Ухвала суду № 103184397, 18.01.2022, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

18 січня 2022 року Справа №160/10069/20

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Серьогіної О.В. розглянувши в порядку письмового провадження у м. Дніпрі заяву ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення у справі №160/10069/20 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання рішення протиправним,-

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Дніпропетровського окружного адміністративного суду знаходилася адміністративна справа №160/10069/20 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання рішення протиправним.

22.12.2021 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла заява ОСОБА_1 , в якій заявник просить суд зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області протягом одного місяця з дня отримання ухвали суду, подати суду звіт про виконання постанови Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.10.2020 року у справі №160/10069/20 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання рішення протиправним.

В обґрунтування вказаної заяви заявник зазначив, що всупереч постанові Дніпропетровського окружного адміністративного суду у справі №160/10069/20 від 23.10.2020 року, Головне управління ПФУ в Дніпропетровській області не виплатило йому різницю між нарахованою та фактично виплаченою сумою щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці за період, починаючи з 19.02.2020 року, у розмірі 175937 грн. 40 коп., порушивши його конституційне право на соціальний захист та матеріальне забезпечення у вигляді щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці , передбачених ст. 46 Конституції України, ст. 142 Закону України «Про судоустрій і статус суддів». З огляду на викладене, просить суд задовольнити вимоги, викладені у заяві.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24.12.2021 року призначено заяву ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення у справі №160/10069/20 до розгляду без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні). Вказаною ухвалою суду встановлено Головному управлінню Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області 5-денний строк з дня отримання даної ухвали для надання до суду пояснень щодо заяви ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення у справі №160/10069/20.

17.01.2022 року на електронну адресу суду від Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області надійшли письмові пояснення щодо заяви, в яких відповідач посилається на норми Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» та Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевого бюджетів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2011 року №845 та зазначає наступне. Для вирішення питання щодо стягнення різниці між нарахованою сумою щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці та фактично виплаченою сумою щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці за період з лютого 2020 року по грудень 2020 року період, що складає 183 217,57 грн., ОСОБА_1 було запропоновано звернутись до Головного управління Державної казначейської служби України в Дніпропетровській області, що йому було повідомлено в листі від 25.11.2021р. № 41666-3 5067/В-01/-0400/21. Таким чином, просить суд відмовити у задоволенні заявлених вимог.

Так, за наслідками дослідження матеріалів справи, змісту заяви та додатків до неї, суд встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2020 року у справі №№160/10069/20 адміністративний позов задоволено частково:

- визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонд України в Дніпропетровський області щодо ненадання відповіді ОСОБА_1 за його заявою №2732 від 15.09.2020 року у строки визначені чинним законодавством;

- зобов`язно Головне Управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити ОСОБА_1 , як судді у відставці, перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці відповідно до довідок Територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області від 07.09.2020 року №Б-с-1338, №Б-с-1339, №Б-с-1340, №Б-с-1341, №Б-с-1341, №Б-с-1343, №Б-с-1344, №Б-с-1345, з урахуванням фактично виплачених сум, починаючи з 19.02.2020 року;

- в задоволенні решти позовних вимог відмовлено;

- стягнуто на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 630,60 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного Управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області.

Вищезазначене рішення суду набрало законної сили 23.11.2020 року.

09.11.2021 року позивач звернувся з заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про надання відомостей про стан виконання рішення суду від 23.10.2020 року у справі №№160/10069/20.

Листом Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 25.11.2021 року №41666-35067/В-01/8-0400/21 позивача повідомлено, що згідно з рішенням суду від 23.10.2020 року у справі № 160/10069/20 проведено перерахунок і нарахована доплата щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці за період з 19.02.2020р. по 31.12.2020р. в сумі 175937 грн.40 коп. Також зазначено, що для вирішення питання щодо стягнення різниці між нарахованою сумою щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці та фактично виплаченою сумою щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці необхідно звернутись до Головного управління Державної казначейської служби України в Дніпропетровській області.

На запит позивача від 03.11.2021 року, відповідач листом від 11.11.2021 року №39565-34304/В-01/8-0400/21 надав позивачу довідку про розмір нарахованого та фактично виплаченого щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці за період з 01.01.2017р. по 31.10.2021р.

Довідкою начальника відділу з питань виплати пенсій №5 Управління з питань виплати пенсій ОСОБА_2 підтверджується, що починаючи з 01 березня 2020 року і по 31 грудня 2020 року, замість нарахованого щомісячного довічного грошового утримання в розмірі 58333 грн. 87 коп.. позивачу було виплачено фактично щомісячно лише по 40673 грн.

Різниця в нарахованій та фактично виплаченій сумі за цей період складала щомісячно 17993 грн. 74 коп.

Загальна сума боргу за період з 18.02.2020р. по 31.12.2020р. складає 175937 грн. 40 коп.

Так, відповідач, здійснивши перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці за період з 01.03.2020р. по 31.12.2020р., у той же не виплатив позивачу різницю між нарахованою та фактично виплаченою сумою у сумі 175937,40 грн.

Не погодившись із невиконанням рішення суду, позивач звернувся до суду із заявою про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду.

Розглянувши подану заяву, вивчивши доводи, наведені заявником в її обґрунтування, суд дійшов висновку про відсутність підстав для її задоволення з огляду на наступне.

Відповідно до ст.129-1 Конституції України, судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Згідно ст.13 Закону України “Про судоустрій і статус суддів” судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд у межах повноважень, наданих йому законом. Невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом.

Відповідно до ч.2, 3 ст.14 Кодексу адміністративного судочинства України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Згідно ст.370 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Відповідно до ст.382 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. За наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Отже, із системного аналізу вказаної норми вбачається, що встановлення судового контролю за виконанням рішення суб`єктом владних повноважень - відповідачем у справі, є правом, а не обов`язком суду.

Тобто, судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах є саме правом суду, яке може використовуватись в залежності від наявності об`єктивних обставин, що підтверджені належними та достатніми доказами. Це виключно як певна (можливо, вийняткова) міра впливу на той чи інший орган влади. Застосування наведеної норми - це прерогатива суду.

Необхідність такого застосування має бути належним чином обґрунтована стороною у справі з огляду на доцільність вжиття такого процесуального механізму або потребує наявності певних сумнівів у суду щодо виконання суб`єктом владних повноважень його рішення, чи інших значущих підстав.

Саме по собі застосування судового контролю виконання судових рішень за відсутності очевидної необхідності не є виправданим.

Вказані правові висновки також відповідають правовій позиції Верховного Суду, викладеній в постанові від 12.04.2021 року по справі № 420/2489/20, що враховується судом відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України.

Так, на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28.09.2020 року по справі № 160/7202/20 відповідачем нараховано доплату за період з 18.02.2020 року по 29.02.2020 року в сумі 7280,17 грн. та на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.10.2020 року по справі № 160/10069/20 нараховано доплату за період з 19.02.2020 року по 31.12.2020 року в сумі 175 937,40 грн. Загальна сума боргу за період з 18.02.2020 року по 31.12.2020 року складає 183217,57 грн.

В подальшому, рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.04.2021 року у справі №160/1524/21 позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним рішення, зобов`язання вчинити певні дії - задоволено частково, зокрема, стягнуто з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 різницю між нарахованою сумою щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці та фактично виплаченою сумою щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці за період з лютого 2020 року по грудень 2020 року, що складав 183217,57 грн.

Отже, на виконання рішення суду у справі 160/10069/20 відповідачем нараховано доплату за період з 19.02.2020 року по 31.12.2020 року у сумі 175937,40 грн., яку рішенням у справі 160/1524/21, в тому числі, вирішено стягнути на користь позивача з бюджетних асигнувань відповідача.

Суд наголошує, що завершальною стадією судового провадження з примусового виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) є виконавче провадження (стаття 1 Закону України «Про виконавче провадження»).

Відповідно до ст. 1 Закону №1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно- правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Згідно з ч. 2 ст. 6 Закону №1404-VIII рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.

Відповідно до абзацу 2 підпункту 1 пункту 9 Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України безспірне списання коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) здійснюється Казначейством України у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, за черговістю надходження таких рішень, щодо видатків бюджету - в межах відповідних бюджетних призначень та наданих бюджетних асигнувань.

Частиною 1 ст. 2 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" визначено, що держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов`язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є, зокрема, державні підприємство, установа, організація.

Отже, при виконанні рішень суду, за якими боржником є держава, органи казначейства є суб`єктами владних повноважень, на яких покладено обов`язок щодо належного та своєчасного виконання рішень суду про стягнення коштів та зобов`язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є державні підприємство, установа, організація.

Разом із цим, механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, прийнятих судами, а також іншими державними органами (посадовими особами), які відповідно до закону мають право приймати такі рішення, визначено Порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2011 року №845 (надалі - Порядок №845).

Згідно з пунктом 2 Порядку №845 у цьому Порядку терміни вживаються в такому значенні, зокрема:

безспірне списання - операції з коштами державного та місцевих бюджетів, що здійснюються з метою виконання Казначейством та його територіальними органами (далі - органи Казначейства) рішень про стягнення коштів без згоди (подання) органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, боржників, органів місцевого самоврядування та/або державних органів на підставі виконавчих документів;

виконавчі документи - оформлені в установленому порядку виконавчі листи судів та накази господарських судів, видані на виконання рішень про стягнення коштів, а також інші документи, визначені Законом України "Про виконавче провадження".

Пунктом 3 Порядку №845 передбачено, що рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства у порядку черговості надходження таких документів до органів Казначейства (про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів - з попереднім інформуванням Мінфіну, про стягнення коштів боржників - у межах відповідних бюджетних призначень, наданих бюджетних асигнувань (залишків коштів на рахунках підприємств, установ, організацій).

Відтак, операції з коштами державного та місцевих бюджетів, що здійснюються з метою виконання органами Казначейства рішень про стягнення коштів, здійснюються на підставі виконавчих документів, які оформлені в установленому Законом України "Про виконавче провадження" порядку.

Таким чином, судом встановлено, що належним органом, в обов`язки якого покладено виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.04.2021 року у справі №160/1524/21 в частині стягнення судових витрат є відповідний територіальний орган Державної казначейської служби.

Аналогічна правова позиція стосовно повноважень Державної казначейської служби у спірних правовідносинах викладена в постановах Верховного Суду від 25.11.2019 року у справі № 200/4120/19-а та від 16.04.2020 року у справі № 804/5950/17.

Виплата суми заборгованості відповідачем за період з 19.02.2020 року по 31.12.2020 року в сумі 175937,40 грн. на виконання рішення суду у справі №160/10069/20, враховуючи майбутнє виконання рішення суду у справі №160/1524/21, призведе до подвійної виплати позивачу заборгованості за аналогічний період.

Тобто, безспірне списання коштів, зокрема, у сумі 175 937,40 грн. (справа №160/10069/20) відбудеться органами Державної казначейської служби України, на виконання рішення суду у справі №160/1524/21, яким вирішено стягнути вказану суму коштів.

В листі Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 25.11.2021 року № 41666-3 5067/В-01/-0400/21 позивачу було запропоновано звернутись до Головного управління Державної казначейської служби України в Дніпропетровській області для вирішення питання щодо стягнення різниці між нарахованою сумою щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці та фактично виплаченою сумою щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці за період з лютого 2020 року по грудень 2020 року період, що складає 183 217,57 грн.

Судом оглянуто надані документи до заяви про встановлення судового контролю та не встановлено, що позивач звертався до відповідного територіального органу Державної казначейської служби із заявою та виконавчим листом про примусове виконання судового рішення.

Враховуючи викладене, суд не бачить підстав для задоволення вимоги про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення по справі та зобов`язання відповідача подати суду звіт про виконання судового рішення у встановлений судом строк у цій справі, тому в заяві про встановлення судового контролю належить відмовити.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.241-243, 382 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

УХВАЛИВ:

В задоволенні заяви ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення у справі №160/10069/20 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання рішення протиправним – відмовити.

Ухвала суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до статті 297 Кодексу адміністративного судочинства України ухвала суду оскаржується шляхом подання апеляційної скарги до Третього апеляційного адміністративного суду.

Суддя О.В. Серьогіна