Рішення № 10319700, 11.03.2010, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 207

РІШЕННЯ

Іменем України

11.03.2010Справа №2-2/5440-2009 за позовом Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" (01011, м. Київ, вул.. Лескова, 9) в особі Кримської республіканської дирекції АТ "Райффайзен Банк Аваль" (95000, м. Сімферополь, вул.. Набережна, 32)

до Державного підприємства Радгосп-завод ім. 1 Мая ( 96300, АР Крим, Первомайський район, смт Первомайське, вул. Б.Хмельницького, 11)

про стягнення 900 761,12 грн.

Суддя Толпиго В.І.

П Р Е Д С Т А В Н И К И:

Від позивача: Боженко О.В. – представник, довіреність у справі.

Від відповідача: Харченко В.П. – зам. директора, довіреність у справі, Дроботюк В.М. – начальник відділу, довіреність у справі.

Суть спору:

Позивач звернувся до Господарського суду АР Крим із позовом до відповідача про стягнення заборгованості за кредитним договором №010/02-5/136-08 від 02.9.2008р. у розмірі 900761грн.62коп.

Позовні вимоги мотивовані тим, що між сторонами було укладено кредитний договір №010/02-5/136-08 від 02.9.2008 р., на підставі якого відповідачу було надано кредит у формі невідновлювальної кредитної лінії з лімітом 1500000,00грн. зі сплатою 20% річних строком до 25.8.2009 р. Додатковою угодою №010/02-5/136-08/123 від 30.4.2009 р. відсоткова ставка була змінена та склала 24% річних. Станом на 06.10.2009 р. термін виконання зобов’язання сплинув, але за відповідачем залишилась заборгованість, несплата якої і стала підставою для звернення із позовною заявою до суду.

Від позивача 09.12.2009 р. надійшло клопотання від 08.12.2009 р. №15-1/8-1006 про уточнення позовних вимог та назви позивача, яким просить суд змінити назву позивача на Публічне акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" в особі Кримської республіканської дирекції та стягнути з відповідача заборгованість за договором №010/02-5/136-08 від 02.9.2008 р у розмірі 932402грн75коп., з яких 880000,00грн заборгованість за тілом кредиту, 31641грн63коп відсотки за користування кредитними коштами та 20759грн73коп пеня (20758грн35коп пені за порушення строків повернення кредиту та 1грн38коп пені за порушення строків повернення відсотків).

Відповідач 15.12.2009р у судовому засіданні надав суду відзив від 14.12.2009 р. №387 на позов, у якому зазначено, що відповідач порушив свої зобов’язання з вини позивача, на підставі чого відповідач просить суд відмовити у задоволені позовних вимог.

26 січня 2010 року судове засідання відбулося за участю представника позивача Боженко О.В. – довіреність у справі, а також представників відповідача - Харченко В.П. – зам. директора, Дроботюк В.М. – начальник відділу, довіреності у справі.

У судовому засіданні, що відбулося 26.01.2010 року, оголошувалася перерва на 11.02.2010р, після перерви судове засідання було продовжене за участю того ж представника позивача, відповідача представляла – Дроботюк - начальник відділу, довіреність у справі.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив:

Статтею 55 Конституції України встановлено, що держава забезпечує рівний захист прав всіх суб'єктів права власності.

Згідно ст. 124 Конституції України, юрисдикція судів розповсюджується на всі правовідносини, що виникають в державі. Судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Суд вважає необхідним дотримуватися принципів судочинства, що встановлені ст. 129 Конституції України, нормами якої вказано, що основними засідками судочинства є зокрема, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Тобто суд вважає потрібним застосувати принцип змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів.

Згідно з частиною 2 статті 9 Цивільного кодексу України, майнові відносини у сфері господарювання регулюються цим Кодексом.

Відповідно до п.1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Частина 1ст. 14 ЦК України передбачає, що цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 174 Господарського кодексу України, зобов'язання виникає з угод, що не суперечать закону, а також внаслідок вчинення господарських дій на користь другої сторони.

Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. При цьому, майново-господарськими, згідно з частиною 1 статті 175 ГК України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до частини 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Стаття 509 Цивільного кодексу України визначає поняття зобов'язання та підстави його виникнення. Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Зобов'язання припиняється виконанням, виконаним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Умовами кредитного договору іншого не встановлено.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 612 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом строк.

Відповідно до ст..629 ЦК України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 610,611 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання), при порушенні зобов'язань наступають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчинюється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Статтею 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань від 22.11.1996 р. № 543/96-ВР передбачено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п. 6 ст.232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

У силу ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк зобов'язується надати грошові кошти позичальникові в розмірі і на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит і сплатити відсотки. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71, якщо інше не встановлено параграфом №2 і не випливає із суті кредитного договору

Згідно до ст.. 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до частини 1 статті 1049 Цивільного кодексу України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до частини 2 статті 1050 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст..1048 Кодексу.

Згідно зі статтею 1056-1 Цивільного кодексу України, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Між Відкритим акціонерним товариством "Райффайзен Банк Аваль" в особі Кримської республіканської дирекції ВАТ "Райффайзен Банк Аваль", правонаступником якого являється Публічне акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль" в особі Кримської республіканської дирекції АТ "Райффайзен Банк Аваль", та Державним підприємством Радгосп-заводом ім. 1 Мая, як позичальником, був укладений кредитний договір №010/02-5/136-08 «Корпоративний Агро Кредит Невідновлювальна Кредитна Лінія» від 02.9.2008р, відповідно до п.1.1 якого, з урахуванням додаткової угоди №010/02-5/136-08/123 від 30.4.2009р, відповідно до умов договору та в рамках Генеральної кредитної угоди №02-5/08-07 від 18.9.2007р з усіма змінами та доповненнями, кредитор зобов’язався надати позичальнику кредит у формі невідновлювальної кредитної лінії з лімітом 1480000,00грн, а позичальник зобов’язується отримати кредит, використати його за цільовим призначенням, повернути кредитору суму кредиту, сплатити проценти за користування кредитом та комісії, а також виконати інші обов’язки, визначені договором.

Відповідно до п.1.2, 1.3 договору термін погашення кредиту позичальником 25.8.2009року, при цьому кредит надається позичальнику на поповнення обігових коштів (придбання хімічних засобів захисту рослин, паливно – мастильних матеріалів, насіннєвого матеріалу, запасних частин, мінеральних добрив, виплати заробітної платні, сплати за енергоносії, страхові та нотаріальні послуги, оплати інших поточних виробничих потреб).

Плата за користування кредитом в строк до 25.8.2009р (строк дії процентної ставки) розраховується на основі процентної ставки у розмірі 24% річних. Проценти за користування кредитом позичальник сплачує щомісяця на рахунок нарахованих доходів кредитора, не пізніше останнього робочого дня кожного місяця та остаточного при погашенні кредиту: в першому календарному місяці користування кредитом – за період з дня видачі кредиту по день, що передує передостанньому робочому дню місяця; в наступних календарних місяцях - з передостаннього робочого дня попереднього календарного місяця (включно) по день, що передує передостанньому робочому дню поточного місяця; в останній календарний місяць користування кредитом – з передостаннього робочого дня попереднього календарного місяця (включно) по день, що передує даті повного погашення кредиту. Нарахування процентів здійснюється згідно внутрішніх положень банку, але не рідше ніж один раз на місяць, виходячи з фактичної кількості днів у місяці та році. Проценти нараховуються на залишок фактичної заборгованості за кредитом протягом всього строку користування кредитом. День видачі та день погашення кредиту враховується як один день (при розрахунку процентів враховується день видачі кредиту; день погашення кредиту не враховується) (п.2.1, 2.2, 2.4 договору з урахуванням додаткової угоди №010/02-5/136-08/123 від 30.4.2009р до кредитного договору №010/02-5/136-08 «Корпоративний Агро Кредит Невідновлювальна Кредитна Лінія» від 02.9.2008р).

Пунктом 6.1 договору з урахуванням додаткової угоди №010/02-5/136-08/123 від 30.4.2009р до кредитного договору №010/02-5/136-08 «Корпоративний Агро Кредит Невідновлювальна Кредитна Лінія» від 02.9.2008р сторони визначили, що заборгованість за кредитом (позичкова заборгованість) погашається позичальником у відповідності до графіка погашення заборгованості: відповідно до якого, позичальник у червні 2009 року повинен погасити 100 000,00грн, у липні 2009 року – 500000,00грн та до 25.8.2009р – 880000,00грн.

Відповідно до п.6.3 договору позичальник доручає кредитору здійснювати договірне списання з будь яких рахунків позичальника в ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" будь – яких сум, належних до сплати за цим договором, у тому числі в рахунок погашення суми кредиту, сплати процентів, комісій та інших платежів, передбачених цим договором. Таке договірне списання може здійснюватися кредитором на підставі цього договору будь – яку кількість разів до повного погашення заборгованості позичальника за цим договором.

Пунктом 14.4 договору сторони передбачили, що за прострочення виконання будь – яких грошових зобов’язань за цим договором позичальник сплачує кредитору пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен календарний день прострочення. Нарахування пені здійснюється починаючи з наступного календарного дня після дати, коли відповідне грошове зобов’язання мало бути виконаним, і по день виконання позичальником простроченого зобов’язання включно. Сплата пені не звільняє позичальника від виконання простроченого грошового зобов’язання.

Судом встановлено та не заперечується самим відповідачем, що на виконання положень кредитного договору банк надав відповідачу кредитні кошти у формі невідновлювальної кредитної лінії, чим банк виконав свої зобов’язання за договором у повному об’ємі, що матеріалами справи.

Однак, відповідач у порушення умов вищевказаного договору та додаткової угоди до нього, належним чином умови договору не виконав, допустив порушення умов кредитного договору, кредитні кошти у повному об’ємі на день закінчення строку повернення кредиту не повернув.

В наслідок вищенаведеного у відповідача на момент звернення позивача з позовом до суду виникла прострочена заборгованість по тілу кредиту у сумі 880000,00грн, що підтверджується матеріалами справи.

Тоді як, законодавством, зокрема, ст..525 ЦК України не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань.

Відповідно до ст.. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст.ст. 33,34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ч.1 ст.42 ГПК України).

Таким чином, виходячи зі змісту ст.. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України, відповідачем під час розгляду даної справи не був доведений суду факт оплати та не надано належних доказів погашення заборгованості по тілу кредиту у сумі 880000,00грн, та позивач не підтверджує надходження вказаної суми на його рахунок.

Оскільки, судом в ході розгляду спору встановлено, що відповідачем були порушені умови кредитного договору №010/02-5/136-08 «Корпоративний Агро Кредит Невідновлювальна Кредитна Лінія» від 02.9.2008р з урахуванням додаткової угоди №010/02-5/136-08/123 від 30.4.2009р щодо прийнятих на себе грошових зобов’язань відносно погашення заборгованості по тілу кредиту, тому нарахування пені за порушення строків повернення кредиту за період з 26.8.2009р по 06.10.2009р у сумі 20758грн35коп. та пені за порушення строків повернення відсотків за період з 01.6.2009р по 02.6.2009р у сумі 1грн38коп позивачем здійснено правильно, відповідно до умов договору, та пеня нарахована з дотриманням шестимісячного строку передбаченого ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України.

Отже, позовні вимоги у цій частині обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Що стосується позовних вимог щодо стягнення заборгованості по відсоткам за користування кредитними коштами за період з 06.10.2009р по 07.12.2009р у сумі 31641грн63коп, то у цій частині позов задоволенню не підлягає у зв’язку з наступним:

Як вже зазначалося, сторони у п. 2.1 договору з урахуванням додаткової угоди №010/02-5/136-08/123 від 30.4.2009р до кредитного договору №010/02-5/136-08 «Корпоративний Агро Кредит Невідновлювальна Кредитна Лінія» від 02.9.2008р сторони передбачили, що плата за користування кредитом в строк до 25.8.2009р (строк дії процентної ставки) розраховується на основі процентної ставки у розмірі 24% річних.

Виходячи з даного пункту договору з урахуванням додаткової угоди №010/02-5/136-08/123 від 30.4.2009р до кредитного договору №010/02-5/136-08 «Корпоративний Агро Кредит Невідновлювальна Кредитна Лінія» від 02.9.2008р, суд дійшов до висновку, що сторони передбачили період сплати річних у розмірі 24% лише до 25.8.2009р, тому вимога по сплаті 24% річних за користування кредитними коштами за період з 06.10.2009р по 07.12.2009р у сумі 31641грн63коп необґрунтована.

Враховуючи подану позивачем заяву про уточнення розміру позовних вимог, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір. Така позиція викладена в пункті 6 Інформаційного листа Вищого господарського суду України “Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року” від 13.08.2008 р. № 01-8/482.

Витрати по оплаті держмита, витрати по інформаційно-технічному забезпеченню судового процесу відповідно до ст.49 ГПК України віднести на сторін пропорційно задоволеним вимогам з урахуванням заяви позивача про уточнення розміру позовних вимог.

Аналогічної думки щодо розподілу судових витрат дотримується Севастопольський апеляційний господарський суд у постанові від 14.9.2009р по справі №2-29/1793-2009.

В засіданні суду оголошувалась перерва на 11.3.2010р для підготовки рішення.

Рішення оголошене 11.3.2010р.

Керуючись ст. ст. 49,77,82,84,85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Державного підприємства Радгосп-завод ім. 1 мая ( 96300, АР Крим, Первомайський район, смт Первомайське, вул. Б.Хмельницького, 11, ЄДРПОУ 00413009, рахунок №260096056 у КРД АТ «Райффайзен Банк Аваль», ЄДРПОУ 20680287, МФО 324021) на користь Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" (01011, м. Київ, вул.. Лескова, 9) в особі Кримської республіканської дирекції АТ "Райффайзен Банк Аваль" (95000, м. Сімферополь, вул.. Набережна, 32, ЄДРПОУ 20680287, МФО 324021, рахунок №29093523 в КРД АТ "Райффайзен Банк Аваль" м.Сімферополі) 880000,00грн заборгованості за тілом кредиту, 20758грн35коп пені за порушення строків повернення кредиту, 1грн38коп пені за порушення строків повернення відсотків, 9 007грн60коп державного мита, 228,00грн витрат по інформаційно-технічному забезпеченню судового процесу.

3.          У частині стягнення 31641грн63коп відсотків за користування кредитними коштами відмовити.

4.          Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Толпиго В.І.