Рішення № 103183527, 14.01.2022, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 січня 2022 року Справа № 160/21979/21 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Ількова В.В.,

при секретарі: Мартіросян Г.А.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у місті Дніпрі адміністративну справу №160/21979/21 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання противною та скасування вимоги,-

ВСТАНОВИВ:

І. ПРОЦЕДУРА

11.11.2021 року ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, у якій позивач просить суд:

- визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області «про сплату боргу недоїмки» № Ф-6160-53У від 12.08.2021р. на суму 35588,74 гривень.

Ухвалою від 12.11.2021 року заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі №160/21979/21, задоволено. Зупинено стягнення на підставі вимоги про сплату боргу (недоїмки) Головного управління ДПС у Дніпропетровській області №Ф-6150-53У від 12.08.2021 року у виконавчому провадженні №67354394 - до набрання законної сили судовим рішенням в адміністративній справі №160/21979/21.

Ухвалою суду від 16.11.2021 року відкрито провадження у справі та призначено її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Ухвалою суду від 16.11.2021 року витребувано у відповідача копії таких доказів по справі, а саме:

- вимогу Головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області «Про сплату боргу недоїмки» № Ф-6160-53У від 12.08.2021р. на суму 35588,74 грн.;

- ІКП платника податків,

- докази направлення позивачеві вимоги Головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області «про сплату боргу недоїмки» № Ф-6160-53У від 12.08.2021р. на суму 35588,74 грн.;

- відомості (інформації) щодо отримання позивачем оскаржуваної вимоги;

- відомості (інформацію) щодо працевлаштування позивача у спірний період;

- відомості (інформацію) щодо здійснення позивачем підприємницької діяльності за спірний період та інші докази щодо суті спору.

01.12.2021 року відповідачем до суду було надано відзив на позовну заяву позивача, разом із витребуваними судом доказами по справі.

Ухвалою суду від 02.12.2021 року витребувано у ОСОБА_1 належним чином засвідчені копії таких документів:

- відомості про розмір щомісячно нарахованих доходів, утриманих та сплачених сум ЄСВ до бюджету за спірний період;

- довідку за формою ОК-5 «Індивідуальні відомості про застраховану особу» за аналогічний період;

- довідку за формою ОК-7 «Індивідуальні відомості про застраховану особу» за аналогічний період.

22.12.2021 року позивачем до суду було подано відповідь на відзив відповідача та долучені витребувані судом докази по справі.

У відповідності до приписів статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно ч.5 ст.262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

У відповідності до вимог ст.258 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Отже, рішення у цій справі приймається судом 14.01.2022 року, тобто у межах строку встановленого ст.258 Кодексу адміністративного судочинства України.

ІІ. ДОВОДИ ПОЗИВАЧА

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що ФОП ОСОБА_1 був зареєстрований як суб`єкт підприємницької діяльності та перебував на спрощеній системі оподаткування.

Визначення контролюючим органом зобов`язань зі сплати єдиного внеску та формування вимоги про сплату боргу (недоїмки) здійснено за відсутності підстав, адже у період, за який відповідачем визначено борг зі сплати єдиного внеску, ФОП ОСОБА_1 не здійснював діяльності як фізична особа-підприємець і не отримував доходу від такої діяльності, а працював та відповідно був найманим працівником (період з 01.10.2009 року про 30.09.2020 року), а його роботодавцем виконувались всі вимоги щодо нарахування та своєчасності сплати за нього ЄСВ.

Вважаючи цю вимогу протиправною, позивач з її оскарженням звернувся до суду.

ІІІ. ДОВОДИ ВІДПОВІДАЧА

Відповідач в обґрунтування своєї позиції зазначив, що з метою контролю за сплатою сум єдиного внеску, ДПС України в базі АІС «Податковий блок» в інтегрованій карті платника (далі - ІКП) за кодом бюджетної класифікації 71040000 впроваджено автоматичне щоквартальне нарахування сум єдиного внеску по фізичним особам - підприємцям.

ГУ ДПС у Дніпропетровській області надано детальний розрахунок боргу відповідно до оскаржуваної вимоги.

Вимога про сплату боргу (недоїмки) від 12.08.2021 року №Ф-6160-53У на суму 35588,74 грн включає в себе такі нарахування:

- за 2017 рік у сумі 8 448,0 грн, граничний строк сплати до 09.02.2018 року ;

- І квартал 2018 року у сумі 2 457,18 грн., граничний строк сплати до 19.04.2018 року;

- II квартал 2018 року у сумі 2 457,18 грн., граничний строк сплати до 19.07.2018 року;

- III квартал 2018 року у сумі 2 457,18 грн., граничний строк сплати до 19.10.2018 року;

- IV квартал 2018 року у сумі 2 457,18 грн., граничний строк сплати до 19.01.2019 року;

- І квартал 2019 року у сумі 2 754.18 грн., граничний строк сплати до 19.04.2019 року;

- II квартал 2019 року у сумі 2 754,18 грн., граничний строк сплати до 19.07.2019 року;

- III квартал 2019 року у сумі 2754,18 грн., граничний строк сплати до 19.10.2019 року;

- IV квартал 2019 року у сумі 2754,18 грн, граничний строк сплати до 20.01.2020 року.

З урахуванням внесених змін Законом України від 17 березня 2020 року №530-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо підтримки платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникнення і поширення короновірусної хвороби (СОVID-19)», яким звільнено від сплати єдиного внеску за березень - травень 2020 року, обов`язкова сума єдиного внеску по строку сплати 19.04.2020 за

- І квартал 2020 року (січень - лютий) складає 2 078,12 грн.;

- II квартал 2020 року (червень) у сумі 1 039,06 грн, граничний строк сплати до 20.07.2020 року;

- III квартал 2020 року у сумі 3 178,12 грн, граничний строк сплати до 19.10.2020; Таким чином, сума недоїмки становила 35 588,74 гривень.

У зв`язку із несплатою нарахованого єдиного внеску, в ІКП ОСОБА_1 обліковувалася недоїмка зі сплати єдиного внеску в сумі 35588,74 гривень.

Відповідно до Інструкції №449 саме на цю суму було винесено вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 12.08.2021 року №Ф-6160-53У на суму 35588,74 грн., адже на кінець календарного місяця була наявна недоїмка зі сплати єдиного внеску.

ІV. ОБСТАВИНИ СПРАВИ ТА ЗМІСТ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду і вирішення позову по суті, проаналізувавши застосування норм матеріального та процесуального права, суд встановив такі обставини.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) був зареєстрований як суб`єкт підприємницької діяльності фізична особа-підприємець, у 1995 році взятий на податковий облік як суб`єкт підприємницької діяльності, в тому числі як платник єдиного внеску. В подальшому підприємницьку діяльність позивачем припинено.

З 01.10.2009 року по 30.09.2020 року позивач працював касиром-приймальником Повного товариства «Ломбард «Каріна» Тарасенко і компанія», що підтверджується довідкою від 02.11.2021 року за №01/08-11.

Починаючи з вересня 2020 року позивач є пенсіонером, та отримує пенсію по інвалідності, що підтверджується пенсійним посвідченням серія НОМЕР_2 серія НОМЕР_3 від 29.09.2020 року.

Згідно витягу з інтегрованої картки платника, яку додано відповідачем до відзиву, по ФОП ОСОБА_1 нараховується борг в сумі 35588,74 гривень.

На підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів та у зв`язку із виниклою недоїмкою, станом на 01.10.2021 року ОСОБА_1 винесено вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-6160-53У від 12.08.2021 року зі сплати єдиного внеску на загальну суму 35588,74 гривень.

Позивач отримавши вимогу про сплату боргу (недоїмки) №6160-53У від 12.08.2021 року, вважає її протиправною, а тому з оскарженням останньої звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд врахував такі обставини справи та положення чинного законодавства України.

V. ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН

Правові і організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначено Законом України від 08.07.2010р. №2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон №2464).

Відповідно до ч.1 ст.2 Закону №2464, дія цього поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов`язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.

За приписами ч.4 ст.8 Закону №2464, порядок нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску визначається цим Законом, в частині адміністрування - Податковим кодексом України, та прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Згідно з п.3 ч.1 ст.14 Закону №2464 на органи доходів і зборів покладено обов`язок здійснювати контроль за дотриманням платниками єдиного внеску вимог цього Закону.

Як визначено ч.1 ст.3 Закону №2464, збір та ведення обліку єдиного внеску здійснюються за принципами, зокрема, обов`язковості сплати; відповідальності платників єдиного внеску та органу, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, за порушення норм цього Закону, а також за невиконання або неналежне виконання покладених на них обов`язків.

Єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування (п.2 ч.1 ст.1 Закону №2464).

У розумінні п.3 ч.1 ст.1 Закону №2464, застрахована особа - це фізична особа, яка відповідно до законодавства підлягає загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачується чи сплачувався у встановленому законом порядку єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, відповідно до п.4 ч.1 ст.4 Закону №2464 є платниками єдиного внеску.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.6 Закону №2464, платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Абзацом першим п.2 ч.1 ст.7 Закону №2464 визначено, що єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.

Згідно із абз.2 п.2 ч.1 ст.7 Закону №2464 (в редакції Закону України від 03.10.2017 №2148-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій») у разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

За визначеннями, наведеними у п.4-5 ч.1 ст.1 Закону №2464, мінімальний страховий внесок - сума єдиного внеску, що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір внеску, встановлений законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), та підлягає сплаті щомісяця, тоді як, максимальна величина бази нарахування єдиного внеску - максимальна сума доходу застрахованої особи на місяць, що дорівнює п`ятнадцяти розмірам мінімальної заробітної плати, встановленої законом, на яку нараховується єдиний внесок.

Відповідно до ч.5 ст.8 Закону №2464, єдиний внесок для платників, зазначених у статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 22 відсотки до визначеної статтею 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску. У разі якщо база нарахування єдиного внеску не перевищує розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід, сума єдиного внеску розраховується як добуток розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід (прибуток), та ставки єдиного внеску.

Відповідно до абз.3 ч.8 ст.9 Закону №2464, платники єдиного внеску, зазначені у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.

Згідно з ч.2 ст.25 цього Закону, у разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків платники єдиного внеску зобов`язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею. Абзацом 1 частини четвертої цієї статті визначено, що орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Розділом VI Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015р. №449, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 07.05.2015 за № 508/26953 (далі - Інструкція №449), врегульований порядок стягнення заборгованості з платників.

Відповідно до п.1 вказаного розділу Інструкції №449 до платників, які не виконали визначені Законом обов`язки щодо нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску, застосовуються заходи впливу та стягнення.

Згідно з п.2 роз.VI Інструкції №449, у разі виявлення платником своєчасно не нарахованих сум єдиного внеску такі платники зобов`язані самостійно обчислити ці внески, відобразити у звітності, що подається платником до органів доходів і зборів, та сплатити їх. До такого платника застосовуються штрафні санкції в порядку і розмірах, визначених розділом VII цієї Інструкції. У разі виявлення органом доходів і зборів своєчасно не нарахованих та/або не сплачених платником сум єдиного внеску такий орган доходів і зборів обчислює суми єдиного внеску, що зазначаються у вимозі про сплату боргу (недоїмки), та застосовує до такого платника штрафні санкції в порядку і розмірах, визначених розділом VII цієї Інструкції. Сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена в строки, встановлені Законом, обчислена органами доходів і зборів у випадках, передбачених Законом, є недоїмкою.

VІ. ОЦІНКА СУДУ

Як вбачається з матеріалів справи, ГУ ДПС у Дніпропетровській області було нараховано позивачу як фізичній особі - підприємцю єдиний внесок на загальну суму 35588,74 грн. (період не зазначено), про що зазначено у вимозі про сплату боргу (недоїмки) №Ф-6160-53У від 12.08.2021 року.

За приписами абз.2 п.1 ч.1 ст.1 Закону №2464 платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Відповідно до абз.1 п.1 ч.1 ст.7 Закону №2464, єдиний внесок нараховується: для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого) частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України «Про оплату праці», та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами.

Крім того, відповідно до ч.1-2 ст.21 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон №1105), страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала страхуванню у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності та за який щомісяця сплачено нею та роботодавцем або нею страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок, крім випадків, передбачених абзацом другим цієї частини. Страховий стаж обчислюється за даними персоніфікованого обліку відомостей про застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, а за періоди до його запровадження - у порядку та на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше.

Згідно матеріалів справи, починаючи з 01.10.2009 року по 30.09.2020 року позивач працював касиром-приймальником Повного товариства «Ломбард «Каріна» Тарасенко і компанія», з якого нараховано ЄСВ, що також підтверджується довідкою від 02.11.2021 року за №01/08-11.

При вирішенні цього спору суд звертає увагу на суть єдиного внеску, який відповідно до п.2 ч.1 ст.1 Закону №2464 є консолідованим страховим внеском, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Тобто, єдиною метою збору єдиного внеску є забезпечення захисту прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування, і такий захист надається фізичним особам, які відповідно до законодавства підлягають загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню і сплачують (сплачували) та/або за яких сплачуються чи сплачувався у встановленому законом порядку єдиний внесок.

Слід також звернути увагу, що Закон №2464 прямо не покладає обов`язку на застрахованих осіб, які зареєстровані підприємцями, сплачувати у разі неотримання доходу (прибутку) суму єдиного внеску у розмірі, не меншому за розмір мінімального страхового внеску, якщо при цьому така застрахована особа у встановленому порядку перебуває у трудових відносинах і на суми нарахованої та одержуваної нею заробітної плати страхувальник нараховує та сплачує за таку особу єдиний внесок.

Системний аналіз Законів №2464 та №1105 дає підстави дійти висновку про те, що перебування у трудових відносин та отримання застрахованою особою заробітної плати, на яку нараховується та з якої сплачується єдиний внесок, виключає обов`язок сплати нею як особою, що зареєстрована як фізична особа - підприємець, єдиного внеску, якщо при цьому підприємницьку діяльність вона фактично не здійснює та доходів від неї не отримує.

Окрім того, відповідно до ч.4 статті 4 Закону №2464, особи, зазначені у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої цієї статті, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони отримують пенсію за віком або за вислугу років, або є особами з інвалідністю, або досягли віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Як встановлено судом, на даний час позивач є пенсіонером, та отримує пенсію по інвалідності, що підтверджується пенсійним посвідченням серія НОМЕР_2 серія НОМЕР_3 від 29.09.2020 року, а тому позивача відповідно до Закону взагалі звільнено від сплати за себе єдиного внеску. Позивач може бути платниками єдиного внеску виключно за умови його добровільної участі у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування.

З урахуванням встановлених обставин справи та наведених норм чинного законодавства України, суд дійшов висновку про те, що оскільки протягом 2009-2020р.р. позивач перебував у трудових відносинах та одержував заробітну плату, на яку страхувальником нараховувався та з якої сплачувався єдиний внесок, а вказаний період включений до страхового стажу позивача, при цьому, підприємницьку діяльність позивач не здійснював та доходів від неї не отримував, а також з вересня 2020 року він є пенсіонером який отримує пенсію по інвалідності, тому у відповідача були відсутні правові підстави для формування та направлення позивачу оскаржуваної вимоги.

З урахуванням вищевикладеного, суд доходить висновку, що позовні вимоги є доведеними та обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню.

VІІ. ВИСНОВКИ СУДУ

Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України “Про судоустрій і статус суддів” встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Так, Європейський суд з прав людини у рішенні по справі “Рисовський проти України” (№ 29979/04) визнав низку порушення пункту 1 статті 6 Конвенції, статті 1 Першого протоколу до Конвенції та статті 13 Конвенції у справі, пов`язаній із земельними правовідносинами; в ній також викладено окремі стандарти діяльності суб`єктів владних повноважень, зокрема, розкрито елементи змісту принципу “доброго врядування”.

Цей принцип, зокрема, передбачає, що у разі якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і послідовний спосіб (рішення у справах “Beyeler v. Italy” № 33202/96, “Oneryildiz v. Turkey” № 48939/99, “Moskal v. Poland” № 10373/05).

Крім того, в рішеннях Європейського суду з прав людини склалася практика, яка підтверджує, що дискреційні повноваження не повинні використовуватися свавільно, а суд повинен контролювати рішення, прийняті на підставі реалізації дискреційних повноважень, максимально ефективно (рішення у справі “Hasan and Chaush v. Bulgaria” № 30985/96).

Згідно з ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Дослідивши матеріали справи, слід зазначити, що відповідачем не було доведено належними та допустимими доказами щодо правомірності прийнятого рішення (вимоги).

За вказаних обставин, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість та доведеність позовних вимог ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, у зв`язку із чим, слід визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області «про сплату боргу недоїмки» № Ф-6160-53У від 12.08.2021 року на суму 35588,74 гривень.

Щодо розподілу судових витрат.

Частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до приписів статті 139 КАС України, суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача документально підтверджені судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 908,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання противною та скасування вимоги – задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) Головного управління ДПС у Дніпропетровській області № Ф-6160-53У від 12.08.2021 року на суму 35588,74 гривень.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 судові витрати з оплати судового збору у сумі 908,00 гривень.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , адреса для листування: АДРЕСА_2 , код ОКПП НОМЕР_2 ).

Відповідач: Головне управління ДПС у Дніпропетровській області (ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 44118658; адреса: 49600, м. Дніпро, вул. Сімферопольська, 17-а).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення складено 14.01.2022 року.

Суддя В.В. Ільков