Рішення № 103183316, 31.05.2021, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 травня 2021 року Справа № 160/4623/21

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Врони О. В.

розглянувши у спрощеному позовному провадженні без виклику учасників справи у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Дніпрогаз" до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, Державної казначейської служби України про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство «Оператор газорозподільної системи «Дніпрогаз» (далі-АТ «Дніпрогаз») звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі – НКРЕКП), Державної казначейської служби України, в якому просило:

- визнати протиправною бездіяльність Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (код ЄДРПОУ 39369133) з розгляду заяви AT «Дніпрогаз» вих. №4911-Сл.5011-1020 від 29.10.2020 про встановлення (перегляд) тарифу на послуги розподілу природного газу.

- стягнути з Державного бюджету України через Державну казначейську службу України (01601, м. Київ, вул. Бастіонна, 6, код ЄДРПОУ 37567646) на користь Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Дніпрогаз» - 546300,41 тис.грн, майнової шкоди, яка завдана Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що АТ «Дніпрогаз» звернувся до відповідача із заявою вих. №4911-Сл.5011-1020 від 29.10.2020 про встановлення (перегляд) тарифу на послуги розподілу природного газу, в якій просило встановити економічно обгрунтований тариф на розподіл природного газу згідно із наданим до заяви розрахунком, а також просило передбачити компенсацію послуг за минулі періоди. Однак, у тридцятиденний термін НКРЕКП заяву позивача не розглянула, 30.12.2020 прийняла постанову №2767 «Про встановлення тарифу на послуги розподілу природного газу для АТ «Дніпрогаз»», в якій не враховані розрахунки позивача та не передбачені компенсації за минулі періоди. Таким чином, бездіяльність щодо нерозгляду заяви у законодавчо встановлений строк позивач вважає протиправною, а також такою, що спричинила підприємству майнову шкоду.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31.03.2021 відкрито провадження у справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні).

05.05.2021 від відповідача на адресу суду надійшов відзив по справі, в якому просив в задоволенні позову відмовити, зазначивши, що за наслідками розгляду заяви AT «Дніпрогаз» від 29.10.2020 №4911-Сл.5011- 1020 (з якою позивач пов`язує бездіяльність Регулятора), НКРЕКП прийнято постанову від 30.12.2020 № 2767 «Про встановлення тарифу на послуги розподілу природного газу для AT «Дніпрогаз»», якою передбачено компенсації витрат за попередні періоди у розмірі 11 076,0 тис, грн..

Основними завданнями Регулятора є: забезпечення ефективного функціонування та розвитку ринків у сферах енергетики та комунальних послуг; забезпечення захисту прав споживачів товарів, послуг у сферах енергетики та комунальних послуг щодо отримання цих товарів і послуг належної якості в достатній кількості за обґрунтованими цінами; реалізація цінової і тарифної політики у сферах енергетики та комунальних послуг.

Обґрунтування позовної заяви зводяться до непогодження позивача з рівнем тарифу, встановленого постановами НКРЕКП від 15.12.2016 № 2282, 24.12.2019 № 3017. Крім того, позивач зазначає, що «встановлений тариф на 2021 також не передбачає компенсації за минулі періоди» (абзац 13 стор. 9 позовної заяви) (постанова НКРЕКП від 30.12.2020 № 2767), проте жодну з цих постанов НКРЕКП позивач не оскаржував.

Позовна вимога про стягнення з Державного бюджету України через Державну казначейську службу України на користь AT «Дніпрогаз» 546 300,41 тис. грн. майнової шкоди, яка завдана НКРЕКП є безпідставною, оскільки є втручанням у дискреційні повноваження НКРЕКП, а отже, не може бути задоволена судом. Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування шкоди органом державної влади, потрібна наявність таких елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки; шкоди; причинного зв`язку між протиправною поведінкою заподіювання шкоди та шкодою. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

В даному випадку тарифи на транспортування природного газу розподільними трубопроводами для AT «Дніпрогаз» в 2017-2020 роках були встановлені:

- з 01.01.2017 по 27.03.2017 - постановою НКРЕКП від 15.12.2016 № 2303;

- з 28.03.2017 по 31.12.2019 - постановою НКРЕКП від 28.03.2017 №352;

- з 01.01.2020 по 31.12.2020 - постановою НКРЕКП від 24.12.2019 № 3017;

- з 01.01.2021 - постановою НКРЕКП від 30.12.2020 № 2767.

Позивачем не було оскаржено до суду вищезазначені постанови НКРЕКП про встановлення тарифу та не надано до суду докази визнання їх незаконними.

Таким чином, очевидною є відсутність протиправної поведінки НКРЕКП при прийнятті постанов про встановлення позивачу тарифів, з прийняттям яких AT «Дніпрогаз» пов`язує спричинення збитків.

24.05.2021 року позивачем надана відповідь на відзив, в якій вказано, що відповідачем в тридцятиденний термін не було розглянуто його заяву, чим допущено протиправну бездіяльність, що спричинило підприємству матеріальні збитки, які підлягають стягненню в судовому порядку.

Від відповідача-2 відзив на позовну заяву не надходив.

Згідно з ч.ч. 3, 4 ст.262 КАС України підготовче засідання при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження не проводиться.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступного висновку.

Як встановлено судом, підтверджено матеріалами справи, позивач – AT «Дніпрогаз» є суб`єктом природної монополії з розподілу природного газу та здійснює діяльність на підставі ліцензії, виданої НКРЕКП 19.06.2017 року (із змінами, внесеними постановами НКРЕКП від 25.07.2019 №1566, від 09.12.2020 №2341), в межах території міст Дніпро та Підгорне, селища міського типу Слобожанське та сіл Новотаромське, Миколаївка, Дороге, Новоолександрівка, Селецьке, Сурсько-Литовське, Пашена Балка, Шевченко, Горького, Горянівське, Олександрівка, Обухівка, Братське, Волоське, Дніпрове, Кам`янка, Старі Кодаки, Ракшивка, Сажівка Дніпровського району Дніпропетровської області, де знаходиться газорозподільна система, що перебуває у власності, господарському віданні, користуванні чи експлуатації AT «Дніпрогаз»

За визначенням, наведеним в ст.1 Закону України «Про ринок природного газу» розподіл природного газу - господарська діяльність, що підлягає ліцензуванню і пов`язана з переміщенням природного газу газорозподільною системою з метою його фізичної доставки споживачам, але що не включає постачання природного газу.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України «Про природні монополії» сферами діяльності суб`єктів природних монополій, серед іншого є розподіл природного і нафтового газу трубопроводами.

Згідно з частиною 1 ст. 4 ст. 1 Закону України «Про природні монополії» державне регулювання діяльності суб`єктів природних монополій у сферах, визначених у статті 5 цього Закону, здійснюється національними комісіями регулювання природних монополій, які утворюються і функціонують відповідно до цього Закону з особливостями, встановленими законом.

Частиною 1 статті 4 Закону України «Про ринок природного газу» встановлено, що державне регулювання ринку природного газу здійснює Регулятор (національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послугу) у межах повноважень, визначених цим Законом та іншими актами законодавства.

Також відповідно до ч.2 ст. 3 Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг» від 22.09.2016 № 1540-VIII національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі-Регулятор), здійснює державне регулювання шляхом ліцензування діяльності у сферах енергетики та комунальних послуг; формування цінової і тарифної політики у сферах енергетики та комунальних послуг та реалізації відповідної політики у випадках, коли такі повноваження надані Регулятору законом.

Відповідно до п.13 ч.1 ст.17 Закону № 1540-VIII до повноважень Регулятора належить встановлення державних регульованих цін і тарифів на товари (послуги) суб`єктів природних монополій та інших суб`єктів господарювання, що провадять діяльність на ринках у сферах енергетики та комунальних послуг, якщо відповідні повноваження надані Регулятору законом, та зміна їх за результатами перевірки або моніторингу.

Частиною 4 статті 17 Закону № 1540-VIII встановлено, що порядки (методики) формування, розрахунку та встановлення державних регульованих цін і тарифів для суб`єктів природних монополій у сферах енергетики та комунальних послуг, а також для інших суб`єктів господарювання, що провадять діяльність на ринках у сферах енергетики та комунальних послуг, затверджені Регулятором, мають бути недискримінаційними і прозорими та підлягають оприлюдненню на офіційному веб-сайті Регулятора та в офіційному друкованому виданні. При розробленні та затвердженні зазначених методик Регулятор має забезпечити, щоб суб`єкти природних монополій у сферах енергетики та комунальних послуг отримали належні стимули на коротко- та довгостроковий періоди щодо підвищення ефективності, ліквідації перехресного субсидіювання між видами діяльності та групами споживачів, сприяння ринковій інтеграції та безпеці постачання.

У разі застосування будь-якого способу державного регулювання цін порядки (методики) формування, розрахунку та встановлення тарифів повинні забезпечити покриття економічно обґрунтованих витрат, залучення необхідних інвестицій, дотримання екологічних вимог, вимог якості та безпеки, обґрунтованої прибутковості. Такі порядки (методики) повинні сприяти використанню місцевих, відновлюваних та вторинних енергетичних ресурсів, а також сприятливих до навколишнього природного середовища технологій.

Відповідно до ч. 3 та ч. 6 ст. 4 Закону України «Про ринок природного газу» до повноважень Регулятора належить встановлення, зокрема, тарифів на розподіл природного газу.

За приписами ч.6 ст.4 цього Закону ціни на ринку природного газу, що регулюються державою (зокрема тарифи на послуги транспортування, розподілу, зберігання (закачування, відбору) природного газу та послуги установки LNG, а також інші платежі, пов`язані з доступом до газотранспортних і газорозподільних систем, газосховищ та установки LNG або приєднанням до газотранспортної або газорозподільної системи), повинні бути: 1) недискримінаційними; 2) прозорими; 3) встановленими з урахуванням вимог цілісності газотранспортної системи виходячи із економічно обґрунтованих та прозорих витрат відповідного суб`єкта ринку природного газу та з урахуванням належного рівня рентабельності, а також, де це можливо, встановленими з урахуванням зіставлення з показниками аналогічних категорій регульованих цін, встановлених Регулятором для інших суб`єктів ринку природного газу, або таких, що діють на ринках природного газу інших держав.

Так, позивач 29 жовтня 2020 року звернувся до НКРЕКП із заявою за вих. №4911-Сл.5011-1020 (вх. Т612/20 від 30.12.2020) про встановлення (перегляд) тарифу на послуги розподілу природного газу на 2021, в якій просив: - встановити економічно обґрунтований тариф на майбутні періоди та встановити в ньому джерела покриття втрат, які Товариство понесло за період дії економічно необгрунтованих тарифів (цін) на послуги розподілу природного газу для AT «Дніпрогаз» протягом 2014-2020 років.

До зазначеної заяви позивач надав розрахунок тарифів на послуги розподілу природного газу (без урахування ПДВ), згідно якого розрахований позивачем тариф на послуги розподілу природного газу у 2021 році становить 2,59 грн. за 1 м3 на місяць. При цьому, розрахунок тарифу включав загальний річний дефіцит коштів за окремими складовими витрат структури тарифу в 2021 році, у тому числі за статтями: «2.2 Плановий прибуток усього у прогнозованому розмірі 816764,5 тис.грн.» (розмір статті витрат включає, у тому числі: податок на прибуток у розмірі 124591,2 тис.грн. (п.2.2.1 Розрахунку); прибуток на виробничі інвестиції у розмірі 54 441,0 грн (п. 2.2.2. Розрахунку); компенсації витрат та збитків, яких зазнало AT «Дніпрогаз» в минулих періодах у розмірі 554 366,7 тис.грн.).

В додатках до заяви містилася пояснювальна записка із детальною інформацією та з обґрунтуванням розрахунків тарифів. Зокрема, в пункті 5 Пояснювальної записки до розрахунку тарифів на послуги розподілу природного газу AT «Дніпрогаз» зазначило, що до елементу структури тарифу «Плановий прибуток» включені компенсації витрат та збитків, яких зазнало Товариство в минулих періодах.

Відповідно до розрахунку збитків у вигляді недоотриманої тарифної виручки для оплати природного газу на технологічні та власні потреби загальна сума збитків у розмірі 554 366,7 тис.грн. складається:

за 2014-2016 роки - компенсація різниці в обсягах природного газу для потреб ВТВ та різниці в цінах на ВТВ в загальному розмірі 131 523 тис.грн.(без ПДВ);

за 2017-2020 роки - компенсація різниці в обсягах природного газу для потреб ВТВ та різниці в цінах на ВТВ в загальному розмірі 396 828,38 тис.грн.(без ПДВ).

Загалом, позивач вказав, що за підсумками роботи 2014-2020 років дефіцит коштів для покриття витрат на придбання природного газу для потреб ВТВ склав 554 366,7 тис. грн. без ПДВ, у тому числі за підсумками роботи 2017-2020 років дефіцит коштів становить 396 828,38 тис.грн. без ПДВ.

Суд зазначає, що відповідно до предмету заявленого адміністративного позову спір між сторонами у даній справі виник з приводу визначеної позивачем протиправної бездіяльності відповідача, що полягає у не розгляді його заяви за вих. №4911-Сл.5011-1020 від 29.10.2020 про встановлення (перегляд) тарифу на послуги розподілу природного газу. Надаючи оцінку поведінці відповідача як суб`єкта владних повноважень суд виходить з такого.

На час звернення позивача до відповідача із заявою від 29.10.2020 вих. №4911-Сл.5011-1020 діяла Методика визначення та розрахунку тарифу на послуги розподілу природного газу, затверджена Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 25.02.2016№ 236.

Відповідно до п.4 розділу І цієї Методики базовий період - період тривалістю один рік, який передує планованому періоду; газовий рік - період часу, який розпочинається з першої газової доби жовтня поточного календарного року і триває до першої газової доби жовтня наступного календарного року; економічно обґрунтовані витрати на планований період - витрати суб`єкта господарювання з розподілу природного газу, планування яких здійснюється з дотриманням вимог стандартів, нормативів, норм, технологічних регламентів, обмежених Податковим кодексом України, які складаються з витрат, пов`язаних з операційною діяльністю, та фінансових витрат (крім витрат на створення кваліфікаційних активів); структура тарифу на послуги розподілу природного газу (планованої тарифної виручки) (далі - структура тарифу) - перелік елементів витрат, що групуються за елементами витрат собівартості відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31 грудня 1999 року № 318, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19 січня 2000 року за № 27/4248, та/або міжнародних стандартів бухгалтерського обліку та фінансової звітності, та планованого прибутку; тариф на послуги розподілу природного газу - виражена у грошовій формі вартість послуги із доступу до потужності газорозподільної системи, що визначається в гривнях за одиницю енергії та/або м-3 до одиниці часу;

планований період - період тривалістю 12 місяців або один календарний рік, на який здійснюється розрахунок тарифу;

заява - письмове звернення суб`єкта господарювання до НКРЕКП про встановлення або перегляд тарифу на послуги розподілу природного газу.

Розділом ІІ Методики визначена формула для розрахунку тарифу на послуги розподілу природного газу.

Розділом VIIІ визначена Процедура встановлення та перегляду тарифів на послуги розподілу природного газу (надалі -Процедура).

Так вказаною процедурою передбачено, що установлення тарифів на послуги розподілу природного газу здійснюється НКРЕКП за умови відповідного обґрунтування суб`єктом господарювання планованих витрат, пов`язаних із розподілом природного газу (п. 4 Процедури).

Рішення про встановлення або перегляд тарифів на послуги розподілу природного газу приймається НКРЕКП на засіданнях, що проводяться у формі відкритих слухань (п. 5 Процедури).

Згідно з п.6 Процедури для встановлення тарифу на послуги розподілу природного газу суб`єкт господарювання подає до НКРЕКП не пізніше ніж за 60 календарних днів до початку планованого періоду заяву про встановлення тарифу на послуги розподілу природного газу (далі - заява) за формою, наведеною в додатку 1 до цієї Методики, до якої додаються:

1) пояснювальна записка до розрахунку тарифу на послуги розподілу природного газу, підготовлена відповідно до Примірного переліку питань (додаток 2 до цієї Методики);

2) динаміка розвитку основних техніко-виробничих показників суб`єкта господарювання (додаток 3 до цієї Методики);

3) динаміка звітних даних та плановані розрахункові дані про ліцензовану діяльність суб`єкта господарювання з розподілу природного газу та розрахунок тарифу на планований період (додатки 4 та 5 до цієї Методики);

4) динаміка річної замовленої потужності розподілу природного газу з відповідними обґрунтуваннями (додаток 6 до цієї Методики);

5) розрахунок витрат, пов`язаних із використанням природного газу на нормативні та виробничо-технологічні втрати/витрати природного газу;

6) розрахунок матеріальних витрат та динаміка цих витрат за попередній період, базовий період та очікувані зміни у планованому періоді з відповідними обґрунтуваннями;

7) розрахунок витрат на оплату праці, відрахувань на соціальні заходи та інформація щодо показників витрат на оплату праці за попередній, базовий та на планований періоди з відповідними обґрунтуваннями (додаток 7 до цієї Методики);

8) розрахунок амортизаційних відрахувань на планований період та динаміка цих витрат за попередній, базовий та на планований періоди з відповідними обґрунтуваннями з урахуванням строків амортизації (додаток 8 до цієї Методики);

9) розрахунок інших витрат на планований період та динаміка цих витрат за попередній, базовий та на планований періоди з відповідними обґрунтуваннями;

10) розрахунок прибутку з урахуванням суми прибутку на виробничі інвестиції на планований період та динаміка відповідних показників за попередній, базовий та на планований періоди з відповідними обґрунтуваннями;

11) план розвитку газорозподільної системи на наступні 10 років, оформлений з дотриманням вимог розділу IV Кодексу, та розрахунок джерел фінансування на перший рік плану розвитку (інвестиційної програми);

12) копії фінансової звітності (за попередній період): балансу, звіту про фінансові результати, звіту про рух грошових коштів, звіту про власний капітал та примітки до фінансової звітності;

13) копії декларації з податку на прибуток підприємства з додатками (за попередній період) з виділенням інформації, пов`язаної з розподілом природного газу, з рядка 1.2.1 додатка АМ Податкової декларації з податку на прибуток підприємства;

14) протокол відкритого обговорення (відкритого слухання) на місцях, проведеного відповідно до вимог Порядку проведення відкритого обговорення проектів рішень Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, затвердженого постановою НКРЕКП від 30 червня 2017 року № 866.

Заява та документи, що додаються до неї, визначені пунктом 6 цього розділу, оформлюються суб`єктом господарювання, що провадить діяльність з розподілу природного газу, за формами, наведеними в додатках 1 9 до цієї Методики, та подаються до НКРЕКП у паперовій (два примірники) та електронній формах (п. 7 Процедури).

Числова інформація в документах зазначається з точністю до одного знака після коми, крім тарифу на послуги розподілу природного газу (п. 8 Процедури).

Величина тарифу на послуги розподілу природного газу зазначається з точністю до двох знаків після коми.

Суб`єкт господарювання зобов`язаний обґрунтовано розподілити загальновиробничі, адміністративні витрати та витрати на збут між діяльністю з розподілу природного газу та іншими видами діяльності з документальним підтвердженням необхідності такого розподілу (п.9 Процедури).

Відповідно до п. 10 Процедури суб`єкт господарювання обґрунтовує кожну складову витрат господарської діяльності з розподілу природного газу, пов`язаних з операційною діяльністю, фінансових витрат (крім фінансових витрат, які включені до собівартості кваліфікаційних активів відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку) та прибутку документами, визначеними пунктом 6 цього розділу.

Заява та документи, що до неї додаються, перевіряються НКРЕКП щодо їх відповідності вимогам цієї Процедури.

У разі надання неповного пакета документів, визначеного пунктом 6 цього розділу, заява не розглядається, про що НКРЕКП повідомляє заявника у письмовій формі протягом 10 робочих днів з дня надходження таких документів до НКРЕКП та повертає їх заявнику.

У разі відповідності заяви та доданих до неї документів, визначених пунктом 6 цього розділу, НКРЕКП розглядає їх протягом 30 робочих днів з дня надходження до НКРЕКП.

У разі потреби НКРЕКП може звернутися до суб`єкта господарювання, що провадить або має намір провадити господарську діяльність з розподілу природного газу, щодо надання додаткових пояснень та обґрунтувань, які подаються суб`єктом господарювання до НКРЕКП у визначений нею строк, підписані керівником суб`єкта господарювання.

Розгляд заяви призупиняється на строк, необхідний для доопрацювання структури тарифу на послуги розподілу природного газу або інвестиційної програми, якщо при розгляді виникають питання, що потребують додаткового вивчення і доопрацювання, про що НКРЕКП письмово повідомляє суб`єкта господарювання.

Під час розгляду поданих документів та/або додаткових пояснень та обґрунтувань НКРЕКП може проводити робочі зустрічі з уповноваженими представниками суб`єкта господарювання (п. 12 Процедури).

Перегляд рівня тарифу на послуги розподілу природного газу здійснюється як за ініціативою суб`єкта господарювання, так і НКРЕКП за умови відповідного обґрунтування такого перегляду (п.14 Процедури).

Відповідно до п.15 Процедури суб`єкт господарювання має право звернутися до НКРЕКП щодо перегляду рівня тарифу на послуги розподілу природного газу у разі:

1) зміни річної замовленої потужності у планованому періоді відносно врахованої при розрахунку тарифу на послуги розподілу природного газу більше ніж на 5 %;

2) зміни собівартості, передбаченої структурою тарифу на послуги розподілу природного газу, унаслідок підвищення цін на паливо, сировину, матеріали, послуги, зростання витрат на оплату праці у зв`язку зі зміною законодавчо визначеного розміру мінімальної заробітної плати відносно врахованої при розрахунку тарифу більше ніж на 5 %;

3) змін у чинному законодавстві України, зокрема в частині розміру ставок податків, зборів, обов`язкових платежів.

Згідно з п.16 Процедури НКРЕКП може ініціювати перегляд тарифу на послуги розподілу природного газу у разі:

1) закінчення періоду, на який розраховувався тариф на послуги розподілу природного газу (або закінчення строку врахування окремих елементів витрат у структурі тарифу);

2) установлення факту нецільового використання коштів, передбачених структурою тарифу на послуги розподілу природного газу;

3) надання до НКРЕКП недостовірної інформації щодо здійснення господарської діяльності;

4) провадження господарської діяльності, яка не належить до сфери природних монополій, у разі якщо ця діяльність має вплив на ринок, що перебуває у стані природної монополії, за відсутності установлених НКРЕКП вимог;

5) зміни річної замовленої потужності, урахованої при розрахунку тарифу на послуги розподілу природного газу, більше ніж на 5 %;

6) зміни витрат, що передбачені структурою встановленого тарифу на послуги розподілу природного газу, що сталася з причин, незалежних від суб`єкта господарювання, якщо це призводить до зміни рівня тарифу на послуги розподілу природного газу більше ніж на 5 % від встановленого рівня;

7) змін у чинному законодавстві України, зокрема в частині розміру ставок податків, зборів, обов`язкових платежів;

8) за результатами здійснення заходів нагляду (контролю) щодо дотримання суб`єктами господарювання вимог законодавства у сфері енергетики та Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з розподілу природного газу.

За наявності підстав, передбачених пунктом 16 цього розділу, НКРЕКП переглядає тарифи на послуги розподілу природного газу з урахуванням наявної в НКРЕКП інформації, даних звітності, актів, складених за результатами проведення заходів нагляду (контролю) щодо дотримання суб`єктами господарювання вимог законодавства у сфері енергетики та Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з розподілу природного газу, затверджених постановою НКРЕКП від 16 лютого 2017 року № 201, та/або наданих суб`єктом господарювання документів та пояснень до них (п. 17 Процедури).

Судом встановлено, що 30.12.2020 НКРЕКП прийнята постанова №2767 «Про встановлення тарифу на послуги розподілу природного газу для АТ «Дніпрогаз»», якою установлений тариф на послуги розподілу природного газу на 2021 рік у розмірі 0,93 грн. за 1 кв.м. на місяць без урахування ПДВ, вказаною постановою також передбачено компенсацію витрат за попередні періоди у розмірі 11076,0 тис, грн..

Обґрунтовуючи поданий позов позивач зазначає, що в тридцятиденний термін його заяву про перегляд тарифу відповідачем не розглянуто, здійснено перегляд та встановлено тариф за власною ініціативою, а розрахунок тарифу на послуги розподілу природного газу для AT «Дніпрогаз» на 2021 рік здійснено без урахування заяви позивача про перегляд тарифу (вих.№4911-Сл.5011-1020 від 29.10.2020) та доданих до неї обґрунтувань планованих витрат, пов`язаних із розподілом природного газу, що в свою чергу призвело до відсутності джерел відшкодування покриття втрат, які Товариство понесло за період дії економічно необґрунтованих тарифів (цін) на послуги розподілу природного газу для AT «Дніпрогаз». У зв`язку з чим позивач вважає поведінку (бездіяльність) НКРЕКП протиправною.

Однак суд зазначає, що під бездіяльністю розуміється пасивна поведінка суб`єкта владних повноважень, а під порушенням прав, свобод та інтересів - наявність негативних протиправних наслідків для позивача як результат такої бездіяльності.

В даному випадку бездіяльність з боку відповідачів відсутня, оскільки, як встановлено судом, ним, за результатами розгляду заяви позивача 30.12.2020 була прийнята постанова №2767 «Про встановлення тарифу на послуги розподілу природного газу для АТ «Дніпрогаз»», доказів того, що вказана постанова прийнята не у зв`язку із поданням позивачем заяви вих.№4911-Сл.5011-1020 від 29.10.2020 матеріали адміністративної справи не містять.

В матеріалах справи міститься обгрунтування до рішення про схвалення проектів постанов НКРЕКП про встановлення тарифів на послуги розподілу природного газу (від 09.12.2020, в якому зазначено таке: «операторами ГРМ з урахуванням положень Методики визначення та розрахунку тарифів на послуги розподілу природного газу (постанова НКРЕКП від 25.02.2016 №236, далі-Методика) було подано до НКРЕКП заяви та відповідні пакети документів щодо встановлення (перегляду) тарифів на послуги розподілу природного газу. Враховуючи зазначене, Департаментом із регулювання відносин у нафтогазовій сфері було проведено аналіз поданих документів та результатів ліцензованої діяльності газорозподільних підприємств за 2017 -2019 роки в порівнянні з установленими структурами тарифів, а також факторів, що впливали на ефективність провадження такої діяльності. За результатами проведеного аналізу було здійснено відповідні розрахунки тарифів на послуги розподілу природного газу. Зазначені розрахунки були здійснені з урахуванням забезпечення Оператором ГРМ відшкодування обґрунтованих витрат, необхідних для забезпечення сталого функціонування ГРМ, обслуговування та підтримки технічного стану пристроїв, установок, мереж, а також системних об`єктів згідно з вимогами законодавства, підтримання необхідного тиску в трубопроводах, запобігання можливим витокам газу та недопущення аварійних ситуацій, тощо».

Отже, таке обґрунтування до рішення містить посилання на заяви операторів ГРМ, з чого можна зробити висновок, що перегляд тарифів на послуги розподілу природнього газу відбувся саме у зв`язку з поданою позивачем заявою.

Щодо строку розгляду такої заяви, то судом встановлено, що 03.12.2020 року на офіційному веб-сайті відповідача було оприлюднено повідомлення про проведення засідання НКРЕКП у формі відкритого слухання з питаннями порядку денного під номером 29 «Про схвалення проектів постанов НКРЕКП про встановлення тарифів на послуги з розподілу природного газу для в т.ч. АТ «Дніпрогаз».

Також, як видно з протоколу про проведення відкритого обговорення проекту постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг «Про встановлення тарифу на послуги природного газу для АТ «Дніпрогаз» від 21.12.2020 №412-п на порядку денному як раз розглядалась питання обговорення проекту постанови НКРЕКП «Про встановлення тарифу на послуги розподілу природного газу».

Враховуючи, що прийняття відповідного рішення про встановлення тарифу потребує дотримання законодавчо визначеної процедури, яка в свою чергу передбачає проходження певних етапів суд вважає відсутніми підстави для висновку про наявність протиправної бездіяльності відповідача щодо неприйняття рішення за поданою позивачем заявою вих. №4911-Сл.5011-1020 від 29.10.2020 року щодо перегляду тарифу на послуги розподілу природного газу у термін, визначений Методикою визначення та розрахунку тарифу на послуги розподілу природного газу, затвердженою Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, № 236 від 25.02.2016.

Виходячи з фактичних дій відповідача, суд не вбачає з боку відповідача ухилення від прийняття рішення про встановлення тарифу на розподіл природного газу для АТ «Дніпрогаз».

Як видно з позовної заяви та пояснень позивача по суті він не згодний із затвердженим вказаною постановою тарифом на послуги з розподілу природного газу, проте перегляд цих тарифів та оцінка прийнятої відповідачем постанови може бути надана судом лише в межах розгляду позову про оскарження постанови відповідача від 30.12.2020 №2767 «Про встановлення тарифу на послуги розподілу природного газу для АТ «Дніпрогаз»».

Суд зауважує, що встановлення тарифу на розподіл природного газу відповідно до наведених вище правових норм є виключними повноваженнями відповідача - Регулятора, які реалізуються шляхом прийняття відповідного рішення на засіданні Регулятора, як колегіального органу, у формі відкритого слухання за результатами вивчення та опрацювання поданих суб`єктом господарювання разом із заявою про встановлення або перегляду тарифу документів (ст.14 Закону № 1540-VIII).

Одночасно положеннями чинного законодавства передбачено обов`язок суб`єкта господарювання обґрунтовувати кожну статтю витрат, передбачену у структурі тарифу, що пропонується для перегляду, зокрема, положеннями Процедури встановлення та перегляду тарифів на послуги розподілу природного газу, затвердженої постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики, від 25.02.2016 № 236.

Встановлюючи тариф на розподіл природного газу, Регулятор встановлює та затверджує і структуру цього тарифу, яка містить перелік елементів витрат, що групуються за елементами витрат собівартості відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31 грудня 1999 року № 318, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19 січня 2000 року за № 27/4248, та/або міжнародних стандартів бухгалтерського обліку та фінансової звітності, та планованого прибутку.

При цьому встановлення для позивача, як суб`єкта господарювання, саме економічно обґрунтованого тарифу є законодавчо визначеним обов`язком НКРЕКП як гарантія дотримання одного із принципів формування цінової і тарифної політики у сферах енергетики та комунальних послуг. На час вирішення даного спору порушення відповідачем такого обов`язку не встановлено.

Позивач вказав, що встановлений тариф на 2021 рік не передбачає компенсації недоотриманої тарифної виручки для оплати природного газу на технологічні та власні потреби в тарифах за попередні 2017-2019 роки.

Так, в період з 2017 року по 2019 роки включно діяв тариф на послуги розподілу природного газу AT «Дніпрогаз», встановлений постановою НКРЕКП від 15.12.2016р. №2282 та дорівнював 466,20 грн. за 1000 куб.м (без ПДВ). Тариф встановлений постановою НКРЕКП від 15.12.2016р. №2282 не переглядався з 2017 по 2019 рік включно.

Тариф на 2020 рік затверджений Постановою від 24.12.2019 №3017 «Про встановлення тарифу на послуги розподілу природного газу для АТ «Дніпрогаз». Згідно постанови НКРЕКП від 24.12.2019 №3017 «Про встановлення тарифу на послуги розподілу природного газу для AT «Дніпрогаз»» (далі Постанова №3017) встановлено:

на період з 01 січня 2020 року до 30 червня 2020 року включно: тариф на послуги розподілу природного газу - у розмірі 0,55 грн за м3 на місяць (без урахування ПДВ); структуру тарифу на послуги розподілу природного газу згідно з додатком 1;

на період з 01 липня 2020 року: тариф на послуги розподілу природного газу - у розмірі 0,64 грн за м3 на місяць (без урахування ПДВ); структуру тарифу на послуги розподілу природного газу згідно з додатком 2.

Отже, за твердженням позивача НКРЕКП протягом 2017-2020 років допускала бездіяльність у здійсненні своїх повноважень з перегляду тарифів на розподіл природного газу та приведення їх до рівня економічно обґрунтованих.

Проте такі доводи позивача суд знаходить недоречними, оскільки жодного відношення тарифи 2017-2020 років, дії або бездіяльність відповідача вчинені/допущені у цей період не мають відношення до предмету розгляду у даній справі.

Стосовно позовної вимоги про стягнення з Державного бюджету України на користь позивача завданої Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, майнової шкоди у сумі 546300,41 тис.грн., суд виходить з такого.

Відповідно до ч.1 ст.21 КАС України позивач може заявити кілька вимог в одній позовній заяві, якщо вони пов`язані між собою.

Відповідно до ч.5 ст.21 КАС України вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб`єктів публічно-правових відносин, або вимоги про витребування майна, вилученого на підставі рішення суб`єкта владних повноважень, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше такі вимоги вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.

За загальними правилами ч. 1 ст. 22 Цивільного кодексу України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Відповідно до ч.1 ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ст.1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Отже, юридичною підставою такої відповідальності, зокрема, органів державної влади, є заподіяння шкоди юридичним чи фізичним особам, в тому числі, у результаті допущеної бездіяльності, тобто правопорушення, що включає як складові елементи шкоду, протиправне діяння (бездіяльність) особи, яка її завдала, причинний зв`язок між ними. Шкода відшкодовується незалежно від вини.

В спірному випадку, як встановлено вище, відповідачем не допущено протиправної бездіяльності у правовідносинах, щодо яких виник спір у даній справі.

Також судом не встановлено, а позивачем не доведено наявності причинно-наслідкового зв`язку між бездіяльністю відповідача щодо нерозгляду заяви АТ «Дніпрогаз» вих. №4911-Сл.5011-1020 від 29.10.2020 про встановлення (перегляд) тарифу на 2021 рік в тридцятиденний термін із понесеними позивачем витратами протягом 2017 -2020.

Предметом розгляду у цій адміністративній справі є питання стосовно бездіяльності НКРЕКП при розгляді заяви позивача вих. №4911-Сл.5011-1020 від 29.10.2020, а не встановлення та обґрунтованість тарифів на послуги позивача, які діяли у 2017-2020 роках.

Отже, суд зазначає, що збиткова діяльність позивача, що виникли в період 2017-2020 року не знаходиться в причинному зв`язку з оскаржуваною бездіяльністю відповідача щодо розгляду заяви позивача вих. №4911-Сл.5011-1020 від 29.10.2020.

Враховуючи все вищенаведене та встановлені під час розгляду даної справи обставини, суд дійшов до висновку про необґрунтованість заявлених позовних вимоги, а тому у їх задоволенні слід відмовити.

Відповідно до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати з відповідача не стягуються.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 139, 241-246, 255, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовної заяви Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Дніпрогаз» (вул. О.Кониського,5, м. Дніпро, 49101, код ЄДРПОУ 20262860) до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (вул. Смоленська, 19, м. Київ, 03057, код ЄДРПОУ 39369133), Державної казначейської служби України (вул. Бастіонна, 6, м. Київ, 01601, код ЄДРПОУ 37567646) про визнання бездіяльності протиправною та стягнення майнової шкоди - відмовити в повному обсязі.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.В. Врона