Рішення № 103184592, 19.01.2022, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 січня 2022 року Справа № 160/19198/21

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Серьогіної О.В. розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні у місті Дніпрі адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Карвей" до Дніпровської митниці про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови, -

ВСТАНОВИВ:

19.10.2021 року представник Товариства з обмеженою відповідальністю "Карвей" - адвокат Герман Марина Миколаївна звернулася до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної митної служби України, Дніпровської митниці, в якому просить суд:

- визнати протиправними та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів № UA110110/2021/300017/1 від 06.07.2021 року та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA 110110/2021/00086 від 06.07.2021 року.

Також позивач просить суд стягнути з відповідача на його користь витрати на правову допомогу.

Позовні вимоги обґрунтовані з посиланням на порушення відповідачем вимог ст. ст. 53, 54, 55 Митного кодексу України при винесенні оскаржуваного рішення. При цьому позивач зазначає, що подані ним до митного оформлення документи містили всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, а також надавали можливість відповідачу визначити митну вартість товару, відповідач не мав права витребовувати у позивача додаткові документи та відмовляти у розмитненні товару позивачу за ціною контракту. Дніпровською митницею не було спростовано правильність визначення позивачем митної вартості товару за ціною договору, а також об`єктивну можливість застосування першого методу визначення митної вартості такого товару, не зазначено та не доведено, які саме складові митної вартості були відсутні. Факти, викладені відповідачем як підстави для коригування митної вартості не ґрунтуються на положеннях закону, не стосуються числових значень митної вартості, які повинні перевірятись митним органом та крім того, не є беззаперечною підставою для відмови в митному оформленні за основним методом визначення митної вартості. З огляду на викладене, просить суд задовольнити позовні вимоги.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.10.2021 року позовну заяву було залишено без руху та надано строк протягом десяти днів з дня отримання даної ухвали для усунення недоліків.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.11.2021 року прийнято уточнену позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами з 22.12.2021 року.

Сторони належним чином повідомлені про розгляд справи Дніпропетровським окружним адміністративним судом, що підтверджується доказами, що містяться в матеріалах справи.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08.12.2021 року в задоволенні клопотання представника Дніпровської митниці Держмитслужби Кононової Олени Сергіївни про заміну відповідача у справі відмовлено.

07.12.2021 року на адресу суду від представника Дніпровської митниці надійшов письмовий відзив на позов, в якому він заперечує проти доводів, викладених у позовній заяві, вважає позовну заяву необгрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню. Зазначає, що посадовою особою Дніпровської митниці Держмитслужби відповідно до п.4.1 ст.54 Митного кодексу України здійснено контроль наявності в підтверджуючих документах усіх відомостей в кількісному виразі, використаних при обчисленні митної вартості. В результаті такого контролю встановлено, що документи, які підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості, містять розбіжності і неточності. Відповідно до п.б ст.54 МКУ Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обгрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів , у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 55 цього Кодексу , або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відповідно до ст.59 МКУ, у разі якщо митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена згідно з положеннями ст.58 МКУ, за основу для її визначення береться вартість операції з ідентичними товарами, що продаються на експорт в Україну з тієї ж країни і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього. Таким чином, посадові особи митниці при прийнятті спірного рішення про коригування митної вартості, заявленого позивачем товару, діяли в межах наданих повноважень та у спосіб, передбачений чинним законодавством.

14.12.2021 року на адресу суду від представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Карвей" - адвоката Герман Марини Миколаївни надійшла письмова відповідь на відзив, в якій вказані доводи, зазначені у позовній заяві та наголошено, що позивачем до митного оформлення було надано документи, визначені ч. 2 ст. 53 МК України, які містили всі відомості, що підтверджують складові митної вартості товарів та відомості щодо ціни, що фактично була сплачена, при цьому надані позивачем документи не містили розбіжностей та у наданих документах відсутні будь- які ознаки підробки, з огляду на що у відповідача не було правових підстав, визначених ч. 3 ст. 53 МК України для запиту додаткових документів, тому просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

30.12.2021 року на адресу суду через підсистему «Електронний суд» від представника Дніпровської митниці надійшли письмові пояснення, в яких митниця не погоджується із викладеними у відповіді на відзив аргументами з огляду на те, що митний орган вважає, що у графі 33 та у відзиві на позовну заяву викладені обгрунтовані підстави для коригування митної вартості товару, оскільки декларантом не дотримано норм митного законодавства, що дає підстави митному органу здійснити коригування митної вартості. Отже, просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

Згідно з ч. ч. 5, 8 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами. При розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Дослідивши матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив такі обставини справи.

Статтею 52 Митного кодексу України передбачено, що

1. З`явлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

2. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані:

1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів;

2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню;

3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

3. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, мають право:

1) надавати митному органу (за наявності) додаткові відомості у разі потреби уточнення інформації;

2) на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються:

у разі визнання органом доходів і зборів заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю;

у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів;

у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу;

3) проводити цінову експертизу договору (контракту) шляхом залучення експертів за власні кошти;

4) оскаржувати у порядку, визначеному главою 4 цього Кодексу, рішення органу доходів і зборів щодо коригування митної вартості оцінюваних товарів та бездіяльність органу доходів і зборів щодо неприйняття протягом строків, встановлених статтею 255 цього Кодексу для завершення митного оформлення, рішення про визнання митної вартості оцінюваних товарів;

5) приймати самостійне рішення про необхідність коригування митної вартості після випуску товарів;

6) отримувати від органу доходів і зборів інформацію щодо підстав, з яких орган доходів і зборів вважає, що взаємозв`язок продавця і покупця вплинув на ціну, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари;

7) у випадках та в порядку, визначених цим Кодексом, вимагати від органу доходів і зборів надання письмової інформації про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана;

8) у випадках та в порядку, визначених цим Кодексом, вимагати від органу доходів і зборів надання письмової інформації щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих при коригуванні заявленої митної вартості, а також щодо підстав для здійснення такого коригування.

4. У випадках, визначених цим Кодексом, для заявлення митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України відповідно до митного режиму імпорту, органу доходів і зборів, який проводить митне оформлення цих товарів, разом з митною декларацією та іншими необхідними для митного оформлення зазначених товарів документами в установленому порядку подається декларація митної вартості.

5. Декларація митної вартості подається у разі:

1) якщо до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються витрати, зазначені у частині десятій статті 58 цього Кодексу, і якщо вони не включалися до ціни;

2) якщо з ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, виділено витрати, зазначені у частині одинадцятій статті 58 цього Кодексу;

3) якщо покупець та продавець пов`язані між собою.

6. В інших випадках декларація митної вартості подається за власним бажанням декларанта або уповноваженої ним особи.

7. Декларація митної вартості не подається, у тому числі у випадках, передбачених частиною п`ятою цієї статті, у разі декларування партій товарів, митна вартість яких не перевищує 5000 євро.

8. У декларації митної вартості наводяться відомості про метод визначення митної вартості товарів, числове значення митної вартості товарів та її складових, умови зовнішньоекономічного договору, що мають відношення до визначення митної вартості товарів, та надані документи, що підтверджують зазначене.

9. Відомості, зазначені у частині восьмій цієї статті, є відомостями, необхідними для митних цілей.

10. Форма декларації митної вартості та правила її заповнення встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

11. Заявлення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України в режимах, відмінних від режиму імпорту, здійснюється при декларуванні цих товарів шляхом заявлення в митній декларації відомостей про числове значення їх митної вартості та про документи, що його підтверджують.

Статтею 53 Митного кодексу України передбачено, що

1. У випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

2. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

3. У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

4. У разі якщо орган доходів і зборів має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи:

1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України;

2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам;

3) розрахунок ціни (калькуляцію).

5. Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

6. Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

Судом встановлено, що 05.07.2021 року позивачем до відділу митного оформлення Дніпровської митниці Держмитслужби шляхом подання електронної митної декларації №UA110110/2021/007449 задекларовано товар, а саме Radiator cooling/радіатор охолодження, тип 2106-1301012, в кількості 700 шт. вартістю 9,80 USD на суму 6860,00 USD; Radiator cooling/радіатор охолодження, тип 21073-1301012, в кількості 100 шт. вартістю 10,45 USD на суму 1045,00 USD; Radiator cooling/радіатор охолодження, тип 2108-1301012, в кількості 500 шт. вартістю 9,40 USD на суму 4700,00 USD; Radiator cooling/радіатор охолодження, тип 21082-1301012, в кількості 400 шт. вартістю 9,94 USD на суму 3976,00 USD; Radiator cooling/радіатор охолодження, тип 3302-1301010, в кількості 20 шт. вартістю 16,00 USD на суму 320,00 USD.

Даний товар надійшов на адресу позивача на виконання зовнішньоекономічного контракту на поставку товару від 08.01.2019 року № К_7/2019, укладеного між позивачем та іноземною компанією ZHEJIANG YAMEILI AMPEREX TECHNOLOGY CO.LTD, Китай.

Митна вартість товару заявлена декларантом позивача за основним методом відповідно до ст. 58 Митного кодексу України.

Для підтвердження митної вартості товару декларантом надано наступні документи: зовнішньоекономічний договір (контракт) № К 7/2019 від 08.01.2019 р., додаткова угода до контракту № 1 від 01.10.2019р., додаткова угода до контракту № 2 від 30.12.2019 р., додаткова угода до контракту № 3 від 30.12.2020р., додаток № 3 від 26.04.2021р. до контракту № К_7/2019 від 08.01.2019 р., специфікація № 3 від 26.04.2021р. до контракту № К 7/2019 від 08.01.2019 р., рахунок-фактура (інвойс) від 26.04.2021р. № 2020YML590-1, пакувальний лист (Packing list) від 26.04.2021р., коносамент (Bill of Lading) ASF21040344A від 19.05.2021р., міжнародна товарно-транспортна накладна (CMR) від 04.07.2021р. № 397153, платіжне доручення в іноземній валюті № 47 від 29.12.2020 року, платіжне доручення в іноземній валюті № 16 від 18.06.2021 року, сертифікат про походження товару (Certificate of origin) 21С3303А3811/00066 від 06.05.2021р., договір транспортно-експедиторського обслуговування від 02.12.2016р. № 02/12/2016р., довідка про транспортні витрати від 29.06.2021р. № 362924, калькуляція транспортних витрат на доставку вантажу від 30.06.2021р. № 30-06, рахунок-фактура № LS-4366383 від 29.06.2021р., платіжне доручення № 5995 від 01.07.2021р. про сплату транспортних витрат, копія митної декларації №UA110110/2019/320934 від 29.11.2019р. за якою декларантом раніше розмитнювався такий же товар за першим методом визначення ціни.

Витрати на транспортування вищезазначених оцінюваних товарів від порту Ningbo (Китай) до кордону України (місця ввезення на митну територію України) - становлять 154 944,60 грн., що підтверджуються калькуляцією витрат на доставку вантажу від ТОВ "КАРВЕЙ" № 30-06 від 30.06.2021р. Зазначену калькуляцію позивач здійснив на підставі довідки ТОВ "ЛАМАН ШИПІНГ" про транспортні витрати № 362924 від 29.06.2021р., згідно якої перевізником визначено загальну вартість перевезення для позивача (у тому числі і за іншими коносаментами), яка скала 272 236,41 грн. за увесь контейнер, а також винагорода експедитора 1363,50 грн. (272 236,41+1363,50=273599,91 грн.). Зазначена сума вартості в розмірі грн. 273599,91 грн. за контейнер, також підтверджується рахунком-фактурою № LS-4366383 від 29.06.2021р. на суму 273599,91 грн. та платіжним дорученням № 5995 від 01.07.2021р. на суму 273599,91 грн.

Відповідно до статті 53 МКУ митницею були додатково витребувані від позивача наступні документи: банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

S інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; виписку з бухгалтерської документації; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Листом від 06.07.2021р. № 05/07 позивач додатково надав наявні у нього документи, зокрема: свідоцтво торгівельної марки № 293014 від 03.03.2021р., прайс лист б/н від 01.11.2020р., технічний опис, експортну декларацію 310420210549736103 від 27.04.2021р., експортну декларацію переклад 310420210549736103 від 27.04.2021р., сертифікат переклад № 21С3303А3811/00066 від 06.05.2021р., заявку на транспортно-експедиційні послуги № 14 від 06.05.2021р., коносамент переклад А8Е21040344А від 19.05.2021р. Також у вказаному листі позивач повідомив митний орган, що не має можливості подати інші додаткові витребувані митним органом документи, з огляду на те, що такі документи у декларанта відсутні.

Відповідачем було прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № UA10110/2021/300017/1 від 06.07.2021р., а також складено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UА 110110/2021/00086, в якій визначено митну вартість оцінюваного товару за резервним методом.

Підставою для прийняття відповідачем оскаржуваних рішень стали наступні зауваження: інформація щодо торгівельної марки оцінюваного товару – CARWAY, інформація щодо виробника зазначена декларантом в електронному інвойсі, не підтверджена документами, передбаченими контрактом; не надано сертифікати якості та сертифікати відповідності; не надано заявку на кожну конкретну партію товару, наданий рахунок від 26.04.2021р. № 2020YМL590-1 не погоджений та не підписаний покупцем; декларантом не надано банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару, декларантом згідно п.2 статті 53 МКУ; наданий прайс-лист містить інформацію на обмежений асортимент для конкретного імпортера, та не кореспондуються за датами до заявленої партії товару враховуючи зазначене, не відповідає поняттю «дійсної вартості»; витрати на страхування, як складової митної вартості, декларантом не додані; у наданому додатку №3 та специфікації № 3 від 26.04.2021р. відсутні витрати по транспортуванню; визначені декларантом витрати на транспортування: до пункту ввезення порт Одесса, Україна - в розмірі 154944,6000 грн. не підлягають обчисленню; надана декларантом калькуляція транспортних витрат №30-06 містить

посилання на коносаменти, які не надавалися до митного контролю, та яка не

може бути перевірена (числові значення не піддаються обчисленню); додана декларантом сума транспортно-експедиційних витрат у гривні, не розраховується з вартістю сум таких витрат зазначених у заявці в доларах США; додатково надані переклади документів містять розбіжності.

У зв`язку з незгодою із рішенням, декларантом (позивачем) заявлено випуск партії товару у вільний обіг під гарантійні зобов`язання у відповідності до положень ч.7 ст. 55 МК України за ЕМД №UA110110/2021/007520 із забезпеченням гарантії у вигляді грошової застави в сумі 56 246,21 грн. (за кодом 028, ПДВ).

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем були надані усі документи для необхідності обчислення митної вартості товару.

Відповідно до частини 1 статті 55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості у митному органі вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду (частина 2 статті 54 Митного кодексу України).

Таким чином, аналіз вищенаведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою обставиною, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість випробовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитися у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Аналогічна правова позиція висловлена в постанові Верховного Суду від 20.02.2018р. в справі №809/1884/16.

Суд зазначає, що коригування митної вартості товару на підставі інформації наявної в базі даних про те, що товар, який задекларовано та ввезено в Україну за іншою вартістю, ніж встановлено позивачем, за відсутністю інших, визначених законом підстав, не може бути підставою для коригування митної вартості товару, ввезеного позивачем, оскільки з бази даних не вбачається умови договору, між ким він укладався, при цьому безліч обставин можуть впливати на ціну товару (його характеристика, виробник, умови і обсяги поставки, наявність знижок), адже торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономної волі і свободи договору.

Наявність в інформаційних базах даних митного органу інформації про те, що у попередні періоди аналогічні товари були розмитнені із зазначенням більшої митної вартості жодним чином не доводить неправильність її визначення позивачем, оскільки митна вартість залежить від ряду обставин і визначається в кожному конкретному випадку.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 27.11.2018р. по справі №826/16046/16.

Таким чином, зазначені митницею у повідомленнях та Рішенні про коригування митної вартості зауваження, розбіжності та невідповідність відомостей, які стали підставою для витребування митницею додаткових документів та прийняття рішення про коригування митної вартості, не можуть бути визнані об`єктивними, обґрунтованими та такими, що впливають на числові значення заявленої митної вартості.

Таким чином, суд вважає, що позивачем при здійсненні імпортування товару на митну територію України на підтвердження заявленої ним митної вартості товару було надано повний пакет документів, у відповідності до переліку, закріпленого частиною другою статті 53 Митного кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст.9 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною 2 ст. 77 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

При цьому, відповідачем, як суб`єктом владних повноважень не надано доказів того, що документи, подані позивачем для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, у зв`язку із чим суд дійшов висновку про обґрунтованість та доведеність позовних вимог позивача виходячи з вимог вищенаведеного чинного законодавства України та обставин, встановлених в ході розгляду справи.

Щодо відшкодування судових витрат на правову допомогу, суд зазначає таке.

В позовній заяві позивач просив стягнути витрати на правничу допомогу у розмірі 8000,00 грн.

Приписами частини 1 статті 132 КАС України передбачено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи (ч.3 ст.132 КАС України).

Згідно ст.134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до частини 9 статті 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Відповідно до ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Як вбачається із матеріалів справи, 01.09.2021 року між Адвокатським бюро «ГЕРМАН І ПАРТНЕРИ» в особі голови бюро Герман Марини Миколаївни, що діє на підставі статуту та та Товариством з обмеженою відповідальністю «КАРВЕЙ», особі директора Шеіна В.В., що діє на підставі статуту було укладено договір №03-01-09/21 про надання правової допомоги.

Відповідно до п. 1.2. вказаного договору правова допомога за договором здійснюється адвокатом Герман Мариною Миколаївною.

Згідно з п. 3.3 договору, замовник здійснює попередню оплату у розмірі 8000 (вісім тисяч) грн. без ПДВ вартості послуг, які надаються за цим договором.

Відповідно до п. 4.1. договору про надання правової допомоги факт належного виконання виконавцем зобов`язань з даного договору фіксується повноважними представниками сторін у акті прийому-передачі наданих послуг.

На обґрунтування вимог про стягнення правничої допомоги крім вказаного договору позивачем долучено: копію довіреності №5 від 20.08.2021 року, свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю №4898 від 27.03.2012 року, видане на ім`я Герман М.М., копію рахунку-фактури №84/21 від 01.09.2021 року, згідно якого вартість послуг на правову допомогу становить 8000,00 грн., інформацію про погодинну тарифікацію адвокатських послуг, згідно з якою за складання процесуальних документів встановлено 1000 грн. за 1 год., а за 8 год. – 8000,00 грн., копію акту прийому-передачі наданих послуг від 04.10.2021 року та копію платіжного доручення №6175 від 06.09.2021 року про сплату позивачем адвокату вартості адвокатських послуг в сумі 8000,00 грн.

Так, згідно з актом прийому-передачі наданих послуг від 04.10.2021 року адвокатом надані клієнту наступні послуги: складання адміністративного позову про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів і послуг. Зазначено, що замовник виплатив, а виконавець прийняв оплату за послуги, що надаються за договором в розмірі 8000,00 грн.

Відповідно до ч.ч. 6, 7 ст. 134 КАС України у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

При цьому суд зазначає, що відповідач у письмових поясненнях, що надійшли до суду 30.12.2021 року через підсистему «Електронний суд» заперечив проти стягнення на користь позивача витрат на правову допомогу у розмірі 8000,00 грн. та зазначав, що рівень витрат на правничу допомогу є значно завищеним, необгрунтованим та таким, що не підлягає відшкодуванню, у зв`язку із неспівмірністю.

Враховуючи викладене, у зв`язку зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт, обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт та ціною позову, суд дійшов висновку, що сума судових витрат на правничу допомогу у розмірі 8000,00 грн. є співмірною та відповідає принципу розумності, саме така сума витрат, з урахуванням матеріалів справи та умов договору про правничу допомогу, домовленостей сторін, була фактичною і неминучою, а їхній розмір обґрунтованим.

Враховуючи викладене, суд доходить висновку про наявність підстав для стягнення на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача суму витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 8000,00 грн.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат відповідно до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, суд виходить із того, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

За таких обставин, підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень – Дніпровської митниці на користь позивача судові витрати по сплаті судового збору понесені позивачем на суму 4540,00 грн. та витрати на правову допомогу у сумі 8000,00 грн., що складає 12540,00 грн.

Відповідно до ч.5 ст. 250 Кодексу адміністративного судочинства України датою ухвалення судового рішення в порядку письмово провадження є дана складення повного судового рішення.

Керуючись ст.ст. 139, 241-246, 250, 251, 255, 257-262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів № UA110110/2021/300017/1 від 06.07.2021 року та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA 110110/2021/00086 від 06.07.2021 року.

Стягнути з Дніпровської митниці (49038, м. Дніпро, вул. Княгині Ольги, буд. 22, код ЄДРПОУ 43971371) за рахунок її бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Карвей" (49000, м. Дніпро, вул. Винокурова, буд. 1, код ЄДРПОУ 40173275) судові витрати по сплаті судового збору понесені позивачем на суму 4540,00 грн. та витрати на правову допомогу у сумі 8000,00 грн., що складає 12540,00 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до статті 297 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду оскаржується шляхом подання апеляційної скарги до Третього апеляційного адміністративного суду.

Суддя О.В. Серьогіна