Рішення № 103182908, 09.11.2021, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 листопада 2021 року Справа № 160/12511/21

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Юхно І.В.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників (у письмовому провадженні) в місті Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

26.07.2021 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, у якому позивач просить суд:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Управління застосування пенсійного законодавства України в Дніпропетровській області щодо відмови в призначенні пенсії за віком та не зарахуванні періоду роботи ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на Комунальному підприємстві "Дніпродзержинська фабрика Універсал" з 22.06.1988 по 26.07.2001;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Управління застосування пенсійного законодавства України в Дніпропетровській області зарахувати до трудового (страхового) стажу період роботи ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на Комунальному підприємстві "Дніпродзержинська фабрика Універсал" з 22.06.1988 по 26.07.2001.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02.08.2021 адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Управління застосування пенсійного законодавства України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії залишено без руху, надано позивачеві строк для усунення недоліків позовної заяви.

Вказану ухвалу направлено засобами поштового зв`язку на поштову адресу позивача, яку вказано в позовній заяві та отримано - 20.09.2021, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, тобто строк на усунення недоліків позову до 30.09.2021.

28.09.2021 на виконання вимог ухвали суду, позивачем усунено недоліки позовної заяви, надано адміністративний позов (уточнний), відповідно до якого позивач просить:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Управління застосування пенсійного законодавства України в Дніпропетровській області щодо відмови в призначенні пенсії за віком та не зарахуванні періоду роботи ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на Комунальному підприємстві "Дніпродзержинська фабрика Універсал" з 22.06.1988 по 26.07.2001;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Управління застосування пенсійного законодавства України в Дніпропетровській області зарахувати до трудового стажу період роботи ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на Комунальному підприємстві "Дніпродзержинська фабрика Універсал" з 22.06.1988 по 26.07.2001.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач звернувся до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком та надав всі необхідні документи для підтвердження трудового стажу. ГУ ПФУ в Дніпропетровській області листом від 15.10.2020 повідомило, що пенсія позивачу призначена по наданим документам без урахування періоду стажу з 22.06.1988 по 26.07.2001, оскільки в трудовій книжці відсутнє посилання на статтю КЗпП України при звільненні. Також відповідач в листі зазначив, що довідка від 04.11.2010 № 603 не зарахована, оскільки не відповідає вимогам згідно з чинним законодавством та бажано її оновити. Позивач вважає такі дії відповідача протиправними та зазначає, що відсутність в трудовій книжці посилання на статтю КЗпП України при звільненні з підприємства не може бути підставою для не зарахування даного періоду роботи до трудового стажу позивача.

Згідно з положеннями частини 8 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) питання про відкриття провадження в адміністративній справі суддя вирішує протягом п`яти днів з дня надходження до адміністративного суду позовної заяви, заяви про усунення недоліків позовної заяви у разі залишення позовної заяви без руху, або отримання судом у порядку, визначеному частинами третьою-шостою цієї статті, інформації про місце проживання (перебування) фізичної особи.

Відповідно до частини 6 статті 120 КАС України встановлено, що якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день.

Суд вказує, що з 23.09.2021 по 07.10.2021 головуючий суддя Юхно І.В. перебувала у відпустці, розгляд питання щодо відкриття провадження у справі відбувся у перший робочий день - 08.10.2021.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08.10.2021 поновлено ОСОБА_1 пропущений строк звернення до адміністративного суду, прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні); вирішено розгляд справи по суті розпочати з 23 жовтня 2021 року; витребувано у відповідача додаткові докази та встановлено строк для їх подання до 23.10.2021; встановлено відповідачу 15-денний строк з дня вручення ухвали на подання відзиву на позов та доказів, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача.

Копія ухвали засобами телекомунікаційного зв`язку направлена сторонам на адреси електронної пошти 21.10.2021, відповідачу разом з копією уточненої позовної заяви, тобто строк на подання відзиву до 05.11.2021.

Станом на 09.11.2021 відповідач правом на подання відзиву на позов не скористався, витребуваних судом доказів від відповідача до суду також не надходило.

Відповідно до частини 6 статті 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

За приписами частини 9 статті 80 КАС України у разі неподання суб`єктом владних повноважень витребуваних судом доказів без поважних причин або без повідомлення причин суд, залежно від того, яке ці докази мають значення, може визнати обставину, для з`ясування якої витребовувався доказ, або відмовити у її визнанні, або розглянути справу за наявними в ній доказами.

З огляду на вищевикладені обставини та на підставі вищевказаних норм, суд ухвалив розглянути справу по суті за наявними в ній доказами.

Дослідивши матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи.

Матеріалами справи встановлено, що листом від 15.10.2020 № 0400-0305-8/96000 Відділ з питань призначення пенсій управління застосування пенсійного законодавства Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області за результатами розгляду заяви позивача про призначення пенсії за віком повідомив, що пенсія позивачу призначена по наданим документам без урахування періоду стажу з 22.06.1988 по 26.07.2001, оскільки в трудовій книжці відсутнє посилання на статтю КзпП України при звільненні.

Також відповідач у вказаному листі зазначив, що довідка від 04.11.2010 № 603 не зарахована, оскільки не відповідає вимогам згідно чинного законодавства (Додаток 1 до Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (п.2.1. розділу ІІ) та бажано її оновити.

Не погоджуючись з відмовою в зарахуванні до страхового стажу періоду роботи з 22.06.1988 по 26.07.2001 позивач звернулася до суду з адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Страховий стаж період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок (ч. 1 ст. 24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»).

Частиною 2 ст. 24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Згідно з ст. 40 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» заробітна плата (дохід) за період страхового стажу до 1 липня 2000 року враховується для обчислення пенсії на підставі документів про нараховану заробітну плату (дохід), виданих у порядку, встановленому законодавством, за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами, а за період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року - за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку.

Відповідно до ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 3 постанови Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 «Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній» передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Згідно з п. 20 вказаної постанови, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5). У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка. У разі відсутності правонаступника підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установленої для окремих категорій працівників, здійснюється у порядку, визначеному Пенсійним фондом України за погодженням з Мінсоцполітики та Мінфіном.

Аналіз наведених норм права дає змогу дійти висновку, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, тоді як підтвердження трудового стажу на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами можливе лише у випадку її відсутності або відсутності в ній записів.

Згідно з записами, які містяться в трудовій книжці позивача серії НОМЕР_1 , виданої 25.10.1976 у спірний період, не зарахований відповідачем, позивач:

Дніпродзержинський горпромкомбінат

"12." 22.06.1988 прийнята на посаду інженера-технолога ділянки № 3, згідно з наказом № 109/к від 22.06.1988;

"13." 01.03.1989 переведена на посаду конфекціонера експериментальної ділянки згідно з наказом № 31/к від 01.03.1989;

"14." 01.03.1989 Горпромкомбінат перейменовано у Дніпродзержинську фабрику «Універсал», згідно з наказом №176 від 13.11.1988 ;

"15." 25.11.1992 переведена контролером в ділянку № 5 по четвертому розряду, згідно з наказом № 91/к від 25.11.1992;

"16." 05.05.1997 Дніпродзержинська фабрика «Універсал» була перейменована в Колективне підприємство «Дніпродзержинська фабрика Універсал», згідно з рішенням міськвиконкома № 265/р від 05.05.1997;

"17." 15.10.1997 переведена інспектором відділу кадрів згідно з наказом № 78/к від 15.09.1997;

"18." 26.07.2001 звільнена від займаної посади згідно статті 36 п. 1 за згодою сторін, згідно з наказом № 94 від 25.07.2001.

Не зараховуючи вказаний періоди роботи позивача при призначенні пенсії за віком, відповідач зазначає, що у трудовій книжці в записах про звільнення відсутнє посилання на ст.КЗпП України.

На час первісного заповнення трудової книжки діяла Інструкція про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах та організаціях, затверджена постановою Держкомпраці СРСР від 20.06.1974 №162 (в редакції постанови Держкомпраці СРСР від 02.08.1985 №252 зі змінами, внесеними постановою Державним комітетом СРСР з праці та соціальних питань від 19.10.1990 №412.

Відповідно до п.1.2 вказаної Інструкції прийом на роботу без трудової книжки не допускається.

Згідно з пунктами 2.2, 2.3 Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах, організаціях, затвердженої 20.06.1974 ДК СРСР по праці і соціальним питанням (у редакції, яка діяла на момент заповнення трудової книжки в спірні періоди роботи) заповнення трудової книжки вперше здійснюється адміністрацією підприємства в присутності працівника не пізніше тижневого строку з дня прийому на роботу. Всі записи в трудовій книжці про прийом на роботу, перевід на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди вносяться адміністрацією підприємства після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а при звільненні у день звільнення повинні точно відповідати тексту наказу.

Відповідно до пункту 1.4 Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах, організаціях, затвердженої 20.06.1974 ДК СРСР по праці і соціальним питанням (у редакції, яка діяла на момент заповнення трудової книжки в спірні періоди роботи) питання, пов`язані з порядком ведення трудових книжок, їх зберігання, виготовлення, постачання за обліку, врегульовано постановою Ради Міністрів СРСР та ВЦСПС від 06.09.1973 №656 «Про трудові книжки робітників та службовців» та даною Інструкцією.

Відповідно до пункту 1 постанови Ради Міністрів СРСР та ВЦСПС від 06.09.1973 №656 «Про трудові книжки робітників та службовців» встановлено, що трудова книжка є основним документом про трудову діяльність робочих та державних службовців, кооперативних і громадських підприємств, установ та організацій, що пропрацювали більше 5 днів, в тому числі на сезонних та тимчасових роботах, а також на позаштатних працівників при умові, що вони підлягають державному соціальному страхуванню.

Пунктом 13 вказаної постанови «Про трудові книжки робітників та службовців» при звільненні робітника або службовця всі записи про роботу, нагородження та подяки, занесені до трудової книжки за час роботи на даному підприємстві, в установі, підприємстві засвідчуються підписом керівника або спеціально уповноваженої особи та печаткою.

При цьому, відповідно до пункту 18 вказано постанови відповідальність за своєчасне та правильне заповнення трудових книжок, за їх облік, зберігання та видачу несуть спеціально уповноважені особи, що призначені наказом керівника підприємства, установи, організації.

У період внесення записів про роботу позивача, не зарахованих відповідачем, порядок ведення трудових книжок регулювався Інструкцією про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженою наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58 (далі - Інструкція №58).

Згідно пункту 2.4 Інструкції №58 усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.

Відповідно до п.4.1 Інструкції №58 у разі звільнення працівника всі записи про роботу і нагороди, що внесені у трудову книжку за час роботи на цьому підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.

З положень пункту 2.4. Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників вбачається, що необхідним реквізитом під відповідним записом у трудовій книжці працівника є печатка.

Разом з тим, обов`язок щодо внесення записів до трудової книжки покладається на роботодавців, що виключає провину особи, яка бажає призначити пенсію, у недоліках таких записів.

Позивач має відповідні записи у трудовій книжці щодо спірних періодів роботи, та ці записи є належними та допустимими доказами підтвердження його трудового стажу.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 07.02.2018 року у справі № 275/615/17, провадження №К/9901/768/17.

Вказана позиція кореспондується з нормами Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 637 від 12.08.1993 далі - Порядок № 637), відповідно до пункту 1 якого основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Крім того, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 «Про трудові книжки працівників» відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, тому власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для робітника, а отже, й не може впливати на її особисті права.

Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 06.02.2018 у справі №677/277/17, провадження №К/9901/1298/17.

Верховним Судом в постанові від 24.05.2018 у справі №490/12392/16-а викладено правову позицію, відповідно до якої, працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини підприємства не може бути підставою для позбавлення особи конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань нарахування/призначення пенсії.

З аналізу наведених норм, судом встановлено, що відповідальність за ведення трудової книжки покладається на підприємство, відтак, відсутність в записах про звільнення посилання на статті КЗпП України не може бути підставою для виключення певного періоду роботи зі страхового стажу позивача.

Суд зазначає, що не зарахування спірного стажу позивачу буде суперечити принципу правової визначеності, оскільки в п.3.1 Рішення Конституційного Суду України (Справа №1-25/2010 від 29 червня 2010 року) зазначено, що одним з елементів верховенства права є принцип правової визначеності, у якому стверджується, що обмеження основних прав людини та громадянина і втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлюваних такими обмеженнями. Тобто обмеження будь-якого права повинне базуватися на критеріях, які дадуть змогу особі відокремлювати правомірну поведінку від протиправної, передбачати юридичні наслідки своєї поведінки.

Суд вважає, що право позивача на встановлені законом гарантії не може бути поставлене в залежність від якості виконання обов`язків працівником, відповідальним за порядок ведення трудової книжки. На особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці.

Підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки.

В даному випадку, записи за спірний період роботи позивача в трудовій книжці зроблено чітко, зрозуміло та без будь-яких виправлень та неточностей, відсутні ознаки підчисток та підробок, у зв`язку з чим відсутність в записах про звільнення посилання на статтю КЗпП України не може бути самостійною підставою для відмови у зарахуванні зазначеного періоду роботи до стажу.

Доказів визнання недостовірними записів у трудовій книжці щодо періоду роботи позивача з 22.06.1988 по 26.07.2001 відповідачем суду не надано, а тому його безпідставно не взято до уваги відповідачем при обрахуванні стажу роботи, необхідного для призначення пенсії за віком.

Також, суд не погоджується з твердженням відповідача, викладеними у листі Відділу з питань призначення пенсій Управління застосування пенсійного законодавства Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області «Про розгляд звернення» №0400-0305-8/96000 від 15.10.2020, про необхідність підтвердження спірного періоду роботи уточнюючими довідками, оскільки, факт початку роботи позивача на вказаному підприємстві, як і дата початку роботи, підпис уповноваженої особи та печатка підприємства, в органу пенсійного фонду сумнівів не викликає, відтак, факт роботи позивача є підтвердженим. І, як наслідок, є підтвердженою і дата звільнення з такої посади, оскільки претензій до зазначення дати та підпису уповноваженої особи про звільнення позивача відповідач не має. Сумнів у відповідача викликає лише відсутність в записах про звільнення відсутнє посилання на статтю КЗпП України, що як вже зазначено судом вище, не може бути самостійному підставою для позбавлення позивача права на отримання пенсійних виплат.

Отже, суд приходить до висновку про протиправність дій відповідача щодо не зарахування до страхового стажу періоду роботи ОСОБА_1 з 22.06.1998 по 26.07.2001 в Комунальному підприємстві «Дніпродзержинська фабрика Універсал» при призначенні пенсії за віком.

З огляду на викладене позовна вимога про визнання протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо не зарахування періоду роботи ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на Комунальному підприємстві "Дніпродзержинська фабрика Універсал" з 22.06.1988 по 26.07.2001 є обгрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Водночас, щодо позовної вимоги в частині визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови в призначенні пенсії за віком, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Позивачем в позовній заяві самостійно зазначено про неможливість оформлення пенсії з урахуванням повного трудового (страхового) стажу.

Крім того, в листі Відділу з питань призначення пенсій Управління застосування пенсійного законодавства Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області «Про розгляд звернення» №0400-0305-8/96000 від 15.10.2020 також зазначено, що пенсія позивачеві призначена по наданим документам без врахування періоду стажу з 22.06.1998 по 26.07.2001.

З огляду на наведене суд приходить до висновку про те, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області позивачеві було призначено пенсію проте без врахування періоду роботи ОСОБА_1 з 22.06.1998 по 26.07.2001 в Комунальному підприємстві «Дніпродзержинська фабрика Універсал», в зв`язку з чим, позовні вимоги в частині визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови в призначенні пенсії за віком є безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.

Згідно з ч. 1 ст. 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Частиною 1 ст. 9 КАС України передбачено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Приписами статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23.02.2006 №3477-IV передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Оскільки відповідачем неправомірно відмовлено позивачу в зарахуванні до страхового стажу періоду роботи позивача з 22.06.1998 по 26.07.2001 в Комунальному підприємстві «Дніпродзержинська фабрика Універсал» при призначенні пенсії за віком, а тому порушені позивачем права підлягають відновленню судом.

Отже, суд вважає, за необхідне зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до страхового стажу період роботи ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на Комунальному підприємстві "Дніпродзержинська фабрика Універсал" з 22.06.1988 по 26.07.2001.

З метою ефективного захисту прав, свобод, інтересів позивача, враховуючи вищенаведені норми права, суд вважає за необхідне вийти за межі заявленої позивачем позовної вимоги, зобов`язавши Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити перерахунок та виплату пенсії з урахуванням висновків суду, викладених у цьому рішенні, з дня призначення пенсії з урахуванням виплачених сум.

За приписами частини 1 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до положень статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно з частинами 1 та 4 статті 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до приписів статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частиною 1 статті 77 КАС України закріплено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Аналогічна позиція стосовно обов`язку доказування була висловлена Європейським судом з прав людини у пункті 36 справи Суомінен проти Фінляндії (Suominen v. Finland) від 01 липня 2003 року №37801/97, в якому він зазначив, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення).

Із заявлених позовних вимог, на підставі системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.

Відповідно до частини 1 статті 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору (частина 3 статті 139 КАС України).

Таким чином, судовий збір у розмірі 908,00 грн., сплачений позивачем при поданні адміністративного позову до суду відповідно до квитанції №5 від 22.07.2021, підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на користь позивача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог у сумі 605,30 грн.

Керуючись статтями 9, 73-77, 139, 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (місцезнаходження: 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 26; код ЄДРПОУ 21910427) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо не зарахування періоду роботи ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на Комунальному підприємстві "Дніпродзержинська фабрика Універсал" з 22.06.1988 по 26.07.2001 до стахового стажу.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до страхового стажу період роботи ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на Комунальному підприємстві "Дніпродзержинська фабрика Універсал" з 22.06.1988 по 26.07.2001.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з урахуванням висновків суду, викладених у цьому рішенні, з дня призначення пенсії з урахуванням виплачених сум.

У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (адреса: 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги 26; код ЄДРПОУ 21910427) сплачені позивачем судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору у розмірі 605,30 грн.

Відповідно до статті 255 КАС України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно з частиною 1 статті 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

На підставі положень статті 297 КАС України апеляційна скарга подається безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду.

Суддя І.В. Юхно