Рішення № 103184964, 20.01.2022, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 січня 2022 року Справа № 160/21745/21

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі судді Ніколайчук С.В., розглянувши в порядку письмового провадження позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до головного управління ДПС у Дніпропетровській області (49600, м. Дніпро, вул. Сімферопольська, буд. 17А, код ЄДРПОУ 44118658) про визнання неправомірними дії та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки),-

ВСТАНОВИВ:

09 листопада 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до головного управління ДПС у Дніпропетровській області, в якій просить:

– визнати неправомірними дії відповідача щодо нарахування штрафних санкцій по єдиному внеску ОСОБА_1 , ІПН НОМЕР_1 , як фізичній особі-підприємцю та скасувати борг (недоїмку) за платежем по сплаті єдиного внеску у розмірі 38468, 74 (тридцять вісім тисяч чотириста шістдесят вісім гривень 74 коп.), як такий, що нарахований неправомірно.

– скасувати податкову вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-10821-53/64 У від 08 лютого 2021 року, винесену ГУ ДПС у Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 44118658).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач не є фізичною особою-підприємцем відповідно до даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та не є само зайнятою особою. Про факт винесення оскаржуваної вимоги позивачу стало відомо 05.11.2021 року при ознайомленні з матеріалами виконавчого провадження ВП №67383029. Позивач не здійснює підприємницької діяльності та не отримує доходу від підприємницької діяльності, що виключає правомірне нарахування будь-яких сум недоїмки зі сплати єдиного внеску за вказаний період. Крім того, рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.03.2021 року у справі № 160/73/21 встановлено безпідставне нарахуванню позивачу з боку податкового органу заборгованості з ЄСВ та не потребує доказуванню. На думку позивача, оскаржувана вимога є протиправною та підлягає скасуванню, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду з даним позовом та просить позовні вимоги задоволити в повному обсязі.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15 листопада 2021 року відкрито провадження в адміністративній справі № 160/21745/21 в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи.

Відповідно до ч.6 ст.12, ч.1, 2 ст.257, ч.1 ст.260 Кодексу адміністративного судочинства України зазначена справа є справою незначної складності та розглядається за правилами спрощеного позовного провадження. Питання про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження.

Згідно з ч.ч. 3, 4 ст.262 КАС України підготовче засідання при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження не проводиться. Перше судове засідання у справі проводиться не пізніше тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

На виконання вимог ухвали Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15 листопада 2021 року на адресу суду 14.12.2021 року від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.

В наданому до суду відзиві представник відповідача просить відмовити в задоволенні позовних вимог, зазначаючи, що за даними інформаційної системи податкового органу ОСОБА_1 перебуває на обліку в Лівобережній ДПІ головного управління ДПС у Дніпроптеровській області з 25.09.1996 року, як фізична особа-підприємець. У зв`язку з несплатою нарахованого єдиного внеску, станом на 01.12.2021 року в ІКП ФОП ОСОБА_2 обліковується недоїмка зі сплати єдиного внеску в сумі 38468,74 грн. На виконання рішення та керуючись листом ДФС України від 28.04.2019 року №2261/8 “Про результати розгляду скарги”, до Головного управління Пенсійного фнду України в Дніпропетровській області та органу виконавчої влади, в якому проводилась державна реєстрація для зясування питання щодо припинення державної реєстрації ОСОБА_1 направлено листи від 14.05.2020 року №47000/04-36-52-80. Згідно отриманих відомостей від вищевказаних установ з`ясовано, що інформація щодо державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 відсутні. Враховуючи викладене, облікові дані ОСОБА_1 станом на 01.12.2021 року є актуальними. Таким чином, на думку представника відповідача, оскаржувана податкова вимога винесена законно та не підлягає оскарженню.

Суд, дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та відзив, оцінивши докази, які мають значення для розгляду і вирішення позову по суті, проаналізувавши застосування норм матеріального та процесуального права, встановив наступне.

ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , з 25.09.1996 року був зареєстрований як фізична особа-підприємець та перебував на обліку, як платник податків в Лівобережній ДПІ головного управління ДПС у Дніпроптеровській області, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами та сторонами не заперечується.

Відповідно до відомостей з інтегрованої картки платника податків, копія якої наявна в матеріалах справи, станом на 01.12.2021 року за позивачем обліковувався борг зі сплати єдиного соціального внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у сумі 38468,74 грн.

Так, в автоматичному режимі позивачу були нараховані щоквартальні нарахування єдиного внеску, а саме:

1) за 2017 рік у сумі 8448,0 грн., граничний строк сплати до 09.02.2018 року;

2) 1 квартал 2018 у сумі 2457,18 грн., граничний строк сплати до 19.04.2018 року;

3) 2 квартал 2018 у сумі 2457,18 грн., граничний строк сплати до 19.07.2018 року;

4) 3 квартал 2018 у сумі 2457,18 грн., граничний строк сплати до 19.10.2018 року;

5) 4 квартал 2018 у сумі 2457,18 грн., граничний строк сплати до 19.01.2019 року;

6) 1 квартал 2019 у сумі 2754,18 грн., граничний строк сплати до 19.04.2019 року;

7) 2 квартал 2019 у сумі 2754,18 грн., граничний строк сплати до 19.07.2019 року;

8) 3 квартал 2019 у сумі 2754,18 грн., граничний строк сплати до 21.10.2019 року;

9) 4 квартал 2019 у сумі 2754,18 грн., граничний строк сплати до 20.01.2020 року;

10) 1 квартал 2020 у сумі 2078,12 грн., граничний строк сплати до 21.04.2020 року;

11) 2 квартал 2020 у сумі 1039,06 грн., граничний строк сплати до 20.07.2020 року;

12) 3 квартал 2020 у сумі 3178,12 грн., граничний строк сплати до 19.10.2020 року;

13) 4 квартал 2020 у сумі 2200,0 грн., граничний строк сплати до 19.01.2021 року.

Крім того, в ході проведеної 10.10.2018 року камеральної перевірки ФОП ОСОБА_1 , складено акт від 10.10.2018 року №59963/04-36-13-19/ НОМЕР_1 щодо порушень податкового законодавства в частині неподання платником звітів про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за 2014 -2017 роки та рішеннями контролюючого органу від 10.10.2018 року №0530011319, №0530021319, №0530031319, №0530041319 до ФОП ОСОБА_1 застосовані штрафні санкції на загальну суму 680 грн.

На підставі вищенаведених відомостей, 08.02.2021 року головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області складено вимогу про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного соціального внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування №Ф-10821-53/64 У на загальну суму 38468,74 грн.

Станом на час розгляду даної справи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відомості про реєстрацію ОСОБА_1 , як фізичної особи - підприємця, відсутні.

Судом встановлено, що рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.03.2021 року у справі № 160/73/21, яке набрало законної сили 13.04.2021 року, позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу- задоволено повністю, а саме:

– визнано протиправними дії відповідача щодо нарахування єдиного внеску ОСОБА_1 , як фізичній особі-підприємцю;

– скасовано податкову вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-10821-53/64 від 16.11.2020, винесену ГУ ДПС у Дніпропетровській області за платежем по сплаті єдиного внеску у розмірі 36268,74 грн.

Не погодившись з прийнятою вимогою №Ф-10821-53/64 від 08 лютого 2021 року на суму 38468,74 грн., позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, доводам позивача, викладеним в позовній заяві, та доводам відповідача, викладеним в відзиві на позов, суд врахував такі норми чинного законодавства, які діють на момент виникнення спірних правовідносин, та релевантні їм джерела права.

Спірні правовідносини врегульовані Основами законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженими Законом України від 14 січня 1998 року №16/98-ВР, Законом України від 08 липня 2010 року №2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», Порядком формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженимнаказом Міністерства фінансів України від 14 квітня 2015 року № 435, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 23 квітня 2015 року за № 460/26905, Порядком обліку платників єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та Положення про реєстр страхувальників, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 24 листопада 2014 року №1162, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 03 грудня 2014 року за №1553/26330 (далі - Порядок № 1162), Положенням про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування зареєстрованим постановою Правління Пенсійного фонду України від 18 червня 2014 року №10-1, зареєстрованою у Міністерстві юстиції України 08 липня 2014 року за №785/25562.

Відповідно до пункту 6 частини другої статті 92 Конституції України виключно законами України визначаються основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення.

Основи законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування відповідно до Конституції України визначають принципи та загальні правові, фінансові та організаційні засади загальнообов`язкового державного соціального страхування громадян в Україні.

Частиною першою статті 7 Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування визначені особи, які підлягають загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню, а частиною другою цієї статті встановлено, що перелік, доповнення та уточнення кола осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню, а також конкретних видів загальнообов`язкового державного соціального страхування, до яких належать особи, визначаються законами України за видами.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначає Закон України від 08 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування».

Виключно цим Законом визначаються: принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску (частина друга статті 2 Закону № 2464-VI).

Підпунктом 1 частини другої статті 6 Закону № 2464 визначено, що платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Відповідно до пункту 2 частини 1 ст. 7 зазначеного Закону єдиний внесок нараховується: для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за місяць, у якому отримано дохід (прибуток).

У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному році або окремому місяці звітного року, такий платник має право самостійно визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4,5 та 5-1частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця. Відповідно до абз. 3 ч. 8 ст. 9 платники єдиного внеску, зазначені у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.

Крім того, єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника (частина 12 статті 9 Закону №2464).

Згідно з ч.3 статті 9 Закону № 2464 обчислення єдиного внеску органами доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається платниками до органів доходів і зборів, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

Відповідно до підпункту 6 частини першої статті 1 Закону № 2464 недоїмка - це сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом.

Частинами 3 та 4 ст.25 Закону № 2464 передбачено, що суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів. Орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Процедуру нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) страхувальниками, визначеними Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", нарахування і сплати фінансових санкцій, стягнення заборгованості зі сплати страхових коштів органами доходів і зборів визначає Інструкція про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затверджена наказом Міністерства фінансів України 20.04.2015 № 449 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 04.05.2018 № 469) (далі - Інструкція № 449).

Згідно з пунктом 1 розділу VI Інструкції № 449 до платників, які не виконали визначені Законом обов`язки щодо нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску, застосовуються заходи впливу та стягнення.

У відповідності до п. 3 розділу VI Інструкції, органи доходів і зборів надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки), якщо:

- дані документальних перевірок свідчать про донарахування сум єдиного внеску органами доходів і зборів;

- платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску;

- платник має на кінець календарного місяця борги зі сплати фінансових санкцій.

У випадках, передбачених абзацами третім та/або четвертим цього пункту, вимога про сплату боргу (недоїмки) надсилається (вручається):

- платникам, зазначеним у підпунктах 1 та 2 пункту 1 розділу II цієї Інструкції, протягом десяти робочих днів, що настають за календарним місяцем, у якому виникла, зросла або частково зменшилась сума недоїмки зі сплати єдиного внеску (заборгованість зі сплати фінансових санкцій);

- платникам, зазначеним у підпунктах 3 та 4 пункту 1 розділу II цієї Інструкції, протягом п`ятнадцяти робочих днів, що настають за календарним місяцем, у якому виникла, зросла або частково зменшилась сума недоїмки зі сплати єдиного внеску (заборгованість зі сплати фінансових санкцій).

Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів платника на суму боргу, що перевищує 10 гривень.

Пунктом 4 вказаного розділу Інструкції визначено, що вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі актів документальних перевірок, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з інформаційної системи фіскального органу за формою згідно з додатком 6 до цієї Інструкції (для платника - юридичної особи) або за формою згідно з додатком 7 до цієї Інструкції (для платника - фізичної особи).

З аналізу наведених вище норм слідує, що у разі наявності у платника на кінець календарного місяця недоїмки зі сплати єдиного внеску контролюючий орган на підставі даних звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з інформаційної системи фіскального органу формує та надсилає (вручає) платнику вимогу про сплату боргу (недоїмки) на суму такої недоїмки.

Суд зазначає, що позивачу нараховано розрахункову суму єдиного внеску за період: 2017 - 2020 роки.

Суми заборгованості позивача по сплаті єдиного внеску здійснено на підставі облікових даних інформаційної системи ГУ ДПС у Дніпропетровській області.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.03.2021 року у справі № 160/73/21 встановлено, що позивач перебуває у трудових відносинах з ТОВ «МТ 10-ІНВЕСТ» з 04.06.2012 року. Тобто, роботодавець, нараховуючи заробітну плату, сплачував за позивача, як страхувальник, єдиний соціальний внесок.

Згідно правової позиції Верховного Суду, яка викладена у постанові від 04.12.2019 року по справі № 440/2149/19, особа, яка зареєстрована як фізична особа - підприємець, проте господарську діяльність не веде та доходи не отримує, зобов`язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником. В іншому випадку (якщо особа є найманим працівником), така особа є застрахованою і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування досягається за рахунок його сплати роботодавцем.

Відповідач не надав суду доказів здійснення підприємницької діяльності ОСОБА_1 у період 2017- 2020 роки, як і доказів отримання позивачем доходу від даної діяльності.

За цих обставин варто зазначити, що реєстрація позивача в податковому органі як фізичної особи - підприємця ще не є доказом здійснення такої діяльності та отримання від такої діяльності доходу, оскільки взяття на облік осіб, здійснюється органом доходів і зборів незалежно від наявності обов`язку щодо сплати того чи іншого податку або збору.

Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом (ч. 4 ст. 78 Кодексу адміністративного судочинства України).

З матеріалів справи вбачається, що податковим органом сформовано оскаржувану податкову вимогу стосовно податкового боргу за той самій період, що і у справі № 160/73/21, який скасований та рішення суду набрало законної сили.

Суми заборгованості позивача по сплаті єдиного внеску здійснено на підставі облікових даних інформаційної системи головного управління ДПС у Дніпропетровській області.

Враховуючи вищенаведене, сума недоїмки зі сплати єдиного соціального внеску фактично є подвійним оподаткуванням одного й того самого доходу позивача, оскільки вже сплачена роботодавцем позивача та оскаржувана вимога підлягає скасуванню.

Відповідно до ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно достатті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановленихстаттею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Аналогічна позиція стосовно обов`язку доказування була висловлена Європейським судом з прав людини у пункті 36 справи «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), від 01 липня 2003 року №37801/97, в якому він зазначив, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення).

Із заявлених позовних вимог, на підставі системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд зробив висновок, що викладені в адміністративному позові доводи позивача є такими, що підлягають задоволенню, а вимога головного управління ДПС у Дніпропетровській області №Ф-10821-53/64 У від 08 лютого 2021 року є такою, що підлягає скасуванню судом.

Відповідно до ч. 1 ст. 143 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Згідно з ст. 139 Кодексу адмінстративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу адміністративного судочинства України, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання позову до суду в розмірі 1834,16 грн., що документально підтверджується квитанцією №0.0.2331514851.1 від 08.11.2021 року.

Отже, оскільки позовну заяву задоволено, сплачений судовий збір за подачу позову до суду в сумі 1834,16 грн. підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст. ст. 241-246, 295, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до головного управління ДПС у Дніпропетровській області (49600, м. Дніпро, вул. Сімферопольська, буд. 17А, код ЄДРПОУ 44118658) про визнання неправомірними дії та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) - задоволити.

Визнати неправомірними дії відповідача щодо нарахування штрафних санкцій по єдиному внеску ОСОБА_1 , ІПН НОМЕР_1 , як фізичній особі-підприємцю та скасувати борг (недоїмку) за платежем по сплаті єдиного внеску у розмірі 38468, 74 (тридцять вісім тисяч чотириста шістдесят вісім гривень 74 коп.), як такий, що нарахований неправомірно.

Скасувати податкову вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-10821-53/64 У від 08 лютого 2021 року, винесену ГУ ДПС у Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 44118658).

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань головного управління ДПС у Дніпропетровській області (49005, м. Дніпро, вул. Сімферопольська, 17-а, код ЄДРПОУ 44118658) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1834,16 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя С.В. Ніколайчук