Рішення № 103183083, 28.12.2021, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 грудня 2021 року Справа № 160/20035/21 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Боженко Н.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін у письмовому провадженні у місті Дніпрі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Комунального закладу «Центр здійснення соціальних виплат та надання інформаційно-консультативної допомоги з питань соціального захисту населення» Дніпропетровської обласної ради" (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 26, код ЄДРПОУ 42643875) про визнання протиправною бездіяльність суб`єкта владних повноважень та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

25 жовтня 2021 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Комунального закладу «Центр по здійсненню соціальних виплат та надання інформаційно-консультативної допомоги з питань соціального захисту населення» Дніпропетровської обласної ради, подана представником адвокатом Коган Романом Віталійовичем, в якій позивач просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Комунального закладу «Центр здійснення соціальних виплат та надання інформаційно-консультативної допомоги з питань соціального захисту населення» Дніпропетровської обласної ради (ЄДРПОУ 42643875) щодо нарахування та невиплати 7 354 (сім тисяч триста п`ятдесят чотири) гривні ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) недоплаченої суми щорічної разової допомоги як учаснику бойових дій за 2021 рік;

- зобов`язати Комунальний заклад «Центр здійснення соціальних виплат та надання інформаційно-консультативної допомоги з питань соціального захисту населення» Дніпропетровської обласної ради (ЄДРПОУ 42643875) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) недоплачену суму щорічної разової грошової допомоги як учаснику бойових дій за 2021 рік у розмірі 7 354 (сім тисяч триста п`ятдесят чотири) гривні.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач вважає протиправною виплату щорічної разової грошової допомоги до 5 травня, як учаснику бойових дій, в розмірі 1491 грн., оскільки розмір такої допомоги має складати відповідно до статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни та гарантії їх соціального захисту" 5 мінімальних пенсій за віком. Із посиланням на Рішення Конституційного Суду України від 27.02.2020 у справі № 3-р/2020, позивач просив позов задовольнити.

Справі за даним адміністративним позовом присвоєно єдиний унікальний номер судової справи - 160/20035/21 та у зв`язку з автоматизованим розподілом дана адміністративна справа була передана для розгляду судді Боженко Н.В.

Ухвалою суду від 29 жовтня 2021 року відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

Суд в ухвалі від 29 жовтня 2021 р. встановив відповідачу строк для подання відзиву на позов в порядку ч. 1 ст. 261 Кодексу адміністративного судочинства України протягом 15-ти днів з моменту отримання відповідачем ухвали суду.

У строк, визначений положеннями Кодексу адміністративного судочинства України, відзиву на адресу суду або клопотання про продовження строку на його подання до суду надходило. Відтак, наявні підстави для розгляду адміністративної справи в порядку письмового провадження за наявними матеріалами.

У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами (ч. 6 ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України).

Згідно положень ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглянув справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у ній матеріалами.

Дослідивши матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи.

Згідно Посвідчення серії НОМЕР_2 від 24.07.1996р., ОСОБА_2 має статус учасника бойових дій та має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни учасників бойових дій.

Згідно довідки АТКБ "Приватбанк", а саме виписки по карті позивача 23.04.2021р. було виплачено 1491,00 грн. допомоги.

Вважаючи протиправними дії відповідача щодо не нарахування та невиплати у повному обсязі щорічної разової грошової допомоги за 2021 рік, яка виплачується щорічно до 05 травня учаснику бойових дій, у розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Законодавство України про статус ветеранів війни та їх соціальні гарантії складається з Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 22.10.1993 № 3551-XII(далі - Закон № 3551-XII) та інших актів законодавства України.

Відповідно до частини четвертої статті 2 Закону № 3551-XII нормативні акти органів державної влади і органів місцевого самоврядування, які обмежують права і пільги ветеранів війни, передбачені цим Законом, є недійсними.

Учасниками бойових дій є особи, які брали участь у виконанні бойових завдань по захисту Батьківщини у складі військових підрозділів, з`єднань, об`єднань всіх видів і родів військ Збройних Сил діючої армії (флоту), у партизанських загонах і підпіллі та інших формуваннях як у воєнний, так і у мирний час (стаття 5 Закону № 3551-XII).

Пільги учасникам бойових дій та особам, прирівняним до них, встановлені статтею 12 Закону № 3551-XII.

Пунктом 1 розділу І Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 25.12.1998 № 367-XIV (далі - Закон №367-XIV) доповнено статтю 12 Закону № 3551-XII частиною четвертою такого змісту:

- щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком.

Розділом II Закону № 367-XIV визначено, що порядок виплати разової грошової допомоги ветеранам війни визначається Кабінетом Міністрів України, Кабінету Міністрів України щорічно у проекті Державного бюджету України передбачати цільові кошти, необхідні для виплати разової грошової допомоги ветеранам війни.

Підпунктом "б" підпункту 1 пункту 20 розділу II Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 28.12.2007 № 107-VIчастину п`яту статті 12 Закону № 3551-XII викладено в такій редакції:

- щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі, який визначається Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України.

Зміни, внесені підпунктом "б" підпункту 1 пункту 20 розділу II Закону України від 28.12.2007 № 107-VI, визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 № 10-рп/2008.

Розділ VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України від 08.07.2010 № 2456-VI, який набрав чинності з 01.01.2011, згідно із підпунктом 5 пункту 63 розділу І Закону України "Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин" від 28.12.2014 № 79-VIII, який набрав чинності з 01.01.2015:

- доповнено пунктом 26, окремими положеннями якого, зокрема, установлено, що норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Рішенням Конституційного Суду України від 27.02.2020 № 3-р/2020:

- визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), окреме положення пункту 26 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування;

- окреме положення пункту 26 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування, визнане неконституційним, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Відповідно до частини першої статті 17-1 Закону № 3551-XII щорічну виплату разової грошової допомоги до 5 травня в розмірах, передбачених статтями 12 - 16 цього Закону, здійснюють центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення, через відділення зв`язку або через установи банків (шляхом перерахування на особовий рахунок отримувача) пенсіонерам - за місцем отримання пенсії, а особам, які не є пенсіонерами, - за місцем їх проживання чи одержання грошового утримання.

Військовослужбовцям, поліцейським, особам начальницького та рядового складу органів внутрішніх справ України, особам начальницького і рядового складу Державної кримінально-виконавчої служби України, які проходять службу (крім пенсіонерів), виплата разової грошової допомоги здійснюється шляхом перерахування коштів органами праці та соціального захисту населення на спеціальні рахунки військових частин, установ і організацій за місцем їх служби (частина друга статті 17-1 Закону № 3551-XII).

Особи, які не отримали разової грошової допомоги до 5 травня, мають право звернутися за нею та отримати її до 30 вересня відповідного року, в якому здійснюється виплата допомоги (частина 4статті 17-1 Закону № 3551-XII).

На момент нарахування і виплати позивачу разової грошової допомоги за 2021 рік діяла стаття 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" у редакції Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 25.12.1998, яка передбачала виплату разової грошової допомоги до 5 травня учасникам бойових у розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком.

Поряд із цим, законодавцем правовідносини щодо нарахування, виплати та розмірів разової грошової допомоги до 5 травня були з 01.01.2015 також врегульовані пунктом 26 розділу VI Бюджетного кодексу України.

Зокрема, вказаною нормою установлено, що норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону № 3551-ХІІ застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів бюджету.

Таким чином, з 01.01.1999 згідно із розділом ІІ Закону №367-XIV Кабінету Міністрів України були делеговані повноваження встановлювати порядок, а з 01.01.2015 згідно із пунктом 26 розділу VI Бюджетного кодексу України - порядок та розмір виплати разової грошової допомоги до 5 травня.

Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 08.04.2021 року №325 "Деякі питання виплати у 2021 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" та "Про жертви нацистських переслідувань", де передбачено, що разова грошова допомога до 5 травня у 2021 році виплачується учасникам бойових дій, постраждалим учасникам Революції Гідності та колишнім неповнолітнім (яким на момент ув`язнення не виповнилося 18 років) в`язням концентраційних таборів, гетто, інших місць примусового тримання, а також дітям, які народилися в зазначених місцях примусового тримання їх батьків у розмірі 1491 гривня

Рішенням Конституційного Суду України від 27.02.2020 у справі 1-247/2018 (3393/18) визнано таким, що не відповідає Конституції України, окреме положення пункту 26 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування.

При цьому, норми будь-яких підзаконних нормативно-правових актів, у тому числі і постанов Кабінету Міністрів України, на які посилається відповідач, не можуть змінювати приписів Закону № 3551-ХІІ.

Вища юридична сила закону полягає у тому, що всі підзаконні нормативно-правові акти приймаються на основі законів та за своїм змістом не повинні суперечити їм. Підпорядкованість таких актів законам закріплена у положеннях Конституції України. У випадку суперечності норм підзаконного акта нормам закону слід застосовувати норми закону, оскільки він має вищу юридичну силу.

Таким чином, з 27.02.2020 позивач набув право на соціальне забезпечення відповідно до статті 12 Закону № 3551-XII, яка передбачала виплату разової грошової допомоги до 5 травня учасникам бойових у розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком.

Як встановлено судом, позивач має статус учасника бойових дій та фактично виплаченою є сума допомоги у розмірі 1491,00 грн.

Вирішуючи питання щодо належного розміру спірного платежу, суд зазначає, що частиною першою та четвертою статті 28 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" встановлено, що мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 35 років, а у жінок 30 років страхового стажу встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. Мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений частинами першою - третьою цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом.

Поряд із цим, статтею 2 Закону України "Про прожитковий мінімум" визначено, що прожитковий мінімум застосовується, зокрема, для встановлення розмірів мінімальної пенсії за віком, визначення розмірів соціальної допомоги, та інших соціальних виплат виходячи з вимог Конституції України та законів України, а статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" установлено у 2021 році прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність з 01.01.2021 у розмірі 1769 гривень.

Розмір щорічної разової грошової допомоги учасникам бойових дій у 2021 році становить 8845,00 грн. (1769,00 грн х 5), фактично позивачу виплачено 1491,00 грн.

Чинним законодавством інших норм та правил щодо визначення розміру мінімальної пенсії за віком не встановлено.

Визначений на 2021 рік Кабінетом Міністрів України порядок передбачає, що бюджетні кошти розподіляються Мінсоцполітики в межах бюджетних призначень і спрямовуються регіональним органам соціального захисту населення, які розподіляють їх між місцевими органами соціального захисту населення, центрами по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат, що перераховують кошти за місцем отримання пенсії або щомісячного довічного грошового утримання через відділення організації, що здійснює виплату і доставку пенсій та грошової допомоги за місцем фактичного проживання, або на поточні рахунки уповноваженого банку (особам, які не є пенсіонерами, за місцем їх проживання чи одержання грошового утримання) у розмірах згідно з додатком до цього Порядку.

Таким чином, виплата допомоги здійснюється: районними органами соціального захисту населення та центрами по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат, саме вказані особи уповноважені на виплату допомоги.

Судом встановлено, що відповідно до наказу Департаменту соціального захисту населення Дніпропетровської обласної державної адміністрації від 22.03.2019 року №ОД-65/0/209-19 Про передачу функцій, починаючи з 2019 року функції з нарахування та здійснення соціальних виплат за КПКВК 2501150, передано до Комунального закладу "Центр здійснення соціальних виплат та надання інформаційно-консультативної допомоги з питань соціального захисту населення" Дніпропетровської обласної ради".

За таких обставин, безпосередню виплату щорічної разової грошової допомоги у 2021 році здійснює КЗ "Центр здійснення соціальних виплат та надання інформаційно-консультативної допомоги з питань соціального захисту населення Дніпропетровської обласної ради".

Таким чином, саме Комунальний заклад "Центр здійснення соціальних виплат та надання інформаційно-консультативної допомоги з питань соціального захисту населення" Дніпропетровської обласної ради є належним відповідачем у цій справі.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про те, що саме Комунальним закладом "Центр здійснення соціальних виплат та надання інформаційно-консультативної допомоги з питань соціального захисту населення" Дніпропетровської обласної ради" допущена протиправна бездіяльність щодо виплати позивачу у 2021 році щорічної разової грошової допомоги у меншому розмірі, ніж передбачено частиною п`ятою статті 12 Закону № 3551-XII, який зобов`язаний завершити процедуру проведення розрахунків шляхом виплати у повному розмірі разової грошової допомоги до 5 травня.

При розгляді цієї справи судом враховано правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні від 29.09.2020 у зразковій справі № 440/2722/20, залишеним без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 13.01.2021, оскільки у цій справі правовідносини є подібними, що підтверджено ухвалою Верховного Суду від 23.06.2020 у справі №440/2546/20, з огляду на те, що відповідачем у таких справах є один і той самий суб`єкт владних повноважень (його відокремлені структурні підрозділи), спір виник з аналогічних підстав, у відносинах, що регулюються одними нормами права, та позивачами заявлено аналогічні вимоги.

Статус позивача (учасник бойових дій чи особа з інвалідністю внаслідок війни) не є визначальним для вирішення спору та не свідчить про наявність значних розбіжностей у фактичних обставинах справ, що унеможливлювали б урахування висновків Верховного Суду, викладених у рішенні за результатами розгляду зразкової справи № 440/2722/20, у ході розгляду цієї справи.

Відповідно до частини 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Із заявлених позовних вимог, на підставі системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, враховуючи вищенаведене та те, що дана справа є типовою, беручи до уваги правову позицію, висловлену постанові Верховного Суду у зразковій справі №440/2722/20 (Пз/9901/14/20), суд дійшов висновку, що викладені в адміністративному позові доводи позивача є такими, що підлягають задоволенню шляхом:

- визнання протиправними дій Комунального закладу "Центр здійснення соціальних виплат та надання інформаційно-консультативної допомоги з питань соціального захисту населення" Дніпропетровської обласної ради" щодо виплати ОСОБА_1 суми разової грошової допомоги за 2021 рік, яка виплачується щорічно до 5 травня учасникам бойових дій, в розмірі меншому, ніж п`ять мінімальних пенсій за віком.

- зобов`язання Комунальний заклад "Центр здійснення соціальних виплат та надання інформаційно-консультативної допомоги з питань соціального захисту населення" Дніпропетровської обласної ради" нарахувати та виплатити ОСОБА_1 суму щорічної разової грошової допомоги як учаснику бойових дій за 2021 рік у розмірі 5 (п`яти) мінімальних пенсій за віком, з урахуванням попередньо виплаченої суми допомоги.

Відповідно до ч.1 ст.143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат відповідно до ст.139 КАС України, суд зазначає, що позивач у справі, що розглядається, звільнений від сплати судового збору на підставі п.13 ч.1 ст.5 Закону України "Про судовий збір", тому судовий збір останнім сплачено не було, а отже відсутні підстави для здійснення розподілу судових витрат.

Щодо витрат на професійну правничу допомогу.

Так, згідно із ч.1 ст.132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Частиною 3 ст.132 КАС України передбачено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; 3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.134 КАС України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Частиною 3 ст.134 КАС України чітко визначено, що розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно із ч.4 ст.134 КАС України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Судом встановлено, що на підтвердження розміру понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу останнім надано Договір про надання правової допомоги №20/10 від 20.10.2021р., укладений з Адвокатським об`єднанням "Аукторітас", в особі учасника, адвоката Когана Романа Віталійовича; акт прийому - передачі від 25 жовтня 2021 року до договору про надання правової (правничої) допомоги №20/10 від 21 жовтня 2021 року.

Згідно з пунктом 4.3 Договору про надання правової допомоги №20/10 від 20.10.2021р. вартість правової допомоги із складання та подання позовної заяви складає 500 грн. за годину.

Відповідно до акта прийому - передачі від 20 жовтня 2021 року до договору про надання правової (правничої) допомоги №20/10 від 21 жовтня 2021 року: виконавець підготував та склад позовну заяву по адміністративній справі до Дніпропетровського окружного адміністративного суду; відповідно до умов договору сума послуг становить 500 грн. за одну годину за складання та подання позовної заяви. Виконавець витратив на виконання послуги 2 години. Вартість наданих послуг складає 1000 (тисяча) гривень, без ПДВ.

До суду надано рахунок-фактуру від 21.10.2021 року №20/10 на суму 1000,00 грн., при цьому доказів фактичної оплати не надано.

Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року №23-рп/2009, передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Отже, з викладеного слідує, що до правової допомоги належать й консультації та роз`яснення з правових питань; складання заяв, скарг та інших документів правового характеру; представництво у судах тощо.

Конституційний Суд України зазначив і про те, що гарантування кожному права на правову допомогу в контексті ч.2 ст.3, ст.59 Конституції України покладає на державу відповідні обов`язки щодо забезпечення особи правовою допомогою належного рівня. Такі обов`язки обумовлюють необхідність визначення в законах України, інших правових актах порядку, умов і способів надання цієї допомоги. Проте не всі галузеві закони України, зокрема процесуальні кодекси, містять приписи, спрямовані на реалізацію такого права, що може призвести до обмеження чи звуження змісту та обсягу права кожного на правову допомогу.

При цьому, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 26 вересня 2018 року у справі №826/14072/17.

Таким чином, усі ці витрати повинні перебувати у безпосередньому причинному зв`язку із наданням правової допомоги у конкретній справі, а їх розмір повинен бути розумним.

У рішенні ЄСПЛ від 23 січня 2014 року у справі "East/West Alliance Limited" проти України" (заява №19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

У зазначеному рішенні ЄСПЛ також підкреслено, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (269).

Згідно посвідчення серії АВ від 24.07.1996р. позивач має право на пільги встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій.

Згідно ст.4 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" ветеранами війни є особи, які брали участь у захисті Батьківщини чи в бойових діях на території інших держав. До ветеранів війни належать: учасники бойових дій, особи з інвалідністю внаслідок війни, учасники війни.

Відповідно до положень п.9 ч.1 ст.14 Закону України "Про безоплатну правову допомогу" право на безоплатну вторинну правову допомогу згідно з цим Законом та іншими законами України мають ветерани війни та особи, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", особи, які мають особливі заслуги та особливі трудові заслуги перед Батьківщиною, особи, які належать до числа жертв нацистських переслідувань, - на всі види правових послуг, передбачених частиною другою статті 13 цього Закону.

Частиною 2 ст. 13 вказаного Закону визначено, що безоплатна вторинна правова допомога включає такі види правових послуг: 1) захист; 2) здійснення представництва інтересів осіб, що мають право на безоплатну вторинну правову допомогу, в судах, інших державних органах, органах місцевого самоврядування, перед іншими особами; 3) складення документів процесуального характеру.

Враховуючи, що на підставі досліджених матеріалів даної справи суд дійшов висновку, що дана справа є адміністративною справою незначної складності (малозначна справа), по даному предмету спору вироблена усталена судова практика, а у подібній категорії справ наявне рішення Верховного Суду у зразковій справі, слід зазначити, що такі етапи як складання позовної заяви та підготовка і подання позову до суду фактично є однією стадією надання правничої допомоги, також враховуючи наявність у позивача права на безоплатну вторинну правову допомогу, суд критично оцінює співмірність розміру судових витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги в даній справі, при цьому, доказів здійснення позивачем фактичної оплати таких витрат на правничу допомогу також надано не було та як наслідок відсутні підстави для стягнення на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 1000,00 грн.

Керуючись ст. ст. 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Комунального закладу «Центр здійснення соціальних виплат та надання інформаційно-консультативної допомоги з питань соціального захисту населення» Дніпропетровської обласної ради" (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 26, код ЄДРПОУ 42643875) про визнання протиправною бездіяльність суб`єкта владних повноважень та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати протиправними дії Комунального закладу "Центр здійснення соціальних виплат та надання інформаційно-консультативної допомоги з питань соціального захисту населення" Дніпропетровської обласної ради" щодо виплати ОСОБА_1 суми разової грошової допомоги за 2021 рік, яка виплачується щорічно до 5 травня учасникам бойових дій, в розмірі меншому, ніж п`ять мінімальних пенсій за віком.

Зобов`язати Комунальний заклад "Центр здійснення соціальних виплат та надання інформаційно-консультативної допомоги з питань соціального захисту населення" Дніпропетровської обласної ради" нарахувати та виплатити ОСОБА_1 суму щорічної разової грошової допомоги як учаснику бойових дій за 2021 рік у розмірі 5 (п`яти) мінімальних пенсій за віком, з урахуванням попередньо виплаченої суми допомоги.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Н.В. Боженко