Рішення № 103188840, 25.01.2022, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 січня 2022 року Справа № 160/11849/21

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді Горбалінського В.В.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області про визнання рішення протиправним та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

15.07.2021 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якій позивач просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Відділу з питань призначення пенсій Управління пенсійного забезпечення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 25.06.2021 року;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до п.«а» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», з 18.06.2021 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що вона звернулася до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах. Однак відповідач оскаржуваним рішенням відмовив у зарахуванні періодів роботи позивача, а саме: з 15.09.1992 року по 22.03.1993 року в Дошкільній установі м. Ташкент, з 01.04.1993 року по 01.09.1993 року в ООО «Тера ЛТД» та з 02.09.1993 року по 01.07.1995 року – навчання у педагогічному училищі. Окрім цього, позивач послалася на те, що набуття нею права на призначення згаданої пенсії підтверджується Рішенням Конституційного Суду України від 23 січня 2020 року № 1-р/2020, яким зміни до пункту «б» статті 13 Закону № 1788-ХІІ щодо збільшення пенсійного віку, внесені Законом № 213-VІІІ, були визнані неконституційними. Проте, відповідач відмовив у призначенні пільгової пенсії, у зв`язку з недосягненням пенсійного віку, посилаючись на пункт 2 частини другої статті 114 Закону. У зв`язку з чим, позивач звернулась до суду з даною позовною заявою.

20.07.2021 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду відкрито провадження у справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

Провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання рішення протиправним та зобов`язання вчинити певні дії зупинено до набрання законної сили рішенням Верховного Суду у зразковій справі №360/3611/20.

18.08.2021 року Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із відзивом на позовну заяву.

В обґрунтування відзиву відповідач-1 зазначив, що на момент звернення позивача до відповідача-1 із заявою про призначення пенсії на пільгових умовах за Списком №1 вік позивача складав 47 років, загальний страховий стаж позивача складав 23 роки 1 місяць 2 днів, з них за Списком №1 – 15 років 7 місяців 2 дні. Також відповідач-1 зауважив, що відповідно до ч.2 ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», позивач має право на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць після досягнення 49 років 6 місяців років і за наявності страхового стажу не менше не менше 20 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах. Таким чином, враховуючи той факт, що позивач звернулась до органу Пенсійного фонду України у віці 47 років, право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах по Списку № 1 на день звернення із відповідною заявою - відсутнє через відсутність необхідного віку – 49 років 6 місяців років. У зв`язку з чим, відповідач-1 просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

26.11.2021 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду поновлено провадження в адміністративній справі №160/11849/21 за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання рішення протиправним та зобов`язання вчинити певні дії.

Залучено співвідповідачем Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області (73036, м. Херсон, вул. 28 Армії, 6, код ЄДРПОУ 21295057) в адміністративній справі №160/11849/21.

Розгляд адміністративної справи розпочато спочатку.

28.12.2021 року Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із відзивом на позовну заяву.

В обґрунтування відзиву відповідач-2 також зазначив, що відповідно до п.1 ч.2 ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», право на пенсію за віком на пільгових умовах, незалежно від місця останньої роботи, мають працівники, зайнятті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць -після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах. В іншій частині відзиву, відповідач-2 підтримав позицію відповідача-1, викладену у його відзиві.

Дослідивши повно і всебічно письмові докази, які містяться в матеріалах справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява та відзиви на позовну заяву, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

18.06.2021 року ОСОБА_1 звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії на пільгових умовах за Списком №1 відповідно до ч.2 ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та по рішенню Конституційного Суду України.

25.06.2021 року рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області №046050009779 ОСОБА_1 відмовлено у призначенні пенсії, у зв`язку з недосягненням на день звернення пенсійного віку, встановленого статтею 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Також даним рішенням відмовлено у зарахуванні періодів роботи ОСОБА_1 з 15.09.1992 року по 22.03.1993 року в Дошкільній установі м. Ташкент, з 01.04.1993 року по 01.09.1993 року в ООО «Тера ЛТД» та з 02.09.1993 року по 01.07.1995 року – навчання у педагогічному училищі, у зв`язку із заповненням даних періодів роботи у трудовій книжці із порушенням інструкції ведення трудових книжок. Також в даному рішенні зазначено, що страховий стаж ОСОБА_1 складає 23 роки 1 місяць 2 дні.

На час звернення до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області ОСОБА_1 виповнилось 47 років.

За змістом пенсійної справи позивач мала страховий стаж 23 роки 1 місяць 2 дні, у тому числі на пільгових умовах за Списком №1 - 15 років 7 місяців 2 дні.

Не погоджуючись із такими діями відповідача, позивач звернулась до суду з даною позовною заявою.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Згідно зі статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п.1,2,3 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок №637) - основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.

За відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

За відсутності зазначених у цьому пункті документів для підтвердження трудового стажу приймаються членські квитки профспілок. При цьому підтверджуються періоди роботи лише за той час, за який є відмітки про сплату членських внесків.

Отже, аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка.

Як вбачається з трудової книжки позивача № НОМЕР_1 при заповненні 04.08.1995 року трудової книжки було внесено наступні записи:

«Стаж до поступления в дошкольное учреждение составлял:

а) работа в дошкольном учреждении 395 г.Ташкента в качестве помощника воспитателя с 15.09.1992 г. по 22.03.1993г.(приказ о приеме №84 от 15.09.1992г, приказ об увольнении №122 от 22.03.1993 года)

б) работа в ООО «Терра-ЛТД» с 01.04.1993 года по 01.09.1993г. в качестве комерческого агента (приказ о приеме №9к от 01.04. 1993г.приказ об увольнении №15к от 01.09.1993г.)

в) учеба в Желтоводском педагогическом училище 1993-1995 уч.год.

Саксаганский народный отдел народного образования.»

Таким чином, при заповненні вперше трудової книжки позивача було внесено попередні періоди її робити та навчання.

В свою чергу, з довідок за місцем роботи №092 від 14.06.1994 року та №031 від 01.09.1993 року, які долучені позивачем в якості додатків до позовної заяви, вбачається, що позивач в період з 15.09.1992 року по 22.03.1993 року працювала в Дошкільному закладі №395 м. Ташкента та з 01.04.1993 року по 01.09.1993 року працювала в Товаристві з обмеженою відповідальністю «Терра-ЛТД».

Окрім цього, період навчання позивача з 02.09.1993 року по 01.07.1995 року в Жовтоводському педагогічному училищі Міністерства освіти України підтверджено дипломом молодшого спеціаліста НОМЕР_2 від 29.06.1995 року, копія якого наявна в матеріалах справи.

Суд також зазначає, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці. Посилання на неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком.

Висновки аналогічного характеру викладені в постановах Верховного Суду від 29.03.2019 року у справі №548/2056/16-а та від 24.05.2018 року у справі № 490/12392/16-а.

Окрім цього, Верховний Суд в постанові від 06.03.2018 року по справі №754/14898/15-а, зауважив, що підставою для призначення пенсії на пільгових умовах є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки. ПФУ не врахувало, що не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.

З огляду на вищевикладене, суд доходить висновку, що відповідачем-2 протиправно не враховано вказані періоди роботи та навчання позивача до страхового стажу позивача.

Однак, позивач в прохальній частині позовної заяви не просить зобов`язати відповідача-1 зарахувати вказані періоди роботи та навчання до страхового стажу позивача, проте просить одразу призначити пенсію за віком на пільгових умовах.

Відповідно до ч.2 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

З урахуванням вищенаведеного, з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів позивача від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, суд вважає за необхідне зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до страхового стажу позивача наступні періоди роботи та навчання: з 15.09.1992 року по 22.03.1993 року, з 01.04.1993 року по 01.09.1993 року та з 02.09.1993 року по 01.07.1995 року.

Щодо питання відмови в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п.«а» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», суд зазначає наступне.

Пунктом 1 частиною 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року №1058-IV (далі - Закон №1058-IV) визначено, що на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

Натомість згідно з пунктом «а» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закону №1788-XII) в чинні редакції, згідно із висновками рішення Конституційного Суду України від 23 січня 2020 року № 1-р/2020, на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи:

а) працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць:

чоловіки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах;

жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

Оскільки норми названих законів регулюють одне і те ж коло відносин, суд доходить висновку, що вони явно суперечать один одному.

Суд звертає увагу, що Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19.02.2020 року у справі №520/15025/16-а сформувала правовий висновок, згідно з яким у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.

Отже, у цій справі застосуванню підлягають саме норми Закону №1788-ХІІ, а не Закону №1058-ІV.

Тому відмова пенсійного органу в призначенні ОСОБА_1 , яка на час звернення із заявою про призначення пенсії досягла 47 років, мала страховий стаж роботи 23 років 1 місяць 2 дні, у тому числі на пільгових умовах за Списком №1 - 15 років 7 місяців 2 дні, а тому відмова відповідача-2 у призначенні пенсії позивачу на пільгових умовах за віком, з посиланням на недосягнення нею пенсійного віку, визначеного пунктом 2 частини 2 статті 114 Закону №1058-ІV, є протиправною.

А тому, враховуючи викладене вище, суд доходить висновку про те, що ОСОБА_1 набула право на пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до пункту «а» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», а отже, в цій частині її позов підлягає задоволенню.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.11.2021 року у справі №360/3611/20.

Відповідно до ч.1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ст.90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Згідно з ч.5 ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Повно та всебічно дослідивши матеріали справи, проаналізувавши чинне законодавство України, враховуючи висновки Верховного Суду, з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів позивача від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовної заяви:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області № 046050009779 від 25.06.2021 року;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи та навчання: з 15.09.1992 року по 22.03.1993 року, з 01.04.1993 року по 01.09.1993 року та з 02.09.1993 року по 01.07.1995 року;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до п.«а» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», з 18.06.2021 року.

Відповідно до ч.3 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Враховуючи той факт, що вимоги позивача, які не підлягають задоволенню є похідними, з урахуванням того факту, що оскаржуване рішення приймалось Головним управлінням Пенсійного фонду України в Херсонській області, суд доходить висновку, що судовий збір у розмірі 908,00 грн. підлягає стягненню з та Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області за рахунок його бюджетних асигнувань на користь позивача.

Керуючись ст. 139, 241-246, 250, 251, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26, код ЄДРПОУ 21910427), Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області (73036, м. Херсон, вул. 28 Армії, 6, код ЄДРПОУ 21295057) про визнання рішення протиправним та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області № 046050009779 від 25.06.2021 року.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи та навчання: з 15.09.1992 року по 22.03.1993 року, з 01.04.1993 року по 01.09.1993 року та з 02.09.1993 року по 01.07.1995 року.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до п.«а» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», з 18.06.2021 року.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області (73036, м. Херсон, вул. 28 Армії, 6, код ЄДРПОУ 21295057) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) судові витрати з оплати судового збору у розмірі 908,00 грн. (дев`ятсот вісім гривень 00 копійок).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статтею 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.В. Горбалінський