Рішення № 103183433, 13.01.2022, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 січня 2022 року Справа № 160/21010/21

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Сліпець Н.Є.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) у місті Дніпро адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області про визнання незаконним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

03.11.2021 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області (далі - відповідач), в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення ГУДМС України в Дніпропетровській області №30 про скасування дозволу на імміграцію в Україні від 27.09.2021 року про скасування дозволу на імміграцію в Україну від 05.11.2018 року громадянину Сирійської Арабської Республіки ОСОБА_1 на підставі п.3, 5 ст. 12 Закону України «Про імміграцію»;

- зобов`язати ГУДМС України в Дніпропетровській області поновити громадянину Сирійської Арабської Республіки ОСОБА_1 дозвіл на імміграцію в Україну та посвідку на постійне проживання в Україні.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08.11.2021 року відкрито провадження у адміністративній справі, та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами з 29.11.2021 року, відповідно до ч. 5 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України.

Цією ж ухвалою відповідачу було надано строк для подання письмового відзиву на позовну заяву - протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що рішення ГУДМС України в Дніпропетровській області від 27.09.2011 року №30 про скасування дозволу на імміграцію в Україну, виданого 04.01.2019 року, на підставі п. 3, 5 ч. 1 ст. 12 Закону України «Про імміграцію» є протиправним та таким, що підлягає скасуванню, оскільки відсутні будь-які правові та фактичні підстави для прийняття такого рішення, також, відсутня мотивувальна частина такого рішення. Крім того, зазначає, що його не було запрошено для участі у прийнятті рішення щодо нього.

23.12.2021 року представником відповідача подано письмовий відзив на позов, в обґрунтування якого зазначено, що 08.06.2021 року від Мукачівського прикордонного загону Державної прикордонної служби України до ГУДМС України в Дніпропетровській області надійшло подання щодо скасування дозволу на імміграцію в Україні стосовно громадянина Сирійської Арабської Республіки ОСОБА_1 , в якому повідомлялось, що 19.04.2021 року під час проведення прикордонно-представницької зустрічі в пункті пропуску «Лужанка» Мукачівського прикордонного загону на територію України було передано громадянина Сирійської Арабської Республіки ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , якого 08 квітня 2021 року було затримано представниками прикордонної поліції Угорщини за незаконний, поза пунктами пропуску, перетин державного кордону із України в Угорщину, в складі групи осіб (чотирьох громадян Сирії), без документів, що дають право на перетин кордону. За результатами розгляду справи про адміністративне правопорушення постановою Берегівського районного суду Закарпатської області останнього визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 2 ст. 204 КУпАП. Окреслені недвозначні дії громадянина Сирійської Арабської Республіки ОСОБА_1 беззаперечно свідчать про відсутність у нього реального наміру проживання в Україні та використання наданого йому дозволу на імміграцію виключно для полегшення подальшої незаконної імміграції до країн Євросоюзу, про що свідчить незаконний, поза пунктами пропуску, перетин державного кордону з України в Угорщину. Оскільки нелегальна міграція включена до поточних та прогнозованих загроз національній безпеці та національним інтересам України, Державна прикордонна служба вважає, що наявні підстави для скасування дозволу на імміграцію громадянину Сирійської Арабської Республіки ОСОБА_1 , відповідно до вимог п. 3, 5, 6 ст. 12 Закону України «Про імміграцію». Таким чином, відповідач вважає, що рішення про скасування дозволу на імміграцію позивача в Україну та про відмову у видачі посвідки на постійне проживання в Україні, прийняті на підставі, в межах компетенції та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, у зв`язку з чим підстави для їх скасування відсутні.

Відповідно до положень ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглянув справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у ній матеріалами.

Згідно ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи, або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази у сукупності з нормами чинного законодавства України, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 31.10.2011 року громадянин Сирійської Арабської Республіки ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уроженець Сирійської Арабської Республіки, прибув в Україну із Сирії з метою навчання.

16.04.2016 року між громадянином Сирійської Арабської Республіки ОСОБА_1 та громадянкою України ОСОБА_2 укладено шлюб, який зареєстровано Індустріальним районним у м. Дніпропетровську відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, актований запис №175, що підтверджується копією Свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 .

27.07.2016 року громадянин Сирійської Арабської Республіки ОСОБА_1 зареєструвався у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків та отримав реєстраційний номер облікової картки платника податків за № НОМЕР_2 .

27.09.2018 року ОСОБА_1 звернувся до Новокодацького РВ у м. Дніпро ГУ ДМС України в Дніпропетровській області із заявою про надання дозволу на імміграцію в Україну на підставі п. 1 ч. 3 ст. 4 Закону України «Про імміграцію», оскільки перебуває у шлюбі з громадянкою України понад два роки.

Після проведення визначених імміграційним законодавством перевірок, у зв`язку із відсутністю підстав для відмови у наданні дозволу на імміграцію, 04.01.2019 року громадянину Сирійської Арабської Республіки ОСОБА_1 було надано дозвіл на імміграцію в Україну №2 та документовано посвідкою на постійне проживання в Україні серії № НОМЕР_3 , терміном дії від 06.02.2019 року до 04.02.2029 року.

Також, судом встановлено, що 16.06.2021 року ОСОБА_1 звернувся до Новокодацького РВ у м. Дніпро ГУ ДМС України в Дніпропетровській області із заявою про оформлення посвідки на постійне проживання у зв`язку з втратою.

Проте, рішенням Головного управління ДМС України в Дніпропетровській області від 18.06.2021 року ОСОБА_1 було відмовлено в оформленні (видачі) посвідки на постійне проживання, відповідно до пп. 7 п. 62 Порядку оформлення, видачі, обміну, скасування, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсною та знищення посвідки на постійне проживання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.04.2018 року №321.

Підставою прийняття даного рішення стало подання Мукачівського прикордонного загону Державної прикордонної служби України від 01.06.2021 року до ГУДМС України в Дніпропетровській області щодо скасування дозволу на імміграцію в Україні стосовно громадянина Сирійської Арабської Республіки ОСОБА_1 , в якому повідомлялось, що 19.04.2021 року під час проведення прикордонно-представницької зустрічі в пункті пропуску «Лужанка» Мукачівського прикордонного загону на територію України було передано громадянина Сирійської Арабської Республіки ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , якого 08.04.2021 року було затримано представниками прикордонної поліції Угорщини за незаконний, поза пунктами пропуску, перетин державного кордону із України в Угорщину, в складі групи осіб (чотирьох громадян Сирії), без документів, що дають право на перетин кордону. За результатами розгляду справи про адміністративне правопорушення постановою Берегівського районного суду Закарпатської області останнього визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 2 ст. 204 КУпАП. Окреслені недвозначні дії громадянина Сирійської Арабської Республіки ОСОБА_1 беззаперечно свідчать про відсутність у нього реального наміру проживання в Україні та використання наданого йому дозволу на імміграцію виключно для полегшення подальшої незаконної імміграції до країн Євросоюзу, про що свідчить незаконний, поза пунктами пропуску, перетин державного кордону з України в Угорщину.

Також, 27.09.2021 року Головним управлінням Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області прийнято рішення №30 про скасування дозволу на імміграцію в Україну, видане громадянину Сирійської Арабської Республіки ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на підставі п. 3, 5 ч. 1 ст. 12 Закону України «Про імміграцію», а також визнано недійсною посвідку на постійне проживання № НОМЕР_4 від 06.02.2019 року, відповідно до вимог пп. 1, 4 п. 64 Порядку оформлення, видачі, обміну, скасування, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсною та знищення посвідки на постійне проживання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.04.2018 року №321.

Отже, спір між сторонами виник з підстав правомірності прийняття відповідачем рішення від 27.09.2021 року №30 про скасування дозволу на імміграцію в Україну.

Вирішуючи спір по суті заявлених вимог, суд виходить з наступного.

Умови і порядок імміграції в Україну іноземців та осіб без громадянства визначено Законом України «Про імміграцію» від 07.06.2001 № 2491-ІІІ (далі - Закон № 2491).

Відповідно до ст. 1 даного Закону імміграція - це прибуття в Україну чи залишення в Україні у встановленому законом порядку іноземців та осіб без громадянства на постійне проживання.

Дозвіл на імміграцію - рішення, що надає право іноземцям та особам без громадянства на імміграцію (ст.1 цього ж Закону).

Пунктом 19 Порядку провадження за заявами про надання дозволу на імміграцію і поданнями про його скасування та виконання прийнятих рішень, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 26 грудня 2002 р. № 1983 (у редакції з 12.04.2017 року) (надалі - Порядок № 1983) встановлено, що рішення про надання дозволу на імміграцію чи про відмову у наданні такого дозволу діє протягом року від дня його прийняття.

Особи, яким надано дозвіл на імміграцію, зобов`язані протягом періоду дії дозволу звернутися до територіального підрозділу за місцем проживання із заявою про видачу посвідки на постійне проживання, якщо вони перебувають на законних підставах в Україні (абз. 4 п. 19 Порядку № 1983).

Підстави для скасування дозволу на імміграцію визначені ст. 12 Закону № 2491.

Так нормами статті 12 названого Закону встановлено, що дозвіл на імміграцію може бути скасовано, якщо: 1) з`ясується, що його надано на підставі свідомо неправдивих відомостей, підроблених документів чи документів, що втратили чинність; 2) іммігранта засуджено в Україні до позбавлення волі на строк більше одного року і вирок суду набрав законної сили; 3) дії іммігранта становлять загрозу національній безпеці України, громадському порядку в Україні; 4) це є необхідним для охорони здоров`я, захисту прав і законних інтересів громадян України; 5) іммігрант порушив законодавство про правовий статус іноземців та осіб без громадянства; 6) в інших випадках, передбачених законами України.

Статтею 6 Закону України «Про імміграцію» визначено повноваження спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань імміграції і підпорядкованих йому органів.

Так, відповідно до п. 2, 3 ч.1 ст. 6 Закону України «Про імміграцію», спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з питань імміграції і підпорядковані йому органи: перевіряють правильність оформлення документів щодо надання дозволу на імміграцію, виконання умов для надання такого дозволу, відсутність підстав для відмови у його наданні; приймають рішення про надання дозволу на імміграцію, про відмову у наданні дозволу на імміграцію, про скасування дозволу на імміграцію та видають копії цих рішень особам, яких вони стосуються.

Згідно пункту 21 Порядку № 1983 дозвіл на імміграцію скасовується органом, який прийняв рішення про надання такого дозволу.

Питання щодо скасування дозволу мають право порушувати ДМС, її територіальні органи та територіальні підрозділи, МВС, органи Національної поліції, регіональні органи СБУ, Робочий апарат Укрбюро Інтерполу та Держприкордонслужба або органи, які у межах наданих повноважень забезпечують виконання законодавства про імміграцію, якщо стало відомо про існування підстав для скасування дозволу на імміграцію.

У разі коли ініціатором скасування дозволу на імміграцію є інший орган, зазначений в абзаці другому пункту 21 цього Порядку, для прийняття відповідного рішення цим органом складається обґрунтоване подання із зазначенням підстав для скасування дозволу, визначених статтею 12 Закону України «Про імміграцію», що надсилається до органу ДМС, який прийняв рішення про надання такого дозволу (п. 22 Порядку № 1983).

Під час розгляду справи судом встановлено, що рішенням Головного управління ДМС України в Дніпропетровській області від 04.01.2019 року №2 позивачу надано дозвіл на імміграцію в Україну.

Дозвіл на імміграцію позивачу надано поза квотою у відповідності до п. 1 ч. 3 ст. 4 Закону № 2491, як одному з подружжя, якщо другий з подружжя, з яким він перебуває у шлюбі понад два роки, є громадянином України, дітям і батькам громадян України.

Даний дозвіл був реалізований позивачем шляхом вчасного звернення в установленому порядку до ГУДМС в Дніпропетровській області із заявою про оформлення та видачу посвідки на постійне проживання, яким 06.02.2019 року було документовано позивача посвідкою на постійне проживання в Україні серії № НОМЕР_3 , терміном дії від 06.02.2019 року до 04.02.2029 року.

Рішенням ГУДМС України в Дніпропетровській області від 27.09.2021 року у відповідності до пунктів 3 та 5 статті 12 Закону України «Про імміграцію» було скасовано дозвіл на імміграцію в Україну, виданий 04.01.2019 року на підставі:

- повідомлення Мукачівського прикордонного загону Західного регіонального Управління ДПС України від 01.06.2021 року №21/5107 про спробу позивачем незаконного перетинання державного кордону з України в Угорщину;

- постанови Берегівського районного суду Закарпатської області від 22.04.2021 року по адміністративній справі №297/904/21 про визнання ОСОБА_3 винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 204-1 КУпАП, та накладення на нього стягнення у вигляді 10 (десяти) діб арешту.

З викладеного вбачається, що ініціатором порушення питання про скасування позивачу дозволу на імміграцію в даному випадку виступає відповідач - УДМС України в Дніпропетровській області.

У відповідності до пункту 22 Порядку № 1983 для прийняття рішення про скасування дозволу на імміграцію у разі, коли ініціатором такого скасування є ДМС, її територіальні органи або територіальні підрозділи, ними складається обґрунтований висновок із зазначенням підстав для скасування дозволу, визначених статтею 12 Закону України «Про імміграцію», що надсилається до органу ДМС, який прийняв рішення про надання такого дозволу.

Разом з тим, такого обґрунтованого висновку відповідачем в порушення п. 22 вказаного Порядку складено не було.

В той же час, УДМС України в Дніпропетровській області, розцінивши повідомлення Мукачівського прикордонного загону Західного регіонального Управління ДПС України як достатню підставу стверджувати, що дії позивача становлять загрозу національній безпеці України, прийняло рішення від 27.09.2021 року про скасування дозволу на імміграцію в Україну.

Дане рішення прийнято з двох підстав - пункту 3 та пункту 5 частини першої статті 12 Закону України «Про імміграцію».

Пунктом 3 вказаної норми визначено, що дозвіл на імміграцію в Україну може бути скасовано у разі, якщо дії іммігранта становлять загрозу національній безпеці України, громадському порядку в Україні, а пунктом 5 цієї ж норми встановлено, що дозвіл на імміграцію скасовується, якщо іммігрант порушив законодавство про правовий статус іноземців та осіб без громадянства.

Суд зазначає, що положеннями ст. 12 Закону України «Про імміграцію» передбачено можливість скасування дозволу на імміграцію у випадку встановлення хоча б однієї з передбачених у ній підстав. Однак, можливість скасування такого дозволу у жодному випадку не повинна ототожнюватися з обов`язком з прийняття такого рішення.

Така конструкція норми ст. 12 цього Закону дозволяє суб`єкту прийняття рішення про скасування дозволу на імміграцію об`єктивно оцінити обставини, що є підставою для можливого скасування дозволу, а також обставини, які настали після отримання особою дозволу на імміграцію, та прийняти пропорційне рішення з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення.

Отже, з викладеного вбачається, що відповідач прийняв оскаржуване рішення формально і без дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів позивача і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, тобто не пропорційно, оскільки доказів щодо того, що визначені у повідомленні дії іммігранта становлять загрозу національній безпеці України, громадському порядку в Україні.

Щодо іншої підстави, зазначеної відповідачем в оскаржуваному рішенні від 27.09.2021 року - пункт 5 ч. 1 ст. 12 Закону України «Про імміграцію», відповідно до якого дозвіл на імміграцію скасовується, якщо іммігрант порушив законодавство про правовий статус іноземців та осіб без громадянства, суд зазначає, що оскаржуване рішення не містить жодних обґрунтувань стосовно даного порушення, зокрема, яку норму та якого закону порушено позивачем.

Наведене дозволяє дійти висновку про безпідставність рішення Управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області від 27.09.2021 року №30 про скасування дозволу на імміграцію в Україну.

Європейський суд з прав людини у своїй практиці визначає, що будь-яке втручання органу влади у захищене право не суперечитиме загальній нормі, викладеній у першому реченні частини 1 статті 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, лише якщо забезпечено «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогам захисту основоположних прав конкретної особи. Питання щодо того, чи було забезпечено такий справедливий баланс, стає актуальним лише після того, як встановлено, що відповідне втручання задовольнило вимогу законності і не було свавільним.

При цьому, суд вважає за необхідне зазначити, що скасування дозволу на імміграцію, здійснене виключно за формальних обставин без дослідження всіх обставин необхідності прийняття такого рішення, зумовило порушення необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямовані норми ст. 12 Закону.

Таким чином, відповідачем, крім іншого, не дотримано принципу пропорційності, необхідного балансу між несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів позивача і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), що призводить до настання несприятливих наслідків для позивача при відсутності будь-якої його вини у виниклих обставинах. Скасування цього дозволу, а не його зміна або скасування з прийняттям нового рішення, без врахування обставин, які існують, суттєво порушує права позивача, оскільки він втратив передбачені законом підстави на отримання дозволу на імміграцію.

Такими наслідками відповідно до ст. 13 Закону України «Про імміграцію» є обов`язок особи, стосовно якої прийняте рішення про скасування дозволу на імміграцію, виїхати з України протягом місяця з дня отримання копії рішення про скасування дозволу на імміграцію. Особа яка не виїхала протягом місяця підлягає видворенню в порядку передбаченому законодавством. Крім того, згідно зі ст. 14 цього Закону, особа може повторно подати заяву про надання дозволу на імміграцію не раніше ніж через рік з дня прийняття рішення про скасування дозволу на імміграцію.

Крім того, як вбачається із змісту оскаржуваного рішення від 27.09.2021 року №30 при винесені оскаржуваного рішення відповідачем не вивчались обставини, зокрема, наявність у позивача родини, а саме дружини ОСОБА_2 , з якої позивач перебуває у зареєстрованому шлюбі з 16.04.2016 року.

Також, з матеріалів справи вбачається, що позивач зареєстрований платником податків в Україні (реєстраційний номер облікової картки платника податків з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків НОМЕР_2 ) та має реєстрацію постійного місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 .

Таким чином, втручання органу державної влади в сімейне життя позивача є неправомірним.

Про наявність будь-яких інших порушень позивачем законів України, окрім порушення, за яке він поніс адміністративну відповідальність на підставі постанови Берегівського районного суду Закарпатської області від 22.04.2021 року по справі №297/904/21, чи наявність будь-яких реальних чи потенційних загроз, які становить ОСОБА_1 для національної безпеки України відповідач суду не повідомляв, в основу оскаржуваного рішення інші обставини не покладалися.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що рішення Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області від 27.09.2021 року №30 про скасування дозволу на імміграцію в Україну, виданого громадянину Сирійської Арабської Республіки ОСОБА_1 , на підставі пункту 3 та 5 частини першої статті 12 Закону України «Про імміграцію», є протиправним та підлягає скасуванню.

При цьому, суд звертає увагу, що рішенням Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області від 27.09.2021 року №30 про скасування дозволу на імміграцію в Україну, яке визнано судом протиправним та скасовано, скасована також і посвідка на постійне місце проживання в Україні від 06.02.2019 року №900003378.

Отже, ефективним способом відновлення порушеного права позивача у даному випадку буде зобов`язання Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області видати громадянину Сирійської Арабської Республіки ОСОБА_1 посвідку на постійне проживання в Україні та поновити дозвіл на імміграцію в Україну.

Відповідно до ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Частина 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача.

В той же час, і ч. 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України покладено обов`язок на позивача довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги та заперечення.

Оцінуючи усі докази, які були досліджені судом у їх сукупності, а також враховуючи, що обґрунтованих мотивів для скасування дозволу на імміграцію в Україну на посвідки на постійне проживання в Україні відповідачем не вказано та законні підстави для такого скасування відсутні, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, суд виходить із того, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання позову до суду в розмірі 908,00 грн., що документально підтверджується квитанцією №59031273 від 29.10.2021 року.

Отже, сплачений судовий збір за подачу позову до суду в сумі 908,00 грн. підлягає стягненню на користь позивача.

Відповідно до ч. 4 ст. 243 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Згідно із ч. 5 ст. 250 Кодексу адміністративного судочинства України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

У зв`язку із перебуванням головуючого судді у період з 24.12.2021 року по 12.01.2022 року у відпустці, текст рішення суду складений першого робочого дня - 13.01.2022 року.

Керуючись ст.ст. 2-10, 11, 12, 47, 72-77, 94, 122, 132, 139, 193, 241-246, 250, 251, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) до Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області (49000, м. Дніпро, вул. В. Липинського, буд. 7, код ЄДРПОУ 37806243) про визнання незаконним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області від 27.09.2021 року №30 про скасування дозволу на імміграцію в Україну, виданого громадянину Сирійської Арабської Республіки ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Зобов`язати Головне управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області видати громадянину Сирійської Арабської Республіки ОСОБА_1 посвідку на постійне проживання в Україні та поновити дозвіл на імміграцію в Україну.

Стягнути з Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області (49000, м. Дніпро, вул. В. Липинського, буд. 7, код ЄДРПОУ 37806243) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) сплачений судовий збір у сумі 908,00 (дев`ятсот вісім гривень 00 копійок) грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Н.Є. Сліпець