Рішення № 103185303, 21.01.2022, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 січня 2022 року Справа № 160/25278/21

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Голобутовського Р.З., розглянувши у письмовому провадженні у м. Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Солонянського відділу державної виконавчої служби у Дніпровському районі Дніпропетровської області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) про визнання протиправною та скасування постанови,

ВСТАНОВИВ:

13.12.2021 року ОСОБА_1 (далі – позивач) звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Солонянського відділу державної виконавчої служби у Дніпровському районі Дніпропетровської області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), у якій позивач просить:

- визнати протиправною та скасувати постанову начальника Солонянського відділу державної виконавчої служби у Дніпровському районі Дніпропетровської області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Перелигіної А.В. від 01.09.2021 року про стягнення виконавчого збору у розмірі 29400,34 грн. у виконавчому провадженні ВП № 52228662.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач не погоджується з постановою про стягнення виконавчого збору, зазначаючи, що 12.09.2016 року державним виконавцем Загребельною О.Л. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 52228662 щодо стягнення з позивача на користь ПАТ «УкрСиббанк» заборгованості по кредиту у розмірі 10631,02 дол.США, пені у розмірі 6459,62 грн. та судового збору у сумі 1675,97 грн. Відповідно до п. 3 зазначеної постанови, боржнику встановлено строк для добровільного виконання до 19.09.2016 року, при невиконанні рішення постановлено виконати його у примусовому порядку зі стягненням з боржника виконавчого збору та витрат, пов`язаних з провадженням виконавчих дій. Позивач вказує, що починаючи з цього часу державним виконавцем не було здійснено жодних дій, що призвели б до реального виконання судового рішення або ж його частини. У подальшому між боржником ОСОБА_1 та ПАТ «УкрСиббанк» у добровільному порядку було урегульовано всі питання щодо погашення кредитної заборгованості у повному обсязі, внаслідок чого стягувачем на адресу Солонянського ВДВС було направлено заяву про виконання боржником зобов`язань та відсутністю до неї будь-яких претензій, а також про повернення виконавчого документу. Позивач просить позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.12.2021 року позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12.01.2022 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження. Призначено справу до розгляду по суті у судовому засіданні на 18.01.2022 року.

Сторони належним чином повідомлені про розгляд справи Дніпропетровським окружним адміністративним судом, що підтверджується матеріалами справи.

Відповідно до ч. 3 ст. 124 Кодексу адміністративного судочинства України судовий виклик або судове повідомлення учасників справи, свідків, експертів, спеціалістів, перекладачів здійснюється:

1) за наявності в особи офіційної електронної адреси - шляхом надсилання повістки на офіційну електронну адресу;

2) за відсутності в особи офіційної електронної адреси - шляхом надсилання повістки рекомендованою кореспонденцією (листом, телеграмою), кур`єром із зворотною розпискою за адресами, вказаними цими особами, або шляхом надсилання тексту повістки в порядку, визначеному статтею 129 цього Кодексу.

Оскільки у матеріалах справи наявна офіційна електронна адреса Солонянського відділу державної виконавчої служби у Дніпровському районі Дніпропетровської області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), судове повідомлення відповідача про розгляд заяви здійснено шляхом направлення копії ухвали від 12.01.2022 року на офіційну електронну адресу відповідача.

17.01.2022 року на офіційну електронну адресу суду надійшла заява представника відповідача про перенесення розгляду справи.

Розглянувши клопотання представника відповідача про перенесення розгляду справи, суд зазначає, що особливості провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця визначені статтею 287 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно з ч.4 ст.287 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративна справа з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця вирішується судом протягом десяти днів після відкриття провадження у справі.

З огляду на встановлені строки розгляду вказаної категорії адміністративних справ та недопущення їх порушення, а також враховуючи належне повідомлення відповідача про розгляд справи, суд вважає, що клопотання відповідача про перенесення розгляду справи не підлягає задоволенню.

Відповідачем на виконання вимог ст.162 Кодексу адміністративного судочинства України не надіслано до суду відзиву на позов та не повідомлено про поважність причин ненадання відзиву.

Відповідно до ч. 6 ст.162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Стосовно неподання відповідачем витребуваних ухвалою суду документів, суд зазначає, що у відповідності до абз. 2 ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

З огляду на ненадання відповідачем витребуваних документів, суд вирішує справу за наявними матеріалами та відповідно до відомостей, викладених в Автоматизованій системі виконавчого провадження за визначеним ідентифікатором доступу в постанові про відкриття виконавчого провадження №52228662 від 01.09.2021 року.

18.01.2022 року на офіційну електронну адресу суду надійшла заява про розгляд справи без участі позивача та його представника.

У судове засідання, призначене на 18.01.2022 року, представники сторін не прибули, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. У зв`язку з неявкою представників сторін, судом ухвалено подальший розгляд справи здійснювати у порядку письмового провадження.

У відповідності до вимог ст. ст. 205, 243, 287 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу у порядку письмового провадження.

Згідно з ч. ч. 5, 8 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. При розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини.

У Солонянському відділі державної виконавчої служби у Дніпровському районі Дніпропетровської області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) на виконанні перебуває виконавче провадження № 52228662 щодо примусового виконання виконавчого листа, виданого Баглійським районним судом м.Дніпродзержинська від 16.03.2016 року № 207/4159/15-ц про стягнення з боржника, яким є ОСОБА_1 , заборгованості по кредиту у розмірі 10631,02 дол.США, пені у розмірі 6459,62 грн. та судового збору у сумі 1675,97 грн. на користь ПАТ «УкрСиббанк».

12.09.2016 року державним виконавцем Солонянського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області Загребельною О.Л. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 52228662, щодо стягнення з позивача на користь ПАТ «УкрСиббанк» заборгованості по кредиту у розмірі 10631,02 дол.США, пені у розмірі 6459,62 грн. та судового збору у сумі 1675,97 грн.

Відповідно до п. 2 зазначеної постанови боржнику встановлено строк для добровільного виконання до 19.09.2016 року.

У п. 3 постанови вказано, що при невиконанні рішення постановлено виконати його у примусовому порядку, зі стягненням з боржника виконавчого збору та витрат, пов`язаних з провадженням виконавчих дій.

01.09.2021 року начальником Солонянського відділу державної виконавчої служби у Дніпровському районі Дніпропетровської області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Перелигіною Анною Володимирівною винесено постанову про стягнення виконавчого збору у виконавчому провадженні №52228662 на суму 29400,34 грн.

01.12.2021 року старшим державним виконавцем Солонянського відділу державної виконавчої служби у Дніпровському районі Дніпропетровської області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Ковальовою Юлією Олегівною винесено постанову про повернення виконавчого документу стягувачу у виконавчому провадженні №52228662.

У постанові зазначено, що виконавчий документ повертається стягувачу за його письмовою заявою. Виконавчий збір та витрати виведено в окреме виконавче провадження.

Не погоджуючись з постановою про стягнення виконавчого збору у розмірі 29400,34 грн. у виконавчому провадженні ВП № 52228662, позивач звернулась до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним відносинам, суд виходить з наступного.

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

05.10.2016 року набрав чинності Закон України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 року №1404-VIII (далі за текстом - Закон №1404-VIII).

Відповідно до статті 1 Закону № 1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Частина перша статті 5 Закону №1404-VIII передбачає, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів.

Згідно зі статтею 10 Закону № 1404-VIII заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; 2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; 4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; 5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

Відповідно до частини першої статті 18 Закону №1404-VІІІ виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Частинами першою та другою статті 27 Закону №1404-VІІІ установлено, що виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.

Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів.

Згідно із частиною п`ятою статті 27 Закону № 1404-VIII (у редакцій чинній на момент винесення спірної постанови про стягнення виконавчого збору) виконавчий збір не стягується: 1) за виконавчими документами про конфіскацію майна, стягнення періодичних платежів (крім виконавчих документів про стягнення аліментів, за наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за дванадцять місяців), накладення арешту на майно для забезпечення позовних вимог, за виконавчими документами, що підлягають негайному виконанню; 2) у разі виконання рішень Європейського суду з прав людини; 3) якщо виконання рішення здійснюється за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду в порядку, встановленому Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень"; 4) за виконавчими документами про стягнення виконавчого збору, стягнення витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених виконавцем відповідно до вимог цього Закону; 5) у разі виконання рішення приватним виконавцем; 6) за виконавчими документами про стягнення заборгованості, що підлягає врегулюванню відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", а також згідно з постановами державних виконавців, винесеними до набрання чинності цим Законом.

Також частиною дев`ятою вказаної статті (у редакцій чинній на момент винесення спірної постанови про стягнення виконавчого збору) передбачено, що виконавчий збір не стягується у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 цього Закону, якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 37 Закону № 1404-VIII виконавчий документ повертається стягувачу, якщо стягувач подав письмову заяву про повернення виконавчого документа.

За правилами частини п`ятої вказаної статті повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред`явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 12 цього Закону.

Згідно з частиною третьою статті 40 Закону №1404-VIII у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев`ятою статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.

Частиною першою статті 42 Закону №1404-VIII передбачено, що кошти виконавчого провадження складаються з: 1) виконавчого збору, стягнутого з боржника в порядку, встановленому статтею 27 цього Закону, або основної винагороди приватного виконавця; 2) авансового внеску стягувача; 3) стягнутих з боржника коштів на витрати виконавчого провадження.

Спір у цій справі виник щодо правомірності винесення державним виконавцем постанови про стягнення виконавчого збору у виконавчому провадженні у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 37 цього Закону (стягувач подав письмову заяву про повернення виконавчого документа).

Суд зазначає, що Закон України «Про виконавче провадження» № 1404-VIII є спеціальним законом, що регулює порядок вчинення виконавчих дій. Натомість детально дії виконавців під час вчинення виконавчих дій регламентуються Інструкцією з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року № 512/5 (далі - Інструкція), розробленою відповідно до законів №1403-VIII і № 1404-VIII, яка визначає окремі питання організації виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб), що відповідно до Закону № 1404-VIII підлягають примусовому виконанню.

Отже, положення цієї Інструкції слід розглядати як такі, що прийняті відповідно до вимог вказаних законів, та такі, що не можуть їм суперечити, у тому числі встановлювати нові вимоги, які прямо не передбачені законами, на виконання яких ця Інструкція затверджена.

Так, положення частини третьої статті 40 Закону № 1404-VIII зобов`язують державного виконавця у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстави, передбаченої, зокрема, пунктом 1 частини першої статті 37 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа винести постанову про стягнення виконавчого збору, яка виконується в порядку, встановленому цим Законом.

Вказані положення частини третьої статті 40 Закону № 1404-VIII кореспондуються з нормою абзацу четвертого пункту 8 розділу III Інструкції.

Натомість частина друга статті 27 Закону № 1404-VIII передбачає, що виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом.

При цьому пункт 22 розділу ІІІ Інструкції (у редакцій чинній на момент винесення спірної постанови про стягнення виконавчого збору) встановлює, що у постанові про закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа стягувачу виконавець зазначає підставу для цього з посиланням на відповідну норму Закону № 1404-VІІІ, результати виконання, розмір авансового внеску, який підлягає поверненню стягувачу, а також наслідки закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа, передбачені частиною першою статті 40 вказаного Закону.

При закінченні виконавчого провадження, поверненні виконавчого документа стягувачу виконавець залишає у матеріалах виконавчого провадження копію виконавчого документа, а на виконавчому документі ставить відповідну відмітку, у якій зазначаються підстава закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа з посиланням на відповідну норму Закону, залишок нестягненої суми, якщо за виконавчим документом проводилося стягнення, сума стягнутого виконавчого збору або сума стягнутої основної винагороди приватного виконавця.

Відмітка на виконавчому документі засвідчується підписом виконавця та скріплюється печаткою.

Виходячи зі змісту наведеної норми Інструкції у постанові про повернення виконавчого документа стягувачу виконавець вказує результати виконання (суму, яку фактично стягнуто), а на виконавчому документі робить відповідну відмітку щодо залишку нестягнутої суми та суми стягнутого виконавчого збору. Відтак, законодавець, передбачивши зазначені дії виконавця, встановив, що виконавчий збір стягується лише з фактично стягнутої на користь стягувача суми за виконавчим листом.

Крім цього, пунктом 20 розділу ІІІ Інструкції (у редакцій чинній на момент винесення спірної постанови про стягнення виконавчого збору) визначено, що повернення виконавчого документа стягувачу здійснюється за наявності підстав та в порядку, визначеному в статті 37 Закону № 1404-VIII. У постанові про повернення виконавчого документа стягувачу обов`язково роз`яснюється порядок повторного пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Суд зазначає, що постанова Солонянського відділу державної виконавчої служби у Дніпровському районі Дніпропетровської області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) від 01.09.2021 року про стягнення виконавчого збору у розмірі 29400,34 грн. у виконавчому провадженні ВП № 52228662 фактично є виконавчим документом та стягнення на підставі такого виконавчого документу здійснюється у відповідності до норм Закону №1404.

Так, пунктом 5 частини першої статті 3 Закону № 1404-VIII визначено, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі виконавчих документів, зокрема, постанов державних виконавців про стягнення виконавчого збору.

Згідно з частиною першою статті 26 Закону № 1404-VIII виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону.

При цьому, пункт 22 розділу ІІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5, встановлює, що у постанові про закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа стягувачу виконавець зазначає підставу для цього з посиланням на відповідну норму Закону № 1404-VІІІ, результати виконання, розмір авансового внеску, який підлягає поверненню стягувачу, а також наслідки закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа, передбачені частиною першою статті 40 вказаного Закону.

При закінченні виконавчого провадження, поверненні виконавчого документа стягувачу виконавець залишає у матеріалах виконавчого провадження копію виконавчого документа, а на виконавчому документі ставить відповідну відмітку, у якій зазначаються підстава закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа з посиланням на відповідну норму Закону, залишок нестягненої суми, якщо за виконавчим документом проводилося стягнення, сума стягнутого виконавчого збору або сума стягнутої основної винагороди приватного виконавця.

Відмітка на виконавчому документі засвідчується підписом виконавця та скріплюється печаткою.

Виходячи зі змісту наведеної норми Інструкції № 512/5, у постанові про закінчення виконавчого провадження у випадку фактичного виконання виконавчого документа, виконавець вказує результати виконання (суму, яку фактично стягнуто), а на виконавчому документі робить відповідну відмітку щодо залишку нестягнутої суми та суми стягнутого виконавчого збору.

Відтак, законодавець, передбачивши зазначені дії виконавця, встановив, що виконавчий збір стягується лише з фактично стягнутої на користь стягувача суми за виконавчим листом.

При розгляді цієї справи судом враховано висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 11.03.2020 року у справі № 2540/3203/18, відповідно до якого обов`язковими умовами стягнення виконавчого збору є фактичне виконання виконавчого документа та вжиття державним виконавцем заходів примусового виконання рішень.

Отже, за своєю природою виконавчий збір є винагородою виконавцю за вчинення заходів примусового виконання рішення, за умови, що такі заходи привели до виконання рішення, яка стягується у розмірі, пропорційної до розміру фактично стягнутої суми за виконавчим документом.

З системного аналізу зазначених норм права слідує, що виконавець має право на виділення в окреме виконавче провадження постанови про стягнення виконавчого збору лише у разі, якщо сума виконавчого збору не була стягнута повністю під час основного виконавчого провадження та за умови, що у такому виконавчому провадженні відбулось фактичне стягнення коштів.

Законодавець пов`язав можливість отримання виконавцем виконавчого збору (основної винагороди) саме за вчинення певних виконавчих дій протягом усього часу тривалості виконавчого провадження, яке призвело до реального стягнення коштів на користь стягувача з боржника.

Тоді як сума виконавчого збору (основної винагороди) у розмірі 10 відсотків визначається з можливістю подальшого стягнення виходячи з сум коштів, що підлягають примусовому стягненню за виконавчим документом, і це не залежить від вчинених виконавчих дій після відкриття виконавчого провадження.

Визначення розміру виконавчого збору чи основної винагороди пов`язане з фактом початку примусового виконання виконавчого документа.

Водночас право на стягнення суми виконавчого збору (основної винагороди), визначеної у постанові про стягнення основної винагороди, залежить від того чи виконане рішення в повному або частковому обсязі внаслідок дій приватного виконавця.

Сума виконавчого збору (основної винагороди), визначена виконавцем у постанові про її стягнення, яка винесена одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження, не є винагородою, яка гарантовано має бути стягнута за наслідками фактичного виконання виконавчого провадження у випадках неповного виконання або ж невиконання відповідного виконавчого документа.

У постановах Верховного Суду від 03.03.2020 року у справі № 260/801/19, від 10.09.2020 року у справі № 120/1417/20-а, від 28.10.2020 року у справі №640/13697/19, від 04.08.2020 року у справі № 200/13920/19-а, від 21.01.2021 року у справі №160/5321/20 та від 27.04.2021 року у справі № 580/3444/20 сформовано правову позицію, відповідно до якої за своїм призначенням виконавчий збір (основна винагорода) виконавця є винагородою за вчинення заходів примусового виконання рішення, за умови, що такі заходи призвели до повного або часткового виконання рішення та стягується з боржника в пропорційному до фактично стягнутої суми розмірі.

Судом проаналізовано матеріали виконавчого провадження №52228662 за визначеним ідентифікатором доступу в постанові про відкриття виконавчого провадження №52228662 від 01.09.2021 року та встановлено, що відповідачем з 2016 року вживались дії, спрямовані на виконання виконавчого листа, виданого Баглійським районним судом м.Дніпродзержинська від 16.03.2016 року № 207/4159/15-ц про стягнення з боржника, яким є ОСОБА_1 , заборгованості по кредиту у розмірі 10631,02 дол.США, пені у розмірі 6459,62 грн. та судового збору у сумі 1675,97 грн. на користь ПАТ «УкрСиббанк», а саме: винесено постанову про арешт майна боржника від 12.09.2019 року, направлені виклики державного виконавця з метою отримання пояснень та документів на виконання виконавчого документу, направлені запити до органів Держпродспоживслужби, ТОВ «Абріс», відділу Держземагенства у Солонянському районі Дніпропетровської області, ДМС України Солонянський сектор, ОСОБА_1 , отримано відповіді на запити, винесено постанову про арешт коштів боржника від 01.09.2021 року.

Отже, судом встановлено вчинення активних дій державними виконавцями Солонянського відділу державної виконавчої служби у Дніпровському районі Дніпропетровської області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) на виконання виконавчого листа, виданого Баглійським районним судом м.Дніпродзержинська від 16.03.2016 року № 207/4159/15-ц про стягнення з боржника, яким є ОСОБА_1 , заборгованості по кредиту на користь ПАТ «УкрСиббанк».

Таким чином, оскаржувана постанова не підлягає скасуванню судом з підстав, визначених позивачем у позовній заяві, а саме у зв`язку з невчиненням дій, спрямованих на виконання виконавчого документу.

Стосовно суми, яка підлягає стягненню як виконавчий збір, суд зазначає наступне.

Як зазначив Верховний Суд у постанові від 21.01.2021 року, для правильної оцінки правомірності постанови про стягнення виконавчого збору (основної винагороди) виконавця, визначеної у вигляді відсотка, винесеної виконавцем одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження, судам необхідно встановити предмет виконавчого провадження (стягнення сум чи передача майна за виконавчим документом).

Виконавець на момент винесення постанови про стягнення з боржника виконавчого збору (основної винагороди) не має можливості визначити належну та точну суму виконавчого збору (основної винагороди) до стягнення, а обов`язок винесення відповідної постанови покладено на виконавця разом з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження.

Натомість визначення конкретної суми виконавчого збору (основної винагороди) не є підставою та гарантією того, що вказана сума буде стягнута за наслідками фактичного виконання виконавчого провадження у випадках неповного виконання або ж невиконання відповідного виконавчого документа.

Верховний Суд у постанові від 21.01.2021 року зазначив, що той факт, що виконавець не роз`яснив цього учасникам виконавчого провадження в оспорюваній постанові не відміняє встановленого законом механізму стягнення виконавчого збору (основної винагороди) виконавця в залежності від фактично стягнутих ним сум.

Таким чином, встановлення належної суми виконавчого збору, що підлягає стягненню, може мати місце лише під час виконання виконавчого документу – постанови від 01.09.2021 року про стягнення виконавчого збору у розмірі 29400,34 грн. у виконавчому провадженні № 52228662.

При цьому, стягненню з боржника підлягає не вся визначена сума державним виконавцем, а пропорційна фактично сплаченій боржником сумі.

Суду не надано доказів пред`явлення до виконання постанови від 01.09.2021 року про стягнення виконавчого збору у розмірі 29400,34 грн. у виконавчому провадженні №52228662, а тому на момент розгляду справи судом є передчасними вимоги позивача про визнання постанови протиправною, оскільки до стадії виділення постанови до виконання в окремому виконавчому провадженні передчасні вимоги про розрахунок пропорційності сум, що підлягають стягненню до суми фактично сплаченої позивачем на виконання виконавчого документу у виконавчому провадженні № 52228662.

Так, матеріали справи містять докази вчинення активних дій державними виконавцями Солонянського відділу державної виконавчої служби у Дніпровському районі Дніпропетровської області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) на виконання виконавчого листа, виданого Баглійським районним судом м.Дніпродзержинська від 16.03.2016 року № 207/4159/15-ц про стягнення з боржника, яким є ОСОБА_1 , заборгованості по кредиту на користь ПАТ «УкрСиббанк», а тому підстави для висновку про невчинення відповідачем жодних дій для виконання виконавчого документу відсутні.

Доказів добровільного виконання виконавчого листа, виданого Баглійським районним судом м.Дніпродзержинська від 16.03.2016 року № 207/4159/15-ц, у строк до 19.09.2016 року – строк, встановлений в постанові про відкриття виконавчого провадження від 12.09.2016 року, суду не надано.

А тому під час розгляду справи не підтверджені доводи позивача про добровільне виконання виконавчого листа, виданого Баглійським районним судом м.Дніпродзержинська від 16.03.2016 року № 207/4159/15-ц.

Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи встановлені судом обставини справи, суд робить висновок про відмову у задоволенні позовної заяви.

У зв`язку з відмовою у задоволенні позову, відповідно до норм ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, судовий збір на користь позивача стягненню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 139, 242-246, 250, 262, 287 Кодексу адміністративного судочинства України,

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Солонянського відділу державної виконавчої служби у Дніпровському районі Дніпропетровської області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) (вул. Гагаріна, буд. 13, смт. Солоне, Солонянський район, Дніпропетровська область, 52400, код ЄДРПОУ 34868045) про визнання протиправною та скасування постанови – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 272 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строк, передбачений частиною 6 статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Р.З. Голобутовський