Рішення № 103185033, 20.01.2022, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 січня 2022 року Справа № 160/25916/21

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Віхрової В.С.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у місті Дніпрі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

16.12.2021 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (далі - відповідач), в якій просить:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови в зарахуванні до пільгового стажу роботи по списку № 1 періоду роботи на шахті «Дніпровська» з 22.02.2005 року по 03.01.2006 року, період навчання з 09.12.2004 року по 28.01.2005 року в учбовому пункті шахта «Степова» за спеціальністю «гірник підземний», з 04.04.2011 року по 09.06.2011 року в філії «учбово-курсовий комбінат» ПАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» за спеціальністю «гірник з ремонту гірничих виробіток», період проходження військової служби під час часткової мобілізації з 19.03.2014 року по 30.06.2014 року до страхового та пільгового стажу за спеціальністю по списку № 1 та відмову в розрахунку пенсії по інвалідності відповідно до вимог ст.28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» як працівнику на якого поширюється дія ст. 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці», що зайнятий повний робочий день під землею;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до пільгового стажу, роботу на шахті «Дніпровська» ДХК «Павлоградвугілля» (ВСП ШУ «Дніпровське) період: з 21.02.2005 року по 02.01.2006 року на посадах учня гірника підземного та гірника підземного з повним робочим днем у шахті, що віднесені до Списку № 1 розділ 1, підрозділ 1. позиція 1.1.а Постанови КМУ № 36 від 16.01.2003 року; періоди навчання з 09.12.2004 року по 28.01.2005 року в учбовому пункті шахта «Степова» за спеціальністю «гірник підземний», з 04.04.2011 року по 09.06.2011 року в філії «учбово-курсовий комбінат» ПАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» за спеціальністю «гірник з ремонту гірничих виробіток»;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до страхового та пільгового стажу роботи за спеціальністю «гірник з ремонту гірничих виробіток», період проходження строкової військової служби за призовом під час часткової мобілізації в лавах Збройних Сил України 19.03.2014 року по 30.06.2014 року;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити перерахунок пенсії по інвалідності ОСОБА_1 , призначивши її відповідно до норм ст. 33 ч.2 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» в розмірі 50% пенсії за віком, яка розрахована відповідно до ст. 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» як працівнику на якого поширюється дія ст. 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці», що зайнятий повний робочий день під землею з часу набуття права на пенсію, а саме з 01 жовтня 2020 року та зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити виплату недоотриманої пенсії по інвалідності ОСОБА_1 з урахуванням раніше отриманих сум пенсії.

В обґрунтування позовної заяви зазначено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та отримує пенсію по інвалідності ІІІ групи від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання згідно п. 3 ст. 30 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Позивач зазначає, що має право на пенсію по інвалідності відповідно до п. 1 ст.28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» в розмірі 80% від заробітної плати, як працівник зайнятий повний робочий день під землею протягом 15 років та на якого розповсюджуються вимоги ст. 8 Закону України «Про престижність шахтарської праці». З розміром пенсії, про який позивач дізнався під час її отримання та розміром пільгового стажу, не згодний. В жовтні 2020 року позивач звернувся до відповідача із заявою про надання розяснення щодо причин не нарахування мені пенсії по інвалідності в розмірі 50 % від пенсії за віком, яка розрахована з заробітної плати шахтаря в розмірі 80%. Листом Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 13 листопада 2020 року №22425-22914/Б-02/8-0400/20 позивачу було повідомлено про наявний пільговий стаж 13 років під землею та повідомлено, що з причини недостатності пільгового стажу не здійснено розрахунок пенсії, з урахуванням норм Закону України «Про престижність шахтарської праці». Отримавши роздруківку з особистого кабінету, позивачу стало відомо, що пільговий стаж роботи зараховано не повністю, що призвело і до неповного обчислення пільгового та страхового стажу. Саме це призвело до зменшення пенсії та відсутності підстав для нарахування пенсії по інвалідності в розмірі 50% пенсії за віком, яка розрахована відповідно до ст. 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» в розмірі 80% від заробітної плати шахтаря. Позивач вказує, що його трудова книжка містить усі необхідні записи, що підтверджують період виконуваної роботи, її характер та зайнятість за професіями, які віднесені до Списку № 1. В трудовій книжці йдеться посилання на відповідні накази, як на підставу внесення записів, вони завірені підписом повноважної особи та печаткою, не містять виправлень, підчисток, тобто оформлені належним чином.

Частиною 2 ст. 257 КАС України встановлено, що за правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 261 КАС України, відзив подається протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення відповідачу ухвали про відкриття провадження у справі. Позивач має право подати до суду відповідь на відзив, а відповідач - заперечення протягом строків, встановлених судом в ухвалі про відкриття провадження у справі.

У відповідності до ч.1 ст. 262 КАС України, розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи за правилами загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20.12.2021 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження без виклику учасників справи.

Сторони належним чином повідомлені про розгляд справи Дніпропетровським окружним адміністративним судом, що підтверджується матеріалами справи.

Ухвалою суду від 20.12.2021 року відповідачу було надано строк для подання письмового відзиву на позовну заяву - протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Копія ухвали Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20.12.2021 року вручена представнику відповідача 28.12.2021 року в приміщенні суду, що підтверджується розпискою про отримання копії ухвали.

В силу ч. 4 ст. 124, ч. 8 ст.126 Кодексу адміністративного судочинства України суд вважає відповідача належним чином повідомленим про можливість подання відзиву у зазначені строки та належним чином повідомленим про судовий розгляд справи.

Відповідачем, на виконання ст.162 Кодексу адміністративного судочинства України, не було надіслано до суду письмового відзиву на адміністративний позов та не було повідомлено про поважність причин ненадання відзиву.

Відповідно до ч. 6 ст.162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору, суд встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, що підтверджується паспортом громадянина України № НОМЕР_1 .

З 01.10.2020 року позивачу призначено пенсію по інвалідності III групи трудове каліцтво/профзахворювання, відповідно до Закону України від 09 липня 2003 року №1058-ІV “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”, зі змінами, внесеними Законом України від 03 жовтня 2017 року № 2148-VІІІ “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій” (далі - Закон № 2148).

03.11.2020 року позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою з питання нарахування пенсії та не зарахування часу роботи на пільгових умовах з 22.02.2005 року по 02.01.2006 року, з 03.01.2001 року по 03.01.2011 року.

13.11.2020 року Петропавлівським відділом обслуговування громадян Управління обслуговування громадян Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області надано позивачу лист №22425-22914/Б-02/8-0400/20, яким повідомлено, що за інформацією в матеріалах електронної пенсійної справи, зазначеної в довідці від 08.10.2020 року №591, виданої ПАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» ВСП «Шахтоуправління Дніпровське», підприємством не своєчасно проведено атестацію робочого місця за умовами праці, результати якої використовуються при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах. З урахуванням вищезазначеного, до стажу на пільгових умовах не зараховано періоди роботи з 22.02.2005 року по 02.01.2006 року, з 03.01.2011 року по 03.01.2011 року, що складає 0 років 10 місяців 2 дні.

Таким чином, стаж роботи на пільгових умовах, що дає право на призначення пенсії за віком на таких умовах, відповідно до Закону України "Про підвищення престижності шахтарської праці" та за результатами проведення на підприємстві атестації робочих місць за умовами праці після складає 13 років. Станом на 01.10.2020 року розмір пенсійної виплати становить 4588,16 грн.

Не погоджуючись з діями відповідача щодо незарахування періодів роботи та не здійснення перерахунку пенсії відповідно до норм ст. 33 ч.2 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» в розмірі 50% пенсії за віком, яка розрахована відповідно до ст. 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» як працівнику на якого поширюється дія ст. 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці», позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним відносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За правилами частини 1 статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, з яким кореспондується обов`язок держави щодо його забезпечення. Реалізація цього обов`язку здійснюється органами державної влади відповідно до їх повноважень.

Зазначене у вказаній статті право деталізоване у Законах України від 05.11.1991 року № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон №1788) та від 09.07.2003 року №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058).

Закон України «Про пенсійне забезпечення» відповідно до Конституції України гарантує всім непрацездатним громадянам України право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій, спрямований на те, щоб повніше враховувалася суспільно корисна праця як джерело зростання добробуту народу і кожної людини, встановлює єдність умов і норм пенсійного забезпечення робітників, членів колгоспів та інших категорій трудящих; та гарантує соціальну захищеність пенсіонерів шляхом встановлення пенсій на рівні, орієнтованому на прожитковий мінімум, а також регулярного перегляду їх розмірів у зв`язку із збільшенням розміру мінімального споживчого бюджету і підвищенням ефективності економіки республіки.

Згідно зі статтею 1 Закону №1788 громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.

Пунктом 3 постанови Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року за № 637 «Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній» передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Згідно з п. 20 вказаної постанови, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5). У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка. У разі відсутності правонаступника підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установленої для окремих категорій працівників, здійснюється у порядку, визначеному Пенсійним фондом України за погодженням з Мінсоцполітики та Мінфіном.

Аналіз наведених норм права дає змогу дійти висновку, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, тоді як підтвердження трудового стажу на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами можливе лише у випадку її відсутності або відсутності в ній записів.

Позивач зазначає та не спростовано відповідачем, що відповідачем не здійснено нарахування пенсії відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 28 Закону «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» , як працівнику, зайнятому повний робочий день під землею, на яких розповсюджується дія Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці», а саме не здійснено нарахування пенсії у розмірі 80 відсотків заробітної плати, з якої обчислено пенсію, як особі яка зайнята повний робочий день під землею:

- період роботи на шахті «Дніпровська» ДХК «Павлоградвугілля» (ВСП ШУ «Дніпровське» ДТЕК «Павлоградвугілля» з 21.02.2005 року по 02.01.2006 року на посаді гірника підземного 2 розряду з повним робочим днем під землею не зараховано до пільгового стажу роботи з причини несвоєчасності проведення атестації робочого місця на підприємстві;

- період навчання за спеціальністю не зараховано до пільгового стажу роботи, що надає право на пенсію на пільгових умовах: з 09.12.2004 року по 28.01.2005 року - навчання в учбовому пункті шахта «Степова» за спеціальністю «гірник підземний»; з 04.04.2011 року по 09.06.2011 року - навчання в філії «учбово-курсовий комбінат» ПАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» за спеціальністю «гірник з ремонту гірничих виробіток»;

- період проходження строкової військової служби за призовом під час часткової мобілізації з 19.03.2014 року по 30.06.2014 року не враховано до страхового та пільгового стажу роботи.

Судом встановлено та підтверджується трудовою книжкою позивача серії НОМЕР_2 , працював на шахті «Дніпровська» ДХК «Павлоградвугілля» на посадах, які зараховуються до пільгового стажу та дають право на призначення пенсії на пільгових умовах з 06.12.2004 року по 11.12.2019 року на посаді гірника з ремонту гірничих виробок з повним робочим днем в шахті, в тому числі і в спірний період.

Наказом по шахті “Дніпровська” ДП “Павлоградвугілля” № 108 від 21.02.2000 року про результати атестації робочих місць затверджений перелік посад, які пройшли атестацію, в тому числі атестована моя посада "підземний гірничий робітник».

Розпорядженням та наказом № 7 від 03.01.2006 року про результати атестації робочих місць затверджений перелік посад, які пройшли атестацію, в тому числі атестована посада “підземний гірничий робітник”.

Листом від 03.08.2006 року № 003/071-1-36 про подовження терміну дії наказу Головне управління праці та соціального захисту населення повідомило, що в зв`язку з фінансовим становищем, яке склалось на шахті, з незалежних від підприємства причин, не дозволило у відповідні терміни провести чергову атестацію. Замість 2005 року вказану атестацію проведено в 2006 році. За минулий термін умови і характер праці, технологія виробництва і дислокація робочих місць не змінились. У зв`язку з вищезазначеним Дніпропетровська обласна державна експертиза умов праці надала згоду на поширення терміну дії наказу від 21.02.2000 року № 108 до 03.01.2006 року.

Крім того, пільговою довідкою № 328 від 02.06.2020 року, яка міститься в пенсійній справі, також підтверджено подовження терміну дії наказу № 108 від 21.02.2000 року про атестацію робочих місць до 03.01.2006 року - наказ про атестацію від 03.08.2006 року №003/071-1-36.

Посада позивача “підземний гірничий робітник” відноситься до провідних посад, які не потребують підтвердження атестацією робочого місця та Постановою від 16.01.2003 року № 36 «Про затвердження списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах», яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин, посада позивача відноситься до пп. 1.1а п. 1 Списку № 1 - усі робітники, зайняті повний робочий день на підземних роботах .

Таким чином, весь час роботи на шахті «Дніпровська» ДХК «Павлоградвугілля» (ВСП ШУ «Дніпровське» з 21.02.2005 року по 29.05.2020 року) позивач працював на посадах «гірника підземного» та «підземний гірник очисного забою 5-го розряду з повним робочим днем в шахті», в тому числі і в спірний період. Ця професія передбачена Списком № 1, за весь період умови праці не змінювались та підтверджувались атестаціями робочих місць, результати яких застосовувались і в спірний період.

Відповідачем не заперечується пільговий характер роботи позивача за період з 21.02.2005 року по 29.05.2020 року, що підтверджується розрахунком стажу з підсистеми призначення та виплати пенсії, де зазначено, що весь період роботи позивача зарахований до пільгового стажу за списком № 1, крім спірного, а саме крім періоду з 21.02.2005 року по 02.01.2006 року, у зв`язку з відсутністю атестації.

Атестація робочих місць здійснюється на підприємствах, в організаціях та установах незалежно від форм власності і господарювання згідно з Порядком проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України 01 серпня 1992 року №422 (далі - Порядок №442), та Методичними рекомендаціями для проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженими постановою Міністерства праці України від 01 вересня 1992 року № 41 (далі - Методичні рекомендації).

Відповідно до зазначених нормативних актів основна мета атестації полягає в регулюванні відносин між власником або уповноваженим ним органом і працівниками у галузі реалізації права на здорові й безпечні умови праці, пільгове забезпечення, пільги та компенсації за роботу в несприятливих умовах.

Згідно з пунктом 4 Порядку № 442 та підпункту 1.5 пункту 1 Методичних рекомендацій атестація проводиться не рідше одного разу на 5 років. Відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства, організації.

Так, згідно з статтею 41 Кодексу України про адміністративні правопорушення встановлено адміністративну відповідальність керівників суб`єктів господарювання. Порушення терміну проведення атестації робочих місць за умовами праці та порядку її проведення тягне за собою накладення штрафу на посадових осіб підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності та громадян - суб`єктів підприємницької діяльності від тридцяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

У разі, якщо непроведення атестації мало своїм наслідком заподіяння шкоди здоров`ю працівнику, керівник підприємства може бути притягнутий до кримінальної відповідальності за статтею 271 Кримінального кодексу України.

Атестація робочих місць відповідно до Порядку № 442 та Методичних рекомендацій передбачає: установлення факторів і причин виникнення несприятливих умов праці; санітарно-гігієнічне дослідження факторів виробничого середовища, важкості й напруженості трудового процесу на робочому місці; комплексну оцінку факторів виробничого середовища і характеру праці на відповідність їхніх характеристик стандартам безпеки праці, будівельним та санітарним нормам і правилам; установлення ступеня шкідливості й небезпечності праці та її характеру за гігієнічною класифікацією; обґрунтування віднесення робочого місця до категорії зі шкідливими (особливо шкідливими), важкими (особливо важкими) умовами праці; визначення (підтвердження) права працівників на пільгове пенсійне забезпечення за роботу у несприятливих умовах; складання переліку робочих місць, виробництв, професій та посад із пільговим пенсійним забезпеченням працівників; аналіз реалізації технічних і організаційних заходів, спрямованих на оптимізацію рівня гігієни, характеру і безпеки праці.

За змістом пунктів 8 та 9 Порядку № 442 проведення атестації робочих місць відомості про результати атестації робочих місць заносяться до карти умов праці, форма якої затверджується Мінпраці разом з Міністерством охорони здоров`я України. Перелік робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників, який складається за результатами проведеної атестації робочих місць, після погодження з профспілковим комітетом затверджується наказом по підприємству, організації і зберігається протягом 50 років. Витяги з наказу додаються до трудової книжки працівників, професії та посади яких внесено до переліку.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що своєчасно проведена атестація робочих місць за умовами праці є одним із заходів соціального захисту працівників, який має сприяти реалізації прав на здорові і безпечні умови праці, пільгове пенсійне забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах.

Крім того, з аналізу зазначених правових норм слідує, що обов`язок проведення атестації робочих місць законодавством покладено, у першу чергу, на керівників підприємств (роботодавців). Порушення цього обов`язку у формі не проведення або неякісного проведення призводить до позбавлення громадян їхнього конституційного права на соціальний захист, і зокрема, на пенсійне забезпечення за віком на пільгових умовах, що є недопустимим у правовій державі.

Також суд зазначає, що особа, яка працює на посаді, віднесеній до Списку № 2, та по якій має бути проведена атестації робочого місця, відповідно до Порядку проведення атестації, не наділена будь-якими правами (повноваженнями, обов`язками) за наявності яких вона б мала можливість впливати на своєчасність проведення атестації робочих місць.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великою Палати Верховного Суду України від 19.02.2020 року у справі №520/15025/16-а.

У постанові Велика Палата Верховного Суду наголошує, що відповідно до пункту 1 частини першої статті 29 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) до початку роботи за укладеним трудовим договором власник або уповноважений ним орган зобов`язаний роз`яснити працівникові його права і обов`язки та проінформувати під розписку про умови праці, наявність на робочому місці, де він буде працювати, небезпечних і шкідливих виробничих факторів, які ще не усунуто, та можливі наслідки їх впливу на здоров`я, його права на пільги і компенсації за роботу в таких умовах відповідно до чинного законодавства і колективного договору.

Частинами 1 та 2 статті 153 КЗпП України установлено, що на всіх підприємствах, в установах, організаціях створюються безпечні і нешкідливі умови праці. Забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Відповідно до частини 1 статті 7 Закону України від 14 жовтня 1992 року № 2694-XII “Про охорону праці” працівники, зайняті на роботах з важкими та шкідливими умовами праці, безоплатно забезпечуються лікувально-профілактичним харчуванням, молоком або рівноцінними харчовими продуктами, газованою солоною водою, мають право на оплачувані перерви санітарно-оздоровчого призначення, скорочення тривалості робочого часу, додаткову оплачувану відпустку, пільгову пенсію, оплату праці у підвищеному розмірі та інші пільги і компенсації, що надаються в порядку, визначеному законодавством.

Аналіз зазначених норм свідчить про те, що роботодавець, який використовує найману оплачувану працю, зобов`язаний створювати безпечні та здорові умови праці, а за неможливості цього - поінформувати працівника під розписку про такі умови праці, а саме про наявність на робочому місці, де він буде працювати, небезпечних і шкідливих виробничих факторів, які ще не усунуто, та можливі наслідки їх впливу на здоров`я. Окрім того, роботодавець зобов`язаний поінформувати працівника про пільги і компенсації за роботу в таких умовах відповідно до чинного законодавства і колективного договору, в тому числі право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років.

Сукупність правових норм, про які йшлося у параграфах 32, 34, 36, 37, 45, 50, 51, 52 постанови Великою Палати Верховного Суду України від 19.02.2020 року у справі №520/15025/16-а дозволяє дійти висновку, що атестація робочого місця є важливим запобіжником порушень у забезпеченні належних умов праці на підприємствах, в організаціях та установах. Проте, розуміючи положення пункту “б” статті 13 Закону № 1788-XII - “за результатами атестації робочих місць” як обмежувальний захід при призначенні пільгової пенсії, держава покладає відповідальність за непроведення атестації, та відповідно, надмірний тягар, на пенсіонера (позивача у цій справі).

Відповідно до частини 1 статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Елементом верховенства права є принцип правової визначеності.

Європейський суд з прав людини у пунктах 52, 56 рішення від 14 жовтня 2010 року у справі “Щокін проти України” зазначив, що тлумачення й застосування національного законодавства є прерогативою національних органів. Однак суд зобов`язаний переконатися в тому, що спосіб, у який тлумачиться й застосовується національне законодавство, призводить до наслідків, сумісних із принципами Конвенції з погляду тлумачення їх у практиці Європейського суду з прав людини. На думку Європейського суду з прав людини, відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості й точності, які передбачали можливість різного тлумачення, порушує вимогу “якості закону”, передбачену Конвенцією, і не забезпечує адекватного захисту від свавільного втручання публічних органів державної влади в майнові права заявника.

Отже, в разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.

Проте, Верховний Суд України при ухваленні постанов від 10 вересня 2013 року у справі № 21-183а13, від 25 листопада 2014 року у справі № 21-519а14, від 10 і 17 березня 2015 року у справах № 21-51а15, та № 21-585а14, від 14 квітня 2015 року у справі № 21-383а14, від 02 грудня 2015 року у справі № 21-1329а15, від 10 лютого 2016 року у справі № 21-5432а15 та від 12 квітня 2016 у справі № 21-6501а15 віддав перевагу найменш сприятливому для позивачів тлумаченню законодавства України.

Отже, можна зробити висновок, що особи, які зайняті на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2, але з вини власника на таких підприємствах не було проведено атестацію робочого місця, мають право на зарахування стажу роботи на таких посадах до спеціального стажу, необхідного для призначення пенсії за віком на пільгових умовах Списком № 2, відповідно до пункту “б” статті 13 Закону № 1788-XII.

Цей висновок є також застосовним і щодо осіб, зайнятих на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 1.

При цьому, на працівника, зайнятого на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, не можна покладати відповідальність за непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць за умовами праці. Непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємств або уповноваженим ним органом не може позбавляти громадян їх конституційного права на соціальний захист, у тому числі щодо надання пенсій за віком на пільгових умовах. Контроль за додержанням підприємствами правил проведення атестації робочих місць за умовами праці покладається на відповідні повноважні державні контролюючі органи, зокрема Держпраці.

Отже, Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19.02.2020 року у справі №520/15025/16-а зазначає, що непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємства не може бути підставою для відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах. Відповідальність за непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць покладається на власника підприємства, а не працівника. При цьому, контролюючу функцію у відносинах щодо проведення атестації робочих місць на підприємстві виконує держава в особі відповідних контролюючих органів, а не працівник.

За таких обставин з метою дотримання завдань адміністративного судочинства та забезпечення конституційних гарантій осіб на пенсійне забезпечення Велика Палата Верховного Суду відступила від висновків Верховного Суду України, викладених у постановах від 10 вересня 2013 року у справі № 21-183а13, від 25 листопада 2014 року у справі № 21-519а14, від 10 й 17 березня 2015 року у справах № 21-51а15, та № 21-585а14, від 14 квітня 2015 року у справі № 21-383а14, від 02 грудня 2015 року у справі № 21-1329а15, від 10 лютого 2016 року у справі № 21-5432а15 та від 12 квітня 2016 у справі № 21-6501а15, щодо відсутності підстав для призначення пенсії на пільгових умовах з огляду на відсутність результатів атестації відповідного робочого місця за умовами праці.

Водночас, Велика Палата Верховного Суду не відступила від висновків Верховного Суду України, викладених у постанові від 16 вересня 2014 року у справі № 21-307а14, згідно яких, якщо чергова атестація була проведена з порушенням передбачених пунктом 4 Порядку № 442 проведення атестації строків, а працівник до її проведення виконував роботу, яка дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, цей період його роботи має бути зарахований до пільгового стажу за результатами попередньої атестації. Такі висновки Верховного Суду України не суперечать зазначеним висновкам Великої Палати Верховного Суду.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

За таких обставин, суд вважає, що відповідачем неправомірно відмовлено позивачу у зарахуванні спірних періодів роботи, а тому порушені позивачем права підлягають відновленню судом шляхом визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови в зарахуванні до пільгового стажу роботи по списку № 1 періоду роботи на шахті «Дніпровська» з 22.02.2005 року по 02.01.2006 року.

Позивач зазначає в позовній заяві незарахований до пільгового стажу період роботи з 22.02.2005 року по 03.01.2006 року, при цьому, відповідач зазначає про незарахування до пільгового стажу періоду роботи з 22.02.2005 року по 02.01.2006 року. Таким чином, зарахуванню підлягає період роботи позивача з 22.02.2005 року по 02.01.2006 року, оскільки доказів незарахування 03.01.2006 року до пільгового стажу, суду не надано.

Стосовно зарахування до пільгового стажу періоду навчання позивача, суд зазначає, що відповідачем до матеріалів справи не надано жодних доказів на спростування незарахування періодів навчання позивача.

Відтак, суд розглядає позовні вимоги позивача за спірні періоди навчання та надає правову оцінку діям відповідача щодо незарахування періодів навчання до пільгового стажу.

Періоди навчання за професією в «Учбовому курсовому комбінаті об`єднання державних підприємств по видобутку вугілля»:

- з 09.12.2004 року по 28.01.2005 року - навчання в учбовому пункті шахта «Степова» за спеціальністю «гірник підземний»;

- з 04.04.2011 року по 09.06.2011 року - навчання в філії «учбово-курсовий комбінат» ПАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» за спеціальністю «гірник з ремонту гірничих виробіток»

не враховано відповідачем до пільгового стажу.

З трудової книжки позивача встановлено, що на курси за професією позивач направлявся підприємством та наступного дня після закінчення навчання продовжував працювати за набутою професією з повним робочим днем у шахті.

Навчання професії «прохідник» відносяться до Списку № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 січня 2003 року № 36.

Відповідно до ч. 1 ст. 38 Закону України "Про професійно-технічну освіту" час навчання у закладі професійної (професійно-технічної) освіти зараховується до трудового стажу здобувана освіти, у тому числі в безперервний і в стаж роботи за спеціальністю, що дає право на пільги, встановлені для відповідної категорії працівників, якщо перерва між днем закінчення навчання і днем зарахування на роботу за набутою професією не перевищує трьох місяців.

Статтею 17 Закону України «Про професійно-технічну освіту» передбачено, що професійно-технічний навчальний заклад - це заклад освіти, що забезпечує реалізацію потреб громадян у професійно-технічній освіті, оволодінні робітничими професіями, спеціальностями, кваліфікацією відповідно до їх інтересів, здібностей, стану здоров`я.

Статтею 18 вказаного Закону визначено типи професійно-технічних навчальних закладів, зокрема, до професійно-технічних навчальних закладів належить навчально-курсовий комбінат.

Позивач проходив навчання та працював за фахом, а присвоєна кваліфікація є роботою за набутою професією в розумінні ст.38 Закону України «Про професійно- технічну освіту», тому відповідач неправомірно не зарахував до пільгового стажу вищезазначені періоди навчання.

Як наслідок відповідні дії відповідача підлягають визнанню протиправними, а стаж навчання підлягає зарахуванню до пільгового стажу позивача.

Стосовно періоду проходження військової служби, судом встановлено наступне.

Відповідно до запису військового квитка НОМЕР_3 позивач був призваний у Збройні сили України за частковою мобілізацією 19.03.2014 року з робочого місця на посаді «гірника з ремонту гірничих виробіток» на підставі Указу Президента № 303 від 17.03.2014 року та на підставі наказу ОВК № 10-к від 19.06.2014 року звільнений в запас 30.06.2014 року.

Період проходження служби в лавах Збройних сил України під час часткової мобілізації відповідачем не зараховано до страхового та пільгового стажу роботи.

Довідка № 591 від 08.10.2020 року містить інформацію щодо виконання позивачем роботи за професією «гірник з ремонту гірничих виробіток підземний з повним робочим днем у шахті за період з 14.06.2011 року по 02.08.2016 року. Довідка також містить інформацію про період часткової мобілізації з 19.03.2014 року по 30.06.2014 року.

Записи в трудовій книжці не мають перерв в роботі в зазначений період.

Відповідно до вимог пп.2 п. 3/4 Розділу XV « Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» період проходження військової служби під час мобілізації зараховується до страхового стажу для визначення права на призначення пенсії.

Згідно із абзацом 2 частини 1 статті 8 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20 грудня 1991 року № 2011-XII, час перебування громадян України на військовій службі зараховується до страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Таким чином, відповідачем неправомірно не був зарахований до пільгового стажу період проходження строкової військової служби з 28.05.1997 року по 13.11.1998 року та, відповідно, позивач має право на зарахування періоду проходження строкової військової служби до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах.

Стосовно вимоги про перерахунок пенсії по інвалідності ОСОБА_1 , призначивши її відповідно до норм ст. 33 ч.2 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» в розмірі 50% пенсії за віком, яка розрахована відповідно до ст. 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» як працівнику на якого поширюється дія ст. 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці», суд зазначає наступне.

Як видно з положень Рекомендації Комітету Європи №R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом 11.03.1980, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Згідно з пунктом 1.6 Методології проведення антикорупційної експертизи, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 23.06.2010 р. № 1380/5, дискреційні повноваження - сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.

Таким чином, дискреція - це елемент управлінської діяльності, вона пов`язана з владними повноваженнями і їх носіями - органами державної влади та місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами. Дискрецію не можна ототожнювати тільки з формалізованими повноваженнями - вона характеризується відсутністю однозначного нормативного регулювання дій суб`єкта, він не може ухилятися від реалізації своєї компетенції, але й не має права виходити за її межі.

Дискреційні повноваження - це законодавчо встановлена компетенція владних суб`єктів, яка визначає ступінь самостійності її реалізації з урахуванням принципу верховенства права; ці повноваження полягають у застосуванні суб`єктами адміністративного розсуду при здійсненні дій і прийнятті рішень. У більш звуженому розумінні дискреційні повноваження - це можливість діяти за власним розсудом, в межах закону, можливість застосувати норми закону та вчиняти конкретні дії (або дію) серед інших, кожні з яких окремо є відносно правильними (законними).

Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду України від 21.05.2013 року № 21-87а13.

Так, призначення та обрахунок пенсії є дискреційним повноваженням пенсійного органу. Суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймати замість нього рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб`єкта владних повноважень, оскільки такі дії виходять за межі визначених йому повноважень законодавцем.

Відповідно до частин 1, 2 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України, при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково. У разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії (пункту 4 частини 2 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України).

У випадку, визначеному пунктом 4 частини 2 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд. У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Судом встановлено, що позивачем не надано доказів звернення до відповідача із заявою встановленої форми про перерахунок пенсії, у відповідності до Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року №22-1.

Згідно з п. 2.7 Порядку №22-1 до заяви про перерахунок пенсії у зв`язку з урахуванням страхового стажу (заробітної плати) після призначення пенсії, у зв`язку зі зміною кількості членів сім`ї, а також в інших випадках, які спричиняють збільшення чи зменшення розміру пенсії, надаються документи, передбачені підпунктами 2-4 пункту 2.1, пунктом 2.6 цього розділу.

Суд зазначає, що зарахування пільгового періоду роботи позивача, проходження служби, а також навчання, здійснено цим судом рішенням, відтак, вимоги про проведення перерахунку пенсії без звернення з відповідною заявою станом на день прийняття судом рішення про зарахування спірних періодів є передчасними.

Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На підставі системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню судом.

Відповідно до ч. 1 ст. 143 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Частиною 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

При зверненні до суду позивачем сплачено суду судового збору у розмірі 908,00 грн., що підтверджується квитанцією від 09.12.2021 року.

Отже, оскільки позовну заяву задоволено частково, сплачений судовий збір за подачу позову до суду в сумі 908,00 грн. підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача у розмірі пропорційному до задоволених позовних вимог у розмірі 681,00 грн.

Керуючись статтями 9, 72-77, 90, 132, 139, 246, 297 КАС України, суд, - 16.12.2021 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (далі - відповідач), в якій просить:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови в зарахуванні до пільгового стажу роботи по списку № 1 періоду роботи на шахті «Дніпровська» з 22.02.2005 року по 03.01.2006 року, період навчання з 09.12.2004 року по 28.01.2005 року в учбовому пункті шахта «Степова» за спеціальністю «гірник підземний», з 04.04.2011 року по 09.06.2011 року в філії «учбово-курсовий комбінат» ПАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» за спеціальністю «гірник з ремонту гірничих виробіток», період проходження військової служби під час часткової мобілізації з 19.03.2014 року по 30.06.2014 року до страхового та пільгового стажу за спеціальністю по списку № 1 та відмову в розрахунку пенсії по інвалідності відповідно до вимог ст.28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» як працівнику на якого поширюється дія ст. 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці», що зайнятий повний робочий день під землею;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до пільгового стажу, роботу на шахті «Дніпровська» ДХК «Павлоградвугілля» (ВСП ШУ «Дніпровське) період: з 21.02.2005 року по 02.01.2006 року на посадах учня гірника підземного та гірника підземного з повним робочим днем у шахті, що віднесені до Списку № 1 розділ 1, підрозділ 1. позиція 1.1.а Постанови КМУ № 36 від 16.01.2003 року; періоди навчання з 09.12.2004 року по 28.01.2005 року в учбовому пункті шахта «Степова» за спеціальністю «гірник підземний», з 04.04.2011 року по 09.06.2011 року в філії «учбово-курсовий комбінат» ПАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» за спеціальністю «гірник з ремонту гірничих виробіток»;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до страхового та пільгового стажу роботи за спеціальністю «гірник з ремонту гірничих виробіток», період проходження строкової військової служби за призовом під час часткової мобілізації в лавах Збройних Сил України 19.03.2014 року по 30.06.2014 року;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити перерахунок пенсії по інвалідності ОСОБА_1 , призначивши її відповідно до норм ст. 33 ч.2 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» в розмірі 50% пенсії за віком, яка розрахована відповідно до ст. 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» як працівнику на якого поширюється дія ст. 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці», що зайнятий повний робочий день під землею з часу набуття права на пенсію, а саме з 01 жовтня 2020 року та зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити виплату недоотриманої пенсії по інвалідності ОСОБА_1 з урахуванням раніше отриманих сум пенсії.

В обґрунтування позовної заяви зазначено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та отримує пенсію по інвалідності ІІІ групи від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання згідно п. 3 ст. 30 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Позивач зазначає, що має право на пенсію по інвалідності відповідно до п. 1 ст.28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» в розмірі 80% від заробітної плати, як працівник зайнятий повний робочий день під землею протягом 15 років та на якого розповсюджуються вимоги ст. 8 Закону України «Про престижність шахтарської праці». З розміром пенсії, про який позивач дізнався під час її отримання та розміром пільгового стажу, не згодний. В жовтні 2020 року позивач звернувся до відповідача із заявою про надання роз`яснення щодо причин не нарахування мені пенсії по інвалідності в розмірі 50 % від пенсії за віком, яка розрахована з заробітної плати шахтаря в розмірі 80%. Листом Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 13 листопада 2020 року №22425-22914/Б-02/8-0400/20 позивачу було повідомлено про наявний пільговий стаж 13 років під землею та повідомлено, що з причини недостатності пільгового стажу не здійснено розрахунок пенсії, з урахуванням норм Закону України «Про престижність шахтарської праці». Отримавши роздруківку з особистого кабінету, позивачу стало відомо, що пільговий стаж роботи зараховано не повністю, що призвело і до неповного обчислення пільгового та страхового стажу. Саме це призвело до зменшення пенсії та відсутності підстав для нарахування пенсії по інвалідності в розмірі 50% пенсії за віком, яка розрахована відповідно до ст. 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» в розмірі 80% від заробітної плати шахтаря. Позивач вказує, що його трудова книжка містить усі необхідні записи, що підтверджують період виконуваної роботи, її характер та зайнятість за професіями, які віднесені до Списку № 1. В трудовій книжці йдеться посилання на відповідні накази, як на підставу внесення записів, вони завірені підписом повноважної особи та печаткою, не містять виправлень, підчисток, тобто оформлені належним чином.

Частиною 2 ст. 257 КАС України встановлено, що за правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 261 КАС України, відзив подається протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення відповідачу ухвали про відкриття провадження у справі. Позивач має право подати до суду відповідь на відзив, а відповідач - заперечення протягом строків, встановлених судом в ухвалі про відкриття провадження у справі.

У відповідності до ч.1 ст. 262 КАС України, розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи за правилами загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20.12.2021 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження без виклику учасників справи.

Сторони належним чином повідомлені про розгляд справи Дніпропетровським окружним адміністративним судом, що підтверджується матеріалами справи.

20.01.2022 року представником відповідача подано відзив на позовну заяву, в якому позовні вимоги не визнав та просив відмовити в задоволенні позову. В обґрунтування правової позиції зазначив, що за інформацією в матеріалах електронної пенсійної справи, зазначеної в довідці від 08.10.2020 року №591, виданої ПАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» ВСП «Шахтоуправління Дніпровське», підприємством не своєчасно проведено атестацію робочого місця за умовами праці, результати якої використовуються при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах. З урахуванням вищезазначеного, до стажу на пільгових умовах не зараховано періоди роботи з 22.02.2005 року по 02.01.2006 року, з 03.01.2011 року по 03.01.2011 року, що складає 0 років 10 місяців 2 дні. Згідно довідки №592 від 08.10.2020, виданої філією “Учбово-курсовий комбінат” ПАТ “ДТЕК Павлоградвугілля”, ОСОБА_1 зараховано до пільгового стажу період навчання з 04.01.2005 року по 26.01.2005 року, що підтверджується розрахунком стажу. Наступне навчання позивач проходив у період з 04.04.2011 року по 09.06.2011 року, з відривом від виробництва, що підтверджується довідкою № 1387 від 29.09.2020, яка видана філією “Учбово-курсовий комбінат” ПАТ “ДТЕК Павлоградвугілля”. Після закінчення курсів здобув кваліфікацію «Гірник з ремонту гірничих виробок». Відповідно до довідки № 593 від 08.10.2020, виданої філією “Учбово-курсовий комбінат” ПАТ “ДТЕК Павлоградвугілля”, ОСОБА_1 зараховано до пільгового стажу період навчання з 29.04.2011 року по 07.06.2011 року. Оскільки навчання позивача відбувалось з відривом від виробництва в учбово-курсовому комбінаті ДТЕК «Павлоградвугілля», ОСОБА_1 не мав спусків в шахту у період з 09.12.2004 по 03.01.2005, 04.04.2011 по 28.04.2011, тому період навчання (проходження курсів) не можливо зарахувати до пільгового стажу відповідно до п.3 статті 114 Закону України № 1058. До стажу не було зараховано період проходження Позивачем строкової військової служби за призовом під час часткової мобілізації в лавах Збройних Сил України 19.03.2014 року по 30.06.2014 року, тому що згідно індивідуальних відомостей про застраховану особу відсутня сплата страхових внесків за цей період.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору, суд встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, що підтверджується паспортом громадянина України № НОМЕР_1 .

З 01.10.2020 року позивачу призначено пенсію по інвалідності III групи трудове каліцтво/профзахворювання, відповідно до Закону України від 09 липня 2003 року №1058-ІV “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”, зі змінами, внесеними Законом України від 03 жовтня 2017 року № 2148-VІІІ “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій” (далі - Закон № 2148).

03.11.2020 року позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою з питання нарахування пенсії та не зарахування часу роботи на пільгових умовах з 22.02.2005 року по 02.01.2006 року, з 03.01.2001 року по 03.01.2011 року.

13.11.2020 року Петропавлівським відділом обслуговування громадян Управління обслуговування громадян Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області надано позивачу лист №22425-22914/Б-02/8-0400/20, яким повідомлено, що за інформацією в матеріалах електронної пенсійної справи, зазначеної в довідці від 08.10.2020 року №591, виданої ПАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» ВСП «Шахтоуправління Дніпровське», підприємством не своєчасно проведено атестацію робочого місця за умовами праці, результати якої використовуються при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах. З урахуванням вищезазначеного, до стажу на пільгових умовах не зараховано періоди роботи з 22.02.2005 року по 02.01.2006 року, з 03.01.2011 року по 03.01.2011 року, що складає 0 років 10 місяців 2 дні.

Таким чином, стаж роботи на пільгових умовах, що дає право на призначення пенсії за віком на таких умовах, відповідно до Закону України "Про підвищення престижності шахтарської праці" та за результатами проведення на підприємстві атестації робочих місць за умовами праці після складає 13 років. Станом на 01.10.2020 року розмір пенсійної виплати становить 4588,16 грн.

Не погоджуючись з діями відповідача щодо незарахування періодів роботи та не здійснення перерахунку пенсії відповідно до норм ст. 33 ч.2 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» в розмірі 50% пенсії за віком, яка розрахована відповідно до ст. 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» як працівнику на якого поширюється дія ст. 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці», позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним відносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За правилами частини 1 статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, з яким кореспондується обов`язок держави щодо його забезпечення. Реалізація цього обов`язку здійснюється органами державної влади відповідно до їх повноважень.

Зазначене у вказаній статті право деталізоване у Законах України від 05.11.1991 року № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон №1788) та від 09.07.2003 року №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058).

Закон України «Про пенсійне забезпечення» відповідно до Конституції України гарантує всім непрацездатним громадянам України право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій, спрямований на те, щоб повніше враховувалася суспільно корисна праця як джерело зростання добробуту народу і кожної людини, встановлює єдність умов і норм пенсійного забезпечення робітників, членів колгоспів та інших категорій трудящих; та гарантує соціальну захищеність пенсіонерів шляхом встановлення пенсій на рівні, орієнтованому на прожитковий мінімум, а також регулярного перегляду їх розмірів у зв`язку із збільшенням розміру мінімального споживчого бюджету і підвищенням ефективності економіки республіки.

Згідно зі статтею 1 Закону №1788 громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.

Пунктом 3 постанови Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року за № 637 «Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній» передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Згідно з п. 20 вказаної постанови, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5). У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка. У разі відсутності правонаступника підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установленої для окремих категорій працівників, здійснюється у порядку, визначеному Пенсійним фондом України за погодженням з Мінсоцполітики та Мінфіном.

Аналіз наведених норм права дає змогу дійти висновку, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, тоді як підтвердження трудового стажу на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами можливе лише у випадку її відсутності або відсутності в ній записів.

Позивач зазначає, що відповідачем не здійснено нарахування пенсії відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 28 Закону «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», як працівнику, зайнятому повний робочий день під землею, на яких розповсюджується дія Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці», а саме не здійснено нарахування пенсії у розмірі 80 відсотків заробітної плати, з якої обчислено пенсію, як особі яка зайнята повний робочий день під землею:

- період роботи на шахті «Дніпровська» ДХК «Павлоградвугілля» (ВСП ШУ «Дніпровське» ДТЕК «Павлоградвугілля» з 21.02.2005 року по 02.01.2006 року на посаді гірника підземного 2 розряду з повним робочим днем під землею не зараховано до пільгового стажу роботи з причини несвоєчасності проведення атестації робочого місця на підприємстві;

- період навчання за спеціальністю не зараховано до пільгового стажу роботи, що надає право на пенсію на пільгових умовах: з 09.12.2004 року по 28.01.2005 року - навчання в учбовому пункті шахта «Степова» за спеціальністю «гірник підземний»; з 04.04.2011 року по 09.06.2011 року - навчання в філії «учбово-курсовий комбінат» ПАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» за спеціальністю «гірник з ремонту гірничих виробіток»;

- період проходження строкової військової служби за призовом під час часткової мобілізації з 19.03.2014 року по 30.06.2014 року не враховано до страхового та пільгового стажу роботи.

Судом встановлено та підтверджується трудовою книжкою позивача серії НОМЕР_2 , працював на шахті «Дніпровська» ДХК «Павлоградвугілля» на посадах, які зараховуються до пільгового стажу та дають право на призначення пенсії на пільгових умовах з 06.12.2004 року по 11.12.2019 року на посаді гірника з ремонту гірничих виробок з повним робочим днем в шахті, в тому числі і в спірний період.

Наказом по шахті “Дніпровська” ДП “Павлоградвугілля” № 108 від 21.02.2000 року про результати атестації робочих місць затверджений перелік посад, які пройшли атестацію, в тому числі атестована посада "підземний гірничий робітник».

Розпорядженням та наказом № 7 від 03.01.2006 року про результати атестації робочих місць затверджений перелік посад, які пройшли атестацію, в тому числі атестована посада “підземний гірничий робітник”.

Листом від 03.08.2006 року № 003/071-1-36 про подовження терміну дії наказу Головне управління праці та соціального захисту населення повідомило, що в зв`язку з фінансовим становищем, яке склалось на шахті, з незалежних від підприємства причин, не дозволило у відповідні терміни провести чергову атестацію. Замість 2005 року вказану атестацію проведено в 2006 році. За минулий термін умови і характер праці, технологія виробництва і дислокація робочих місць не змінились. У зв`язку з вищезазначеним Дніпропетровська обласна державна експертиза умов праці надала згоду на поширення терміну дії наказу від 21.02.2000 року № 108 до 03.01.2006 року.

Крім того, пільговою довідкою № 328 від 02.06.2020 року, яка міститься в пенсійній справі, також підтверджено подовження терміну дії наказу № 108 від 21.02.2000 року про атестацію робочих місць до 03.01.2006 року - наказ про атестацію від 03.08.2006 року №003/071-1-36.

Посада позивача “підземний гірничий робітник” відноситься до провідних посад, які не потребують підтвердження атестацією робочого місця та Постановою від 16.01.2003 року № 36 «Про затвердження списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах», яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин, посада позивача відноситься до пп. 1.1а п. 1 Списку № 1 - усі робітники, зайняті повний робочий день на підземних роботах .

Таким чином, весь час роботи на шахті «Дніпровська» ДХК «Павлоградвугілля» (ВСП ШУ «Дніпровське» з 21.02.2005 року по 29.05.2020 року) позивач працював на посадах «гірника підземного» та «підземний гірник очисного забою 5-го розряду з повним робочим днем в шахті», в тому числі і в спірний період. Ця професія передбачена Списком № 1, за весь період умови праці не змінювались та підтверджувались атестаціями робочих місць, результати яких застосовувались і в спірний період.

Відповідачем не заперечується пільговий характер роботи позивача за період з 21.02.2005 року по 29.05.2020 року, що підтверджується розрахунком стажу з підсистеми призначення та виплати пенсії, де зазначено, що весь період роботи позивача зарахований до пільгового стажу за списком № 1, крім спірного, а саме крім періоду з 21.02.2005 року по 02.01.2006 року, у зв`язку з відсутністю атестації.

Атестація робочих місць здійснюється на підприємствах, в організаціях та установах незалежно від форм власності і господарювання згідно з Порядком проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України 01 серпня 1992 року №422 (далі - Порядок №442), та Методичними рекомендаціями для проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженими постановою Міністерства праці України від 01 вересня 1992 року № 41 (далі - Методичні рекомендації).

Відповідно до зазначених нормативних актів основна мета атестації полягає в регулюванні відносин між власником або уповноваженим ним органом і працівниками у галузі реалізації права на здорові й безпечні умови праці, пільгове забезпечення, пільги та компенсації за роботу в несприятливих умовах.

Згідно з пунктом 4 Порядку № 442 та підпункту 1.5 пункту 1 Методичних рекомендацій атестація проводиться не рідше одного разу на 5 років. Відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства, організації.

Так, згідно з статтею 41 Кодексу України про адміністративні правопорушення встановлено адміністративну відповідальність керівників суб`єктів господарювання. Порушення терміну проведення атестації робочих місць за умовами праці та порядку її проведення тягне за собою накладення штрафу на посадових осіб підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності та громадян - суб`єктів підприємницької діяльності від тридцяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

У разі, якщо непроведення атестації мало своїм наслідком заподіяння шкоди здоров`ю працівнику, керівник підприємства може бути притягнутий до кримінальної відповідальності за статтею 271 Кримінального кодексу України.

Атестація робочих місць відповідно до Порядку № 442 та Методичних рекомендацій передбачає: установлення факторів і причин виникнення несприятливих умов праці; санітарно-гігієнічне дослідження факторів виробничого середовища, важкості й напруженості трудового процесу на робочому місці; комплексну оцінку факторів виробничого середовища і характеру праці на відповідність їхніх характеристик стандартам безпеки праці, будівельним та санітарним нормам і правилам; установлення ступеня шкідливості й небезпечності праці та її характеру за гігієнічною класифікацією; обґрунтування віднесення робочого місця до категорії зі шкідливими (особливо шкідливими), важкими (особливо важкими) умовами праці; визначення (підтвердження) права працівників на пільгове пенсійне забезпечення за роботу у несприятливих умовах; складання переліку робочих місць, виробництв, професій та посад із пільговим пенсійним забезпеченням працівників; аналіз реалізації технічних і організаційних заходів, спрямованих на оптимізацію рівня гігієни, характеру і безпеки праці.

За змістом пунктів 8 та 9 Порядку № 442 проведення атестації робочих місць відомості про результати атестації робочих місць заносяться до карти умов праці, форма якої затверджується Мінпраці разом з Міністерством охорони здоров`я України. Перелік робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників, який складається за результатами проведеної атестації робочих місць, після погодження з профспілковим комітетом затверджується наказом по підприємству, організації і зберігається протягом 50 років. Витяги з наказу додаються до трудової книжки працівників, професії та посади яких внесено до переліку.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що своєчасно проведена атестація робочих місць за умовами праці є одним із заходів соціального захисту працівників, який має сприяти реалізації прав на здорові і безпечні умови праці, пільгове пенсійне забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах.

Крім того, з аналізу зазначених правових норм слідує, що обов`язок проведення атестації робочих місць законодавством покладено, у першу чергу, на керівників підприємств (роботодавців). Порушення цього обов`язку у формі не проведення або неякісного проведення призводить до позбавлення громадян їхнього конституційного права на соціальний захист, і зокрема, на пенсійне забезпечення за віком на пільгових умовах, що є недопустимим у правовій державі.

Також суд зазначає, що особа, яка працює на посаді, віднесеній до Списку № 2, та по якій має бути проведена атестації робочого місця, відповідно до Порядку проведення атестації, не наділена будь-якими правами (повноваженнями, обов`язками) за наявності яких вона б мала можливість впливати на своєчасність проведення атестації робочих місць.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великою Палати Верховного Суду України від 19.02.2020 року у справі №520/15025/16-а.

У постанові Велика Палата Верховного Суду наголошує, що відповідно до пункту 1 частини першої статті 29 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) до початку роботи за укладеним трудовим договором власник або уповноважений ним орган зобов`язаний роз`яснити працівникові його права і обов`язки та проінформувати під розписку про умови праці, наявність на робочому місці, де він буде працювати, небезпечних і шкідливих виробничих факторів, які ще не усунуто, та можливі наслідки їх впливу на здоров`я, його права на пільги і компенсації за роботу в таких умовах відповідно до чинного законодавства і колективного договору.

Частинами 1 та 2 статті 153 КЗпП України установлено, що на всіх підприємствах, в установах, організаціях створюються безпечні і нешкідливі умови праці. Забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Відповідно до частини 1 статті 7 Закону України від 14 жовтня 1992 року № 2694-XII “Про охорону праці” працівники, зайняті на роботах з важкими та шкідливими умовами праці, безоплатно забезпечуються лікувально-профілактичним харчуванням, молоком або рівноцінними харчовими продуктами, газованою солоною водою, мають право на оплачувані перерви санітарно-оздоровчого призначення, скорочення тривалості робочого часу, додаткову оплачувану відпустку, пільгову пенсію, оплату праці у підвищеному розмірі та інші пільги і компенсації, що надаються в порядку, визначеному законодавством.

Аналіз зазначених норм свідчить про те, що роботодавець, який використовує найману оплачувану працю, зобов`язаний створювати безпечні та здорові умови праці, а за неможливості цього - поінформувати працівника під розписку про такі умови праці, а саме про наявність на робочому місці, де він буде працювати, небезпечних і шкідливих виробничих факторів, які ще не усунуто, та можливі наслідки їх впливу на здоров`я. Окрім того, роботодавець зобов`язаний поінформувати працівника про пільги і компенсації за роботу в таких умовах відповідно до чинного законодавства і колективного договору, в тому числі право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років.

Сукупність правових норм, про які йшлося у параграфах 32, 34, 36, 37, 45, 50, 51, 52 постанови Великою Палати Верховного Суду України від 19.02.2020 року у справі №520/15025/16-а дозволяє дійти висновку, що атестація робочого місця є важливим запобіжником порушень у забезпеченні належних умов праці на підприємствах, в організаціях та установах. Проте, розуміючи положення пункту “б” статті 13 Закону № 1788-XII - “за результатами атестації робочих місць” як обмежувальний захід при призначенні пільгової пенсії, держава покладає відповідальність за непроведення атестації, та відповідно, надмірний тягар, на пенсіонера (позивача у цій справі).

Відповідно до частини 1 статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Елементом верховенства права є принцип правової визначеності.

Європейський суд з прав людини у пунктах 52, 56 рішення від 14 жовтня 2010 року у справі “Щокін проти України” зазначив, що тлумачення й застосування національного законодавства є прерогативою національних органів. Однак суд зобов`язаний переконатися в тому, що спосіб, у який тлумачиться й застосовується національне законодавство, призводить до наслідків, сумісних із принципами Конвенції з погляду тлумачення їх у практиці Європейського суду з прав людини. На думку Європейського суду з прав людини, відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості й точності, які передбачали можливість різного тлумачення, порушує вимогу “якості закону”, передбачену Конвенцією, і не забезпечує адекватного захисту від свавільного втручання публічних органів державної влади в майнові права заявника.

Отже, в разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.

Проте, Верховний Суд України при ухваленні постанов від 10 вересня 2013 року у справі № 21-183а13, від 25 листопада 2014 року у справі № 21-519а14, від 10 і 17 березня 2015 року у справах № 21-51а15, та № 21-585а14, від 14 квітня 2015 року у справі № 21-383а14, від 02 грудня 2015 року у справі № 21-1329а15, від 10 лютого 2016 року у справі № 21-5432а15 та від 12 квітня 2016 у справі № 21-6501а15 віддав перевагу найменш сприятливому для позивачів тлумаченню законодавства України.

Отже, можна зробити висновок, що особи, які зайняті на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2, але з вини власника на таких підприємствах не було проведено атестацію робочого місця, мають право на зарахування стажу роботи на таких посадах до спеціального стажу, необхідного для призначення пенсії за віком на пільгових умовах Списком № 2, відповідно до пункту “б” статті 13 Закону № 1788-XII.

Цей висновок є також застосовним і щодо осіб, зайнятих на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 1.

При цьому, на працівника, зайнятого на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, не можна покладати відповідальність за непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць за умовами праці. Непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємств або уповноваженим ним органом не може позбавляти громадян їх конституційного права на соціальний захист, у тому числі щодо надання пенсій за віком на пільгових умовах. Контроль за додержанням підприємствами правил проведення атестації робочих місць за умовами праці покладається на відповідні повноважні державні контролюючі органи, зокрема Держпраці.

Отже, Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19.02.2020 року у справі №520/15025/16-а зазначає, що непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємства не може бути підставою для відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах. Відповідальність за непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць покладається на власника підприємства, а не працівника. При цьому, контролюючу функцію у відносинах щодо проведення атестації робочих місць на підприємстві виконує держава в особі відповідних контролюючих органів, а не працівник.

За таких обставин з метою дотримання завдань адміністративного судочинства та забезпечення конституційних гарантій осіб на пенсійне забезпечення Велика Палата Верховного Суду відступила від висновків Верховного Суду України, викладених у постановах від 10 вересня 2013 року у справі № 21-183а13, від 25 листопада 2014 року у справі № 21-519а14, від 10 й 17 березня 2015 року у справах № 21-51а15, та № 21-585а14, від 14 квітня 2015 року у справі № 21-383а14, від 02 грудня 2015 року у справі № 21-1329а15, від 10 лютого 2016 року у справі № 21-5432а15 та від 12 квітня 2016 у справі № 21-6501а15, щодо відсутності підстав для призначення пенсії на пільгових умовах з огляду на відсутність результатів атестації відповідного робочого місця за умовами праці.

Водночас, Велика Палата Верховного Суду не відступила від висновків Верховного Суду України, викладених у постанові від 16 вересня 2014 року у справі № 21-307а14, згідно яких, якщо чергова атестація була проведена з порушенням передбачених пунктом 4 Порядку № 442 проведення атестації строків, а працівник до її проведення виконував роботу, яка дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, цей період його роботи має бути зарахований до пільгового стажу за результатами попередньої атестації. Такі висновки Верховного Суду України не суперечать зазначеним висновкам Великої Палати Верховного Суду.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

За таких обставин, суд вважає, що відповідачем неправомірно відмовлено позивачу у зарахуванні спірних періодів роботи, а тому порушені позивачем права підлягають відновленню судом шляхом визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови в зарахуванні до пільгового стажу роботи по списку № 1 періоду роботи на шахті «Дніпровська» з 22.02.2005 року по 02.01.2006 року.

Позивач зазначає в позовній заяві незарахований до пільгового стажу період роботи з 22.02.2005 року по 03.01.2006 року, при цьому, відповідач зазначає про незарахування до пільгового стажу періоду роботи з 22.02.2005 року по 02.01.2006 року. Таким чином, зарахуванню підлягає період роботи позивача з 22.02.2005 року по 02.01.2006 року, оскільки доказів незарахування 03.01.2006 року до пільгового стажу, суду не надано.

Стосовно зарахування до пільгового стажу періоду навчання позивача, суд зазначає наступне.

Періоди навчання за професією в «Учбовому курсовому комбінаті об`єднання державних підприємств по видобутку вугілля»:

- з 09.12.2004 року по 28.01.2005 року - навчання в учбовому пункті шахта «Степова» за спеціальністю «гірник підземний»;

- з 04.04.2011 року по 09.06.2011 року - навчання в філії «учбово-курсовий комбінат» ПАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» за спеціальністю «гірник з ремонту гірничих виробіток»

не враховано відповідачем до пільгового стажу.

Згідно довідки №592 від 08.10.2020, виданої філією “Учбово-курсовий комбінат” ПАТ “ДТЕК Павлоградвугілля”, ОСОБА_1 зараховано до пільгового стажу період навчання з 04.01.2005 року по 26.01.2005 року, що підтверджується розрахунком стажу. Наступне навчання позивач проходив у період з 04.04.2011 року по 09.06.2011 року, з відривом від виробництва, що підтверджується довідкою № 1387 від 29.09.2020, яка видана філією “Учбово-курсовий комбінат” ПАТ “ДТЕК Павлоградвугілля”. Після закінчення курсів здобув кваліфікацію «Гірник з ремонту гірничих виробок». Відповідно до довідки № 593 від 08.10.2020, виданої філією “Учбово-курсовий комбінат” ПАТ “ДТЕК Павлоградвугілля”, ОСОБА_1 зараховано до пільгового стажу період навчання з 29.04.2011 року по 07.06.2011 року.

Оскільки навчання позивача відбувалось з відривом від виробництва в учбово-курсовому комбінаті ДТЕК «Павлоградвугілля», ОСОБА_1 не мав спусків в шахту у період з 09.12.2004 року по 03.01.2005 року, 04.04.2011 року по 28.04.2011 року, тому період навчання (проходження курсів) не зараховано відповідачем до пільгового стажу відповідно до п.3 статті 114 Закону України № 1058.

З трудової книжки позивача встановлено, що на курси за професією позивач направлявся підприємством та наступного дня після закінчення навчання продовжував працювати за набутою професією з повним робочим днем у шахті.

Навчання професії «прохідник» відносяться до Списку № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 січня 2003 року № 36.

Відповідно до ч. 1 ст. 38 Закону України "Про професійно-технічну освіту" час навчання у закладі професійної (професійно-технічної) освіти зараховується до трудового стажу здобувача освіти, у тому числі в безперервний і в стаж роботи за спеціальністю, що дає право на пільги, встановлені для відповідної категорії працівників, якщо перерва між днем закінчення навчання і днем зарахування на роботу за набутою професією не перевищує трьох місяців.

Статтею 17 Закону України «Про професійно-технічну освіту» передбачено, що професійно-технічний навчальний заклад - це заклад освіти, що забезпечує реалізацію потреб громадян у професійно-технічній освіті, оволодінні робітничими професіями, спеціальностями, кваліфікацією відповідно до їх інтересів, здібностей, стану здоров`я.

Статтею 18 вказаного Закону визначено типи професійно-технічних навчальних закладів, зокрема, до професійно-технічних навчальних закладів належить навчально-курсовий комбінат.

Позивач проходив навчання та працював за фахом, а присвоєна кваліфікація є роботою за набутою професією в розумінні ст.38 Закону України «Про професійно- технічну освіту», тому відповідач неправомірно не зарахував до пільгового стажу періоди навчання з 09.12.2004 року по 03.01.2005 року, 04.04.2011 року по 28.04.2011 року.

Як наслідок відповідні дії відповідача підлягають визнанню протиправними, а стаж навчання підлягає зарахуванню до пільгового стажу позивача.

Стосовно періоду проходження військової служби, судом встановлено наступне.

Відповідно до запису військового квитка НОМЕР_3 позивач був призваний у Збройні сили України за частковою мобілізацією 19.03.2014 року з робочого місця на посаді «гірника з ремонту гірничих виробіток» на підставі Указу Президента № 303 від 17.03.2014 року та на підставі наказу ОВК № 10-к від 19.06.2014 року звільнений в запас 30.06.2014 року.

Період проходження служби в лавах Збройних сил України під час часткової мобілізації відповідачем не зараховано до страхового та пільгового стажу роботи.

Довідка № 591 від 08.10.2020 року містить інформацію щодо виконання позивачем роботи за професією «гірник з ремонту гірничих виробіток підземний з повним робочим днем у шахті за період з 14.06.2011 року по 02.08.2016 року. Довідка також містить інформацію про період часткової мобілізації з 19.03.2014 року по 30.06.2014 року.

Записи в трудовій книжці не мають перерв в роботі в зазначений період.

Відповідно до вимог пп.2 п. 3/4 Розділу XV « Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» період проходження військової служби під час мобілізації зараховується до страхового стажу для визначення права на призначення пенсії.

Згідно із абзацом 2 частини 1 статті 8 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20 грудня 1991 року № 2011-XII, час перебування громадян України на військовій службі зараховується до страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Таким чином, відповідачем неправомірно не був зарахований до пільгового стажу період проходження строкової військової служби з 28.05.1997 року по 13.11.1998 року та, відповідно, позивач має право на зарахування періоду проходження строкової військової служби до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах.

Стосовно вимоги про перерахунок пенсії по інвалідності ОСОБА_1 , призначивши її відповідно до норм ст. 33 ч.2 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» в розмірі 50% пенсії за віком, яка розрахована відповідно до ст. 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» як працівнику на якого поширюється дія ст. 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці», суд зазначає наступне.

Як видно з положень Рекомендації Комітету Європи №R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом 11.03.1980, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Згідно з пунктом 1.6 Методології проведення антикорупційної експертизи, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 23.06.2010 р. № 1380/5, дискреційні повноваження - сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.

Таким чином, дискреція - це елемент управлінської діяльності, вона пов`язана з владними повноваженнями і їх носіями - органами державної влади та місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами. Дискрецію не можна ототожнювати тільки з формалізованими повноваженнями - вона характеризується відсутністю однозначного нормативного регулювання дій суб`єкта, він не може ухилятися від реалізації своєї компетенції, але й не має права виходити за її межі.

Дискреційні повноваження - це законодавчо встановлена компетенція владних суб`єктів, яка визначає ступінь самостійності її реалізації з урахуванням принципу верховенства права; ці повноваження полягають у застосуванні суб`єктами адміністративного розсуду при здійсненні дій і прийнятті рішень. У більш звуженому розумінні дискреційні повноваження - це можливість діяти за власним розсудом, в межах закону, можливість застосувати норми закону та вчиняти конкретні дії (або дію) серед інших, кожні з яких окремо є відносно правильними (законними).

Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду України від 21.05.2013 року № 21-87а13.

Так, призначення та обрахунок пенсії є дискреційним повноваженням пенсійного органу. Суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймати замість нього рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб`єкта владних повноважень, оскільки такі дії виходять за межі визначених йому повноважень законодавцем.

Відповідно до частин 1, 2 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України, при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково. У разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії (пункту 4 частини 2 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України).

У випадку, визначеному пунктом 4 частини 2 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд. У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Судом встановлено, що позивачем не надано доказів звернення до відповідача із заявою встановленої форми про перерахунок пенсії, у відповідності до Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року №22-1.

Позивач звернувся до відповідача із заявою, в якій просив пояснити, чому йому не врахували періоди роботи з 22.02.2005 року по 02.01.2006 року та 03.01.2011 року.

Згідно з п. 2.7 Порядку №22-1 до заяви про перерахунок пенсії у зв`язку з урахуванням страхового стажу (заробітної плати) після призначення пенсії, у зв`язку зі зміною кількості членів сім`ї, а також в інших випадках, які спричиняють збільшення чи зменшення розміру пенсії, надаються документи, передбачені підпунктами 2-4 пункту 2.1, пунктом 2.6 цього розділу.

Суд зазначає, що зарахування пільгового періоду роботи позивача, проходження служби, а також навчання, здійснено цим судом рішенням, відтак, вимоги про проведення перерахунку пенсії без звернення з відповідною заявою станом на день прийняття судом рішення про зарахування спірних періодів є передчасними.

Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На підставі системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню судом.

Відповідно до ч. 1 ст. 143 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Частиною 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

При зверненні до суду позивачем сплачено суду судового збору у розмірі 908,00 грн., що підтверджується квитанцією від 09.12.2021 року.

Отже, оскільки позовну заяву задоволено частково, сплачений судовий збір за подачу позову до суду в сумі 908,00 грн. підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача у розмірі пропорційному до задоволених позовних вимог у розмірі 681,00 грн.

Керуючись статтями 9, 72-77, 90, 132, 139, 246, 297 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул.Набережна Перемоги, 26, м. Дніпро, 49094, код ЄДРПОУ 21910427) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови в зарахуванні до пільгового стажу роботи ОСОБА_1 по списку № 1 періоду роботи на шахті «Дніпровська» з 22.02.2005 року по 02.01.2006 року, період навчання з 09.12.2004 року по 03.01.2005 року в учбовому пункті шахта «Степова» за спеціальністю «гірник підземний», з 04.04.2011 року по 28.04.2011 року в філії «учбово-курсовий комбінат» ПАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» за спеціальністю «гірник з ремонту гірничих виробіток», період проходження військової служби під час часткової мобілізації з 19.03.2014 року по 30.06.2014 року до страхового та пільгового стажу за спеціальністю по списку № 1.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до пільгового стажу ОСОБА_1 роботу на шахті «Дніпровська» ДХК «Павлоградвугілля» (ВСП ШУ «Дніпровське) період: з 21.02.2005 року по 02.01.2006 року на посадах учня гірника підземного та гірника підземного з повним робочим днем у шахті, що віднесені до Списку № 1 розділ 1, підрозділ 1. позиція 1.1.а Постанови КМУ № 36 від 16.01.2003 року; періоди навчання з 09.12.2004 року по 03.01.2005 року в учбовому пункті шахта «Степова» за спеціальністю «гірник підземний», з 04.04.2011 року по 28.04.2011 року в філії «учбово-курсовий комбінат» ПАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» за спеціальністю «гірник з ремонту гірничих виробіток».

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до страхового та пільгового стажу роботи ОСОБА_1 за спеціальністю «гірник з ремонту гірничих виробіток» період проходження строкової військової служби за призовом під час часткової мобілізації в лавах Збройних Сил України 19.03.2014 року по 30.06.2014 року.

У задоволенні іншої частини позовних вимог – відмовити.

В порядку розподілу судових витрат стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області судові витрати з оплати судового збору у сумі 681 грн. 00 коп.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.С. Віхрова