Рішення № 103184238, 23.07.2021, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 липня 2021 року Справа № 160/6938/21

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Врони О. В.

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справиу письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним і скасування рішення та зобов"язання вчинити певні дії ,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 10 березня 2021 року, оформлене листом «Щодо відмови в призначенні пенсії» від 10.03.2021 року, вих. № 0400-010301-8/33271, згідно з яким, позивачу ОСОБА_1 відмовлено у врахуванні стажу роботи за період з 01.09.1978 року по 20.06.1995 року, що дає право на призначення пенсії за віком, на підставі ст. 26 ЗУ "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування";

-зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області при призначенні пенсії зарахувати до стажу роботи ОСОБА_1 періоди роботи, що дають право на призначення пенсії за віком, на підставі ст. 26 ЗУ "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", зокрема, наступні періоди роботи:

- з 01.09.1978 року по 05.04.1979 року електромонтером II розряду по обслуговуванню електрообладнання в прокатно-ремонтному цеху електрообладнання та електропостачання нафтодобувного управління «Старогрознефть»;

- з 14.03.1980 року по 20.04.1981 року період праці електромонтером II розряду в будівельно-монтажному управлінні Чечено-Інгушського управління будівництва;

- з 19.08.1981 року по 16.04.1982 року період праці оператором III розряду з видобутку нафти і газу в цеху по видобутку нафти нафтопромислу № 2;

- з 11.05.1982 року по 06.06.1984 року - період проходження військової служби, згідно змісту військового квитка НОМЕР_1 ;

- з 23.07.1984 року по 26.08.1988 року період праці учнем водія автомобіля, слюсарем, водієм ІІІ класу у Прикаспійському управлінні будівництва (запис № 7);

- з 29.08.1988 року по 20.04.1992 року період праці будівельником, з подальшим переведенням на посаду водія на підприємстві обслуговування населення «УЮТ»;

- з 21.04.1992 року по 20.09.1992 року період праці на посаді водія у кооперативу «Слава»;

- з 28.09.1992 року по 10.01.1994 року період праці водієм III класу в автобазі Прикаспійського управління механізації та транспорту;

- з 19.01.1994 року по 20.03.1995 року період праці водієм II класу на ділянці автомобільного транспорту в малому державному підприємстві «ТВС К» автобазі Прикаспійського управління механізації та транспорту;

- з 01.06.1995 року по 19.06.1995 року період праці водієм II класу автомобільного господарства для роботи на всіх марках автомобілів, наявних в автогосподарстві, на приборному заводі «Електрон»;

- призначити ОСОБА_1 пенсію на підставі ст. 26 ЗУ "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", починаючи із з дня звернення із заявою про призначення пенсії.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він звертався до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за віком згідно зі ст. 26 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”. Однак, відповідачем відмовлено у призначенні пенсії. При обрахунку стажу роботи не було враховано періоди роботи з 01.09.1978 р. по 05.04.1979 р., з 14.03.1980 р. по 20.04.1981 р., з 19.08.1981 р. по 16.04.1982 р., з 11.05.1982 р. по 06.06.1984 р., з 23.07.1984 р. по 26.08.1988 р., з 29.08.1988 р. по 20.04.1992 р., з 21.04.1992 р. по 20.09.1992 р., з 28.09.1992 р. по 10.01.1994 р., з 19.01.1994 р. по 20.03.1995 р., з 01.06.1995 р. по 19.06.1995 р., оскільки надано копію трудової книжки НОМЕР_2 , яку завірено печаткою підприємства, яке не є останнім місцем роботи за наданою копією. Вважає, що відповідачем безпідставно не було враховано до загального трудового стажу вищевказані періоди його роботи, оскільки факт роботи протягом вказаних періодів підтверджується трудовою книжкою та іншими документами. Всі записи в трудовій книжці виконані чітко, зрозуміло та в повному обсязі містять інформацію про періоди роботи та займані посади, реквізити відповідних наказів, на підставі яких внесені, між собою пов`язані хронологічно, відсутні ознаки підробок. Позивач вважає дії відповідача у незарахуванні періодів роботи та призначенні пенсії протиправними, у зв`язку з чим звернувся до суду з даним позовом.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.04.2021 року позовну заяву залишено без руху, надано позивачу строк, протягом п`яти днів з дня вручення цієї ухвали для усунення недоліків.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24.05.2021 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у адміністративній справі №160/6938/21. Призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.

18.06.2021 року від відповідача засобами поштового звязку до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечив проти позову та зазначив наступне. При розрахунку стажу позивача до страхового стажу не зараховано наступні періоди роботи згідно наданої трудової книжки НОМЕР_2 , яку завірено печаткою підприємства, яке не є останнім місцем роботи за наданою копією. Тому врахувати стаж роботи за наданою копією немає законних підстав. За наданим позивачем дублікатом трудової книжки НОМЕР_3 стаж враховано за період починаючи з 20.06.1995 року, який підтверджується документами. Також, до стажу роботи не враховано час перебування на військовій службі, оскільки запис у військовому квитку НОМЕР_1 про початок військової служби зроблено іншими чорнилами.

Крім того, відповідач вказує, що для підтвердження стажу роботи у відповідності з порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії позивачем не надано: трудову книжку заповнену відповідно до вимог Інструкції № 58 від 29.07.1993 "Про порядок ведення трудових книжок працівників"; довідку з підприємства чи його правонаступників, а у разі їх відсутності - архівних установ; виписки з наказів; особові рахунки та відомості на видачу заробітної плати; довідку з центру комплектування та соціальної підтримки; інші документи, які містять відомості про періоди роботи. Страховий стаж позивача на момент звернення обраховано та складає 20 років 10 місяців 23 дні, при необхідному - 28 років, що є недостатнім для призначення пенсії, тому в призначенні пенсії відмовлено.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду і вирішення позову по суті, проаналізувавши застосування норм матеріального та процесуального права, встановив наступне.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою від 25 лютого 2021 року про призначення пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Листом від 10.03.2021 року № 0400-010301-8/33271 “Щодо відмови в призначенні пенсії” відділом призначення пенсій Управління пенсійного забезпечення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повідомлено позивача про відмову в призначенні пенсії за віком.

У даному листі, зокрема, зазначено, що заявником надано копію трудової книжки НОМЕР_2 , яку завірено печаткою підприємства, яке не є останнім місцем роботи за наданою копією. Тому враховувати стаж за наданою копією немає законних підстав. За наданим дублікатом трудової книжки НОМЕР_3 стаж враховано за період починаючи з 20.06.1995 року, який підтверджується документами. Також, до стажу роботи не враховано час перебування на військовій службі, оскільки запис у військовому квитку НОМЕР_1 про початок військової служби зроблено іншими чорнилами. За наданими документами та даних з системи персоніфікованого обліку, страховий стаж, врахований по 31.12.2020, становить 20 років 10 місяців 23 дні.

Позивач, вважаючи, дії відповідача у не зарахуванні йому періоду роботи з 01.09.1978 р. по 05.04.1979 р., з 14.03.1980 р. по 20.04.1981 р., з 19.08.1981 р. по 16.04.1982 р., з 11.05.1982 р. по 06.06.1984 р., з 23.07.1984 р. по 26.08.1988 р., з 29.08.1988 р. по 20.04.1992 р., з 21.04.1992 р. по 20.09.1992 р., з 28.09.1992 р. по 10.01.1994 р., з 19.01.1994 р. по 20.03.1995 р., з 01.06.1995 р. по 19.06.1995 р. при призначенні пенсії за віком неправомірними та такими, що порушують гарантовані Конституцією України соціальні права позивача на пенсійне забезпечення, звернувся до суду з даним позовом.

При вирішенні спору суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 46 Конституції України передбачено, що громадяни України мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у старості та інших випадках, передбачених законом.

Згідно з ч. 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 статті 26 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування № 1058-IV (далі Закон № 1058-IV) Особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - не менше 28 років.

Відповідно до ч. 1 ст. 24 Закону № 1058-IV страховий стаж період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Частиною 2 ст. 24 Закону № 1058-IV передбачено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Відповідно до п.п. 2 п. 2.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”, затвердженого постановою правління ПФУ від 25.11.2005 року № 22-1 до заяви для призначення пенсії за віком додаються, зокрема, документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою КМУ від 12.08.1993 року № 637. За період роботи, починаючи з 01.01.2004 року, структурний підрозділ, відповідальний за ведення персоніфікованого обліку, надає структурному підрозділу, відповідальному за призначення пенсії, довідку з бази даних реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування за формою згідно з додатком 1 до Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, затвердженого постановою правління ПФУ від 18.06.2014 року № 10-1, а у разі необхідності - за формою згідно з додатком 3 цього Положення.

Частиною 4 ст. 24 Закону № 1058-IV, періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Відповідно до ст. 56 Закону України від 54.11.1991 № 1788-XII “Про пенсійне забезпечення” до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв. До стажу роботи зараховується також будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків, період одержання допомоги по безробіттю, а також робота в`язнів і робота за угодами цивільно-правового характеру за умови сплати страхових внесків.

Згідно зі ст. 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Аналіз норм чинного законодавства дозволяє зробити висновок, що необхідність підтверджувати періоди роботи для визначення стажу роботи виникає у разі відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.

Постановою Кабінету Міністрів України № 637 від 12.08.1993 року затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (надалі Порядок №637).

Відповідно до п. 3 зазначеного Порядку, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Наказом Міністерства праці України № 58 від 29.07.1993 року затверджено Інструкцію про порядок ведення трудових книжок працівників.

Згідно пункту 1.1. цієї Інструкції трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. До трудової книжки вносяться відомості про працівника: прізвище, ім`я та по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: про нагородження державними нагородами України та відзнаками України, заохочення за успіх у роботі та інші заохочення відповідно до чинного законодавства України; відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв`язку з цим винагороди (п.п.2.2 Інструкції).

Записи в трудовій книжці при звільненні або переведенні на іншу роботу повинні провадитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства і з посиланням на відповідну статтю, пункт закону (пункт 2.3 Інструкції).

Усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються арабськими цифрами (число і місяць двозначними). Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення (пункт 2.4. Інструкції).

Аналогічні вимоги містила Інструкція про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, яка затверджена постановою Держкомпраці СРСР від 20.07.74 № 162. 2.10. Окрім того, відповідно до вимог пункту 2.10 цієї Інструкції зазначено, що у розділі "Відомості про роботу", "Відомості про нагородження", "Відомості про заохочення" трудової книжки (вкладиша) закреслення раніше внесених неточних або неправильних записів не допускається. У разі необхідності, наприклад, зміни запису відомостей про роботу після зазначення відповідного порядкового номеру, дати внесення запису в графі 3 пишеться: "Запис за N таким-то недійсний".

Відповідно до записів завіреної копії трудової книжки НОМЕР_2 , оригінал якої було втрачено та копії дублікату трудової книжки НОМЕР_3 , зокрема у спірний період позивач працював на наступних посадах:

- з 01.09.1978 року по 05.04.1979 рік працював електромонтером II розряду по обслуговуванню електрообладнання в прокатно-ремонтному цеху електрообладнання та електропостачання нафтодобувного управління “Старогрознефть” (записи №№ 1,2);

- з 14.03.1980 року по 20.04.1981 рік працював електромонтером II розряду в будівельно-монтажному управлінні Чечено-Інгушського управління будівництва (записи №№ 3,4);

- з 19.08.1981 року по 16.04.1982 рік працював оператором III розряду з видобутку нафти і газу в цеху по видобутку нафти нафтопромислу № 2 (записи №№ 5,6);

- з 11.05.1982 року по 06.06.1984 рік проходив службу в рядах Радянської Армії, військовий квиток № НОМЕР_4 . Згідно змісту військового квитка НОМЕР_1 , належного ОСОБА_1 , останній направлений у військову частину для проходження служби 11.05.1982 року, звільнений (демобілізований) в запас 06.06.1984 року на підставі наказу Міністерства оборони СРСР від 29.03.1984 року № 63;

- з 23.07.1984 року працював учнем водія автомобіля у Прикаспійському управлінні будівництва (запис № 7);

- з 07.02.1985 року переведений слюсарем з ремонту автомобілів II розряду в управління автомобільного транспорту на тому ж підприємстві (запис № 8);

- з 24.04.1985 року переведений водієм автомобіля 3 класу на тому ж підприємстві (запис №9);

- 26.08.1988 року звільнений за власним бажанням у зв`язку із переїздом до іншої місцевості (запис № 10);

- з 29.08.1988 року працював будівельником на підприємстві обслуговування населення "УЮТ” (запис № 11);

- з 20.09.1988 року переведений на роботу водієм III класу на тому ж підприємстві (запис № 12);

- 20.04.1992 року звільнений внаслідок переведення до кооперативу “Слава” (запис № 13);

- 21.04.1992 року прийнятий на посаду водія за переведенням до кооперативу “Слава” (запис № 14);

- 20.09.1992 року звільнений за власним бажанням (запис № 15);

- з 28.09.1992 року по 10.01.1994 року працював водієм 3 класу в автобазі Прикаспійського управління механізації та транспорту (записи №№ 16,17);

- з 19.01.1994 року по 20.03.1995 року працював водієм 2 класу на ділянці автомобільного транспорту в малому державному підприємстві “ТВС К” автобазі Прикаспійського управління механізації та транспорту (записи №№ 18,19);

- з 01.06.1995 року по 19.06.1995 року працював водієм II класу автомобільного господарства для роботи на всіх марках автомобілів, наявних в автогосподарстві, на при борному заводі “Електрон” (записи №№ 20, 21).

У відповідності до п. 2.4 Інструкції "Про порядок ведення трудових книжок працівників", затвердженої спільним наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.93 № 58, усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

Записи виконуються арабськими цифрами (число і місяць двозначними). Наприклад, якщо робітник або службовець прийнятий на роботу 5 січня 1993 р., у графі 2 трудової книжки записується "05.01.1993".

Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.

Таким чином, обов`язок по здійсненню записів у трудовій книжці покладено на керівників підприємств, власників або уповноважені ним органи, а не на працівника, а отже, відповідальність за неправильність вчиненого запису, невідповідність печатки назві підприємства, відсутність на печатці коду ЄДРПОУ, нечіткість на печатці назви підприємства чи інших відомостей не може бути перекладена на працівника та позбавляти його права на врахування трудового стажу, який враховується для призначення пенсії.

Отже, формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для органів пенсійного фонду для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист.

Крім того, факт наявності у ОСОБА_1 стажу роботи, що дає право на призначення пенсії, підтверджується також наступним:

- період роботи з 01.09.1978 року по 05.04.1979 рік на посаді електромонтера II розряду по обслуговуванню електрообладнання в прокатно-ремонтному електрообладнання та електропостачання нафтодобувного управління “Старогрознефть” (записи №№ 1, 2 у трудовій книжці) підтверджується посвідченням № 168 від 05 травня 1978 року, виданим НГДУ “Старогрознефть” про проходження курсів та отримання кваліфікації електромонтером II розряду по обслуговуванню електрообладнання на нафтовидобувних підприємствах;

- період роботи з 19.08.1981 року по 16.04.1982 рік на посаді оператора III розряду з видобутку нафти і газу в цеху по видобутку нафти нафтопромислу № 2 нафтогазодобувного управління “Старогрознефть” (записи №№ 5, 6 у трудовій книжці) підтверджується свідоцтвом НОМЕР_5 від 01.03.1983 року про проходження в період з 30.12.981 року по 30.01.1982 рік навчання в Старогроз. Смп ДОСААФ на управління трактором;

- твердження відповідача у листі “Щодо відмови в призначенні від 10.03.2021 року № 0400-010301-8/33271 стосовно неврахування періоду перебування на військовій службі, оскільки запис у військовому квитку НОМЕР_1 про початок військової служби зроблено іншими чорнилами спростовується змістом військового квитка НОМЕР_1 , відповідними записами в копії трудової книжки НОМЕР_2 та у дублікаті трудової книжки НОМЕР_3 , а також змістом обліково-послужної картки до військового квитка НОМЕР_1 ; період проходження військової служби в період з 01.05.1982 року по 06.06.1984 рік в рядах Радянської Армії підтверджується змістом військового квитка НОМЕР_1 , належного ОСОБА_1 , де останній направлений у військову частину для проходження служби 11.05.1982 року, звільнений (демобілізований) в запас 06.06.1984 року на підставі наказу Міністерства оборони СРСР від 29.03.1984 року № 63;

- період роботи з 23.07.1984 року учнем водія автомобіля у Прикаспійському управлінні будівництва (запис № 7 у трудовій книжці) підтверджується свідоцтвом № НОМЕР_6 від 31.01.1985 року про проходження в період з 09 липня 1984 року по 14 січня 1985 року навчання в учбовому комбінаті Прикаспійського управління будівництва (скорочено російською мовою - ПУС) по програмі підготовки водія транспортних засобів категорії “С”; з 07.02.1985 року переведений слюсарем з ремонту автомобілів II розряду в управління автомобільного транспорту на тому ж підприємстві (запис № 8 в трудовій книжці), де працював водієм до звільнення 26.08.1988 року (запис № 10 в трудовій книжці);

- період роботи за 1985 - 1988 роки включно підтверджується профспілковим квитком № НОМЕР_7 , виданим 07.02.1985 року, належним ОСОБА_1 , 1961 року народження, згідно змісту якого вбачаються сплата профспілкових внесків за 1985, 1986, 1987, 1988 роки. Додатково вищевказаний період з лютого 1985 року по грудень 1988 року підтверджується архівною довідкою від 27.04.2010 року № 4-13/С-145, виданою Актауською філією по особовому складу державного архіву Мангістауської області Республіки Казахстан;

- період роботи з 29.08.1988 року по 20.04.1992 рік на посаді будівельника, згодом переведений на посаду водія, на підприємстві обслуговування населення “УЮТ” (записи в трудовій книжці № 11-13) підтверджується посвідченням № 1 від 01.02.1989 року, виданим кооперативом “УЮТ” Прикаспійського управління будівництва, згідно змісту якого позивачу присвоєно кваліфікацію “стропальник”;

- період роботи з 28.09.1992 року по 10.01.1994 рік на посаді водія 3 класу в автобазі Прикаспійського управління механізації та транспорту (записи в трудовій книжці №№ 16, 17) підтверджується архівною довідкою від 27.04.2010 року № 4-13/С-145а, виданою Актауською філією по особовому складу державного архіву Мангістауської області Республіки Казахстан.

При цьому, суд зазначає, що у відповідності до розділів ІІІ, ІV Порядку № 22-1, відповідач наділений повноваженнями самостійно отримати необхідні документи, що відповідає принципу належного урядування і націлено на забезпечення органами Пенсійного фонду України реалізації громадянами їх конституційного права на пенсійне забезпечення.

Згідно зі статтею 101 Закону України "Про пенсійне забезпечення" органи, що призначають пенсії, мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі.

Підприємства та організації несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну громадянам або державі внаслідок несвоєчасного оформлення або подання пенсійних документів, а також за видачу недостовірних документів, і відшкодовують її

Зловживанням з боку пенсіонера в розумінні частини першої статті 103 Закону України "Про пенсійне забезпечення" є, зокрема, подання ним документів з явно неправильними відомостями.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що право особи на призначення пенсії за віком має бути підтверджене як пенсіонером (особистими документами), так і підприємством, на якому особа працювала. Також і відповідальність за надання недостовірних пенсійних документів покладена на підприємство (організацію) та пенсіонера.

Суд зазначає, що витребування та перевірка первинних документів є також правом пенсійного органу. Тобто перекладання обов`язку доказування, надання відомостей тощо на позивача є неприйнятним. Неможливість пенсійного органу скористатися правом на перевірку зазначених у трудовій книжці відомостей не може бути підставою для обмеження права пенсіонера на отримання належної пенсії.

Верховним Судом в постанові від 24.05.2018 року у справі № 490/12392/16-а викладено правову позицію, відповідно до якої, працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини підприємства не може бути підставою для позбавлення особи конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань нарахування/призначення пенсії.

З аналізу наведених норм, судом встановлено, що відповідальність за ведення трудової книжки покладається на підприємство, відтак, неточності у заповненні трудової книжки не можуть бути підставою для виключення певних періодів роботи зі страхового стажу позивача.

Суд зазначає, що не зарахування спірного стажу ОСОБА_1 , буде суперечити принципу правової визначеності, оскільки в п.3.1 Рішення Конституційного Суду України (Справа №1-25/2010 від 29 червня 2010 року) зазначено, що одним з елементів верховенства права є принцип правової визначеності, у якому стверджується, що обмеження основних прав людини та громадянина і втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлюваних такими обмеженнями. Тобто обмеження будь-якого права повинне базуватися на критеріях, які дадуть змогу особі відокремлювати правомірну поведінку від протиправної, передбачати юридичні наслідки своєї поведінки.

Суд вважає, що право позивача на встановлені законом гарантії не може бути поставлене в залежність від якості виконання обов`язків працівником, відповідальним за порядок ведення трудової книжки. На особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці.

Неточність в записах в трудовій книжці чи інших документах не може бути підставою для виключення певних періодів роботи з трудового стажу позивача, що дає йому право на призначення пенсії, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення та належний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства.

Підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки.

За таких обставин, суд вважає, що відповідачем неправомірно відмовлено позивачу у зарахуванні стажу його роботи з 01.09.1978 р. по 05.04.1979 р., з 14.03.1980 р. по 20.04.1981 р., з 19.08.1981 р. по 16.04.1982 р., з 11.05.1982 р. по 06.06.1984 р., з 23.07.1984 р. по 26.08.1988 р., з 29.08.1988 р. по 20.04.1992 р., з 21.04.1992 р. по 20.09.1992 р., з 28.09.1992 р. по 10.01.1994 р., з 19.01.1994 р. по 20.03.1995 р., з 01.06.1995 р. по 19.06.1995 р., оскільки стаж роботи позивача підтверджено відповідними доказами, наявними в матеріалах справи.

З урахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку про помилковість доводів відповідача про відсутність підстав для призначення пенсії позивачу, оскільки рішення відповідача про відмову в призначенні пенсії, прийнято не на підставі Конституції України і діючого законодавства України.

Щодо зобов`язальної вимоги про призначення позивачу пенсії, суд зазначає наступне.

Згідно ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Україною Законом №475/97-ВР від 17.07.1997, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Засіб правового захисту, що передбачений зазначеною статтею повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави

Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Згідно із Рекомендаціями Комітету Міністрів Ради Європи №R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнято Комітетом Міністрів 11.03.1980 на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Дискреційні повноваження- це сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визнавати повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акту.

У разі наявності у суб`єкта владних повноважень законодавчо закріпленого права адміністративного розсуду при вчиненні дій/прийнятті рішення, та встановлення у судовому порядку факту протиправної поведінки відповідача, зобов`язання судом суб`єкта прийняти рішення конкретного змісту є втручанням у дискреційні повноваження.

Адміністративний суд не наділений повноваженнями втручатися у вільний розсуд (дискрецію) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за критеріями, визначеними статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Завдання правосуддя полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше порушується принцип розподілу влади. Принцип розподілу влади не допускає надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право. Тому завданням адміністративного суду є контроль за легітимністю прийняття рішень.

Виходячи зі змісту положень КАС України щодо компетенції адміністративного суду, останній не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.

Таким чином, суди не наділені повноваженнями втручатися у вільний розсуд (дискрецію) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за критеріями, визначеними статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України та не вправі підміняти собою держані органи, компетенція яких чітко регламентована чинним законодавством.

За приписами ч. 2 ст. 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення, зокрема, про:

- визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень (пункт 2);

- визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій (пункт 3);

- визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії (пункт 4);

- інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів (пункт 10).

Відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення", призначення, розрахунок, нарахування та виплата пенсії здійснюється органами Пенсійного фонду України, тобто, в даному випадку відповідач має виключну компетенцію щодо призначення позивачу пенсії.

На час розгляду справи пенсія ще не призначена. Призначення пенсії за законом віднесено до компетенції відповідних управлінь Пенсійного фонду України. Суд не має права перебирати на себе функції органів Пенсійного фонду щодо призначення пенсії, тому відсутні підстави для зобов`язання відповідача призначити пенсію за віком, отже, підстав для задоволення позовних вимог в цій частині немає.

В той же час ч. 2ст. 9 КАС України врегульовано, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Пунктом 10 ч. 2 ст. 245 КАС України передбачено, що у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про: інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

Враховуючи наведене, а також дискреції пенсійного органу в питаннях призначення та виплати пенсії, суд з метою ефективного захисту права позивача на пенсію за віком на пільгових умовах вважає за необхідне зобов`язати відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 25.02.2021 року про призначення пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” з урахуванням висновків суду.

Відповідно до вимог статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Тобто, ці норми одночасно покладають обов`язок на сторін доводити суду обґрунтованість своїх тверджень або заперечень.

Належних і достатніх доказів, які б спростовували доводи позивача, відповідач під час розгляду справи не надав.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, а позов таким що підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до ч. 3 ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

При зверненні до суду позивачем сплачено за подання позовної заяви судовий збір у сумі 908,00 грн. за платіжною квитанцією №97712 від 27.04.2021 року.

Отже, оскільки позовну заяву задоволено частково, сплачений судовий збір за подачу позову до суду підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача у сумі 454,00 грн.

Керуючись ст.ст. 139, 242-246, 255, 262, 295 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_8 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26, код ЄДРПОУ 21910427) про визнання протиправним і скасування рішення та зобов"язання вчинити певні дії – задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 10 березня 2021 року № 0400-010301-8/33271 «Щодо відмови в призначенні пенсії», яким, ОСОБА_1 відмовлено у зарахуванні стажу роботи за період з 01.09.1978 року по 20.06.1995 року, що дає право на призначення пенсії за віком, на підставі ст. 26 ЗУ "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу періоди його роботи, що дають право на призначення пенсії за віком, на підставі ст. 26 ЗУ "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", зокрема, наступні періоди роботи, а саме:

- з 01.09.1978 року по 05.04.1979 року електромонтером II розряду по обслуговуванню електрообладнання в прокатно-ремонтному цеху електрообладнання та електропостачання нафтодобувного управління «Старогрознефть»;

- з 14.03.1980 року по 20.04.1981 року електромонтером II розряду в будівельно-монтажному управлінні Чечено-Інгушського управління будівництва;

- з 19.08.1981 року по 16.04.1982 року оператором III розряду з видобутку нафти і газу в цеху по видобутку нафти нафтопромислу № 2;

- з 11.05.1982 року по 06.06.1984 року період проходження військової служби згідно військового квитка НОМЕР_1 ;

- з 23.07.1984 року по 26.08.1988 року учнем водія автомобіля, слюсарем, водієм ІІІ класу у Прикаспійському управлінні будівництва (запис № 7);

- з 29.08.1988 року по 20.04.1992 року будівельником, з подальшим переведенням на посаду водія на підприємстві обслуговування населення «УЮТ»;

- з 21.04.1992 року по 20.09.1992 року водієм у кооперативі «Слава»;

- з 28.09.1992 року по 10.01.1994 року водієм III класу в автобазі Прикаспійського управління механізації та транспорту;

- з 19.01.1994 року по 20.03.1995 року водієм II класу на ділянці автомобільного транспорту в малому державному підприємстві «ТВС К» автобазі Прикаспійського управління механізації та транспорту;

- з 01.06.1995 року по 19.06.1995 року водієм II класу автомобільного господарства для роботи на всіх марках автомобілів, наявних в автогосподарстві, на приборному заводі «Електрон».

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 25 лютого 2021 року про призначення пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” з урахуванням висновків суду та прийняти обґрунтоване рішення з урахуванням висновків суду.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_8 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул. Набережна Перемоги, 26, м.Дніпро, 49094, код ЄДРПОУ 21910427) судові витрати з оплати судового збору у розмірі 454 грн. 00 коп.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.В. Врона