Ухвала суду № 103196370, 10.02.2022, Полтавський районний суд Полтавської області

Справа № 545/425/22

Провадження № 2-з/545/18/22

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10.02.2022 року. Суддя Полтавського районного суду Полтавської області - Гальченко О.О., розглянувши матеріали заяви представника позивачки ОСОБА_1 – адвоката Цокало Тетяни Михайлівни про забезпечення позову, -

в с т а н о в и в:

До Полтавського районного суду Полтавської області 08.02.2022 року надійшла заява представника позивачки ОСОБА_1 – адвоката Цокало Тетяни Михайлівни про забезпечення позову у справі № 545/425/22 за позовом ОСОБА_1 – адвоката Цокало Тетяни Михайлівни про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, яку суддя отримала 10.02.2022 року. Послалась на те, що на підставі Виконавчого напису №10143 від 15.11.2021 р., 06.12.2021 року третьою особою 2 відкрито виконавче провадження за ВП №67772697 (надалі - Виконавче провадження). 20.12.2021 року третьою особою 2 було винесено постанову про арешт коштів боржника за ВП №67772697.

Позивач вважає даний виконавчий напис таким, що не підлягає виконанню з підстав нижчевикладених:

Сторона позивача не погоджується із сумою загальної заборгованості, яка зазначена у виконавчому написі, тобто в даному випадку існує спір про те. що заборгованість визначена невірно. Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається. за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем.

Підпунктом 3.2 пункту 3 Глави 16 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України віл 22 лютого 2012 року № 296/5 визначено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів (далі - Перелік), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172.

Відповідно до пункту 1 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів «Нотаріально посвідчені договори, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно», для одержання виконавчого напису подаються: а) оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів); б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов`язання.

Щодо відсутності доказів відступлення прав вимоги за Кредитним договором.

У матеріалах виконавчого напису відсутні докази на підставі яких право вимоги за Кредитним договором №2139583 від 16.04.2021 р., укладеним між ОСОБА_1 та ТОВ «МАНІФОЮ» (код ЄДРПОУ: 42848369), правонаступником всіх прав та обов`язків за Договором факторингу №10-09/2021 від 10.09.2021 року є ТОВ «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ» (код ЄДРПОУ: 40966896), але жодних доказів даної обставини позивач не має.

ОСОБА_1 ніхто не повідомляв про наявність таких договорів про відступлення права вимоги, а ні ТОВ «МАНІФОЮ», а ні ТОВ «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ».

Згідно із ч. 2 ст. 516 ЦК України, якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Новий кредитор, TOB «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ», не повідомив письмово ОСОБА_1 про заміну первісного кредитора і про нові рахунки за якими необхідно було здійснювати платежі.

Позивач ОСОБА_1 не була належним чином повідомлений про заміну первісного кредитора, і не володіє інформацією та не володіє жодним доказом в підтвердження факту відступлення прав вимоги від ТОВ «МАНІФОЮ» до ТОВ «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ».

Щодо наявності спору про заборгованість

З суті постанови ВП №67772697 від 06.12.2021 р. та виконавчого напису №10143 від 15.11.2021р. вбачається, що між ТОВ «МАНІФОЮ» і позивачем укладено Кредитний договір №2139583 від 16.04.2021 р.

Стягнення заборгованості проводиться за період з 09.09.2021 року по 27.10.2021 року.

Сума заборгованості складає 6194,00 (Шість тисяч сто дев`яносто чотири гривні 00 копійок), в тому числі:

- 2000 (Дві тисячі 00 копійок) - прострочена заборгованість за сумою позики;

3184 (Три тисячі сто вісімдесят чотири гривні 00 копійок) - прострочена заборгованість по несплаченим відсоткам за користування позикою;

1010 (Одна тисяча десять гривень 00 копійок) - прострочена заборгованість по несплаченим відсоткам за прострочення позики.

За вчинення цього виконавчого напису нотаріусом на підставі статті 31 Закону України «Про нотаріат» стягнуто плати із Стягувана, в розмірі 800,00 грн. (Вісімсот гривень 00 копійок), які підлягають стягненню з Боржника на користь Стягувана.

Загальна сума, що підлягає стягненню з Боржника на користь Стягувана становить 6994 (Шість тисяч дев`ятсот дев`яносто чотири гривні 00 копійок).

Згідно п.2.3.4. кредитного договору №2139583 від 16.04.2021 р. договір укладався строком на 30 днів, тобто строк договору закінчується 16.05.2021 р., що також підтверджується графіком розрахунків (додаток №1 до Договору) до кредитного договору. В свою чергу, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Золотих Олександр Олександрович проводить стягнення за виконавчим написом №10143 від 15.11.2021 р. в період з 09.09.2021 р. по 27.10.2021 р., що суперечить умовам цього кредитного договору. Цей факт підтверджує спірність вчинення виконавчого напису №10143 від 15.11.2021 року.

Відповідно до п. 2.4.1. до договору №2139583 від 16.04.2021 р. надається Додаток №1, за яким нараховуються за спадною процентною ставкою на підставі фіксованого середньоденного розміру процентів. Зі змісту графіку розрахунків до кредитного договору №2139583 від 16.04.2021 р. загальна вартість кредиту становить 2600,00 грн., з якої проценти за користування кредитом становлять 600,00 грн., сума кредиту становить 2000,00 грн., але приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Золотих Олександр Олександрович стягує заборгованість за виконавчим написом в загальному розмірі 6994,00 грн., з яких сума кредиту становить 2000,00 грн., відсотки за користування позикою становлять 3184,00 грн., відсотки за прострочення позики становлять 1010,00 грн., сума за вчинення виконавчого напису нотаріусом складає 800,00 грн., що суперечить графіку розрахунків та кредитному договору. Цей Факт також підтверджує спірність вчинення виконавчого напису №62729 від 11.06.2021 року.

Позивач звертає увагу суду, що в п.54 Постанови Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 року по справі № 444/9519/12 зроблено наступний висновок, який є обов`язковим (преюдиційним) для застосування судами нижчих інстанцій:

Згідно п.2.3.4. кредитного договору №2139583 від 16.04.2021 р. договір складався строком на 30 днів, тобто строк договору закінчується 16.05.2021 р. В свою чергу, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Золотих Олександр Олександрович проводить стягнення за виконавчим написом№10143 від 15.11.2021 р. в період з 09.09.2021 р. по 27.10.2021 р., що суперечить умовам цього кредитного договору. Цей Факт підтверджує спірність вчинення виконавчого напису №10143 від 15.11.2021 року.

Позивач звертає увагу суду, що в п.54 Постанови Великої Палати Верховного Суду від

28.03.2018 року по справі № 444/9519/12 зроблено наступний висновок, який є обов`язковим (преюдиційним) для застосування судами нижчих інстанцій:

«...Враховуючи викладене, Велика Палата Верховного Суду вважає, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.»

Але всупереч умовам договору та позиції Верховного Суду викладеної в Постанові від 28.03.2018 року по справі № 444/9519/12, нотаріус вчиняє виконавчий напис та незаконно стягує заборгованість в сумі 6994,00 грн. за період з 09.09.2021 р. по 27.10.2021 р., оскільки за вказаний період часу, згідно умов договору не могло бути нараховано жодної заборгованості окрім заборгованості в порядку статті 625 ЦК України.

Нотаріус не вчинив жодної дії спрямованої на встановлення Факту безспірності заборгованості, а вона очевидно що є спірною.

Згідно п. 3.1 глави 16 Розділу II «Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України», затвердженого наказом Міністерства юстиції України 22 лютого 2012 № 296/5, нотаріус вчиняє виконавчі написи якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем.

При цьому, безспірною є заборгованість боржника, з якою останній погоджується, що відповідно виключає можливість судового спору між сторонами з приводу стягнення заборгованості за кредитним договором.

Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно з відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого. (Постанова Великої Палати Верховного Суду від 27 березня 2019 року у справі № 137/1666/16)

Висновок: є наявна спірна безспірна заборгованість, яка стягується за виконавчим написом №10143 від 15.11.2021 року та не підтверджена жодним доказом та суперечить законодавству.

Позивач вважає даний виконавчий напис таким, що не підлягає виконанню з підстав нижчевикладених:

Сторона позивача не погоджується із сумою загальної заборгованості, яка зазначена у виконавчому написі, тобто в даному випадку існує спір про те, що заборгованість визначена невірно.

Так, згідно ст.50 ЗУ «Про нотаріат» нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржується до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акту має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти.

Право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.

Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника це обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису. Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Захист прав боржника в процесі вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається шляхом надіслання письмової вимоги боржнику про усунення порушень.

Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем.

Тобто, на сьогоднішній день, редакція Переліку передбачає можливість вчинення виконавчого напису лише на підставі оригіналу нотаріально посвідченого договору.

Кредитний договір №2139583 від 15.11.2021 р. не нотаріально посвідчений, тому приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Золотих О.О. не мав права вчиняти виконавчий напис №10143 від 15.11.2021 р.

Щодо порушення норм права третьою особою 1 при вчиненні виконавчого напису

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року по справі № 826/20084/14, яку ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01.11.2017 року, залишено без змін, визнано незаконною та нечинною Постанову Кабінету Міністрів України №662 від 26.11.2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині, зокрема:

«п. 2. Змін, що вносяться до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів:

«Доповнити перелік після розділу «Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами» новим розділом такого змісту:

«Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин

2. Кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями.

Для одержання виконавчого напису додаються:

а) оригінал кредитного договору;

б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувана про непогашення заборгованості.».

Зобов`язано Кабінет Міністрів України опублікувати резолютивну частину постанови суду про визнання незаконною та нечинною Постанови Кабінету Міністрів України №662 від 26.11.2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порялку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині, у виданні, в якому її було офіційно оприлюднено, після набрання постановою законної сили».

Верховний Суд у своїй постанові від 12 березня 2020 року у справі № 757/24703/18-ц (провадження № 61-12629св19) дійшов висновку, що оскільки серед документів, наданих банком нотаріусу для вчинення виконавчого напису, відсутній оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів), за яким стягнення заборгованості може провадитися у безспірному порядку, а надана нотаріусу анкета-заява позичальника не посвідчена нотаріально, отже не могла бути тим договором, за яким стягнення заборгованості могло бути проведено у безспірному порядку шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису, тому наявні підстави для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, у зв`язку з недотриманням умов вчинення виконавчого напису щодо подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника.

Аналогічна правова позиція викладена і у постанові Верховного Суду від 15 квітня 2020 року у справі №158/2157/17.

Згідно до ч. 4 ст. 263 ІІПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Оскільки оскаржуваний виконавчий напис вчинений вже після набрання законної сили постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14, тому він є незаконним та вчинений з порушенням вимог законодавства.

Відповідно до п. 13 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах за скаргами на нотаріальні дії або відмову в їх вчиненні» при вирішення справ пов`язаних з оскарженням відмови у видачі виконавчого напису або його видачею відповідно до Закону України «Про нотаріат» виконавчий напис може бути вчинено нотаріусом за умови, що наявність безспірної заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем підтверджується відповідними документами.

Пунктом 8 зазначеної вище постанови передбачено, що суд при вирішенні питання про обґрунтованість повинен виходити з того, що нотаріальні дії повинні вчинятись у суворій відповідності з встановленими для даного органу чи особи компетенцією і порядком їх вчинення.

У п. 10 «Узагальнення судової практики розгляду справ про оскарження нотаріальних дій або відмову в їх вчиненні» від 07.02.2014 року Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ роз`яснено, що однією з об`єктивних причин оскарження виконавчих написів є поверхневий підхід нотаріуса до вирішення питання про можливість вчинення виконавчого напису у кожному конкретному випадку. Поза увагою нотаріуса часто лишається те, що стягувані, звертаючись за вчиненням виконавчого напису, необгрунтовано завищують суми своїх вимог, включаючи до їх складу всі санкції, комісії, винагороди, або звертаються про стягнення спірного боргу. Тому судами під час розгляду таких справ має бути враховано пред`явлені банками розрахунки заборгованості за кредитними договорами, суми, які зазначені у письмових вимогах та виконавчих написах нотаріусів, з`ясовано всі обставини у справі, зокрема чи є за боржником сума боргу. При цьому судам слід особливу увагу приділяти спірності сум у частині зазначення різних сум у письмовій вимозі та у виконавчому написі.

Вчинення виконавчого напису за кредитним договором є незаконним (таке право не передбачено законом), оскільки Київський апеляційний адміністративний суд постановою від 22.02.2017, (залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01.11.2017 у справі № 826/20084/14), визнав незаконною та нечинною постанову КМУ № 662 від 26.11.2014 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» зокрема в частині пункту 2 змін, що вносяться до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів - в тому числі за кредитними договорами.

Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року №1172 (надалі - «Перелік»).

Статтею 88 Закону визначені умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до приписів цієї статті, нотаріус вчиняє виконавчі написи:

- якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем;

- за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5, містить такі самі правила та умови вчинення виконавчого напису (пункти 1, 3 Глави 16 розділу II Порядку).

Безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.99 № 1172 (далі - Перелік).

При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному Переліку. При цьому цей Перелік не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені в Законі та Порядку.

26 листопада 2014 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову №662 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів».

Зазначеною постановою були внесені зміни в розділ "Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими угодами" та доповнено новим розділом «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин".

Тобто, нотаріус міг вчиняти виконавчі написи на кредитних договорах за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями. Для одержання виконавчого напису кредитор мав би надати нотаріусу оригінал кредитного договору, засвідчену стягувачем виписку з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувана про непогашення заборгованості.

Однак постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі №826/20084/14 постанову Кабінету Міністрів України №662 від 26 листопада 2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», зокрема, в частині доповнення Переліку новим розділом «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин» було визнано незаконною та нечинною.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2017 року у справі №826/20084/14 постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року було залишено без змін.

Постановою Великої Палати Верховного Суду від 20 червня 2018 року було відмовлено в задоволенні заяви Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк» про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2017 року.

Тобто, на сьогоднішній день, редакція Переліку передбачає можливість вчинення виконавчого напису лише на підставі оригіналу нотаріально посвідченого договору.

Кредитний договір №2139583 від 15.11.2021 р. не нотаріально посвідчений, тому приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Золотих 0.0. не мав права вчиняти виконавчий напис №10143 від 15.11.2021 р.

Щодо вимог про наявність виписки з рахунку

Відповідно до п.2 ПЕРЕЛІКУ, Кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями. Для одержання виконавчого напису зокрема додаються: б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувана про непогашення заборгованості.

Виконавчий напис №10143 від 15.11.2021 року вчинений на Кредитному договорі не має виписку з особового рахунка.

Позивачу не відомо з чого саме виходив нотаріус при визначенні суми заборгованості, оскільки відсутня виписка в якій зазначено: що це за рахунок, в якій установі він відкритий та на якій підставі, та чи має вона обов`язкові реквізити встановлені вимогами чинного законодавства Тобто не можливо, на підставі яких документів було відображено операції з надання кредиту та його повернення.

Згідно із п.61 Положення «Про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України» затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04.07.2018 № 75, Форма особових рахунків затверджується банком самостійно залежно від можливостей програмного забезпечення. Особові рахунки та виписки з них мають містити такі обов`язкові реквізити:

1) номер особового рахунку;

2) дату здійснення останньої (попередньої) операції;

3) дату здійснення поточної операції;

4) код банку, у якому відкрито рахунок;

5) код валюти;

6) суму вхідного залишку за рахунком;

7) код банку-кореспондента;

8) номер рахунку кореспондента;

9) номер документа;

10) суму операції (відповідно за дебетом або кредитом);

11) суму оборотів за дебетом та кредитом рахунку;

12) суму вихідного залишку.

Виписка в матеріалах виконавчого напису відсутня. А відтак неможливо на підставі якого документу можна встановити факти: погашення чи не погашення кредиту та видати виконавчий напис.

Висновки:

Позивач вважає, що виконавчий напис підлягає визнанню таким, що не підлягає виконанню в зв`язку із наступним:

- нарахування заборгованості суперечить п.54 Постанови Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 року по справі № 444/9519/12;

- нотаріусом не перевірено факт безспірності заборгованості на що звертає увагу Верховний суд в Постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 березня 2019 року у справі № 137/1666/16;

- нотаріус вчинив виконавчий напис, на підставі документів які не підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем;

- відсутня виписка з особового рахунка, що є обов`язковою для вчинення виконавчого напису;

- нотаріус при вчиненні виконавчого напису керувався п.2 ПЕРЕЛІКУ, який постановою Київського апеляційного адміністративного суду № 826/20084/14 від 22.02.2017 визнано незаконним та нечинним;

- вчинення виконавчого напису на нотаріально не посвідченому договорі суперечить висновкам Верховного Суду, що викладені в п.83 постанови Великої Палати Верховного Суду від 21.09.2021 по справі № 910/10374/17;

- вчинення виконавчого напису на не нотаріально посвідченому договорі суперечить позиції Верховного Суду від 15 квітня 2020 року у справі № 158/2157/17 та від 12 березня 2020 року у справі N 757/24703/18-ц .

Зважаючи на викладене, позивач вважає що позов обґрунтований та підлягає задоволенню в повному обсязі.

Правове обгрунтування щодо задоволення заяви про забезпечення позову:

Відповідно до ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Пунктом 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» особам, які беруть участь у справі, має бути гарантована реальна можливість захистити свої права при вирішенні заяви про забезпечення позову

Згідно з ч.І ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованого законом від 17.07.97 №475/97-ВР, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року в справі №753/22860/17 (провадження № 14-88цс20) зазначено, що «умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача».

Відповідно до ст. 124 Конституції України судові рішення є обов`язковим до виконання на всій території України. Таким чином, порушене, невизнане, оспорюване право особи може буде захищене та відновлене тільки після реального виконання рішення суду, яким спір буде вирішено по суті.

З наведеного випливає, що метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення Тобто заявлені вимоги про забезпечення позову шляхом накладення арешту, а також заборони вчиняти певні дії, є співмірними заявленим позовним вимогам.

Тобто, у разі задоволення позовних вимог позивача, якщо спірний Виконавчий напис буде примусово виконано, позивач змушений буде звертатись до суду з новим позовом про повернення стягнутого за Виконавчим написом, що призведе до додаткових витрат, пов`язаних із розглядом справи. Більше того, невжиття заходів забезпечення позову істотно ускладнить, або навіть унеможливить ефективний захист та поновлення порушених прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Отже, з метою запобігання негативних наслідків для позивача, прохаємо суд вжити заходи забезпечення позову.

Прохала суд прийняти до уваги той факт, що забезпечення позову у вигляді зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку ніяким чином не завдасть і не може завдати відповідачу збитків. З огляду на зазначене – прохала не застосовувати зустрічного забезпечення.

За положеннями статті 150 ЦПК України, позов забезпечується зокрема зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку.

Прохала позов ОСОБА_1 до ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ», третя особа 1 - Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Золотих Олександр Олександрович, третя особа 2 - Приватний виконавець виконавчого округу Полтавської?області Голяник Оксана Юріївна про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, який було видано третьою особою 1 за №10143 від 15.11.2021 р. про стягнення з позивача 6994,00 грн. таким, що не підлягає виконанню - забезпечити шляхом зупинення стягнення за виконавчим написом №10143 вчиненого 15.11.2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Золотих Олександром Олександровичем про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ», заборгованості в сумі 6994,00 гривень, на підставі якого 06.12.2021 року приватним виконавцем виконавчого округу Полтавської області Голяник Оксаною Юріївною відкрито виконавче провадження за ВП №67772697.

Дослідивши матеріали справи, суддя дійшов висновку про задоволення заяви з наступних підстав.

Відповідно до п.1 ч.1, ч.4 ст. 152 ЦПК України, заява про забезпечення позову може бути подана до подання позовної заяви. У разі подання заяви про забезпечення позову до подання позовної заяви заявник повинен пред`явити позов протягом десяти днів з дня постановлення ухвали про забезпечення позову.

Пунктом 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» особам, які беруть участь у справі, має бути гарантована реальна можливість захистити свої права при вирішенні заяви про забезпечення позову

Згідно з ч.1 ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованого законом від 17.07.97 №475/97-ВР, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року в справі №753/22860/17 (провадження № 14-88цс20) зазначено, що «умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача».

Розглянувши заяву про забезпечення позову, приходжу до висновку, що невжиття заходів забезпечення позову може порушити права заявника утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду, тому заява про вжиття заходів забезпечення позову підлягає задоволенню.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 149-153 ЦПК України, суддя, -

у х в а л и в:

Заяву представника позивачки ОСОБА_1 – адвоката Цокало Тетяни Михайлівни про забезпечення позову – задовольнити.

Вжити заходів забезпечення позову ОСОБА_1 до ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ», третя особа 1 - Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Золотих Олександр Олександрович, третя особа 2 - Приватний виконавець виконавчого округу Полтавської?області Голяник Оксана Юріївна про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, який було видано третьою особою 1 за №10143 від 15.11.2021 р. про стягнення з позивача 6994,00 грн. таким, що не підлягає виконанню - забезпечити шляхом зупинення стягнення за виконавчим написом №10143 вчиненого 15.11.2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Золотих Олександром Олександровичем про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ», заборгованості в сумі 6994,00 гривень, на підставі якого 06.12.2021 року приватним виконавцем виконавчого округу Полтавської області Голяник Оксаною Юріївною відкрито виконавче провадження за ВП №67772697 до набрання судовим рішенням у даній справі законної сили.

Ухвала підлягає негайному виконанню.

Копію ухвали суду направити учасникам справи протягом 2 днів з дня її складання.

Ухвала суду може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги протягом 15 днів з дня проголошення ухвали.

Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання.

Ухвала надрукована суддею та є оригіналом.

Суддя: О. О. Гальченко