Рішення № 103184466, 17.01.2022, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 січня 2022 року Справа № 160/18307/21

Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Неклеса О. М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області визнання протиправними та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі – позивач, ОСОБА_1 ) звернулася до суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (далі – відповідач, Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області), в якій позивач, з урахуванням уточнень позовної заяви, просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області щодо відмови у призначенні пенсії за віком від 24.06.2020 року ОСОБА_1 , що зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 );

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427) щодо не зарахування до страхового стажу роботи ОСОБА_1 , що зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) періодів роботи в Житлово – комунальній конторі ВАТ «Будівельно – монтажний трест №17» у період з 03.03.1980 року по 11.08.1980 року та періоду здійснення підприємницької діяльності як фізична особа – підприємець з 23.09.1994 року по 10.08.2005 року включно;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427) зарахувати до страхового стажу роботи ОСОБА_1 , що зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), періоди роботи в Житлово – комунальній конторі ВАТ «Будівельно – монтажний трест №17» у період з 03.03.1980 року по 11.08.1980 року та періоду здійснення підприємницької діяльності як фізична особа – підприємець з 23.09.1994 року по 10.08.2005 року включно;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427) повторно розглянути заяву про призначення ОСОБА_1 , що зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) пенсії за віком від 07 лютого 2020 року.

- стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427) на користь ОСОБА_1 , що зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) витрати на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 3000, 00 грн. (три тисячі гривень 00 копійок).

- стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427) на користь ОСОБА_1 , що зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 908, 00 гривень (дев`ятсот вісім гривень 00 копійок).

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що 07.02.2020 року вона звернулась із письмовою заявою до Головного Управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, де просила призначити їй пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Листом Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 24.06.2020 року позивачу було відмовлено в призначенні пенсії за віком через відсутність необхідного страхового стажу, який не включав періоди роботи в Житлово – комунальній конторі ВАТ «Будівельно – монтажний трест №17» та періоди здійснення підприємницької діяльності як фізична особа – підприємець з 23.09.1994 року по 10.08.2005 року, у зв`язку із чим, позивач, 29.12.2020 року, надіслала через веб – портал Пенсійного фонду України заперечення щодо непогодження із Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та повторному розгляді заяви від 07.02.2020 року про призначення їй пенсій за віком. Відповіддю Пенсійного фонду України від 27.01.2021 року №2400-33707/Н-03/8-2800/21 було зазначено, що періоди роботи, які не були зараховані до загального страхового стажу позивача, не можуть враховуватися у зв`язку із тим, що відсутні документи про сплату страхових внесків та інформація про систему оподаткування, а також у трудовій книжці відсутні відомості про відповідні періоди роботи. Оскільки, на думку позивача, відповіддю Пенсійного фонду України не було в повному обсязі розглянуто клопотання, а з тексту листа не було зрозуміло про прийняте рішення, вона, 22.07.2021 року, повторно звернулась із клопотанням про розгляд та надання відповіді відносно заяви про призначення пенсії від 07.02.2020 року через веб – портал Пенсійного фонду України. Наданою відповіддю Департаменту пенсійного забезпечення Пенсійного фонду України від 23.08.2021 року, Позивачу було відмовлено у призначенні пенсії за віком з тих самих підстав, які були визначені Листом Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 24.06.2020 року. На думку позивача, таке рішення Пенсійного органу є неправомірним, а вона має право на пенсію. Посилалася на те, що її аргументи та доводи щодо неправомірності дій відповідача щодо відмови в призначенні пенсії за віком узгоджуються з висновками Верховного Суду по аналогічним справам.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12.11.2021 року відкрито провадження в адміністративній справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.

11.01.2022 року від відповідача на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник заперечує проти задоволення позовних вимог, в задоволенні позовної заяви просить відмовити у повному обсязі. В обґрунтування відзиву зазначає, що до загального стажу не зараховано наступні періоди роботи: з 23.09.1994 по 10.08.2005 оскільки відсутні документи про сплату страхових внесків та інформація про систему оподаткування, з урахуванням якої позивач здійснювала підприємницьку діяльність, з 03.03.1980 по 11.08.1980, оскільки в архівній довідці № 03-44/Н-15т від 30.01.2020 відсутні необхідні відомості про роботу. Дату звільнення не зазначено у зв`язку з відсутністю на збереженні в архівній установі наказів про звільнення та особових рахунків по заробітній платі за 1980 рік. Розглянувши всі надані документи та враховуючи дані реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, загальний страховий стаж становить 14 років 7 місяців та 29 днів (стаж зараховано по 30.06.2012). Тому, на теперішній час, немає можливості призначити пенсію за віком відповідно до Закону України „Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”, так як у позивача відсутній необхідний страховий стаж - 25 років.

Вивчивши та дослідивши всі матеріали справи та надані докази, а також проаналізувавши зміст норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, з`ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 07.02.2020 року ОСОБА_1 звернулась із письмовою заявою до Головного Управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, де просила призначити їй пенсію за віком на підставі Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Разом з заявою про призначення пенсії позивачем було надано наступні документи: копію паспорту, копію довідки про присвоєння ідентифікаційного коду від 28.01.1997 року; оригінал та копію трудової книжки НОМЕР_2 ; Довідку про навчання №88-568-908 від 21.12.2019 року, довідку №03/04 Н – 15т від 30.01.2020 року, №15/5-17 від 16.01.2020 року, надану Архівним управлінням департаменту забезпечення діяльності виконавчих органів; архівну довідку №88–568–908 від 21.12.2019 року, надану Дніпропетровським національним університетом імені Олеся Гончара; свідоцтво про народження дитини; довідку із СПОВ про заробітну плату; довідку з ДПІ про взяття на облік як суб`єкта підприємницької діяльності №330526; свідоцтво про шлюб НОМЕР_3 .

24.06.2020 року листом № 11582-12224/Н-03/8-0400/20 відповідач повідомив позивача про відмову в призначенні пенсії за віком відповідно до п. 1 ст. 26 статті Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», обґрунтовуючи її тим, що на дату досягнення позивачем 58 років і 6 місяців право на призначення пенсії за віком можливе тільки за наявності страхового стажу не менше 25 років.

Відмова обґрунтована тим, що період роботи з 03.03.1980 року по 11.08.1980 рік не враховано, оскільки в архівній довідці №03-44/Н-15т від 30.01.2020 року відсутні відомості про періоди роботи, періоди здійснення позивачем підприємницької діяльності до підтверджуються даними персоніфікованого обліку за інформацією відділу персоніфікованого обліку, торговим патентом, .або свідоцтвом про сплату єдиного податку, або патентом про сплату страхових внесків, а з 01.01.2004 року – даними персоніфікованого обліку за інформацією відділу персоніфікованого обліку.

За документами наданими для призначення пенсії загальний стаж склав 14 років 07 місяців 29 днів, що відповідно не є достатнім для призначення пенсії за віком.

Вважаючи неправомірними дії відповідача щодо відмови їй у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах та у зарахуванні періодів роботи, позивач звернулася до суду з цією позовною заявою.

Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд виходить з наступного.

Згідно зі ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до статті 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок (ч. 1 ст. 24 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування").

Частиною 2 ст. 24 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" передбачено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Згідно ст. 40 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", заробітна плата (дохід) за період страхового стажу до 1 липня 2000 року враховується для обчислення пенсії на підставі документів про нараховану заробітну плату (дохід), виданих у порядку, встановленому законодавством, за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами, а за період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року - за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку.

Відповідно до ст. 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення", основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 3 постанови Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року за № 637 "Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній" передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Згідно з п. 20 вказаної постанови, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5). У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка. У разі відсутності правонаступника підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установленої для окремих категорій працівників, здійснюється у порядку, визначеному Пенсійним фондом України за погодженням з Мінсоцполітики та Мінфіном.

Аналіз наведених норм права дає змогу дійти висновку, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, тоді як підтвердження трудового стажу на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами можливе лише у випадку її відсутності або відсутності в ній записів.

Згідно відомостей, які містяться в трудовій книжці позивача, у періоди, не зараховані відповідачем, остання працювала (дослівно):

(дослівно):

- «До поступления на завод им. Ленина, работала в стройтресте №17 в качестве воспитателя с 03.03.80 по 11.08.80 г., Справка от 08.08.1980»;

- «Днепропетровский трубопрокатный завод имени Ленина, с 05.09.1980 Расп. №23 от 04.09.1980 по 14.08.1982 Расп. №746 от 26.08.1982»;

- «Производственное обьединение Южный машиностроительный завод, 14.09.1982, в детский комбинат №222 воспитателем, Расп. 33.06 от 14.09.1982; 01.12.1982 уволена, Расп. 4319 от 07.12.1982»;

- «Днепропетровський комбинат игрушек от 16.02.1983, принята в цех №3 сборщиком – разрисовщиком глазных приборов, Пр. №64 от 15.02.1983; 31.05.1983 Уволена по ст. 38 КЗОТ УССР по собственному желанию, Пр. №179 от 15.06.1983»;

- «14.09.1983, Принята в штат ЖКК Треста №17 воспитателем ясельной группы Д/к №52, Приказ №41к от 14.09.1983; 01.10.1984, Уволена по собственному желанию ст. 38 КЗОТ УССР, Приказ №133 от 28.09.1984»

- «02.10.1984, Принята на должность воспитателяд/с №130 «ДСС», Приказ №151 от 02.10.1984; 02.11.1992, Уволена по собственному желанию согл. Ст. 38 КЗОТ УССР, Приказ №26 от 02.11.1992».

Судом встановлено, що при розрахунку Пенсійним органом стажу позивача до страхового стажу не було зараховано періоди її роботи згідно трудової книжки в Житлово – комунальній конторі ВАТ «Будівельно – монтажний трест №17».

Відповідно до ст. 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення", основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

На час первісного заповнення трудової книжки діяла Інструкція про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах та організаціях, затверджена постановою Держкомпраці СССР від 20.06.1974 №162 (в редакції постанови Держкомпраці СССР від 02.08.1985 №252 зі змінами, внесеними постановою Державним комітетом СССР з праці та соціальних питань від 19.10.1990 №412.

Відповідно до п.1.2 вказаної Інструкції прийом на роботу без трудової книжки не допускається.

Згідно пунктів 2.2, 2.3 Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах, організаціях, затвердженої 20.06.1974 ДК СРСР по праці і соціальним питанням (у редакції, яка діяла на момент заповнення трудової книжки в спірні періоди роботи) заповнення трудової книжки вперше здійснюється адміністрацією підприємства в присутності працівника не пізніше тижневого строку з дня прийому на роботу. Всі записи в трудовій книжці про прийом на роботу, перевід на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди вносяться адміністрацією підприємства після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а при звільненні у день звільнення повинні точно відповідати тексту наказу.

Відповідно до пункту 1.4 Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах, організаціях, затвердженої 20.06.1974 ДК СРСР по праці і соціальним питанням (у редакції, яка діяла на момент заповнення трудової книжки в спірні періоди роботи) питання, пов`язані з порядком ведення трудових книжок, їх зберігання, виготовлення, постачання за обліку, врегульовано постановою Ради Міністрів СССР та ВЦСПС від 06.09.1973 №656 "Про трудові книжки робітників та службовців" та даною Інструкцією.

Відповідно до пункту 1 постанови Ради Міністрів СССР та ВЦСПС від 06.09.1973 №656 "Про трудові книжки робітників та службовців" встановлено, що трудова книжка є основним документом про трудову діяльність робочих та державних службовців, кооперативних і громадських підприємств, установ та організацій, що пропрацювали більше 5 днів, в тому числі на сезонних та тимчасових роботах, а також на позаштатних працівників при умові, що вони підлягають державному соціальному страхуванню.

Пунктом 13 вказаної постанови "Про трудові книжки робітників та службовців" при звільненні робітника або службовця всі записи про роботу, нагородження та подяки, занесені до трудової книжки за час роботи на даному підприємстві, в установі, підприємстві засвідчуються підписом керівника або спеціально уповноваженої особи та печаткою.

При цьому, відповідно до пункту 18 вказано постанови відповідальність за своєчасне та правильне заповнення трудових книжок, за їх облік, зберігання та видачу несуть спеціально уповноважені особи, що призначені наказом керівника підприємства, установи, організації.

Верховним Судом в постанові від 24.05.2018 року у справі №490/12392/16-а викладено правову позицію, відповідно до якої, працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини підприємства не може бути підставою для позбавлення особи конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань нарахування/призначення пенсії.

З аналізу наведених норм, судом встановлено, що відповідальність за ведення трудової книжки покладається на підприємство, відтак, відбиток печатки на трудовій книжці та розбіжності в записах про звільнення не можуть бути підставою для виключення певних періодів роботи зі страхового стажу позивача.

Суд зазначає, що не зарахування спірного стажу позивачу буде суперечити принципу правової визначеності, оскільки в п.3.1 Рішення Конституційного Суду України (Справа №1-25/2010 від 29 червня 2010 року) зазначено, що одним з елементів верховенства права є принцип правової визначеності, у якому стверджується, що обмеження основних прав людини та громадянина і втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлюваних такими обмеженнями. Тобто обмеження будь-якого права повинне базуватися на критеріях, які дадуть змогу особі відокремлювати правомірну поведінку від протиправної, передбачати юридичні наслідки своєї поведінки.

Суд вважає, що право позивача на встановлені законом гарантії не може бути поставлене в залежність від якості виконання обов`язків працівником, відповідальним за порядок ведення трудової книжки. На особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці.

Неточність зображення печатки на записах в трудовій книжці або помилки, допущені працівником, відповідальним за порядок ведення трудової книжки, не можуть бути підставою для виключення певних періодів роботи з трудового стажу позивача, що дає їй право на призначення пенсії, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення та належний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства.

Підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки.

Доказів визнання недостовірними записів у трудовій книжці щодо спірних періодів роботи позивача відповідачем суду не надано, а тому їх безпідставно не взято до уваги відповідачем при обрахуванні стажу роботи, необхідного для призначення пенсії.

Таким чином, відповідний стаж роботи позивача має бути зарахований відповідачем.

Щодо відмови відповідача зарахувати до страхового стажу позивача періодів здійснення підприємницької діяльності з 23.09.1994 року по 10.08.2005 року суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що позивач була зареєстрована як фізична особа – підприємець 23.09.1994 року, номер запису про включення відомостей про фізичну особу – підприємця до ЄДР 2 224 017 0000 011028, та припинено підприємницьку діяльність 10.08.2005 року, номер запису 2 224 006 0002 01102.

Згідно із ст. 24 Закону, періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону, особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.

До досягнення віку, встановленого абзацами першим і другим цієї частини, право на пенсію за віком за наявності відповідного страхового стажу мають жінки 1961 року народження і старші після досягнення ними такого віку: 55 років - які народилися по 30 вересня 1956 року включно; 55 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1956 року по 31 березня 1957 року; 56 років - які народилися з 1 квітня 1957 року по 30 вересня 1957 року; 56 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1957 року по 31 березня 1958 року; 57 років - які народилися з 1 квітня 1958 року по 30 вересня 1958 року; 57 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1958 року по 31 березня 1959 року; 58 років - які народилися з 1 квітня 1959 року по 30 вересня 1959 року; 58 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1959 року по 31 березня 1960 року; 59 років - які народилися з 1 квітня 1960 року по 30 вересня 1960 року; 59 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1960 року по 31 березня 1961 року; 60 років - які народилися з 1 квітня 1961 року по 31 грудня 1961 року.

Суд наголошує, що наявність страхового стажу, який дає право на призначення пенсії за віком, визначається на дату досягнення особою відповідного віку і не залежить від наявності страхового стажу на дату звернення за призначенням пенсії.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» № 2148-VIII від 03.10.2017, розділ XV Прикінцеві положення Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV доповнено пунктом 3-1, який набув чинності 01.01.2018, наступного змісту:

«До страхового стажу для визначення права на призначення пенсії згідно із статтею 26 цього Закону включаються періоди:

1) ведення підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, а також із застосуванням фіксованого податку:

- з 1 січня 1998 року по 30 червня 2000 року включно, що підтверджуються довідкою про реєстрацію як суб`єкта підприємницької діяльності;

- з 1 липня 2000 року по 31 грудня 2017 року включно, за умови сплати страхових внесків (єдиного внеску) незалежно від сплаченого розміру (крім випадків звільнення від сплати єдиного внеску)».

Суд зазначає, що спір у цій справі стосується визнання права на призначення пенсії згідно із статтею 26 Закону № 1058-IV, а тому до страхового стажу за приписами пункту 3-1 розділу XV Прикінцеві положення Закону № 1058-IV включаються періоди ведення підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, а також із застосуванням фіксованого податку.

Відповідно до пункту 2 Указу Президента «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб`єктів малого підприємства» № 727/98 від 03.07.1998 (який був чинний у спірний період) суб`єкт підприємницької діяльності - фізична особа сплачує єдиний податок щомісяця не пізніше 20 числа наступного місяця на окремий рахунок відділень Державного казначейства України.

Відділення Державного казначейства України наступного дня після надходження коштів перераховують суми єдиного податку у таких розмірах:

- до місцевого бюджету - 43 відсотки;

- до Пенсійного фонду України - 42 відсотки;

- на обов`язкове соціальне страхування - 15 відсотків (у тому числі до Державного фонду сприяння зайнятості населення - 4 відсотки) для відшкодування витрат, які здійснюються відповідно до законодавства у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, а також витрат, зумовлених народженням та похованням.

Також, п. 4 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 р. № 637 визначено, що час роботи осіб які займаються підприємницькою діяльністю, заснованою на приватній власності та на виключно їхній праці, за період до 1 травня 1993 р., а також час роботи осіб, які займаються веденням особистого селянського господарства зараховується до трудового стажу за наявності довідки Пенсійного фонду України про сплату страхових внесків (додаток N 1). Періоди провадження підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, в тому числі із застосуванням фіксованого податку, з 1 січня 1998 р. по 31 грудня 2003р. зараховуються до трудового стажу фізичних осіб - підприємців на підставі довідки про реєстрацію особи як суб`єкта підприємницької діяльності, а з 1 січня 2004 р. по 31 грудня 2017 р. за бажанням особи - за умови сплати страхових внесків (єдиного внеску) незалежно від суми сплачених коштів.

Таким чином, за період роботи, починаючи з 01.01.2004, структурний підрозділ, відповідальний за ведення персоніфікованого обліку (далі - відділ персоніфікованого обліку), надає структурному підрозділу, відповідальному за призначення пенсії, довідку з бази даних реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - реєстр застрахованих осіб) за формою згідно з додатком 4 до Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 18.06.2014 № 10-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 08.07.2014 за № 785/25562 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 27.03.2018 № 8-1) (далі - Положення), а у разі необхідності - за формою згідно з додатком 3 до Положення.

Крім того, пунктом а) частини третьої статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-XII встановлено, що до стажу роботи зараховується також будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків.

Отже, з урахуванням вище викладеного до стажу роботи (страхового стажу) зараховується період, коли особа підлягала державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем здійснювались щоквартальні платежі, тобто сплачувались відповідні податки зі сплати страхових внесків у період здійснення підприємницької діяльності, починаючи з 1994 року по 1998 рік включно, про що свідчать надані суду квитанції про сплату страхових внесків.

Також, Законом встановлено, що періоди ведення підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування: з 1 січня 1998 року по 30 червня 2000 року включно, підтверджуються довідкою про реєстрацію як суб`єкта підприємницької діяльності.

Оскільки, матеріалами справи підтверджено сплату позивачем єдиного податку (до якого відносяться внески до Пенсійного фонду у розмірі 42%) за період з 23.09.1994 року по 1998 рік включно, а здійснення підприємницької діяльності починаючи з 1 січня 1998 р. по 31 грудня 2003р. зараховуються до трудового стажу фізичних осіб - підприємців на підставі довідки про реєстрацію особи як суб`єкта підприємницької діяльності, то позивач набув право на зарахування зазначених періодів підприємницької діяльності до страхового стажу відповідно до закону.

У свою чергу, відсутність інших належних та допустимих доказів на підтвердження сплати позивачем страхових внесків (єдиного внеску), зокрема у періоди з 01.01.2004 по 10.08.2005 рік унеможливлює задоволення позовних вимог позивача за вказані періоди.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Суд вважає, що відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, у спірних правовідносинах порушено принцип захисту обґрунтованих сподівань (reasonable expectations), який тісно пов`язаний із принципом юридичної визначеності (legal certainty) і є невід`ємним елементом принципу правової держави та верховенства права. Як зазначено у справі Black Clawson Ltd. v. Papierwerke AG, (1975) AC 591 at 638, сприйняття верховенства права як конституційного принципу вимагає того, аби будь-який громадянин, перед тим, як вдатися до певних дій, мав змогу знати заздалегідь, які правові наслідки настануть.

Крім того, згідно з висновками Європейського суду з прав людини перша та найважливіша вимога статті 1 Першого протоколу полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: друге речення пункту 1 дозволяє позбавлення власності лише «на умовах, передбачених законом», а пункт 2 визнає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном шляхом введення в дію «законів» (рішення у справах «Амюр проти Франції», «Колишній король Греції та проти Греції» та «Малама проти Греції». «Майном» може бути як «існуюче майно», так і активи, включаючи вимоги, стосовно яких особа може стверджувати, що вона має принаймні «легітимні сподівання» на реалізацію майнового права (пункт 83 рішення від 12 липня 2001 року у справі «Ганс-Адам 11 проти Німеччини»). «Легітимні сподівання» за характером повинні бути більш конкретними, ніж просто надія й повинні ґрунтуватися на законодавчому положенні або юридичному акті, такому як судовий вердикт (рішення у справі «Копецький проти Словачини»).

Протиправно не зарахувавши періоди роботи позивача до страхового стажу відповідачем передчасно здійснено висновок про відсутність страхового стажу у позивача та відмовлено у призначенні пенсії за віком, а тому, суд визнає протиправним та скасовує рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області щодо відмови у призначенні пенсії за віком від 24.06.2020 року ОСОБА_1 , визнає протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427) щодо не зарахування до страхового стажу роботи ОСОБА_1 , що зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) періодів роботи в Житлово – комунальній конторі ВАТ «Будівельно – монтажний трест №17» у період з 03.03.1980 року по 11.08.1980 року та періоду здійснення підприємницької діяльності як фізична особа – підприємець з 23.09.1994 року по 31 грудня 2003р. включно, а порушені права слід відновити шляхом зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427) зарахувати до страхового стажу роботи ОСОБА_1 , що зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), періоди роботи в Житлово – комунальній конторі ВАТ «Будівельно – монтажний трест №17» у період з 03.03.1980 року по 11.08.1980 року та періоду здійснення підприємницької діяльності як фізична особа – підприємець з 23.09.1994 року по 31 грудня 2003 року включно, зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427) повторно розглянути заяву про призначення ОСОБА_1 , що зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) пенсії за віком від 07 лютого 2020 року.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії): безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 1 статті 6 КАС України передбачено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Згідно з частиною 1 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини 1 статті 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

Згідно з частиною 2 статті 73 КАС України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною 1 статті 77 КАС України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до приписів частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем по справі, як суб`єктом владних повноважень дії та рішення якого оскаржуються, не виконано покладеного на нього обов`язку доказування правомірності таких дій в частині не зарахування до страхового стажу роботи ОСОБА_1 періодів роботи з 03.03.1980 року по 11.08.1980 року та з 23.09.1994 року по 31 грудня 2003р. включно та прийнятого рішення.

У свою чергу, позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження наявності страхового стажу роботи у періоди з 01.01.2004 по 10.08.2005 рік.

За наведених обставин суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

З огляду на викладені вище обставини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є такими, що підлягають частковому задоволенню.

Відносно стягнення з відповідача на користь позивача витрат, понесених на професійну правничу допомогу у розмірі 3000,00 грн. та судового збору, суд зазначає наступне.

Згідно ч. 1 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч. 3 ст. 132 КАС України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.

Частинами 1 та 2 ст. 16 КАС України встановлено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.

Згідно зі ст. 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

З метою отримання професійної правничої допомоги позивачем було укладено з адвокатом Гудим Інгою Володимирівною Договір №02/09/21 про надання правничої допомоги.

Як встановлено з матеріалів справи, на підтвердження здійснення судових витрат, пов`язаних із наданням професійної правової допомоги, позивачем надано до суду: Договір №02/09/21 про надання правничої допомоги від 23.09.2021 року; Акт №02/09/2021 приймання – передачі наданої правничої допомоги до Договору №02/09/21 про надання правничої допомоги від 23.09.2021 року на суму 3000,00 грн.; оригінал квитанції TS212779 від 04.10.2021 року про оплату правової допомоги адвоката за Договором №02/09/21 від 23.09.2021 року

Копії вищезазначених документів долучені до матеріалів справи.

Також суд вважає за необхідне зазначити, що ОСОБА_2 є фахівцем у галузі права - адвокатом, що підтверджується свідоцтвом про право на зайняття адвокатською діяльністю № 5198.

Отже, позивачем доведені понесені ним витрати на правничу допомогу у розмірі 3000,00 грн.

Враховуючи наявність підстав для задоволення основної позовної вимоги позивача, суд вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ПФУ в Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 суму сплаченого нею судового збору у розмірі 908 грн.

Керуючись ст. ст. 2, 9, 77, 78, 139, 241-246, 255, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427, вул. Набережна Перемоги, буд. 26, м. Дніпро, 49094) про визнання протиправними та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області щодо відмови у призначенні пенсії за віком від 24.06.2020 року ОСОБА_1 , що зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ).

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427) щодо не зарахування до страхового стажу роботи ОСОБА_1 , що зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) періодів роботи в Житлово – комунальній конторі ВАТ «Будівельно – монтажний трест №17» у період з 03.03.1980 року по 11.08.1980 року та періоду здійснення підприємницької діяльності як фізична особа – підприємець з 23.09.1994 року по 31 грудня 2003р. включно.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427) зарахувати до страхового стажу роботи ОСОБА_1 , що зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), періоди роботи в Житлово – комунальній конторі ВАТ «Будівельно – монтажний трест №17» у період з 03.03.1980 року по 11.08.1980 року та періоду здійснення підприємницької діяльності як фізична особа – підприємець з 23.09.1994 року по 31 грудня 2003 року включно.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427) повторно розглянути заяву про призначення ОСОБА_1 , що зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) пенсії за віком від 07 лютого 2020 року.

В іншій частині позовних вимог,- відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати з оплати судового збору у розмірі 908 грн. (дев`ятсот вісім гривень) 00 коп.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 )) витрати на правничу допомогу у розмірі 3000 (три тисячі) грн. 00 коп.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статтями 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення складено та підписано 17.01.2022 року.

Суддя О.М. Неклеса