Рішення № 103183196, 10.01.2022, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 січня 2022 року Справа № 160/11356/21

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Врони О. В.

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, 2-Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання протиправним і скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якому просила:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 18.06.2021 щодо відмови ОСОБА_1 (РНКОПП НОМЕР_1 ) у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, відповідно до п. «а» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення»;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області:

зарахувати до пільгового стажу всі періоди роботи ОСОБА_1 (РНКОПП НОМЕР_1 ) за Списком №1, а саме:

з 01.02.2007 по 31.08.2008 - 1 рік 7 місяців 1 день,

з 01.09.2008 по 14.03.2013 - 4 роки 6 місяців 14 днів,

з 15.03.2013 по 02.08.2016 - 4 роки 4 місяців 19 днів,

з 03.08.2016 по 30.09.2019 - 3 роки 6 місяців 5 днів;

-повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (РНКОПП НОМЕР_1 ) від 14 червня 2021 року про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п. «а» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з урахуванням Рішення Конституційного Суду України № 1-р/2020 від 23.01.2020 року;

- з 18 червня 2021 року призначити, нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (РНКОПП НОМЕР_1 ), пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до п. «а» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з урахуванням Рішення Конституційного Суду України № 1-р/2020 від 23.01.2020 року.

В обґрунтування позивних вимог позивач посилається на те, що відповідачем протиправно не зараховано до загального страхового стажу ОСОБА_2 певних періодів роботи, у зв`язку з чим позивач вважає, що нарахування йому пенсії було проведено неправильно.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.08.2021 року відкрито провадження у справі №160/11356/21, розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.

Відповідно до ч.6 ст.12, ч.1, 2 ст. 257, ч.1 ст. 260 Кодексу адміністративного судочинства України зазначена справа є справою незначної складності та розглядається за правилами спрощеного позовного провадження. Питання про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження.

Згідно з ч. 5 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

14.09.2021 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду від Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач не погоджується із заявленими позовними вимогами та просить суд відмовити в їх задоволенні.

Відповідач зазначає, що не розглядав заяви позивача про призначення пенсії по суті та не приймав рішення. Відповідно до п. 4.2. розділу ІV постанови Пенсійного фонду України від 25.11.2002 №22-1 «Про затвердження Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (в редакції постанови Пенсійного фонду України від 16.12.2020 №25-1) після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.

Рішення, що оспорюється позивачем №047350003147 від 18.06.2021 прийняте Головним управлінням Пенсійного фонду України в Запорізькій області.

Відповідач вважає, що Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» як спеціальний закон, є пріоритетним у правовідносинах щодо призначення пенсії на пільгових умовах за списком №1 з моменту набрання законної сили Закону України від 03.10.2017 №2148-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» з 11.10.2017, а тому рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 №1-р/2020 впливає на осіб у яких право на призначення пенсії на пільгових умовах, виникло до 11.10.2017.

На час звернення за призначенням пенсії 07.05.2021 ОСОБА_3 досягла повних 45 років та не досягла пенсійного віку, встановленого п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (50 років). Оскільки позивачка станом на 11.10.2017 не досягла 45-річного віку, то підстави призначення їй пільгової пенсії мають визначатися на підставі Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», а не на підставі п. «а» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Щодо зарахування до пільгового стажу періодів роботи з 01.02.2007 по 31.08.2008, з 01.09.2008 по 14.03.2013, з 15.03.2013 по 02.08.2016, з 03.08.2016 по 30.09.2019, Пенсійний фонд зазначає, що в трудовій книжці та наданих документах позивачем, відсутні відомості щодо проведення атестації робочого місця за вказані періоди роботи, що унеможливлює зарахування їх до пільгового стажу за Списком №1.

Позивачем подано до суду відповідь на відзив. ОСОБА_1 звертає увагу на те, що з 23.01.2020 в Україні існують два Закони, котрі одночасно регламентують правила призначення пенсій за Списком №1, а саме: п. «а» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» у редакції Закону України від 02.03.2015 №213-VІІІ та п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» у редакції Закону України від 03.10.2017 №2148-VІІІ. Позивач посилається на рішення Європейського суду з прав людини від 14.10.2010 по справі «Щокін проти України» і від 07.07.2011 по справі «Серков проти України», в яких зазначено, що в разі коли національне законодавство припустило неоднозначне або множинне тлумачення прав та обов`язків осіб, національні органи зобов`язані застосувати найбільш сприятливий для осіб підхід. Тобто, в правовідносинах, що виникли в даній справі перевагу необхідно надати п. «а» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», у редакції до внесення змін Законом України від 02.03.2015 №213-VІІІ, який передбачає, що на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за Списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць, зокрема, жінки після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

Стосовно доводів відповідача про неможливість зарахувати період роботи з 15.03.2013 по 03.05.2018 за посадою «фельдшер підземний вищої категорії здоровпункту №4 Медичного центру Департаменту з медицини праці» ТОВ «ДТЕК СЕРВІС», за відсутності атестації, то така атестація у вказаний період підтверджується довідкою ТОВ «ДТЕК СЕРВІС» від 20.04.2021 №611.

Відповідач щодо зарахування спірних періодів роботи до трудового стажу зазначає про неможливість їх зарахування, оскільки при заповнені трудової книжки не були дотримані вимоги п. 2.4, 2.10 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України №58 від 29.07.1993.

13.09.2021 позивач звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із клопотанням про залучення до участі у справі в якості відповідача-2 Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області та долучення до справи уточненої позовної заяви.

В уточненій позовній заяві ОСОБА_1 просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення від 18.06.2021 №047350003147 Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, щодо відмови ОСОБА_1 (РНКОПП НОМЕР_1 ) у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, відповідно до п. «а» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення»;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області:

зарахувати до пільгового стажу всі періоди роботи ОСОБА_1 (РНКОПП НОМЕР_1 ) за Списком №1, а саме:

з 01.02.2007 по 31.08.2008 - 1 рік 7 місяців 1 день,

з 01.09.2008 по 14.03.2013 - 4 роки 6 місяців 14 днів,

з 15.03.2013 по 02.08.2016 - 4 роки 4 місяців 19 днів,

з 03.08.2016 по 30.09.2019 - 3 роки 6 місяців 5 днів;

-повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (РНКОПП НОМЕР_1 ) від 14 червня 2021 року про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п. «а» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з урахуванням Рішення Конституційного Суду України № 1-р/2020 від 23.01.2020 року;

- з 18 червня 2021 року призначити, нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (РНКОПП НОМЕР_1 ), пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до п. «а» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з урахуванням Рішення Конституційного Суду України № 1-р/2020 від 23.01.2020 року.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.09.2021 за клопотанням позивача залучено до участі у справі другого відповідача -Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області.

Ухвалою суду від 17.09.2021 зупинено провадження у справі №160/11356/21 до надання відповідачами відзивів на уточнену позовну заяву.

27.09.2021 Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області подало клопотання про зупинення провадження у справі до набрання чинності рішенням Верховного Суду у зразковій справі №360/3611/20.

Оскільки на час надходження цього клопотання провадження у справі №160/11356/21 вже було зупинено, розгляд питання щодо зупинення провадження за даним клопотанням було недоцільне.

20.10.2021 від Головного управління України в Запорізькій області до суду надійшов відзив на позовну заяву.

За поясненнями відповідача-2 при зверненні із заявою про призначення пенсії позивачем не було надано на підтвердження атестації робочого місця у ТОВ «ДТЕКС СЕРВІС» у період з 15.03.2013 по 03.05.2018 наказу №69-ОД-К від 04.05.2018. В заяві ОСОБА_1 від 14.06.2021 відсутнє посилання на те, що вона просить призначити їй пенсію відповідно до п. «а» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з урахуванням Рішення Конституційного Суду України №1-р/2020 від 23.01.2020, тому рішенням від 18.06.2021 №047350003147 їй відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Відповідач-1 відзив на уточнену позовну заяву не надав.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10.01.2022 провадження у справі №160/11356/21 поновлено.

Дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи в їх сукупності, проаналізувавши норми чинного законодавства України, суд встановив наступні обставини.

Позивач – ОСОБА_1 звернулася 14.06.2021 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення їй пенсії за віком.

До заяви були додані наступні копії документів, зокрема:

-паспорт НОМЕР_2 ;

-довідка про присвоєння ідентифікаційного номеру №2779303486 від 13.06.2018;

-трудова книжка НОМЕР_3 від 17.11.1997;

-довідки, що визначають право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників: №279 від 30.04.2021, №1-4/965 від 22.04.2021, №611 від 20.04.2021.

За результатами розгляду заяви Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області супровідним листом від 23.06.2021 №0400-010226-8/84062 направило позивачу рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області №047350003147 від 18.06.2021 про відмову у призначенні пенсії.

Рішення обґрунтоване тим, що на дату звернення до територіального органу Пенсійного фонду України 14.06.2021 заявнику було 45 років. 11 місяців 3 дні, тоді як пенсійний вік, визначений пунктом 1 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (Список №1) становить 50 років.

Пільговий стаж особи становить 3 роки 3 місяці 8 днів, тоді як необхідний стаж на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1, визначений п. 1 ч. 1 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (Список №1) становить 7 років 6 місяців.

Пенсійний фонд також вказав, що для зарахування до пільгового стажу періоду з 15.03.2013 по 03.05.2018 необхідно надати наказ про результати атестації робочих місць за умовами праці.

Позивач не погоджується з вказаною відмовою, вважає, що наявні всі підстави для призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п. «а» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», у зв`язку з чим звернувся за захистом своїх прав і інтересів з відповідним позовом до суду.

При вирішення спору суд виходить з наступного:

Статтею 46 Конституції України гарантовано право громадянам на соціальний захист,

що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Тобто, право особи на отримання пенсії, як складова права на соціальний захист, є її конституційним правом.

За загальним правилом ст 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-ХІІ право на пенсію за віком мають: чоловіки - після досягнення 60 років і при стажі роботи не менше 25 років; жінки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 20 років.

Пунктом «а» ч. 1 статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (в редакції від 09.12.2012 до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 №213) було встановлено, що на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи:

а) працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком N 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць:

-чоловіки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах;

-жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожний повний рік такої роботи чоловікам і на 1 рік 4 місяці – жінкам.

В подальшому до ст. 13 Закону «Про пенсійне забезпечення» Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 №213 були внесені зміни, зокрема п. «а» ч. 1 був викладений в наступній редакції:

На пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи:

а) працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

23.01.2020 Конституційним Судом України було прийнято рішення №1-р/2020 у справі №1-5/2018(746/15) щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень розділу 1, п. 2 розділу ІІІ «Прикінцеві положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 №213-VІІ.

Вказаним рішенням визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), статтю 13, частину другу статті 14, пункти „б“-„г“ статті 54 Закону України „Про пенсійне забезпечення“ від 5 листопада 1991 року № 1788-XII зі змінами, внесеними Законом України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення“ від 2 березня 2015 року № 213-VIII.

Стаття 13, частина друга статті 14, пункти „б“-„г“ статті 54 Закону України „Про пенсійне забезпечення“ від 5 листопада 1991 року № 1788-XII зі змінами, внесеними Законом України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення“ від 2 березня 2015 року № 213-VIII, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Застосуванню підлягають стаття 13, частина друга статті 14, пункти „б“-„г“ статті 54 Закону України „Про пенсійне забезпечення“ від 5 листопада 1991 року № 1788-XII в редакції до внесення змін Законом України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення“ від 2 березня 2015 року № 213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах.

Згідно статей 151-2, 152 Конституції України рішення та висновки, ухвалені Конституційним Судом України, є обов`язковими, остаточними і не можуть бути оскаржені. Закони та інші акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності. Закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

Оскільки позивач звернулася із заявою про призначення пенсії після набрання рішенням Конституційного Суду України законної сили, застосуванню підлягають норми ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції від 09.12.2012 до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 №213.

Згідно з ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Так, при вирішенні спору суд враховує висновки Великої Палати Верховного Суду в постанові від 03.11.2021 у зразковій справі №360/3611/20, в якій окрім іншого зазначено: «… на час виникнення спірних правовідносин була наявна колізія між нормами Закону № 1788-ХІІ з урахуванням Рішення № 1-р/2020 з одного боку, та Законом № 1058-ІV - з іншого в частині віку набуття права на пенсію на пільгових умовах. Перший із цих законів визначав такий вік у 50 років, тоді як другий - у 55 років.

Оскільки норми названих законів регулюють одне і те ж коло відносин, Велика Палата Верховного Суду доходить висновку, що вони явно суперечать один одному. Таке регулювання порушує вимогу «якості закону», передбачену Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року, та не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади у майнові права заявника (див. пункт 56 рішення Європейського суду з прав людини від 14 жовтня 2010 року у справі «Щокін проти України»).

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 520/15025/16-а (провадження № 11-1207апп19, пункт 56) сформувала правовий висновок, згідно з яким у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.

Отже, у цій справі застосуванню підлягають саме норми Закону №1788-ХІІ з урахуванням Рішення № 1-р/2020, а не Закону № 1058-ІV.»

Щодо вимог зарахувати до пільгового стажу всі періоди роботи ОСОБА_1 за Списком №1.

Право на пенсію за віком на пільгових умовах робітника за професією «фельдшер підземний» передбачено Списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.01.2003 року № 36, а саме: всі працівники, зайняті повний робочий день під землею обслуговуванням зазначених вище робітників і службовців (медперсонал підземних пунктів охорони здоров`я, працівники підземного телефонного зв`язку тощо) (код професії розділ І пункт 1.1е ).

Вказана посада також передбачена Списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 461 від 24.06.2016 року.

Таким чином, професія позивача «фельдшер підземний», згідно записів у його трудовій книжці, віднесена до Списку № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах.

Частиною 1 ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України № 637 від 12 серпня 1993 року затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.

Умовами п. 3 зазначеного Порядку передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Згідно п. 3 Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005 року № 383, при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.1992 р. та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.1992 р. (приклади у додатках 1, 2).

Записами трудової книжки НОМЕР_4 підтверджується, що ОСОБА_1 працювала в періоди:

-з 01.02.2007 по 31.08.2008 фельдшером підземним з повним робочим днем у шахті пункту охорони здоров`я;

-з 01.09.2008 по 14.03.2013 фельдшером підземним з повним робочим днем ВСП «Шахта «Степова»;

-з 15.03.2013 до цього часу фельдшером підземним вищої категорії з повним робочим днем в шахті ТОВ «ДТЕК СЕРВІС».

Написи в трудовій книжці не містять неточностей або описок, містять посилання на відповідний наказ (розпорядження).Відповідачі правильність внесення записів не заперечують, а отже трудову книжку можливо вважати належним і достатнім доказом на підтвердження наявності пільгового трудового стажу.

Крім того, вказаний трудовий стаж підтверджується і довідками, а саме:

- ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» №1-4/965 від 22.04.2021, в якій зазначено, що ОСОБА_1 дійсно працювала повний робочий день у ПАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» (робоче місце ВСП «Шахта «СТЕПОВА» за період з 01.09.2008 (розпорядження №291 від 01.09.2008) по 14.03.2013 (наказ №119-к від 14.03.2013), зайнята повний робочий день під землею обслуговуванням робітників, зайнятих в гірничому виробництві веденням гірничих та других видів робіт з метою видобутку вугілля (медперсонал підземних здоровпунктів). Професія, посада фельдшер підземний., що передбачено Списком 1 розділ 1 підрозділ 1 позиція 1.1.е постанови КМУ №36 від 16.01.2003.

Дана професія підтверджена результатами атестації робочих місць: розпорядження №951А від 03.05.2006, розпорядження №1026 від 04.05.2011 (по ВСП «Шахта СТЕПОВА» ПАТ «ДТЕК ПАВЛОГРАДВУГІЛЛЯ»).

ТОВ «ДТЕК Сервіс» №611 від 20.04.2021 підтверджено про те, що ОСОБА_1 працює з 15.03.2013 (наказ №1208/15-к від 14.03.2013) по теперішній час в ТОВ «ДТЕК СЕРВІС» і в період з 15.03.2013 по 30.09.2019 виконувала обслуговування підземних робітників, повний робочий день під землею за професією фельдшера підземного вищої категорії здоровпункту №4 медичного центру департаменту з медицини праці, яка згідно з наказом №222-ОД-К від 07.05.2013 та наказом №69-ОД-К від 04.05.2018 розділ 2 п. 1.1 атестована відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 01.08.92 №442 «Про Порядок проведення атестації робочих місць за умовами праці».

Згідно з наказом «Про підсумки атестації робочих місць за умовами праці» №222-ОД-К від 07.05.2013 та наказом №69-ОД-К від 04.05.2018 розділ 2 п.п.1 до стажу роботи, який дає право на пільгову пенсію.

ВСП «Першотравенське» ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» №279 від 30.04.2021 зазначив, що ОСОБА_1 за період з 01.02.2007 по 31.08.2008 працювала повний робочий день на ВСП «Шахтоуправління «Першотравенське» ПрАТ «ДТЕК «Павлоградвугілля» виконувала гірничі роботи з повним робочим днем у шахті (Степова) за професією, посадою фельдшер підземний, що передбачена Списком 1 розділ 1 підрозділ 1 позиція 1.1.е згідно постанови КМУ №36 від 16.01.2003.

Суд не погоджується з доводами відповідачів про неможливість зарахування періоду роботи позивача з 15.03.2013 по 03.05.2018 до пільгового стажу, виходячи з наступного.

Відповідно до Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 442 від 01.08.1992 року (далі - Порядок № 442), пенсії за віком на пільгових умовах за списками виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, а також пенсії, що можуть встановлюватися підприємствами й організаціями за рахунок власних коштів працівникам інших виробництв, професій та посад залежно від умов праці, призначаються за результатами атестації робочих місць.

Атестація робочих місць за умовами (надалі - атестація) проводиться на підприємствах і організаціях незалежно від форм власності й господарювання, де технологічний процес, використовуване обладнання, сировина та матеріали є потенційними джерелами шкідливих і небезпечних виробничих факторів, що можуть несприятливо впливати на стан здоров`я працюючих, а також на їхніх нащадків як тепер, так і в майбутньому.

Основна мета атестації полягає у регулюванні відносин між роботодавцем і працівниками у галузі реалізації прав на здорові й безпечні умови праці, пільгове пенсійне забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах.

Частиною 2 пункту 4 Порядку № 442 встановлено, що відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства, організації.

Згідно з пунктом 4 Порядку № 442 та підпункту 1.5 пункту 1 Методичних рекомендацій для проведення атестації робочих місць за умовами праці № 41 від 01.09.1992 р., періодичність проведення атестації робочих місць визначається безпосередньо колективним договором підприємства і проводиться не рідше одного разу на 5 років.

Результати атестації використовуються для розроблення заходів щодо покращення умов праці і оздоровлення працівників та під час визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах, пільг і компенсацій за рахунок підприємств, установ та організацій, обґрунтування пропозицій про внесення змін до списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах.

Таким чином, законодавцем покладений обов`язок своєчасного та якісного проведення атестації робочих місць на керівників підприємств, а тому не проведення або несвоєчасне та неякісне проведення з вини керівників підприємств атестації не може позбавити позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Тобто, відсутність атестації не може бути підставою для відмови позивачу у призначені пенсії на пільгових умовах.

В той же час робоче місце позивача у ТОВ «ДТЕК СЕРВІС» з 15.03.2013 по 03.05.2018 було атестовано відповідно до наказу №69-ОД-К від 04.05.2018, що було підтверджено вищенаведеною довідкою ТОВ «ДТЕК СЕРВІС» від 20.04.2021 №611.

Таким чином, при зарахуванні відповідачем всіх періодів роботи, які підтверджені позивачем, останній набуває право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п. «а» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення». При цьому, посилання відповідача-2 на те, що позивач звертався із заявою про призначення пенсії відповідно до ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», а не за нормами п. «а» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» безпідставні виходячи з вищенаведеного і не підтверджуються матеріалами справи.

Щодо зобов`язальних вимог призначити, нарахувати та виплатити позивачу пенсію за віком на пільгових умовах.

Згідно ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Україною Законом №475/97-ВР від 17.07.1997, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Засіб правового захисту, що передбачений зазначеною статтею повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави

Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Згідно із Рекомендаціями Комітету Міністрів Ради Європи №R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнято Комітетом Міністрів 11.03.1980 на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Дискреційні повноваження- це сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визнавати повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акту.

У разі наявності у суб`єкта владних повноважень законодавчо закріпленого права адміністративного розсуду при вчиненні дій/прийнятті рішення, та встановлення у судовому порядку факту протиправної поведінки відповідача, зобов`язання судом суб`єкта прийняти рішення конкретного змісту є втручанням у дискреційні повноваження.

Адміністративний суд не наділений повноваженнями втручатися у вільний розсуд (дискрецію) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за критеріями, визначеними статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Завдання правосуддя полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше порушується принцип розподілу влади. Принцип розподілу влади не допускає надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право. Тому завданням адміністративного суду є контроль за легітимністю прийняття рішень.

Виходячи зі змісту положень КАС України щодо компетенції адміністративного суду, останній не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.

Таким чином, суди не наділені повноваженнями втручатися у вільний розсуд (дискрецію) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за критеріями, визначеними статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України та не вправі підміняти собою держані органи, компетенція яких чітко регламентована чинним законодавством.

За приписами ч. 2 ст. 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення, зокрема, про:

- визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень (пункт 2);

- визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій (пункт 3);

- визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії (пункт 4);

- інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів (пункт 10).

Відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення", призначення, розрахунок, нарахування та виплата пенсії здійснюється органами Пенсійного фонду України, тобто, в даному випадку відповідач має виключну компетенцію щодо призначення позивачу пенсії.

Суд зазначає, що не може зобов`язати призначити та виплачувати пенсію, оскільки саме на пенсійний орган покладено обов`язок обрахування стажу роботи особи та встановлення всіх необхідних умов для призначення пенсії.

Призначення та обрахунок пенсії є дискреційним повноваженням пенсійного органу. Суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймати замість нього рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб`єкта владних повноважень, оскільки такі дії виходять за межі визначених йому повноважень законодавцем.

Отже, оскільки на час розгляду справи пенсія ще не призначена. Призначення пенсії за законом віднесено до компетенції відповідних управлінь Пенсійного фонду України. Суд не має права перебирати на себе функції органів пенсійного фонду щодо призначення пенсії, тому відсутні підстави для зобов`язання відповідача призначити пенсію за віком, отже, підстав для задоволення позовних вимог в цій частині немає.

Враховуючи положення статті 245 КАС України, з метою ефективного відновлення порушеного права позивача та дотримання її соціальних гарантій і реалізації права на належне соціальне утримання, суд дійшов висновку, що позивач має право на належний розгляд її заяви про призначення пенсії, яка подана нею 14.06.2021 року, документів для призначення пенсії та отримання належної відповіді за наслідками такого розгляду, з урахуванням висновків суду.

Частиною 2 ст. 9 КАС України врегульовано, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

З урахуванням наведених норм суд дійшов висновку про помилковість доводів відповідача про відсутність підстав для призначення пенсії позивачу, оскільки рішення відповідача про відмову в призначенні пенсії, прийнято не на підставі Конституції і діючого законодавства України.

Відповідно до вимог статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Тобто, ці норми одночасно покладають обов`язок на сторін доводити суду обґрунтованість своїх тверджень або заперечень.

Належних і достатніх доказів, які б спростовували доводи позивача, відповідач під час розгляду справи не надав.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, а позов таким що підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до ч.3 ст.139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

При зверненні до суду позивачем сплачено за подання позовної заяви судовий збір у сумі 908,00 грн. за платіжною квитанцією №5848-1415-2839-2884 від 16.04.2021 року і у сумі 908,00 грн. за платіжною квитанцією №4394-1491-8456-9577 від 01.07.2021Загального сума сплаченого судового збору складає 1816,00 грн.

Отже, оскільки позовну заяву задоволено частково, сплачений судовий збір за подачу позову до суду підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача-1 у сумі 908,00 грн..

Керуючись ст.ст.139,242-246,255,262,295 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до 1-Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, 2-Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання протиправним і скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії-задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення від 18.06.2021 №047350003147 Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, щодо відмови ОСОБА_1 (РНКОПП НОМЕР_1 ) у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, відповідно до п. «а» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області:

зарахувати до пільгового стажу всі періоди роботи ОСОБА_1 (РНКОПП НОМЕР_1 ) за Списком №1, а саме:

з 01.02.2007 по 31.08.2008 - 1 рік 7 місяців 1 день,

з 01.09.2008 по 14.03.2013 - 4 роки 6 місяців 14 днів,

з 15.03.2013 по 02.08.2016 - 4 роки 4 місяців 19 днів,

з 03.08.2016 по 30.09.2019 - 3 роки 6 місяців 5 днів.

Повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (РНКОПП НОМЕР_1 ) від 14 червня 2021 року про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п. «а» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з урахуванням Рішення Конституційного Суду України № 1-р/2020 від 23.01.2020 року та прийняти обґрунтоване рішення з урахуванням висновків суду.

У задоволенні іншої частини позовних вимог, - відмовити.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26, код ЄДРПОУ 21910427) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) судові витрати з оплати судового збору у сумі 908,00 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.В. Врона