Рішення № 103183563, 14.01.2022, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 січня 2022 року Справа № 160/18614/21 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Ількова В.В.,

при секретарі: Мартіросян Г.А.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у місті Дніпрі адміністративну справу №160/18614/21 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпро Фіш» до Одеської митниці Держмитслужби, як відокремленого підрозділу Державної митної служби України про визнання протиправними та скасування рішення, картки відмови,-

ВСТАНОВИВ:

І. ПРОЦЕДУРА

11.10.2021 року ТОВ «Дніпро Фіш» звернулися до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Одеської митниці Держмитслужби, як відокремленого підрозділу Державної митної служби України, в якій позивач, з урахуванням уточнень від 09.11.2021 року, просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення №UА500500/2021/200124/2 від 30 вересня 2021 року про коригування митної вартості товарів в повному обсязі та картку відмови №UА500500/2021/00693 від 30 вересня 2021 року.

- стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпро Фіш» (код ЄДРПОУ 43741100, адреса: 49000, Дніпропетровська обл., м. Дніпро, вул. Михайла Грушевського, буд. 59 А, офіс 308) сплачений судовий збір у розмірі 4540, 00 грн. та витрати на правову допомогу у розмірі 30000,00 гривень.

Згідно автоматизованого розподілу між суддями від 11.10.2021 року ця справа була розподілена судді Ількову В.В.

Ухвалою суду від 12.09.2021 року позовну заяву ТОВ «Дніпро Фіш», було залишено без руху, з підстав передбачених ст.ст. 160,161 КАС України.

Ухвалою суду від 01.11.2021 року продовжено ТОВ «Дніпро Фіш» строк для усунення недоліків позовної заяви, що викладені в ухвалі суду від 12.10.2021 року на п`ять днів з дня отримання копії ухвали суду.

Позивачем у строк, визначений в ухвалі суду, усунуті недоліки позовної заяви.

Ухвалою суду від 15.11.2021 р. було відкрито провадження у цій адміністративній справі та призначено справу до судового розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами відповідно до вимог ч.5 ст.262 Кодексу адміністративного судочинства України.

Також, ухвалою суду від 15.11.2021 року було витребувано у відповідача належним чином засвідчені копії таких документів, а саме:

рішення №UА500500/2021/200124/2 від 30 вересня 2021 року про коригування митної вартості товарів;

- картку відмови №UА500500/2021/00693 від 30 вересня 2021 року;

- ЕМД;

- пояснення товариства разом із додатками та інші докази щодо суті спору.

10.12.2021 року від відповідача до суду надійшов відзив на адміністративний позов товариства.

За приписами статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно ч.5 ст.262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

У відповідності до вимог ст.258 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Отже, рішення у цій справі приймається судом 14.01.2022 року, тобто у межах строку встановленого ст.258 Кодексу адміністративного судочинства України.

ІІ. ДОВОДИ ПОЗИВАЧА

У позовній заяві, зазначено, що до митного органу були надані документи, необхідні для митного оформлення товарів з визначенням його митної вартості за ціною господарської операції, визначеної у відповідності до контракту № UA-DN/2021 від 26.07.2021 року на підставі інвойсу № IHR2021000000009 від 26/07/2021 року.

Однак, митниця, на думку позивача, витребувавши у товариства додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості, прийняла рішення про коригування митної вартості товарів за другорядним методом на підставі необґрунтованих та необ`єктивних зауважень.

Вказують, що на їх думку, надані документи у своїй сукупності підтверджують заявлену підприємством митну вартість та її складові частини, не мають розбіжностей, відомості про визначення митної вартості в цих документах є достовірними, базуються на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Відповідач, на думку позивача, всупереч вимог чинного законодавства, висновків Верховного Суду, витребує у товариства додаткові документи, а не здійснює перевірку відомостей, що містяться в документах, що підтверджують заявлену митну вартість, хоча мав можливість перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору (контракту), наведених у статті 58 Митного кодексу України, і ці документи не містили дійсних розбіжностей, які б давали привід для обґрунтованого сумніву у правильності заявленої митної вартості.

У зв`язку із чим, на думку позивача, наявні підстави для скасування рішень, які звернуті до оскарження.

ІІІ. ДОВОДИ ВІДПОВІДАЧА

Відповідач позов не визнав, просив суд відмовити у задоволенні позову.

В обґрунтування своєї позиції відповідач зазначив про відсутність підстав для задоволення позову, оскільки наданими з митними деклараціями документами, які містили розбіжності, неможливо підтвердити числові значення заявленої декларантом митної вартості за основним методом, у зв`язку з чим і прийняті рішення про коригування митної вартості товарів за резервним методом 2-ґ.

ІV. ОБСТАВИНИ СПРАВИ ТА ЗМІСТ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що 29 березня 2021 року між ТОВ «Агрос Море» (Покупець) та Компанією "OZILMAZ FINDIK TICARET VE SANAYI LTD STI" - Туреччина (Продавець) укладено контракт №TUR-U/2021 від 29.03.2021р., за яким продавець продає, а покупець купує ядра горіха ліщини (13-15 mm Hazelnut Kernels CROP 2020) 15000 кг., ядра горіха ліщини (11-13 мм Hazelnut Kernels CROP 2020), 4000 кг., ядра горіха ліщини (13-15 мм. Hazelnut Kernels CROP 2020), 1000 кг. На загальну суму 139 950 доларів США (надалі - Товар).

Товар оплачений відповідно до умов договору № TUR-U/2021 від 29.03.2021р. в повному обсязі, що також підтверджується платіжним дорученням в іноземній валюті №181 від 06.04.2021 року.

06 квітня 2021 року ТОВ «Агрос Море» було заявлено до митного оформлення на Одеській митниці Державної митної служби України Товар за договором № TUR-U/2021 від 29.03.2021 р. та подано до Київської митниці митну декларацію №U А100300/2021 /009249.

Митна вартість вказаного Товару визначена за ціною господарської операції, визначеної у відповідності до вимог контракту № TUR-U/2021 від 29.03.2021р. на підставі інвойсу № IHR2021000000006 від 06.04.2021 року в розмірі 15 000 кг. ядра горіха ліщини (13-15 mm) 6,66 доларів за 1 кг; 4 000 кг Ядра горіха ліщини (11-13mm) 8,01 доларів за 1 кг.; 1 000 кг. Ядра горіха ліщини (13-15mm) 8,01 доларів за 1 кг.; загальною вартістю 139 950 доларів.

Митною декларацією №UA100300/2021/009249 від 14.04.2021 року розрахована митна вартість на підставі платіжного доручення в іноземній валюті №181 від 06.04.2021р.; страхового полісу №129555721 від 07.04.2021; прайс-листа, який виданий тільки на товар, що поставляється і носить суб`єктивний характер; експортної декларації №21550100ЕХ009544 від 08.04.2021; висновку за результатами цінового моніторингу, виданого Київською обласною (регіональною) Торгово-промисловою палатою №Ц-318 від 14.04.2021 року.

15 квітня 2021 року Київською митницею винесене рішення №UA100000//2021/100013/2 про коригування митної вартості товарів по митній декларації №1003000/2021/009249.

На підставі вищевикладеного, 19.04.2021 року Товар передано на тимчасове зберігання під митним контролем ТОВ «Південьмортранс».

Листом від 23.07.2021 року ТОВ «Агрос Море» відмовилось від Товару поставленого компанією "OZILMAZ FINDIK TICARET VE SANAYI LTD STI" по контракту №TUR-U/2021 від 29.03.2021 року визначеного в інвойсі №IHR2021000000006 від 06.04.2021 року.

26 липня 2021 року між ТОВ «Дніпро Фіш» (Покупець) та Компанією "OZILMAZ FINDIK TICARET VE SANAYI LTD STI" - Туреччина (Продавець) укладено контракт №UA-DN/2021 від 26.07.2021 p. (надалі - Контракт), за яким Продавець продає, а Покупець купує такі товари як: продукти харчування (риба і морепродукти заморожені, сушені, копчені, в`ялені, консервовані та ін.), а також інші товари продовольчої та промислової групи, що поставляються Продавцем, в кількості і по вартості, які вказані в Інвойсах по мірі формування кожної партії Товару (п.1.1. Контракта).

Згідно п. 2.1. Контракту умови поставки - FCA, СІР, CIF, CFR, СРТ Одесса, Іллічівськ, Україна у відповідності до Інкотермс - 2010. Датою поставки товару вважається дата завантаження товару на судно.

Інвойсом №IHR2021000000009 від 26/07/2021 року Сторонами контракту №UA-DN/2021, погоджено найменування, кількість, об`єм, вартість та у мови поставки (СРТ) партії Товару: ядра горіха ліщини (13-15 mm Hazelnut Kernels CROP 2020) 15000 кг. 6,66 доларів за 1 кг на суму 99 500 доларів;, ядра горіха ліщини (11-13 мм Hazelnut Kernels CROP 2020), 4000 кг. 8,01 доларів за 1 кг на суму 32 040 доларів; ядра горіха ліщини (13-15 мм. Hazelnut Kernels CROP 2020), 1000 кг. 8,01 доларів за 1 кг на суму 8 010 доларів; а загалом 139 950 доларів.

У зв`язку із відмовою ТОВ «Агрос Море» від поставленого компанією "OZILMAZ FINDIK TICARET VE SANAYI LTD STI" по контракту №TUR-U/2021 в кількості 20 т. цей Товар було передано ТОВ «Дніпро Фіш» згідно контракту № UA-DN/2021 від 26.07.2021 pоку.

Зазначене вище, також підтверджується листом компанії "OZILMAZ FINDIK TICARET VE SANAYI LTD STI" від 26.07.2021 року.

30.09.2021 року ФОП ОСОБА_1 (декларант), який діяв в інтересах ТОВ «Дніпро Фіш» заявлено до митного оформлення на Одеській митниці Держмитслужби отриманий від компанії "OZILMAZ FINDIK TICARET VE SANAYI LTD STI" Товар за контрактом № UA-DN/2021 від 26.07.2021 pоку, ядра горіха ліщини (13-15 мм. Hazelnut Kernels CROP 2020) 15000 кг., ядра горіха ліщини (11-13 мм Hazelnut Kernels CROP 2020), 4000 кг., ядра горіха ліщини (13-15 мм. Hazelnut Kernels CROP 2020), 1000 кг. (надалі -Товар) та подано до Одеської митниці митну декларацію №UA500500/2021/215657.

Митна вартість вказаного Товару була визначена товариством за ціною господарської операції, визначеної у відповідності до контракту № UA-DN/2021 від 26.07.2021 року на підставі інвойсу № IHR2021000000009 від 26/07/2021 року.

30.09.2021 року митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA500500/2021/200124/2 по митній декларації №UA500500/2021/215657.

Згідно цього рішення про коригування митної вартості товарів, відповідач дійшов до такого висновку:

«Згідно зовнішньоекономічного договору (контракту) від 26.07.2021 p. №UA-DN/2021 не зазначено чи включались витрату на тару та пакування, завантаження та транспортний засіб у вартість товару.

Експортна декларація країни відправлення №21550100ЕХ009544 від 08.04.2021 року, що пред`явлена до митного оформлення не відноситься до цієї поставки товару, оскільки отримувачем в ній виступає фірма ТОВ «Агрос Море».

У платіжному дорученні №181 від 06.04.2021 р. платником виступає ТОВ «Агрос Море», що не стосується цієї поставки».

Посилаючись на положення часини 3 статті 53 МКУ декларанту було запропоновано протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи.

Листом №б/н від 30.09.2021 року Декларантом було повідомлено, що всі документи необхідні для митного оформлення ними надано в повному обсязі, а саме:

пакувальний лист ІHR2021000000006 від 06.04.2021 р.;

рахунок фактура (інвойс) ІHR2021000000006 від 06.04.2021 р.;

рахунок фактура (інвойс) ІHR2021000000009 від 26.07.2021 р.;

автотранспортна накладна б/н від 08.04.2021 р.;

фіто санітарний сертифікат ЕС/ТR А4098082 від 07.04.2021 р.;

сертифікат походження товару форма А №D0412985 від 08.04.2021 р.;

банківський платіжний документ, що стосується товару №181 від 06.04.2021р.;

прейскурант (прайс-лист) виробника товару №б/н від 01.04.2021 р.;

висновок про вартість характеристики товару, підготовлений

спеціалізованою експертною установою №Ц-318 від 14.04.2021 р.;

страховий поліс №129555721 (№117373) від 07.04.2021 р.;

зовнішньоекономічний договір (контракт) від 26.07.2021 р. № UА-DN/2021;

внутрішній договір (контракт) комісії№88-К/20 від 03.08.2020 р.;

договір про надання послуг митного брокера №1Д/ВКС/21 від 28.12.2020 р.;

заява декларанта №Б/Н від 06.04.2021 р.;

інформація про позитивні результати державних видів контролю №7531763;

інші некласифіковані документи №21-55-000352 від 07.04.2021 р.;

інші некласифіковані документи №21-55-000353 від 07.04.2021 р.;

інші некласифіковані документи №21-55-000354 від 07.04.2021 р.;

лист ТОВ «Агрос Море» від 23.07.2021 р.;

лист ТОВ «Дніпро Фіш» від 26.07.2021 р.;

єдиний уніфікований документ на розміщення та тимчасове зберігання товарів №7.10-28.5-02/0249 від 19.04.2021 р.;

копія митної декларації країни відправника №21550100ЕХ009544 від 08.04.2021 р.;

митна декларація № UA500500/2021/215657 від 30.09.2021 року.

Таким чином, на думку, ТОВ «Дніпро Фіш», ними надані усі необхідні документи, що мають подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості у відповідності ст. 53 МКУ.

Однак, в результаті контролю відповідачем було встановлено, що документи, які підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості, містять розбіжності.

Враховуючи наведені вище обставини, митним органом визначено митну вартість Товару за резервним методом.

Також, за допомогою інформації, отриманої за результатами здійснення митного контролю із зазначенням номерів відповідних митних декларацій, яка міститься у спеціалізованому програмно-інформаційному комплексі Єдиної автоматизованої інформаційної системи (ЄАІС), АСМО «Інспектор», митним органом було встановлено, що рівень митної вартості товарів, митне оформлення яких вже здійснено, є більшим та становить:

товар 1 МД від 26.02.2021 № UA100300/2021/004747 становить 11,0974 дол. США/кг. (ніж заявлено декларантом 6.66 дол. США/кг.);

товар 2 МД від 17.03.2021 №UA209140/2021/25004 становить 9,7748 дол. США/кг. (ніж заявлено декларантом 8,01 дол. США/кг.).

У зв`язку з вищевикладеним Одеською митницею було прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № UA500500/2021/200124/2 від 30.09.2021 року.

Окрім цього, Одеською митницею була видана картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UА500500/2021/00693 від 30.09.2021 року та роз`яснено вимоги, виконання яких забезпечує можливість прийняття митної декларації, митного оформлення, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення

У подальшому, скориставшись правом передбаченим положеннями ст. 52 МК України, Товар було випущено у вільний обіг за митною декларацією (МД) №UА500500/2021/215811 від 30.09.2021 року.

Правомірність та обґрунтованість рішення про коригування митної вартості товару та картки відмови є предметом позову у цій справі.

Надаючи правову оцінку відносинам, що склалися, суд приходить до такого.

V. ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН

Відповідно до статті 246 МК України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Згідно Угоди про застосування статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року за митними органами зберігається право перевіряти інформацію імпортерів щодо визначення митної вартості, з точки зору її повноти і правильності (стаття 17 та додаток III, параграф 6 Угоди).

Перевірка документів та відомостей, які подаються органам доходів і зборів під час переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, здійснюється візуально, із застосуванням інформаційних технологій шляхом проведення: формато-логічного контролю; контролю співставлення; контролю із застосуванням системи управління ризиками та в інші способи, передбачені МК України (стаття 337 МК України).

Згідно з частиною 1 статті 320 МК України форми та обсяги контролю, достатнього для забезпечення додержання законодавства з питань державної митної справи та міжнародних договорів України при митному оформленні, обираються митницями (митними постами) на підставі результатів застосування системи управління ризиками.

Митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари (стаття 49 МК України).

Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу (стаття 51 МК України).

Відповідно до статті 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, мають право: надавати митному органу (за наявності) додаткові відомості у разі потреби уточнення інформації; на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі визнання органом доходів і зборів заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю; у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу.

Згідно з частиною п`ятою статті 52 МК України декларація митної вартості подається у разі: 1) якщо до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються витрати, зазначені у частині десятій статті 58 цього Кодексу, і якщо вони не включалися до ціни; 2) якщо з ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, виділено витрати, зазначені у частині одинадцятій статті 58 цього Кодексу; 3) якщо покупець та продавець пов`язані між собою.

Відповідно до статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є (частина друга статті 53 МК України):

- декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

- зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

- рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);

- якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

- за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

- транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

- ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

- якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Відповідно до частини третьої статті 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

- договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

-рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

- рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

- виписку з бухгалтерської документації;

- ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

- каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

- копію митної декларації країни відправлення;

- висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Відповідно до статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу (частина третя статті 54 МК України).

Згідно частини четвертої статті 54 МК України орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний:

- здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

-надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана;

- надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих у разі коригування митної вартості, а також щодо підстав здійснення такого коригування;

- випускати у вільний обіг товари, що декларуються: у разі визнання органом доходів і зборів заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю; у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу.

Орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право (частина п`ята статті 54 МК України): упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; проводити в порядку, визначеному статтями 345 - 354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; звертатися до органів доходів і зборів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.

Відповідно до частини шостої статті 54 МК України орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:

- невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;

- неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

- невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;

- надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Відповідно до статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити:

- обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано;

- наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом;

- вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів;

-обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування;

- інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

Декларант може провести консультації з органом доходів і зборів з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості на підставі інформації, яка наявна в органі доходів і зборів.

Визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами (стаття 57 МК України):

- основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

- другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм МК України.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 МК України. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 МК України за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 МК України, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 МК України.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 МК України.

Відповідно до статті 58 МК України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо:

- немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару;

- щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів;

- жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті;

- покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 МК України.

Митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Термін «ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті» стосується лише ціни оцінюваних товарів.

Додавання, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, згідно з цією статтею робляться лише на основі об`єктивних даних, що підтверджуються документально та піддаються обчисленню.

Розрахунки згідно із статтею 58 МК України робляться лише на основі об`єктивних даних, що підтверджуються документально та піддаються обчисленню.

Згідно з частиною десятою статті 58 МК України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, зокрема, витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України.

Відповідно до статті 64 МК України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58 - 63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT).

Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях.

Згідно з статтею 256 МК України відмова у митному оформленні - це письмове вмотивоване рішення органу доходів і зборів про неможливість здійснення митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через невиконання декларантом або уповноваженою ним особою умов, визначених цим Кодексом.

У рішенні про відмову у митному оформленні повинні бути зазначені причини відмови та наведені вичерпні роз`яснення вимог, виконання яких забезпечує можливість митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення.

VІ. ОЦІНКА СУДУ

Дослідивши докази по справі, встановлено, що оскаржуваним рішенням, митну вартість товару скориговано за результатами проведення перевірки документів, як надані на підтвердження заявленої митної вартості товару у відповідності до ст. 337 МК України.

Надаючи оцінку доводам сторін, суд виходить з такого.

Згідно з пунктом 2.1. контракту № UA-DN/2021 від 26.07.2021 року та умовами інвойсу № IHR2021000000009 від 26/07/2021 року умовами поставки є СРТ Київ/Україна (ІНКОТЕРМС 2010).

За умовами поставки СРТ (ІНКОТЕРМС 2010) продавець доставить товар названому їм перевізнику. Крім цього, продавець зобов`язаний оплатити витрати, пов`язані з перевезенням товару до названого пункту призначення. Це означає, що покупець бере на себе всі ризики чи втрати ушкодження товару, як і інші витрати після передачі товару перевізнику. Тобто такі витрати включаються до ціни товару.

Інших складових митної вартості товарів, визначених частиною 10 ст. 58 МК України, умовами контракту № UA-DN/2021 від 26.07.2021 року не передбачено, та відповідних витрат покупцем не здійснювалось.

Таким чином, у наданих митниці документах визначено, що витрати на тару, пакування, завантаження та транспортний засіб включались у вартість товару, що зазначено у інвойсі № IHR2021000000009 від 26/07/2021 року.

Експортна декларація країни відправлення №21550100ЕХ009544 від

08.04.2021 року, складалась на ТОВ «Агрос Море» оскільки Товар спочатку поставлявся саме ТОВ «Агрос Море» від якого в подальшому вони відмовилось.

Вказане вище, також підтверджується листом ТОВ «Агрос Море» від 23.07.2021 року.

Після відмови ТОВ «Агрос Море» від Товару, Товар на територію відправника не повертався інша експортна декларація країни відправлення не складалась.

Згідно матеріалів справи, до митного оформлення, було надано експортну декларацію країни відправлення, яка відноситься до придбаного ТОВ «Дніпро Фіш» згідно контракту №UA-DN/2021 від 26.07.2021 року та інвойсу № IHR2021000000009 від 26/07/2021 року Товару.

Зокрема, CMR також була складена на ТОВ «Агрос Море».

У відповідності до п. 2.9. Контракту № UA-DN/2021 від 26.07.2021 року платежі по цьому контракту здійснюються Покупцем в доларах США на умовах банківського переказу на розрахунковий рахунок Продавця. Оплата по даному контракту може здійснюватися, як шляхом передплати, так і на протязі 180 днів з дня отримання Товару.

Інвойсом № IHR2021000000009 від 26/07/2021 року або іншим документом не змінено (конкретизовано) інші умови поставки.

Встановлено, що копія контракту № UA-DN/2021 від 26.07.2021 року була надана до Одеської митниці.

Між тим, 180 днів з дня отримання ТОВ «Дніпро Фіш» Товару не минуло, а тому запит документу, який би підтверджував оплату поставки по контракту №UA-DN/2021, є передчасним.

Згідно Пункту 4 частини 2 статті 53 МК України надання доказів оплати, лише у випадку проведення такої оплати рахунку (інвойсу).

Згідно матеріалів справи, копія платіжного доручення №181 від 06.04.2021 року де платником виступає ТОВ «Агрос Море» було надано відповідачу для підтвердження реальної вартості Товару.

Враховуючи вищевикладене, підстави наведені у рішенні про коригування митної вартості товарів є передчасними.

Таким чином, суд дійшов висновку, що надані підприємством документи кореспондуються між собою та містять чітку, недвозначну і зрозумілу інформацію про товар, його ціну, транспортні витрати, а отже у сукупності ті відомості, які підтверджують числові значення митної вартості (її складових), й не дають підстав для сумніву щодо повноти та правильності її визначення декларантом.

Підсумовуючи викладене, слід дійти висновку про надання позивачем митниці належного та достатнього пакету документів на підтвердження повноти і достовірності заявленої митної вартості товару, визначеної за основним методом, а відповідачем не підтверджено належними доводами наявність у поданих декларантом документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за цей товар, правильність визначення митної вартості позивачем за основним методом відповідачем не спростована, наявність належних підстав для коригування митної вартості відповідачем не доведена.

У свою чергу, відповідачем не надано обґрунтованих пояснень відносно безпосереднього впливу вказаних ним зауважень на числові значення митної вартості товару та її розрахунок.

Як вже зазначалося вище, згідно положень ч.1 ст.57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); другорядні: за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції) (ч.2 ст.57 МК України).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу (ч.3 ст.57 МК України).

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу (ч.6 ст.57 МК України).

Відповідно до п.4 ст.57 МК України у разі, якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у п.2 ч.1 ст.57 МК України.

При цьому, застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями ст. 59 та 60 МК України. Під час консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

Згідно ч.8 ст.57 МК України у разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Частиною 1 ст.58 МК України передбачено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); не впливають значною мірою на вартість товару; щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Відповідно до ч.2 ст.58 МК України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Аналіз положень ч.3 ст.53, ч.1, 2 та 5 ст.54, ст.58 МК України дає підстави для висновку про те, що митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов`язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у ст.58 МК України.

Митний орган має право відійти від наведених вище законодавчих обмежень, що пов`язують з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість, та витребувати від декларанта додаткові документи лише якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, адже такі вади не дозволяють митному органу законно здійснити визначений законом мінімум митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи для розмитнення задекларованого товару.

Отже, з огляду на законодавчо встановлену компетенцію митниці при перевірці митної вартості імпортованих товарів, зазначені розбіжності мають стосуватися лише числового значення заявленої митної вартості чи розрахунку митної вартості здійсненої декларантом.

Згідно з оскаржуваного рішення підставою для їх прийняття є результат опрацювання всіх поданих декларантом документів, у ході якого встановлено, що подані документи містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів.

Відповідно до ч.3, 4 ст.53 МК України, право органу доходів і зборів на висунення письмової вимоги про надання додаткових документів виникає лише у разі, коли у документах, поданих для митного оформлення згідно ч.2 ст.53 МК України, наявні розбіжності, ознаки підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, наявні обґрунтовані підстави вважати, про наявність взаємозв`язку між продавцем і покупцем, який впливає на заявлену декларантом митну вартість.

Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені ст.53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Отже, сам факт подання декларантом не всіх додаткових документів без належного обґрунтування митницею, що вони можуть усунути сумніви спірних відомостей, не є підставою для відмови в митному оформленні товару.

Разом з тим, митний орган, встановивши вищевказані розбіжності, належним чином не обґрунтовує, яким чином зазначені розбіжності, позбавляють митний орган можливості перевірити заявлену митну вартість імпортованого товару.

З доказів, наявних в матеріалах справи видно, що позивачем надано необхідні документи, що стосуються числового значення митної вартості товару або методу її визначення, документи містили всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що органи доходів і зборів мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає органу доходів і зборів право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Відтак, наведені приписи зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхiднi для підтвердження того чи іншого показника.

У свою чергу, відсутність в рішенні про коригування митної вартості товарів інформації з належним обґрунтуванням того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.

Такий висновок, також узгоджується з правовою позицією, викладеній Верховним Судом України в постанові від 31.03.2015 року у справі № 21-127а15, який має враховуватись при застосуванні норм права у подібних правовідносинах відповідно до підпункту 8 пункту 1 розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно наданих доказів по справі, встановлено, що позивачем надано відповідачу для митного оформлення імпортованого товару документи, що передбачені частиною 2 статті 53 МК України, та відповідно до статті 49 МК України визначена митна вартість базується на ціні, що фактично сплачена за ці товари.

Подані документи містили числові дані, які підтверджували митну вартість товарів за ціною договору згідно з вимогами ч.ч.4, 5 статті 58 МК України, до митної вартості додані фактичні витрати, понесені на оплату перевезення транспортом.

З урахуванням викладеного, з наданих документів вбачається, що підприємство для митного оформлення і підтвердження митної вартості надало документи для застосування основного методу визначення митної вартості. Надані документи підтверджують числові значення складових митної вартості, відомості в них не мають протиріч та розбіжностей дозволяють провести обчислення митної вартості.

Таким чином, з системного аналізу матеріалів справи та наведених норм законодавства слід дійти висновку про обґрунтованість та доведеність заявленого позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпро Фіш» до Одеської митниці Держмитслужби, як відокремлений підрозділ Державної митної служби України та визнання протиправним та скасування рішення №UА500500/2021/200124/2 від 30 вересня 2021 року про коригування митної вартості товарів та картки відмови №UА500500/2021/00693 від 30 вересня 2021 року.

Враховуючи наведене, позовні вимоги підлягають задоволенню.

VІІ. ВИСНОВКИ СУДУ

Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України “Про судоустрій і статус суддів” встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Так, Європейський суд з прав людини у рішенні по справі “Рисовський проти України” (№ 29979/04) визнав низку порушення пункту 1 статті 6 Конвенції, статті 1 Першого протоколу до Конвенції та статті 13 Конвенції у справі, пов`язаній із земельними правовідносинами; в ній також викладено окремі стандарти діяльності суб`єктів владних повноважень, зокрема, розкрито елементи змісту принципу “доброго врядування”.

Цей принцип, зокрема, передбачає, що у разі якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і послідовний спосіб (рішення у справах “Beyeler v. Italy” № 33202/96, “Oneryildiz v.Turkey” №48939/99, “Moskal v. Poland” № 10373/05).

Крім того, в рішеннях Європейського суду з прав людини склалася практика, яка підтверджує, що дискреційні повноваження не повинні використовуватися свавільно, а суд повинен контролювати рішення, прийняті на підставі реалізації дискреційних повноважень, максимально ефективно (рішення у справі “Hasan and Chaush v. Bulgaria” №30985/96).

Згідно з ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про те, що контролюючим органом не було доведено належними та допустимими доказами щодо правомірності прийнятих рішень.

Отже, з урахуванням вищевикладеного, та з системного аналізу матеріалів справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість заявленого позову, у зв`язку із чим позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпро Фіш» до Одеської митниці Держмитслужби, як відокремлений підрозділ Державної митної служби України про визнання протиправними та скасування рішення, картки відмови, слід задовольнити у повному обсязі.

Щодо розплоду судових витрат, а саме судового збору.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до приписів статті 139 КАС України, суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача документально підтверджені судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 4540,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Щодо витрат на правничу допомогу у розмірі 30 000,00 гривень, слід зазначити про таке.

Згідно ч.1,3 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу;

2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду;

3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз;

4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Відповідно до ч.1-7 ст.134 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

4. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Як встановлено судом між позивачем ТОВ «Дніпро Фіш» та адвокатським об`єднанням було укладено договір про надання правничої допомоги №01/10-21/1 від 01.10.2021 року.

В матеріалах справи міститься копія ордеру, які видані адвокатом Гармецьким Є.О. на представленні інтересів позивача у суді.

У матеріалах справи містяться копія свідоцтва на право зайняття адвокатською діяльністю, яке видано Гамрецькому Є.О.

Верховний Суд в постанові від 07.05.2020 року по справі 820/4281/17 та постанові від 27.06.2018 року по справі № 826/1216/16 зробив висновок, що до правової допомоги належать й консультації та роз`яснення з правових питань; складання заяв, скарг та інших документів правового характеру; представництво у судах тощо. При цьому, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Також Верховний Суд зазначив, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим, а також критерій розумності їх розміру, приймає до уваги конкретні обставини справи.

Суд зазначає, що позивач у позові посилається на те, що станом на момент подання позову між позивачем та адвокатським об`єднанням не оформлено акти приймання-передачі наданих послуг.

Квитанцій про сплату витрат на правничу допомогу, до суду також надано не було.

У Практичній рекомендації «Вимоги щодо справедливої сатисфакції», яка видана Головою ЕСПЛ 28.03.2007 року відповідно до правила 32 Регламенту ЕСПЛ, витрати (до яких зазвичай відносять вартість юридичної допомоги), повинні бути дійсними, тобто вони мають бути справді сплачені заявником, або ж він має бути зобов`язаний їх сплатити, відповідно до юридичних чи договірних зобов`язань. Витрати мають бути необхідними, тобто їх сплата мала бути необхідною для запобігання порушенню чи для отримання компенсації після того, як воно сталося. Їх сума повинна бути обґрунтованою. Суду мають бути надані докази, такі як докладні розрахунки та фактури. Вони повинні бути достатньо детальними або Суд міг визначити, наскільки вищенаведені вимоги були дотримані.

Враховуючи наведене вище, у суду відсутні підстави для стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу у розмірі 30000,00 гривень.

Керуючись статтями 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпро Фіш» до Одеської митниці Держмитслужби, як відокремленого підрозділу Державної митної служби України про визнання протиправними та скасування рішення, картки відмови – задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення №UА500500/2021/200124/2 від 30 вересня 2021 року про коригування митної вартості товарів та картку відмови №UА500500/2021/00693 від 30 вересня 2021 року.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Одеської митниці Держмитслужби, як відокремленого підрозділу Державної митної служби України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпро Фіш» судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 4540,00 гривень.

В частині стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Одеської митниці Держмитслужби, як відокремленого підрозділу Державної митної служби України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпро Фіш» витрат на правничу допомогу у розмірі 30000,00 гривень – відмовити.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Дніпро Фіш» (49000, м.Дніпро, вул. Михайла Грушевського, 59А, офіс 308, код ЄДРПОУ 43741100).

Відповідач: Одеська митниця Держмитслужби, як відокремлений підрозділ Державної митної служби України (65078, м. Одеса, вул. Лип Івана та Юрія, 21А, код ЄДРПОУ 44005631).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення складено 14.01.2022 року.

Суддя В.В. Ільков