Рішення № 103182933, 24.11.2021, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 листопада 2021 року Справа № 160/7199/21

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кадникової Г.В. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі – ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом про:

- визнання бездіяльності Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (далі - ГУ ПФУ в Дніпропетровській області, відповідач) щодо відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та не зарахування періодів роботи до пільгового стажу роботи протиправною, яка виражена у рішенні №0400-010303-8/30093 від 02.03.2021 року;

- зобов`язання відповідача зарахувати до загального та пільгового стажу усі періоди роботи зазначені у трудовій книжці, що належать позивачу;

- зобов`язання відповідача призначити позивачу пенсію за віком на пільгових умовах згідно ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з дня подання заяви про призначення пенсії, а саме: 27.01.2021 року.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що 27.01.2021 року він звернувся до ГУ ПФУ в Дніпропетровській області із заявою та відповідними документами про призначення пенсії за віком на пільгових умовах. Проте, листом №0400-010303-8/30093 від 02.03.2021 року пенсійний фонд відмовив у призначенні пенсії, оскільки загальний трудовий стаж роботи складає 19 років 4 місяці 1 день, в тому числі пільговий стаж згідно ст.114 становить 02 місяці 14 днів. Пенсійним органом зазначено, що на підставі Наказу Міністерства енергетики та вугільної промисловості України №841 від 25.11.2014р. «Про заходи стабілізації соціально-економічної ситуації у Донецькій та Луганській областях», виробнича та фінансово-господарська діяльність підприємств повністю припинена на час проведення антитерористичної операції з 28.11.2014 року, відтак зарахувати стаж згідно довідок №70 та №71 від 28.02.2017, №264 та №258/1 від 30.04.2020 виданих на непідконтрольній території України немає законних підстав. Також, стаж роботи в АТ «Шахтоуправління «Обуховське» з 07.11.2017 по 22.05.2018 неможливо зарахувати до загального стажу, оскільки не надано довідку про сплату внесків до Пенсійного фонду РФ та довідку з банку з курсом російського рубля. Позивач вважає, що така відмова у зарахуванні стажу, порушує його права та законні інтереси, у зв`язку з чим вимушений звернутись до суду за захистом своїх порушених прав та інтересів.

Ухвалою суду від 11.05.2021р. позовну заяву залишено без руху на підставі ст.169 Кодексу адміністративного судочинства України, зі встановленням строку для усунення виявлених недоліків.

На виконання ухвали суду, позивачем усунуті виявлені недоліки позовної заяви.

Ухвалою суду від 24.09.2021р. позовну заяву прийнято до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання.

Представником відповідача подано до суду відзив, в якому просила відмовити у задоволенні позову в повному обсязі, посилаючись на те, що в трудовій книжці позивача б/н, заповненої 24.06.1996 та трудовій книжці серії НОМЕР_1 від 22.06.2018 відсутні відомості про розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається період роботи та інші відомості, що визначають пільговий характер роботи. Трудова книжка серії НОМЕР_2 від 07.11.2017, як основний документ, що підтверджує стаж роботи, не може бути прийнята до уваги, оскільки видана невизначеною «Луганською народною республікою». Для підтвердження пільгового характеру роботи, позивачем надані відповідні довідки, в тому числі довідки видані на товаристві, що знаходиться на непідконтрольній території України. За наданими документами, загальний стаж роботи позивача складає 19 років 4 місяці 1 день з них пільговий стаж відповідно до ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» складає 2 місяці 14 днів, що недостатньо для призначення пенсії на пільгових умовах відповідно до ч.3 ст.114 зазначеного закону (менше 25 років).

Вивчивши матеріали справи, оцінивши наведені сторонами доводи, суд виходить з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 є внутрішньо переміщеною особою, що підтверджується довідкою №0000552576/5070 від 06.06.2018 року.

27.01.2021 року ОСОБА_1 звернувся до ГУ ПФУ в Дніпропетровській області із заявою та відповідними документами про призначення пенсії за віком на пільгових умовах згідно ч.3 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-IV).

Листом №0400-010303-8/30093 від 02.03.2021 року Відділу призначення пенсій Управління пенсійного забезпечення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області відмовлено ОСОБА_1 у призначені пенсії за віком на пільгових умовах з посиланням на те, що у останнього не достатньо пільгового стажу для призначення пенсії.

Надана пільгова довідка №49 від 02.07.2020 не відповідає чинному законодавству, зарахувати стаж роботи згідно ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» неможливо.

Крім того, для зарахування до загального стажу періоду роботи з 07.11.2017 по 22.05.2018 в АТ «Шахтоуправління «Обуховське», необхідно надати довідку про сплату внесків до Пенсійного фонду Російської Федерації та довідку з банку з курсом російського рубля на дату права пенсії.

Загальний стаж роботи становить 19 років 4 місяці 1 день, в тому числі пільговий стаж згідно ст.114 складає 2 місяці 14 днів, що недостатньо для призначення пенсії.

На підставі Наказу Міністерства енергетики та вугільної промисловості України №841 від 25.11.2014р. «Про заходи стабілізації соціально-економічної ситуації у Донецькій та Луганській областях», виробнича та фінансово-господарська діяльність підприємств повністю припинена на час проведення антитерористичної операції з 28.11.2014 року, тому зарахувати стаж згідно довідок №70 та №71 від 28.02.2017, №264 та №258/1 від 30.04.2020 виданих на непідконтрольній території України немає законних підстав.

Не погоджуючись з таким рішенням відповідача позивач звернувся до суду з відповідним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст.46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Згідно п.2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, які відповідно до цього Закону мають право на пенсію на пільгових умовах, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.

До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» дія цього Закону поширюється на працівників, які видобувають вугілля, залізну руду, руди кольорових і рідкісних металів, марганцеві, уранові, магнієві (солі калієво-магнієві та солі магнієві) та озокеритні руди, працівників шахтобудівних підприємств, які зайняті на підземних роботах повний робочий день, та працівників державних воєнізованих аварійно-рятувальних служб (формувань) у вугільній промисловості - за Списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженим Кабінетом Міністрів України.

Статтею 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» визначено, що мінімальний розмір пенсії шахтарям, які відпрацювали на підземних роботах не менш як 15 років для чоловіків та 7,5 років для жінок за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, встановлюється незалежно від місця останньої роботи, у розмірі 80 відсотків його заробітної плати (доходу), визначеної відповідно до статті 40 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», з якої обчислюється пенсія, але не менш як три розміри прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність. Для обчислення розміру пенсій за віком за кожний повний рік стажу роботи на підземних роботах до страхового стажу додатково зараховується по одному року.

Відповідно до ч.3 ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» працівники, безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, - за списком робіт і професій, що затверджується Кабінетом Міністрів України, мають право на пенсію незалежно від віку, якщо вони були зайняті на зазначених роботах не менше 25 років, а працівники провідних професій на таких роботах: робітники очисного вибою, прохідники, вибійники на відбійних молотках, машиністи гірничих виймальних машин, сталевари, горнові, агломератники, вальцювальники гарячого прокату, оброблювачі поверхневих дефектів металу (вогневим засобом вручну) на гарячих дільницях, машиністи кранів металургійного виробництва (відділень нагрівальних колодязів та стриперних відділень), - за умови, що вони були зайняті на таких роботах не менше 20 років. Такий самий порядок пенсійного забезпечення поширюється і на працівників, безпосередньо зайнятих повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) на шахтах з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, що реструктуризуються або перебувають у стадії ліквідації, але не більше двох років.

За наявності стажу на підземних роботах менше 10 років у чоловіків і менше 7 років 6 місяців у жінок та страхового стажу, встановленого абзацами першим і п`ятнадцятим - двадцять третім пункту 1 частини другої цієї статті, за кожний повний рік зазначених робіт пенсійний вік, встановлений абзацом першим статті 26 цього Закону, зменшується на один рік. При цьому пенсійний вік для жінок не може бути нижчим за вік, встановлений абзацом першим пункту 1 частини другої цієї статті.

Пунктом 3 Порядку застосування Списків №1 і №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах», затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України за №383 від 18.11.2005 року, передбачено, що при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.1992 року.

Постановами Кабінету Міністрів України від №162 від 11.03.1994 року, №202 від 31.03.1994 року та №36 від 16.01.2003 року затверджені списки виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах.

Відповідно до положень ст.62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України №637 від 12.08.1993 року затверджений Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів в ній.

Даним Порядком (пункт 3) передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові розрахунки і відомості про видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Матеріалами справи підтверджено, що відповідач на звернення позивача щодо призначення пенсії за віком на пільгових умовах листом №0400-010303-8/30093 від 02.03.2021 року відмовив останньому у її призначенні з підстав недостатності пільгового стажу і неможливості зарахувати періоди роботи в АТ «Шахтоуправління «Обуховське» з 07.11.2017 по 22.05.2018 - прохідник підземний з повним робочим днем під землею; ТОВ «ДТЕК Свердловантрацитшахтбуд» з 02.08.1999 по 25.03.2009- прохідник підземний з повним робочим днем під землею та з 26.03.2009 по 27.06.2010- машиніст гірничих виїмкових машин з повним робочим днем під землею; в Шахті ім. Я.С. Свердлова з 12.07.2010 по 31.12.2010- машиніст гірничих виїмкових машин з повним робочим днем під землею та з 01.01.2011 по 04.02.2012- прохідник підземний з повним робочим днем під землею; ВП «Шахтобудівельне управління ТОВ «ДТЕК Свердловантрацит» з 05.02.2012 по 24.09.2013- прохідник підземний з повним робочим днем під землею; ВП «Шахтоуправління Червонопартизанське ТОВ «ДТЕК Свердловантрацит» з 25.09.2013 по 20.03.2017- прохідник підземний з повним робочим днем в шахті.

З трудової книжки позивача розпочатої 24.06.1996, вбачається:

- період з 02.08.1999 року по 27.06.2010 року позивач працював гірничим робітником підземним з повним робочим днем під землею в «ДТЕК Свердловантрацитшахтбуд» (записи 5-16 трудової книжки);

- період з 12.07.2010 року по 31.12.2010 року позивач працював машиністом гірничих виїмкових машин з повним робочим днем під землею та з 01.01.2011 по 04.02.2012 прохідником підземним з повним робочим днем під землею в Шахті ім. Я.М. Свердлова (записи 17-19 трудової книжки);

- період з 05.02.2012 року по 24.09.2013 року позивач працював прохідником підземним з повним робочим днем під землею в ВП «Шахтобудівельне управління ТОВ «ДТЕК Свердловантрацит» (записи 20-22 трудової книжки);

- період з 25.09.2013 року по 20.03.2017 року позивач працював прохідником підземним з повним робочим днем в шахті в ВП «Шахтоуправління Червонопартизанське ТОВ «ДТЕК Свердловантрацит» (записи 23-24 трудової книжки).

З трудової книжки серії НОМЕР_2 від 07.11.2017 вбачається, що період роботи з 07.11.2017 року по 22.05.2018 року позивач працював прохідником підземним з повним робочим днем під землею в АТ «Шахтоуправління «Обуховське» (записи 1-2 трудової книжки).

За даними довідок про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній №70 та №71 від 28.02.2017 року, які видані ТОВ «ДТЕК Свердловантрацит» ВО «Шахтобудівельницьке управління», період роботи позивача з 02.08.1999 року по 27.06.2010 року підтверджені та професія, за якою він працював, передбачена Списком № 1, розділу 1 підрозділу 1 пункту 1010100а та 1.1а, затвердженим Постановами Кабінету Міністрів України №162 від 11.03.1994 року та №36 від 16.01.2003 року.

Період роботи з 12.07.2010 року по 31.12.2010 та з 01.01.2011 по 04.02.2012 року в Шахті ім. Свердлова ЗАТ «Внешторгсервис» машиністом гірничих виїмкових машин та прохідником підземним з повним робочим днем під землею також підтверджується відповідними записами в трудовій книжці позивача (записи №17-19 трудової книжки) та довідками ЗАТ «Внешторгсервис» про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній №264 від 30.04.2020 року.

Також, в довідці зазначено, що професія позивача передбачена Списком №1 розділом 1 підрозділом 1 пунктом 1.1а, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України №36 від 16.01.2003 року.

Період роботи з 05.02.2012 року по 20.03.2017 року- прохідник підземний з повним робочим днем під землею в Шахті ім. Свердлова ЗАТ «Внешторгсервис» підтверджується відповідно записами в трудовій книжці позивача заповненої 24.06.1996 та довідкою №258/1 від 30.04.2020 року, де зазначено, що професія позивача передбачена Списком № 1 розділом 1 підрозділом 1 пунктом 1.1а, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України №36 від 16.01.2003 року.

Період роботи в АТ «Шахтоуправління «Обуховське» з 07.11.2017 року по 22.05.2018 року прохідник з повним робочим днем під землею підтверджений копією трудової книжки серія НОМЕР_2 від 07.11.2017 та довідкою №43 від 02.07.2020 року, де зазначено, що професія позивача передбачена Списком №1.

Щодо неприйняття ГУ ПФУ в Дніпропетровській області довідок, виданих на непідконтрольній території, де органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження, суд виходить з наступного.

Згідно з вимогами ч.1 ст.72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь - які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставини, що мають значення для вирішення справи.

Як передбачено ст.73 Кодексу адміністративного судочинства України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Суд бере до уваги, що у 1971 році Міжнародний суд Організації Об`єднаних Націй (далі - ООН) у документі "Юридичні наслідки для держав щодо триваючої присутності Південної Африки у Намібії" зазначив, що держави - члени ООН зобов`язані визнавати незаконність і недійсність триваючої присутності Південної Африки в Намібії, але "у той час як офіційні дії, вчинені урядом Південної Африки від імені або щодо Намібії після припинення дії мандата є незаконними і недійсними, ця недійсність не може бути застосовна до таких дій як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів".

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) розвиває цей принцип у своїй практиці. Наприклад, у справах "Лоізіду проти Туречиини" (Loizidou v. Turkey, 18.12.1996, §45), "Кіпр проти Туреччини" (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001) та "Мозер проти Республіки Молдови та Росії" (Mozer v. the Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016). "Зобов`язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих de facto органів та інститутів [окупаційної влади] далеко від абсолютного, - вважають судді ЄСПЛ, - Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до сказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами, в тому числі й цим (ЄСПЛ). Вирішити інакше означало б зовсім позбавляти людей, що проживають на цій території, всіх їх прав щоразу, коли вони обговорюються в міжнародному контексті, що означало б позбавлення їх навіть мінімального рівня прав, які їм належать".

При цьому, у виняткових випадках, визнання актів окупаційної влади в обмеженому контексті захисту прав мешканців окупованих територій ніяким чином не легітимізує таку владу.

Аналогічна позиція викладена в Постанові Верховного Суду від 20.12.2018 року у справі №433/1240/17.

Таким чином, суд вважає за необхідне застосувати названі загальні принципи (Намібійські винятки), сформульовані в рішеннях Міжнародного суду ООН та ЄСПЛ, в контексті оцінки документів, виданих закладами, що знаходяться на окупованій території, як доказів, оскільки не прийняття їх призведе до порушень та обмежень прав позивача на соціальний захист та гарантоване йому право на належне пенсійне забезпечення.

Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд, зокрема, у постановах від 17.07.2019 (справа № 654/1278/17), від 18.03.2020 (справа № 243/6299/17), від 03.06.2021 (справа № 264/1627/17).

У позивача наявні докази (довідки) на підтвердження набутого трудового стажу для розгляду його заяви про призначення пенсії на пільгових умовах.

Соціальний захист державою осіб, які мають право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, охоплює комплекс заходів, які здійснює держава в межах її соціально-економічних можливостей.

Те, що Пенсійний орган через вищевикладені обставини позбавлений можливості провести перевірку відповідності записів у довідках певними первинними документами, не має покладати надмірного тягаря та негативних наслідків на позивача, оскільки довідки містять усі необхідні реквізити та відомості.

Викладена у цій справі правова позиція висловлена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 01.03.2021 у справі № 426/12447/17, від 25.02.2021 у справі № 522/6812/17, від 08.04.2020 у справі № 242/1568/17.

За таких обставин, суд вважає, що відповідачем неправомірно відмовлено позивачу у зарахуванні спірних періодів роботи, а тому порушені відповідачем права позивача підлягають відновленню судом шляхом визнання протиправною та скасування відмови ГУ ПФУ в Дніпропетровській області Гончарову А.А. у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, яка виражена у рішенні від 02.03.2021р. №0400-010303-8/30093.

Разом з тим, суд приймає до уваги, що під час розгляду заяви позивача про призначення пенсії на пільгових умовах, відповідач не отримав, а, відповідно, не оцінив всі докази (довідки) на підтвердження набутого трудового стажу і умов.

Щодо вимоги про зобов`язання ГУ ПФУ в Дніпропетровській області призначити пенсію за віком на пільгових умовах, суд виходить з наступного.

Відповідно до Положення про управління пенсійного фонду України в районах, містах та районах у містах, а також про об`єднані управління, затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 22.12.2014 №28-2, на територіальні управління Пенсійного фонду України в районах покладено функції по призначенню (перерахунку) і виплаті пенсії.

У юриспруденції дискреційні повноваження визначаються як право голови держави, уряду, інших посадовців в органах державної влади у разі ухвалення рішення з питання, віднесеного до їх компетенції, діяти за певних умов на власний розсуд у рамках закону. А в Рекомендаціях Комітету Міністрів Ради Європи вказано, що адміністративний орган може здійснювати дискреційні повноваження, користуючись певною свободою розсуду у разі ухвалення будь-якого рішення. Такий орган в силу (за) наявності у нього дискреційних повноважень може вибирати з декількох варіантів припустимих рішень той, який він вважає найбільш відповідним у даному випадку. За цього надано рекомендацію судам не втручатися у дискреційні повноваження державних органів.

Відповідно до статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Україною Законом від 17.07.1997 №475/97-ВР, кожен, чиї права і свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Отже, ефективний засіб правого захисту в розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права й одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.

Дискреційні повноваження - це законодавчо встановлена компетенція владних суб`єктів, яка визначає ступінь самостійності її реалізації з урахуванням принципу верховенства права; ці повноваження полягають у застосуванні суб`єктами адміністративного розсуду при здійсненні дій і прийнятті рішень. У більш звуженому розумінні дискреційні повноваження - це можливість діяти за власним розсудом, в межах закону, можливість застосувати норми закону та вчиняти конкретні дії (або дію) серед інших, кожні з яких окремо є відносно правильними (законними).

При цьому, спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Таким чином, суд не може підміняти пенсійний орган, уповноважений на виконання функцій з розрахунку та призначення пенсій громадянам.

З урахуванням дискреційних повноважень відповідача на прийняття рішення щодо призначення пенсії, та враховуючи те, що відповідачем не проводився розрахунок стажу позивача з урахуванням періодів, врахованих судом у даному рішенні, суд вважає за необхідне зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву позивача від 27.01.2021 про призначення пенсії за віком з урахуванням висновків суду у даній справі.

За приписами статті 6 КАС України, суд при вирішення справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. Забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини.

Враховуючи викладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Частиною 1 та 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Відповідачем не доведено правомірності своїх дій щодо незарахування спірних періодів роботи до трудового (страхового) стажу позивача. У зв`язку з чим відповідач зобов`язаний повторно розглянути заяву позивача від 27.01.2021.

Суд звертає увагу, що відповідно до абз.2 ч.4 ст.245 КАС України, у випадку якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Враховуючи положення статті 139 КАС України та часткове задоволення позовних вимог, сплачений позивачем судовий збір в розмірі 908грн. 00коп. підлягає стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача в розмірі 454грн. 00коп.

Керуючись ст.ст. 9, 72-77, 90, 139, 241-246, 262, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити частково.

Визнати протиправною та скасувати відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, яка виражена у рішенні від 02.03.2021р. №0400-010303-8/30093.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 27.01.2021 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м.Дніпро, вул.Набережна Перемоги, 26, код ЄДРПОУ 21910427) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , фактична адреса: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 ) судовий збір у сумі 454грн. 00коп. (чотириста п`ятдесят чотири грн. 00 коп.).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Г. В.Кадникова