовідносини, що виникли до набрання ним чинності.

16.06.2020 року ухвалою суду зупинено провадження за виключними обставинами в адміністративній справі №804/8469/16 за позовом ОСОБА_1 до Державної судової адміністрації України, Апеляційного суду Дніпропетровської області, Державної казначейської служби України про визнання протиправною бездіяльності та стягнення вихідної допомоги до набрання чинності рішенням Верховного Суду у справі №808/1628/18.

30.11.2021 року ухвалою суду поновлено провадження за виключними обставинами в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Державної судової адміністрації України, Апеляційного суду Дніпропетровської області, Державної казначейської служби України про визнання протиправною бездіяльності та стягнення вихідної допомоги. Судове засідання призначено на 09:00 год. 15.12.2021 року.

14.12.2021 року від голови ліквідаційної комісії Апеляційного суду Дніпропетровської області на адресу Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла заява про розгляд заяви про перегляд рішення у справі №804/8469/16 за виключними обставинами без участі уповноваженого представника.

15.12.2021 року сторони у судове засідання не з`явилися, про дату, час та місце судового засідання повідомлялись належним чином.

Відповідно до ч. 2 ст. 368 КАС України, справа розглядається за правилами, встановленими цим Кодексом для провадження у суді тієї інстанції, яка здійснює перегляд.

Неявка заявника або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає судовому розгляду.

Відповідно до ч. 3 ст. 194 КАС України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.

Частиною 4 статті 299 КАС України визначено, що у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Враховуючи наведене, розгляд справи здійснювався у письмовому провадженні.

Дослідивши матеріали заяви про перегляд постанови Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01.03.2017 по справі №804/8469/16 за виключними обставинами, відзив на заяву, матеріали справи, суд зазначає наступне.

З матеріалів справи встановлено, що 01.12.2016 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 до Державної судової адміністрації України, Апеляційного суду Дніпропетровської області, Державної казначейської служби України, в якому позивач просив:

- визнати неправомірними дії (бездіяльність) Державної судової адміністрації України, Апеляційного суду Дніпропетровської області щодо не нарахування та не виплати судді у відставці ОСОБА_1 вихідної допомоги у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою судді Апеляційного суду Дніпропетровської області у розмірі 255 200 грн.;

- стягнути з належного відповідача на користь ОСОБА_1 вихідну допомогу в розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою судді Апеляційного суду Дніпропетровської області у розмірі 255 200 грн.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначав, що відпрацювавши на посаді судді 20 років, 12 березня 2013 року він набув гарантоване право на відставку і одночасно з цим право на отримання неоподаткованої вихідної допомоги судді як винагороди за працю протягом певного часу, що повинна входити до структури заробітної плати і повинна обчислюватись з урахуванням її розміру на час звільнення, проте при звільненні зазначена вихідна допомога не була виплачена. Також зазначав, що внесення Законом України "Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні" змін до Закону України "Про судоустрій та статус суддів", а саме виключення ст.136 цього Закону не можуть бути застосовані, оскільки звужують зміст і обсяг незалежності позивача, а відповідно до ст. 22 Конституції України при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

01.03.2017 року постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду відмовлено в задоволенні позовних вимог.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 14.06.2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01.03.2017 року у справі №804/8469/16 за позовом ОСОБА_1 до Державної судової адміністрації України, Апеляційного суду Дніпропетровської області, Державної казначейської служби України про визнання неправомірними дій (бездіяльності) та стягнення вихідної допомоги залишено без змін.

Постановою Верховного Суду від 12.12.2019 року касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01 березня 2017 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 14 червня 2017 року по справі № 804/8469/16 - залишено без змін.

Постанова Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01.03.2017 вмотивована тим, що станом на дату звільнення позивача у відставку законодавством України не була передбачена виплата позивачу вихідної допомоги у зв`язку із відставкою. Законом України "Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні" (набрав чинності 01.04.2014) ст. 136 було виключено із Закону України Про судоустрій і статус суддів.

Дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, проаналізувавши норми законодавства України, а також, надаючи оцінку обставинам, зазначеним заявником у заяві про перегляд рішення суду за виключними обставинами, переглядаючи за виключними обставинами постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01.03.2017 у справі №804/8469/16, суд прийшов до наступних висновків.

Згідно зі ст. 362 КАС України, учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати заяву про перегляд судового рішення суду будь-якої інстанції, яке набрало законної сили, за нововиявленими або виключними обставинами.

Відповідно до частин 1, 2, 4 ст. 361 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення, яким закінчено розгляд справи і яке набрало законної сили, може бути переглянуто за нововиявленими або виключними обставинами.

Згідно з п. 1 ч. 5 ст. 361 Кодексу адміністративного судочинства України, підставами для перегляду судових рішень у зв`язку з виключними обставинами є, зокрема, встановлена Конституційним Судом України неконституційність (конституційність) закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого (не застосованого) судом при вирішенні справи, якщо рішення суду ще не виконане.

В силу приписів частини шостої статті 361 КАС України, при перегляді судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами суд не може виходити за межі тих вимог, які були предметом розгляду при ухваленні судового рішення, яке переглядається, розглядати інші вимоги або інші підстави позову.

Таким чином, суд зазначає, що встановлення Конституційним Судом України неконституційності окремого положення закону, застосованого судом при вирішенні справи, надає лише право на перегляд такого судового рішення за виключними обставинами, а не є беззаперечною обставиною за наявності якої суд зобов`язаний ухвалити судове рішення на користь особи, яка звертається із заявою про перегляд судового рішення за виключними обставинами.

За положеннями статті 152 Конституції України, закони та інші акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності.

Закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

Статтею 91 Закону України "Про Конституційний Суд України" встановлено, що закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

Суд зазначає, що оскільки 15.04.2020 Конституційний суд України рішенням № 2-р(ІІ)/2020 визнав таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), положення підпункту 1 пункту 28 розділу II Закону України "Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні" від 27.03.2014 № 1166-VІІ, саме з 15.04.2020 втратили чинність положення підпункту 1 пункту 28 розділу ІІ Закону України "Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні" від 27 березня 2014 року № 1166-VII.

Таким чином, положення підпункту 1 пункту 28 розділу ІІ Закону України "Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні" від 27 березня 2014 року № 1166-VII були чинними із дня набрання чинності Законом №1166-VII, зокрема і в 2016 році, до 15.04.2020.

За таких обставин, у суду відсутні правові підстави визначати протиправними дії (рішення) відповідачів 1, 2, вчинені на виконання нормативно-правових актів, які були чинними станом на дату вчинення таких дій.

Оскільки, на час виникнення спірних правовідносин, звернення позивача до суду, розгляду справи судом першої інстанцій, положення підпункту 1 пункту 28 розділу ІІ Закону України "Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні" від 27 березня 2014 року № 1166-VII діяли, відсутні підстави вважати рішення Конституційного Суду України від 15.04.2020 №2-р (ІІ)/2020 у справі №3-311/2018(4182/18, 4632/19, 5755/19) виключною обставиною для скасування постанови Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01.03.2017 у даній справі.

Визнання неконституційними певних положень чинного законодавства в подальшому, не може мати наслідком визнання протиправними дій/рішень відповідачів 1, 2, які були вчинені/прийняті до визнання таких норм неконституційними, оскільки відповідачі є органами державної влади, які в своїй діяльності керуються Конституцією України, законами України, указами Президента, постановами Верховної Ради України, актами Кабінету Міністрів, які прийняті відповідно до Конституції та законів України, іншими нормативно-правовими актами, а тому вони не мали підстав не враховувати чинні на час прийняття відповідного рішення норми законодавства.

За таких обставин, рішення Конституційного Суду України від 15.04.2020 №2-р (ІІ)/2020 у справі №3-311/2018(4182/18, 4632/19, 5755/19) на спірні правовідносини не може вплинути, оскільки правовідносини у даній справі виникли до прийняття такого рішення.

Крім того, колегія суддів враховує правову позицію, що міститься у постанові Верховного Суду 17 грудня 2019 року у справі № 808/2492/18. У вказаному судовому рішенні зазначено, що із тексту імперативних приписів п. 1 ч. 5 ст. 361 КАС України вбачається, що встановлена Конституційним Судом України неконституційність (конституційність) закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого (не застосованого) судом при вирішенні справи може бути підставою для перегляду рішення за виключними обставинами тільки, якщо рішення суду ще не виконане. У випадку, що є предметом дослідження, рішення не може вважатись невиконаним в контексті приписів п. 1 ч. 5 ст. 361 КАС України, оскільки рішення, що набрало законної сили, яким у задоволенні позову відмовлено, не передбачає примусового виконання.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду від 19.02.2021 у справі №808/1628/18.

З огляду на викладене вище, колегія суддів приходить до висновку про те, що ухвалення Конституційним Судом України рішення від 15.04.2020 №2-р (ІІ)/2020 у справі №3-311/2018 (4182/18, 4632/19, 5755/19) не є підставою для скасування постанови Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01.03.2017 по справі №808/8469/16.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу, а суд згідно зі ст. 90 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З урахуванням принципу змагальності, диспозитивності та офіційного з`ясування всіх обставин у справі (ст. 9 КАС України), положення Кодексу адміністративного судочинства України передбачають не лише обов`язок суб`єкта владних повноважень (відповідача у справі) щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності (ч. 2 ст. 77 КАС України), але й обов`язок кожної сторони довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення (ч. 1 ст. 77 КАС України).

Відповідно до ч. 4 ст. 368 КАС України, за результатами перегляду рішення, ухвали за нововиявленими або виключними обставинами суд може:

1) відмовити в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами та залишити відповідне судове рішення в силі;

2) задовольнити заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, скасувати відповідне судове рішення та ухвалити нове рішення чи змінити рішення;

3) скасувати судове рішення і закрити провадження у справі або залишити позов без розгляду.

Колегія суддів не вбачає підстав для задоволення заяви про перегляд за виключними обставинами постанови Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01.03.2017 по справі №808/8469/16.

Керуючись статтями 2, 6, 8, 9, 11, 77, 90, 139, 241-246, 256, 361, 368 та 369 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

В задоволенні заяви про перегляд за виключними обставинами постанови Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01.03.2017 по справі №804/8469/16 за позовом ОСОБА_1 до Державної судової адміністрації України, Апеляційного суду Дніпропетровської області, Державної казначейської служби України про визнання протиправною бездіяльності та стягнення вихідної допомоги – відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст. 293-295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.В. Кальник

Суддя Л.Є. Букіна

Суддя С.В. Златін