Рішення № 103185336, 27.01.2022, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

Копія ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 січня 2022 року Справа № 160/23280/21

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Златіна Станіслава Вікторовича розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Військової частини А3011 про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

24.11.2021 року ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Військової частини 3011, в якому просить:

- визнати протиправними дії (бездіяльність) військової частини А3011, яка полягає у не здійсненні ОСОБА_1 нового розрахунку грошової допомоги на оздоровлення з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди, яку отримував під час проходження військової служби за період з 2016 по 2018 рік з урахуванням раніше виплачених сум;

- зобов`язати військову частину А3011 здійснити перерахунок грошової допомоги на оздоровлення ОСОБА_1 яку отримував під час проходження військової служби з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди під час проходження військової служби за період з 2016 по 2018 рік з урахуванням раніше виплачених сум;

- зобов`язати військову частину А3011 виплатити ОСОБА_1 грошової допомоги на оздоровлення з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди та здійснити виплату ОСОБА_1 недоплаченої частини одноразової грошової допомоги під час проходження військової служби за період з 2016 по 2018 рік.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що під час прийняття наказу про виключення зі списків особового складу відповідачем не здійснено усіх розрахунків. Позивач звернувся до відповідача із заявою, в якій просив провести нарахування та виплатити не отримані кошти, які входили до складу грошової допомоги для оздоровлення з включенням до складу останньої щомісячної додаткової грошової винагороди та виплата якої передбачена постановою КМ України від 22 вересня 2010 року № 889, діючої на час виплати, але відповіді так і не надійшло. Такі дії позивача стали підставою для звернення до суду.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.11.2021 року відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.

06.01.2022 року від Військової частини А3011 до суду надійшов відзив на позов, згідно якого відповідач просить відмовити у задоволенні адміністративного позову у повному обсязі. В обґрунтування правової позиції зазначає, що фактично позивач отримував допомогу як для вирішення соціально-побутових питань, так і грошову допомогу для оздоровлення у 2016, 2017 та 2018 роках відповідно. Відповідно довідки фінансового відділення Військової частини 3011 НГУ від 04.01.2022 №1, про нараховану та виплачено грошову допомогу для оздоровлення та медіальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань, позивачу було виплачено: допомогу для оздоровлення за 2016 рік у сумі 4504, 50 грн., допомогу для оздоровлення за 2017 рік у сумі 5000, 25 грн., допомогу для оздоровлення за 2018 рік - 8547, 75 грн., матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2016 рік у сумі 4504,50 грн., матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2017 рік у сумі 5000,25 грн., матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за2018 рік у сумі 8583,00 грн. Таким чином Відповідачем у 2016 - 2018 роках Позивачеві було виплачено усі належні йому суми у вигляді матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та допомоги для оздоровлення та жодних прав позивача порушено не було. Також відповідач зазначає, що згідно довідки начальника режимно- секретного відділення від 05.01.2022 №1, що за час проходження військової служби в військовій частини ЗОН Національної гвардії України, допуск до державної таємниці Позивач не мав, та доплата за роботу в умовах режимних обмежень не здійснювалась, так як займана посада не входить до «Номенклатури посад працівників військової частини 3011 НГУ, які передбачають надання допуску до державної таємниці. Відповідач посилається на те, що згідно постанови Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 року № 1294 "Про упорядкування структукри та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань та допомога для оздоровлення виплачується у розмірі, що не перевищує місячного грошового забезпечення військовслужбовців (крім військовослужбовців строкової служби). Враховуючи вищевикладене, відповідач просить суд відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, суд встановив наступне.

Судом встановлено, що наказом командира в/ч 3011 від 21.07.2021 року № 168 старшого сержанта за контрактом ОСОБА_1 , який здав справи і обов`язки за посадою головного сержанта 2-го взводу оперативного призначення роти оперативного призначення (на автомобілях) батальйону оперативного призначення та звільненого відповідно до п. 2 п.п. «а» ч.5 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» з військової служби в запас наказом командира частини від 12.07.2021р. №27 о/с у зв`язку із закінченням строку контракту без права носіння військової форми одягу 21.07.2021р. та виключено зі списків особового складу.

ОСОБА_1 має статус учасника бойових дій, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 .

18 серпня 2021р. ОСОБА_1 звернувся до відповідача із заявою про здійснення нарахування та виплатити не отриманих коштів, які входили до складу грошової допомоги для оздоровлення з включенням до складу останньої щомісячної додаткової грошової винагороди та виплата якої передбачена постановою КМ України від 22 вересня 2010 року № 889, діючої на час виплати за період з 2014р. по 2018 рік. Однак, жодної відповіді від відповідача не надійшло.

Вирішуючи спір по суті, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 1 Закону України від 20.12.1991 № 2011-XII "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Статтею 12 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" визначено, що військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами. У зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

Згідно з частиною першою - другою статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Абзацами 1, 2 частини четвертої вказаної статті встановлено, що грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності. Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

За визначенням, наведеним в пункті 1 постанови Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 № 1294 "Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" (далі - Постанова № 1294; у редакції, чинній на час проходження позивачем військової служби) грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Постановою Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 р. № 889 "Про питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії, Служби зовнішньої розвідки та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій" (яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин) (далі - Постанова № 889) закріплено питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій.

Згідно з пунктом 2 Постанови № 899 граничні розміри, порядок та умови виплати щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої пунктом 1 цієї постанови, визначаються Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Адміністрацією Державної прикордонної служби, Службою зовнішньої розвідки за погодженням з Міністерством соціальної політики і Міністерством фінансів у межах затвердженого фонду грошового забезпечення.

Так, відповідно до пункту 2 частини першої вказаної Постанови № 899, установлено щомісячну додаткову грошову винагороду військовослужбовцям Збройних Сил України (крім тих, що зазначені у підпункті 1 цього пункту, та військовослужбовців строкової військової служби): з 1 квітня 2013 року - у розмірі, що не перевищує 20 відсотків місячного грошового забезпечення; з 1 вересня 2013 року - у розмірі, що не перевищує 40 відсотків місячного грошового забезпечення; з 1 січня 2014 року - у розмірі, що не перевищує 60 відсотків місячного грошового забезпечення; з 1 квітня 2014 року - у розмірі, що не перевищує 80 відсотків місячного грошового забезпечення; з 1 липня 2014 року - у розмірі, що не перевищує місячне грошове забезпечення.

Судом встановлено, що відповідачем розраховано та виплачено позивачу грошову допомогу на оздоровлення за оскаржуваний період без урахування щомісячної додаткової винагороди, яка виплачувалась позивачу щомісячно відповідно до Постанови № 889. Вказане підтверджуєтсья відповідачем у відзиві на позовну заяву.

Підставою для не врахування щомісячної додаткової винагороди, яка виплачувалась позивачу щомісячно відповідно до Постанови № 889 під час виплати грошової допомоги на оздоровлення ОСОБА_1 стало положення постанови Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 року № 1294 "Про упорядкування структукри та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", у відповідності до якого матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань та допомога для оздоровлення виплачується у розмірі, що не перевищує місячного грошового забезпечення військовслужбовців (крім військовослужбовців строкової служби) (далі - постанова № 1294).

Разом з тим, суд зауважує, що застосовуючи постанову № 1294 як спеціальний нормативно-правовий акт, що визначає структуру та склад грошового забезпечення при нарахуванні та виплаті грошової допомоги на оздоровлення відповідач не врахував пріоритетності законів над підзаконними актами та дискреції держави щодо визначення порядку та розміру гарантій особам, які проходять військову службу.

Так, частиною четвертою статті 9 Закону № 2011-ХІІ встановлено, що Міністру оборони України та/або Кабінету Міністрів України надано повноваження лише визначати порядок виплати грошового забезпечення, тоді як право визначення розміру одноразової грошової допомоги на оздоровлення та види виплат військовослужбовцям, які включаються до складу місячного грошового забезпечення законом не віднесено до його компетенції та може бути змінений лише законодавцем.

Вказаний висновок відповідає правовим висновкам Верховного Суду, викладених у постановах від 16.05.2019 р. у справі № 826/11679/17, від 26.02.2021 у справі 620/3346/19, від 21.04.2021 у справі № 380/2427/20.

З огляду на наведене, суд наголошує, що при визначенні розміру грошового забезпечення застосування підлягає саме Закон України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", а не підзаконні акти які звужують поняття грошового забезпечення та суперечать вимогам Закону.

При розгляді справи враховано висновки Верховного Суду, наведені у постановах від 29.12.2020 у справі №240/1095/20, від 10.11.2021 № 825/997/17

Враховуючи викладене вище, суд приходить до висновку, що дії відповідача щодо нарахування та виплати позивачу грошової допомоги на оздоровлення, передбаченої статтею 15 Закону № 2011-ХІІ, без урахування щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою № 889, є протиправними, а тому відповідач зобов`язаний здійснити перерахунок та виплату позивачу грошової допомоги на оздоровлення з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою № 889.

Щодо строку звернення позовом до суду.

У рішенні від 15.10.2013 року № 8-рп/2013 у справі № 1-13/2013 Конституційний Суд України зазначив, що поняття «заробітна плата» і «оплата праці», які використано у законах, що регулюють трудові правовідносини, є рівнозначними в аспекті наявності у сторін, які перебувають у трудових відносинах, прав і обов`язків щодо оплати праці, умов їх реалізації та наслідків, що мають настати у разі невиконання цих обов`язків, а також дійшов висновку, що під заробітною платою, що належить працівникові, необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, установлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем, незалежно від того, чи було здійснене нарахування таких виплат.

Отже, позивач має право звертатися до суду з позовними вимогами про стягнення грошової допомоги на оздоровлення без обмеження будь-яким строком, а тому посилання представника відповідача на пропуск позивачем спеціального місячного, загального шестимісячного або тримісячного строків звернення до суду з даним адміністративним позовом, встановлених відповідно до ч.ч. 2, 5 ст. 122 КАС України та ч. 1 ст. 233 КЗпП України є безпідставним.

Аналогічний висновок, викладений в постанові Верховного Суду від 12.06.2020 р. у справі № 818/1106/16.

Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи викладене та положення 9 КАС України, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.

Питання про розподіл судових витрат у зв`язку із звільненням позивача від сплати судового збору не вирішується.

Керуючись статтями 14, 243-246, 293, 295, 296 КАС України, суд,-

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_2 , рнокпп НОМЕР_2 ) до Військової частини А 3011 (вул.. Володимира Великого, буд.93, м. Кривий Ріг, 50071, і.к. 23313871) про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії (бездіяльність) військової частини А3011, яка полягає у не здійсненні ОСОБА_1 нового розрахунку грошової допомоги на оздоровлення з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди, яку отримував під час проходження військової служби за період з 2016 по 2018 рік з урахуванням раніше виплачених сум.

Зобов`язати військову частину А3011 здійснити перерахунок грошової допомоги на оздоровлення ОСОБА_1 яку отримував під час проходження військової служби з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди під час проходження військової служби за період з 2016 по 2018 рік з урахуванням раніше виплачених сум.

Зобов`язати військову частину А3011 виплатити ОСОБА_1 грошової допомоги на оздоровлення з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди та здійснити виплату ОСОБА_1 недоплаченої частини одноразової грошової допомоги під час проходження військової служби за період з 2016 по 2018 рік.

Розподіл судових витрат не здійснюється.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя (підпис) С.В. Златін

Виготовлено з автоматизованої системи документообігу суду

Помічник судді Лісна А.М.

Рішення не набрало законної сили

Помічник судді Лісна А.М.