Рішення № 10319188, 10.02.2010, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 308

РІШЕННЯ

Іменем України

10.02.2010Справа №2-22/740-2009 За позовом Публічного акціонерного товариства «Райффайзен банк Аваль», м. Київ, Печерський район, вул. Лєскова, 9, в особі Кримської республіканської дирекції, м. Сімферополь, вул. Набережна, 32.

до відповідача Приватного сільськогосподарського підприємства «Чернишевське», АР Крим, Роздольненський район, с. Чорнишове, вул. Кірова, 2-а.

про стягнення 906121,11 грн.

Суддя Калініченко А.А.

представники:

від позивача – Боженко О.В., предст., дов. від 02.11.09р.

від відповідача – Солощенко І.В., предст., дов. від 22.01.10р.

Суть спору: Позивач – ВАТ Райффайзен банк Аваль» в особі Кримської республіканської дирекції звернувся до господарського суду АР Крим із позовом про стягнення з відповідача - Приватного сільськогосподарського підприємства «Чернишевське» заборгованості за кредитом у сумі 900500,00 грн., пені у сумі 5621,11 грн., а також витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідачем не виконано зобов’язання за укладеним кредитним договором щодо повернення одержаного кредиту та сплати нарахованих відсотків, що є порушенням положень 526 Цивільного кодексу України. Крім того у зв’язку із порушенням відповідачем своїх зобов’язань, позивачем відповідно до умов договору нараховано суму пені.

В процесі розгляду справи позивач клопотанням від 26.02.2009р. за № 15-1/8-166 (том. 1 а.с. 25-26) уточнив позовні вимоги та просив суд стягнути з відповідача суму заборгованості за кредитом у розмірі 675500,00 грн. та пеню у сумі 5621,11 грн.

Відповідачем вимоги не визнавались з посиланням на те, що відповідно до положень Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо запобігання негативним наслідкам впливу світової фінансової кризи на розвиток агропромислового комплексу» № 922-VI, заборгованість за кредитним договором укладеним із позивачем є пролонгованою не менш ніж на 365 днів.

Розгляд справи неодноразово відкладався.

Позивачем надавались заперечення на відзив відповідача, у яких вказувалось на те, що положення Закону № 922-VI не можуть застосовуватись до правовідносин які виникли між сторонами, адже заборгованість, що виникла за відповідачем відповідно до ст. 1050 Цивільного кодексу України надає позивачу право вимагати дострокового повернення кредиту.

Також позивачем надавались пояснення (том 1 а.с. 83-84) в яких вказувалось на те, що згідно підпункту б) пункту 11 Закону № 922-VI норми підпункту а) пункту 11 поширюються на заборгованість яка кваліфікується як субстандартна або сумнівна, що виникла станом на 01.01.2009р., однак заборгованість відповідача не є а ні субстандартною, а ні сумнівною, адже виникла вже після 01.01.2009р., а відтак не підлягає реструктуризації.

Заявою від 14.12.2009р. за № 15-1/8-1022 позивач просив суд змінити назву позивача на Публічне акціонерне товариство «Райффайзен банк Аваль» у зв’язку із назви, а також уточнив позовні вимоги та просив стягнути з відповідача суму заборгованості за кредитним договором у розмірі 675500,00 грн. та пеню у сумі 9484,76 грн., оскільки строк погашення кредиту відповідно до умов додаткової угоди від 27.10.2009р. до договору укладеної між сторонами сплив 15.11.2009р.

Ухвалою від 14.12.2009р. суд замінив назву позивача на Публічне акціонерне товариство «Райффайзен банк Аваль», розгляд справи було відкладено.

Відповідачем надавався відзив на уточнення позивача, в якому вказувалось на те, що відповідач не був обізнаний до 10.12.2009р. про те чи набрали зміни до договору чинності, а відтак не міг планувати повернення кредиту.

26.01.2010р. судом винесено ухвалу якою прийнято заяву позивача про уточнення позовних вимог.

У судовому засіданні яке відбулося 01.02.2010р. у порядку ст. 77 ГПК України оголошено перерву до 10.02.2010р. до 11 год. 40 хв.

10.02.2010р. представниками сторін у судовому засіданні раніш заявлені вимоги та заперечення на них підтримано.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд

встановив:

06 червня 2006 року між Акціонерним поштово-пенсійним банком «Аваль» правонаступником якого є Публічно акціонерне товариство «Райффайзен банк Аваль» (п. 1.4 Статуту в редакції від 05.10.2007р. та п. 1.3 Статуту в редакції від 14.10.2009р.) та Приватнім сільськогосподарським підприємством «Чернишевське» був укладений кредитний договір за № 012/02-1/174-06, предметом якого є: кредитор (позивач) на положеннях та умовах цього договору надає позичальнику (відповідач) кредит у сумі 1795500,00 грн. строком до 05.02.2010р. зі сплатою 16% річних.

У відповідності із п. 6.1 договору відповідач зобов’язався використати кредит на зазначені у договорі цілі і забезпечити повернення одержаного кредиту та сплату нарахованих відсотків на умовах, передбачених договором. Відсотки за кредит позичальник сплачує щомісячно платіжним дорученням на рахунок доходів кредитора на пізніше останнього робочого дня кожного місяця та остаточно при погашенні кредиту. Основна заборгованість за кредитом (позичкова заборгованість) погашається позичальником у відповідності до графіку погашення заборгованості (додаток № 1 до договору), а якщо такий не був укладений – не пізніше останнього дня користування кредитом, зазначеного в п. 1.1. договору.

Додаток № 1 до договору підписано обома сторонами за договором (том 1 а.с. 13).

10.07.2007р. між сторонами було укладено додаткову угоду до кредитного договору 012/02-1/174-06, якою п. 6.1 договору викладено у наступній редакції: використати кредит на зазначені у договорі цілі і забезпечити повернення одержаного кредиту та сплату нарахованих відсотків на умовах, передбачених договором. Відсотки за кредит позичальник сплачує щомісячно платіжним дорученням на рахунок доходів кредитора № 206801629 на пізніше останнього робочого дня кожного місяця та остаточно при погашенні кредиту. Основна заборгованість за кредитом (позичкова заборгованість) погашається позичальником у відповідності до графіку погашення заборгованості (додаток № 2 до договору), а якщо такий не був укладений – не пізніше останнього дня користування кредитом, зазначеного в п. 1.1. договору.

Додаток № 2 до договору підписано обома сторонами за договором (том 1 а.с. 15).

22.11.2007р. між позивачем та відповідачем укладено наступну додаткову угоду до кредитного договору 012/02-1/174-06, якою сторони абзац 3 п. 6.1 договору викладено у наступній редакції: основна заборгованість за кредитом (позичкова заборгованість) погашається позичальником у відповідності до графіка погашення заборгованості (додаток № 3). Також вказаною угодою сторони визначили, що вона є невід’ємною частиною кредитного договору № 012/02-1/174-06 та набуває чинності з часу її підписання. (том 1 а.с. 27-28).

Додатковою угодою від 15.04.2009р. за № 012/02-1/174-06/99 до кредитного договору № 012/02-1/174-06 сторони розділ 1 договору виклали у такій редакції: кредитор на положеннях та умовах цього договору надає позичальнику кредит у сумі 1795500,00 грн. строком до 05.02.2010р. зі сплатою 20% річних. Також зазначено, що ця угода набуває чинності з часу підписання (том 2 а.с. 4).

Крім того додатковою угодою за № 012/02-1/174-06/199 від 27.10.2009р. до кредитного договору 012/02-1/174-06 сторони виклали графік погашення заборгованості по кредитному договору у наступній редакції: грудень 2006р. - 100000,00 грн.; листопад 2007р. - 525000,00 грн.; грудень 2007р. - 45000,00 грн.; листопад 2008р. – 225000,00 грн.; грудень 2008р. 225000,00 грн.; до 15 листопада 2009р. 675500,00 грн. (том 2 а.с. 5-6).

Дослідивши у сукупності надані докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню у зв’язку з наступним.

Згідно ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Ч. 1 ст. 1049 Цивільного кодексу України визначено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами спір виник в наслідок порушення відповідачем зобов’язань щодо погашення кредиту відповідно до графіку за грудень 2008р. у сумі 225000,00 грн., в наслідок чого позивачем здійснено примусове списання заборгованості на вказану суму з рахунку відповідача, що підтверджується меморіальними ордерами № 2 та № 3 від 17.02.2009р. (том 1 а.с. 29).

Частиною 2 ст. 1050 Цивільного кодексу України визначено, що якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Отже враховуючи порушення відповідачем своїх зобов’язань за укладеним кредитним договором щодо своєчасної сплати чергової частини кредиту, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача залишку кредиту у сумі 675500,00 грн. є обґрунтованими.

Крім того суд зауважує на те, що у відповідності з умовами додаткової угоди за № 012/02-1/174-06/199 від 27.10.2009р. до кредитного договору, відповідач в строк до 15.11.2009р. повинен сплатити частину позики, що залишилася у сумі 675500,00 грн., однак доказів сплати вказаної суми суду не надано, що у свою чергу додатково свідчить про обґрунтованість вимог позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості по кредиту сумі 675500,00 грн.

Відносно доводів відповідача про те, що він не був обізнаний до 10.12.2009р. про те чи набрали зміни до договору чинності, а відтак не міг планувати повернення кредиту, суд має зазначити, що згідно листа позивача від 02.09.2009р. за № 05-1/1725 який надано самим відповідачем до матеріалів справи, останній був повідомлений банком у відповідь на своє клопотання за № 59/С від 05.08.2009р., про те, що банк готовий продовжити до 15.11.2009р. строк дії кредитного договору № 010/02-5/91-08 від 30.05.2008р. на умовах серед яких є зокрема скорочення строку дії кредиту наданого 06.06.2006р. з лімітом 1,795 млн. грн. на три місяці, а саме з 06.02.2010р. до 15.11.2009р. та встановлено погашення наприкінці періоду 15 листопада 2009р. (том 2 а.с. 41).

Таким чином наведене свідчить про те, що відповідач отримавши лист позивача від 02.09.2009р. за № 05-1/1725 яким банк прийняв умови відповідача щодо продовження дії кредиту в іншому зобов’язанні при умові зокрема скорочення строку дії кредиту наданого 06.06.2006р. за договором № 012/02-1/174-06, був обізнаний про зміну кінцевого терміну сплати кредиту.

Також суд не приймає посилання відповідача на те, що відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо запобігання негативним наслідкам впливу світової фінансової кризи на розвиток агропромислового комплексу» № 922-VI, заборгованість за кредитним договором укладеним із позивачем є пролонгованою не менш ніж на 365 днів, оскільки вказаний Закон визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) згідно з Рішенням Конституційного Суду Українивід 24 листопада 2009 року N 29-рп/2009.

Щодо вимог позивача про стягнення суми пені у розмірі 9484,76 грн. за період з 16.11.2009р. по 10.12.2009р. суд має зазначити, що п. 10.2 кредитного договору визначено, що за порушення строків повернення кредиту, відсотків за користування кредитом передбачених п. 1.1., 6.1. договору позичальник сплачує кредитору пеню від суми простроченого платежу в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент виникнення заборгованості, за кожний день прострочення – для кредитів наданих в національній валюті України, або пеню в розмірі 0,1% від суми простроченого плату же за кожний день прострочення – для кредитів наданих в іноземній валюті.

Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Ст. 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Враховуючи, той факт, що відповідачем не виконані належним чином зобов’язання щодо повернення наданого кредиту, вимоги про стягнення з нього нарахованої суми пені у розмірі 9484,76 грн. також підлягають задоволенню.

Оскільки спір виник внаслідок неправильних дій відповідача, згідно ст. 44, 49 ГПК України оплата держмита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу підлягає покладанню саме на нього.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 44, 49, 82-84 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити.

2.          Стягнути з Приватного сільськогосподарського підприємства «Чернишевське» (АР Крим, Роздольненський район, с. Чорнишове, вул. Кірова, 2-а; рахунок 260044820 в КРД ВАТ «Райффайзен банк Аваль», МФО 324021, ЗКПО 31680841) на користь Публічного акціонерного товариства «Райффайзен банк Аваль» в особі Кримської республіканської дирекції (м. Сімферополь, вул. Набережна, 32; рахунок 29093523 в КРД ВАТ «Райффайзен банк Аваль» м. Сімферополь, МФО 324021, код ЄДРПОУ 20680287) заборгованість у сумі 675500,00 грн.; пеню у сумі 9484,76 грн.; витрати по сплаті державного мита у сумі 9061,21 грн., та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Калініченко А.А.