Ухвала суду № 103191120, 13.02.2022, Ірпінський міський суд Київської області

Справа № 367/8718/18

Провадження №1-кп/367/251/2022

УХВАЛА

Іменем України

08 лютого 2022 року Ірпінський міський суд Київської області у складі:

головуючого судді Линника В.Я.,

за участі: секретаря Балинської О.С.,

прокурора Наливайка М.Я,

обвинувачених ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в приміщенні Ірпінського міського суду кримінальне провадження, внесене 23.02.2018 р. в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 42018000000000423, по обвинуваченню ОСОБА_2 та ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України,

в с т а н о в и в:

В судовому засіданні прокурор висловив думку, що обвинувальний акт підсудний Ірпінському міському суду Київської області, відповідає вимогам закону і підлягає призначенню до судового розгляду.

Обвинувачений ОСОБА_1 вважав, що обвинувальний акт підлягає поверненню, оскільки підозру йому було вручено не уповноваженою на те особою.

Обвинувачений ОСОБА_2 вважав, що обвинувальний акт підлягає поверненню, оскільки він не був посадовою особою в період, коли йому інкримінують вчинення злочину.

Заслухавши думку учасників підготовчого судового засідання, вивчивши обвинувальний акт і додані до нього документи, суд дійшов висновку, що обвинувальний акт підлягає поверненню прокурору, у зв`язку з його невідповідністю вимогам КПК України, виходячи з наступного.

Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право прийняти рішення про повернення обвинувального акту, якщо він не відповідає вимогам цього Кодексу.

Згідно з п.п. 3, 5 ч. 2 ст. 291 КПК України обвинувальний акт має містити, зокрема, анкетні відомості кожного потерпілого (прізвище, ім`я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство), виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини цієї статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.

Всі відомості, вказані в даній нормі, повинні бути узгоджені та не суперечити одна одній.

Відповідно до листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 03.10.2012 № 223-1430/0/4-12, у підготовчому судовому засіданні суд має право прийняти рішення про повернення обвинувального акту прокурору, якщо він не відповідає вимогам ст. 291 КПК України, зокрема, якщо цей документ містить положення, що суперечать одне одному, до нього не долучено передбачені законом додатки.

Пунктом «а» ч. 3 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України №475/97-ВР від 17 липня 1997 року, передбачено, що кожний обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення має право бути негайно і детально поінформованим зрозумілою для нього мовою про характер і причини обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення.

Вищевказаних вимог кримінального процесуального законодавства дотримано не було, оскільки в обвинувальному акті відсутній конкретний і зрозумілий виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, а ті, обставини, які викладені не узгоджені між собою та мають суперечності одна одній. Також в даному обвинувальному акті пред`явлене обвинувачення не було сформульовано належним чином, оскільки обвинувачення, викладене в обвинувальному акті, не містить чітко викладених обставин вчинення обвинуваченими злочинів, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, є неконкретним, громіздким за викладенням, не зрозумілим та сумбурним, важким для сприйняття.

З вказаного обвинувального акту вбачається, що при викладі фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими та формулюванні обвинувачення, було допущено протиріччя.

Так, згідно обвинувального акту обвинуваченими є ОСОБА_1 і ОСОБА_2 .

В той же час, зі змісту обвинувачення вбачається, що також обвинувачується ОСОБА_3 в тому, що він, діючи на виконання спільного злочинного умислу з ОСОБА_1 , спрямованого на одержання неправомірної вимоги, 20.04.2018 р. передав ОСОБА_2 грошові кошти.

Таким чином, у скоєнні злочину обвинувачується особа, яка не значиться обвинуваченою в обвинувальному акті, що безумовно порушує її право на захист.

Крім того, спочатку обвинувачені обвинувачуються у вимаганні та отриманні неправомірної вимоги за позитивне голосування ОСОБА_1 та підконтрольною йому групою депутатів по проектам рішень, винесених на розгляд Коцюбинської селищної ради Київської області, а в подальшому вказується, що ОСОБА_2 20.04.2018 р. було передано грошові кошти лише за позитивне голосування ОСОБА_1 по проектам рішень.

Разом з цим не зазначається про які проекти рішень йдеться мова, чиїх інтересів вони стосуються і чи дійсно такі проекти рішень виносились на розгляд Коцюбинської селищної ради Київської області.

Отже, вивчивши обвинувальний акт, суд вважає, що такий виклад фактичних обставин кримінальних правопорушень та формулювання обвинувачення які містяться в даному обвинувальному акті є не зрозумілими та його положення суперечать одне одному, викладені сумбурним не зручним для сприйняття текстом, оскільки з викладеного не можливо встановити обставини злочинів, які потребують доказування під час судового розгляду.

Європейський суд з прав людини у справі «Абрамян проти Росії» від 09.10.2008р. зазначив, що у тексті підпункту «а» п. 3 ст. 6 Конвенції вказано на необхідність приділяти особливу увагу роз`ясненню «обвинувачення» особі, стосовно якої порушено кримінальну справу. Деталі вчинення злочину можуть відігравати вирішальну роль під час судового розгляду кримінальної справи, оскільки саме з моменту доведення їх до відома підозрюваному він вважається офіційно письмово повідомлений про фактичні та юридичні підстави пред`явленого йому обвинувачення. Крім того, Європейський суд з прав людини нагадує, що положення зазначеного вище підпункту «а» п. 3 ст. 6 Конвенції необхідно аналізувати у світлі більш загальної норми про право на справедливий судовий розгляд, гарантоване п. 1 цієї статті. У кримінальній справі надання повної детальної інформації щодо пред`явленого особі обвинувачення, а також про правову кваліфікацію, яку суд може дати відповідним фактам, є важливою передумовою забезпечення справедливого судового розгляду (рішення від 20.04.2006р. у справі І.Н. та інші проти Австрії, п.34).

Відсутність в обвинувальному акті зрозумілого формулювання обвинувачення унеможливлює якісно і в повній мірі здійснювати захист від пред`явленого обвинувачення, що безперечно, порушує право особи на захист та ухвалене судове рішення за таких обставин, у будь-якому разі повинно бути визнано незаконним у зв`язку із істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону.

Враховуючи викладене, суд вважає, що даний обвинувальний акт всупереч ст. 291 КПК України не містить у собі належним чином сформульованого обвинувачення, та послідовних фактичних обставин кримінального правопорушення, яке прокурор вважає встановленими, що порушує вимоги норм як чинного законодавства України, так і міжнародної практики, оскільки для повноцінного захисту своїх прав особа має право знати, в чому вона обвинувачується.

Крім того, відповідно до вимог ст. 337 КПК України, судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта.

Обвинувачення, відповідно до ч. 1 ст. 3 КПК України - це твердження про вчинення певною особою діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, висунуте в порядку, встановленому цим Кодексом.

Враховуючи викладене, суд вважає, що даний обвинувальний акт всупереч ст. 291 КПК України не містить у собі належним чином сформульованого обвинувачення, та послідовних фактичних обставин кримінального правопорушення. Вказані вище недоліки позбавляють суд можливості роз?яснити обвинуваченим суть пред?явленого обвинувачення, а їм розуміти у скоєнні яких дій їх звинувачують та підготуватись до захисту, що унеможливлює призначити такий обвинувальний акт до розгляду в суді.

Вищеописані порушення вимог Кримінального процесуального кодексу України, дають підстави дійти висновку, що складений обвинувальний акт в даному кримінальному провадженні не відповідає вимогам Кримінального процесуального кодексу України та порушує гарантовані законом процесуальні права сторін кримінального провадження, порушує основні засади кримінального провадження, зокрема верховенство права, а також права осіб, які не є обвинуваченими за даним обвинувальним актом та не мають права на захист від викладеного в ньому обвинувачення в даному кримінальному провадженні, а тому обвинувальний акт, з доданими до нього документами підлягає поверненню прокуророві, який направив його до суду, для усунення допущених недоліків та приведення його у відповідність до вимог статті 291 КПК України.

Судом звертається увагу на те, що статтею 314 КПК України не передбачено можливості виправлення технічних помилок, а також внесення якихось додаткових відомостей до обвинувального акту, реєстру матеріалів досудового розслідування або розписки про отримання копії обвинувального акту після їх надходження до суду, зокрема, у підготовчому судовому засіданні.

Суд не приймає до уваги посилання обвинувачених на те, що повідомлення підозру було вручено не належною особою, ОСОБА_2 не був посадовою особою та інші посилання, оскільки такі обставини не є підставою для повернення обвинувального акту прокурору, лише можуть бути враховані під час розгляду справи та ухваленні рішення по суті.

Крім того, в судовому засіданні прокурор заявив клопотання про зміну відносно обвинуваченого ОСОБА_2 запобіжного заходу на тримання під вартою, оскільки існують ризики, передбачені п.п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, його процесуальна поведінка є неналежною, оскільки він уникав вручення йому обвинувального акту.

Обвинувачені заперечували проти клопотання прокурора, вказували, що прокурор сам здійснював агресивні дії по відношенню до ОСОБА_2 .

Заслухавши думку учасників провадження, вивчивши обвинувальний акт і додані до нього документи, суд дійшов висновку, що клопотання прокурора не може бути задоволено, виходячи з таких підстав.

Так, в судовому засіданні встановлено, що під час досудового провадження обвинуваченим ОСОБА_2 і ОСОБА_1 на підставі ухвал слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 26.05.2018 р. і ухвали Апеляційного суду м. Києва від 03.07.2018 р. було обрано запобіжні заходи у виді тримання під вартою із визначенням розміру застави в сумі 140 960,00 грн.

ОСОБА_4 11.06.2018 р. та ОСОБА_5 31.05.2018 р. було сплачено за обвинувачених застави.

Відповідно до ч. 3 ст. 315 КПК України під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом ІІ цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 200 КПК України прокурор, слідчий за погодженням з прокурором має право звернутися в порядку, передбаченому статтею 184 цього Кодексу, до слідчого судді, суду із клопотанням про зміну запобіжного заходу, в тому числі про скасування, зміну або покладення додаткових обов`язків, передбачених частиною п`ятою статті 194 цього Кодексу, чи про зміну способу їх виконання.

У клопотанні про зміну запобіжного заходу обов`язково зазначаються обставини, які:

1) виникли після прийняття попереднього рішення про застосування запобіжного заходу;

2) існували під час прийняття попереднього рішення про застосування запобіжного заходу, але про які слідчий, прокурор на той час не знав і не міг знати.

Тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу (ч.1 ст. 183 КПК України).

Прокурором не доведено в суді, що після прийняття попереднього рішення про застосування запобіжного заходу виникли обставини, які б вказували на наявність ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, або такі обставини існували під час прийняття попереднього рішення про застосування запобіжного заходу, але про них слідчий, прокурор на той час не знав і не міг знати.

В суді не було доведено, що обвинувачений ОСОБА_2 уникав слідства під час досудового розслідування.

Тому суд не знаходить підстав для зміни запобіжного заходу у виді застави, який є достатнім для забезпечення належної процесуальної поведінки обвинувачених.

Також до суду від ОСОБА_4 і ОСОБА_5 надійшли заяви про повернення застави, які були сплачені ними за обвинувачених, у зв?язку із припиненням запобіжних заходів, обраних під час досудового розслідування.

Заявники в судове засідання не з?явились, обвинувачені підтримали їх заяви.

Прокурор заперечував проти повернення застави, оскільки для цього відсутні підстави.

Суд, заслухавши думку учасників провадження, дійшов висновку, що заяви про повернення застави не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 11 ст. 182 КПК України застава, що не була звернена в дохід держави, повертається підозрюваному, обвинуваченому, заставодавцю після припинення дії цього запобіжного заходу.

Згідно з абз. 3 ч. 4 ст. 202 КПК України з моменту звільнення з-під варти у зв`язку з внесенням застави підозрюваний, обвинувачений вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

Отже, як встановлено вище, ОСОБА_4 і ОСОБА_5 сплатили за обвинувачених застави. Після сплати застави, на даний час відносно обвинувачених діє запобіжний захід у виді застави, який не обмежується строком дії, не змінений та не скасований судом.

Таким чином, відсутні підстави для повернення застави.

Суд не приймає до уваги посилання заявників на те, що запобіжний захід припинив свою дію, оскільки таке твердження не ґрунтується на нормах закону та обставинах справи.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 177, 290, 291, 314, 315 КПК України, суд, -

п о с т а н о в и в:

Повернути прокурору для усунення недоліків обвинувальний акт по кримінальному провадженню, внесеному 23.02.2018 р. в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 42018000000000423, по обвинуваченню ОСОБА_2 та ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст.368 КК України.

Зазначені в ухвалі недоліки обвинувального акту прокурору усунути протягом 10 днів.

Відмовити у задоволенні клопотання прокурора про зміну виду запобіжного заходу.

Відмовити у задоволенні клопотання ОСОБА_5 про повернення застави.

Відмовити у задоволенні клопотання ОСОБА_4 про повернення застави.

Повний текст ухвали буде виготовлено протягом 5 днів та проголошено 14.02.2022 р. о 08-30 год.

На ухвалу може бути подано апеляцію до Київського апеляційного суду протягом семи днів з дня проголошення ухвали.

Суддя: В.Я. Линник