Рішення № 103191488, 14.02.2022, Кременчуцький районний суд Полтавської області

Справа № 536/1170/21

Провадження № 2/536/63/22

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 лютого 2022 року Кременчуцький районний суд Полтавської області у складі: головуючої судді Даніліної Ж.О., за участю секретаря Поколоти О.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

УСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство «Державний експортно-імпортний банк України» (далі ?АТ «Державний експортно-імпортний банк України») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про відкриття кредитної лінії до карткового рахунку у рамках зарплатного проекту №8152042415БС/2018-04 від 06 квітня 2018 року у сумі 48 747,54 грн, з яких: 18 310,65 грн прострочена основна заборгованість, 7 857,03 грн пеня на суму основної заборгованості, 14 510,59 грн прострочені відсотки, 4 180,09 грн пеня на суму прострочених відсотків, 3 889,18 грн інфляційні втрати та судових витрат зі сплати судового збору у сумі 2 270,00 грн.

Свої вимоги позивач обґрунтував тим, що 06 квітня 2018 року між Публічним акціонерним товариством «Державний експортно-імпортний банк України» в особі філії у м. Полтаві та ОСОБА_1 укладено договір про відкриття кредитної лінії до карткового рахунку № 8152042415 БС/2018-04.

Позивачпосилається на те, що свої зобов`язання за договором виконав у повному обсязі, а саме надав відповідачу можливість розпоряджатися кредитними коштами на умовах передбачених договором та в межах встановленого кредитного ліміту, але в процесі користування кредитним рахунком відповідач не надав своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості, що відображено у розрахунку заборгованості за договором та підтверджується випискою по рахунку.

24 липня 2020 року банк направив на адресу відповідача лист-претензію №064-100/406 із вимогою погасити заборгованість.

Однак, на момент звернення позивача до суду, відповідач у порушення умов договору не здійснив повне погашення заборгованості.

Крім того, відповідно до положень статті 625 Цивільного кодексу України позивач просить стягнути, крім основної заборгованості за кредитом, відсотків та пені згідно умов договору, інфляційні втрати у сумі 3 889,18 грн

Ухвалою Кременчуцького районного суду Полтавської області від 22 вересня 2021 року відкрито провадження у справі №536/1170/21 за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, подав до суду заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримує та не заперечує проти прийняття судом заочного рішення у цій справі.

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився, про час, дату і місце розгляду справи повідомлявся належним чином ? засобами рекомендованого повідомлення поштового зв`язку, а також шляхом публікації оголошення на веб-сайті Кременчуцького районного суду Полтавської області на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет. Проте відповідач не повідомив причини неявки, до суду не звертався із заявою про відкладення розгляду справи.

В установлений судом строк відповідач відзив на позовну заяву не надав, тому відповідно до частини 8 статті 178 Цивільного процесуального кодексу України суд вирішує справу за наявними матеріалами.

У зв`язку з неявкою сторін в судове засідання, на підставі частини 2 статті 247 Цивільного процесуального кодексу України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Частиною 1 статті 280 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Ураховуючи, що позивач не заперечує проти заочного розгляду справи, суд вважає можливим розглянути справу без участі сторін на підставі наявних доказів у справі.

Дослідивши матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 4 Цивільного процесуального кодексу України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно частини 1 статті 13 Цивільного процесуального кодексу України суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Судом установлено, що 06 квітня 2018 року між Публічним акціонерним товариством «Державний експортно-імпортний банк України» (банк), який перейменовано в АТ «Державний експортно-імпортний банк України, та ОСОБА_1 (клієнт) укладено договір про відкриття кредитної лінії до карткового рахунка у рамках зарплатного проекту №8152042415БС/2018-04, згідно пункту 2.1 умов якого сторони домовилися про відкриття кредитної лінії у розмірі не більше 20 000,00 грн, для проведення операцій із застосуванням картки, а клієнт зобов`язується повернути кредит банку та сплатити проценти за користування кредитом у порядку та на умовах, визначених цим договором.

Пунктом 2.3 договору визначено, що дія кредитної лінії припиняється 31 березня 2020 року.

Відповідно до пункту 2.8 договору за користування кредитом клієнт зобовязаний щомісячно сплачувати банку проценти, нараховані за фіксованою процентною ставкою у розмірі 28% річних.

За умовами пункту 4.1 договору нарахування процентів за користування кредитом здійснюється банком у валюті карткового рахунка починаючи з першого календарного дня, наступного за днем видачі кредиту по день повного погашення кредиту (включно), виходячи при цьому з фактичної заборгованості за кредитом на початок кожного календарного дня періоду, за який нараховуються такі проценти, розмірів процентних ставок, визначених згідно з умовами цього договору, фактичної кількості календарних днів у період, за який здійснюється нарахування таких процентів, та фактичної кількості календарних днів у поточному році.

Нарахування процентів за користування кредитом банк здійснює в останній день кожного місяця та в день припинення дії кредитної лінії, а у разі наявності простроченої заборгованості за кредитом ? у день надходження на картковий рахунок грошових коштів, за рахунок яких така прострочена заборгованість буде повністю або частково погашена (пункт 4.2 договору).

Відповідно до пункту 6.2.2 договору клієнт зобов`язується погасити банку всю існуючу заборгованість за кредитом у разі його звільнення з роботи в організації.

Також клієнт зобов`язується сплачувати банку проценти , нараховані банком за користування кредитом, щомісяця не пізніше останнього банківського дня місяця, наступного за місяцем, у якому вони були нараховані, а у разі припинення дії кредитної лінії ? не пізніше першого банківського дня, наступного за днем, у який клієнт зобов`язаний погасити банку усю існуючу заборгованість за кредитом у зв`язку з припиненням дії кредитної лінії (пункт 6.2.3 договору).

Згідно з вимогами пункту 6.2.4 договору у разі надіслання банком вимоги клієнту про дострокове повернення кредиту клієнт зобов`язується погасити банку не пізніше терміну, зазначеного у такій вимозі банку, усю існуючу на день такого погашення заборгованість за кредитом та за процентами за користування кредитом.

Пунктом 7.1.1 договору сторони передбачили, що у разі прострочення погашення кредиту та/або процентів за кредитом, клієнт сплачує банку пеню за кожний день прострочення у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діятиме у період, за який нараховується пеня. Пеня нараховується на суму простроченої заборгованості із розрахунку фактичної кількості днів її прострочення, починаючи з дня виникнення простроченої заборгованості до дня її погашення у повному обсязі (включно). При цьому, сума пені, нарахованої за прострочення погашення заборгованості клієнта за кредитом та процентів за кредитом, не може становити більше 15% від суми кожного відповідного простроченого платежу.

На виконання викладених вище умов кредитного договору, позивачем за період дії кредитної лінії було надано відповідачу кредитний ліміт на картковий рахунок, що підтверджується банківськими виписками за контрактом відповідача. Проте, відповідач взяті на себе зобов`язання щодо повного та своєчасного повернення отриманих кредитних коштів не виконав, внаслідок чого у останнього перед позивачем утворилась прострочена основна заборгованість, яка станом на 31 травня 2021 року становить 18 310,65 грн.

24 липня 2020 року банк надіслав на адресу відповідача вимогу №064-100/424 про сплату заборгованості за договором про відкриття кредитної лінії до карткового рахунка №8152042415БС/2018-04 від 11 квітня 2018 року станом на 23 липня 2020 року у сумі 28 979,57 грн (основний борг у сумі 18 310,65 грн та нараховані проценти у сумі 10 668,92 грн).

Позаяк у позасудовому порядку вказане питання вирішити не вдалося у зв`язку із чим банк звернувся до суду за захистом порушених прав.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, відповідно до статті 11 ЦК України є, зокрема, договори. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтями 6, 627 ЦК України визначено, що сторони є вільними в укладені договору, в виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 1 статті 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

В частині 1 статті 629 ЦК України зазначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

За приписами ч.1 ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Частина 2 ст. 1054 ЦК України передбачає, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Проаналізувавши вищенаведені умови договору, суд дійшов висновку про укладення між сторонами кредитного договору в порядку ст. 1054 ЦК України.

Згідно зі статями 526, 530, 610 Цивільного кодексу Українизобов`язання має виконуватися належним чином у встановлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

В частині 1 статті 612 ЦК України зазначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Станом на момент розгляду справи, відповідач заборгованість не сплатив та не надав суду жодних доказів, які б спростовували суму заявленого боргу.

Ураховуючи фактичні обставини справи та наведені норми законодавства, відповідач визнається судом таким, що прострочив виконання зобов`язання щодо оплати заборгованості за кредитною лінією (основного боргу) у розмірі 18 310,65 грн, а тому позовні вимоги в цій частині суд вважає обґрунтованими, доведеними позивачем, підтвердженими матеріалами справи, не спростованими відповідачем та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача заборгованості по відсотках за користування кредитною лінією у розмірі 14 510,59 грн суд виходить з наступного.

Відповідно до приписів частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, установлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

За змістом частини 1 статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до частини 1 статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Частиною 1 статті 1050 ЦК України передбачено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Згідно з частиною 2 статті 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому на підставі статті 1048 цього Кодексу.

Водночас за змістом частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У постанові від 23.05.2018 у справі№ 910/1238/17 з приводу застосування приписів статті 1048 ЦК України у разі неправомірного, незаконного користування боржником грошовими коштами через прострочення виконання грошового зобов`язання Велика Палата Верховного Суду вказала на таке.

Плата за прострочення виконання грошового зобов`язання врегульована законодавством. У цьому разі відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України боржник зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Тобто законодавство встановлює наслідки як надання можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу в межах дії договору, так і наслідки прострочення грошового зобов`язання, коли боржник повинен сплатити гроші, але неправомірно не сплачує їх, тому підстави для застосування аналогії закону відсутні.

У постанові від 28.03.2018 у справі №444/9519/12 Велика Палата Верховного Суду вказала, що право кредитора нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи в разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною 2 статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною 2 статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Відтак Велика Палата Верховного Суду відхилила аргументи позивача про те, що на підставі статті 599 та частини 4 статті 631 ЦК України він мав право нараховувати передбачені договором проценти до повного погашення заборгованості за кредитом. При цьому вказала, що зі спливом строку кредитування припинилося право позивача нараховувати проценти за кредитом.

У постанові від 04.02.2020 у справі 912/1120/16 зазначено, що у постановах Великої Палати Верховного Суду уже неодноразово вказувалося на те, що цивільне законодавство передбачає як випадки, коли боржник правомірно користується наданими йому коштами та має право не сплачувати кредитору свій борг протягом певного узгодженого часу, так і випадки, коли боржник повинен сплатити борг кредитору, однак не сплачує коштів, користуючись ними протягом певного строку неправомірно.

Зокрема, відносини щодо сплати процентів за одержання боржником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу врегульовані частиною 1 статті 1048 ЦК України. Такі проценти є звичайною платою боржника за право тимчасово користуватися наданими йому коштами на визначених договором та законодавством умовах, тобто у межах належного та добросовісного виконання сторонами договірних зобов`язань, а не у випадку їх порушення.

Натомість наслідки прострочення грошового зобов`язання (коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх) також урегульовані законодавством. У випадках, коли боржник порушив умови договору, прострочивши виконання грошового зобов`язання, за частиною 1 статті 1050 ЦК України застосуванню у таких правовідносинах підлягає положення статті 625 цього Кодексу.

За наведеним у цій статті регулюванням відповідальності за прострочення грошового зобов`язання на боржника за прострочення виконання грошового зобов`язання покладається обов`язок сплатити кредитору на його вимогу суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Проценти, встановлені статтею 625 ЦК України, підлягають стягненню саме при наявності протиправного невиконання (неналежного виконання) грошового зобов`язання.

Тобто, проценти, що стягуються за прострочення виконання грошового зобов`язання за частиною 2 статті 625 ЦК України є спеціальним видом відповідальності за таке порушення зобов`язання. На відміну від процентів, які є звичайною платою за користування грошима, зокрема за договором позики, до них застосовуються загальні норми про цивільно-правову відповідальність.

Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання (подібні висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц).

Оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма частини 1 статті 1048 ЦК України і охоронна норма частини 2 статті 625 цього Кодексу не можуть застосовуватись одночасно.

Тому за період до прострочення боржника підлягають стягненню проценти від суми позики (кредиту) відповідно до умов договору та частини 1 статті 1048 ЦК України як плата за надану позику (кредит), а за період після такого прострочення підлягають стягненню річні проценти відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання, тобто як міра відповідальності за порушення грошового зобов`язання.

Отже, після дати спливу строку кредитування (31 березня 2020 року) банк неправомірно продовжив нарахування відсотків по кредиту, а тому згідно розрахунку заборгованості до сплати підлягають стягненню з відповідача відсотки у сумі 9 394,18 грн.

Оскільки право позивача нараховувати проценти за кредитом припинилося зі спливом строку кредитування, суд дійшов висновку, що сума стягнення похідної вимоги з відповідача пені на суму прострочених відсотків підлягає у розмірі 2 424,86 грн.

Розглядаючи вимоги позивача про стягнення пені за прострочення основної заборгованості за кредитом у сумі 7 857,03 грн суд виходить з наступного.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Статтею 549 ЦК України визначено, що неустойкою (пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Постановою Кабінету Міністрів України «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» №211 від 11.03.2020р. (з усіма відповідними змінами) з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, з урахуванням рішення Державної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій від 10.03.2020р., установлено з 12.03.2020р. на всій території України карантин.

Своєю чергою, ст.1 Закону України «Про внесення змін до Господарського кодексу України та Цивільного кодексу України щодо недопущення нарахування штрафних санкцій за кредитами (позиками) у період дії карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби COVID-19» №691-IX від 16.06.2020р., який набрав чинності 04.07.2020р., були внесені зміни до розділ "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України(Відомості Верховної Ради України, 2003 р., NN 40 - 44, ст. 356) доповнено пунктом 15 такого змісту:"15. У разі прострочення позичальником у період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби COVID-19, або/та у тридцятиденний строк після дня завершення дії такого карантину виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від обов`язків сплатити на користь кредитодавця (позикодавця) неустойку, штраф, пеню за таке прострочення".

Відповідно до ч.1 ст.58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи. Закріплений у наведеній нормі принцип незворотності дії закону та інших нормативно-правових актів у часі («lex ad praeterian non valet») полягає в тому, що дія їх не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання ними чинності, за винятком випадку коли закон або інші нормативно-правові акти пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Так, згідно з висновками щодо тлумачення змісту ст.58 Конституції України, викладеними у рішеннях Конституційного Суду України №1-зп від 13.05.1997р., №1-рп/99 від 09.02.1999р., №3-рп/2001 від 05.04.2001р. та №6-рп/2012 від 13.03.2012р., закони та інші нормативно-правові акти поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності; дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється із втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Оскільки Закон України №691-IX від 16.06.2020 набрав чинності в період дії карантину на території України і у самому Законі визначено початок перебігу строку звільнення позичальника від сплати неустойки саме з початку дії карантину, сул дійшов висновку, що у Законі передбачено правило зворотної дії в часі положень цього Закону до відносин, що виникли до введення його в дію.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 08 грудня 2021 року у справі №922/4053/20.

Суд зазначає, що оскільки Законом України №691-IX від 16.06.2020р. скасовано цивільну відповідальність (щодо сплати неустойки, штрафу, пені) за прострочення грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем) на період дії карантину - тобто передбачено правило зворотної дії в часі положень цього Закону до відносин, що виникли до введення його в дію та продовжують існувати після введення його в дію, штрафних санкцій з 12.03.2020р. (початок дії карантину) та до сьогодні за прострочення сплати заборгованості за тілом кредиту не нараховуються.

Таким чином, належний період стягнення пені, нарахованої на прострочення виконання зобов`язань за кредитом, повинен становити до 11 березня 2020 року, а відтак сума пені на суму основаної заборгованості, яка підлягає до стягнення складає 4 821,44 грн.

Щодо позовних вимог про стягнення інфляційних втрат у сумі 3 889,18 грн суд зазначає наступне.

За змістом частини другої статті 625 Цивільного кодексу України нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за неналежне виконання зобов`язання.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат в сумі 3 889,18 грн, суд вважає його арифметично вірним та таким, що відповідає положенням чинного законодавства.

При цьому, суд зазначає, що відповідно до вимог частини 3 статті 12, частини 1 статті 81 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.п

Відповідачем взагалі не надано будь-яких доказів на спростування наведених вище висновків, як і не надано належних доказів на підтвердження відсутності боргу перед позивачем.

За таких обставин суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги є частково обґрунтованими та підлягають задоволенню з урахуванням наведеного.

Положеннями статті 141 Цивільного процесуального кодексу України визначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позовні вимоги АТ «Державний експортно-імпортний банк України» підлягають частковому задоволенню, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у сумі 1 808,74 грн.

Керуючись статтями 12, 81, 83, 89, 141, 258, 282, 284, 289 Цивільного процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Позов Акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» заборгованість за договором про відкриття кредитної лінії до карткового рахунку у межах зарплатного проєкту №8152042415БС/2018-04 від 06 квітня 2018 року у сумі 18 310,65 грн, прострочені відсотки у сумі 9 394,18 грн, пеню на суму прострочених відсотків у сумі 2 424,86 грн, пеню на суму простроченого основного боргу у сумі 4 821,44 грн та інфляційних втрат у сумі 3 889,18 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» витрати зі сплати судового збору у сумі1 808,74 грн.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом 30 днів з дня складення його повного тексту. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом 20 днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом встановлених законом строків не подана заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Інформація про учасників справи:

Позивач ? Акціонерне товариство «Державний експортно-імпортний банк України» (код ЄДРПОУ 00032112 в особі філії Акціонерного товариства «Укрексімбанк» у м. Полтаві), місцезнаходження: 031501, м. Київ вул. Антоновича, 127.

Відповідач ? ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової карти платника податків НОМЕР_2 , зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання (перебування): АДРЕСА_1 .

СуддяЖ. О. Даніліна