Рішення № 10319071, 21.01.2010, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 221

РІШЕННЯ

Іменем України

21.01.2010Справа №2-1/5799-2009 за позовом Приватного підприємства «Доломит», (99043, АР Крим, м. Севастополь, вул. Невська, 5-80),

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Консоль-ЛТД», (95022, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Бородіна, 16),

про стягнення 4280,14 грн.,

Суддя Л. О. Ковтун

представники:

від позивача – Барабін Д.В., представник, дов. від 01.07.2009р.,

від відповідача - не з’явився, повідомлений належним чином,

Суть спору: приватне підприємство «Доломит» звернулося до господарського суду АР Крим з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Консоль-ЛТД» про стягнення 4280,14 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що за витратною накладною №000400 від 14.07.2006р. відповідачу переданий у власність товар на загальну суму 4280,14 грн., вартість якого в добровільному порядку не сплачена, що стало підставою для звернення до суду.

Відповідач письмового відзиву на позовну заяву та документів витребуваних судом не представив, не забезпечив явку свого представника в судове засідання, про день розгляду справи був повідомлений належним чином – рекомендованою кореспонденцією. У зв’язку з чим справу розглянуто у порядку ст.75 ГПК України за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухав пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

У липні 2006р. приватне підприємство «Доломит» по витратній накладній № 0004000 від 14.07.2006р. поставило Товариству з обмеженою відповідальністю «Консоль-ЛТД» щебінь фракції 10/35 у кількості 122.150 тон на суму 4280,14 грн.

Товар прийнятий відповідачем, про що свідчить підпис представника ТОВ «Консоль-ЛТД» на зазначеній накладній. Повноваження представника відповідача підтверджується відповідною довіреністю на одержання товарно-матеріальних цінностей, заповненими відповідно до вимог Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої Наказом Міністерства фінансів України №99 від 16.05.1996р.

Проте, вартість отриманого товару до часу подачі позову до суду відповідачем не сплачена.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. При цьому, майново-господарськими, згідно з ч. 1 ст. 175 ГК України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

В свою чергу, відповідно до частини 1 статті 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини, (пункт 1 частини 2 статті 11 ЦК України).

Частиною 1 статті 202 ЦК України передбачено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків, (частина 1, 2 статті 205 Цивільного кодексу України).

Усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність, (ч. 1 ст. 206 Цивільного кодексу України).

Отже, з урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що між сторонами у справі укладений усний правочин, що не суперечить положенням чинного законодавства України. Відповідно, у відповідача виник обов’язок щодо оплати вартості отриманого товару.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічне положення стосовно господарських зобов’язань міститься в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України, якою визначено, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання— відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Враховуючи те, що передача товару здійснювалася на підставі усного правочину, позивач листом №5Б/26 від 03.07.2009р. звернувся до Товариства з обмеженою відповідальністю «Консоль-ЛТД» з проханням оплатити вартість отриманого товару.

Вказаний лист отриманий відповідачем 09.07.2009 р., про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення №1021864 (аркуш справи 11), проте був залишений поза увагою.

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Відповідач не представив суду доказів оплати заборгованості перед позивачем у розмірі 4280,14 грн., у той час як відповідно до приписів статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, способом, передбаченим чинним законодавством для доведення такого роду фактів.

Таким чином, матеріалами справи підтверджується факт невиконання відповідачем обов’язку по сплаті вартості отриманого товару, через що вимоги Приватного підприємства «Доломит» про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Консоль-ЛТД» заборгованості у розмірі 4280,14 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Понесені позивачем витрати з оплати державного мита, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та послуг адвоката в сумі 500,00грн. судом покладаються на відповідача відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

В судовому засіданні оголошена вступна та резолютивна частини рішення.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 49, 82-84,85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Консоль-ЛТД», (95022, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Бородіна, 16; банківські реквізити: рахунок №26001301325205 у ПИБ РІСЧ, МФО 324430, ідентифікаційний код у ЄДРПО України 33187195) на користь Приватного підприємства «Доломит», (99043, АР Крим, м. Севастополь, вул. Невська, 5-80, банківські реквізити: рахунок 26004038983600 в АКИБ «Укрсиббанк», м. Харків, МФО 351005, ідентифікаційний код у ЄДРПО України 25145768) заборгованість в сумі 4280,14 грн., державне мито в сумі 102,00грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00грн. та витрати на оплату послуг адвоката в сумі 500,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Ковтун Л.А.