Рішення № 10319028, 26.01.2010, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 313

РІШЕННЯ

Іменем України

26.01.2010Справа №2-24/5779-2009 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Хюндай-Трак" (08600, Київська обл., м. Васильків, вул.Декабристів,45, ідентифікаційний код 34268882)

до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "КримПромАвто" (95051, м. Сімферополь, пров. Тупий, 4А, кв.1, ідентифікаційний код 32966302)

про стягнення 210 150,11 грн.

Суддя ГС АР Крим Г.Г. Колосова

ПРЕДСТАВНИКИ:

Від позивача – Карманніков М.О. – представник, довіреність № б/н від 23.03.2009р., паспорт ЕЕ 395064 від 12.08.2008р.

Від відповідача – Дубицька А.Х. – представник, довіреність № б/н від 04.01.2010р., паспорт ЕЕ 956146 від 30.08.2005р.

Обставини справи: Товариство з обмеженою відповідальністю "Хюндай-Трак" звернулось до Господарського суду АР Крим з позовом до відповідача – Товариства з обмеженою відповідальністю "КримПромАвто" про стягнення з відповідача на користь позивача суми основного боргу у розмірі 146000,00 грн., суми інфляційних збитків у розмірі 19148,00 грн., трьох відсотків річних у розмірі 5154,74 грн., пені у розмірі 39847,37 грн.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача на користь позивача державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Позовні вимоги мотивовані тим, що у порушення умов дилерського Договору № 11030835 від 11 березня 2008 року відповідачем порушені зобов’язання щодо своєчасної та повної сплати вартості відвантажених Товариству з обмеженою відповідальністю "КримПромАвто" на підставі накладних транспортних засобів.

21.01.2010 р. до канцелярії суду від позивача надійшла заява про уточнення позовних вимог в порядку ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої позивачем були змінені підстави позову. Так, позивач просить суд стягнути з відповідача 146000,00 грн. заборгованості за товар, отриманий відповідачем згідно з видатковим накладними, а також 1812,00 грн. 3 % річних та 5110,00 грн. інфляційних витрат.

Ухвалою господарського суду АР Крим від 26.01.2010 р. зміни позовних вимог були прийняті судом до розгляду.

Відповідач проти позову заперечує з мотивів, викладених у відзивах на позов. Так, відповідно до відзиву на позов відповідач заперечував щодо задоволення позову з тих підстав, що відносини, що склались між сторонами щодо поставки товару носили позадоговірній характер, а тому застосовувати до даних відносин положення договору № 110308-35 від 11.03.2008 р.

Крім того, у запереченнях на зміну позовних вимог відповідач посилається на те, що строк виконання обов’язку щодо оплати отриманого товару на час звернення з позовом до суду не настав, оскільки вимога, на яку посилається позивач у заяві як на підставу виникнення обов’язку оплатити вартість товару, містить у собі посилання на договір № 110308-35 від 11.03.2008 р., тоді як наполягає відповідач відносини між сторонами носять позадоговірної характер, а отже зазначену вимогу неможливо розцінювати як вимогу на оплату боргу за товар, отриманий за накладними.

Також відповідач посилається на те, що у накладних умовою поставки була передбачена передоплата, тоді як позивачем товар був поставлений без такої передоплати з боку відповідача, отже відповідач вважає, що позивач у односторонньому порядку змінив умови поставки.

Розгляд справи відкладався в порядку ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, строк розгляду справи був продовжений в порядку ст. 69 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ :

Згідно з видатковими накладними № ХГ -0000850 від 30.09.2008 р., № ХГ -0000987 від 28.10.2008 р. позивачем був поставлений на адресу відповідача товар – автобуси «Богдан» на загальну суму 2856000,00 грн. (а.с.23-24).

Відповідачем зазначений товар був отриманий, про що свідчить підпис уповноваженого представника відповідача у накладених та довіреності на отримання товаро – матеріальних цінностей (а.с.27-28).

У подальшому відповідачем була повернута частина товару, про що свідчать видаткові накладні (повернення) № ВГІ -0000003 від 23.12.2008 р., № ВП -0000001 від 31.03.2009 р. на загальну суму 2520000,00 грн. (а.с.25-26).

Крім того, позивачем на оплату отриманого товару були виставлені рахунки на оплату отриманого товару № ХГ -0001035 від 28.10.2008 р. на суму 1680000,00 грн. із визначенням строку сплати до 02.11.2008 р., № ХГ -0000910 від 30.09.2008 р. на суму 1176000,00 грн. із визначенням строку сплати до 05.10.2008 р. (а.с.81-82).

Згідно з виписок з банківського рахунку позивача, відповідачем впродовж листопада 2008 р. по вересень 2009 р. було сплачено частину вартості отриманого товару на підставі виставлених рахунків у загальному розмірі 190000,00 грн. (а.с.33-40).

Проте, відповідач обов’язок щодо сплати у повному обсязі вартості отриманого товару не виконав, в результаті чого за ним склалася заборгованість у розмірі 146000,00 грн., що і послужило підставою відповідно до заяви від 21.01.2010 р. для звернення Товариства з обмеженою відповідальністю "Хюндай-Трак" із позовом до суду про стягнення вказаної заборгованості в примусовому порядку.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення стосовно господарських зобов’язань міститься в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України, якою визначено, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання— відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. ч. 1, 2, ст. 712 Цивільного кодексу України).

Згідно з ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Покупець зобов'язаний прийняти товар, крім випадків, коли він має право вимагати заміни товару або має право відмовитися від договору купівлі-продажу (ч. 1 ст. 689 Цивільного кодексу України).

Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно до частини 2 вказаної статті, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

28.07.2009 р. на ім’я директора відповідача позивачем була відправлена вимога за № 634 про сплату заборгованості за отриманий товар за накладною ХГ -0000987 від 28.10.2008 р. (а.с.30-31).

У запереченнях на позов відповідач посилається на те, що вимога про сплату боргу має у собі посилання на договір № 110308-35 від 11.03.2008 р., а тому не може бути розцінена як вимога про сплату боргу з вартості отриманого товару за накладними. А отже відповідач приходить до висновку, що обов’язок сплатити вартість отриманого товару не настав.

З цього приводу суд зазначає, що по – перше, як було встановлено судом та по суті не заперечується відповідачем, останнім були отримані рахунки від позивача щодо оплати вартості товару, у яких було вказано строк сплати по рахункам. По – друге, як зазначалось згідно зі ч. 1 ст. 692 ЦК України Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього. Отже враховуючи відсутності угод між сторонами щодо строків оплати товару, відповідач в силу ч. 1 зазначеної статті повинен був оплатити товар після його прийняття.

Крім того, у вимозі є посилання на видаткову накладну із номером та датою, за якою відповідач отримав товар.

Факт отримання відповідач товару за накладними встановлений судом та підтверджений матеріалами справи.

Щодо посилань відповідача на односторонню зміну позивачем умов договору щодо поставки товару без попередньої оплати, як це передбачено у накладних, суд зазначає наступне.

Так, дійсно, у накладних № ХГ -0000850 від 30.09.2008 р., № ХГ -0000987 від 28.10.2008 р. у графі «умова платежу» зазначено передоплата, проте як свідчать матеріали справи товар був поставлений відповідачу без попередньої оплати.

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Покупець зобов'язаний прийняти товар, крім випадків, коли він має право вимагати заміни товару або має право відмовитися від договору купівлі-продажу (ч. 1 ст. 689 Цивільного кодексу України).

Тобто у разі незгоди щодо таких умов поставки товару, відповідач мав право відмовитись від прийняття товару, проте цього відповідачем зроблено не було, товар був прийнятий відповідачем без заперечень.

У зв’язку з чим суд приходить до висновку, що оскільки відповідач прийняв товар від позивача без проведення попередньої оплати, то фактично відповідачем були прийняті змінені умови поставки товару, а отже в силу ст. 692 ЦК України, у нього виник обов’язок сплатити товар після його отримання.

Статтею 61 Конституції України встановлено, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Судом встановлено, що відповідач всупереч вимогам чинного законодавства зобов’язання по оплаті вартості отриманого товару не виконав належним чином, у повному обсязі та своєчасно, у зв’язку з чим за ним утворилась заборгованість у розмірі 146000,00 грн., яка встановлена судом, належним чином підтверджена матеріалами справи, а тому вона підлягає стягненню з відповідача.

За приписами статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона має довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень способом, який встановлений законом для доведення такого роду фактів. Відповідачем доказів, що підтверджують зворотне, ніж встановлено судом, не надано.

Крім того, позивач, відповідно до заяви про уточнення позовних вимог, просить стягнути з відповідача індекс інфляції у розмірі 5110,00 грн. за період з 05.08.2009 р. по 26.01.2010 р., а також 3 % річних у розмірі 1812,00 грн. за період з 05.08.2009 р. по 26.01.2010 р.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Суд вважає за необхідне зазначити, що датою прострочення з боку відповідача щодо оплати вартості отриманого товару слід вважати наступні дні після спливу строків встановлених для сплати рахунками № ХГ -0001035 від 28.10.2008 р., № ХГ -0000910 від 30.09.2008 р.

По рахунку № ХГ -0001035 від 28.10.2008 р. відповідач зобов’язаний був сплати вартість отриманого товару до 02.11.2008 р., по рахунку № ХГ -0000910 від 30.09.2008 р. – до 05.10.2008 р.

Отже датами з яких почалося прострочення відповідача на суму 1176000,00 грн. з 06.10.2008 р., на суму 1680000,00 грн. з 03.11.2008 р.

Суд зазначає, що право на нарахування 3 % річних та індексу інфляції виникає у позивача кожного дня починаючи з першого дня прострочення сплати товару. Так, позивачем відповідно до заяви про уточнення позовних вимог період нарахування річних та індексу інфляції визначений з 05.08.2009 р. по 26.01.2010 р. Оскільки у зазначений період мала місце прострочення оплати товару з боку відповідача, суд визнає його обґрунтованим.

Перевіривши розрахунок індексу інфляції та 3 % річних, розрахований за період з 05.08.2009 р. по 26.01.2010 р. на суму заборгованості у розмірі 146000,00 грн. суд визнає його обґрунтованим та таким, що відповідає обставинам справи, а тому 1812,00 грн. 3 % річних та 5110,00 грн. індексу інфляції підлягають задоволенню та стягненню з відповідача.

За такими обставинами змінені позовні вимоги позивача підлягають задоволенню у повному обсязі.

Державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача у розмірі задоволених вимог відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України. Державне мито за вимоги щодо стягнення пені, 3 % річних та індексу інфляції, які у подальшому були зменшені, суд вважає залишити за позивачем.

У судовому засіданні були оголошені вступна та резолютивна частини рішення згідно зі статтею 85 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складений та підписаний у відповідності до вимог статті 84 Господарського процесуального кодексу України 01.02.2010 р.

З урахуванням викладеного, керуючись статями 33, 34, 49, статями 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "КримПромАвто" (95051, м. Сімферополь, пров. Тупий, 4А, кв.1, ідентифікаційний код 32966302) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Хюндай-Трак" (08600, Київська обл., м. Васильків, вул.Декабристів,45, ідентифікаційний код 34268882; п/р 26006301008847 в ВАТ ВТБ Банк м. Києва, МФО 321767) 146000,00 грн. заборгованості, 1812,00 грн. 3 % річних, 5110,00 індексу інфляції, 1529,22 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набранням судовим рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Колосова Г.Г.