Ухвала суду № 103191371, 11.02.2022, Старобільський районний суд Луганської області

11.02.2022

ЄУН 431/509/22

Провадження №1-кп/431/212/22

УХВАЛА

11 лютого 2022 року Старобільський районний суд Луганської області

у складі головуючого судді Пелиха О.О.,

за участю секретаря с/з Должикова М.О.,

прокурора Ісмаілова Е.Н.,

обвинуваченого ОСОБА_1 ,

захисника Кізіми В.В.,

потерпілих ОСОБА_2 ,

ОСОБА_3 ,

представника потерпілої Лиманської О.О. Овчиннікова Д.А.,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні у залі суду обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесений у Єдиному реєстрі досудових розслідувань за № 12021130000000394 від 14.12.2021

стосовно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Лисичанськ Луганської області, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , громадянина України,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286 КК України,

ВСТАНОВИВ:

Дане кримінальне провадження підсудне Старобільському районному суду Луганської області.

Угод про примирення між потерпілими та обвинуваченим або між прокурором та обвинуваченим про визнання винуватості до суду не поступило.

Підстав для закриття провадження у справі, передбачених ст.ст.342-345 КПК України немає.

Обвинувальний акт складений відповідно до вимог норм КПК України.

Підстав для прийняття рішень, передбачених пунктами 1-4 ч.3 ст. 314 КПК України немає.

Всі сторони кримінального провадження навполягали на призначенні справи до судового розгляду.

08 лютого 2022 року прокурор звернувся до суду з клопотанням про обрання ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів.

10 лютого 2022 року у підготовчому судовому засіданні прокурор своє клопотання підтримав, обґрунтовуючи його наявністю ризику передбаченого п.1.ч.1 ст.177 КПК України, а саме можливістю обвинуваченого переховуватися від органів досудового розслідування або суду. Зазначений ризик підтвердив наявністю у ОСОБА_4 пасажирської митної декларації, зразка РФ, де адресою тимчасового проживання останнього є АДРЕСА_3 , а також зазначив, що матір ОСОБА_1 проживає у м. Москва. Клопотання просив задовольнити.

Захисник Кізіма В.В. вважав клопотання таким, що не підлягає задоволенню. Вважав, що до його підзахисного можливо застосувати більш м`який запобіжний захід такий, як домашній арешт з застосуванням електронного засобу контролю, враховуючи особу обвинуваченого.

Обвинувачений підтримав позицію захисника.

Потерпіла ОСОБА_2 та її представник Овчинніков Д.А. вважали клопотання прокурора таким, що підлягає задоволенню. Зазначили, що обвинуваченим через його сестру вчинялися заходи щодо відшкодування потерпілій витрат на лікування та поховання.

Потерпіла ОСОБА_3 просила клопотання прокурора задовольнити.

Потерпіла ОСОБА_5 до суду не з`явилася, надала заяву в якій просила суд розглянути справу без її участі. Претензій до обвинуваченого не має. Міру покарання просила визначити на розсуд суду.

Суд, вислухавши учасників судового провадження, дослідивши надане клопотання, приходить до наступних висновків.

Рішення суду про застосування до особи запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою/продовження строку дії такого запобіжного заходу буде обґрунтованим не лише, якщо воно відповідає внутрішньому законодавству, але й постановлене з урахуванням положень Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практики ЄСПЛ, що узгоджується з вимогами ч.5 ст.9 КПК України.

ЄСПЛ неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.

Відповідно до вимог ст.177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, тобто: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Крім того, при вирішенні питання про обрання, продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою суд повинен врахувати обставини, передбачені ст.178 КПК України, зокрема, тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа та дані, які її характеризують і можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.

Згідно з ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.

Судом встановлено, що слідчим управління ГУНП у Луганській області здійснювалося досудове розслідування у кримінальному провадженні №12021130000000394 від 14.12.2021, в якому ОСОБА_1 було повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.286 КК України.

14.12.2021 року ОСОБА_1 затримано на підставі ст.208 КПК України та ухвалою слідчого судді Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 16.12.2021 було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк до 11 лютого 2022 року включно.

Таким чином з 14.12.2021 року у вказаному кримінальному провадженні ОСОБА_1 тримається під вартою, строк дії запобіжного заходу був визначений до 11.02.2022 включно.

Обґрунтовуючи рішення про обрання запобіжного заходу слідчий суддя посилалась на наявність обґрунтованої підозри та існування ризику, передбаченого п.1 ч.1 ст.177 КПК України - можливість ОСОБА_1 переховуватися від органів досудового розслідування та /або суду, який підтверджувався пасажирською декларацією, зразка РФ, на ім`я ОСОБА_1 , де адресою: тимчасового проживання останнього є АДРЕСА_3 .

Частина 3 ст.176 КПК України визначає, що суд відмовляє у застосуванні запобіжного заходу, якщо прокурор не доведе, що встановлені під час розгляду клопотання про застосування запобіжних заходів обставини, є достатніми для переконання, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів, передбачених частиною першою цієї статті, не може запобігти доведеним під час розгляду ризику або ризикам. При цьому найбільш м`яким запобіжним заходом є особисте зобов`язання, а найбільш суворим - тримання під вартою.

В контексті практики ЄСПЛ ризик втечі обвинуваченого не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку. Оцінка такого ризику має проводитись з посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі, або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня (рішення в справі «Панченко проти Росії»).

Рішення в справі «Бекчиєв проти Молдови», визначенно, що ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню.

Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству.

Відповідно до рішення ЄСПЛ у справі «Клішин проти України» наявність кожного ризику повинна носити не абстрактний, а конкретний характер та доводитися відповідними доказами. Рішенням у справі «Белевицький проти Росії» обмеження розгляду клопотання про обрання, продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою лише переліком законодавчих (стандартних) підстав для його застосування без встановлення їх наявності та обґрунтованості до конкретної особи ЄСППЛ визнав порушенням п.4 ст.5 Конвенції.

В контексті п.3 ст.5 Конвенції (правова позиція ЄСПЛ у п.60 рішення у справі «Єлоєв проти України») після спливу певного проміжку часу (досудового розслідування, судового розгляду) навіть обґрунтована підозра у вчиненні злочину не може бути єдиним виправданням тримання під вартою підозрюваного, обвинуваченого, а тому суду в разі задоволення клопотання про обрання або продовження терміну застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою необхідно чітко зазначити у судовому рішенні про наявність іншої підстави (підстав) або ризику, що передбачені ч.1 ст.177 КПК України.

Сама по собі тяжкість злочину, у вчиненні якого підозрюється особа не може бути безумовною підставою для обрання щодо цієї особи запобіжного заходу у вигляді взяття під варту (рішення ЄСПЛ у справі "Ніколова проти Болгарії"). Відповідно до рішення ЄСПЛ по справі "Ноймайстер проти Австрії" позбавлення волі особи (тримання під вартою) не повинно перетворюватися на своєрідну прелюдію до завчасного відбування можливого у майбутньому вироку про позбавлення волі.

Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.

Обвинувачений є громадянином України, не має судимостей, має родину, цивільну дружину, батька пенсіонера, що свідчить про міцність соціальних зв`язків, його родина має житло в м. Лисичанськ Луганської області, ОСОБА_1 є військовозобов`язаним, кримінальне правопорушення у вчиненні, якого він обвинувачується не є умисним.

Враховуючи вказані обставини, суд приходить до висновку, що належна процесуальна поведінка обвинуваченого може бути забезпечена застосуванням менш суворого запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, оскільки ризик передбачений п.1. ч.1 ст.177 КПК України продовжує існувати.

Згідно ч.1 ст. 181 КПК України домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби.

З метою забезпечення дієвості даного кримінального провадження є доцільним покладення на обвинуваченого ОСОБА_1 наступного, передбаченого ч. 5 ст. 194 КПК України, обов`язку:

- прибувати за кожною вимогою до суду;

- не відлучатися з м. Лисичанськ, за винятком участі в судовому розгляді кримінального провадження стосовно нього, без дозволу суду;

- повідомляти суд про зміну свого місця проживання;

- утримуватися від спілкування зі свідками та експертами у цьому кримінальному провадженні;

- здати на зберігання до Луганської обласної прокуратури свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну;

- носити електронний засіб контролю.

Застосування іншого, більш м`якого запобіжного заходу ОСОБА_1 не може бути достатнім для запобігання доведеного ризику, передбаченого п.1 ч.1 ст. 177 КПК України.

Приймаючи до уваги наведене, суд приходить до висновку про необхідність призначення справи до судового розгляду, а також, що належна процесуальна поведінка обвинуваченого може бути забезпечена застосуванням менш суворого запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту з покладанням обов`язків передбачених статтею 194 КПК України, а тому клопотання прокурора про обрання обвинуваченому запобіжного заходу у виді тримання під вартою задовольнити частково.

На підставі викладеного, керуючись ст.179, 194, 314 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

Кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286 КК України, призначити до судового розгляду у відкритому судовому засіданні в приміщенні Старобільського районного суду Луганської області в залі суду на 21 лютого 2022 року на 11-00 годину, за участю прокурора, обвинуваченого, захисника, потерпілих та їх представників.

Клопотання прокурора Ісмаілова Е. про обрання запобіжного заходу стосовно ОСОБА_1 у виді тримання під вартою задовольнити частково.

Змінити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт з застосуванням електронного засобу контролю, за адресою: АДРЕСА_1 .

Покласти на обвинуваченого ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 обов`язки, передбачені ч.5 ст.194 КПК України:

- прибувати за кожною вимогою до суду;

- не відлучатися з м. Лисичанськ, за винятком участі в судовому розгляді кримінального провадження стосовно нього, без дозволу суду;

- повідомляти суд про зміну свого місця проживання;

- утримуватися від спілкування зі свідками та експертами у цьому кримінальному провадженні;

- здати на зберігання до Луганської обласної прокуратури свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну;

- носити електронний засіб контролю.

Визначити строк дії ухвали тривалістю 60 (шістдесят) днів, тобто до 10 квітня 2022 року включно.

Обвинувачений ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 підлягає негайній доставці до місця свого проживання за адресою: АДРЕСА_1 , та звільненню з-під варти.

Ухвалу про обрання запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту стосовно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 передати для виконання органу Національної поліції за місцем проживання обвинуваченого.

Контроль за виконанням ухвали покласти на Луганську обласну прокуратуру.

Про виконання ухвали повідомити Старобільський районний суд Луганської області.

Ухвала може бути оскаржена до Луганського апеляційного суду через Старобільський районний суд Луганської області протягом семи днів з дня її оголошення.

Суддя О.О. Пелих