Рішення № 103184252, 21.01.2022, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 січня 2022 року Справа № 160/22545/21

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Горбалінського В.В. розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69057, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 158-б, код ЄДРПОУ 20490012), Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26, ЄДРПОУ 21910427) про визнання рішення протиправним та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

17.11.2021 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якій позивач просить:

- визнати протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 12.04.2021 року про відмову ОСОБА_1 в здійсненні перерахунку по переходу на пенсію за віком відповідно ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області здійснити перерахунок по переходу на пенсію за віком ОСОБА_1 відповідно ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з дня подачі заяви, з 08.04.2021 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що рішення Головного управління Пенсійного фонду в Запорізькій області від 12.04.2021 року про відмову в здійснені перерахунку по переходу на пенсію за віком відповідно до ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» є протиправним та підлягає скасуванню, оскільки відповідач протиправно не зарахував у пільговому обчисленні страховий стаж позивача за Списком № 1, а саме періоди роботи з 14.11.1994 року по 31.03.2021 року на посаді гірничого диспетчера, що призвело до порушення прав позивача на належне пенсійне забезпечення.

22.11.2021 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду відкрито провадження у справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи та залучено співвідповідачем Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області.

17.12.2021 року Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області надано до Дніпропетровського окружного адміністративного суду відзив на позовну заяву.

В обґрунтування відзиву відповідач зазначив, що протягом періодів роботи позивача чинними були Списки №1 та №2, затверджені постановами Кабінету Міністрів України від 26.01.1991 №10, від 11.03.1994 №162, від 16.01.2003 №36, від 24.06.2016 №461.

Згідно Списку №1, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 26.01.1991 №10 “Об утверждении списков производств, работ, профессий, должностей и показателей, дающих право на льготное пенсионное обеспечение" до пункту І розділу I “Горныеработы 1010100г” відносяться “рабочие,руководители, специалисты и служащие, занятые на подземных работах 50 процентов и более рабочего времени в году (в учетном периоде), в тому числі: мастера горные производственных участков (1010100г-23239), диспетчеры горные (1010100г-21656).

В довідці від 06.04.2021 №194/1 зазначено, що у період з 14.11.1994 по 15.01.2003 та з 16.01.2003 по 02.08.2016 позивач працював повний робочий день за посадою диспетчера гірничого, менше 50% робочого часу знаходився у шахті (з 06.12.1997 по 11.12.1997 - безплатна відпустка, з 18.11.2004 по 20.11.2004-курси, з 09.09.2013 по 13.09.2013, з 27.01.2014 по 31.01.2014 - відрядження).

З огляду на вищезазначене, для зарахування до пільгового стажу позивача за Списком №1 періодів роботи за посадою диспетчера гірничого, зайнятого менше 50% робочого часу в обліковому періоді, відсутні законні підстави.

21.12.2021 року Головним управлінням Пенсійного фонду України у Запорізькій області надано до Дніпропетровського окружного адміністративного суду відзив на позовну заяву.

В обґрунтування відзиву відповідач зазначив, що пунктом 4.8 Порядку 22-1 визначено, що документи, що надійшли у паперовій формі, обробляються, реєструються та зберігаються в органі, що призначає пенсію.

Відповідно до п. 4.10 Порядку 22-1 після призначення пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії.

У відповідності зі ст. 47 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058 (надалі - Закон №1058) пенсія виплачується за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України.

Оскільки, Головне управління Пенсійного фонду України у Запорізькій області було уповноважено на розгляд конкретної заяви позивача, та у відповідності до Порядку 22-1 та Закону № 1058 не має доступу до матеріалів пенсійної справи позивача, тому територіальний орган Пенсійного фонду України уповноважений на перерахунки пенсії позивача може бути визначено судом лише Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області.

30.12.2021 року на адресу суду від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій підтримано позицію, викладену в позовній заяві, та зазначено, що відзиви відповідачів є законодавчо необґрунтованими та такими, що не спростовують доводи, викладені в позовній заяві, як підстави для задоволення позову.

Дослідивши повно і всебічно письмові докази, які містяться в матеріалах справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються вимоги позову, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку Головного управління з 19.04.2005 року та отримує пенсію по інвалідності (третя група, інвалідність з дитинства), обчислену відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV.

08.04.2021 року ОСОБА_1 звернувся до пенсійного органу з заявою про перехід на інший вид пенсі.

Заява Позивача про призначення пенсії та додані до неї документи розглядалися Головним управлінням Пенсійного фонду України в Запорізькій області.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 12.04.2021 року ОСОБА_1 відмовлено у здійсненні перерахунку пенсії з підстав того, що заявником надано довідки про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній. Згідно довідки №194 від 06.04.2021р. стаж за списком №1 складає 3 роки 9 місяців 26 днів. Відповідно довідки №194/1 від 06.04.2021р. зарахувати пільговий стаж за списком №1 неможливо у зв`язку з зайнятістю на пільговій роботі менше 50% робочого часу.

Оскільки вік ОСОБА_2 на момент подачі заяви становить 51 рік, право на пенсію за віком на пільгових умовах відсутнє, у зв`язку з відсутністю необхідного пільгового стажу за списком № 1.

Не погоджуючись із такими діями пенсійного органу, позивач і звернувся до суду із даною позовною заявою.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Згідно із преамбулою Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” від 09.07.2003р. № 1058-IV (далі - Закон №1058-IV) цей Закон, розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.

Відповідно до ч.1 ст.114 Закону №1058-IV право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.

Відповідно до ч. 2 ст. 114 Закону України “Про Загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” на пільгових умовах пенсія за віком призначається:

2) працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Тобто, необхідними умовами для виникнення у особи права на пенсійне забезпечення на пільгових умовах є належність його професії, посади до пільгової, тобто до Списку №2 в даному випадку, та підтвердження шкідливих умов праці за результатами проведеної атестації робочого місця, а також наявність достатньої кількості пільгового стажу на таких роботах та досягнення відповідного віку, встановленого законом.

Частиною 3 статті 114 Закону України “Про Загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” визначено, що працівники, безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, - за списком робіт і професій, що затверджується Кабінетом Міністрів України, мають право на пенсію незалежно від віку, якщо вони були зайняті на зазначених роботах не менше 25 років, а працівники провідних професій на таких роботах: робітники очисного вибою, прохідники, вибійники на відбійних молотках, машиністи гірничих виймальних машин, сталевари, горнові, агломератники, вальцювальники гарячого прокату, оброблювачі поверхневих дефектів металу (вогневим засобом вручну) на гарячих дільницях, машиністи кранів металургійного виробництва (відділень нагрівальних колодязів та стриперних відділень), - за умови, що вони були зайняті на таких роботах не менше 20 років. Такий самий порядок пенсійного забезпечення поширюється і на працівників, безпосередньо зайнятих повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) на шахтах з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, що реструктуризуються або перебувають у стадії ліквідації, але не більше двох років.

За наявності стажу на підземних роботах менше 10 років у чоловіків і менше 7 років 6 місяців у жінок та страхового стажу, встановленого абзацами першим і п`ятнадцятим - двадцять третім пункту 1 частини другої цієї статті, за кожний повний рік зазначених робіт пенсійний вік, встановлений абзацом першим статті 26 цього Закону, зменшується на один рік. При цьому пенсійний вік для жінок не може бути нижчим за вік, встановлений абзацом першим пункту 1 частини другої цієї статті.

Відповідно до частин 1, 2, 4 статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Відповідно до статті 62 Закону України “Про пенсійне забезпечення” основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 затверджений Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок №637).

Відповідно до п. 1 зазначеного Порядку № 637, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

За змістом приписів пункту 20 Порядку №637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка. У разі коли підприємства, установи, організації або їх правонаступники розміщуються на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях, Автономній Республіці Крим і м. Севастополі, спеціальний трудовий стаж може підтверджуватися за даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

З аналізу наведених законодавчих приписів, зокрема, ст.62 Закону №1788-XII та п.1 Порядку №637, слідує, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

З копії трудової книжки ОСОБА_1 , серії НОМЕР_2 , наданої до суду, не можливо встановити усі посади, як займав позивач за весь період трудової діяльності.

В той же час в матеріалах справи містяться довідки про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній від 22.03.2021 року №194 та від 06.04.2021 року №194/1, видані ВСП «Шахтоуправління Першотравенське» ПАТ «ДТЕК Павлоградвугілля».

В довідці від 22.03.2021 року №194 зазначено, що у період з 30.11.1990 по 25.01.1991 та з 28.01.1991 по 10.03.1994 позивач виконував гірничі роботи з повним робочим днем у шахті за посадою майстра гірничого підземного (з 04.03.1991 по 31.03.1991 — курси, з 16.06.1992 по 25.06.1992, з 08.09.1992 по 20.09.1992 — легка праця).

З огляду на зазначене період роботи позивача за посадою майстра гірничого підземного з 30.11.1990 по 03.03.1991, з 01.04.1991 по 15.06.1992, з 26.06.1992 по 07.09.1992 та з 21.09.1992 по 13.11.1994 зараховано до пільгового стажу за Списком №1.

В довідці від 06.04.2021 №194/1 зазначено, що у період з 14.11.1994 по 15.01.2003 та з 16.01.2003 по 02.08.2016 позивач працював повний робочий день за посадою диспетчера гірничого, менше 50% робочого часу знаходився у шахті (з 06.12.1997 по 11.12.1997 -безплатна відпустка, з 18.11.2004 по 20.11.2004-курси, з 09.09.2013 по 13.09.2013, з 27.01.2014 по 31.01.2014- відрядження).

Суд зазначає, що протягом періодів роботи позивача, зазначених у вищенаведених довідках, чинними були Списки №1 та №2, затверджені постановами Кабінету Міністрів України від 26.01.1991 №10, від 11.03.1994 №162, від 16.01.2003 №36, від 24.06.2016 №461.

Згідно Списку №1, затверджених постановами Кабінету Міністрів України від 26.01.1991 №10, від 11.03.1994 №162, від 16.01.2003 №36 посадуа диспетчера гірничого віднесено до Списку №1 (1.1г; 1010100г-21656)

Втім, у Списках №1 затверджених постановами Кабінету Міністрів України від 26.01.1991 №10, від 11.03.1994 №162, від 16.01.2003 №36, існувала примітка, відповідно до якої встановлено, що працівникам, переліченим у визначених підпунктах, зокрема за посадою позивача – диспетчер гірничий (1.1г; 1010100г-21656), зайнятим на підземних роботах менше половини робочого часу на рік (в обліковому періоді), пенсія призначається за Списком №2.

Як вже встановлювалося судом, відповідно до змісту довідки від 06.04.2021 №194/1, у період з 14.11.1994 по 15.01.2003 та з 16.01.2003 по 02.08.2016 позивач працював повний робочий день за посадою диспетчера гірничого та менше 50% робочого часу знаходився у шахті.

Відтак, враховуючи вказане, суд погоджується із висновками пенсійного органу, що періоди роботи позивача з 14.11.1994 по 15.01.2003 та з 16.01.2003 по 02.08.2016 не підлягають зарахуванню до пільгового стажу позивача за Списком №1.

При цьому, суд зауважує, що підставою відмови позивачу у переведенні на пенсію за віком було зазначено те, що оскільки вік ОСОБА_2 на момент подачі заяви становить 51 рік, право на пенсію за віком на пільгових умовах відсутнє, у зв`язку з відсутністю необхідного пільгового стажу за списком № 1.

Крім того, зі змісту спірного рішення пенсійного органу вбачається, що заяву позивача для перерахунку пенсії по переходу на пенсію за віком розглянуто лише в межах приписів частини 3 статті 114 Закону №1058.

Відтак, враховуючи приписи постанов Кабінету Міністрів України від 26.01.1991 №10, від 11.03.1994 №162, від 16.01.2003 №36, відповідно до яких встановлено, що працівникам, переліченим у визначених підпунктах, зокрема за посадою позивача – диспетчер гірничий (1.1г; 1010100г-21656), зайнятим на підземних роботах менше половини робочого часу на рік (в обліковому періоді), пенсія призначається за Списком №2, на що не звернув увагу пенсійний орган при прийнятті спірного рішення, а тому, суд вважає, що заяву позивача про перехід на пенсію за віком пенсійним органом розглянуто неповно та не всебічно, що порушує право позивача на перехід на пенсію за віком.

Таким чином, суд доходить висновку про протиправність рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 12.04.2021 року про відмову ОСОБА_1 в здійсненні перерахунку по переходу на пенсію за віком відповідно ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

При цьому, суд також звертає увагу пенсійного органу на правову позицію зразкової справи, викладеній у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.11.2021 року у справі №360/3611/20 щодо застосування вікових критеріїв для призначення пільгових пенсій за віком.

Щодо вимоги позивача про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області здійснити перерахунок по переходу на пенсію за віком ОСОБА_1 відповідно ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування з дня подачі заяви, з 08.04.2021 року, суд зазначає, що такі вимоги не підлягають задоволенню, оскільки пенсійний орган не надав повну та всебічну оцінку заяві позивача про перехід на пенсію за віком, а тому надежним способом захисту в даному випадку є зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 щодо здійснення перерахунку по переходу на пенсію за віком відповідно ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням висновків суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Згідно з ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовної заяви.

Керуючись ст.ст. 241-246, 250, 251, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69057, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 158-б, код ЄДРПОУ 20490012), Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26, ЄДРПОУ 21910427) про визнання рішення протиправним та зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити частково.

Визнати протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 12.04.2021 року про відмову ОСОБА_1 в здійсненні перерахунку по переходу на пенсію за віком відповідно ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорозькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 щодо здійснення перерахунку по переходу на пенсію за віком відповідно ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням висновків суду.

У задоволенні решти позовних вимог – відмовити.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Запорозькій області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26, ЄДРПОУ 21910427) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати з оплати судового збору у розмірі 908,00 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статтею 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.В. Горбалінський