Рішення № 103183266, 11.01.2022, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 січня 2022 року Справа № 160/21510/21

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Олійника В. М.

розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до військової частини А1314 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

08 листопада 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою до військової частини А1314, в якій просить:

визнати бездіяльність відповідача – військова частина А1314, код ЄДРПОУ 08314614 щодо не нарахування та невиплати мені грошової компенсації за невикористану додаткову відпустку за 2017-2018 роки при звільненні протиправною;

зобов`язати відповідача – військова частина А1314, код ЄДРПОУ 08314614 нарахувати та сплатити мені грошову компенсацію за невикористану додаткову відпустку за 2017-2018 роки при звільненні з військової служби.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що він проходив військову службу у військовій частині А1314.

Наказом командира Військової частини А1314 від 31.05.2021 року №101 позивача було виключено зі списків особового складу.

Однак, позивач стверджує, що відповідач не провів із ним розрахунків щодо виплати грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій, в 2017-2018 роках, передбаченої Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

28 серпня 2021 року ОСОБА_1 звернувся до військової частини А1314 із вимогою, в якій просив нарахувати та виплатити грошову компенсацію за невикористані дні соціальної відпустки, як учаснику бойових дій, за 2017 - 2018 роки.

Однак, листом від 07 жовтня 2021 року вих.№1314/22/1636 військова частина А1364 повідомила позивача про відсутність підстав для виплати компенсації за невикористані дні відпустки, тому що з позивачем розрахувалися в повному обсязі.

Позивач вважає бездіяльність відповідача протиправною, у зв`язку із чим звернувся до суду з даним позовом.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15 листопада 2021 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.

17 листопада 2021 року на адресу відповідача надіслано ухвалу про відкриття провадження разом із копією позовної заяви з додатками.

08 грудня 2021 року військовою частиною А1314 отримано копію позовної заяви з додатками, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення 49300 18764264 8, яке міститься в матеріалах справи.

Протягом строку, визначеного в ухвалі про відкриття провадження, відповідач відзиву на позовну заяву не надав, із заявами та клопотаннями на адресу суду не звертався.

Відповідно до ч.4 ст.159 КАС України подання заяв по суті справи є правом учасників справи. Неподання суб`єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.

Відповідно до ч.6 ст.162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Враховуючи вищезазначене, суд вирішив розглянути справу за наявними матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши норми чинного законодавства України, суд встановив наступні обставини.

ОСОБА_1 - позивач, ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , є учасником бойових дій (посвідчення серії НОМЕР_2 від 20 жовтня 2017 року).

Судом встановлено, що позивач проходив військову службу у військовій частині А0536 з 27.04.2018 років по 11.11.2018 років, у подальшому проходив військову службу у військовій частині А1314 за контрактом.

Наказом командувача військ оперативного командування "Схід" (по особовому складу) від 27 травня 2021 року №130 у запас майора ОСОБА_1 звільнено відповідно до пункту 2 частини 5 статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок та військову службу" за підпунктом "а" ( у зв`язку із закінченням строку контракту)

Наказом командира Військової частини А1314 від 31.05.2021 року №101 ОСОБА_1 з 19 червня 2021 року було виключено зі списків особового складу частини, всіх видів забезпечення та направлено для зарахування на військовий облік до Дніпропетровського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки м.Дніпро.

Станом на 31 травня 2021 року вислуга років у Збройних Силах позивача становить: загальна - 34 роки 07 місяців 13 днів, календарна - 32 роки 08 місяців 19 днів, пільгова 01 рік 10 місяців 24 дні.

Також згідно даного наказу позивачу виплачена премія за особистий внесок у загальні результати служби в розмірі 35% посадового окладу, надбавку за особливості проходження служби у розмірі 65% посадового окладу з урахуванням окладу за військовим званням та надбавки за вислугу років, надбавка за роботу в умовах режимних обмежень у розмірі 10% до посадового окладу по день виключення із списків особового складу частини.

На підставі довідки військової частини А0536 від 03 червня 2021 року №533 позивача повідомлено, що в період проходження військової служби у військовій частині А0536 з 27.04.2018 року по 11.11.2018 року додаткова відпустка за 2017,2018 роки не надавалась, грошова компенсація за невикористану додаткову відпустку, як учаснику бойових дій, за 2017,2018 роки не виплачувалась.

28 серпня 2021 року ОСОБА_1 звернувся до військової частини А1314 із вимогою, в якій просив нарахувати та виплатити грошову компенсацію за невикористані дні соціальної відпустки, як учаснику бойових дій з 2017 по 2018 роки.

Однак, листом від 07 жовтня 2021 року вих.№1314/22/1636 військова частина А1364 повідомила позивача, що у фінансово-економічній службі військової частини А1314 за дорученням розглянуто вимогу стосовно виплати грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій, за 2017-2018 роки.

Відповідно до наказу командира військової частини А1314 №101 від 31.05.2021 року позивача виключено зі списків особового складу частини 19.06.2021 року

Відповідно до виплат, зазначених в наказі командира військової частини А1314 №101 від 31.05.2021 року позивач розрахований у повному обсязі.

ОСОБА_1 вважає протиправною бездіяльність військової частини А1314 щодо не нарахування та невиплати йому грошової компенсації за невикористану додаткову відпустку за 2017-2018 роки при звільненні, у зв`язку із чим звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд врахував наступне.

Відповідно до ч.1 ст.4 Закону України від 05 листопада 1996 року №504/96-ВР "Про відпустки" установлюються такі види щорічних відпусток: основна відпустка (стаття 6 цього Закону); додаткова відпустка за роботу із шкідливими та важкими умовами праці (стаття 7 цього Закону); додаткова відпустка за особливий характер праці (стаття 8 цього Закону); інші додаткові відпустки, передбачені законодавством.

У відповідності до статті 16-1 Закону України "Про відпустки" учасникам бойових дій, постраждалим учасникам Революції Гідності, особам з інвалідністю внаслідок війни, статус яких визначений Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", особам, реабілітованим відповідно до Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років", із числа тих, яких було піддано репресіям у формі (формах) позбавлення волі (ув`язнення) або обмеження волі чи примусового безпідставного поміщення здорової людини до психіатричного закладу за рішенням позасудового або іншого репресивного органу, надається додаткова відпустка із збереженням заробітної плати тривалістю 14 календарних днів на рік.

Приписами статті 5 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" встановлено, що учасниками бойових дій є особи, які брали участь у виконанні бойових завдань по захисту Батьківщини у складі військових підрозділів, з`єднань, об`єднань всіх видів і родів військ Збройних Сил діючої армії (флоту), у партизанських загонах і підпіллі та інших формуваннях як у воєнний, так і у мирний час.

Відповідно до пункту 12 частини 1 статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" учасникам бойових дій (статті 5, 6) надаються такі пільги - використання чергової щорічної відпустки у зручний для них час, а також одержання додаткової відпустки із збереженням заробітної плати строком 14 календарних днів на рік.

У відповідності статті 10-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, додаткові відпустки у зв`язку з навчанням, творчі відпустки та соціальні відпустки надаються відповідно до Закону України "Про відпустки". Інші додаткові відпустки надаються їм на підставах та в порядку, визначених відповідними законами України.

У разі якщо Законом України "Про відпустки" або іншими законами України передбачено надання додаткових відпусток без збереження заробітної плати, такі відпустки військовослужбовцям надаються без збереження грошового забезпечення.

У рік звільнення зазначених в абзацах першому та другому цього пункту військовослужбовців зі служби у разі невикористання ними щорічної основної або додаткової відпустки їм виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, у тому числі військовослужбовцям-жінкам, які мають дітей.

В особливий період з моменту оголошення мобілізації до часу введення воєнного стану або до моменту прийняття рішення про демобілізацію військовослужбовцям надаються відпустки, передбачені частинами першою, шостою та дванадцятою цієї статті, і відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин. Надання військовослужбовцям відпусток, передбачених частиною першою цієї статті, здійснюється за умови одночасної відсутності не більше 30 відсотків загальної чисельності військовослужбовців певної категорії відповідного підрозділу. Відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин військовослужбовцям надаються із збереженням грошового забезпечення тривалістю не більш як 10 календарних днів.

В особливий період під час дії воєнного стану військовослужбовцям можуть надаватися відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин із збереженням грошового забезпечення тривалістю не більш як 10 календарних днів без урахування часу, необхідного для проїзду в межах України до місця проведення відпустки та назад, але не більше двох діб в один кінець.

Згідно статті 1 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Указом Президента України від 17 березня 2014 року №303/2014 "Про часткову мобілізацію", затвердженого Законом України від 17 березня 2014 року №1126-VI, постановлено оголосити та провести часткову мобілізацію.

В особливий період з моменту оголошення мобілізації до припинення відповідного періоду надання військовослужбовцям інших видів відпусток, зокрема, додаткової відпустки, передбаченої пунктом 12 частини першої статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», припиняється.

Відповідно до частини 8 статті 101 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, додаткові відпустки у зв`язку з навчанням, творчі відпустки та соціальні відпустки надаються відповідно до Закону України "Про відпустки". Інші додаткові відпустки надаються їм на підставах та в порядку, визначених відповідними законами України.

Отже, підстави та порядок надання додаткової відпустки особам, які мають статус учасника бойових дій, передбачені Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей". Так, відповідно до частини 14 статті 101 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" у рік звільнення зазначених в абзацах першому та другому цього пункту військовослужбовців зі служби у разі невикористання ними щорічної основної або додаткової відпустки їм виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, зокрема, військовослужбовцям-жінкам, які мають дітей.

Суд зазначає, що норми Закон України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" не обмежують та не припиняють право учасника бойових дій на отримання у рік звільнення виплати грошової компенсації за всі невикористані дні додаткової відпустки, право на яку набуто під час проходження військової служби в особливий період з моменту оголошення мобілізації.

Таким чином, на час прийняття наказу про виключення позивача зі списків особового складу, відповідачем протиправно не було проведено з позивачем усіх необхідних розрахунків щодо нарахування та виплати грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, передбаченої пунктом 12 частини першої статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" за період з 2017 року по 2018 рік.

Суд вважає, що припинення відпустки на час особливого періоду не означає припинення права на відпустку, яке (тобто, право на відпустку) може бути реалізовано у один із таких двох способів: 1) безпосереднє надання особі відпустки після закінчення особливого періоду, який може тривати не визначений термін; 2) грошова компенсація відпустки особі.

Окрім зазначеного, суд враховує також наступне.

Відповідно до частини 3 статті 291 Кодексу адміністративного судочинства України, при ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суд має враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи.

Дана справа відповідає ознакам зразкової справи, які обумовлюють типове застосування норм матеріального права та порядок застосування таких норм викладених у постанові Верховного Суду по справі №620/4218/18 (Пз/9901/4/19), яка набрала законної сили 21 серпня 2019 року.

Суд враховує при ухваленні рішення у цій справі правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи №620/4218/18 (Пз/9901/4/19).

Судом, зі змісту наказу №101 від 31.05.2021 року про звільнення позивача з військової служби, з`ясовано, що на час його прийняття відповідач не провів з позивачем розрахунку щодо нарахування та виплати грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, передбаченої пунктом 12 частини 1 статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" за період з 2017 року по 2018 рік.

Зважаючи на викладене, суд зазначає, що відповідачем допущено протиправну бездіяльність щодо не нарахування та невиплати позивачу грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій, за період з 2017 року по 2018 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби.

Згідно з частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

При цьому в силу положень частини 2 статті 77 вказаного Кодексу, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на викладене вище, позовні вимоги ОСОБА_1 є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору та ним не були понесені судові витрати, судовий збір стягненню не підлягає.

Керуючись ст.ст.241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до військової частини А1314 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити у повному обсязі.

Визнати протиправною бездіяльність військової частини А1314 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані в 2017, 2018 роках дні щорічної додаткової відпустки, встановлені учасникам бойових дій Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".

Зобов`язати військову частину А1314 (код ЄДРПОУ 08314614) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) грошову компенсацію за невикористану щорічну додаткову відпустку, як учаснику бойових дій, за 2017, 2018 роки, виходячи з розміру грошового забезпечення, на яке ОСОБА_1 мав право станом на день звільнення з військової служби.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Третього апеляційного адміністративного суду в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.М. Олійник