Рішення № 103185116, 20.01.2022, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 січня 2022 року Справа № 160/25921/21

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Віхрової В.С.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у місті Дніпрі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

16.12.2021 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (далі - відповідач), в якій просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 03.08.2021 року №912380149571, яким ОСОБА_1 переведено з пенсії за вислугу років на пенсію за віком з 27.07.2021 року із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2014-2016 роки;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427, поштовий індекс 49094, Дніпропетровська обл., місто Дніпро, Соборний район, вул. Набережна Перемоги, будинок 26) призначити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) пенсію за віком з 27.07.2021 року, обчисливши заробітну плату та розмір пенсії згідно із ст. ст. 27, 28, 40 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" із застосуванням показника середньомісячної заробітної плати в Україні за 2018-2020 роки на рівні 9118,81 грн. та провести нарахування і виплату належної пенсії з урахуванням фактично виплачених сум;

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427; 49094, Дніпропетровська обл., місто Дніпро, Соборний район, вул. Набережна Перемоги, будинок 26) щодо відмови ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) у підвищенні розміру пенсії відповідно до ч. 3 ст. 29 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427, поштовий індекс 49094, Дніпропетровська обл., місто Дніпро, Соборний район, вул. Набережна Перемоги, будинок 26) врахувати при визначенні пенсії ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) та підвищенні розміру пенсії до ч. 3 ст. 29 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»;

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427; 49094, Дніпропетровська обл., місто Дніпро, Соборний район, вул. Набережна Перемоги, будинок 26) щодо відмови у виплаті ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) одноразової грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день призначення пенсії за віком відповідно до пункту 7-1 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування";

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427; 49094, Дніпропетровська обл., місто Дніпро, Соборний район, вул. Набережна Перемоги, будинок 26) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) одноразову грошову допомогу, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день призначення пенсії за віком відповідно до пункту 7-1 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

В обґрунтування позовної заяви зазначено, що наказом відділу освіти Дніпропетровської державної адміністрації від 30.08.2010 року № 263-к ОСОБА_1 , вчителя початкових класів КЗ «Ювілейна початкова школа І ступеня №2», звільнено із займаної посади у зв`язку із виходом на пенсію за вислугою років на підставі ст. 38 Кодексу законів про працю України. Позивач звернулась до органів Пенсійного фонду України за призначенням пенсії за вислугу років, як працівник освіти, внаслідок чого ОСОБА_1 було призначено пенсію за вислугу років згідно п. «е» ст.55 Закону України «Про пенсійне забезпечення». 01.09.2010 року позивача прийнято на роботу вчителем початкових класів КЗ «Ювілейна початкова школа І ступеня №2» згідно наказу відділу освіти Дніпропетровської державної адміністрації від 01.09.2010 року № 286-к. Виплата пенсії по вислузі років позивачу була припинена з 01.09.2010 року. 27.07.2021 року позивач звернулась до органу Пенсійного фонду з заявою про призначення пенсії за віком, згідно Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Рішенням №912380149571 від 03.08.2021 року відповідачем здійснено переведення позивача з пенсії, призначеної згідно п. «е» ст.55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (за вислугою років) на пенсію за віком у відповідності до положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Згідно поданою 27.07.2021 року позивачем заявою про призначення пенсії за віком проведено перерахунок пенсії з вислуги років на пенсію за віком з 27.07.2021 року із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час попереднього перерахунку попереднього виду пенсії, тобто 3764,40 грн. Розмір пенсії обчислено виходячи із заробітної плати за період роботи з 01.01.1995 по 31.12.1999 та за даними системи персоніфікованого обліку з 01.07.2000 по 31.03.2021 з урахуванням страхового стажу, зарахованого по 31.03.2021, що складає 42 роки 5 місяців 17 днів. Коефіцієнт страхового стажу з урахуванням величини оцінки одного року страхового стажу 1% складає 0,42417. Індивідуальний коефіцієнт заробітної плати після оптимізації 1,58091. Середньомісячний заробіток для обчислення пенсії, з урахуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за 2014, 2015, 2016 роки збільшеної на 1,17 на 1,11 та 1,11 складає 8578, 97 грн. Загальний розмір пенсійної виплати з 27.07.2021 складає 3767,82 грн. (3638,94 грн. - основний розмір пенсії за віком (8578,97 грн. х 0,42417) та 128,88 грн. доплата за 12 років понаднормового стажу (12% від розміру прожиткового мінімуму для непрацездатних осіб 1074,00грн.). Також, відповідач при прийнятті рішення, яке оскаржується позивачем, зазначив, що оскільки позивачу була призначена у 2010 році пенсія по вислузі років як працівнику освіти згідно пункту «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», право на грошову допомогу у розмірі десяти місячних пенсій відсутнє. Окрім того, позивачу відмовлено у підвищенні розміру пенсії відповідно до ч. 3 ст. 29 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» через призначення у 2010 році пенсії по вислузі років. Не погоджуючись з прийнятим рішенням позивач звернулась до суду з цим позовом.

Частиною 2 ст. 257 КАС України встановлено, що за правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 261 КАС України, відзив подається протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення відповідачу ухвали про відкриття провадження у справі. Позивач має право подати до суду відповідь на відзив, а відповідач - заперечення протягом строків, встановлених судом в ухвалі про відкриття провадження у справі.

У відповідності до ч.1 ст. 262 КАС України, розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи за правилами загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20.12.2021 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення учасників справи.

Сторони належним чином повідомлені про розгляд справи Дніпропетровським окружним адміністративним судом, що підтверджується матеріалами справи.

Ухвалою суду від 20.12.2021 року відповідачу було надано строк для подання письмового відзиву на позовну заяву - протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Копія ухвали Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20.12.2021 року вручена представнику відповідача 28.12.2021 року в приміщенні суду, що підтверджується розпискою про отримання копії ухвали.

В силу ч. 4 ст. 124, ч. 8 ст.126 Кодексу адміністративного судочинства України суд вважає відповідача належним чином повідомленим про можливість подання відзиву у зазначені строки та належним чином повідомленим про судовий розгляд справи.

Відповідачем, на виконання ст.162 Кодексу адміністративного судочинства України, не було надіслано до суду письмового відзиву на адміністративний позов та не було повідомлено про поважність причин ненадання відзиву.

Відповідно до ч. 6 ст.162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору, суд встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянкою України, що підтверджується паспортом громадянина України серії НОМЕР_2 .

Наказом відділу освіти Дніпропетровської державної адміністрації від 30.08.2010 року №263-к ОСОБА_1 , вчителя початкових класів КЗ «Ювілейна початкова школа І ступеня №2», звільнено із займаної посади, у зв`язку з виходом на пенсію за вислугою років на підставі ст. 38 Кодексу законів про працю України.

31.08.2010 року позивач звернулась до органів Пенсійного фонду України за призначенням пенсії за вислугу років, як працівник освіти, внаслідок чого ОСОБА_1 було призначено пенсію за вислугу років згідно п. «е» ст.55 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

01.09.2010 року позивача прийнято на роботу вчителем початкових класів КЗ «Ювілейна початкова школа І ступеня №2» згідно наказу відділу освіти Дніпропетровської державної адміністрації від 01.09.2010 № 286-к.

Виплата пенсії по вислузі років позивачу була припинена з 01.09.2010 року.

27.07.2021 року позивач звернулась до органу Пенсійного фонду з заявою про призначення пенсії за віком, згідно Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Рішенням №912380149571 від 03.08.2021 року відповідачем здійснено переведення позивача з пенсії, призначеної згідно п. «е» ст.55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (за вислугою років) на пенсію за віком у відповідності до положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

25.08.2021 року позивач звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про надання роз`яснень та просила при призначенні пенсії застосувати показник середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачено страхові внески, що передують року звернення за призначенням пенсії згідно вимог ст.40 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», а саме за 2018-2020 роки (9118,81 грн.).

Також, позивач просила виплатити грошову допомогу в розмірі 10 місячних пенсій згідно п.7-1 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», а також при перерахунку пенсії врахувати підвищення розміру пенсії відповідно до п. 3 ст. 29 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», а саме жінкам, які народилися у період до 31.12.1961 року, після виходу на пенсію встановлюється підвищення розміру пенсії у розмірі 2,5 % за кожні 6 місяців більш пізнього виходу на пенсію, починаючи з 55 років до досягнення ними 60-річного віку.

Відділом розгляду звернень управління обслуговування громадян Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 23.09.2021 року за №33318-26319/Р-01/8-0400/21 відповідач повідомив наступне. При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього розрахунку) попереднього виду пенсії. Оскільки позивачу було призначено пенсію за вислугу років з 31.08.2010 року відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення» та у зв`язку з влаштуванням на роботу 01.09.2010 року за посадою, тобто фактично позивач не отримував жодної пенсійної виплати, що дає право на пенсію за вислугу років, виплату пенсії було припинено на весь період роботи на цій посаді, у тому числі коли робота має місце після досягнення пенсійного віку.

Згідно з поданою 27.07.2021 року позивачем заявою про призначення пенсії за віком проведено перерахунок пенсії з вислуги років на пенсію за віком з 27.07.2021 року із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час попереднього перерахунку попереднього виду пенсії, тобто 3764,40 грн. Розмір пенсії обчислено виходячи із заробітної плати за період роботи з 01.01.1995 року по 31.12.1999 року та за даними системи персоніфікованого обліку з 01.07.2000 року по 31.03.2021 року з урахуванням страхового стажу, зарахованого по 31.03.2021 року, що складає 42 роки 5 місяців 17 днів. Коефіцієнт страхового стажу з урахуванням величини оцінки одного року страхового стажу 1% складає 0,42417. Індивідуальний коефіцієнт заробітної плати після оптимізації 1,58091. Середньомісячний заробіток для обчислення пенсії, з урахуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за 2014, 2015, 2016 роки збільшеної на 1,17 на 1,11 та 1,11 складає 8578,97 грн. Загальний розмір пенсійної виплати з 27.07.2021 року складає 3767,82 грн. (3638,94 грн. - основний розмір пенсії за віком (8578,97 грн. х 0,42417) та 128,88 грн. доплата за 12 років понаднормового стажу (12% від розміру прожиткового мінімуму для непрацездатних осіб 1074,00грн.).

Також, відповідач зазначив, що оскільки позивачу була призначена у 2010 році пенсія по вислузі років як працівнику освіти згідно пункту «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», право на грошову допомогу у розмірі десяти місячних пенсій відсутнє. Окрім того, позивачу відмовлено у підвищенні розміру пенсії відповідно до ч. 3 ст. 29 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» через призначення у 2010 році пенсії по вислузі років.

Не погоджуючись з рішенням про застосування показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2014-2016 роки, відмовою у підвищенні пенсії та виплаті одноразової грошової допомоги, позивач звернулась до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним відносинам, суд зазначає наступне.

Згідно з ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV), страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Частиною 1 статті 5 Закону № 1058-IV визначено, що цей Закон регулює відносини, що виникають між суб`єктами системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону

За приписами частини 1 статті 9 Закону №1058-IV відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Положеннями частини 1 статті 10 Закону №1058-IV передбачено, що особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.

Згідно частини 2 статті 40 Закону №1058-IV установлено, що заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою: Зп = Зс х (Ск : К), де: Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, у гривнях; Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії. Порядок визначення показників зазначеної заробітної плати затверджується Пенсійним фондом України за погодженням з центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної фінансової політики, державної політики у сферах економічного розвитку, статистики. Тимчасово, з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року, заробітна плата (дохід) для призначення пенсії визначається із середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2016 та 2017 роки; Ск - сума коефіцієнтів заробітної плати (доходу) за кожний місяць (Кз 1 + Кз 2 + Кз 3 + ... + Кз n); К - страховий стаж за місяці, які враховано для визначення коефіцієнта заробітної плати (доходу) застрахованої особи.

Положеннями частини 3 статті 45 Закону №1058-IV визначено, що переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду. При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що частиною 3 статті 45 Закону №1058-IV регламентовано порядок переведення з одного виду пенсії, призначеної саме за цим Законом, на інший. Отже, показник середньої заробітної плати при переведенні на інший вид пенсії має бути незмінним, тобто таким, яким він був на час призначення пенсії, передбаченої України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Водночас, судом встановлено, що у 2010 році позивачу призначено пенсію за вислугу років згідно з п. «е» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», який передбачає інші підстави та порядок призначення пенсії, а за призначенням пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» позивач звернулась вперше 27.07.2021 року.

Крім того, судом встановлено, що позивачу не виплачувалась пенсія з 01.09.2010 року, оскільки 01.09.2010 року позивача прийнято на роботу вчителем початкових класів КЗ «Ювілейна початкова школа І ступеня №2» згідно наказу відділу освіти Дніпропетровської державної адміністрації від 01.09.2010 № 286-к.

За таких обставин, суд прийшов до висновку про наявність у позивача права на призначення пенсії за віком відповідно Закону №1058-IV із застосуванням показника середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачено страхові внески за три календарні роки, що передують року звернення з заявою за призначенням пенсії за віком.

Даний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, висловленою в постановах від 22 лютого 2018 року у справі №310/3774/17 та від 22 січня 2019 року у справі №577/2457/17, а тому суд відповідно до частини 5 статті 242 КАС України застосовує її до спірних правовідносин.

Посилання відповідача на той факт, що позивачу повинен бути врахований показник середньої заробітної плати за 2014-2016 роки, збільшений на коефіцієнти 1,17; 1,11 і 1,11 спростовується наступним:

1) що стосується показника середньої заробітної плати за 2014, 2015 та 2016 роки, то відповідно до п. 4-3 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року № 1058-IV пенсії, призначені відповідно до цього Закону до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій», з 1 жовтня 2017 року перераховуються із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2014, 2015 та 2016 роки із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1 %;

2) що стосується коефіцієнту 1,17- відповідно до постанови КМУ від 20 лютого 2019 року №124 «Питання проведення індексації пенсій у 2019 році» перерахунку підлягають пенсії обчислені: а) відповідно до Закону № 1058-IV; б) відповідно до статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»; в) з урахуванням заробітку (грошового забезпечення), який визначено відповідно до частини першої статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»;

3) що стосується коефіцієнту 1,11 - відповідно до постанови КМУ від 1 квітня 2020 року №251 «Деякі питання підвищення пенсійних виплат і надання соціальної підтримки окремим категоріям населення у 2020 році» у 2020 році перерахунок пенсій згідно з Порядком проведення перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» проводиться із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, який враховується для обчислення пенсії, в розмірі 1,11;

4) що стосується коефіцієнту 1,11 - відповідно до постанови КМУ від 22 лютого 2021 року № 127 «Про додаткові заходи соціального захисту пенсіонерів у 2021 році» у 2021 році перерахунок пенсій згідно з Порядком проведення перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», проводиться з 1 березня із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, у розмірі 1,11.

Як слідує з викладеного, показник заробітної плати, який був застосований позивачу при призначенні пенсії з 27.07.2021 року, стосується пенсій, які були призначені відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Станом на день звернення за призначенням пенсії 27.07.2021 року позивач не отримувала пенсію, у зв`язку з прийняттям на роботу вчителем початкових класів з 01.09.2010 року. Призначена пенсія у 2010 році була за іншим Законом, а саме за п. «е» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», який передбачає інші підстави та порядок призначення пенсії, а за призначенням пенсії відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» вона звернулася вперше.

Посилання відповідача в листі від 23.09.2021 року №33318-26319/Р-01/8-0400/21 на положення частини 3 статті 45 Закону №1058-ІV, як на підставу для незастосування показника середньої заробітної плати за три попередні роки, є безпідставним, оскільки цією нормою передбачено можливість застосуванням того показника середньої заробітної плати (доходу), який уже враховувався під час призначення попереднього виду пенсії.

Оскільки, раніше під час обчислення пенсії позивачу показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні не враховувався, що виключає можливість врахування іншого показника ніж за три роки, що передують призначенню пенсії в липні 2021 року, тобто за 2018-2020 роки.

Враховуючи викладене, можна дійти до висновку, що при призначенні позивачу пенсії за віком відповідач повинен був застосовувати положення частини другої статті 40 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV та застосувати при обчисленні пенсії середню заробітну плату (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, а не частини третьої статті 45 цього Закону.

Крім того, позивач продовжує працювати та сплачувати у встановленому законом порядку страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування та до накопичувальної системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, що підтверджується копією трудової книжки серії НОМЕР_3 .

Відповідна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 18.10.2019 року у справі 185/2603/17.

Стосовно вимоги позивача про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровської області призначити з 27.07.2021 року пенсію із застосуванням показника середньомісячної заробітної плати в Україні за 2018-2020 роки, суд зазначає наступне.

Ухвалюючи рішення, суд враховує практику Європейського суду з прав людини, який у рішенні від 13.01.2011 (остаточне) по справі "ЧУЙКІНА ПРОТИ УКРАЇНИ" (CASE OF CHUYKINA v. UKRAINE) (Заява №28924/04) констатував, що процесуальні гарантії, викладені у ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов`язків.

Таким чином, стаття 6 Конвенції втілює "право на суд", в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів (див. рішення від 21 лютого 1975 року у справі "Голдер проти Сполученого Королівства" (Golder v. the United Kingdom), пп. 28 - 36, Series A №18).

Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції, ціль Конвенції гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати "вирішення" спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні.

Для пункту 1 статті 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені (див. рішення у справах "Мултіплекс проти Хорватії" (Multiplex v. Croatia), заява №58112/00, п. 45, від 10 липня 2003 року, та "Кутіч проти Хорватії" (Kutic v. Croatia), заява №48778/99, п. 25, ECHR 2002-II).

На переконання суду, зобов`язання відповідача призначити ОСОБА_1 з 27.07.2021 року пенсію із застосуванням показника середньомісячної заробітної плати в Україні за 2018-2020 роки є дотриманням судом гарантій на те, що спір між сторонами буде остаточно вирішений.

Більше того, суд звертає увагу, що жодних інших перешкод та/або недотримання процедури звернення із заявою про призначення пенсії, аніж вирішених в судовому порядку, відповідачем не наведено, а тому суд приходить до висновку, що позивачем виконані всі передбачені законодавством умови для перерахунку пенсії за віком.

Такий спосіб захисту, на переконання суду, матиме наслідком дотримання судом основних принципів здійснення судочинства, не буде втручанням у дискреційні повноваження органу пенсійного фонду, оскільки судом під час розгляду справи та відповідачем під час розгляду заяви позивача про перерахунок пенсії не було встановлено інших підстав для відмови у перерахунку пенсії, аніж досліджені та спростовані судом під час розгляду справи.

Суд вважає за необхідне зазначити, що в п.3.1. Рішення Конституційного Суду України (Справа №1-25/2010 від 29 червня 2010 року) зазначено, що одним із елементів верховенства права є принцип правової визначеності, у якому стверджується, що обмеження основних прав людини та громадянина і втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлюваних такими обмеженнями. Тобто обмеження будь-якого права повинне базуватися на критеріях, які дадуть змогу особі відокремлювати правомірну поведінку від протиправної, передбачати юридичні наслідки своєї поведінки.

Проте, суд не визначає конкретну суму, з якої має проводитись розрахунок показника середньомісячної заробітної плати в Україні за 2018-2020 роки, оскільки відповідні повноваження щодо обрахунку розміру пенсії є дискреційними повноваженнями органу Пенсійного фонду України.

Щодо протиправної відмови у підвищенні розміру пенсії відповідно до ч. 3 ст. 29 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» через призначення у 2010 році пенсії по вислузі років, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 3 ст. 29 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» 1058 жінкам, які народилися у період по 31 грудня 1961 року, після виходу на пенсію встановлюється підвищення розміру пенсії, обчисленого відповідно до статті 27цього Закону, в розмірі 2,5 відсотка за кожні шість місяців більш пізнього виходу на пенсію, починаючи з 55 років до досягнення ними 60-річного віку, за умови, що до цього їм не призначалася будь-яка пенсія.

До звернення 27.07.2021 року позивачу не призначалась будь-яка пенсія, передбачена Законом 1058, про що зазначено судом вище.

З огляду на те, що пенсія за віком відповідно до Закону №1058 позивачу мала бути призначена вперше, а тому така мала бути призначена з урахуванням страхового стажу на день звернення, у зв`язку з чим позивач має право на підвищення розміру пенсії у разі відстрочки часу її призначення.

Щодо права позивача на отримання грошової допомоги у відповідності до положень пункту 7-1 «Прикінцевих положень» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 7-1 «Прикінцевих положень» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е»-«ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення. Виплата зазначеної грошової допомоги здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Порядок обчислення стажу, який дає право на призначення грошової допомоги, та механізм виплати цієї допомоги встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Згідно п.2 Порядку обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги, та її виплати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 року №1191, до страхового стажу, що визначає право на виплату грошової допомоги, зараховуються періоди роботи в закладах та установах державної та комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» і «ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», що передбачені, зокрема, Переліком закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 4 листопада 1993 року №909 «Про перелік закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років».

Пунктом 5 вказаного Порядку передбачено, що грошова допомога надається особам, яким починаючи з 1 жовтня 2011 року призначається пенсія за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 зазначеного Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» - «ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що право особи на отримання грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій пов`язується з наявністю у неї необхідного спеціального страхового стажу (30 років для жінок) роботи на певних визначених законодавством посадах й вихід на пенсію саме з цих посад в закладах та установах державної та комунальної форми власності, а також неотримання такою особою до моменту виходу на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» будь-якого іншого виду пенсії.

Позивач на час звернення із заявою про призначення пенсії досягла пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»; на день досягнення пенсійного віку працювала на посаді, робота на якій дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» - «ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення»; має страховий стаж понад 30 років, що підтверджується матеріалами справи; не отримувала будь-яку пенсію, а отже, має право на отримання грошової допомоги, передбаченої статтею 7-1 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Твердження відповідача про те, що позивач вже отримувала пенсію за вислугою років, тому не має права на отримання допомоги, помилкові, оскільки право особи на отримання грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій пов`язується з досягненням нею пенсійного віку, наявністю у неї необхідного страхового стажу, виходом на пенсію саме з посад в закладах та установах державної та комунальної форми власності, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» - «ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», а також неотримання такою особою до моменту виходу на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» будь-якого іншого виду пенсії.

З таких обставин, дії відповідача щодо відмови у виплаті позивачу грошової допомоги відповідно до п.7-1 розділу XV «Прикінцевих положень» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», є протиправними.

Отже, вимоги позивача в цій частині позовних вимог підлягають задоволенню.

Згідно з ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Аналогічна позиція стосовно обов`язку доказування була висловлена Європейським судом з прав людини у пункті 36 справи «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), від 01 липня 2003 року №37801/97, в якому він зазначив, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення).

Враховуючи встановлені судом обставини справи, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 143 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Частиною 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

При зверненні до суду позивачем сплачено суду судового збору у розмірі 2724,00 грн., що підтверджується квитанцією від 14.12.2021 року.

Отже, оскільки позовну заяву задоволено частково, а саме задоволено дві основні позовні вимоги та дві похідні від них вимоги в повному обсязі, та одну позовну вимогу задоволено частково, сплачений судовий збір за подачу позову до суду в сумі 2724,00 грн. підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача у розмірі пропорційному до задоволених позовних вимог у розмірі 2270,00 грн.

Керуючись статтями 9, 72-77, 90, 132, 139, 246, 297 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул.Набережна Перемоги, 26, м. Дніпро, 49094, код ЄДРПОУ 21910427) про визнання протиправним та скасування рішення, визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 03.08.2021 року №912380149571, яким ОСОБА_1 переведено з пенсії за вислугу років на пенсію за віком з 27.07.2021 року із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2014-2016 роки.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком з 27.07.2021 року, обчисливши заробітну плату та розмір пенсії згідно із ст. ст. 27, 28, 40 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" із застосуванням показника середньомісячної заробітної плати в Україні за 2018-2020 роки, та провести нарахування і виплату належної пенсії з урахуванням фактично виплачених сум.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови ОСОБА_1 у підвищенні розміру пенсії відповідно до ч. 3 ст. 29 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області врахувати при визначенні пенсії ОСОБА_1 та підвищенні розміру пенсії до ч. 3 ст. 29 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови у виплаті ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день призначення пенсії за віком відповідно до пункту 7-1 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день призначення пенсії за віком відповідно до пункту 7-1 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

В задоволенні іншої частини позовних вимог – відмовити.

В порядку розподілу судових витрат стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 судові витрати з оплати судового збору у розмірі 2270 грн. 00 коп.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.С. Віхрова