Рішення № 103184747, 19.01.2022, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 січня 2022 року Справа № 160/21485/21

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Луніної О.С., розглянувши в порядку письмового провадження у місті Дніпрі адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АППАРЕЛЬ ДЕ ФЕРНІЧЕ» до Дніпровської митниці про визнання протиправним та скасування рішення, -

ВСТАНОВИВ:

08.11.2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю «АППАРЕЛЬ ДЕ ФЕРНІЧЕ» (Звенигородське шосе, б. 1, м. Олександрія, Кіровоградська обл., 28000, код ЄДРПОУ 38524231) звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Дніпровської митниці Держмитслужби (вул. Княгині Ольги, буд. 22, м. Дніпро, код ЄДРПОУ 43350935), в якій позивач просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів Дніпровської митниці Держмитслужби № UA110150/2021/000128/1 від 01.07.2021 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем здійснено митне оформлення партії товару на митному посту Дніпровської митниці Держмитслужби. Однак, у митному оформленні товарів було відмовлено з підстав відсутності документального підтвердження відомостей, що піддаються обчисленню та відсутності відомостей, що підтверджують числові значення митної вартості товарів за методом визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту), відповідачем застосовано резервний метод визначення вартості товарів та, відповідно, прийнято рішення про коригування митної вартості товарів. Позивач не погоджується із зазначеним рішенням відповідача, вважає його необґрунтованим та таким, що прийнято з порушенням вимог законодавства, у зв`язку з чим підлягає скасуванню.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.11.2021 року відкрито провадження у справі та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, а також встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання ухвали.

17.12.2021 року відповідач надав відзив на позовну заяву, в якому зазначає, що позовні вимоги не визнає, просить у задоволенні позову відмовити. В обгрунтування своєї правової позиції вказує, що під час митного оформлення у інспектора виник сумнів в заявлених відомостях декларантом, оскільки містились розбіжності і неточності в поданих документах. До митного оформлення не було подано ряд документів на підтвердження заявленої митної вартості, що в свою чергу свідчить про заявлення декларантом неповних даних, а також не всіх складових митної вартості. В даному випадку були наявні розбіжності в числових значеннях, а також не підтверджено числові значення складових митної вартості товару. Враховуючи зазначені в повідомленні митниці результати перевірки документів, наданих до митного оформлення оцінюваної партії товару за ЕМД, надання додаткових документів у спростування виявлених невідповідностей, які не усунули виявлені митницею розбіжності, що унеможливлює перевірити числове значення вартості заявленого товару, відсутність документального підтвердження повноти включення складових митної вартості, відсутність документального підтвердження ціни, що фактично сплачена, метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не може бути застосований відповідно п. 2 ст. 58 МК України, п. 6 ст. 54 МК України. Таким чином, на думку відповідача, посадові особи митниці при прийнятті спірного рішення про коригування митної вартості заявленого позивачем товару, діяли в межах наданих повноважень та у спосіб, передбачений чинним законодавством.

28.12.2021 року судом отримано відповідь позивача на відзив, у якому ТОВ «АППАРЕЛЬ ДЕ ФЕРНІЧЕ» зазначає про необґрунтованість та безпідставність доводів відповідача, наполягає на задоволенні позовних вимог.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19 січня 2022 року замінено відповідача - Дніпровську митницю Держмитслужби на його правонаступника – Дніпровську митницю (код ЄДРПОУ ВП 43971371).

Справа розглядається судом в порядку спрощеного провадження за приписами статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами. При розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про таке.

Товариство з обмеженою відповідальністю «АППАРЕЛЬ ДЕ ФЕРНІЧЕ» (код ЄДРПОУ 38524231) зареєстроване як юридична особа 26.03.2013, номер запису в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: 14451020000001710.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «АППАРЕЛЬ ДЕ ФЕРНІЧЕ» для здійснення митного контролю та митного оформлення подало до Дніпровської митниці Держмитслужби електронну митну декларацію №UА110150.2021.010400.001 від 01.07.2021 року з метою митного оформлення товару: «Текстильний матеріал виготовлений з двох шарів поперечнов`язаного трикотажного полотна» являє собою поперечнов`язане трикотажне полотно, що складається з двох шарів, з`єднаних між собою в процесі в`язання, виготовлене з синтетичних поліефірних ниток на 100%, з ниток різних кольорі в, без просочення та покриття, які б сприймались неозброєним оком».

Товар поставлявся на підставі зовнішньоекономічного контракту №AZ2020 від 07.08.2020 року, укладеного між ТОВ «АППАРЕЛЬ ДЕ ФЕРНИЧЕ» та Компанією «ZHEJIANG ZHONGDA YUANTONG INDUSTRIAL CORPORATION».

За умовами контракту продавець продає, а покупець купує тканини, в подальшому «товари», з асортиментом і за цінами, визначеними в наступних проформах-інвойсах або інвойсах до цього контракту (n. 1.1 контракту).

Товар, що поставляється, має бути поставлений партіями в повній відповідності з вимогами, на умовах і за цінами, вказаними в проформа-інвойсах або інвойсах і додатках до цього контракту, які є його невід`ємною частиною (п. 1.2 контракту).

Ціни товарів вказуються в проформах-інвойсах або інвойсах і включають в себе вартість товарів, упаковки, тари, маркування, товаросупровідних документів, зазначених в п. 4.9 цього контракту, навантаження на транспортний засіб, доставки до вказаного місця призначення згідно Інкотермс 2010, а також витрати по митному оформленню товарів в країні продавця (п.2.1 контракту).

За умовами п. 2.2. контракту ціни на товар розуміються на умовах обумовлених в проформах-інвойсах або інвойсах, відповідно до умов Інкотермс 2010.

Згідно комерційного інвойсу MD202I0518 від 18.05.2021 року сторони погодили умову поставки товару EXW HANGZHOU (Китай), а умови оплати Додатковою угодою №1 від 21.09.2020р. - відстрочення платежу 120 днів від дати видачі інвойсу.

В результаті контролю наявності в підтверджуючих документах усіх відомостей в кількісному виразі, використаних при обчисленні митної вартості митними документами, які підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості, митним органом встановлено, що вони містять розбіжності, а саме:

- декларантом не надано платіжні документи на оплату товару до митного оформлення, що суперечить вимогам ч. 2 ст. 53 МКУ, а також відсутнє документальне підтвердження розміру витрат на транспортування;

- у наданих до митного оформлення рахунку MD20210518 від 18.05.2021 відсутні відомості щодо виробника та торгівельну марку товарів;

- не надано до митного оформлення переклад експортної декларації Китаю;

- поставка товару здійснюється на умовах поставки EXW HANGZHOU (Китай). Відповідно до міжнародних правил перевезення Інкотермс-2010 на умовах поставки ЕХ\У означає, що продавець вважається таким, що виконав свої зобов`язання з постачання, коли він надасть товар у розпорядження покупця на своєму підприємстві чи в іншому названому місці. Продавець не відповідає за навантаження товару на транспортний засіб, а також за митне очищення товару для експорту. Покупець повинен укласти договір з перевізниками товару і сплатити перевезення від підприємства продавця до пункту призначення, включаючи навантаження, виконати і сплатити митні процедури;

- декларантом згідно декларації митної вартості до ціни товару додані витрати на навантаження - 3000,00 грн., транспортні витрати - 237151,17 грн. Для підтвердження транспортних послуг декларантом надано: рахунок від № LS-4363258 та Довідка про транспортні витрати № 363090 від 15.06.2021. Відповідно до наданого рахунку в даних документах відсутня інформація щодо витрат на навантаження товару. Основним первинним бухгалтерським документом, що підтверджує вартість перевезення та на підставі якого здійснюється оплата за перевезення є рахунок-фактура.

В межах проведення консультацій з метою обгрунтування вибору методу визначення митної вартості, декларанта зобов`язано протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

- за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

- транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

- рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

- виписку з бухгалтерської документації;

- каталоги, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

- висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями.

01.07.2021 року Дніпровською митницею було прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №110150/2021/000128/1, відповідно до якого митну вартість заявленого товару скориговано із застосуванням резервного методу 2-ґ:

- митну вартість товару, яка була заявлена позивачем на рівні 80988,34 дол. США скориговано до 89733,98 дол. США.

01 вересня 2021 року Дніпровській митниці Держмитслужби позивачем на підтвердження митної вартості надав додаткові документи, а саме: копію рахунку від 12.06.2021 № LS-4363258 з уточненнями; копія довідки про транспортні витрати № 363090 від 15.06.2021 року з уточненнями; копія перекладу митної декларації країни відправлення 514320210431003995 від 27.05.2021 року.

Позивач не погоджується з рішенням про коригування митної вартості, просить визнати його протиправним та скасувати посилаючись на те, що ним були надані митному органу всі документи, які підтверджують митну вартість товарів, визначені ст.53 Митного кодексу України та розбіжності вказані митним органом не впливають на визначення митної вартості товару та не можуть бути підставою для витребування додаткових документів у декларанта за приписами ст.ст.52, 53 МК України.

Надаючи оцінку обґрунтованості висновків митного органу та правомірності оскаржуваного рішення про визначення митної вартості товарів та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів, транспортних засобів комерційного призначення, суд зазначає, що відповідно до статті 49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно зі статтею 51 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 52 Митного кодексу України у випадках, визначених цим Кодексом, для заявлення митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України відповідно до митного режиму імпорту, митному органу, який проводить митне оформлення цих товарів, разом з митною декларацією та іншими необхідними для митного оформлення зазначених товарів документами в установленому порядку подається декларація митної вартості.

За приписами частини 8 статті 52 Митного кодексу України у декларації митної вартості наводяться відомості про метод визначення митної вартості товарів, числове значення митної вартості товарів та її складових, умови зовнішньоекономічного договору, що мають відношення до визначення митної вартості товарів, та надані документи, що підтверджують зазначене.

Відповідно до статті 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та (або) бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

Положеннями статті 57 Митного кодексу України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Статтею 52 Митного кодексу України визначено, що декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані, зокрема, подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Частиною 2 статті 58 Митного кодексу України та пунктом 1.14 наказу Міністерства фінансів України «Про затвердження Форми декларації митної вартості та Правил її заповнення» № 599 від 24.05.2012, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18 червня 2012 року за № 984/21296, передбачено, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Відповідно до частин 4, 5 статті 58 МК України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Згідно зі статтею 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Відповідно до статті 55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та(або) недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Частиною 6 статті 54 Митного кодексу України передбачено, що митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та(або) недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій – четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Аналіз наведених норм права дає можливість дійти висновку, що метод визначення митної вартості товару за ціною договору є основним. На підтвердження заявленої декларантом митної вартості товару, що визначена за першим методом, митному органу необхідно надати відповідні документи. При цьому застосування кожного наступного методу у їх послідовності можливе лише у разі обґрунтованої та об`єктивної неможливості застосування попереднього методу.

В ході перевірки правильності визначення митної вартості товарів, Дніпровська митниця дійшла висновку про неможливість застосування методу за ціною договору, оскільки в ході перевірки правильності визначення митної вартості товару виявлені невідповідності та розбіжності у документах та відомостях, наданих до митного контролю, відсутність підтвердження числових значень складових митної вартості товару, ціни, що фактично сплачена.

Проте, суд вважає необґрунтованими висновки митного органу з огляду на наступне.

Відповідно до статті 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та (або) бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Суд враховує, що орган доходів і зборів має повноваження на висунення письмової вимоги про надання додаткових документів у тому разі, коли у документах, поданих декларантом для митного оформлення наявні розбіжності, ознаки підробки або відсутні всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, наявні обґрунтовані підстави вважати, про наявність взаємозв`язку між продавцем і покупцем, який впливає на заявлену декларантом митну вартість.

Водночас, цим повноваженням митниці на витребування додаткових документів кореспондує обов`язок належним чином обґрунтувати наявність підстав вважати та належним чином обґрунтувати причини, з яких заявлена митна вартість не може бути перевірена на підставі документів, наданих декларантом разом із митною декларацією. І на підставі тих, що надані додатково з ініціативи декларанта чи на вимогу митного органу.

Стосовно доводів митниці про те, що виявлені невідповідності в комерційних документах викликають обґрунтовані сумніви щодо визначення умов поставки та сформованої ціни, та відповідно, включення складових митної вартості до ціни товару у повному обсязі, суд зазначає наступне.

Як вже зазначалося, заявлений до митного оформлення товар: «Текстильний матеріал виготовлений з двох шарів поперечнов`язаного трикотажного полотна» являє собою поперечнов`язане трикотажне полотно, що складається з двох шарів, з`єднаних між собою в процесі в`язання, виготовлене з синтетичних поліефірних ниток на 100%, з ниток різних кольорі в, без просочення та покриття, які б сприймались неозброєним оком», поставлявся на підставі зовнішньоекономічного контракту №AZ2020 від 07.08.2020 року, укладеного між ГОВ «АППАРЕЛЬ ДЕ ФЕРНИЧЕ» та Компанією «ZHEJIANG ZHONGDA YUANTONG INDUSTRIAL CORPORATION».

Для підтвердження заявленої до митного оформлення суми товару, позивачем надано:

- Контракт №AZ2020 від 07.08.2020;

- Додаткову угоду №1 до Контракту;

- Комерційний інвойс MD20210518 від 18.05.2021;

- Переклад комерційного інвойсу MD20210518 від 18.05.2021;

- Пакувальний лист б/н від 18.05.2021;

- Переклад пакувального листа б/н від 18.05.2021;

- Комерційну пропозицію від 03.05.2021;

- Переклад, комерційної пропозиції від 03.05.2021;

- Накладну 13956248 від 30.05.2021;

- ЦМР 398093 від 29.06.2021;

- Рахунок-фактуру LS-4363258 від 12.06.2021;

- Довідку про транспортні витрати від 1 5.06.2021;

- Договір про надання послуг митного брокера №29 від 02.07.2018р;

- Договір про перевезення №78251 від 11.05.2021 р;

- Лист декларанта від 01.07.2021 р.;

- Сертифікат про походження товару G210513180430045 від 17.06.2021;

- Митну декларацію країни відправлення 514320210431003995 від 27.05.2021.

Згідно комерційного інвойсу MD202I0518 від 18.05.2021 року сторони погодили умову поставки товару EXW HANGZHOU (Китай), а умови оплати Додатковою угодою №1 від 21.09.2020р. - відстрочення платежу 120 днів від дати видачі інвойсу.

Отже, на час розмитнення товару, строк сплати за товар ще не настав, тому надання платіжних документів було неможливим.

Відповідачем, не надано жодних доказів та аргументів, що запропонована схема розрахунків у вигляді відстрочки платежу суперечить світовій практиці торгівлі, також відсутні докази та аргументи, які свідчать про наявність додаткових умов та домовленостей між сторонами.

Також, суд зазначає, що пункт 4 частини 2 статті 53 МК України передбачає, що документами, які підтверджують митну вартість товару є банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару лише у випадку, якщо рахунок сплачено.

Таким чином, доводи митного органу в цій частині є необгрунтованими.

Щодо відсутність відомостей про виробника та торгівельну марку, суд зазначає наступне.

Митні органи мають право здійснювати перевірку числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись у достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 Митного кодексу України.

Водночас, митний орган має право відійти від наведених вище законодавчих обмежень, пов`язаних з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість товарів, та витребувати від декларанта додаткові документи лише у тому випадку, коли надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або ці документи не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, тобто не дозволяють митному органу законно здійснити визначений законом мінімум митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи для розмитнення задекларованого товару.

З метою усунення розбіжностей в документах, усунення сумнівів щодо підробки документів або з`ясування відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, які виявились відсутніми, закон надає право митному органу витребувати від декларанта інших додаткових документів, що перелічені в частині 2 статті 53 Митного кодексу України.

Разом з тим, витребувати необхідно тільки ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Зазначений висновок відповідає правовій позиції, викладеній в постановах Верховного Суду від 19.03.2019 по справі 810/4116/17, від 13.10.2020 по справі № 826/13139/15.

В той же час, саме по собі припущення митного органу про подання декларантом невідповідних документів чи наявності в них розбіжностей, відмінність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не є достатнім для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом, або беззаперечною підставою для незастосування обраного ним методу визначення митної вартості.

Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 10.10.2019 по справі 809/1469/16.

Разом з тим, суд зазначає, що надані позивачем документи містили всі відомості, в підтвердження числових значень складових митної вартості товарів та ціни, що підлягає сплаті за ці товари.

Надаючи оцінку доводам відповідача, покладеним в основу прийняття спірних рішень про коригування митної вартості товарів щодо не надання позивачем перекладу українською мовою митної декларації країни відправлення, з огляду на положення статті 254 МК України, суд вважає їх необґрунтованим з огляду на правове регулювання та навантаження норми цієї статті.

Вказана норма права визначає, що документи, необхідні для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України при здійсненні зовнішньоекономічних операцій, подаються органу доходів і зборів українською мовою, офіційною мовою митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування. Органи доходів і зборів вимагають переклад українською мовою документів, складених іншою мовою, ніж офіційна мова митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування, тільки у разі, якщо дані, які містяться в них, є необхідними для перевірки або підтвердження відомостей, зазначених у митній декларації. У такому разі декларант забезпечує переклад зазначених документів за власний рахунок.

51 Правилом Процедури Генеральної асамблеї ООН, до якої входить Україна, передбачено, що «арабська, китайська, англійська, французька, російська та іспанська мови є офіційними та робочими мовами Генеральної Асамблеї, її комітетів та підкомітетів».

Таким чином, декларант не повинен був надавати, а контролюючий орган витребувати переклад митної декларації країни відправлення з китайської, оскільки митна декларація була складена китайською мовою, тобто мовою міжнародного спілкування. Тому, вимоги надати переклад митного документу з китайської також є незаконними та безпідставними.

Таким чином, доводи митного органу в цій частині є необґрунтованими.

Щодо не включення до ціни товару витрат на транспортування, то суд зазначає, що до митного оформлення позивачем було додано довідку про транспортні витрати від 15.06.2021.

За умовами п. 2.1 Контракту № АZ 2020 від 07.08.2020 ціни товарів вказуються в Проформах-інвойсах або Інвойсах і включають в себе вартість товарів, упаковки, тари, маркування, товаросупровідних документів, зазначених в п. 4.9 цього Контракту, навантаження на транспортний засіб, доставки до вказаного місця призначення згідно Інкотермс 2010, а також витрати по митному оформленню товарів в країні Продавця.

11.05.2021 року між ТОВ «ЛАМАН ШИПІНГ» (експедитор) та ТОВ «АППАРЕЛЬ ДЕ ФЕРНІЧЕ» (клієнт) укладено договір № 78251 про транспортно-експедиторське обслуговування.

Згідно з наданим до митного оформлення рахунком-фактурою LS-4363258 від 12.06.2021 року та довідкою про транспортні витрати від 15.06.2021 року, міжнародне залізничне перевезення вантажу за межами кордону України складало 239022 грн., міжнародне залізничне перевезення вантажу по території України складало 26558,00 грн.

Крім того, до рахунку-фактури LS-4363258 від 12.06.2021 року включено транспортно-експедиторське обслуговування на території України та експедиторську винагороду.

Витрати на навантаження у 3000,00 грн. відповідно до умов контракту №AZ2020 від 07.08.2020 включено до транспортних витрат, що додатково було підтверджено довідкою про транспортні витрати від 15.06.2021 року (уточненою), тобто однією із складових послуги «міжнародне залізничне перевезення вантажу за межами державного кордону» було враховано витрати на навантажувальні роботи за межами державного кордону України.

Отже, надані документи щодо вартості товару не містили розбіжностей або невідповідностей, документи подані в повному обсязі, жодних конкретних обставин, які викликали відповідні сумніви не наведено, а отже висновки наведені відповідачем в рішенні про коригування митної вартості не відповідають дійсності.

Посилання відповідача щодо неточностей та розбіжностей в митних документах в сукупності з іншими доказами по справі не підтверджують правомірність оскаржуваного рішення.

Враховуючи встановлені обставини справи, а також правове регулювання спірних правовідносин, суд дійшов висновку, що позивач надав усі наявні та достатні документи, передбачені Митним кодексом України, необхідні для визначення митної вартості, які містять повну інформацію про митну вартість та її складові. Натомість всупереч частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України контролюючий орган не довів належними, достатніми та беззаперечними доказами, що надані декларантом документи в своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари та не дають можливість здійснити митне оформлене товару за визначеним декларантом основним методом - за ціною договору.

Відповідно до частини першої статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Умовами частини другої статті 57 МК України визначено, що основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу (частина третя статті 57 МК України).

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності (частина четверта статті 57 МК України).

Частиною восьмою статті 57 МК України визначено, що у разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Верховний суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в постанові від 05.02.2019 у справі №816/1199/15-а висловив таку правову позицію: …у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу, рішення про коригування заявленої митної вартості, окрім обов`язкових відомостей визначених частиною другою статті 55 Митного кодексу України, має також містити порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервний метод. При цьому, сама лише інформація з бази даних ЄАІС ДФС про вантажну митну декларацію, яка була взята митним органом за основу при коригуванні митної вартості товару, не може бути достатнім доказом ціни, за якою відповідну партію товару, за такою декларацією, дійсно було імпортовано до України. При здійсненні контролю за коригуванням митної вартості товару, проведеним органом доходів і зборів за другорядним методом (за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; за резервним методом), суд повинен вимагати від відповідача доведення того, що товар за певною митною вартістю дійсно був увезений до України, що митна вартість за відповідною вантажною митною декларацією не була відкоригована; що рішення про коригування (якщо воно приймалося) було оскаржене до суду та скасоване судом.

Водночас, спірне рішення про коригування митної вартості не містить обгрунтування неможливості застосування жодного із попередніх методів та порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість).

Згідно із частинами 1, 2 статті 256 МК України відмова у митному оформленні - це письмове вмотивоване рішення органу доходів і зборів про неможливість здійснення митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через невиконання декларантом або уповноваженою ним особою умов, визначених цим Кодексом.

У рішенні про відмову у митному оформленні повинні бути зазначені причини відмови та наведені вичерпні роз`яснення вимог, виконання яких забезпечує можливість митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення. Зазначене рішення повинно також містити інформацію про порядок його оскарження.

Отже, надані до митного оформлення документи, повною мірою підтверджують числові значення складових митної вартості, відомості в них не мають протиріч та розбіжностей, які б не дозволяли митному органу провести обчислення митної вартості за основним методом.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позивачем при здійсненні митного оформлення товару було надано всі необхідні та достатні документи, що дають можливість визначити всі складові митної вартості товару, та містять всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару.

Митні органи мають право витребовувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що є обов`язковою обставиною, з якою закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом із тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Неподання декларантом інших запитуваних митницею документів під час митного оформлення, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товарів за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.

Вказана правова позиція відображена у постанові Верховного Суду від 27.06.2019 в адміністративній справі № 803/667/17.

Суд зазначає, що досліджені судом первинні документи, які також були подані позивачем до митного органу, повністю підтверджують митну вартість товару, задекларовану за основним методом.

Крім того, митним органом не доведено, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, та не надано доказів, які б підтверджували відсутність підстав для визначення митної вартості за ціною договору. Відтак, наявність належних підстав для коригування митної вартості відповідачем не доведена.

Суд дійшов висновку, що оскаржувані рішення митного органу є необґрунтованими, висновки відповідача базуються на припущеннях, без об`єктивної та перевіреної інформації.

З огляду на викладене, рішення про коригування митної вартості товарів Дніпровської митниці Держмитслужби від 01.07.2021 року № UA110150/2021/000128/1, є таким, що суперечить закону та підлягає скасуванню.

Оцінюючи правомірність дій та рішень суб`єкта владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного суб`єкта, встановлюючи чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За умовами статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Виходячи зі змісту заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку, що позов Товариства з обмеженою відповідальністю «АППАРЕЛЬ ДЕ ФЕРНІЧЕ» підлягає задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з положень частини 1 статті 139 КАС України, якими встановлено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З огляду на викладене, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АППАРЕЛЬ ДЕ ФЕРНІЧЕ» за рахунок бюджетних асигнувань Дніпровської митниці необхідно стягнути судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2270,00 грн. відповідно до платіжного доручення № 3674 від 04.11.2021 року.

Відповідно до статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Відповідно до положень статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що позивачем до позовної заяви було додано договір про надання правничої допомоги № 75 від 01.11.2021 року, укладеного між ТОВ «АППАРЕЛЬ ДЕ ФЕРНІЧЕ» та адвокатським бюро «МАЙЯ СЕРГЄЄВА ТА ПАРТНЕРИ».

За умовами п. 3.1 договору, вартість послуг за юридичне супроводження процесу оскарження в судовому порядку рішення про коригування митної вартості товарів Дніпровської митниці Держмитслужби, а саме № UA110150/2021/000128/1 від 01.07.2021 року в кожній інстанції передбачається у додаткових угодах .

Також, суду надано копію додаткової угоди № 1 від 01.11.2021 року до договору про надання правничої допомоги № 75 від 01.11.2021 року, у якому зазначено, що гонорар є фіксованим і включає в себе повне юридичне супроводження процесу оскарження в судовому порядку рішення про коригування митної вартості Дніпровської митниці Держмитслужби, а саме № UA110150/2021/000128/1 від 01.07.2021 року в суді першої інстанції та складає 5000грн.

За умовами п. 3 додаткової угоди № 1, оплата вартості послуг (гонорар), передбачена п. 1 цієї додаткової угоди, здійснюється протягом десяти календарних днів з моменту виставлення рахунку на оплату. Акт приймання-передачі наданих послуг підписується до завершення судового розгляду в суді першої інстанції.

На підтвердження наданої правової допомоги до матеріалів справи долучено:

- копію рахунку на оплату №90 від 05.11.2021 року;

- копію акту надання послуг № 73 від 24.12.2021 року;

- платіжне доручення №3704 від 05.11.2021 року на суму 5000 грн.

Приписами пункту 1 частини 3 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Відповідно до пункту 2 частини 3 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що для цілей розподілу судових витрат розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. (ч. 4 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України)

Таким чином, розмір витрат на правничу допомогу адвоката визначається згідно із умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена.

Так, з наданих до суду матеріалів позивачу надано наступні юридичні послуги:

- оскарження в судовому порядку рішення про коригування митної вартості товарів Дніпровської митниці Держмитслужби, а саме № UA110150/2021/000128/1 від 01.07.2021 року, в суді першої інстанції.

При цьому, суд зазначає, що у наданих документах на підтвердження доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, не наведено вартість юридичних послуг за годину часу.

За викладених обставин, з урахування складності справи, яка розглянути судом в порядку спрощеного позовного провадження, відсутність доказів щодо обсягу наданих юридичних послуг, суд дійшов висновку про наявність законних підстав про стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Дніпровської митниці на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АППАРЕЛЬ ДЕ ФЕРІНЧЕ» витрат на правничу допомогу адвоката у розмірі 3000, 00 грн.

Керуючись ст.ст. 241-246, 255, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «АППАРЕЛЬ ДЕ ФЕРІНЧЕ» до Дніпровської митниці про визнання протиправним та скасування рішення – задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів Дніпровської митниці Держмитслужби № UA110150/2021/000128/1 від 01.07.2021 року.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АППАРЕЛЬ ДЕ ФЕРІНЧЕ» (Звенигородське шосе, буд. 1, м. Олександрія, Кіровоградська обл., 28000, код ЄДРПОУ 38524231) за рахунок бюджетних асигнувань Дніпровської митниці (вул. Княгині Ольги, буд. 22, м. Дніпро, 49038, код ЄДРПОУ ВП 43971371) судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 2270,00 грн.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АППАРЕЛЬ ДЕ ФЕРІНЧЕ» (Звенигородське шосе, буд. 1, м. Олександрія, Кіровоградська обл., 28000, код ЄДРПОУ 38524231) за рахунок бюджетних асигнувань Дніпровської митниці (вул. Княгині Ольги, буд. 22, м. Дніпро, 49038, код ЄДРПОУ ВП 43971371) витрати на правничу допомогу у розмірі 3000 грн. 00 коп.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.С. Луніна